29 серпня 2022 року українці відзначають День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. День встановлений «на підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві...» відповідно до Указу Президента від 23 серпня 2019 року № 621/2019. Відважні українські воїни стали символом гідності, кожен з них вчинив подвиг, повставши проти насилля та несправедливості, віддавши життя за нову, відроджену Україну, саме їхні подвиги надихають сотні тисяч українців на боротьбу з російською агресією. До цієї події відділ краєзнавства підготував віртуальний бібліографічний список про уродженців-вінничан, які загинули під час Іловайської операції «У пам’яті поза часом», який включає матеріали про подолян, які героїчно загинули в боротьбі із російськими окупантами за незалежність та територіальну цілісність України.

1. У пам’яті поза
часом
до Дня пам’яті захисників України,
які загинули в боротьбі за
незалежність, суверенітет і
територіальну цілісність України
Віртуальний бібліографічний список про
уродженців-вінничан, які загинули під час
Іловайської операції

2. 29 серпня, Україна відзначає День пам’яті захисників
України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і
територіальну цілісність України.
Ця скорботна дата призначена Указом Президента України
№621/2019 від 23 серпня 2019 року на підтримку ініціатив
громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті
військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які
загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну
цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного
духу у суспільстві.
Для відзначення дня пам’яті та героїзму загиблих захисників
було обрано саме цю дату, оскільки її приурочено воєнним подіям
на сході України, коли під час Іловайської операції українська армія
зазнала найбільших втрат.

3. Сонях – як символ Дня пам’яті захисників України,
які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і
територіальну цілісність України
Своєрідним символом цього дня є сонях, адже 29 серпня 2014 року – сталась одна із
найкривавіших трагедій російсько-української війни – сотні українських військових були
розстріляні у сумнозвісному Іловайському котлі. Саме у цей час поспіли соняшники, серед
яких лежали тіла українських захисників.
Сонях пам’яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ
життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов’язково проросте, бо
українці і далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити.

4. Подоляни, які героїчно
загинули в боротьбі із
російськими окупантами за
незалежність та територіальну
цілісність України під час
Іловайської операції.

5. Ар’янов Сергій Сергійович
Солдат
11.04.1986 – 29.08.2014
Ар’янов Сергій Сергійович – солдат Збройних
сил України.
Народився 11 квітня 1986 р. в м. Вінниця. Єдина
дитина у матері.
Був добровольцем – підрозділ не уточнено, в
зоні бойових дій перебував півтора місяця.
Відомо, що Сергій загинув від вогнепального
поранення 29 серпня 2014 р. під час виходу з
оточення поблизу м. Іловайськ Донецької області.
Похований у Вінниці 10 вересня 2014 р.

6. Володимирова, В. Вантаж «200» : 6 героїв, загиблих в Іловайському
котлі, прийняла Вінниччина / В. Володимирова // 33-й канал. – 2014. –
10 верес. – С. 5 : фот.
Кривавий літопис АТО : Вінниц. обл. / уклад.: Лариса Семенко,
Валентина Буздиган // Вінниц. край. – 2015. – С. 62–76. – Спец. вип.
«Наша війна – священна!».
Ар’янов Сергій : [біогр. довідка] // Вознесіння духу : кн. пам’яті
Героїв АТО та Небесної Сотні Вінниччини. – Вінниця, 2015. – С. 7 :
кольор. фот.
Ар’янов Сергій Сергійович [Електронний ресурс] : [біогр.
довідка] // Вікіпедія : укр. енцикл. – Електрон. текст. дані. – Режим
доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Ар%янов_Сергій_Сергійович
(дата звернення: 18.08.2022), вільний. – Назва з екрана.

7. Дремлюх В’ячеслав
Анатолійович
Cолдат
23.09.1991 – 29.08.2014
Дремлюх В’ячеслав Анатолійович – стрілець-помічник
гранатометника 7-го окремого полку армійської авіації Сухопутних
військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 23 вересня 1991 р. в м. Бершадь Вінницької області.
29 серпня 2014 р. солдат Дремлюх разом з іншими
військовослужбовцями виходив з «Іловайського котла» через
«гуманітарний коридор». У районі с. Новокатеринівка
Старобешівського району Донецької області колона була обстріляна
ворогом. Внаслідок обстрілу солдат Дремлюх загинув. З того часу
військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
2 вересня 2014 р. тіло В. Дремлюха разом з тілами 87 інших
загиблих в «Іловайському котлі» було привезено до моргу м.
Запоріжжя. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.
6 вересня 2014 р. похований на міському кладовищі м. Бершадь
Вінницької області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015;
посмертно).

8. Бершадщина прощалася з героєм : [про прощання бершадців зі славним земляком –
героєм В. Дремлюхом стрільцем, помічником гранатометника батальйону, старшого солдата,
який загинув під час АТО] // Бершад. край. – 2014. – 12 верес.
Володимирова, В. Іловайський котел: загиблі та ті, хто вижив : [загинув 22-річний В.
Дремлюх із Бершаді] / Віталіна Володимирова // 33-й канал. – 2014. – 17 верес. – С. 5 : фот.
Світлої пам’яті В’ячеслава Дремлюха : [про нагородження орденом «За мужність» ІІІ
ступеня (посмертно) нашого земляка В. Дремлюха, згідно із Указом Президента України №
311/2015 від 4 черв. 2015 р.] // Бершад. край. – 2015. – 4 верес.
В’ячеслав Дремлюх – учасник битви під Іловайськом // Бершад. край. – 2020. – 27 серп. :
фот.
Дремлюх В’ячеслав Анатолійович [Електронний ресурс] : [біогр. довідка] //
Український меморіал : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ukraine-
memorial.org/ua/biography/dremluh-vjcheslav-anatolievich/ (дата звернення: 18.08.2022),
вільний. – Назва з екрана.

9. Гребінський Олег
Вільямович
Доброволець,
правоохоронець,
старший сержант
03.07.1971 – 29.08.2014
Гребінський Олег Вільямович – міліціонер батальйону
патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон»
Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській
області.
Народився 3 липня 1971 року в смт Крижопіль Вінницької
області.
У 1978–1981 роках навчався у середній школі Крижополя. У 1981
році разом з родиною переїхав до Херсонської області.
Мешкав у м. Нова Каховка Херсонської області. В останній час
працював водієм маршрутного автобусу.
З серпня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на
сході України. Учасник боїв за місто Іловайськ Донецької області.
29 серпня 2014 року старший сержант міліції Олег Гребінський
разом з іншими бійцями виходив з «Іловайського котла» через так
званий «гуманітарний коридор». Внаслідок обстрілу старший
сержант міліції Олег Гребінський загинув.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.11.2015;
посмертно).

10. Гриняк, Г. Ми втратили ще одного героя : [про загиблого в Іловайському котлі
крижопільчанина О. Гребінського] / Г. Гриняк // Сіл. новини. – 2015. – 20 листоп. – С.
1 : фот.
29 серпня – День пам’яті загиблих учасників АТО : [в цей день загинув
уродженець Крижополя О. Гребінський в бою під час виходу з Ілловайського котла] //
Сільські новини. – 2018. – 31 серп. – С. 1 : портр.
Гребінський Олег Вільямович [Електронний ресурс] : [біогр. довідка] //
Вікіпедія : вільна енцикл. : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Гребінський_Олег_Вільямович (дата звернення:
18.08.2022), вільний. – Назва з екрана.
Гребінський Олег Вільямович [Електронний ресурс] : [біогр. довідка] //
Український меморіал : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ukraine-
memorial.org/ua/biography/grebinskiy-oleg-vilyamovich/ (дата звернення: 18.08.2022),
вільний. – Назва з екрана.

11. Івкун Василь Дмитрович
Cолдат
06.01.1983 – 29.08.2014
Івкун Василь Дмитрович – оператор-навідник бронетранспортеру 7-
го окремого полку армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил
України, солдат.
Народився 6 січня 1983 р. в м. Ямпіль Вінницької області.
29 серпня 2014 р. солдат Івкун разом з іншими військовослужбовцями
виходив з «Іловайського котла» через так званий «гуманітарний коридор».
У районі с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області
колона була обстріляна ворогом. Внаслідок обстрілу солдат Івкун загинув.
З того часу військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
2 вересня 2014 р. тіло В. Івкуна разом з тілами 87 інших загиблих в
«Іловайському котлі» було привезено до моргу м. Запоріжжя. Був
упізнаний бойовими товаришами та родичами.
Похований на Алеї слави кладовища № 3 м. Ямпіль Вінницької
області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015;
посмертно). Почесний громадянин міста Ямпіль Вінницької області
(посмертно).

12. Кізка, В. «Мамо, танки! Тут все горить...» : [Ямпіль відправив до
небесного батальону свого бійця В. Івкуна] / Василь Кізка // 33-й канал. –
2014. – 10 верес. – С. 5 : фот
П’ять вінницьких солдатів Президент нагородив орденом «За мужність» –
посмертно : [В. Івкуна та ін.] // Новини Вінниччини. – 2015. – 10 черв. – С. 1 :
фот.
Петренко, О. Рік без Василя Івкуна : [до роковин загибелі нашого земляка
в страшному Іловайському котлі] / О. Петренко // Ямпіл. вісті. – 2015. – 28
серп.
Івкун Василь Дмитрович [Електронний ресурс] : [біогр. довідка] //
Український меморіал : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу:
https://ukraine-memorial.org/ua/biography/ivkun-vasil-dmitrovich/ (дата
звернення: 18.08.2022), вільний. – Назва з екрана.

13. Катрич В’ячеслав Степанович
Сержант міліції
10.03.1979 – 29.08.2014
Катрич В’ячеслав Степанович – боєць добровольчого
батальйону патрульної служби міліції особливого призначення
«Миротворець» ГУ МВС України в Київській області.
Народився 10 березня 1979 р. в м. Калинівка Вінницької області.
З липня 2014 р. служив у добровольчому батальйоні патрульної
служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС
України в Київській області, у складі якого брав участь у бойових діях
проти російських терористів на Сході України. Загинув 29 серпня
2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ – під час
обстрілу російськими десантниками біля с. Горбатенко.
Був тимчасово похований місцевими мешканцями на кладовищі с.
Горбатенко. 15-го вересня 2014 р. тіло Катрича В. С. було ексгумовано
та привезено до Запоріжжя пошуковцями Місії «Евакуація-200»
(«Чорний тюльпан»).
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (29.09.2014;
посмертно).

14. Хоронили воїна : [загинув боєць добровільного батальйону МВС
«Миротворець» В. Катрич] // Прапор перемоги. – 2014. – 9 верес. – С. 1 : фот.
Осаволюк, С. Пам’ятний знак В’ячеславу Катричу : [рішенням Калинів.
міськради одну із вулиць міста названо на честь героя АТО В. Катрича] / С.
Осаволюк // Прапор перемоги. – 2016. – 13 жовт. – С. 1 : фот.
Катрич В’ячеслав Степанович // Книга пам’яті МВС. Національна
поліція України. Державна прикордонна служба України / Артем Шевченко [та
ін.] ; упоряд. О. В. Красовицький. – 2-ге вид., випр. і допов. – Харків, 2017. –
С. 82–83.
Катрич В’ячеслав Степанович [Електронний ресурс] : [біогр. довідка] //
Книга пам’яті полеглих за Україну : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим
доступу: https://memorybook.org.ua/14/katrich.htm (дата звернення: 18.08.2022),
вільний. – Назва з екрана.

15. Кифоренко Борис Борисович
Полковник
11.04.1974 – 29.08.2014
Кифоренко Борис Борисович – командир 121-ї окремої
гвардійської бригади зв’язку Сухопутних військ Збройних Сил
України, полковник.
Народився 11 квітня 1974 р. у м. Вінниця. Разом із батьками
мешкав у с. Демівка Чечельницького (тепер Гайсинського)
району Вінницької області.
З 1991 р. в Збройних Силах СРСР/України. З весни-літа
2014 р. брав участь в антитерористичній операції на сході
України.
Загинув смертю хоробрих 29 серпня 2014 р. під час виходу
з оточення поблизу м. Іловайськ, під Новокатеринівкою.
Похований в передмісті Одеси – смт Авангард.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III
ступеня (31.10.2014; посмертно).

16. Мартонікова, І. Попрощалися із Борисом Кифоренком і В’ячеславом Дремлюхом :
[під м. Іловайськ загинули уродженець Вінниччини, полковник Б. Кифоренко, якого
поховали в м. Одеса та бершадщанин В. Дремлюх, якого поховали у м. Бершадь] / І.
Мартонікова // Місто. – 2014. – 10 верес. – С. 3.
Мельник, А. Пораненого комбрига полковника Бориса Кифоренка під Іловайськом
добивали росіяни : [до мартирологу загиблих увійшов ще один вінничанин] / Анатолій
Мельник // 33-й канал. – 2014. – 17 верес. – С. 5 : фот.
Мельник, А. Вінничани, які віддали життя за Україну : [в т. ч. і Б. Кифоренко] / А.
Мельник, В. Володимирова, Т. Кондратьєва // 33-й канал. – 2015. – 14 січ. – С. 10 –11.
Найжорстокіша битва за Іловайськ. Найсвітліша пам’ять про загиблих : [про Р.
Халуса і Б. Кифоренка, загиблих в Іловайському котлі] // Чечельниц. вісн. – 2018. – 30
серп. – С. 1.
Кифоренко Борис Борисович [Електронний ресурс] : [біогр. довідка] // Український
меморіал : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ukraine-
memorial.org/ua/biography/kiforenko-boris-borisovich/ (дата звернення: 18.08.2022), вільний.
– Назва з екрана.

17. Халус Руслан Петрович
Капітан
05.04.1977 – 29.08.2014
Халус Руслан Петрович – старший інспектор батальйону патрульної
служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУМВС України
в Київській області, капітан міліції.
Народився 5 квітня 1977 р. в с. Козинці Вінницької області. Мешкав у
смт Чечельник Вінницької області.
З липня 2014 р. брав участь в антитерористичній операції на сході
України. Чергував на блок-постах, вів розвідувальні дії. Учасник боїв за
міста Слов’янськ, Дзержинськ (з 2016 року – Торецьк) та Іловайськ
Донецької області.
29 серпня 2014 р. капітан міліції Р. Халус, внаслідок обстрілу,
загинув.
4 жовтня 2014 р. похований на кладовищі смт Чечельник Вінницької
області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.02.2015;
посмертно).
У смт Чечельник 19 лютого 2015 р. на будівлі ЗОШ № 2 та у 2016 р.
на будівлі ЗОШ № 1, де навчався Р. Халус, відкриті меморіальні дошки.

18. Халус, С. І. «Мого Русланчика вже нема з нами...». Мати капітана спецбатальйону
«Миротворець», 37-річного жителя Чечельника Руслана Халуса до останньої миті не
вірила, що її сина вбито, і більше місяця шукала його по військових шпиталях та
лікарнях. І знайшла... неживого в одному з моргів Києва / С. І. Халус // Вінниччина. –
2014. – 31 жовт. – С. 1–3 : фот.
Шабельник, Л. На честь героя-земляка у Чечельнику відкрито меморіальну
дошку : [на фасаді Чечельниц. шк. № 2, де навчався Р. Халус, на його честь відкрито
мемор. дошку] / Лариса Шабельник // Вінниччина. – 2015. – 25 лют. – С. 8 : фот.
Халус Руслан Петрович // Книга пам’яті МВС. Національна поліція України.
Державна прикордонна служба України / Артем Шевченко [та ін.] ; упоряд. О. В.
Красовицький. – 2-ге вид., випр. і допов. – Харків, 2017. – С. 216–217.
Халус Руслан Петрович [Електронний ресурс] : [біогр. довідка] // Український
меморіал : сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ukraine-
memorial.org/ua/biography/halus-ruslan-petrovich/ (дата звернення: 18.08.2022), вільний.
– Назва з екрана.

19. Солдате, воїне, герою,
Завжди готовий йти до бою,
Не нищити і не ламати,
А рідну землю захищати
І своє небо боронити,
Щоб мали люди змогу жити.
Щоб могли діти мирно спати,
Готовий ти життя віддати.
Ірина Журавель

20. Віртуальний бібліографічний список
про уродженців-вінничан, які загинули
під час Іловайської операції
підготувала бібліограф І категорії
відділу краєзнавства
Оксана Зелена
За більш детальнішою інформацією з даної теми
звертайтеся на сайт Вінницької обласної
універсальної наукової бібліотеки
https://library.vn.ua/e-catalog
та до фонду відділу краєзнавства