2. Літературознавчий
словникліричний, епічний,
Поема (від грец. ποίημα — твір) —
ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому
зображені значні події і яскраві характери
ск — (фр. burlesque, італ. burla — жарт)
стиль сатиричної літератури, в основі якого навмисна
невідповідність між темою твору та мовними
засобами, що створює комічний ефект
я (від італ. travestire — перевдягати) — твір
серйозного або й героїчного
змісту «перелицьовується» у
твір комічного характеру з використанням
панібратських, жаргонних зворотів
3. Складається з шести частин
Написана чотиристопним ямбом
Розповідає про пригоди троянського отамана Енея,
який після зруйнування батьківщини ворогами, за
кілька років поневірянь разом зі
своїм козацьким військом засновує омріяну державу
в Римі, майбутню імперію
4. Уся поема виражає духовний світ
української людини. Троянці — носії
рис національного характеру; вони
сміливі, дужі, завзяті. Проте, на думку
автора, українець ще й покірний: на
острові чаклунки Цірцеї, йому судилася
доля вола
5. Мова твору
відхід від старокнижної мови — твір
написаний народною мовою. Автор
вдається до фразеологізмів,
нагромадження синонімів, жаргонізмів,
народно-поетичних порівнянь. У поемі
названі українські імена, згадуються
назви міст тощо. Автор
використовує макаронічну мову; вживає
рідкісні чи й вигадані слова «під
старовину» (наприклад джерегелі)
6. Фольклор
У творі органічно вжиті народні прислів'я,
приказки, пісні. На щиті Енея Вулкан
викував героїв українських казок
(Телесика, Котигорошка, Івана-Царевича,
змію, Жеретію). Царю Латину троянці
дарують «килим-літак», скатертинусамобранку, сап'янці-самоходи
7. Вірування
Відгомін язичницьких вірувань
предків: Еней перед подорожжю
на той світ приносить жертву:
ламає гілку з чарівної яблуні
(праобраз дерева життя); троянці
зустрічаються з мавками; у творі
описані ворожіння і знахарство
8. Обрядовість, традиції
Троянці ходять у гості з хлібомсіллю; беруть участь у поминках,
весіллях; бувають на вечорницях ,
б'ються за правилами
козацького штурхобочного бою
9. Багатство української
природи
У поемі змальована українська
природа: рослини, дерева, кущі
(папороть, васильки, петрів батіг,
конвалія, терен, шипшина, липа,
дуб, сосна); тварини дикі і свійські
(вовк, ведмідь, тхір, заєць)
11. Музика, танці
герої твору грають на бандурі
сопілці, скрипці, кобзі —
найпопулярніших в Україні
музичних інструментах;
співають пісні про козаків;
танцюють горлицю,
санжарівку
12. Одяг
Точне зображення деталей
чоловічого (сорочка, каптан з
китайки, шапка, пояс з каламайки,
бриль, постоли, свита) і жіночого
(кораблик, кунтуш, запаска, червоні
чоботи) одягу. Зображуючи
український костюм, автор
захоплюється його естетичністю,
зручністю, підкреслює народний
смак
13. Історія
Запорізька Січ, гетьмани
Сагайдачний і Дорошенко, битви
під Полтавою і Бендерами і ще
віддаленіша монголо-татарська
навала — автор стверджує
неперервність національної історії
від княжих часів до його сучасност
14. Ремесла
У творі названі професії, поширені в
українському суспільстві: чумак,
паромщик, канцелярист, суддя, піп,
купець, шинкар, швець, кравець, коваль,
косар, військовий. Автор змальовує
предмети домашнього вжитку, хатній
інтер'єр, вони свідчать про
майстерність українця у всякому
ремеслі
15. Підсумки
В «Енеїді» зафіксовано близько 7 000
слів. Найширше представлена
етнографічно-побутова лексика:
назви одягу, їжі, житла, хатнього
інтер'єру, сільськогосподарських
знарядь, народних ігор, назви
спорідненості і свояцтва
16. Характерною для мови поеми є
багата синоніміка. Синонімічний ряд
дієслів із значенням «іти — ходити» :
волочитися, почухрати, попхатися,
слонятися, причвалати, побрести,
лізти, уплітати, прискочити,
влізнути, шлятися, швендювати,
мандрувати, приплентатися,
чкурнути, покотити, пертися,
скитатися, сунутися, пороснути,
копирснути та ін.
17. Широко представлена
народна фразеологія. Фразеологічний
ряд із семантикою «зробити комунебудь зле»:
зварити каші, наварити киселю,
злити кулю, дати швабу, дати
перегону, дати хльору, видавити
олію, залити за шкуру сала,
вкрутити хвоста, посадити на
лід, учинити ярміз, наброїти біди
18. Текст
насичений приказками і при
слів'ями: ходить, і хто
«Біда не по дерев'ях
ж її не скуштував? Біда біду,
говорять, родить. Біда для нас —
судьби устав! Еней в біді, як
птичка в клітці; Заплутався, мов
рибка в сітці; Терявся в думах
молодець»
19. Мова поеми повністю орієнтована на усне
мовлення з такими характерними його
рисами, як фамільярність і експресивність
Енеєчко, Анхизенко, Агамемноненко,
Лавися та ін.) та синтаксичні (Енея не
любила — страх; Забув і в Рим, щоб
мандровать; Гребнули раз, два, три,
чотири. Як на! — у берега човни;
Юнона з Турном як шутила, Еней про
теє ні гу-гу
23. Перше видання
«Енеїди» (Енеида.
На малороссійскій
языкъ
перелиціованная И.
Котляревскимъ.
Санкт-Петербургъ.
печатано Въ
Типографіи Ивана
Глазунова), 1798
31. Твори:
«Енеїда» (1798)
«Москаль-чарівник» (1819)
«Наталка-Полтавка» (1819)
«Пісня на Новий 1805 год пану нашому і
батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»
Записи про перші дії російських військ у
турецьку війну 1806 року (російською мовою)
кантата «Малороссийский губернский
общий хор»
«Ода Сафо» — переклад на російську мову
Размышления на евангелие от Луки,
переведенные с французского сочинения
аббата Дюкеня
32. Оцінка творчості
Творчість Котляревського високо
цінував Т. Шевченко. Поет
в 1838 написав вірш «На вічну пам'ять
Котляревському», в якому підносив
Котляревського, як національного
співця та прославляв як творця
безсмертної «Енеїди»
