.

1. Початок війни в рідному селі
Фронт стрімко наближався, в Злинці розпочалася евакуація.
Колгоспники села почали вивозити техніку, погнали на схід велику рогату
худобу, коней, овець, свиней. З елеватора вивантажувалося і вивозилося
зерно. По дорозі через село потягнулися обози біженців. День і ніч шляхами
на схід рухалися машини, підводи із збіжжям, людьми, дітьми. Людський
потік ніс жінок, дітей, стариків. Жінки плакали, діти чіплялися за їх спідниці.
Залізницею постійно рухалися ешелони з військовими.
З перших днів війни розпочалася мобілізація військовозобов’язаних у
Червону Армію 1905-1918 років народження. Протягом червня-липня у
Маловисківському районі було призвано майже 2500 чоловік, серед яких
були жителі і нашого села. Робітники, службовці Злинки подавали заяви з
проханням направити їх до лав Червоної Армії. Люди похилого віку, жінки,
діти замінили в полі, біля техніки тих, хто пішов на фронт.
Злинчани брали участь і у спорудженні протитанкових укріплень. Люди
допомагалирадянським воїнам створювати оборону важливих об’єктів. Так,
наприклад, майже все населення Злинки і сусідніх сіл працювало на
будівництві оборонних споруджень у селі Петроострів. Вони вважали себе
мобілізованими на трудовому фронті і працювали з натхненням, не
покладаючи рук, виконуючи 2-3 норми на день (1 норма: траншея довжиною
2м, шириною 1м, глибиною 1,5м та земляний вал висотою 1м). Роботи були
закінчені достроково. Але люди були зажурені: ворог захоплював рідну
землю. Одного разу, повертаючись додому, селяни випробували на собі
перше німецьке бомбардування та кулеметний обстріл з літаків. Багато
людей було вбито і поранено.
А вже 31 липня 1941 року з боку села Хмельове показалися передові
частини ворожих військ.