2. Підприємець залучає до виробництва
ресурси для створення продукту, його
подальшої реалізації та отримання
доходу. Саме дохід є спонукальним
мотивом і джерелом існування та
розвитку підприємства. Одним з
найважливіших показників
діяльності організації є валовий
дохід. Саме ця цифра
допоможе визначити
ефективність роботи і
скоригувати стратегію.
3. На рівні фірми валовий дохід означає загальну
суму доходів від усіх видів діяльності фірми:
виторг від реалізації товарів, робіт і послуг;
дохід від надання фінансових послуг іншим
підприємствам; доходи у вигляді дивідендів,
відсотків, від володіння борговими вимогами;
доходи від операцій оренди тощо. Основою
валового доходу виробничих підприємств є
валовий дохід від реалізації продукції. Валовий
дохід— це грошова сума, яку отримує фірма
від продажу певної кількості одиниць продукції.
У деяких країнах цей термін асоціюють з таким
поняттям, як "оборот". Якщо ж мова йде про
некомерційні організації (громадські, благодійні
фонди і т. Д.), Під валовим доходом мається
на увазі річний обсяг фінансування або
безоплатних внесків.
4. ЗНАЧЕННЯ ВАЛОВОГО
ДОХОДУ
Валовий дохід від реалізації продукції
є основою функціонування
підприємства. Його значення полягає в
наступному:
• відшкодовує амортизаційні
нарахування, які припадають на
необоротні активи;
• використовується для сплати
податків, штрафів і пені, а також
інших відрахувань до державної
скарбниці;
• є джерелом заробітної плати та
премій для співробітників;
• виступає основою формування
чистого прибутку і подальшого
розвитку підприємства.
6. ЯК РОЗРАХУВАТИ?
Розрахунок валового доходу здійснюється в кілька етапів. Так, необхідно виконати наступні дії:
1. Для початку потрібно розрахувати сукупний валовий дохід. Для цього потрібно з грошових надходжень
від основної діяльності відняти прямі матеріальні витрати.
2. Визначити повну вартість виробленої продукції за період (при необхідності враховують додану
вартість).
3. Знайти добуток кількості одиниць товару (послуг) і вартості їх реалізації. До отриманого показника
додають всі інші складові валового доходу.
7. Нормальний прибуток є одним з елементів внутрішніх витрат; це дохід підприємця на його ресурс — підприємницькі здібності,
тобто нормальна винагорода за його діяльність, ризик, ініціативу, необхідна для його утримання в цій галузі. Нормальний
прибуток визначається як добуток середньої серед підприємств рентабельності (вираженої у відсотках) і розміру інвестованого
в справу капіталу.
8. Економічний прибуток — це дохід, отриманий
понад величину нормального прибутку.
Нормальний прибуток включається до
економічних витрат, а економічний прибуток —
ні, він є надлишком виторгу над ними.
Економічний прибуток може бути додатним,
від'ємним і нульовим. Якщо фірма не може
повністю покрити економічні витрати, її
власники прагнутимуть кращого
альтернативного використання ресурсів поза
межами цієї діяльності.
9. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства,
науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази та продукції
всіх форм інвестування. Він є джерелом оплати податків. Якщо з
прибутку вирахувати податки та збори, отримаємо чистий прибуток.
Крім цього, прибуток — це основний показник ефективності роботи
підприємства. Проте абсолютні розміри прибутку не є достатньою
підставою для характеристики якості цієї роботи, оскільки різні
підприємства можуть отримати, наприклад, однаковий прибуток,
вклавши різний за розміром капітал або виготовивши різну кількість
продукції. Тому якість роботи підприємства визначають за відносним
показником, який відображає ступінь прибутковості щодо того чи іншого
фактора виробництва. Таким показником є рентабельність.
10. Рентабельність підприємства обчислюють як відношення прибутку до вартості основних виробничих
фондів та оборотних засобів, виражене у відсотках. Рівень рентабельності часто називають нормою
прибутку. Цей відносний показник дає змогу порівнювати ефективність роботи різних підприємств.
11. Крім рентабельності підприємства, для виявлення
ефективності виробництва окремих товарів
обчислюють рентабельність продукції. Рівень
рентабельності продукції визначають як відношення
прибутку від реалізації продукції до витрат на її
виробництво.
Величина середньої рентабельності дуже
відрізняється залежно від галузі. Так, у банківській
сфері рентабельність може доходити до 100% і
більше, у торгівлі цей показник перебуває на рівні
20—30 %, у харчовій промисловості — 10—15 %, у
легкій промисловості — 7—10%, у важкому
машинобудуванні — 2—5 %.