документ Microsoft word

1. ВИШИВАНА БАРВИСТІСТЬ
ЄДНАЄ
З кожним роком всепопулярнішим в Україні стає Всесвітній день
вишиванки. Все більше людей долучається до проведення акції, вдягаючив
садочок, школу, університет чи на роботувишиванку. Вже традиційними
стало проведення в цей день маршу-вишиванок.
Долучилися до міського свята й вихованці Добропільського НВК №3.
18 травня 2017 року в рамках проекту «Вишивана барвистість єднає» наша
школа презентувала роботиКовальчукЛарисиАнтонівни.
Зараз Лариса Антонівна мешкає у Кривомурозі, але майстриня
люб'язно передала нам свої роботидля участі у флешмобі.
Майже 50 років працювала вона інженером-техніком на заводі зі збірки
плат для телевізорів. Та справжню втіху і щастя знайшла у вишиванні, яким
займалася з дитинства. Щойно навчилася вправно тримати голку в руках та
виводитина полотні яскраві візерунки, уже не змогла кинути цю справу
ніколи.
Доля дарувала ЛарисіАнтонівна сюжети та візерунки. Тонкийсмак,
душевна організація, бажання творити шедеври вишивки , бажання нести у
світ красу своюмистецтва – ось що робило творчість майстринідушевною.
На запитання, в чому таємниця краси її виробів, Лариса Антонівна
відповіла : «Я ставлюся до своїхробіт, як до живих людей, з повагою та
любов’ю».
Творчіздібності, яскрава уява, чутливість до переплетіння
кольорів, акуратність, терпіння дали змогуодержати почеснідипломи
переможниці на Всеукраїнськихта Міжнародних виставках народного
мистецтва.
Назавжди запам’ятала майстриня день, коли уперше від її рук
народилася троянда, яка стала особливою у житті, дала змогутворити

2. прекрасне: кохання-ніжно-рожеве та червоне; весілля-білосніжне на білому;
народження нового життя – у щебеті птахів.
У оздоблення кожної роботиЛарисаАнтонівна неодмінно вкладала
частинку своєї душі та побажання щасливої долі дітям, країні, людству.
І це – про неї :
Вишивалажінкасиніминитками.
Зацвіли волошки буйноміж житами.
Узяла матуся червоненькунитку –
Запалалимаки у пшеницівлітку.
Оберіг-сорочкувишила для сина,
Візерунком стали квітиУкраїни.
Маки та волошки, мальви біля хати-
Долю для дитинивишила мати.
Тож, пам’ятаймо, що у вирії стрімкого сучасного життя дуже важливо
не загубити своюнаціональну приналежність, зберегтипершоджерела,
закодованіу вишивці, відчути своє місце на цій прекрасній благодатній
землі, яка дала нам життя. Пам’ятаймо, хто ми є, якого ми роду, бережімо
звичаї й традиції, шануймо обереги!