Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний нарис про українського поета, перекладача, кіносценариста, драматурга, державного і громадського діяча Івана Федоровича Драча.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Дарницького району
Центральна районна бібліотека
ім. В. Стуса
Іван Драч :
поет, громадянин
Бібліографічний нарис
до 85-річчя від дня народження Івана Федоровича Драча
Київ, 2021

2. 2
УДК 016:821.161.09(092)Драч
Д 72
Іван Драч : поет, громадянин : бібліографічний нарис
до 85-річчя від дня народження Івана Федоровича Драча /
укладач О. А. Вальчук ; комп’ютерний набір
Є. М. Кириєнкова. – Київ : ЦРБ ім. Василя Стуса, 2021. –
34 с.
Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний нарис
про українського поета, перекладача,
кіносценариста, драматурга, державного і
громадського діяча Івана Федоровича Драча.
У роботі над нарисом використана література з
фонду ЦРБ ім. В. Стуса.
Запропоноване видання стане у нагоді всім, хто
цікавиться творчістю Івана Драча.
Укладач : О. А. Вальчук
Ком’пютерний набір: Є. М. Кириєнкова

3. 3
Прийшов – непрошений,
Піду – непрощений.
А що мені з того – збувся чи ні.
Жорстоко і солодко в самотині.
Іван Драч
Іван Федорович Драч – відомий український
поет-шістдесятник, прозаїк, перекладач,
сценарист, громадсько-політичний діяч, лауреат
Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка,
Герой України. Протягом більш як п’яти
десятиріччя літературної діяльності він видав
багато збірок поезій, драматичних творів,
перекладів, кіноповістей. Його поезія – це
насамперед поезія запитань, поезія поставлених
проблем, спроба достукатися до людини. Він
шукає виходу, знаходить, сумнівається й знову
шукає, фіксує життя в кожному своєму слові. Це
дає право стверджувати, що Іван Драч –
неоднозначна фігура українського культурного
простору.
Народився Іван Драч 17 жовтня 1936 року в
селі Теліжинці Київської області, Тетіївського
району. Його рідне село вже давно славилося
своєю інтелектуальною спадщиною та своєю
національною свідомістю, за що й поплатились під
час «червоного терору» та колективізації. За часів
Голодомору 1932-1933 років вимерло більше

4. 4
третини жителів села, а ті, хто спромігся вижити,
постійно потерпали від нелюдських умов штучно
створеної колективізації. Батьки Івана Федоровича
корінні українці. На початку 1930-х років вони
покинули Україну та перебрались жити на Кавказ,
через деякий час повернулись на батьківщину з
надією, що голод вже не повернеться в їхню
оселю. З дитинства мати привчала свого сина до
народних пісень та української культури, чим і
поклала початок становленню постаті відомого
громадсько-політичного діяча.
Коли почалася Друга світова війна і німецькі
загарбники захопили територію, вони в школі
зробили стайню, всю бібліотеку підпалили на
подвір’ї, а малі діти всіма силами намагалися
врятувати хоча б якісь книги, доки вони зовсім не
згоріли. Іван Драч, за його словами, вихватив
Велику радянську енциклопедію та збірку творів
О. С. Пушкіна. До цих двох книг він небайдуже
ставився все своє життя. Ще одна книга, яка
сильно вилинула на розвиток світогляду
майбутнього мислителя українського народу був
шевченківський «Кобзар», який скинули радянські
літаки з агітаційними листівками на окупованих
ворогом територіях. Ці листівки знищували після
прочитання задля власної безпеки, а книжки
залишали. Ось таким дивним чином Іван Драч

5. 5
познайомилися з творчістю духового батька
українського народу. Хоча першими книгами, які
потрапили до рук майбутнього поета стали Тарас
Шевченко та Олександр Пушків, він з радістю
згадував твори Теодора Драйзера, якого він читав
із захопленням, ще учням сільської школи, та вже
тоді починав високі ідеали несправедливості та
жахи цього світу.
За шкільний вік Іван Драч познайомився зі
всім списком запланованої шкільної літератури,
увібрав у себе ідеї та роздуми Федора
Достоєвського, Михайла Лермонтова, Лесі
Українки, втім за словами самого Драча
найбільшого виливу на його творчість зробив саме
Павло Тичина.
У повоєнний період 1946 року на Україну
знову прийшов голод. Жителям Теліжинців знову
треба було виживати усіма можливими засобами.
Мати Івана Драча з поля приносила у пазусі
торбинку зерна. Сам Іван молов зерно на жорновах
у дядька Тихона, дозбирував колоски вже на
прибраному полі, що було заборонено. Та не
дивлячись на скрутне становище Іван Драч виріс
міцним і спритним. Змалечку захоплювався
футболом, волейболом, бігом, шахами. Вже в 15-
річному віці надрукований його перший вірш,

6. 6
який чітко визначив прагнення післявоєнного
дитинства. Його рядки:
Ми за мир! Так каже Україна.
Ми за мир! – всміхається дитя.
Ми за мир! – говорить вся країна.
Ми за мир, за щастя, майбуття!
Навчався Іван Драч дуже добре. По
завершенню шкільної програми мав надію на
здобуття золотої медалі, що дозволяла абітурієнту
складати тільки один іспит до вишу. Та на район
виділялась така кількість, яка була необхідна для
дітей місцевих чиновників. «Я готувався, що мені
дадуть золоту медаль, але її дали доньці першого
секретаря райкому партії. Тоді я зрозумів, що
життя дуже цікаве».
Після невдалого вступу до вишу він у 1954-
1955 роках викладає російську мову і літературу в
семирічці села Дзвеняче Тетіївського району. В
1958 році після завершення трирічного терміну
служби в радянській армії Іван Драч
демобілізується з квитком кандидата в члени
комуністичної партії. У вересні того ж року він із
легкість вступає до знайомого вже вишу.
Перебуваючи на другому курсі філологічного
факультету КНУ Драч спромігся відкрито
виступити з доповіддю по політичній інформації
за яку його забрали представники КДБ невдовзі по

7. 7
завершенню зібрання. В цій доповіді він, як
представник обуреного народу, словесно громив ті
злодіяння радянської системи, про які тільки знав,
думаючи, що підтримує лінію партії. Але він
перебрав із кількістю критичної інформації, за що і
поплатився. За словами Івана Драча його
допитували в головному відділені КДБ. Розмова
була недовгою, його відпустили, але з цього
моменту життя Іван Драч буде тісно пов’язане з
органами державної безпеки.
Після його приводу до КДБ він неодноразово
потрапляв під немилість керівництва свого
навчального закладу. За політичні переконання
Івана Драча вигнали з денного відділення. Не
дивлячись на це випробування долі, Іван
Федорович вступив до вищих сценарних курсів
державного кіно СРСР в Москві, набрався досвіду
та обріс новим колом талановитих митців.
На початку 1960-х років Драч з тріумфом
вливається в рух молодих представників
української інтелігенції. Майже одразу за
допомогою своєї ораторської майстерності його
визнають рупором творчої молоді, кумиром та
духовним лідером нового покоління. На початку
1960-х років творчість поета сприймалася
неоднозначно. Багато кого дратували незвичні
словосполуки, сміливе введення в мову вірша

8. 8
наукової лексики, а для багатьох було зрозуміло,
що прийшов поет з великими можливостями і
великим майбуттям.
У 1961 році виходить його надрукована поема
«Ніж у сонці», яка робить його одним з
найвідоміших поетів-новаторів на українському
просторі. Ліричний герой поеми «Ніж у сонці»
полетів у космос рятувати Сонце від ножа
підступності, зради, брехні. Його впевненість у
перемозі в тому, що він бере з собою духовні
надбання народу, його героїчні традиції,
волелюбність, історичний оптимізм. Сучасна тема
у ранніх творах поета мислилася в нерозривному
зв’язку з традиціями, з досвідом минулого.
Величезні успіхи науки й техніки поет пов’язує з
великими гуманістичними ідеями : «Ракету ми
зробили з хліба й сліз, із гордості і доброти
людської» («Ніж у сонці»).
Сам поет вважає, що після трагедії «Ніж у
сонці» по-справжньому відчув славу. Тоді був
справжній фурор. Усі почали цікавитися хто такий
Іван Драч. В 1961-1962 роках Драч перебуває на
посаді літературного працівника «Літературної
газети», головної газети Спілки письменників
України, з 1962 року – член СПУ. У 1962 році
Іван Драч видає свою першу книжку під назвою
«Соняшник». Письменник розкрився на

9. 9
українському поетичному небі. У збірці Драч
створив свій «поетичний світ» зі своєю поетикою,
жанрами, образами, стилем.
Великий цикл балад та етюдів засвідчив
емоційний та інтелектуальний діапазон молодого
автора, якому були доступні і безпосередність та
наївність уяви («Балада про соняшник») і ліричний
гротеск з побутовою конкретністю («Балада про
випрані штани»)тлумачення та роз’яснення різних
природних явищ і лірика кохання («Левиний
етюд», «Нічний етюд», «Етюд кохання»).
Відчувається також в поезіях збірки щаслива
відкритість до світу мистецтва («Сльоза Пікассо»,
«Соната Прокоф’єва» та ін.). Молодий поет у
збірці випробував свої можливості та завдяки
безумовному талантові, створити справжні
поетичні шедеври, яким забезпечене місце серед
класичних надбань української музи.
«Соняшник» Івана Драча – став одним з
центральних явищ тодішнього літературного
життя на Україні. Наступна його поетична збірка
вийшла 1965 року і мала назву «Протуберанці
серця». Для цієї збірки характерними були
розширення душевних реакцій на світове буття,
світосприймання стає ще напруженішим,
інтенсивнішим. Але любовна лірика належить до

10. 10
кращого в збірці. Вона засвідчує емоційну глибину
поета.
Того ж 1965 року, коли вийшли
«Протуберанці серця» у Києві, Львові та інших
містах України пройшли арешти патріотичної
молоді. Ці події відбилися і на долі літературного
«шістдесятництва». Писати правду стало ще
важче, а підносити питання зі сфери національного
буття в незамаскованій формі було взагалі
неможливо.
Пафос Драчевої поезії відчутно змінюється. У
віршах «До джерел» помітна тенденція до
розповіді про «людей з народу», до людей з
нелегкою долею. Це цикл балад : «Балада про
дядька гордія», «Балада про дядька Зінька»,
«Балада про батька». Цей мотив знайшов яскраве
розкриття у збірці «Теліжинці». У поета виникла
внутрішня потреба духовного звернення до місць
дитинства, до «малої вітчизни».
Роки творчої зрілості Івана Драча припали на
добу брежнєвської задухи, яка тяжко пригнічувала
людську думку і душу. Складно було поетові
виборювати власний духовний простір. Часом
поет помилявся разом з усіма нами. Не дали
довготривалого результату й спроби зануритися в
робітничу тему.

11. 11
Найвизначнішим твором Івана Драча цього
періоду являється «Чорнобильська мадонна».
З’явилася вона як відповідь на страшну
Чорнобильську трагедію. Вже було багато сказано
про наболіле та своєрідність Драчевої поеми,
порівняно з іншими творами на цю тему в тому,
що автор передав своє суб’єктивне переживання
пережитого й передуманого за весь цей
надзвичайний час. Особливо глибоке враження
справляє розділ «Роздуми під час відкритого
Чорнобильського суду в закритій зоні на стару
тему: Ірод і Пілат». Великі злочини минулих віків
були «іменними», каже поет, нинішні ж
«анонімні». Віра в силу розуму, у використанні
його досягнень для блага людства проймає поезію
Івана Драча. Жіночі образи у цьому творі –
унікальні. «Чорнобильська мадонна» звучить як
попередження всьому людству, яке необачно
грається з «мирним» атомом. До поезії останніх
років Івана Драча належить «Київська легенда». В
ній поет зосереджується на конкретно історичне
смислове ядро, на факти стародавньої історії,
втілюючи спадкоємність незламного духу,
неперервність епох:
Чого ти там, діду, стоїш над Дніпром?
Чого ти там, діду, махаєш веслом?
Стою, бо чекаю на ваші полки.

12. 12
Я – Кий – перевізник цієї ріки.
Далі у вірші зринають образ Щека й Хорива –
наших воїнів-визволителів, сестриці Либеді,
«закутої в дротах». Кий напуває генерала не тільки
дніпровською водичкою, а й міццю народного
духу, пам’яттю століть. Пам’ять необхідна
ліричному героєві Івана Драча, тому, що вона весь
час постає в його творах у найрізноманітніших
ситуаціях і художніх рішеннях.
Після «Помаранчевої революції» Іван Драч
видає збірку поезії «Противні строфи», в якій
висловлює власне бачення подій революційної
доби. Він критикує не тільки представників влади
вищого ешелону, а й весь український політичний
світ, не уникаючи критики й своєї власної
персони.
Драч великий майстер писати сценарії. Він їх
називає переважно кіноповістями. За власний
кошт Драч видав книгу кіноповістей «Криниця для
спраглих» (2010 р.), де вміщено дев’ять сценаріїв і
кіноповістей. Не всі вони зажили екранним
життям. Але такі фільми, зняті за сценарієм Івана
Драча, як «Криниця для спраглих», «Камінний
хрест» за новелами Василя Стефаника, «Пропала
грамота», «Іду до тебе» стали національною
кінокласикою. Але і без екранного втілення,
Драчеві кіноповісті – це довершенні мистецькі

13. 13
твори з ніжною ліричністю та гострою
публіцистичністю.
Автор спогадів про Сергія Параджанова
«Трагічна квітка». Івану Драчу присвячено
телефільм Родіона Єфименка «Іван Драч. Кредо»
(1990 р.).
На сторінках журналу «Ранок» Іван Драч
зізнався: «Незважаючи на великі драми, які зі
мною траплялись, я захоплений кіномистецтвом.
Це дивовижно цікавий, мобільний, найсучасніший
вид мистецтва. Прекрасний фільм дає насиченість,
подібну хорошому роману».
Будучи талановитим перекладачем, Іван Драч
збагатив україномовні видавництва значною
кількістю творів світової літератури.
Перекладацька праця Драча обіймає широке коло
майстрів сучасної світової і багатонаціональної
радянської поезії, низку імен світової класики
твори письменника також видано в багатьох
країнах світу в перекладах десятками мов. Його
ім’я стало одним із символів повноцінної
української культури, яка здатна посісти гідне
місце в культурі людства.
У вересні 1989 року у Києві відкрився
Установчий з’їзд, який ухвалив створення
громадсько-політичної організації «Народний рух
України за перебудову». Геній Івана Драча як

14. 14
політичного мислителя розкрився в його виступі
на установчому з’їзді. У виступі Драч подав образ
українського народу розірваного російськими
ідеологами. Він малював наш народ всіма барвами
його позитивних і негативних прикмет. Іван Драч
у своєму слові про український народ зумів
процитувати Біблію і послання до нас від
Олександра Довженка в якому передано
деградацію малоросів, які пишаються тим, що
спалюють живцем націоналіста-бандерівця, а той
вмирає з окликом «Слава Україні!»
На І з’їзді Народного руху України за
перебудову Івана Драча було обрано головою
Руху. Авторитет Драча в політичних колах слугує
показником його незламності в вірі за краще
майбутнє для України. З часом громадсько-
політична діяльність все більше захоплює Івана
Драча. Через рік плодовитої діяльності з ініціативи
письменника Народний рух України змінює назву
за перебудову та ставить ціль на досягнення
незалежності. На другому з’їзді НРУ Драча знову
обирають головою. 13 липня 1990 року під час
засідання Верховної Ради УРСР Іван Драч
приймав безпосередню участь в написанні
декларації незалежності.
Після ІІІ з’їзду Іван Драч покинув своє
головне правління, віддавши його в руки опонента

15. 15
В’ячеслава Чорновіла. Разом з відходом Драча
почався процес руйнації. Народний рух почав
ділитися на партії. Письменник спершу був у
партії НРУ, а згодом вибув. 1 грудня 1991 року
відбувся Всеукраїнський референдум, який
підтримали 90 % громадян, проголосувавши за
незалежність. Україна отримала свого першого
президента. Ним став опонент Івана Драча Леонід
Кравчук.
У 1995 році Драч розпочинає процес
формування громадської організації під назвою
Конгрес Української інтелігенції, яка б стояла на
захист прав та свобод українських представників в
своїй країні та за кордоном. Та за відсутності
незалежного нагляду в особі Івана Драча, КУІ
перестав існувати в більшості регіонів.
З 17 лютого 2000 року по 8 лютого 2002 року
Драч обіймає посаду голови Держкомітету з
інформаційної політики, телебачення і
радіомовлення України. В цей час він з гострою
критикою ставиться до процесу розповсюдження
інформаційної продукції сусідньої держави на
просторі України та намагається призупинити
процес русифікації, який іде через засоби масової
інформації.
Іван Драч був покликаний на захист
українських інтересів в уряді Віктора Ющенка. З

16. 16
початком «помаранчевої революції» Іван Драч
пішов у відкриту опозицію до діючого очільника
держави Леоніда Кучми. Та після усвідомлення
того, що ідеї президента, які були гаслами на
Майдані, залишились лише гаслами. Драч
відвернувся від підтримки Ющенка та перейшов
до Українського блоку Костенка та Плюща, але
їхній блок програв вибори, Іван Федорович не
увійшов до Парламенту.
Діяльність Драча під час правління
Януковича мала свої помітні результати. Він не
раз критикував русифікаторську політику
президента. Та особливої уваги президент не
звертав на колишнього рупора української
інтелігенції.
В часи правління Януковича Драч був членом
гуманітарної ради при президенті України, членом
комітету з національних премій ім. Тараса
Шевченка. З Гуманітарної ради вийшов разом з
Богданом Ступкою на знак протесту проти мовної
політики. Закликаючи суспільство до мирного
урегулювання назріваючої проблеми, він особисто
звертався до Віктора Януковича з проханням
вийти до народу. Проте колишній очільник
держави не відреагував ні на прохання Драча, ні
народу.

17. 17
В травні 2014 року Іван Драч свідомо
підтримав Петра Порошенка. Під час
революційних подій пише вірші, які надруковані у
збірці «Сатирикон». За допомогою своєї творчості
Драч звернувся до українців, які відкрито
підтримують ворожі дії Російської Федерації у
вірші під назвою «До мільйона московських
хохлів», що привернуло увагу до його персони.
Погляд Івана Драча на українсько-російський
конфлікт виражений через вірш «Брати»:
Ти, брате мій, не Брут,
А ти, мій брате, Каїн.
Підтримуючи ідеали гуманізму і
толерантності, неодноразово підкреслював своє
позитивне ставлення до всіх національностей
світу.
Іван Драч
працював при кожній
владі, але з кожної
влади він намагався
добитись якомога
більшого для
відстоювання
національних інтересів,
завжди залишався прибічником інтересів
українського народу.

18. 18
Громадсько-політична
діяльність Івана Драча була
вкрай насичена. Він постійно
працював з українською
діаспорою. Був головою
Товариства Україна – світ по
зв’язкам з українцями за
кордоном, голова
Президентської Ради
товариств зв’язків із зарубіжними країнами.
Займався організацією поїздок діячів української
інтелігенції в Сандармох (Карелія) на місце
розстрілу 1116 діячів української культури.
Головним внеском Івана Драча за його
політичного життя було створення Народного
Руху України. Він обґрунтував теоретично
необхідність і закономірність входження України
до сім’ї Європейських народів. Саме завдячуючи
Драчу та його плідній співпраці з Джеймсом
Мейнсом Голодомор 1932-1933 року був визнаний
геноцидом українського народу статус якого
закріплений на законодавчому рівні. Прийняв
участь в мітингу-реквієму біля Київського
університету. Його постать цікавить істориків,
політологів, публіцистів. Він неоднократно
нагороджувався престижними преміями та
нагородами від перших осіб держави.

19. 19
Іван Драч будучи одним з лідерів руху
шестидесятників, мав тісні зв’язки з українськими
дисидентами, які він продовжував підтримувати і
після компромісу з радянською владою,
знаходячись під пильним наглядом якої Іван Драч
продовжував творчо розвиватись та збагачувати
світову літературу своїми творами. Окремої уваги
заслуговує кінематографічна діяльність Драча,
його робота над десятками сценаріїв до
кінострічок зробила вагомий внесок в розвиток
українського мистецтва.
Будучи талановитим перекладачем Іван Драч
спромігся збагатити україномовне видавництво
значною кількістю творів світової літератури. Іван
Драч писав до останніх своїх днів, про що свідчить
його книжка поезій «Дожити до соловейка» (2017
рік) та збірка унікальних прозових бувальщин.
Помер митець 19 червня 2018 року.
Похований у рідних Теліжинцях поряд з могилою
сина Максима. У рік смерті поета засновано
літературну премію «Золотий цап» імені Івана
Драча. Поет свято оберігав найголовніший заповіт:
бути для України, жити Україною, творити задля
України. Іван Драч відійшов у вічність, проте
ніколи не погасне його оранжеве сонце, його
поезія, що виходила з під самого серця.

20. 20
Нагороди
1976 – Державна премія УРСР імені Тараса
Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона»;
1983 – Державна премія СРСР;
16 жовтня 1996 – орден князя Ярослава Мудрого V
ступеня;
21 серпня 2001 – орден князя Ярослава Мудрого
IV ступеня;
19 серпня 2006 – звання Герой України з
врученням ордена Держави;
19 серпня 2011 – відзнака Президента України –
ювілейна медаль «20 років незалежності України»;
2 вересня 2011 – почесний професор Київського
університету імені Бориса Грінченка;
17 жовтня 2011 – орден князя Ярослава Мудрого
III ступеня;
2016 – відзнака Президента України – ювілейна
медаль «25 років незалежності України»;
6 березня 2017 – почесний доктор Київського
національного університету імені Тараса
Шевченка.

21. 21
Кінематографічна творчість
Автор та співавтор сценаріїв фільмів [17]:
«Криниця для спраглих»
(1964)
Худож. к/ф.
Київська кіностудія
художніх фільмів ім.
О. П. Довженка. 1965.
Тривалість 7ч., 1987 м,
73 хв. ч/б.
Заборонений.
Відновлений на кіностудії художніх фільмів
ім. О. П. Довженка у 1987 р. Вийшов на екрани у
травні 1987 р. Дипломи Сан-Франциського (США,
1988) та Мюнхенського МКФ.
Автор сценарію І. Драч. Режисер Ю. Іллєнко.
Оператори: Ю. Іллєнко, В. Давидов.
Художники: П. Максименко, А. Мамонтов.
Композитор Л. Грабовський.
Звукооператор Н. Авраменко.
У ролях: Д. Мілютенко, Л. Кадочникова,
Ф. Литвиненко, Н. Алісова, Д. Фірсова,
І. Костюченко, Є. Балієв, Ю. Мажуга,
О. Коваленко, К. Єршов, Н. Міщенко, В. Лемпорт,
М. Сіліс, Г. Басенко, Саша Вєніков.

22. 22
«Камінний хрест»
(1968)
Худож. к/ф. (За
новелами В. Стефаника).
Київська кіностудія
художніх фільмів
ім. О. П. Довженка.
1968.
Тривалість 8 ч., 2223 м,
82 хв., ч/б.
ВКФ у Ленінграді, 1968 р. – дипломи: «За кращу
операторську роботу» В. Квасу; «За краще
виконання чоловічої ролі» Б. Брондукову.
Кінофестиваль православного мистецтва
«Золота Оранта» (Київ, 1995 р.) – перша премія
Л. Осиці за роботу над фільмом «Камінний
хрест».
Автор сценарію І. Драч.
Режисер Л. Осика.
Оператор В. Квас.
Художник М. Рєзник.
Звукооператор С. Сергієнко.
Композитор В. Губа.
У ролях: Д. Ільченко, Б. Брондуков,
К. Степанков, В. Симчич, К. Матейко,
Б. Савченко, І. Миколайчук, А. Лефтій,
О. Атаманюк.

23. 23
«Іду до тебе» (1971)
Мова: російська
українська (дубляж)
Іду до тебе. Худож.
к/ф. (Про українську
поетесу Лесю
Українку).
Київська кіностудія
художніх фільмів ім. О. П. Довженка. 1971.
Вийшов на екрани у 1972 р.
Тривалість 7 ч., 1966 м, 72 хв., ч/б.
Автор сценарію І. Драч.
Режисер М. Мащенко.
Оператор О. Ітигілов.
Художник О. Бобровников.
Звукооператор Ю. Горецький.
Композитор В. Губа.
У ролях: А. Демидова, М. Олялін, К. Лучко,
О. Матешко, І. Гаврилюк, Ю. Ткаченко,
К. Степанков, І. Миколайчук, І. Стариков,
Л. Бакштаєв.

24. 24
«Пропала грамота» (1972)
Пропала грамота. Худож.
к/ф. (За мотивами ранніх
творів М. Гоголя).
Київська кіностудія
художніх фільмів
ім. О. П. Довженка. 1972.
Вийшов на екрани у 1973 р.
Тривалість 8 ч., 2151 м, 79 хв., кольор.
Автор сценарію І. Драч.
Режисер Б. Івченко.
Оператор В. Зимовець.
Художники: М. Раковський, А. Шестеренко.
Народну музику і пісні зібрав І. Миколайчук.
Звукооператор Р. Бісновата.
У ролях : І. Миколайчук, Л. Вакула, Ф. Стригун,
З. Цахілова, М. Голубович, В. Глухий, В. Симчич,
А. Барчук, В. Шакало.

25. 25
«Дід лівого крайнього»
(1974)
Худож. к/ф.
Київська кіностудія
художніх фільмів
ім. О. П. Довженка.
1973.
Вийшов на екрани у
1974 р.
Тривалість 7 ч., 1855 м,
67 хв., кольор.
Автори сценарію : І. Драч, Л. Осика.
Режисер Л. Осика.
Оператор В. Квас.
Художник-постановник П. Слабінський.
Звукооператор А. Чорнооченко.
Композитор В. Губа.
У ролях: М. Яковченко, В. Симчич, К. Степанков,
Б. Брондуков, Ю. Яковченко, А. Бишовець,
В. Сперантова, А. Лефтій,
В. Шакало, О. Сафонов.

26. 26
«І в звуках пам'ять
відгукнеться...» (1986)
Мова: російська
Худож. к/ф. (Про
основоположника
української класичної
музики Миколу
Лисенка). За сценарієм
І. Драча «Київська
фантазія».
Київська кіностудія художніх фільмів
ім. О. П. Довженка. 1986. Вийшов на екрани
1987 р.
Тривалість 9 ч., 2365 м, кольор.
Автори сценарію: І. Драч, І. Миколайчук.
Режисер Т. Левчук.
Оператор Е. Плучик.
Художник В. Агранов.
Звукооператор Ю. Риков.
У ролях: Ф. Стригун, І. Тарадайкін,
М. Шапоренко, О. Караджова, Л. Шевель,
О. Сумська, П. Махотін, Н. Веселовська,
А. Харитонов, В. Антонов, К. Степанков,
В. Потапенко, Л. Бакштаєв, А. Барчук,
Ю. Рудченко, В. Саранчук, М. Кошелєва,
Д. Миргородський, І. Слободський.

27. 27
«Вечори на хуторі
біля Диканьки» (1983)
Мова: російська
Худож. к/ф. (За
повістю М. Гоголя).
Студія
«Укртелефільм». 1983.
Тривалість 10 ч., 91 хв.
Автори сценарію: І. Драч, Ю. Ткаченко.
Режисер Ю. Ткаченко.
Оператор О. Мазепа.
Художник М. Рєзник
У ролях: О. Янковський, К. Степанков,
Ф. Стригун, О. Сумська, М. Бурляєв,
Н. Крачковська, М. Шутько, П. Загребельний,
В. Савчук, В. Сікорський.

28. 28
«Мама рідна,
любима» (1986)
Худож. к/ф.
Київська кіностудія
художніх фільмів ім.
О. П. Довженка. 1986.
Тривалість 9 ч.,
1430 м, 89 хв., кольор.
Автори сценарію: І. Драч, М. Мащенко.
Режисер М. Мащенко.
Оператор Г. Енгстрем.
Художник В. Лазарев.
Композитор Г. Дмитрієв.
Звукооператор Ю. Горецький.
У ролях: Л. Яремчук, В. Лазарев, А. Харитонов,
А. Роговцева, С. Станкевич, В. Пащенко,
В. Талашко, К. Степанков, Г. Гладій, В. Гришокін,
Д. Миргородський, М. Олійник, М. Голубович,
Є. Паперний, Г. Дрозд, Л. Яновський.

29. 29
«Вінчання зі смертю»
(1992)
Худож. к/ф.
Кіностудія «ХХІ
століття» за участю
Кіностудії
ім. О. П. Довженка. 1992.
Тривалість 8 ч., 2153 м,
79 хв., кольор.
Автори сценарію: І. Драч, М. Мащенко,
М. Черничук.
Режисер М. Мащенко.
Оператор С. Борденюк.
Художник Є. Пітенін.
Звукооператор В. Сулимов.
Композитор В. Храпачов.
У ролях: О. Савкін, Г. Дрозд, Г. Морозюк,
Г. Сулима, Н. Поліщук, К. Шафоренко,
Л. Чиншева, Г. Мельський, Андрійко
Александрович.

30. 30
«Таємниця Чингісхана»
(2002)
Худож. к/ф.
Національна кіностудія
художніх фільмів
ім. О. Довженка. 2002.
Тривалість
00:46:47+00:47:48 хвилин
Режисер: Володимир Савельєв
Сценаристи: Іван Драч, Володимир Савельєв
Оператори: Валерій Анісімов, Едуард Тімлін
Композитор: Євген Станкович
У ролях: Богдан Ступка, Олег Драч, Поліна
Лозова, Сергій Марченко, Раїса Недашківська,
Сергій Романюк, Костянтин Степанков

31. 31
Твори
1. Драч, І. Ф. Від Форуму до Форуму / Іван
Драч ; [авт. передм. В. Ковтун]. – [Київ] :
[Форум творчої молоді України], [2006]. –
266 с.
2. Драч, І. Ф. [Вступ. ст. та вірші І. Драча] //
Яблонська, Т. Іван Драч : книга, яку
знищили : [альбом] / Тетяна Яблонська. –
Київ : Мистецтво, 2017. – 56 с. : іл., портр.
3. Драч, І. Ф. Гора : документальна драма-
колаж у 2 ч., відтворена за листами,
спогадами та віршами, доносами та
розпорядженням, які стосувалися Т. Г.
Шевченка і його похорону на Чернечій горі /
Іван Драч. – Київ : Український письменник,
1997. – 118 с. : іл.
4. Драч, І. Ф. Криниця для спраглих. Кн. 1 / Іван
Драч ; [передм. Ю. Іллєнка ; упоряд., прим.,
комент., фільмографія С. Тримбача]. – Київ :
Мистецтво, 2018. – 239 с. : фотоіл., портр.
5. Драч, І. Ф. Криниця для спраглих. Кн. 2 / Іван
Драч ; [передм., упоряд., прим., комент.,
фільмографія С. Тримбача]. – Київ :
Мистецтво, 2018. – 239 с. : фотоіл., портр.
6. Драч, І. Ф. Криниця для спраглих. Кіно :
[сценарії, кіноповісті] / Іван Драч ; [упоряд.
І. С. Рябчий ; передм., фільмографія

32. 32
С. В. Тримбача]. – Харків : Фоліо, 2017. –
589 с.
7. Драч, І. Ф. Лист до калини : поезії : для
старшого шкільного віку / Іван Драч ;
передм. Дмитра Павличка ; худож. Юрій
Чеканюк. – Київ : Веселка, 1994. – 286 с. :
портр. – (Шкільна бібліотека).
8. Драч, І. Ф. Поезія. Чорнобильська мадонна :
Біографія письменника. Тексти віршів.
Стислий переказ змісту поеми. Аналіз творів.
Зразки учнівських творів : посібник для 11
класу / авт.-уклад. В. О. Казакова. – Харків :
Ранок Веста, 2002. – 48 с.
9. Драч, І. Ф. Противні строфи : [поезії] / Іван
Драч. – Київ : Просвіта, 2005. – 316 с. : іл.
10.Драч, І. Ф. Сатирикон : [поезії] / Іван Драч ;
[упоряд. І. С. Рябчий ; передм.
І. Славінської]. – Харків : Фоліо, 2017. –
415 с.
11.Драч, І. Ф. Українська діаспора / Іван Драч ;
[упоряд. І. С. Рябчий ; передм. Богдана
Гориня]. – Харків : Фоліо, 2018. – 288 с.
12.Драч, И. Ф. Слово : [стихотворения, поэмы,
киносценарии, публицистика : пер. с укр.] /
И. Ф. Драч. – Київ : Либідь, 2009. – 448 с. :
ил., портр.

33. 33
Література про Івана Драча
13. Базилевський, В. Студія одного вірша «Дід
любимененепокинь» Івана Драча /
Володимир Базилевський // Літературна
Україна. – 2020. – 18 січня (№ 1-2). – С. 17.
14.Бойчук, Б. Спомини в біографії / Богдан
Бойчук. – Київ : Факт, 2003. – 198 с. : іл.
15.Жулинський, М. Болючий, жалючий,
колючий… : вічний єретик Іван Драч /
Микола Жулинський // Слово на сторожі
нації. – Київ : Український письменник,
2015. – С. 401-415.
16. Жулинський, М. Іван Драч (1936-2018).
Поетичний їжак, з головою сатира і волоссям
кольору витіпаних конопель / Микола
Жулинський // Українська література : творці
і твори : учням, абітурієнтам, студентам,
учителям. – Київ : Либідь, 2011. – С. 997-
1018.
17.Іван Драч. Література. Кінематограф.
Політика : біобібліографічний покажчик /
[упоряд. Г. В. Волянська, Л. А. Кухар ; авт.
нарису Л. Б. Тарнашинська] ; Міністерство
культури України ; Державний заклад
«Національна парламентська бібліотека
України». – Київ : [Основа], 2011. – 532 c. :
іл., портр.

34. 34
18.Лупій, О. Талант і мужність інтелігента : Іван
Драч / Олесь Лупій // Слово Просвіти. –
2020. – 15-21 жовтня (№ 42). – С. 12-13.
19.Роман, М. Слово про Івана Драча / Михайло
Роман // Українська літературна газета. –
2021. – 12 лютого (№ 3). – С. 14.
20.Салига, Т. Епоха творила Івана Драча, а
Драч – епоху : про класика та його час /
Тарас Салига // Літературна Україна. –
2020. – 3 жовтня (№ 37-38). – С. 8-9.
21. «Ти побудь, малий, хоча б поетом» : до 85-
річчя від дня народження Івана Драча //
Голос України. – 2021. – 19 жовтня
(№ 196). – С. 13.
22.Ткаченко, А. О. Іван Драч – поет,
кінодраматург, політик : [спроба рухомого
портрета у віршах] / А. О. Ткаченко. – Київ :
Бібліотека українця, 2000. – 200 с. –
(Бібліотека українця. Знані люди України).
23.Філіпчук, Г. «Перекладаючи» дію Івана
Драча / Георгій Філіпчук // Слово
Просвіти. – 2018. – 28 червня-4 липня
(№ 26). – С. 3.