Існує легенда про те, як Бог роздавав кожному народові свої щедроти. Коли начебто все роздав, побачив гарну дівчину, яка скромно стояла в кутку. - А ти хто така? – запитав Бог. - Українка, - відповіла дівчина й засоромилась. - Що ж тобі подарувати? – промовив Бог. – Мабуть, подарую я тобі пісню. Тією українкою була, певно, героїня нашої розповіді. То хто ж вона, ця дівчина? Маруся Чурай Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує літературно-історичний екскурс, присвячений 395-річчю від народження Марусі Чурай.

1. Співоча
душа
України

2. Існує легенда про те, як Бог роздавав
кожному народові свої щедроти.
Коли начебто все роздав, побачив гарну
дівчину, яка скромно стояла в кутку.
- А ти хто така? – запитав Бог.
- Українка, - відповіла дівчина й
засоромилась.
- Що ж тобі подарувати? – промовив Бог. –
Мабуть, подарую я тобі пісню.
Тією українкою була, певно, героїня нашої
розповіді. То хто ж вона, ця дівчина?

3. Маруся Чурай

4. Її ім’я разом з іменами лицарів
тих буремних років по праву
займає чільне місце на скрижалях
нашої історії.
Бо, як твердить сучасна поетеса
Ліна Костенко:
Ця дівчина не просто так,
Маруся,
Це - голос наш. Це - пісня.
Це - душа.

5. Про життєвий шлях Марії
Гордіївни Чурай ми майже не
маємо вірогідних даних. Про
неї не збереглося ніяких
письмових джерел, немає й
документальних свідчень.
Ім’я і вчинки цієї дуже
вродливої і надзвичайно
талановитої полтавчанки
овіяні численними легендами.
Познайомимось з кількома
епізодами життя Марусі
Чурай

6. Це трапилось 6 грудня 1637 року неподалік села
Кумейки, що поблизу Канева. До заходу сонця все було
скінчено. Повсталих козаків та селян у кривавім
двобої зламало польсько-шляхетське військо
польного гетьмана Миколи Потоцького. То був кінець
повстання, яке очолював Павло Бут (Павлюк).
Розпочалася розправа.
Призвідців повстання, а серед них і сотника козацького
полку в Полтаві Гордія Чурая, засудили до страти.
Прийшов той скорбний день, коли Гордій став на площі
біля плахи. А навкруги ворожа юрба, чулись образливі
окрики. Ось уже кат пригинає йому голову…
Останнє, про що подумалось, що побачив Гордій:
дружина Горпина й донечка Маруся…

7. Засвіт встали
козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої карі очі…
П
і
с
н
і
М
а
р
у
с
і
Ч
у
р
а
й

8. Після загибелі Гордія Горпина
Чураїха залишилась одна з
дочкою Марусею. З усіх боків
злидні обсіли вдовине обійстя.
Одна втіха - Маруся. І красива,
як писанка, і талантом Бог не
зобидив. А які пісні складає, як
співає! От би Гордій послухав.
Та не послухає…
Вже й парубки задивлятися стали. Але уподобала Маруся з
усіх хорунжого полтавського полку Гриця Бобренка, такого
ж вродливого та стрункого, як сама. Вони з дитинства росли
разом, а потім і полюбились.

9. Але у 1648 році скликали тривожні сурми на бій козаків. Став у
козачий стрій і Гриць. Він поїхав на війну, давши Марусі слово,
що повернеться до неї. Маруся чекала його довго, цілих чотири
роки.

10. Не плач, не плач,
Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися…
П
і
с
н
і
М
а
р
у
с
і
Ч
у
р
а
й

11. Не судилося Марусі бути
разом з коханим. Піддавшись
умовлянням матері, Гриць
заручився з багачкою Галею
Вишняківною, донькою
осавула Федора Вишняка і
небогою полковника
Мартина Пушкаря.
Маруся дуже переживала
зраду коханого. А особливо
тоді, коли побачила разом
Галю й Гриця на вечорницях.

12. Ой, не ходи, Грицю,
та й на вечорниці,
Бо на вечорницях
дівки-чарівниці…
П
і
с
н
і
М
а
р
у
с
і
Ч
у
р
а
й

13. Не витримало такої наруги Марусине серце, їй спало
на думку помститися зрадникові - вирішила вона
отруїти хлопця.
Після злочину Марусю Чурай засудили до страти.

14. У неділю рано
зілля копала,
А у понеділок
переполоскала,
А у вівторок зілля варила,
А в середу рано
Гриця отруїла.
Прийшов четвер –
то вже Гриць умер,
Прийшла п’ятниця –
поховали Гриця…
П
і
с
н
і
М
а
р
у
с
і
Ч
у
р
а
й

15. Настав день страти. На центральній площі Полтави на
помості стояла закована в кайдани Маруся.
Та коли писар уже закінчував читати вирок, на
гарячому коні увірвався в натовп Іван Іскра - молодий
козак, бойовий побратим Гриця. Він і сам палко кохав
Марусю. Іван привіз указ Богдана Хмельницького:
«Звільнити Чураївну з-під варти в пам’ять її батька
та заради чудових пісень, що вона склала».
Але для Марусі це не було радістю, бо душа її вмерла з
Грицем. Вона ходила на прощу до Києва, а,
повернувшись, у 1653 році померла. Їй ішов лише
двадцять восьмий рік…

16. На городі верба ясна,
Там стояла дівка красна,
Хороша та вродлива,
Її доля нещаслива.
Її доля нещаслива,
Нема того, що любила.
Нема його, та й не буде,
Розраяли лихі люди…
П
і
с
н
і
М
а
р
у
с
і
Ч
у
р
а
й

17. З тих часів і до сьогодні вся Україна співає
«Засвіт встали козаченьки»,
«На городі верба рясна»,
«Прилетіла зозуленька»,
«Зелененький барвіночку»,
«Летить галка через балку»,
«Ой, по горі, по долині»,
«В кінці греблі шумлять верби»,
«Сидить голуб на березі»,
«Ой, не ходи, Грицю», «Віють вітри, віють буйні»,
«Котилися вози з гори»…
Всі ці пісні сприймаються сучасними
виконавцями як народні.

18. Життя й пісні Марусі Чурай
стали темою численних художніх творів
Серед них п’єси Л. Боровиковського «Чарівниця» і
М.Старицького «Ой, не ходи, Грицю…»,
Повість Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля
копала»…
Композитор Микола Лисенко увів пісню
«Засвіт встали козаченьки»
до своєї опери «Чорноморці».

19. Але по-особливому — в історичному романі
Ліни Костенко «Маруся Чурай»,
де наша сучасниця створила свою версію легенди про
українську героїню, яка живе не лише особистим
коханням, а й служить рідній землі.

20. «Тим паче зараз,
як така розруха,
Тим паче зараз,
при такій війні, –
Що помагає не вгашати духа,
Як не співцями створені
пісні?»