учнівська презентація

1. Образ козака в літературі

2. Без гетьмана військо гине
Козак з бідою, як риба з водою
Козак із пригоршні нап'ється, а з долоні пообідає
Козацькому роду нема переводу
Терпи, козаче, отаманом будеш
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води
Хліб та вода - то козацька їда»
Береженого бог береже, а козака шабля стереже
Де козак, там і слава
Козача потилиця панам ляхам не хилиться
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води
Піду на Низ, щоб ніхто голови не гриз
Крилаті вислови про козаків

3. «Тарас Бульба»
Тарас Бульба — головний
герой однойменної повісті
М. Гоголя. Це запорізький
полковник, що втілив у
собі кращі риси
українського козацтва.
Відомий російський
критик писав: «Хто такий
Тарас Бульба? Герой,
представник життя цілого
народу, цілого
політичного суспільства у
відому епоху життя».

4. «Тарас Бульба»
Головні герої повісті «Тарас Бульба», «хоч і гинуть фізично,
залишаються в народній пам’яті безсмертними, бо переконані, що
«не загине жодна великодушна справа». Помираючи, козаки
розуміють, що боротьба не закінчена, що смерть їхня не даремна, а
потрібна для майбутньої перемоги. У цій вірі у безсмертя народу —
справжній оптимізм повісті, її героїчний пафос, народне,
життєстверджуюче начало.

5. «Тарас Бульба»
Тарас Бульба на
цілі десятиліття
став втіленням
образа борця за
незалежність,
вірного
запорізьким
традиціям,
непохитного,
упевненого в
остаточній
перемозі над
ворогом

6. «Козак Мамай»
Мамай ідеалізований образ коз
ака і українців загалом в Україні.
Захисник українського
народу, степовик, мандрівник, в
оїн, мудрець, казкар і
характерник в одній особі. Його
образи можна зустріти майже в
кожній хаті поряд з іконами. З
іменем (назвою) тісно
пов'язаний стародавній термін
«мамаювати» (мандрувати,
козакувати, вести козачий
спосіб життя), «ходити на
мамая» (іти навмання, куди очі
дивляться).

7. «Козак Мамай»
Оповіді про козака Мамая можна
зустріти серед народних легенд,
переказів, примовок. Та чи не
найкраще його образ
відтворений у народному
живописі: в оксамитному жупані,
сап'янових чоботях та синіх
шароварах; кругла поголена
голова з хвацько закрученим за
вухо «оселедцем», довгі вуса,
чорні брови, карі очі, тонкий ніс,
рум'яні щоки — перед вами
портрет красеня-молодця, яким
він склався в народній уяві.
Козак Мамай, якого чорт
спокушає до випивки.

8. «Козак Мамай»
За народними
переказами козак Мамай
був православним, мав
дар зцілювати хворих і
ходити по воді, що
давало право простим
людям шанувати його як
святого і вішати у хаті
його образ поряд з
образами інших святих.

9. Думи
фольклору; ліро-
епічні твори української
усеної словесності про
події з життя козаків XVI—
XVIII століть. Дума
(козацька дума) — жанр
суто українського
речитативного народного
та героїчного ліро-епосу,
який виконували мандрівні
співці-
музики: кобзарі, бандурист
и, лірники в Центральній і
Лівобережній Україні.

10. «Отаман Матяш старий»
Ця дума дійшла до нас в одному варіанті в записі 1805 р. за характером
зображення героїв твір перегукується з російськими билинами. В думі,
насамперед, цікавою є ідея, закладена в основу стосунків між мудрим,
досвідченим літнім отаманом і молодими козаками. Отаман Матяш радить
молодим козакам «небувальцям» бути на сторожі, бо ворог хитрий і
підступний:
Не безпечне ви майте,-
Козацьких коней із припона не пущайте,
Сідла козацькії під голови покладайте,
Бо се долина Кайнарськая,
Недалече тут земля татарськая.
Не послухали молоді козаки поради Матяша і опинились у полоні. А Матяш
не тільки уникнув полону, а й визволив своїх молодших побратимів. Так
народ силою художнього слова утверджував мудрість і досвід бувалих
воїнів, виховував честь і пошану до них з боку молоді

11. «Івась Удовиченко, Коновченко»
Дума належить до найпопулярніших. Невипадково вона була записана більше ніж у 50-ти варіантах,
однак важко прив’язати думу до якогось конкретного історичного моменту.
В творі через відважного молодого патріота – воїна розкривається тема захисту рідної землі. Син
удови Грицихи Івась першим стає в ряди захисників Вітчизни. В поєдинку із загарбниками Івась
показує себе справжнім героєм:
Не багато Коновченко по долині погуляв,-
Самих найстарших п’ятсот чоловік, рицарів, під меч пускав,
Шести живйом піймав,
На аркан зв’язав,
Перед Філоненка,
Корсунського полковника,
Язика примчав…
Три подвиги здійснив Коновченко, багато ворогів знищив, але напився горілки і був убитий
бусурманами. У думі майстерно описується доля матері Івася, вдови – селянки, яка не діждалася
сина і, зрозумівши, що він загинув, мати
Вся обомліла,
Удариться крижем о сирую землю…
Нещасна знедолена мати звертається до козаків:
«Отепера, козаки, панове – молодці,
Пийте да гуляйте,
Разом похорон і весілля одправляйте!»
Дума цікава за своїм стилем. Її автори гіперболізують подвиги мужнього воїна, в його образі помітна
спільність із казковими богатирями. Твір увібрав у себе елементи казок, легенд, пісень, колядок. Це
сприяло широкій епічній розповіді про героїзм народних мас у боротьбі з іноземними загарбниками.

12. «Хведір безрідний, бездольний»
Дума присвячена темі захисту Вітчизни. В основному ці думи були
створені в XV – XVII століттях. Чимало дум склав народ про муки
українських невільників у татаро – турецькому полоні. Жорстокість
ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокритих гноїли в
темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи,
звідки вони виходили яничарами, літних людей убивали. Розлучали
матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до
рідної землі, волелюбного духу.
Тільки джура Ярема промешкає,
Та тільки Хведора безрідного та бездільного, на рани
Смертельнії постріляного та порубаного знаходжає,
Чотири рани широких, а чотири рани глибоких…

13. «Маруся Богуславка»
Тут, насамперед, описано патріотичний, героїчний подвиг української
полоненої дівчини, яка, будучи дружиною турецького паші, у час його
відсутності відпускає з темниці козаків – невольників, хоч знає, що за це вона
буде тяжко покарана.
Не можна сказати, що постать «дівки – бранки Марусі, попівні Богуславки»
історична. Однак дума є художнім вимислом, опертим на дійсні факти. У ній
замальовується доля вродливих полонянок, які, як зафіксовано у літописах та
усних переказах, часто ставали дружинами турецьких вельмож, навіть
султанів. Вони, як відомо мали вплив на політику, тому могли зважуватись на
такі патріотичні вчинки, як описано в думі. Показовим є те, що Маруся, яка
«потурчилась, обусурманилась для розкоші турецької, для лакомства
нещасного», випускає в’язнів, що 30 років були в неволі, у день найбільшого
християнського свята – Великодня. Отже й вона не втратила духовного зв’язку
з Батьківщиною, пам’ятає звичаї своїх предків.

14. «Маруся Богуславка»
У думі Маруся зображена не тільки в
епізоді звільнення бранців, a й у
прощанні з ними. Вона, певно, вже
давно у полоні і просить козаків
передати батькам, щоб не збирали
грошей для її викупу, бо вона вже
додому не повернеться.
Із зворушливою ніжністю в думі
замальовується рідний край, куди
якнайскоріше прагнуть повернутися
невільники. Любовно змальований
образ Батьківщини будив почуття
патріотизму, закликав любити і
захищати рідну землю.

15. Козацькі пісні
Одним з яскравих прикладів усної народної
творчості є козацькі пісні – пісні про життя
рядових козаків, національних визволителів
українського народу. Українців завжди
хвилювала історія козацтва. До часів
Запорозької Січі вони часто поверталися в
думах чи піснях. Через це козацькі пісні
донеслися крізь століттяя до нашого часу. В
них оспівується боротьба за незалежність,
мужність захисників батьківщини,
збереження національної самобутності, туга
за рідною землею та дорогими
людьми.Найхарактернішою ознакою
народних пісень є наявність постійних
епітетів, уособлень, повторів, паралелізму,
антитез та анафор. Звичайно, вживаються й
інші художні засоби, але в меншій мірі.

16. «Ой на горі та женці жнуть»
Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Військо запорізьке,
Хорошенько.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Хорошенько.
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний.
"Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку,
Необачний!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний!"
"Мені з жінкою не возиться,
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Знадобиться.
Гей, хто в лісі, озовися!
Та викрешем вогню,
Та закурим люльку,
Не журися!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Не журися!"

17. «Ой на горі та женці жнуть»
«Ой на горі та женці жнуть» — народна
козацька пісня і зараз є популярною, у
якій оспівується слава й гордість
України — Запорозьке військо на чолі
зі своїми отаманами. Козаки не дбали
про власне збагачення, для них єдина
цінність — добрий кінь, гарна зброя та
тютюн і люлька. Традиційно на Січ не
допускалися жінки, тому Сагайдачний
ніби так недбало говорить про жінку.
Насправді ж саме задля жінок і дітей,
задля спокою рідної землі козаки
майже все свідоме життя перебували
в тяжких походах, у боях, віддавали
за це життя. Пісня бадьора, сповнена
оптимізму й тонкого гумору,
самоіронії.

18. «Ой у степу криниченька»
Умер, умер чумаченько
Та в неділеньку вранці,
Поховали того чумаченька
У зеленому байраці.
Ой прилетіла сива зозуленька.
Та все «ку-ку» та «ку-ку».
— Ой подай, чумаче, та подай, голубе,
Та хоч правую руку!
— Ой рад би я, моя мила.
Хоч обидві подати:
Насипано та сирої землі.
Що не можу підняти.
Ой у степу криниченька,
З неї вода протікає.
Гей, там чумак сиві воли пасе
Та з криниці напуває.
Воли ревуть, води не п'ють.
Бо в Крим доріженьку чують.
Ой Бог знає, та Бог і відає.
Де чумаченьки ночують.
Ой ночують чумаченьки
В чистім степу при долині,
Розпустили сірі воли пасти
При зеленій муравині.

19. «Ой у степу криниченька»
Народна чумацька пісня "Ой у степу
криниченька" оповідає про тяжку долю чумаків.
Чумаки лагодили вози, запрягали волів,
збиралися у валки й вирушали в довгу й
небезпечну дорогу —у Крим по сіль. У мандрівці
траплялися різні пригоди — і розбійники
нападали, і хвороби чіплялися, і худоба
пропадала. Тому складено так багато журливих
пісень про чумацьку долю, коли господарі після
кілька-місячної подорожі не поверталися додому,
а знаходили останній притулок десь край дороги.
Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники,
"жива газета". Вони побували не лише в Криму, а
у й Європі, в багатьох країнах, сприяли
економічним та культурним зв’язкам між
державами. У пісні зустрічається фольклорний
образ зозулі з її віщуванням, постійні епітети
(чистий степ, зелена муравина, зелений байрак,
сира земля).

20. «Стоїть явір над водою»
Стоїть явір над водою, в воду похилився;
На козака пригодонька, козак зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький;
Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!
Не рад явір хилитися, вода корінь миє!
Не рад козак журитися, так серденько ниє!
Ой поїхав з України козак молоденький, —
Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький.
Ой поїхав на чужину та там і загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув.
Звелів собі насипати високу могилу,
Звелів собі посадити червону калину:
«Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті!»

21. «Стоїть явір над водою»
«Стоїть явір над водою»
відноситься до
козацьких пісень. В ній
розповідається про
козака, який загинув на
чужині і звелів на його
могилі посадити
червону калину, на яку
прилітатимуть пташки і
приноситимуть вісті з
України.

22. Їхав козак за Дунай, – Не хочу я нічого,
Сказав: “Дівчино, прощай! Тільки тебе одного,
Ти, конику вороненький, Ти будь здоров, мій миленький,
Неси та гуляй!” А все пропадай!
- Постій, постій, козаче, Свиснув козак на коня:
Твоя дівчина плаче, – Зоставайся, молода!
Як ти мене покидаєш, Я прищу, як не згину,
Тільки подумай! Через три года.
- Білих ручок не ламай, Тебе ж, мила, не забуду,
Ясних очей не стирай, Поки жив на світі буду.
Мене з війни зі славою Коли помру на війні -
К собі дожидай! Поплач обо мні!
«Їхав козак за Дунай»

23. Головною темою пісні є
зображення
зворушливого прощання
козака з дівчиною, через
його участь у військових
подіях за Дунаєм,
возвеличення щирого
почуття кохання, яке
випробовується часом і
життєвими
обставинами.
«Їхав козак за Дунай»

24. «Гомін, гомін, гомін по діброві»
Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє:
"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе орда візьме!"
"Мене, мамо, мене орда знає –
В чистім полі обминає".
"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе турчин візьме!"
"Мене, мамо, мене турчин знає
Сріблом-злотом наділяє".
"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе ляхи візьмуть!
"Мене, мамо, мене ляхи знають
Медом-вином напувають".
Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе москаль візьме!"
"Мене, мамо, мене москаль знає –
Давно уже підмовляє".
Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сину промовляє:
"Вернись, синку, вернись додомоньку,
Змию тобі головоньку".
"Мені головоньку дощі змиють,
А висушать буйні вітри".

25. «Гомін, гомін, гомін по діброві»
Центральний образ твору — образ козака-
зрадника. Слово «зрада» не вживається у пісні,
але розкривається описово, через діалоги, коли
козак запевняє, що йому не страшні ні турки, ні
орда, які його наділяють кіньми, сріблом, золотом.
Мати не може змиритися зі зрадою сина й
проганяє його. Негативно ставляться до козака й
дві старші сестри. Тільки молодша, не розуміючи
ще, любить козака як брата. Сам козак розуміє, що
вороття йому немає, тому відповідає молодшій
сестричці, що повернеться, як пісок зійде
(проросте) на камені. Так він відповідає й матері, у
якої прокинувся жаль та родинні почуття. Поряд з
образами людей — образи природи: діброва,
туман, поле. Гомін по діброві — це як розбурхані
почуття, туман — як неприємне, огидне явище
зради. Пісня пронизана сумним настроєм, жалем.
Пісня викликає жаль через змарновану долю
козака, захоплення силою материнських почуттів,
поетичністю образних картин, особливо відповідей
брата сестрі й матері щодо свого повернення.