3. • Жито посівне, або жито культурне
(лат. Secále cereále) - однорічна або
дворічна трав'яниста рослина, вид роду
Жито (Secale) родина Злаки. Жито є
культурною рослиною, її вирощують в
основному в Північній півкулі. Існують
озима та яра форми жита.
4. ПОХОДЖЕННЯ
Є припущення, що жито походить від виду Secale
montanum Guss., Дико росте в південній Європі,
південно-західній і Центральній Азії.
Дехто з учених-мандрівників допускають існування
не тільки дикої форми жита, але й інших хлібів у деяких
місце-востях. Так, наприклад, Біберштейн зустрічав дике
жито у Кавказько-каспійської степу, потім у Криму, біля
Феодосії, і близько Сарепти. Лінней говорить про дике
жито, яке нібито попадається на Волзі, поблизу Самари.
Існує припущення, що жито в ті краї могла бути занесена
татарськими племенами, які жили колись за Волгою.
Відомий мандрівник по Туркестану Северцев вважає жито
походить від диких родичів, зростаючих у південній Росії,
північній Африці і Центральній Азії.
5. За спостереженнями професора А. Ф. Баталіна,
жито на півдні, після скошування, може давати пагони,
тобто виявляється рослиною багаторічною. Таке жито, на
думку Баталіна, цілком схоже з диким видом жита - Secale
anatolicum, зростаючої в дикому вигляді в Туркестані.
Вважають, що наше жито походить з багаторічного
дикого виду, але тільки завдяки культурі стало
однорічним. Але Вармінг вважає родичем Р. Secale
montanum, яка дико росте в Середній Азії, відрізняється
ламкою соломину, зернами, зростається з плівками, і
багаторічним розвитком. За словами Бібріх, велика
частина ботаніків до показання мандрівників про
батьківщину жита ставиться з недовірою.
6. Те ж стверджує і Декандоля на тій підставі, що різні
автори дуже часто змішували Secale corcale з іншими
багаторічними видами або з такими, колосся яких легко
ламаються і які новітніми ботаніками грунтовно
вважаються різними (Secale fragile - по Біберштейна,
Secale anatolicum - по Буасьє, Secale montanum - по
Gussone і Secale villosum - по Ліннею). Але справжнє
місце походження більшості наших хлібних рослин (в
тому числі і батьківщина жита), як і домашніх тварин,
залишається невідомою, хоча деякі з цих рослин, як,
наприклад, пшениця, сіялися в Давньому Єгипті за 4000
років до н. е.. і вирощувалися майже всіма народами того
часу.
8. • Жито - однорічна або дворічна трав'яниста
рослина. Жито посівне як природний вид є
диплоїдної формою (2n = 14). В останні
десятиліття селекціонерами отримана
подвоєнням кількості хромосом у клітинах
тетраплоїдних жито (2n = 28), сорти якої
формують крупне зерно (маса 1000 зерен
досягає 50-55 г), потужну, стійку проти
вилягання соломину.
МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
9. КОРЕНЕВА СИСТЕМА
• Жито має мичкувату
кореневу систему, що
проникає на глибину до
1-2 м, тому вона легко
переносить легкі піщані
грунти, а завдяки високій
фізіологічній активності
швидко засвоює з грунту
корисні речовини з
важкорозчинних сполук.
10. Вузол кущіння у жита формується на
трохи меншій глибині від поверхні грунту
(1,7-2 см), ніж пшениці (2-3 см). Коли
зерно поміщається в грунт глибоко, жито
закладає два вузли кущіння: перший -
глибоко, а пізніше другий - ближче до
поверхні грунту, який стає головним.
Інтенсивність кущіння у жита досить
висока - кожна рослина формує 4-8 пагонів,
а за сприятливих умов - до 50-90.
11. СТЕБЛО
Стебло у жита
порожнисте, з 5-6
межвузлями, пряме,
голе або лише під
колоссям опушений.
Висота стебла залежно
від умов вирощування
та сорту коливається від
70 до 180-200 см (в
середньому 80-100 см).
12. ЛИСТКИ
Лиски широколінійні,
плоскі, разом зі стеблом сизі.
Довжина листкової пластинки -
15-30 см, ширина 1,5-2,5 см. В
основі пластинки розміщується
короткий язичок і короткі голі
або опушені вушка (auriculate),
охоплюють стебло. Листкова
пластинка з верхньої сторони
іноді покрита волосками, що
вказує на порівняльну стійкість
до нестачі вологи і присто-
сованість до легких піщаних
грунтах. Язичок і вушка у
листках жита рано засихають і
опадають.
13. Колоскові лусочки лінійно-
шиловидні, з однією жилкою, коротше
квіткових лусок, поступово загострені,
без ості або з короткою остю 2-3 мм
завдовжки, по кілю шорсткі; зовнішня
квіткова лусочка трохи довше
колоскових, близько 1,5 см завдовжки,
ланцетоподібні, з довгою остю, що
перевищує в багато разів колосок, з
п'ятьма жилками, по кілю товстуваті,
щетинисті, з трохи серповидно вигну-
тими віями; ості шорсткі, прямі, 2-5 см
завдовжки.
1-колоскова луска,
2-зовнішня квіткова луска
3-ості,
4-внутрішня квіткова луска,
5-приймочка маточки,
6-пиляки
14. КВІТКИ ТА ПЛОДИ
Тичинок три, з видовженими пиловиками,
виступаючими з колоска, зав'язь верхня з
перистим двулопастним рильцем; запилення
вітрове.
Зернівка довгаста, трохи стисла з боків, з
глибокою борозенкою з внутрішньої сторони
посередині; після дозрівання вона вивалюється
з колоска. Зерно жита розрізняється за
розміром, формою і забарвленням. Довжина
його 5-10 мм, ширина 1,5-3,5 мм, товщина 1,5-3
мм.
15. Маса 1000 зерен у диплоїдної жита - 20-35
г, тетраплоїдних - 30-35 г. Форма зерен
видовжена (з відношенням довжини до
ширини більше 3,3) або овальна (з
відношенням довжини до ширини 3,3 і
менше) з помітною поперечною
зморшкуватістю на поверхні. За
забарвленням розрізняють зерно біле,
зеленувате, сіре, жовте, темно-коричневе.
16. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
В онтогенезі жито проходить ті ж
фенологічні фази і етапи органогенезу, що й
пшениця. При однакових умовах сходи жита
з'являються швидше на 1-2 дні. На 1-2 дні
швидше вона починає і кущення. Вузол
кущення закладається ближче до поверхні
грунту (1,7 ... 2,5 см), частіше зустрічаються
дво-трьохвузлові рослини. Кущіння у жита
відбувається в основному восени.
17. Навесні вона починає вихід в трубку через
18-20 днів від початку весняного відростання, а
через 40-50 днів колоситься.
Цвітіння настає через 7-12 днів від початку
колосіння (у пшениці через 4-5 днів) і триває 7-
9 днів. Фаза молочної стиглості настає за 10-14
днів після цвітіння і триває 8-10 днів. Через 2
місяці після колосіння жито дозріває.
Потім післязбирального дозрівання
проходить довше, тому жито рідше проростає в
колосі. Маса 1000 зерен у диплоїдних сортів -
23-38 г, а у тетраплоїдних - 35-52 г.
18. До умов вирощування жито менш
вимоглива, ніж пшениця, особливо до
грунтів. У неї добре розвинена коренева
система, яка проникає на глибину від 1,5
до 2 метрів і здатна засвоювати Р і К з
важкорозчинних сполук. Жито в меншій
мірі чутлива до кислотності грунту.
19. Добре росте при pH 5,3-6,5. Тому її
можна вирощувати на малопридатних для
пшениці підзолистих грунтах. Але
кращими є родючі структурні чорноземи і
сірі лісові грунти середнього та легкого
суглинистого механічного складу. Погано
росте на важких глинах, заболочених,
засолених грунтах.
20. Жито більш зимостійка, ніж інші
озимі хліба. Витримує зниження
температури на рівні вузла кущіння до
мінус 19-21 ° С. Насіння починає
проростати при 0,5-2 ° С. Закінчує
вегетацію восени і відновлює весною
при 3-4 ° С.
21. Жито – рослина перехресного запилення,
довгого світлового дня. Пилок переноситься
повітрям. Сприятливою для запилення є тиха
тепла погода при достатній вологості повітря.
У жарку погоду при низькій вологості повітря
пилок втрачає життєздатність. Несприятливою
для запилення є вітряна і дощова погода.
Щоб уникнути перезапилення насіннєві
ділянки диплоїдних сортів повинні мати
просторову ізоляцію 200-300 м, тетраплоїдних
- більше 500 м.
Транспіраціонний коефіцієнт - 340-450.
22. На формування 1 ц зерна з грунту забирає
2,9-3,3 кг азоту,
1,1-1,4 кг фосфору,
2,2-3 кг калію.
Коефіцієнт використання азоту, фосфору і калію з
грунтових запасів становить відповідно 0,20-0,35,
0,10-0,17, 0,10-0,22
з органічних добрив - 0,20-0,35; 0, 30-0,50; 0,50-0,70
із мінеральних - 0,55-0,80; 0,25-0,45; 0,65-0,80.
23. ФАЗИ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ
• сходи
• кущіння
• Вихід в трубку (стеблування)
• колосіння
• цвітіння
• дозрівання
– молочна стиглість
– воскова стиглість
– повна стиглість
24. Довжина вегетаційного періоду
озимого жита
(включаючи зимовий) становить:
У північних районах - 350-360 днів
У центральних районах - 280-300 днів
У південних районах - 260-270 днів
26. ПОПЕРЕДНИКИ
• Кращі попередники озимого жита: в районах
недостатнього зволоження (зона Степу) - чисті
пари;
• на піщаних і супіщаних грунтах високі врожаї
озимого жита отримують по сидерадьним парам.
• Саме озиме жито є добрим попередником для
багатьох культур: картопля, цукровий та
кормовий буряк, кормові коренеплоди, ранні ярі
та ярі зернові.
27. ВИРОБНИЦТВО ЖИТА ПО РОКАМ
(FAOSTAT) тис. тонн.
Країна 1985 1995 2005
Польща 7 600 6 288 3 359
Росія - 4 098 2 932
Германія - 4 521 2 812
Україна - 1 208 1 300
Білорусія - 2 143 1 250
Китай 1 283 1 200 748
Канада 569 310 367
Турція 360 240 260
Чехія - 262 193
США 518 256 191
28. ЛУЩЕННЯ
СТЕРНІ
• Озиме жито більш вимоглива до обробітку
грунту, особливо до передпосівної, ніж озима
пшениця, так як насіння жита закладають
неглибоко.
29. • Після грубостебельних попередників
проводиться лущення стерні важкими
дисковими боронами типу БДТ-7, БДТ-3 на
глибину 10-12см.
30. • Якщо попередники колосові культури
або не грубостебельние, то лущення
проводять легкими дисковими боронами
ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 6-8см.
32. • При розміщенні озимої жита по чистому пару, на
грунтах важкого гранулометричного складу, при
достатній кількості вологи і внесення органічних
добрив, не пізніше, ніж за 20-30 днів до посіву
озимого жита, доцільно провести переорювання
(двійку) пара на глибину - 16-20см .
34. • Оранку проводять агрегатами:
• К-700 + ПЛН-9-35, Т150 + ПЛН 5 (6), МТЗ82 +
ПЛН-3 та іншими.
• При розміщенні озимої жита після картоплі,
цукрових або кормових буряків, або моркви можна
обійтися дискуванням на глибину 10-12см., А при
розміщенні після багаторічних бобових трав по
пласту проводять оранку на 25-27см.
