2. План
1. Азіатська раса непарного шовкопряда.
1.1 Рослини-господарі.
1.2 Географічне розповсюдження.
1.3 Шкодочинність.
1.4 Біологія.
1.5 Морфологічний опис.
1.6 Фітосанітарний ризик
1.7 Фітосанітарні заходи
2. Тютюнова або бавовникова білокрилка.
2.1 Рослини-господарі.
2.2 Географічне розповсюдження.
2.3 Шкодочинність.
2.4 Біологія.
2.5 Морфологічні особливості.
2.6 Способи перенесення і розповсюдження.
2.7 Фітосанітарні заходи.
3. Азіатська раса непарного
шовкопряда
Рослини господарі.
Непарний шовкопряд –
типовий поліфаг. Він здатний
пошкоджувати до 300 видів
рослин, зокрема всі листяні
дерева, деякі хвойні кущі.
Європейські популяції
віддають пеервагу дубу, липі,
березі, тополі, іві, яблуні,
сливі.
4. Поширення. У Європі вид
зустрічається скрізь, північна межа
ареалу проходить по Південній
Скандинавії та Південній Фінляндії. В
Північній Америці вид поширений
від Атлантики до Тихого океану. В
Азії зустрічається в Лівані, Ізраїлі,
Сирії, Туреччині, Ірані, Афганістані,
Монголії, Китаї, Кореї, Японії і на
Тайвані.
Шкодочинність. Непарний шовкопряд – типовий
лісовий шкідник. Для України небезпеку складає азіатська
раса непарного шовкопряда, особливо на території
Кримського півострова, де також зосереджені цінні і рідкісні
види дерев. Азіатська раса вважається перехідною від
євразійської до японської форми.
5. Біологічні особливості. Зимує у фазі яйця. Весною з настанням
стійкої теплої погоди і за середньодобових температур 5-6°С
починається вихід гусениць з яйця. Після відродження вони декіль
ка днів сидять в “дзеркальцях”, не розповзаючись, а потім
піднімаються у крону. Гусениці в цей період легкі, вкриті густими
щетинками, в їх основі знаходяться повітряні пухирці – аерофони. Це
допомагає розселенню за допомогою вітру.
Павутинка, яку випускає гусениця,
також сприяє перенесенню, відіграючи
роль парашута. Після розльоту гусениці
починають живлення. Непарний
шовкопряд – термофільний вид.
оптимальна температура розвитку 20-
25 °С.
6. Заляльковування відбувається в
червні – на початку липня в кроні дерева.
На стовбурах, в тріщинах кори та інших
прихованих місцях. Фаза лялечки триває
12-20 днів.
Літ метеликів спостерігається в липні,
іноді раніше, в залежності від
географічного положення та погодних
умов. Самці вилітають на 5-7 днів раніше за
самок, активні переважно у вечірній час,
але часто літають і вдень, особливо в
хмарну погоду.
Метелики непарного шовкопряда не живляться, використовуючи накопичене
гусеницею жирове тіло. Після виходу імаго із лялечки і обсихання можуть одразу
спарюватись. Самки для відкладання яєць вибирають дерев аз шорсткою корою,
не обов'язково кормових порід. Сильно заражені кладками ділянки лісу можуть
бути пошкоджені слабше, ніж оточуючі.
Кількість яєць в кладці – 100- 1200 в залежності від стану популяції та
розміру метеликів. Розвиток ембріону починається одразу, в діапаузу іде
сформована личинка. Яйця морозостійкі і можуть витримувати температуру
- 50°С .
7. Морфологічний опис. Метелики мають
яскраво виражений статевий диморфізм, що
відображено і в назві шкідника. Передні крила
самців коричнево-сірі з зигзаговидним
малюнком, задні – жовто-коричневі, вусики
коричнево-сірі, сильно гребінчасті. Тіло
коричнево-сіре. Самки значно крупніші самців,
білі чи жовтуваті, рисунок такий же, як у
самців, але тонкий, майже чорний, буває
редукований. Передньоспинка біла; черевце
жовте, вкрите на кінці коричнево-чорними чи
коричнево-жовтими волосками. Вусики чорні,
гребінчасті. Самці – до 57 мм, самки – 90мм і
більше.
Яйце щойно відкладене жовте, згодом жовто- чи рожево-сіре, гладеньке,
кругле, зверху сплющене; діаметром 1-1,2 мм.
Гусениці сірого кольору з сірим, чорним чи рудим рисунком. На кожному
сегменті знаходиться ряд бородавок, на яких розміщені щетинки, на перших
пяти – вони сині, на решті – червоні.
Лялечка темно-коричнева, з пучками волосків на сегментах.
8. Фітосанітарний ризик. Основне занчення при розселенні шкідника
мають яйцекладки. Здатність відкладати яйця не лише на лісову продукцію
збільшує небезпеку розповсюдження яйцекладок розом із тарою,
контейнерами, на вагонах, автомобілях та іншими шляхами і ускладнює
виявлення шкідника. Можливі перевезення і лялечок.
Фітосанітарні заходи. Для запобігання завезення шовкопряда
необхідно проводити догляд лісопродукції, вантажів і потягів, які надходять
із Сибіру і Далекого Сходу, а у випадках виявлення кладок – проводити
знезараження. Для моніторингу шкідника в насаджененнях застосовують
феромонні пастки.
У боротьбі з ним застосовують синтетичні піретроїди або біологічні
препарати – вірин НШ, лепідрцид, які малотоксичні для теплокровних і
показують високі результати, але тільки на початковій фазі розвитку
спалаху.
9. Тютюнова або бавовникова
білокрилка
Рослини-господарі. Відома як шкідник польових культур у
тропічних країнах: бавовнику, тютюну, томатів, батату. У закритому
грунті пошкоджує переважно томати. Також може заселяти ряд інших
родин, серед яких представники родини Мальвових, Пасльовнових,
гарбузових . Географічне розповсюдження.
Широко поширений вид на Кіпрі, в Італії
та Греції. Обмежено розповсюджений у
Бельгії, Данії, Франції, Німеччині,
Угорщині, Нідерландах, Норвегії, Польщі,
Іспанії, Швеції, Швейцарії, Марокко.
Виявлений в Ізраїлі та Туреччині.
Широко розповсюджений в Азії, африці,
Північній Америці, Південній Америці,
Океанії.
10. Шкодочинність. На листках рослин, заселених тютюновою
білокрилкою, утворюються численні хлоритичні крапки, які забруднені
їх солодкими виділеннями (медвяною росою) та сажковими грибами,
які добре на них розвиваються. З нижньої сторони листка можна
виявити дуже дрібних білуватих щитівок. Якщо рослину струсити, то
над нею піднімаються численні дрібні комахи, які скоро знову
опускаються на рослину. При візуальному огляді бавовникову
практично неможливо відрізнити від оранжерейної білокрилки.
11. Біологія. Яйця білокрилка відкладає з
нижньої поверхні листка. Розширеною
основою вони звернуті до поверхні листка, а
видовжена вершина яйця стоїть
перпендикулярно до його площини. Яйце
прикріплене до листка стебельцем, яке
занурене у тонку щілину тканини листка,
прокладену самкою. Але не у продихи як
властиво більшості алейродид. Щойно
відкладені яйця світлі, але згодом темніють
і стають коричневими. Відродження
починається через 5-9 днів, залежно від
температури, вологсті та рослини-господаря
12. Після відродження зявляється личинка “бродяжка”,
маленька, овальна, схожа на щитівку. Відійшовши на
невеличку відстань від місця народження, “бродяжка”
прикріплюється до листка і починає живлення.
Протягом усього преімагінального періоду розвутку
вона лишається нерухомою. Перші 3 личинкові стадії
продовжуються по 2-4 дні кожна. Четвета стадія
називається пупарієм. Розміри пупарію 0.7 мм у
довжину, тривалість розвитку 6 днів. На цій стадії
відбувається формування імаго.
Білокрилка відроджується, розриваючи оболонку
пупарія і декілька хвилин розправляє крила. Після
цього вона починає покривати себе порошкоподібними
виділеннями черевних воскових залоз через 12 годин
після відродження – копуляція. Життєвий цикл самки –
60 днів. Самці живуть значно менше, 9-17 днів. За
життя самка відкладає до 160 яєць. Вона розміщує яйця
по дузі, яку описує кінчик її черевця при поступовому
повороті тіла навколо голови. Голова залишається
нерухомою.
13. Морфологічні особливості. Яйця грушевидні, близько 0,2 мм в довжину.
Пупарій плоский, у формі неправильного овалу 0,7 мм в довжину. На гладеньких
листках рослини на пупарії спинні щетинки відсутні, але на опушених може
бути від 2 до 8 довгих спинних щетинок.
Імаго. Близько 1 мм в довжину. Самці дещо менші за самок. Тіло і обидві пари
крил покриті порошкоподібним восковим секретом, білим або ледь
жовтуватим. На стадії імаго розрізнити види дуже складно, але у сидячої
тютюнової білокрилки крила притиснуті до тіла більш щільно, ніж в
оранжерейної. Пупарій тютюнової білокрилки має форму неправильного овалу
з пологими краями та короткими тонкими щетинками. Кількість їх може
змінюватись
14. Способи перенесення і розповсюдження. Імаго літають
погано, але завдяки дуже малим розмірам можуть розноситись на
великі відстані. Шкідник може бути занесений з посадковим
матеріалом або зрізаними квітами рослини-господаря на будь-якій
стадії розвитку.
Фітосанітарні заходи. Завезення підкарантинного матеріалу з
вільних зон країн, де розповсюджений шкідник. У разі виявлення
шкідника вжиття карантинних заходів з метою недопущення його
проникнення.
