Сьогодні для водноресурсного потенціалу Української держави характерне велике антропогенне навантаження, а проблема води — одна з найгостріших.
Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис. км2 , що становить 4,0% від її загальної території (603,7 тис. км2 ).
При здійсненні водогосподарської політики в нашій країні впродовж багатьох десятиліть вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини, не враховувався і не прогнозувався економічний стан водних систем і їхній вплив на біорізноманіття. Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що, зрештою, і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.
У дослідженні висвітлені ключові проблеми у сфері спеціального водокористування та проведення робіт на землях водного фонду, а також причини цих проблем та запропоновані шляхи вирішення, що дозволить, зокрема, забезпечити раціональне використання водних ресурсів.
Аграрний сектор економіки України на сьогодні перебуває на стадії високого розвитку. Сільськогосподарські товаровиробники, що впроваджують сучасні системи зрошення, здатні збільшити урожайність на 30%-50% залежно від культур. За інформацією Держводагентства станом на 2017 рік, в Україні обліковується 5485,3 тис. га меліорованих, у тому числі 2178,3 тис. га зрошуваних і 3307,0 тис. га осушуваних земель, з відповідною інфраструктурою (водосховища, магістральні та розподільні канали, захисні дамби, насосні станції, колекторно-дренажна мережа та інші гідротехнічні споруди і об’єкти тощо). 5 485,3 тис. га 2 178,3 тис. га зрошуваних земель 3 307,0 тис. га осушуваних земель
Наявні водогосподарська та меліоративна інфраструктури (забезпеченість водними ресурсами, пропускна здатність магістральних та розподільних каналів, кількість та продуктивність різних за призначенням насосних станцій тощо) є достатніми для забору та подачі води для поливу сільськогосподарських земель не менш як 1,5-1,8 млн гектарів, відведення надлишкових вод у весняний період з території площею понад 3 млн гектарів та водорегулювання на площі понад 1 млн гектарів. Однак, переважна більшість інфраструктури була побудована за часів СРСР і лише незначна її частина є модернізованою. За експертними оцінками, вартість реконструкції та модернізації всіх систем зрошення та дренажу України може сягати 3 млрд дол. США.
При цьому, здійснення заходів з модернізації зрошувальних та дренажних систем дасть можливість щороку додатково отримувати близько 10 млн тонн зернових, близько 3 млн тонн технічних культур загальною вартістю не менше 100 млрд гривень.
На ринку існує багато проблем, а відсутність «розумного» регулювання для їхнього вирішення створює передумови для виникнення «сірих схем» підключення до систем зрошення та дренажу.
Існування цих проблем не дозволяє залучати інвестиції, створює негативні екологічні наслідки, а з відкриттям ринку землі, через невизначеність права власності на меліоративну систему, можуть створюватись умови для рейдерських захоплень земель.
Розвиток систем зрошення та дренажу є дуже актуальним для агровиробників в умовах зміни клімату та виникнення посух та паводків, збільшення продуктивності врожайності, підвищення рівня експорту продукції, а також є привабливим для іноземних інвестицій, які потрібні для розвитку економіки в цілому. Дослідження спрямоване на аналіз застосування та функціонування систем зрошення та дренажу в аграрному виробництві з метою врегулювання відносин між державою та суб’єктами господарювання, пов’язаних
з відкриттям ринку землі.
Протягом останніх десяти років обсяг перевезених усіма видами транспорту вантажів коливався у межах від 601 до майже 812 млн т, сягнувши максимуму у 2011 р., мінімуму у 2015 р. і завершивши 2019 р. на позначці 676 млн т.
Ринок вантажних перевезень характеризується помітною боротьбою його учасників за розмір ринкової частки, зокрема найбільш істотно проявляється міжвидова конкуренція - змагання між видами транспорту за обсяги однорідного вантажу. Безперечними лідерами виявилися залізничний та автомобільний транспорт. При цьому, автотранспорт демонстрував постійне зростання від 140 млн т у 2009 р. до рекордних 244 млн т у 2019 р., а залізничний – навпаки, починаючи з піку 468 млн т у 2011 р неухильно рухався до антирекорду – 312,9 млн т у 2019 р. Інші види транспорту виявили відносну стабільність, що корелюється із загальними річними показниками.
У сегменті міжнародних вантажних перевезень частка автомобільного транспорту демонструє регулярне зростання (від 3,72% до 5,47% у 2016-2019 рр.), але залишається в середньому у 10 разів меншою від частки залізничного транспорту.
Частка міжнародних перевезень у загальному обсязі залізничних перевезень у 2016-2019 рр. варіювалася від 49% до 55%, проте у загальних автомобільних перевезеннях за той же період частка міжнародних була в середньому у 10 разів меншою і складала трохи більше 5%.
Це вказує на зосередженість національних автоперевізників здебільшого на внутрішніх вантажних перевезеннях, тоді як залізничні перевезення демонструють відносний паритет у міжнародному та внутрішньому сполученні.
Конкурентна позиція вантажних автоперевізників у міжнародному сегменті задовільна. Подальший розвиток та зростання ринкової частки у цьому сегменті не залежить від діяльності потенційно конкурентних видів транспорту, проте має жорстку кореляцію із покращенням технічної і технологічної оснащеності, якості послуг, лояльності до клієнтів, удосконаленням державного регулювання та покращення якості інфраструктури.
За результатами дослідження ринку міжнародних вантажних автоперевезень, експерти BRDO вважають, що галузь потребує змін, які забезпечать досягнення державної цілі розвитку. Це можливо здійснити лише шляхом удосконалення системи управління та контролю за міжнародними перевезеннями; запровадження нового підходу до ліцензування та вихід на ринок для перевізників; створення єдиної комплексної системи управління дорожньо-транспортною безпекою; побудови автоматизованої антикорупційної системи розподілу та контролю використання дозволів; забезпечення державної підтримки та доступного банківського кредитування/лізингу для оновлення автопарків з метою зменшення викидів та підвищення безпеки руху; та розбудови сучасної митної та автодорожньої інфраструктури відповідно до стандартів ЄС
За заг. редакцією Александрової Н.В., Куйбіди Р.О. — К: Конус-Ю, 2006. — 256 с. У навчальному посібнику розкрито основні положення адміністративного судочинства. Посібник розраховано насамперед для викладання основ адміністративного судочинства у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах та у юридичних клініках і підготовки студентів. У посібнику широко використано практику Європейського Суду з прав людини у відповідній сфері. У першій частині посібника викладені теоретичні основи адміністративного судочинства, друга частина повинна допомогти викладачам у викладанні курсу адміністративного судочинства та підготовці завдань для студентів, а студентам - засвоїти вивчений матеріал через розв'язання тестів, задач тощо. Видання може стати корисним не лише для викладачів, студентів та аспірантів, а й для суддів адміністративних судів та претендентів на посаду судді адміністративного суду, державних службовців, адвокатів та усіх, хто цікавиться розвитком адміністративної юстиції в Україні.
Пивоварна та виноробна галузі України - розвинені галузеві ринки, що відзначаються значним потенціалом розвитку. Разом з тим, під впливом таких негативних факторів, як погіршення соціально-економічної ситуації в країні, зниження купівельної спроможності громадян та всесвітня боротьба з коронавірусною хворобою (COVID - 19), дані галузі зазнають істотних втрат та характеризуються негативними тенденціями. У цілому, за останні 10 років ринок вина зменшився на 41%, а ринок пива - на 42%.
Окрім того, розвиток даних ринків стримується через зарегульованість процесу отримання ліцензій на виробництво алкогольних напоїв, у тому числі вина, пива та інших ферментованих напоїв; чинну акцизну політику та підвищення акцизної ставки, зокрема для пива; низький рівень державної підтримки та інших преференцій для виробників.
У результаті це призводить до збільшення регуляторного та податкового навантаження на виробників пивоварної та виноробної продукції та робить збитковими таку діяльність.
Разом з тим, незважаючи на скорочення обсягів виробництва, перспективи розвитку пивоварної та виноробної галузей в Україні все ж таки є.
Зокрема, зменшення податкового тиску, спрощення провадження господарської діяльності та системи звітності, державна підтримка стануть потужним рушієм для розвитку, перш за все, малого та середнього пивовара, винороба та медовара.
Нафта й нафтопродукти відіграють значну роль у розвитку економіки. Задоволення попиту на моторні палива в Україні забезпечується переважно за рахунок імпорту, який стрімко зростає протягом останніх 15 років. Вітчизняне виробництво моторних палив задовольняє лише 47% попиту бензину, 12% попиту дизельного пального та 22% попиту скрапленого вуглеводневого газу. Основними імпортерами нафти й нафтопродуктів в Україну є РФ, Білорусь, Литва та інші країни. Нафтопереробна галузь в Україні протягом останніх 14 років демонструє тенденцію зниження показників діяльності. Кременчуцький НПЗ завантажений приблизно на 25% від номінальної потужності, а Шебелинський ГПЗ – на 50%. Повна завантаженість цих підприємств дозволила б забезпечити внутрішній попит на нафтопродукти. Глибина переробки українських заводів не перевищує 75%, що позначається на економічній ефективності їх роботи.
Загалом регуляторне поле ринку складають 51 регуляторний акт. Ринок безпосередньо регулюється 5 Кодексами, 13 законами, 1 Указом Президента, 1 Декретом, 18 постановами КМУ та 13 наказами органів влади. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність ринку, є Податковий кодекс України, що визначає перелік підакцизних товарів, та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та торгівлі біоетанолу, а також виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним. За оцінкою BRDO, 8 із 51 актів є неактуальними, а 2 акти є такими, що мають ознаки незаконних, чи такими, що були ухвалені без належних підстав.
Експертами BRDO виокремлено 7 ключових проблем, які потребують комплексного вирішення для підвищення ефективності роботи галузі, розвитку її потенціалу та підвищення конкурентноспроможності української економіки.
Стратегічні документи, які би визначали механізми розвитку безпосередньо ринку моторних палив, відсутні. На думку експертів Офісу, для розвитку ринку моторних палив необхідне формування комплексної державної політики у цій сфері, зокрема, розробка програми розвитку нафтопереробної галузі. Загрозлива для енергетичної безпеки ситуація на ринку моторних палив потребує створення ефективної політики, що буде направлена на підвищення ефективності роботи нафто- і газопереробної галузі, підвищення конкурентноспроможності внутрішніх виробників пального, зниження залежності від імпортних постачань нафтопродуктів, стимулювання виробництва біопалива.
Внаслідок географічних особливостей держави та структури реального сектору економіки, особливо експортно-орієнтованих сегментів, залізничний транспорт, надаючи послуги, що забезпечують потреби матеріального виробництва та невиробничої сфери (зокрема, e частині військових та спеціальних перевезень), є ключовою ланкою усього вантажного транспортно-логістичного комплексу України, яка щорічно перевозить найбільшу частину вантажів.
За підсумками 11 місяців 2020 року частки видів транспорту у загальному вантажообігу розподілилися таким чином: залізничний – 61%, автомобільний - 15%, водний – 1%, трубопровідний – 23%, авіаційний – 0,1%.
Яка структура ринку залізничних вантажних перевезень, хто є впливовими суб'єктами на ньому, які є бар'єрні місця і проблеми, що стримують розвиток конкуренції на ринку перевезень та потребують законодавчого та/або регуляторного вирішення?
У дослідженні "Залізничні вантажні перевезення" експерти BRDO визначили цілі регуляторної політики, інструменти регулювання, бар’єрів входу на ринок та шляхи підвищення конкуренції, вирішення проблем, пов'язаних з тарифним регулюванням та підвищенням якості вантажних перевезень.
Сьогодні для водноресурсного потенціалу Української держави характерне велике антропогенне навантаження, а проблема води — одна з найгостріших.
Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис. км2 , що становить 4,0% від її загальної території (603,7 тис. км2 ).
При здійсненні водогосподарської політики в нашій країні впродовж багатьох десятиліть вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини, не враховувався і не прогнозувався економічний стан водних систем і їхній вплив на біорізноманіття. Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що, зрештою, і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.
У дослідженні висвітлені ключові проблеми у сфері спеціального водокористування та проведення робіт на землях водного фонду, а також причини цих проблем та запропоновані шляхи вирішення, що дозволить, зокрема, забезпечити раціональне використання водних ресурсів.
Аграрний сектор економіки України на сьогодні перебуває на стадії високого розвитку. Сільськогосподарські товаровиробники, що впроваджують сучасні системи зрошення, здатні збільшити урожайність на 30%-50% залежно від культур. За інформацією Держводагентства станом на 2017 рік, в Україні обліковується 5485,3 тис. га меліорованих, у тому числі 2178,3 тис. га зрошуваних і 3307,0 тис. га осушуваних земель, з відповідною інфраструктурою (водосховища, магістральні та розподільні канали, захисні дамби, насосні станції, колекторно-дренажна мережа та інші гідротехнічні споруди і об’єкти тощо). 5 485,3 тис. га 2 178,3 тис. га зрошуваних земель 3 307,0 тис. га осушуваних земель
Наявні водогосподарська та меліоративна інфраструктури (забезпеченість водними ресурсами, пропускна здатність магістральних та розподільних каналів, кількість та продуктивність різних за призначенням насосних станцій тощо) є достатніми для забору та подачі води для поливу сільськогосподарських земель не менш як 1,5-1,8 млн гектарів, відведення надлишкових вод у весняний період з території площею понад 3 млн гектарів та водорегулювання на площі понад 1 млн гектарів. Однак, переважна більшість інфраструктури була побудована за часів СРСР і лише незначна її частина є модернізованою. За експертними оцінками, вартість реконструкції та модернізації всіх систем зрошення та дренажу України може сягати 3 млрд дол. США.
При цьому, здійснення заходів з модернізації зрошувальних та дренажних систем дасть можливість щороку додатково отримувати близько 10 млн тонн зернових, близько 3 млн тонн технічних культур загальною вартістю не менше 100 млрд гривень.
На ринку існує багато проблем, а відсутність «розумного» регулювання для їхнього вирішення створює передумови для виникнення «сірих схем» підключення до систем зрошення та дренажу.
Існування цих проблем не дозволяє залучати інвестиції, створює негативні екологічні наслідки, а з відкриттям ринку землі, через невизначеність права власності на меліоративну систему, можуть створюватись умови для рейдерських захоплень земель.
Розвиток систем зрошення та дренажу є дуже актуальним для агровиробників в умовах зміни клімату та виникнення посух та паводків, збільшення продуктивності врожайності, підвищення рівня експорту продукції, а також є привабливим для іноземних інвестицій, які потрібні для розвитку економіки в цілому. Дослідження спрямоване на аналіз застосування та функціонування систем зрошення та дренажу в аграрному виробництві з метою врегулювання відносин між державою та суб’єктами господарювання, пов’язаних
з відкриттям ринку землі.
Протягом останніх десяти років обсяг перевезених усіма видами транспорту вантажів коливався у межах від 601 до майже 812 млн т, сягнувши максимуму у 2011 р., мінімуму у 2015 р. і завершивши 2019 р. на позначці 676 млн т.
Ринок вантажних перевезень характеризується помітною боротьбою його учасників за розмір ринкової частки, зокрема найбільш істотно проявляється міжвидова конкуренція - змагання між видами транспорту за обсяги однорідного вантажу. Безперечними лідерами виявилися залізничний та автомобільний транспорт. При цьому, автотранспорт демонстрував постійне зростання від 140 млн т у 2009 р. до рекордних 244 млн т у 2019 р., а залізничний – навпаки, починаючи з піку 468 млн т у 2011 р неухильно рухався до антирекорду – 312,9 млн т у 2019 р. Інші види транспорту виявили відносну стабільність, що корелюється із загальними річними показниками.
У сегменті міжнародних вантажних перевезень частка автомобільного транспорту демонструє регулярне зростання (від 3,72% до 5,47% у 2016-2019 рр.), але залишається в середньому у 10 разів меншою від частки залізничного транспорту.
Частка міжнародних перевезень у загальному обсязі залізничних перевезень у 2016-2019 рр. варіювалася від 49% до 55%, проте у загальних автомобільних перевезеннях за той же період частка міжнародних була в середньому у 10 разів меншою і складала трохи більше 5%.
Це вказує на зосередженість національних автоперевізників здебільшого на внутрішніх вантажних перевезеннях, тоді як залізничні перевезення демонструють відносний паритет у міжнародному та внутрішньому сполученні.
Конкурентна позиція вантажних автоперевізників у міжнародному сегменті задовільна. Подальший розвиток та зростання ринкової частки у цьому сегменті не залежить від діяльності потенційно конкурентних видів транспорту, проте має жорстку кореляцію із покращенням технічної і технологічної оснащеності, якості послуг, лояльності до клієнтів, удосконаленням державного регулювання та покращення якості інфраструктури.
За результатами дослідження ринку міжнародних вантажних автоперевезень, експерти BRDO вважають, що галузь потребує змін, які забезпечать досягнення державної цілі розвитку. Це можливо здійснити лише шляхом удосконалення системи управління та контролю за міжнародними перевезеннями; запровадження нового підходу до ліцензування та вихід на ринок для перевізників; створення єдиної комплексної системи управління дорожньо-транспортною безпекою; побудови автоматизованої антикорупційної системи розподілу та контролю використання дозволів; забезпечення державної підтримки та доступного банківського кредитування/лізингу для оновлення автопарків з метою зменшення викидів та підвищення безпеки руху; та розбудови сучасної митної та автодорожньої інфраструктури відповідно до стандартів ЄС
За заг. редакцією Александрової Н.В., Куйбіди Р.О. — К: Конус-Ю, 2006. — 256 с. У навчальному посібнику розкрито основні положення адміністративного судочинства. Посібник розраховано насамперед для викладання основ адміністративного судочинства у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах та у юридичних клініках і підготовки студентів. У посібнику широко використано практику Європейського Суду з прав людини у відповідній сфері. У першій частині посібника викладені теоретичні основи адміністративного судочинства, друга частина повинна допомогти викладачам у викладанні курсу адміністративного судочинства та підготовці завдань для студентів, а студентам - засвоїти вивчений матеріал через розв'язання тестів, задач тощо. Видання може стати корисним не лише для викладачів, студентів та аспірантів, а й для суддів адміністративних судів та претендентів на посаду судді адміністративного суду, державних службовців, адвокатів та усіх, хто цікавиться розвитком адміністративної юстиції в Україні.
Пивоварна та виноробна галузі України - розвинені галузеві ринки, що відзначаються значним потенціалом розвитку. Разом з тим, під впливом таких негативних факторів, як погіршення соціально-економічної ситуації в країні, зниження купівельної спроможності громадян та всесвітня боротьба з коронавірусною хворобою (COVID - 19), дані галузі зазнають істотних втрат та характеризуються негативними тенденціями. У цілому, за останні 10 років ринок вина зменшився на 41%, а ринок пива - на 42%.
Окрім того, розвиток даних ринків стримується через зарегульованість процесу отримання ліцензій на виробництво алкогольних напоїв, у тому числі вина, пива та інших ферментованих напоїв; чинну акцизну політику та підвищення акцизної ставки, зокрема для пива; низький рівень державної підтримки та інших преференцій для виробників.
У результаті це призводить до збільшення регуляторного та податкового навантаження на виробників пивоварної та виноробної продукції та робить збитковими таку діяльність.
Разом з тим, незважаючи на скорочення обсягів виробництва, перспективи розвитку пивоварної та виноробної галузей в Україні все ж таки є.
Зокрема, зменшення податкового тиску, спрощення провадження господарської діяльності та системи звітності, державна підтримка стануть потужним рушієм для розвитку, перш за все, малого та середнього пивовара, винороба та медовара.
Нафта й нафтопродукти відіграють значну роль у розвитку економіки. Задоволення попиту на моторні палива в Україні забезпечується переважно за рахунок імпорту, який стрімко зростає протягом останніх 15 років. Вітчизняне виробництво моторних палив задовольняє лише 47% попиту бензину, 12% попиту дизельного пального та 22% попиту скрапленого вуглеводневого газу. Основними імпортерами нафти й нафтопродуктів в Україну є РФ, Білорусь, Литва та інші країни. Нафтопереробна галузь в Україні протягом останніх 14 років демонструє тенденцію зниження показників діяльності. Кременчуцький НПЗ завантажений приблизно на 25% від номінальної потужності, а Шебелинський ГПЗ – на 50%. Повна завантаженість цих підприємств дозволила б забезпечити внутрішній попит на нафтопродукти. Глибина переробки українських заводів не перевищує 75%, що позначається на економічній ефективності їх роботи.
Загалом регуляторне поле ринку складають 51 регуляторний акт. Ринок безпосередньо регулюється 5 Кодексами, 13 законами, 1 Указом Президента, 1 Декретом, 18 постановами КМУ та 13 наказами органів влади. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність ринку, є Податковий кодекс України, що визначає перелік підакцизних товарів, та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та торгівлі біоетанолу, а також виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним. За оцінкою BRDO, 8 із 51 актів є неактуальними, а 2 акти є такими, що мають ознаки незаконних, чи такими, що були ухвалені без належних підстав.
Експертами BRDO виокремлено 7 ключових проблем, які потребують комплексного вирішення для підвищення ефективності роботи галузі, розвитку її потенціалу та підвищення конкурентноспроможності української економіки.
Стратегічні документи, які би визначали механізми розвитку безпосередньо ринку моторних палив, відсутні. На думку експертів Офісу, для розвитку ринку моторних палив необхідне формування комплексної державної політики у цій сфері, зокрема, розробка програми розвитку нафтопереробної галузі. Загрозлива для енергетичної безпеки ситуація на ринку моторних палив потребує створення ефективної політики, що буде направлена на підвищення ефективності роботи нафто- і газопереробної галузі, підвищення конкурентноспроможності внутрішніх виробників пального, зниження залежності від імпортних постачань нафтопродуктів, стимулювання виробництва біопалива.
Внаслідок географічних особливостей держави та структури реального сектору економіки, особливо експортно-орієнтованих сегментів, залізничний транспорт, надаючи послуги, що забезпечують потреби матеріального виробництва та невиробничої сфери (зокрема, e частині військових та спеціальних перевезень), є ключовою ланкою усього вантажного транспортно-логістичного комплексу України, яка щорічно перевозить найбільшу частину вантажів.
За підсумками 11 місяців 2020 року частки видів транспорту у загальному вантажообігу розподілилися таким чином: залізничний – 61%, автомобільний - 15%, водний – 1%, трубопровідний – 23%, авіаційний – 0,1%.
Яка структура ринку залізничних вантажних перевезень, хто є впливовими суб'єктами на ньому, які є бар'єрні місця і проблеми, що стримують розвиток конкуренції на ринку перевезень та потребують законодавчого та/або регуляторного вирішення?
У дослідженні "Залізничні вантажні перевезення" експерти BRDO визначили цілі регуляторної політики, інструменти регулювання, бар’єрів входу на ринок та шляхи підвищення конкуренції, вирішення проблем, пов'язаних з тарифним регулюванням та підвищенням якості вантажних перевезень.
Лише за даними Єдиного реєстру об’єктів державної власності наша держава володіє та управляє понад 1 мільйоном об’єктів нерухомості. А загалом кількість будівель, споруд, мереж на порядок вище! Але для того, щоб ефективно управляти як державною, так і приватною нерухомістю, необхідно мати детальну інформацію про об’єкт: його розміри, з чого побудований, розташування тощо. Але не лише на питання «що є об’єкт» дає відповідь технічна інвентаризація нерухомого майна. Саме відомості, отримані під час проведення технічної інвентаризації, визначають, на який конкретно об’єкт нерухомого майна в особи існує (або виникає) право власності. І саме технічний паспорт на об’єкт є обов’язковим документом, що необхідний для повноцінної реалізації права власності: укладання договору купівлі-продажу, поділу чи обміну, можливості реконструкції й перепланування та інше.
Послуги з проведення технічної інвентаризації можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають кваліфікаційні сертифікати інженера або техніка з інвентаризації нерухомого майна. Їхня кількість відома: 2359 виданих сертифікатів за кваліфікаційними рівнями інженер та технік з інвентаризації нерухомого майна, з яких 1722 чинних. Поточний обсяг ринку послуг з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна можна оцінити у діапазоні від 140 до 200 млн грн на рік.
Планується, що документи з техінвентаризації з 1 грудня 2021 року готуватимуться з використанням Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Експерти сектору "Будівництво" ОФісу ефективного регулювання здійснили аналіз чинного державного регулювання сфери технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Серед основних проблем, з якими має справу ця сфера, були виокремлені такі:
відсутнє чи недостатнє регулювання робіт з технічної інвентаризації окремих об’єктів;
складність доступу до матеріалів попередньої технічної інвентаризації та ускладнення з доступом до даних про технічні характеристики об’єктів нерухомого майна, що містяться в паперових інвентаризаційних справах;
складність перевірки даних про речові права на нерухоме майно, які виникли до 2012 року;
плутанина в адресах та ідентифікації місця розташування об’єктів нерухомості;
випадки підробки технічних паспортів на об’єкти нерухомого майна;
використання адміністративного ресурсу для підтримки комунальних БТІ або тиску на них тощо.
Також експертами підготовлені пропозиції щодо кроків, що допоможуть зробити державне регулювання сфери техінвентаризації зрозумілим, прозорим та безпечним для замовників.
Коноплі є високорентабельною сільськогосподарською культурою, яка у своїй структурі налічує близько 200 активних речовин, з яких 18 вивчені. Зокрема, до таких речовин належить КБД та ТГК, що є найбільш вивченими канабіноїдами.
Технічні та наркотичні коноплі розрізняються між собою за вмістом ТГК. Згідно з українським законодавством, його частка в технічних коноплях може складати не більше 0,08%, тоді як у ЄС - 0,2%, у Канаді - 0,3%, у США - 0,3%, а в деяких країнах - узагалі 1%.
Правове регулювання технічних конопель у світі є різним, тобто їх обіг має різне правове підґрунтя для існування на ринку.
У свою чергу, українське законодавство не відрізняє технічні коноплі як сільськогосподарську культуру від медичних конопель, тим самим прирівнює їх до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Наше дослідження є аналізом ринку технічних конопель.
В Україні існує від 1000 до 1800 компаній, які займаються розробкою та реалізацією власних ІТ-продуктів. У них працює від 30 до 71 тисяч осіб. Поширеною формою діяльності таких компаній є стартап - мала компанія, що займається розробкою інноваційного продукту і має великі перспективи зростання.
Такі компанії продають товари і послуги з високою доданою вартістю, створюють додаткові робочі місця для нетехнічних спеціалістів і сприяють наданню українцям інноваційних послуг.
Україна не має спеціалізованого правового регулювання діяльності продуктових ІТ-компаній і стартапів. Компанії працюють на загальних засадах, визначених відповідним законодавством. Виключенням з цього правила є:
запровадження ПДВ-пільги для операцій щодо постачання програмного забезпечення;
особливості залучення іноземних ІТ-фахівців до діяльності українських компаній;
діяльність Українського Фонду Стартапів.
Незважаючи на незначну державну підтримку, сфера розвивається і демонструє успіхи. Кількість угод венчурного фінансування зростає в середньому на 5% з 2014 року. Сумарний обсяг угод зростає в середньому на 67% на рік за рахунок залучення фінансування великими стартапами на стадії зростання.
Українці створюють все більше продуктових компаній та стартапів, що є помітними на глобальному ринку. Тим не менше, ІТ-компанії мають низку проблем, як-от податкові, кадрові, інвестиційні, юридичні, що потребують вирішення.
Політика відкритих даних була запроваджена у 2015 році як частина більшої політики доступу до публічної інформації. Її суть полягає в оприлюдненні публічної інформації у формі, що полегшує її обробку без обмежень щодо подальшого використання. Метою політики було визначено забезпечення доступу до інформації, підвищення прозорості та довіри до органів влади, стимулювання бізнесу та інновацій.
У результаті 3200 розпорядників оприлюднили майже 26 тисяч наборів даних, що стосуються всіх сфер діяльності держави. За допомогою оприлюднених даних було створено більше 30 сервісів, що надають інформацію мільйонам українців щомісяця. Так, інформацією з бізнес-реєстрів користуються від 1.4 до 2.4 мільйона людей щомісячно, отримуючи її через такі сервіси, як Opendatabot, Youcontrol, ContrAgent й інші. Ця інформація допомагає громадянам приймати кращі рішення в житті і в бізнесі. Інформація про держзакупівлі, декларації держслужбовців та політиків підвищує прозорість влади. У цілому, це говорить про ефективність політики.
Незважаючи на досягнуті успіхи, чинна політика не вирішує всіх проблем сфери відкритих даних, а тому потребує коригування.
В Україні загальна середня освіта є обов’язковою для здобуття усіма громадянами. Це формує як значний існуючий ринок освіти, так і потенційний ринок цифрових освітніх технологій. Так, на сьогодні функціонують порядку 16 тис. шкіл, в яких навчаються біля 4 млн учнів. Щороку на їх забезпечення навчальною літературою із державного бюджету виділяються значні кошти (у 2018 році було виділено близько 800 млн грн). При цьому якість освітніх матеріалів часто не відповідає вимогам часу.
Поліпшити ситуацію повинне використання сучасних цифрових технологій, зокрема електронних підручників. На забезпечення ними учнів у 2018 році було виділено 40 млн грн. Також 54 млн грн було виділено на розробку платформи, яка має забезпечити інфраструктуру для поширення е-підручників та інших електронних ресурсів і сервісів.
Для ефективної реалізації державної політики у сфері освіти, що стосується цифрових технологій, необхідна розробка нормативно-правової бази:
Положення про Національну електронну освітню платформу (постанова КМУ);
Положення про електронний підручник (наказ МОН);
НПА, що врегульовують питання проведення експертизи електронних підручників, порядку проведення їх відбору (конкурсу) і забезпечення ними здобувачів загальної середньої освіти.
Простота і прозорість процесу приєднання до інженерних мереж - один із ключових аспектів, що беруть до уваги потенційні інвестори під час ухвалення рішення щодо створення виробничих та інших об’єктів в Україні. На сьогодні в нашій державі приєднання до електричних мереж врегульовано більш повно і зрозуміло, порівняно із приєднаннями до інших інженерних мереж, що, ймовірно, обумовлене підвищеною увагою держави до цього питання через прямий вплив на позиції України в міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу “Doing Business”. Водночас, чинне регулювання все ще не дозволяє нашій країні посісти гідне місце у цьому рейтингу, де Україна - лише на 128 позиції за легкістю приєднання до електричних мереж серед 190 країн світу, в той час як строк виконання приєднання є одним з найдовших у світі. Ще гірша ситуація з приєднанням до мереж газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення.
Невиправдано ускладнені процедури приєднання до інженерних мереж, суперечливе законодавство, зловживання монопольним положенням операторами мереж - це меншою мірою стосується приєднання до електричних мереж і лише певною мірою - газових, в той час як регулювання приєднання до мереж централізованих теплопостачання, водопостачання та водовідведення є вкрай непередбачуваним для замовника, регулюється численними підзаконними нормативно-правовими актами, які часто суперечать одне одному та профільним законам. Зокрема, процедури та визначення вартості приєднання до цих мереж лише фрагментарно та суперечливо врегульовані окремими нормами підзаконних актів. Таке недосконале регулювання має надзвичайно чутливі наслідки, оскільки замовники послуги приєднання до будь-яких з інженерних мереж замовляють відповідну послугу у монополіста, який не обмежується у своїй діяльності спеціально-дозвільним принципом, встановленим Конституцією для державних органів, а є суб’єктом господарювання, націленим на прибуток, від ймовірних зловживань з боку якого замовників має захищати спеціальне законодавство.
Отже, чинне регулювання в частині приєднання до інженерних мереж наразі потребує докорінного перегляду і удосконалення.
У жовтні 2019 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Закону України "Про будівельні норми" щодо удосконалення нормування у будівництві. Ці зміни скасували монополію розпорядчого методу нормування, який був притаманний радянській системі технічного регулювання, й дозволили застосовувати цільові та параметричні підходи до нормування в будівництві. Навіть більше: законодавчо було визначено пріоритетність застосування саме параметричних підходів.
Цей крок розширив можливості для проектувальників, архітекторів та будівельників застосовувати сучасні технології, впроваджувати інновації та зробив всю систему нормування в будівництві більш гнучкою та такою, що відповідає запитам ХХІ століття. Але, на жаль, попри прийняття закону і те, що чинні будівельні норми, розроблені розпорядчим методом, недостатньо гнучкі для застосування альтернативних рішень, матеріалів і методів, запровадження параметричного методу, фактично, залишилося на папері через відсутність подальших кроків щодо підтримки законодавчих змін. Це значно обмежує творчу свободу проєктувальника й можливість економії ресурсів у випадках, коли замість запропонованих матеріалів і методів можливе використання замінників, що за своїми технічними характеристиками не гірші або навіть кращі запропонованих.
Основними засадами, що обумовлюють необхідність зміни підходів до нормування, а також і реформу системи технічного регулювання у будівництві можна вважати:
підвищення рівня вимог до життєвого середовища;
прискорення технічного процесу й інноваційний розвиток;
формування прошарку кваліфікованих фахівців галузі.
У цій Зеленій книзі, яка не є типовим аналізом проблем ринку, ми здійснили аналіз практик провідних країн щодо переходу до параметричних методів нормування в будівництві, їхніх переваг і недоліків. Окремо були зазначені переваги для розвитку економіки та системи технічного регулювання, які надає застосування параметрики. Зокрема, застосування параметричних підходів для системи регулювання будівництва є важливою складовою для забезпечення здорової конкуренції, вільного пересування товарів і послуг, заохочення інновацій і просування нових технологій.
Наші експерти підготували пропозиції щодо кроків, які допоможуть повноцінно запровадити параметричні підходи й вивести розвиток системи технічного регулювання в будівництві й саме будівництво на якісно новий, сучасний рівень.
У цій зеленій книзі ми описали стан та перспективи регулювання публічних закупівель в сфері будівництва,
проаналізували відповідні дані єдиної системи електронних публічних закупівель (в т.ч.: рівень конкуренції,
економії, склад замовників та учасників процедур, їх активність, статистику закупівель за розділами 45000000-7
«Будівельні роботи» та 71000000-8 «Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» Національного
класифікатора «Єдиний закупівельний словник»), наголосили на виявлених в процесі аналізу проблемах та
вказали на можливі шляхи їх вирішення.
Метою написання цієї книги є визначення переліку проблем, які стримують економічний розвиток вугільної галузі в Україні. Можливі шляхи вирішення проблем, що презентовано у цій Книзі, мають концептуально протилежні варіанти вирішення. Офіс очікує, що ця книга допоможе органам законодавчої та виконавчої влади більш комплексно підійти до формування державної регуляторної політики у сфері вугледобування, яка забезпечить вихід із кризи вугільної галузі України, а також здійснення реструктуризації вугільного сектору (енергетичного, коксівного та бурого вугілля), передбаченої міжнародними зобов'язаннями України.
Радіочастотний ресурс відіграє ключову роль у наданні сучасних телекомунікаційних послуг споживачам. Без нього неможливо уявити перш за все мобільний зв’язок, однак він також використовується для супутникового зв’язку, фіксованого широкосмугового доступу в інтернет та інших послуг. Водночас слід враховувати, що постійно з’являються нові технології і розвиваються наявні, що вимагає задіяння додаткового спектру. На відміну від попиту, розмір спектру незмінний, що ставить перед державою питання щодо ефективного управління цим обмеженим спільним ресурсом.
В Україні, як і у інших країнах пострадянського простору, існують деякі особливості розподілу смуг радіочастот на національному рівні. Так, значна частка спектру у різних діапазонах все ще належить спеціальнім користувачам РЧР (військові, спецслужби тощо). Деякі компанії свого часу отримали ліцензії на значні діапазони перспективного для впровадження нових технологій спектру з ціллю його подальшого «продажу». Це стало можливим завдяки низькій вартості рентної плати за цей спектр. Оскільки якість телекомунікаційних послуг напряму залежить від обсягу відповідного спектру, що є в наявності у оператора, то оператори не поспішають здавати «залишковий» спектр державі.
Згадані проблеми є одними з причин, чому Україна лише у 2015 році провела тендер на видачу ліцензій на користування РЧР для надання телекомунікаційних послуг третього покоління (3G), а на 4G - лише у 2018. При цьому вже у 2020 році, згідно з Указом Президента, очікується впровадження 5G - лише на рік-другий пізніше, ніж у більшості європейських країн.
Саме європейський досвід регулювання сфери користування РЧР, директиви ЄС, Україна зобов’язана імплементувати до кінця 2019 року відповідно до Угоди про асоціацію. На жаль, за 7 місяців до кінцевого терміну більшість положень відповідних директив не реалізовані. Недостатня увага до цих зобов’язань і сфери РЧР загалом може бути пов’язана, між іншим, із технічною складністю і недостатньою кількістю аналітики, цікавої для ширшого кола читачів, ніж працівники галузі із багаторічним досвідом. Ця робота має на меті виправити ситуацію, що склалася, та сформувати дієву дискусію із пошуку ефективних вирішень наявних проблем.
Ринок криптовалют активно розвивається та зростає у своїх обсягах протягом останніх кількох років. На 13 березня 2018 року загальна капіталізація ринку криптовалют складає близько 370 мільярдів доларів. Добовий об’єм торгівлі криптовалютами перевищує 15 мільярдів доларів, а за останні 30 днів загальний обсяг торгівлі криптовалютами становив близько 400 мільярдів доларів.
При цьому ринок розвивається в умовах правової невизначеності, що створює проблеми як для досягнення цілей державного регулювання, так і для правової захищеності учасників ринку. Держава має визначити:
правовий статус криптовалют;
цілі державного регулювання ринку;
класифікацію операцій з криптовалютами;
оподаткування операцій з криптовалютами;
способи запобігання відмиванню коштів за допомогою криптовалют;
способи захисту споживачів на ринку криптовалют.
З 1 січня 2023 року Україна стане 32 країною в світі, яка імплементує в національне законодавство Регламент (ЄС) № 305/2011 Європейського парламенту та Ради. Цей регламент встановлює гармонізовані умови для розміщення будівельної продукції на ринку. На сьогодні 31 країна вже імплементувала його у своє законодавство, а ще 7 країн визнали цей Регламент і приєдналися до нього на підставі міжнародних договорів.
Також із 1 січня 2023 року набере чинності у повному обсязі закон «Про надання будівельної продукції на ринку». Відповідно, всі вітчизняні виробники, продавці, дистриб’ютори, учасники будівельного ринку та споживачі почнуть взаємодіяти за єдиними європейськими правилами регулювання на ринку будівельної продукції.
За оцінками Єврокомісії, гармонізовані європейські стандарти, які є одним з фундаментів змін, охоплюють близько 75-80% всієї будівельної продукції. І саме на таку частку найважливішої будівельної продукції, як-от цемент, розповсюджуватиметься правило обов’язкового декларування показників продукції. Якщо виробник задекларує відповідність своєї продукції європейським стандартам, він нестиме повну відповідальність за цю інформацію. А споживач не лише отримуватиме повну інформацію про виробника, постачальника та про склад та якість будівельної продукції, а й зможе швидко перевірити її достовірність. Внаслідок цього можна буде зменшити кількість неякісної будівельної продукції на ринку і покращити ринковий нагляд.
Від того, наскільки повно гравці ринку опанують терміни, процеси та процедури нових правил, залежить ефективність використання механізмів Регламенту 305 на національному рівні. Як наслідок, від цього залежить підвищення безпеки будівель і споруд та конкурентоспроможності національних виробників загалом.
Експерти BRDO розробили Зелену книгу «Системний перегляд якості державного регулювання надання будівельної продукції на ринок» для того, щоб прискорити цей процес імплементації європейських правил надання будівельної продукції на ринку та зробити його ефективним. Дослідження містить:
аналіз процесу надання будівельної продукції на ринку;
особливості регулювання ринку;
аналіз досвіду Європейського союзу та країн, які визнали ефективність Регламенту 305;
аналіз проблем та ризиків на ринку, а також пропозиції щодо їх вирішення.
Окрім цього, у дослідженні є методологічні рекомендації щодо ефективного запровадження закону «Про надання будівельної продукції на ринку», які стануть у нагоді як державним органам з формування політики, так і представникам будівельної індустрії.
На жаль, ми не можемо подолати відстань у часі, що вимірюється
століттями, й часто-густо історичні факти губляться у глибині віків. Тому ми повинні любити та цінувати те, що нам залишилося у спадок
від наших предків, продовжити їхню справу, залишити щось по собі на
цій землі. Лише людина, яка поважає своє минуле, любить свій рідний край,
цікавиться його історією та сучасністю, може побудувати достойне майбутнє. Про наш край написано багато, свого часу вийшло друком чимало
книжок. Проте це були переважно історичні видання, що мали науковий характер та невеликий наклад. Вони були доступні лише обмеженому колу читачів, а у школах, на жаль, на вивчення історії рідного
краю відводиться невелика кількість годин. Моя ж концепція полягає в тому, щоб подати інформацію у легкому, цікавому вигляді та зробити
видання доступним для всіх жителів Броварської ОТГ.
Лише за даними Єдиного реєстру об’єктів державної власності наша держава володіє та управляє понад 1 мільйоном об’єктів нерухомості. А загалом кількість будівель, споруд, мереж на порядок вище! Але для того, щоб ефективно управляти як державною, так і приватною нерухомістю, необхідно мати детальну інформацію про об’єкт: його розміри, з чого побудований, розташування тощо. Але не лише на питання «що є об’єкт» дає відповідь технічна інвентаризація нерухомого майна. Саме відомості, отримані під час проведення технічної інвентаризації, визначають, на який конкретно об’єкт нерухомого майна в особи існує (або виникає) право власності. І саме технічний паспорт на об’єкт є обов’язковим документом, що необхідний для повноцінної реалізації права власності: укладання договору купівлі-продажу, поділу чи обміну, можливості реконструкції й перепланування та інше.
Послуги з проведення технічної інвентаризації можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають кваліфікаційні сертифікати інженера або техніка з інвентаризації нерухомого майна. Їхня кількість відома: 2359 виданих сертифікатів за кваліфікаційними рівнями інженер та технік з інвентаризації нерухомого майна, з яких 1722 чинних. Поточний обсяг ринку послуг з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна можна оцінити у діапазоні від 140 до 200 млн грн на рік.
Планується, що документи з техінвентаризації з 1 грудня 2021 року готуватимуться з використанням Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Експерти сектору "Будівництво" ОФісу ефективного регулювання здійснили аналіз чинного державного регулювання сфери технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Серед основних проблем, з якими має справу ця сфера, були виокремлені такі:
відсутнє чи недостатнє регулювання робіт з технічної інвентаризації окремих об’єктів;
складність доступу до матеріалів попередньої технічної інвентаризації та ускладнення з доступом до даних про технічні характеристики об’єктів нерухомого майна, що містяться в паперових інвентаризаційних справах;
складність перевірки даних про речові права на нерухоме майно, які виникли до 2012 року;
плутанина в адресах та ідентифікації місця розташування об’єктів нерухомості;
випадки підробки технічних паспортів на об’єкти нерухомого майна;
використання адміністративного ресурсу для підтримки комунальних БТІ або тиску на них тощо.
Також експертами підготовлені пропозиції щодо кроків, що допоможуть зробити державне регулювання сфери техінвентаризації зрозумілим, прозорим та безпечним для замовників.
Коноплі є високорентабельною сільськогосподарською культурою, яка у своїй структурі налічує близько 200 активних речовин, з яких 18 вивчені. Зокрема, до таких речовин належить КБД та ТГК, що є найбільш вивченими канабіноїдами.
Технічні та наркотичні коноплі розрізняються між собою за вмістом ТГК. Згідно з українським законодавством, його частка в технічних коноплях може складати не більше 0,08%, тоді як у ЄС - 0,2%, у Канаді - 0,3%, у США - 0,3%, а в деяких країнах - узагалі 1%.
Правове регулювання технічних конопель у світі є різним, тобто їх обіг має різне правове підґрунтя для існування на ринку.
У свою чергу, українське законодавство не відрізняє технічні коноплі як сільськогосподарську культуру від медичних конопель, тим самим прирівнює їх до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Наше дослідження є аналізом ринку технічних конопель.
В Україні існує від 1000 до 1800 компаній, які займаються розробкою та реалізацією власних ІТ-продуктів. У них працює від 30 до 71 тисяч осіб. Поширеною формою діяльності таких компаній є стартап - мала компанія, що займається розробкою інноваційного продукту і має великі перспективи зростання.
Такі компанії продають товари і послуги з високою доданою вартістю, створюють додаткові робочі місця для нетехнічних спеціалістів і сприяють наданню українцям інноваційних послуг.
Україна не має спеціалізованого правового регулювання діяльності продуктових ІТ-компаній і стартапів. Компанії працюють на загальних засадах, визначених відповідним законодавством. Виключенням з цього правила є:
запровадження ПДВ-пільги для операцій щодо постачання програмного забезпечення;
особливості залучення іноземних ІТ-фахівців до діяльності українських компаній;
діяльність Українського Фонду Стартапів.
Незважаючи на незначну державну підтримку, сфера розвивається і демонструє успіхи. Кількість угод венчурного фінансування зростає в середньому на 5% з 2014 року. Сумарний обсяг угод зростає в середньому на 67% на рік за рахунок залучення фінансування великими стартапами на стадії зростання.
Українці створюють все більше продуктових компаній та стартапів, що є помітними на глобальному ринку. Тим не менше, ІТ-компанії мають низку проблем, як-от податкові, кадрові, інвестиційні, юридичні, що потребують вирішення.
Політика відкритих даних була запроваджена у 2015 році як частина більшої політики доступу до публічної інформації. Її суть полягає в оприлюдненні публічної інформації у формі, що полегшує її обробку без обмежень щодо подальшого використання. Метою політики було визначено забезпечення доступу до інформації, підвищення прозорості та довіри до органів влади, стимулювання бізнесу та інновацій.
У результаті 3200 розпорядників оприлюднили майже 26 тисяч наборів даних, що стосуються всіх сфер діяльності держави. За допомогою оприлюднених даних було створено більше 30 сервісів, що надають інформацію мільйонам українців щомісяця. Так, інформацією з бізнес-реєстрів користуються від 1.4 до 2.4 мільйона людей щомісячно, отримуючи її через такі сервіси, як Opendatabot, Youcontrol, ContrAgent й інші. Ця інформація допомагає громадянам приймати кращі рішення в житті і в бізнесі. Інформація про держзакупівлі, декларації держслужбовців та політиків підвищує прозорість влади. У цілому, це говорить про ефективність політики.
Незважаючи на досягнуті успіхи, чинна політика не вирішує всіх проблем сфери відкритих даних, а тому потребує коригування.
В Україні загальна середня освіта є обов’язковою для здобуття усіма громадянами. Це формує як значний існуючий ринок освіти, так і потенційний ринок цифрових освітніх технологій. Так, на сьогодні функціонують порядку 16 тис. шкіл, в яких навчаються біля 4 млн учнів. Щороку на їх забезпечення навчальною літературою із державного бюджету виділяються значні кошти (у 2018 році було виділено близько 800 млн грн). При цьому якість освітніх матеріалів часто не відповідає вимогам часу.
Поліпшити ситуацію повинне використання сучасних цифрових технологій, зокрема електронних підручників. На забезпечення ними учнів у 2018 році було виділено 40 млн грн. Також 54 млн грн було виділено на розробку платформи, яка має забезпечити інфраструктуру для поширення е-підручників та інших електронних ресурсів і сервісів.
Для ефективної реалізації державної політики у сфері освіти, що стосується цифрових технологій, необхідна розробка нормативно-правової бази:
Положення про Національну електронну освітню платформу (постанова КМУ);
Положення про електронний підручник (наказ МОН);
НПА, що врегульовують питання проведення експертизи електронних підручників, порядку проведення їх відбору (конкурсу) і забезпечення ними здобувачів загальної середньої освіти.
Простота і прозорість процесу приєднання до інженерних мереж - один із ключових аспектів, що беруть до уваги потенційні інвестори під час ухвалення рішення щодо створення виробничих та інших об’єктів в Україні. На сьогодні в нашій державі приєднання до електричних мереж врегульовано більш повно і зрозуміло, порівняно із приєднаннями до інших інженерних мереж, що, ймовірно, обумовлене підвищеною увагою держави до цього питання через прямий вплив на позиції України в міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу “Doing Business”. Водночас, чинне регулювання все ще не дозволяє нашій країні посісти гідне місце у цьому рейтингу, де Україна - лише на 128 позиції за легкістю приєднання до електричних мереж серед 190 країн світу, в той час як строк виконання приєднання є одним з найдовших у світі. Ще гірша ситуація з приєднанням до мереж газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення.
Невиправдано ускладнені процедури приєднання до інженерних мереж, суперечливе законодавство, зловживання монопольним положенням операторами мереж - це меншою мірою стосується приєднання до електричних мереж і лише певною мірою - газових, в той час як регулювання приєднання до мереж централізованих теплопостачання, водопостачання та водовідведення є вкрай непередбачуваним для замовника, регулюється численними підзаконними нормативно-правовими актами, які часто суперечать одне одному та профільним законам. Зокрема, процедури та визначення вартості приєднання до цих мереж лише фрагментарно та суперечливо врегульовані окремими нормами підзаконних актів. Таке недосконале регулювання має надзвичайно чутливі наслідки, оскільки замовники послуги приєднання до будь-яких з інженерних мереж замовляють відповідну послугу у монополіста, який не обмежується у своїй діяльності спеціально-дозвільним принципом, встановленим Конституцією для державних органів, а є суб’єктом господарювання, націленим на прибуток, від ймовірних зловживань з боку якого замовників має захищати спеціальне законодавство.
Отже, чинне регулювання в частині приєднання до інженерних мереж наразі потребує докорінного перегляду і удосконалення.
У жовтні 2019 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Закону України "Про будівельні норми" щодо удосконалення нормування у будівництві. Ці зміни скасували монополію розпорядчого методу нормування, який був притаманний радянській системі технічного регулювання, й дозволили застосовувати цільові та параметричні підходи до нормування в будівництві. Навіть більше: законодавчо було визначено пріоритетність застосування саме параметричних підходів.
Цей крок розширив можливості для проектувальників, архітекторів та будівельників застосовувати сучасні технології, впроваджувати інновації та зробив всю систему нормування в будівництві більш гнучкою та такою, що відповідає запитам ХХІ століття. Але, на жаль, попри прийняття закону і те, що чинні будівельні норми, розроблені розпорядчим методом, недостатньо гнучкі для застосування альтернативних рішень, матеріалів і методів, запровадження параметричного методу, фактично, залишилося на папері через відсутність подальших кроків щодо підтримки законодавчих змін. Це значно обмежує творчу свободу проєктувальника й можливість економії ресурсів у випадках, коли замість запропонованих матеріалів і методів можливе використання замінників, що за своїми технічними характеристиками не гірші або навіть кращі запропонованих.
Основними засадами, що обумовлюють необхідність зміни підходів до нормування, а також і реформу системи технічного регулювання у будівництві можна вважати:
підвищення рівня вимог до життєвого середовища;
прискорення технічного процесу й інноваційний розвиток;
формування прошарку кваліфікованих фахівців галузі.
У цій Зеленій книзі, яка не є типовим аналізом проблем ринку, ми здійснили аналіз практик провідних країн щодо переходу до параметричних методів нормування в будівництві, їхніх переваг і недоліків. Окремо були зазначені переваги для розвитку економіки та системи технічного регулювання, які надає застосування параметрики. Зокрема, застосування параметричних підходів для системи регулювання будівництва є важливою складовою для забезпечення здорової конкуренції, вільного пересування товарів і послуг, заохочення інновацій і просування нових технологій.
Наші експерти підготували пропозиції щодо кроків, які допоможуть повноцінно запровадити параметричні підходи й вивести розвиток системи технічного регулювання в будівництві й саме будівництво на якісно новий, сучасний рівень.
У цій зеленій книзі ми описали стан та перспективи регулювання публічних закупівель в сфері будівництва,
проаналізували відповідні дані єдиної системи електронних публічних закупівель (в т.ч.: рівень конкуренції,
економії, склад замовників та учасників процедур, їх активність, статистику закупівель за розділами 45000000-7
«Будівельні роботи» та 71000000-8 «Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» Національного
класифікатора «Єдиний закупівельний словник»), наголосили на виявлених в процесі аналізу проблемах та
вказали на можливі шляхи їх вирішення.
Метою написання цієї книги є визначення переліку проблем, які стримують економічний розвиток вугільної галузі в Україні. Можливі шляхи вирішення проблем, що презентовано у цій Книзі, мають концептуально протилежні варіанти вирішення. Офіс очікує, що ця книга допоможе органам законодавчої та виконавчої влади більш комплексно підійти до формування державної регуляторної політики у сфері вугледобування, яка забезпечить вихід із кризи вугільної галузі України, а також здійснення реструктуризації вугільного сектору (енергетичного, коксівного та бурого вугілля), передбаченої міжнародними зобов'язаннями України.
Радіочастотний ресурс відіграє ключову роль у наданні сучасних телекомунікаційних послуг споживачам. Без нього неможливо уявити перш за все мобільний зв’язок, однак він також використовується для супутникового зв’язку, фіксованого широкосмугового доступу в інтернет та інших послуг. Водночас слід враховувати, що постійно з’являються нові технології і розвиваються наявні, що вимагає задіяння додаткового спектру. На відміну від попиту, розмір спектру незмінний, що ставить перед державою питання щодо ефективного управління цим обмеженим спільним ресурсом.
В Україні, як і у інших країнах пострадянського простору, існують деякі особливості розподілу смуг радіочастот на національному рівні. Так, значна частка спектру у різних діапазонах все ще належить спеціальнім користувачам РЧР (військові, спецслужби тощо). Деякі компанії свого часу отримали ліцензії на значні діапазони перспективного для впровадження нових технологій спектру з ціллю його подальшого «продажу». Це стало можливим завдяки низькій вартості рентної плати за цей спектр. Оскільки якість телекомунікаційних послуг напряму залежить від обсягу відповідного спектру, що є в наявності у оператора, то оператори не поспішають здавати «залишковий» спектр державі.
Згадані проблеми є одними з причин, чому Україна лише у 2015 році провела тендер на видачу ліцензій на користування РЧР для надання телекомунікаційних послуг третього покоління (3G), а на 4G - лише у 2018. При цьому вже у 2020 році, згідно з Указом Президента, очікується впровадження 5G - лише на рік-другий пізніше, ніж у більшості європейських країн.
Саме європейський досвід регулювання сфери користування РЧР, директиви ЄС, Україна зобов’язана імплементувати до кінця 2019 року відповідно до Угоди про асоціацію. На жаль, за 7 місяців до кінцевого терміну більшість положень відповідних директив не реалізовані. Недостатня увага до цих зобов’язань і сфери РЧР загалом може бути пов’язана, між іншим, із технічною складністю і недостатньою кількістю аналітики, цікавої для ширшого кола читачів, ніж працівники галузі із багаторічним досвідом. Ця робота має на меті виправити ситуацію, що склалася, та сформувати дієву дискусію із пошуку ефективних вирішень наявних проблем.
Ринок криптовалют активно розвивається та зростає у своїх обсягах протягом останніх кількох років. На 13 березня 2018 року загальна капіталізація ринку криптовалют складає близько 370 мільярдів доларів. Добовий об’єм торгівлі криптовалютами перевищує 15 мільярдів доларів, а за останні 30 днів загальний обсяг торгівлі криптовалютами становив близько 400 мільярдів доларів.
При цьому ринок розвивається в умовах правової невизначеності, що створює проблеми як для досягнення цілей державного регулювання, так і для правової захищеності учасників ринку. Держава має визначити:
правовий статус криптовалют;
цілі державного регулювання ринку;
класифікацію операцій з криптовалютами;
оподаткування операцій з криптовалютами;
способи запобігання відмиванню коштів за допомогою криптовалют;
способи захисту споживачів на ринку криптовалют.
З 1 січня 2023 року Україна стане 32 країною в світі, яка імплементує в національне законодавство Регламент (ЄС) № 305/2011 Європейського парламенту та Ради. Цей регламент встановлює гармонізовані умови для розміщення будівельної продукції на ринку. На сьогодні 31 країна вже імплементувала його у своє законодавство, а ще 7 країн визнали цей Регламент і приєдналися до нього на підставі міжнародних договорів.
Також із 1 січня 2023 року набере чинності у повному обсязі закон «Про надання будівельної продукції на ринку». Відповідно, всі вітчизняні виробники, продавці, дистриб’ютори, учасники будівельного ринку та споживачі почнуть взаємодіяти за єдиними європейськими правилами регулювання на ринку будівельної продукції.
За оцінками Єврокомісії, гармонізовані європейські стандарти, які є одним з фундаментів змін, охоплюють близько 75-80% всієї будівельної продукції. І саме на таку частку найважливішої будівельної продукції, як-от цемент, розповсюджуватиметься правило обов’язкового декларування показників продукції. Якщо виробник задекларує відповідність своєї продукції європейським стандартам, він нестиме повну відповідальність за цю інформацію. А споживач не лише отримуватиме повну інформацію про виробника, постачальника та про склад та якість будівельної продукції, а й зможе швидко перевірити її достовірність. Внаслідок цього можна буде зменшити кількість неякісної будівельної продукції на ринку і покращити ринковий нагляд.
Від того, наскільки повно гравці ринку опанують терміни, процеси та процедури нових правил, залежить ефективність використання механізмів Регламенту 305 на національному рівні. Як наслідок, від цього залежить підвищення безпеки будівель і споруд та конкурентоспроможності національних виробників загалом.
Експерти BRDO розробили Зелену книгу «Системний перегляд якості державного регулювання надання будівельної продукції на ринок» для того, щоб прискорити цей процес імплементації європейських правил надання будівельної продукції на ринку та зробити його ефективним. Дослідження містить:
аналіз процесу надання будівельної продукції на ринку;
особливості регулювання ринку;
аналіз досвіду Європейського союзу та країн, які визнали ефективність Регламенту 305;
аналіз проблем та ризиків на ринку, а також пропозиції щодо їх вирішення.
Окрім цього, у дослідженні є методологічні рекомендації щодо ефективного запровадження закону «Про надання будівельної продукції на ринку», які стануть у нагоді як державним органам з формування політики, так і представникам будівельної індустрії.
На жаль, ми не можемо подолати відстань у часі, що вимірюється
століттями, й часто-густо історичні факти губляться у глибині віків. Тому ми повинні любити та цінувати те, що нам залишилося у спадок
від наших предків, продовжити їхню справу, залишити щось по собі на
цій землі. Лише людина, яка поважає своє минуле, любить свій рідний край,
цікавиться його історією та сучасністю, може побудувати достойне майбутнє. Про наш край написано багато, свого часу вийшло друком чимало
книжок. Проте це були переважно історичні видання, що мали науковий характер та невеликий наклад. Вони були доступні лише обмеженому колу читачів, а у школах, на жаль, на вивчення історії рідного
краю відводиться невелика кількість годин. Моя ж концепція полягає в тому, щоб подати інформацію у легкому, цікавому вигляді та зробити
видання доступним для всіх жителів Броварської ОТГ.
Голосовий зв’язок є найбільш поширеним видом зв’язку у повсякденному вжитку українців: на кінець 2019 року в країні налічувалось більше 52 млн активних ідентифікаційних карток абонентів мобільного зв’язку і більше 4 млн ліній фіксованого. Надання абонентам послуг голосового зв’язку згенерувало 12,6 млрд грн доходу в 2019 році.
Наразі голосовий зв’язок фактично доступний географічно і фінансово для абсолютної більшості громадян. При цьому, галузь фіксованого зв’язку, на яку лягає основний регуляторний тягар, давно втратила свою провідну роль в голосовому зв’язку і знаходиться в глибокій кризі. На думку авторів, давно назріли зміни регуляторних підходів до забезпечення доступності послуг і до міжоператорської взаємодії.
Наявне регулювання фінансової доступності впливає на весь ринок фіксованого зв’язку, обмежуючи прибутки операторів (через механізм цінового регулювання) та створюючи додаткове навантаження на місцеві бюджети (через механізм пільг за професійною та іншими, не пов'язаними з забезпеченням цінової доступності послуг, ознаками). Автори пропонують скасувати регулювання цін і пільги на оплату послуг фіксованого зв’язку, замінивши їх на адресну фінансову допомогу для окремих категорій громадян, що знаходяться за межею бідності, на придбання послуг голосового зв’язку та термінального обладнання. Така адресна допомога може надаватись лише після аналізу фінансової спроможності домогосподарств і лише на один вид зв’язку.
Наявне регулювання географічної доступності забезпечило покриття мережами мобільного зв’язку абсолютної більшості населених пунктів, в той час як охоплення мережами фіксованого зв’язку значно скоротиться в найближчі роки через фінансову недоцільність підтримки мереж в малозаселених регіонах. Існує ризик зменшення покриття мережами мобільного зв’язку через припинення надання послуг за технологією CDMA та початок використання частот діапазону 900 Мгц для надання послуг передачі даних за стандартом 4G. В цих умовах акцент політики має зміститись на виявлення “білих плям” покриття та вжиття заходів для їх усунення за умови запиту на таке усунення.
Для того, щоб винайти нову діючу речовину, науковцям потрібно щонайменше 10 років, понад 200 мільйонів євро та близько 200 різних досліджень. Однак, в умовах здійснення таких наукових робіт в Україні, за наявності фінансових ресурсів та інвестицій, жодному суб'єкту господарювання, що працює на ринку, не вдалося б пройти цей шлях легко.
Основними проблемами для бізнесу, пов'язаними із реєстрацією нової діючої речовини та препаратів, є недоліки нормативно-правових актів, надмірності адміністративних процедур при проведенні експертиз та видачі дозволів, невизначеність послідовності дій та, іноді, повна відсутність регулювання окремих етапів державної реєстрації.
Проблемами для споживачів - аграрних підприємств є їх незахищеність від підробок та неякісних засобів захисту рослин, які вони використовують у господарській діяльності, складнощі щодо утилізації тари та невикористаних препаратів тощо. Тіньовий ринок за експертними оцінками складає 30% від всіх продажів.
За таких умов держава має труднощі з належним контролем щодо обігу, зберігання та використанням засобів захисту рослин через розгалуженість та невизначеність повноважень між різними органами державної влади. Недостатня участь держави у всіх процесах пов'язаних з обігом ЗЗР призводить до порушення принципу «добросусідства» між учасниками ринку. Яскравим прикладом на сьогодні є конфлікт інтересів між аграріями та пасічниками.
На сьогодні нормативно-правове регулювання ринку здійснюється 127 регуляторними актами та 73 інструментами державного регулювання. Аналіз нормативно-правового поля показав, що понад 24% актів, котрі регулюють ринок ЗЗР, є неактуальними, а майже 9% правових актів мають ознаки незаконних. За проведеною експертною оцінкою, інструменти регулювання ринку в більшій мірі є корупційними. Так, 51 з 73 інструментів мають надзвичайно високі корупційні ризики, що свідчить про значну кількість бар'єрів для суб'єктів господарювання на ринку. Таким чином, системний аналіз ринку показав, що наявність великої кількості нормативно-правових актів та інструментів регулювання, які є застарілими, мають недоліки та процедурні неузгодженості між собою, не дозволяє реалізувати ефективну політику держави у сфері регулювання обігу засобів захисту рослин.
Сучасний світ неможливо уявити без програмного забезпечення (ПЗ). Розробка ПЗ перетворилася на окрему галузь, що займає чільне місце у світовій економіці, в тому числі в Україні. У 2016 році світові витрати на ITпослуги склали 1229 млрд дол. США, і ця галузь зростає щороку, в тому числі очікується зростання на 3,2% у 2017 році. При цьому із розвитком технологій, з новою технологічною революцією, цифровізацією світу значення розробки програмного продукту лише зростатиме.
Сьогодні Україна не залишається осторонь глобальних процесів. Наша держава одна з найкращих для розміщення замовлень у сфері аутсорсингу бізнес-процесів та IT, що підтверджує 24 місце у рейтингу привабливості. Слід зауважити, що такі досягнення завдячують багато в чому тому, що ринок є абсолютно новим. Він почав розвиватися вже за часів незалежності, і позбавлений багатьох вад, притаманних традиційним сферам економіки, які дісталися у спадок від Радянського Союзу: монополізації, експлуатації ресурсів, олігархізації і т.д. Ринок ПЗ – яскравий приклад нової економіки знань, який може стати локомотивом до переходу України для постіндустріальної економіки, яка вже давно є реальністю для розвинених країн.
Ринок розробки ПЗ сьогодні є здебільшого експортно-орієнтованим і займає третє місце за обсягами виручки, тож є одним із головних джерел надходження валютних коштів в Україну. Експортно-орієнтований сектор розробки ПЗ у 2016 році склав 3,2 млрд дол. США, що становить близько 26% експорту послуг за відповідний період і 7% сукупного експорту товарів і послуг. Таким чином ринок позитивно впливає на стабільність курсу національної валюти і цін в державі.
Враховуючи вищезазначене, ринок розробки ПЗ був визначений BRDO пріоритетним у перегляді регуляторного поля.
У лютому 2021 року Європейський парламент рекомендував використовувати EU Justice Scoreboard для оцінки прогресу та корегування реформ у сфері правосуддя, які проводяться в Україні. Того ж року експерти Центру політико-правових реформ розпачали роботу над дослідженням «Матриця українського правосуддя: оцінка української системи правосуддя за методикою EU Justice Scoreboard».
В Україні відсутнє комплексне регулювання діяльності з надання аудіовізуальних медіа послуг з використанням технології OTT. Це має як позитивні наслідки для бізнесу у вигляді можливості стрімкого росту, так і негативні - у вигляді протиправного використання контенту. Також існують ризики незабезпечення інформаційної безпеки для держави та надання послуг неналежної якості.
Розвиток ринку стримують:
законодавча неврегульованість діяльності таких суб’єктів;
високий рівень піратства в Україні;
нерівність умов діяльності з іноземними платформами, принаймні з питань оподаткування.
Право на доступ в інтернет визнано ООН базовим правом людини. Також Організація зазначає, що держава повинна нести відповідальність за доступність інтернету найширшим верствам населення.
Основне завдання - забезпечити всім гравцям ринку рівноправний доступ до інфраструктури: до кабельної каналізації, ліній електропередачі, до багатоквартирних будинків.
Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому Проекту Закону № 4159 «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», Закон підписано Президентом. Наразі потрібно привести підзаконні та регуляторні акти у відповідність закону та усунути всі штучні бар’єри для доступу операторів та провайдерів телекомунікаційних послуг, насамперед представників малого та середнього бізнесу, до об’єктів інфраструктури. Створення чесних, прозорих та економічно обґрунтованих умов придасть поштовх розвитку широкосмугового доступу в країні та підвищить її рейтинги (показник МСЕ з проникнення ШПД, рейтинг ВЕФ - Networked Readiness Index).
Similar to Who 2019-n cov-sari-toolkit-2020.1-ukr (19)
9. Передмова vii
Передмова
Цей інструментарій призначений для лікарів, які працюють у відділеннях інтенсивної терапії
в країнах із низьким і середнім рівнем доходу, що ведуть лікування дорослих і педіатричних
пацієнтів із важкими формами гострої респіраторної інфекції, включаючи важку пневмонію,
гострий респіраторний дистрес-синдром, сепсис і септичний шок.
Основна його мета – надати деякі необхідні інструменти, які можна використовувати для
догляду за важкохворим пацієнтом від надходження до виписки з лікарні. Це практичний
посібник, призначений для використання медичними працівниками, які залучені до ведення
хворихукритичномустаніпідчаспандеміїCOVID-19іспалахівгрипу(сезонногоабопташиного),
близькосхідного коронавірусного респіраторного синдрому (MERS-CoV) або інших нових
респіраторних вірусних епідемій.
Посібник структурований за темами. Кожна тема починається з Резюме, за яким наводиться
перелік доступних інструментів, додаткових посилань і ресурсів. Ці інструменти дають
користувачеві узагальнену інформацію й мають бути адаптовані до місцевих умов.
Інструменти, не позначені піктограмами, можна використовувати й адаптувати для догляду і за
дорослими пацієнтами, і за дітьми.
Інструментарій супроводжується набором слайдів PowerPoint – це короткі лекції, розроблені з
метою наголосити на основних концепціях, що висвітлені в даному інструментарії
Піктограма з зображенням дитини
вказує на ті інструменти, які слід
використовувати й адаптувати
при догляді за педіатричними
пацієнтами.
Піктограма дорослого вказує
на ті інструменти, які слід
використовувати й адаптувати при
x за дорослими пацієнтами.
10. viii Клінічна допомога при важкій гострій респіраторній інфекції - Інструментарій
Подяки
Ці навчальні матеріали з допомоги пацієнтам у критичних станах розроблені завдяки внеску
багатьох людей за координації Глобальної програми з грипу Всесвітньої організації охорони
здоров’я та керівництва Nikki Shindo. Основну роботу з підготовки загальної структури та
технічного змісту курсу провели Janet Diaz (Програма з надзвичайних ситуацій, ВООЗ), Neill
Adhikari (Науковий центр здоров’я в місті Саннібрук та Університет Торонто, Торонто, Канада)
та Paula Lister (Лікарня Great Ormond Street, Лондон, Сполучене Королівство Великої Британії та
Північної Ірландії [Сполучене Королівство]). ВООЗ хотіла би висловити особливу подяку Cécile
Duperray, Lucile Diémert і Alphonse Guyot (Agence de Médecine Préventive, Париж, Франція) за
інноваційну підтримку та творчі ідеї щодо дизайну навчання та розробку мультимедіа. У 2015 та
2016 р.р. було проведено капітальний перегляд даного інструментарію та супутніх матеріалів із
метою внесення до них останніх міжнародних рецензованих публікацій.
У 2020 р. до ситуації з пандемією COVID-19 цей інструментарій адаптували Janet Diaz (керівник
підрозділу клінічної допомоги, Всесвітня програма з надзвичайних ситуацій у сфері охорони
здоров’я, ВООЗ, Женева, Швейцарія), Pryanka Relan (технічний спеціаліст, підрозділ клінічних
послугісистем,ВООЗ,Женева,Швейцарія)таTeresaKortz(консультант,ВООЗ,Женева,Швейцарія).
Особливуподякутакож висловлюємо нашомуредакторуVivienStone(Етчінгем,ВеликаБританія)
та за дизайн L’IV Com Sàrl (Вілар-Сюр-Йен, Швейцарія).
ВООЗ хотіла б подякувати наступним колегам за їхню підготовку та внесок до розробки супутніх
оригінальних презентацій PowerPoint під координацією Justin Ortiz (Університет Вашингтона,
Сіетл, штат Вашингтон, Сполучені Штати Америки) у грудні 2009 р.: Neill Adhikari (Науковий
центр здоров’я в місті Саннібрук та Університет Торонто, Торонто, Канада) – гостра гіпоксемічна
недостатність у дорослих із H1N1;Yolanda Bayugo (ВООЗ, Женева, Швейцарія) – етика та культура;
Cheryl Cohen (Національний інститут інфекційних захворювань, Йоганнесбург, Південно-
Африканська Республіка) – діагностика та забір зразків, протимікробна терапія; Charles David
Gomersall (Китайський університет Гонконгу, Лікарня принца Уельського, ОАР Гонконг, Китай) –
передові практики ВІТ, відлучення; Carlos G Grijalva (Медична школа університету Вандербільта,
Нешвілл,штатТехас,СполученіШтатиАмерики)–епідеміологіягрипу;WendyHansen(Університет
Кентуккі, Лексінгтон, штат Кентуккі, Сполучені Штати Америки) – вагітна пацієнтка; Shevin Ja-
cob (Університет Вашингтона, Сіетл, штат Вашингтон, Сполучені Штати Америки) – тяжкий
сепсис і септичний шок; Paula Lister (Лікарня Great Ormond Street, Лондон, Велика Британія)
– педіатричні пацієнти; Shabir Madhi (Університет Вітватерсранду, Йоганнесбург, Південно-
Африканська Республіка) - діагностика та забір зразків, протимікробна терапія; Christine Olson
(Центри контролю та профілактики захворювань, Атланта, штат Джорджія, Сполучені Штати
Америки) – вагітна пацієнтка; Daisuke Tamura (Медичний центр Сайтама, Медичний університет
Джичі, Сайтама, Японія) – педіатричні пацієнти; Eric Walter (Університет Вашингтона, Сіетл,
штат Вашингтон, Сполучені Штати Америки) – профілактика та контроль інфекцій; T Eoin West
(Університет Вашингтона, Сіетл, штат Вашингтон, Сполучені Штати Америки) – клінічне ведення
в лікарняних відділеннях.
ВООЗ хотіла б висловити подяку наступним визнаним на світовому рівні експертам за перегляд
матеріалів на різних етапах їх розробки в період 2010-2016 р.р.: Andre Amaral (Науковий центр
здоров’я в місті Саннібрук та Університет Торонто, Торонто, Канада); Edgar Bautista (Institu-
to Nacional de Enfermedades Respiratorias, Мехіко, Мексика); Satish Bhagwanjee (Університет
Вашингтона,Сіетл,штатВашингтон,СполученіШтатиАмерики);NiranjanBhat(УніверситетДжона
11. Подяки ix
Хопкінса, Балтимор, штат Меріленд, Сполучені Штати Америки); Hillary Cohen (Медичний центр
Маймонідес, Бруклін, штат Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки); Shelly Dev і Gordon Ruben-
feld Науковий центр здоров’я в місті Саннібрук та Університет Торонто, Торонто, Канада); Wes
Ely (Медична школа університету Вандербільта, Нешвілл, штат Техас, Сполучені Штати Америки);
Sabine Heinrich (Берлін, Німеччина); Michael Ison (Північно-Західний університет, Чикаго, штат
Іллінойс, Сполучені Штати Америки); Arjun Karki (Академія наук про здоров’я Патана, Катманду,
Непал); John Luce (Загальна лікарня Сан-Франциско, Сан-Франциско, штат Каліфорнія, Сполучені
Штати Америки); Мережа вивчення захворювань легень, Національний інститут серця, легень і
крові (Бетесда, штат Меріленд, Сполучені Штати Америки); Kirsten Lunghi (Загальна лікарня Сан-
Франциско, Каліфорнія, Сполучені Штати Америки); Kishore Pichamuthu (Веллор, Індія); Kevin
Rooney (Королівська лікарня Олександри, Шотландія); Harry Shulman (Науковий центр здоров’я
в місті Саннібрук та Університет Торонто, Торонто, Канада); Monica Thormann (Asociación Pan-
americana de Infectología, Санто Домінго, Домініканська Республіка); Timothy Uyeki (Центри
контролю та профілактики захворювань, Атланта, штат Джорджія, Сполучені Штати Америки);
Khai Vu (Загальна лікарня Сан-Франциско, Каліфорнія, Сполучені Штати Америки); Steven Webb
(Королівська лікарня Перта, Перт, Автралія); Jenson Wong (Загальна лікарня Сан-Франциско,
Сан-Франциско, Каліфорнія, Сполучені Штати Америки). Цінні внески також зробили багато
технічних спеціалістів ВООЗ, особливу подяку висловлюємо Сергію Ромуальдовичу Єрьоміну
(протимікробна резистентність), Charles Penn (комітет противірусної групи), Andreas Alois Reis
(глобальна етика в сфері охорони здоров’я) та їхнім центрам співробітництва.
Основні зміни були внесені в 2016 р. Ми хотіли б подякувати наступним визнаним на світовому
рівні експертам за перегляд таких оновлень: Andre Amaral (Науковий центр здоров’я в місті
Саннібрук та Університет Торонто, Торонто, Канада); Derek Angus (Медичний центр Університету
Пітсбурга, Пітсбург, штат Пенсільванія, Сполучені Штати Америки); Ashoke Banarjee (лікарня
Вестмід, Новий Південний Уельс, Австралія); Rosa Constanza Vallenas Bejar De Villar (пандемічні
й епідемічні захворювання, ВООЗ); Martin Dunser (підрозділ допомоги в критичних станах,
Університетський коледж лондонських лікарень, Велика Британія); Медична школа університету
Вес Елі Вандербільт, Нешвілл, штат Техас, Сполучені Штати Америки; Nerina Harley (Служба
охорони здоров’я Епворта, Мельбурн, Австралія); Rashan Haniffa (Центр тропічної медицини,
Оксфордський університет, Велика Британія); Fred Hayden (Університет Вірджинії, Річмонд,
штат Вірджинія, Сполучені Штати Америки); Rich Kallet (Загальна лікарня Сан-Франциско, Сан-
Франциско, штат Каліфорнія, Сполучені Штати Америки); Arjun Karki (Академія наук про здоров’я
Патана, Катманду, Непал); Abdo Khoury (Університет Франш-Комте, Медико-травматичний
центр, Безансон, Франція); Niranjan “Tex”Kissoon (дитяча лікарня Британської Колумбії та Центр
здоров’я дітей Санні-Гіл, Ванкувер, Канада); Flavia Machado (Федеральний університет Сан-
Паулу, Бразилія); Kathryn Maitland (Імперський коледж, Лондон, Велика Британія); Michael Mat-
thay (Каліфорнійський університет, Сан-Франциско, штат Каліфорнія, Сполучені Штати Америки);
Paul McGinn (лікарня Св. Іоанна Божого, Джилонг, штат Вікторія, Австралія); Andy Petros (лікарня
Great Ormond Street, Лондон, Велика Британія); Stephen Playfor (Королівська дитяча лікарня в
Манчестері, Велика Британія); Kobus Preller (лікарня Адденбрука, Кембридж, Велика Британія);
Наталія Пшенична (Ростовський державний медичний університет, Російська Федерація); Marcus
Schultz (Академічний медичний центр, Амстердам, Нідерланди); Christopher Seymour (Медичний
центр Університету Пітсбурга, штат Пенсільванія, Сполучені Штати Америки); Nehad Shewari
(лікарня Аль Захра, Дубай, Об’єднані Арабські Емірати); Сергій Шлапіков (Санкт-Петербурзька
державна медична академія, Санкт-Петербург, Російська Федерація); Leo Yee Sin (лікарня Tan
Tock Seng, Центр інфекційних захворювань, Сингапур); Owen Tsang, Адміністрація лікарень
(Лікарня принцеси Маргарет, ОАР Гонконг, Китай); Tim Uyeki (Центри контролю та профілактики
захворювань, Атланта, штат Джорджія, Сполучені Штати Америки); DatVu (Ханойський медичний
університет, Національна лікарня тропічних хвороб, Ханой, В’єтнам); Steven Webb (Королівська
лікарня Перта, Перт, Австралія).
12. x Клінічна допомога при важкій гострій респіраторній інфекції - Інструментарій
Скорочення
ABCDE підхід до фізикальної оцінки: дихальні шляхи, дихання, кровообіг,
неврологічний статус, вплив середовища (airway, breathing, circulation,
disability, exposure)
AHQR Агенство з досліджень у сфері охорони здоров’я та якості
(Сполучені Штати Америки)
ASE скринінгове обстеження щодо уваги
AVPU шкала для оцінки рівня свідомості: притомний, голос, біль, непритомний
(alert, verbal, pain, unresponsive)
bCPAP режим штучної вентиляції легень з постійним позитивним тиском для
новонароджених
BPS поведінкова шкала оцінки болю
CAM-ICU метод оцінки сплутаності свідомості у дорослих у відділені інтенсивної терапії
CDC Центри контролю та профілактики захворювань (Сполучені Штати Америки)
CO₂ вуглекислий газ
CPAP режим штучної вентиляції легень з постійним позитивним тиском
CPOT шкала оцінки болю при наданні екстреної допомоги
ETAT екстрене сортування, оцінка та лікування
ESI індекс невідкладного стану
FiO₂ частка кисню, що вдихається
FLACC поведінкова шкала оцінки болю: обличчя, ноги, рухова активність, плач,
піддатливість заспокоєнню (face, legs, activity, cry, consolability)
Hb гемоглобін
IMAI комплексне ведення захворювань підлітків і дорослих
JVP тиск у яремній вені
MERS-CoV близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром
MEWS модифікована шкала раннього попередження
NYHA Нью-Йоркська асоціація кардіологів
PaO₂ парціальний тиск кисню в артеріальній крові
pCAM-ICU метод оцінки сплутаності свідомості у дітей для відділень інтенсивної терапії
RASS Річмондська шкала збудження-седації
ScvO₂ киснева сатурація крові в центральній вені
SpO₂ киснева сатурація (насичення киснем)
Tplat тиск плато в дихальних шляхах
АТ артеріальний тиск
БЛРС бета-лактамаза розширеного спектру дії
БНД базова невідкладна допомога
13. Скорочення xi
в.в. внутрішньовенно
в.м. внутрішньом’язовий
ВАП вентилятор-асоційована пневмонія
ВАШ візуальна аналогова шкала
ВГРІ важка гостра респіраторна інфекція
ВДШ верхні дихальні шляхи
ВІТ відділення інтенсивної терапії
ВК внутрішньокістковий
ВЛ прийом «відкритих легень»
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ВПНК високопотокова носова канюля
ВТЕ венозна тромбоемболія
ВЧТ внутрішньочерепний тиск
ГПЗ грипоподібні захворювання
ГРДС гострий респіраторний дистрес-синдром
ГРІ гостра респіраторна інфекція
ДАТ діастолічний артеріальний тиск
ДР діапазон руху
ЕКГ електрокардіограма
ЕКМО екстракорпоральна мембранна оксигенація
ЕМ еритроцитарна маса
ETT ендотрахеальна трубка
ЕХ ентеральне харчування
ЗВЛ захисна вентиляція легень
ЗІЗ засоби індивідуального захисту
ЗТ-ПЛР полімеразна ланцюгова реакція зі зворотньою транскрипцією
ЗФР звичайний фізіологічний розчин
ІКТ інфекція кровотоку
ІСШ інфекція сечовивідних шляхів
ІТП інтенсивна терапія в педіатрії
ІШВЛ інвазивна штучна вентиляція легень
ІШП інтубація в швидкій послідовності
КЛ коефіцієнт летальності
ЛР лактат Рінгера
МКЧХ Міжнародний комітет Червоного Хреста
МРЗС метицилін-резистентний золотистий стафілокок
НГ назогастральний
НДШ нижні дихальні шляхи
НІВ неінвазивна вентиляція
14. xii Клінічна допомога при важкій гострій респіраторній інфекції - Інструментарій
НМБ нервово-м’язові блокатори
НШРП Національна шкала раннього попередження (дорослі)
ОГ орогастральний
ОДП обсяг дихального потоку
ОЕО основний енергетичний обмін
п.о. перорально
пГРДС педіатричний гострий респіраторний дистрес-синдром
ПКІ профілактика та контроль інфекцій
ПЛР полімеразна ланцюгова реакція
ПОНО послідовна оцінка недостатності органів
ППН тест пасивного піднімання нижньої кінцівки
ППС порушення психічного стану
ПСД перевірка спонтанного дихання
ПТКВ позитивний тиск у кінці видоху
ПШРП Педіатрична шкала раннього попередження
РВТ розрахункова вага тіла
рект. ректально
РСВ респіраторно-синцитіальний вірус
САТ систолічний артеріальний тиск
CВ серцевий викид
ССЗР синдром системної запальної реакції
ТГВ тромбоз глибоких вен
ТМП тест на мимовільне пробудження
ТСД тест на спонтанне дихання
уд./хв. ударів за хвилину
ХОЗЛ хронічне обструктивне захворювання легень
ЦВК центральний венозний катетер
ЦВТ центральний венозний тиск
ЦНС центральна нервова система
ЧД частота дихання
ЧНК час наповнення капілярів
ЧСС частота серцевих скорочень
16. 2 Клінічна допомога при важкій гострій респіраторній інфекції - Інструментарій
1Епідеміологія
Резюме
Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) – це інфекція дихальних шляхів, спричинена новим
коронавірусом, який вперше був виявлений у Вухані, Китай, у грудні 2019 р. Хоча в більшості
людейізCOVID-19розвиваєтьсялишелегкаабонеускладненаформизахворювання,приблизно
14% мають тяжку форму захворювання та потребують госпіталізації та кисневої підтримки, а 5%
потребують переведення до відділення інтенсивної терапії. У важких випадках COVID-19 може
ускладнюватися гострим респіраторним дистрес-синдромом (ГРДС), сепсисом і септичним
шоком, поліорганною недостатністю, включаючи гостре пошкодження нирок і серця.
Інструменти
1.1 Інформаційний лист щодо COVID-19
1.2 Інші віруси з пандемічним потенціалом
17. 1. Епідеміологія 3
Список літератури та ресурси
Критична підготовка, готовність і заходи реагування на COVID-19: https://www.who.int/
emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/technical-guidance/critical-preparedness-readiness-
and-response- actions-for-covid-19
Координація, планування та моніторинг на рівні країни: https://www.who.int/emergencies/
diseases/novel-coronavirus-2019/technical-guidance/country-readiness
Нагляд, групи швидкого реагування та розслідування випадків: https://www.who.int/emergencies/
diseases/novel-coronavirus-2019/technical-guidance/surveillance-and-case-definitions
Національні лабораторії: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/
technical- guidance/laboratory-guidance
Клінічна допомога: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/technical-
guidance/ patient-management
Захист від інфекцій і їх контроль/водопостачання, санітарія та гігієна: https://www.who.int/
emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/technical-guidance/infection-prevention-and-control
Інформування про ризики і залучення громад: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-
coronavirus-2019/technical-guidance/risk-communication-and-community-engagement
Операційна підтримка та логістика: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-
coronavirus-2019/technical-guidance/covid-19-critical-items
Керівництво для шкіл, робочих місць та установ: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-
coronavirus-2019/technical-guidance/guidance-for-schools-workplaces-institutions
Протоколи раннього розслідування: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-
coronavirus-2019/ technical-guidance/early-investigations
Походженнявірусу/зниженняпередачівід тваринидолюдини:https://www.who.int/health-topics/
coronavirus/who-recommendations-to-reduce-risk-of-transmission-of-emerging-pathogens-from-
animals-to- humans-in-live-animal-markets
Пункти в’їзду/масові зібрання: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/
technical-guidance/points-of-entry-and-mass-gatherings
Назва коронавірусної хвороби (COVID-19): https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-
coronavirus-2019/technical-guidance/naming-the-coronavirus-disease-(covid-2019)-and-the-virus-
that-causes-it
Гуманітарні операції, табори й інші обставини з високими ризиками: https://www.who.int/
emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/technical-guidance/humanitarian-operations-camps-
and-other- fragile-settings
Медичні працівники: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/technical-
guidance/health-workers
Підтримка основних медичних послуг і систем: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-
coronavirus-2019/technical-guidance/maintaining-essential-health-services-and-systems
Епідеміологічна команда екстреного реагування на нову коронавірусну пневмонію. Життєво
важливий нагляд: епідеміологічні характеристики спалаху захворювань, викликаних новим
коронавірусом (COVID-19), у 2019 р. - Китай. China CDC Weekly. 2020;2(8):113-22.
Yang X, Yu Y, Xu J, Shu H, Xia J, Liu H et al. Clinical course and outcomes of critically ill patients with
SARS-CoV-2 pneumonia in Wuhan, China: a single-centered, retrospective, observational study
(Клінічний перебіг і результати лікування тяжкохворих на пневмонію SARS-CoV-2 у м. Вухань,
Китай: одноцентрове ретроспективне спостережне дослідження. Lancet Respir Med. 2020. Epub
2020/02/28. doi: 10.1016/S2213-2600(20)30079-5. PubMed PMID: 32105632.
18. 4 Клінічна допомога при важкій гострій респіраторній інфекції - Інструментарій
1.1 Інформаційний лист щодо COVID-19
COVID-19
Зоонозна інфекція
Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) викликається новим коронавірусом (SARS-CoV-2 або вірусом COVID-19), що генетично
найбільшподібнийдокоронавірусуТГРС(SARS)і,яквважається,походитьвідкажанів;іншірезервуари джерелаінфекціїневідомі.
Випадки
• Про перші випадки в Китаї було повідомлено в грудні 2019 р., SARS-CoV-2 було ідентифіковано на початку січня.
• З того часу про випадки повідомили практично всі країни, і 30 січня ВООЗ оголосила пандемію та надзвичайну ситуацію
в сфері громадського здоров’я міжнародного значення.
• Останні епідеміологічні дані та показники кількості випадків доступні в доповідях ВООЗ щодо ситуації з COVID-19
(https://www.who.int/emergencies/ diseases/novel-coronavirus-2019/situation-reports).
• Останні технічні рекомендації можна знайти за посиланням: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavi-
rus-2019/technical-guidance
Передача
• Вірус COVID-19 - це зоонозний вірус, тобто він може передаватися між тваринами та людьми. Тварина-хазяїн, що є
посередником, ще не визначена.
• Вірус COVID-19 поширюється між людьми переважно через вдихання респіраторних крапель від кашлю чи чхання, але
також може передаватися через фоміти / у контактний спосіб.
• Внутрішньолікарняна передача може відбуватися, якщо не застосовуються належні заходи з профілактики та контролю
інфекції (ПКІ), включаючи використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) під час тісного контакту з інфікованими
особами.
• Інкубаційний період в середньому становить приблизно 5-6 днів (діапазон: від 1 до 14 днів). Період інфекційності не
визначено, але це може бути 24–48 годин до появи симптомів, при цьому високі рівні кількості вірусу виявляють у
верхніхдихальнихшляхахнапочаткуперебігузахворювання.Віруспродовжуютьвиявлятивверхніхтанижніхдихальних
шляхах за допомогою ПЛР протягом декількох днів після зникнення симптомів.
• Рольбезсимптомноїінфекціївпередачієнезрозумілою,алепронеїйдетьсявзвітахпровипадки,та,яквважається,вона
відповідальна за меншу частину загальних випадків передачі людині від людині.
• Процедури з утворенням аерозолю становлять додатковий ризик у лікувальних установах, вимагаючи вищого рівня
захисту органів дихання.
Клінічні ознаки
• КлінічніознакиваріюютьсявідслабковираженоїГРІдо,вдеякихвипадках,ВГРІзпрогресуючоюорганноюнедостатністю,
сепсисом (10–20%) та ГРДС (3–5%). Деякі країни повідомляють про загальний коефіцієнт летальності серед випадків
(КЛВ) в межах 1-6%.
• Згідно з даними з Китаю, приблизно 80% людей матимуть легкий (40%) чи помірний (40%) перебіг захворювання й
одужають. Захворювання помірного ступеню включатиме легку форму пневмонії.
• Тяжчі форми захворювання та вищі рівні КЛВ спостерігаються у людей старшого віку (старших за 60 років) та тих, хто
має хронічні захворювання, при цьому клінічне погіршення стану відбувається приблизно на 7 день хвороби. Діти, як
правило, мають легку форму захворювання.
• Найпоширеніші клінічні ознаки включають підвищення температури, кашель, нездужання та задишку.
• ЗарезультатамирентгенографіїтаКТгрудноїкліткинайчастішеповідомляютьпротакіознаки,якдвосторонніінфільтрати
й ущільнення за типом матового скла, при цьому в аналізах крові часто спостерігається лімфопенія.
19. 1. Епідеміологія 5
COVID-19
Профілактика
• Для всіх людей основними профілактичними заходами є правильна техніка миття рук, гігієна дихання, соціальна
дистанція й обмеження контакту з особами, що мають симптоми.
• У закладах охорони здоров’я необхідні посилені заходи ПКІ, включаючи відповідне використання ЗІЗ (халат, рукавички,
медична маска, захист для очей), і додатковий захист від часток, присутніх у повітрі (N95/FFP2/3 за ПУА), при виконанні
процедур з утворенням аерозолю.
Лікування
• Специфічної вакцини або лікування проти COVID-19 немає, але клінічні дослідження тривають.
• Оптимізоване надання підтримуючої допомоги є основою лікування, при цьому додаткова киснева терапія потрібна до
20% інфікованих пацієнтів (тяжка форма захворювання).
• Основним завданням є раннє розпізнавання осіб, які мають тяжку форму захворювання (або піддаються її ризику), а
також доступ до втручань, необхідних у критичних випадках.
• Важливі діагностика та лікування супутніх інфекцій (наприклад, респіраторних вірусних і вторинних бактеріальних
інфекцій), а також тестування на предмет інших ендемічних захворювань, які можуть спричинити недиференційоване
фебрильне захворювання, наприклад, малярії.
• Виписують із лікарень, як правило, після клінічного одужання та двох негативних ПЛР-мазків, взятих з інтервалом > 24
годин.
20. 6 Клінічна допомога при важкій гострій респіраторній інфекції - Інструментарій
1.2 Інші віруси з пандемічним потенціалом
Пандемічний грип
• Непередбачуваний
• Випадки захворювання та смерті в усьому світі
• Пандемічні хвилі
• Низький чи взагалі відсутній імунітет
• Вакцини немає, доки не минуть декілька місяців із початку пандемії
Сезонний грип
• Щороку
• Епідемії
• Вже є деякий імунітет
• Найчастіше піддаються ризику маленькі діти та люди похилого віку
• У деяких країнах доступна вакцина
Інфікування людини
До сезонних вірусів грипу відносяться віруси типу A(H1N1), A(H3N2), B, C.
• Вони циркулюють по всьому світу та легко передаються від людини до людини.
• Можуть спричиняти щорічні епідемії, які в помірному кліматі припадають на зиму, або викликають нерегулярні спалахи
в тропічних регіонах.
• Тягар інфекції спричиняє вплив на систему громадського здоров’я через втрату продуктивності робочої сили та
навантаження на систему медичних послуг.
• За оцінками, щорічні епідемії вражають 3–5 мільйонів людей, внаслідок чого 250–500 тис. людей помирають.
• У розвинених країнах більше смертей спостерігаються серед літніх людей, тоді як у менш розвинених країнах найвищий
тягар смертності від вірусу грипу серед дітей.
Передача
• Через вдихання респіраторних крапель від кашлю або чхання. Краплі переміщаються в повітрі на відстань ≤ 1 м.
• При тісному контакті з інфікованими особами люди можуть вдихати ці краплі та заражатися.
• Інкубаційнийперіодстановитьприблизно2дні.Людинаєзаразноюза1деньдопоявисимптомівідо1дняпіслятого,як
симптоми зникнуть.
• Діти виділяють вірус довше, ніж дорослі.
• Орієнтовний показник ураження становить 5-20%, він вищий у густонаселених громадах і школах.
Клінічні ознаки
• Неускладнена гостра респіраторна інфекція (ГРІ) з високою температурою, кашлем і вірусним синдромом, яка зазвичай
триває 1 тиждень і не потребує медичної допомоги.
• Такожможеспричинититяжкіформизахворюваннязпневмонією,сепсисом,гостримреспіраторнимдистрес-синдромом
(ГРДС); більше спостерігаються у пацієнтів із високим рівнем ризику (діти молодше 2 років, літні люди, вагітні жінки й
особи, які мають хронічні захворювання).
Досвід грипу p(H1N1) у 2009 р.
• Більш високий рівень госпіталізації, особливо серед дітей раннього віку < 5 років (у 2–3 рази вищий порівняно з іншими
віковими групами). 7–10% госпіталізованих пацієнтів – вагітні жінки на другому/третьому триместрі. Більша частка
госпіталізованих пацієнтів потребувала інтенсивної терапії (в діапазоні 10-39%). Рівень смертності був найвищим серед
осіб віком 50-60 років.
21. 1. Епідеміологія 7
Сезонний грип
Профілактика
• Щорічна вакцинація рекомендована вагітним жінкам, дітям віком від 6 місяців до 5 років, людям похилого віку (≥ 65
років), особам з хронічними захворюваннями та медичним працівникам.
Лікування
• Інгібітори нейрамінідази (а саме озельтамівір), активні проти всіх штамів сезонного грипу, що циркулюють, їх слід
якомога швидше вводити пацієнтам із важкою гострою респіраторною інфекцією (ВГРІ) та пацієнтам групи високого
ризику з неускладненою ГРІ.
Пташиний грип
Зоонозна інфекція
Вірусипташиногогрипузаражаютьптахів,переважногусейікачок,алетакожсвійськуптицю,тамаютьпотенціалщодоспричинення
серйозного захворювання у людей.
Високопатогенний пташиний грип (H5N1)
• Першийспалахсередлюдейу1997р.(ОАРГонконг,Китай),зтихпірзафіксовано861випадокі455смертей(червень2019р.).
• З 2010 р. про випадки повідомляли: Камбоджа, Китай, Єгипет, Індонезія, Таїланд, Туреччина та В’єтнам; а також невелика
кількість в Азербайджані, Бангладеш, Канаді, Джибуті, Іраку, Лаоській Народній Демократичній Республіці, М’янмі, Непалі,
НігеріїтаПакистані.
Низькопатогенний пташиний грип (H7N9)
• Перший спалах серед людей у 2013 р. (Китай), зареєстровано 1562 лабораторно-підтверджених випадки (вересень 2017 р.);
поточнакількістьсмертейневизначена,алеу2015р.булозафіксовано212смертейіз571випадку.
• Більшість випадків мали місце на материковій частині Китаю, деякі – в ОАР Гонконгу, Тайбеї, Тайвані, Китаї; крім того, в
мандрівників,якіповерталисязКитаю,вірусбуввиявленийуКанадітаМалайзії.
Передача
• Переважно спорадичні випадки прямого чи опосередкованого контакту із зараженою живою чи мертвою птицею чи
зараженим середовищем.
• Обмежена передача від людини до людини між кровними родичами.
Клінічні ознаки
• Безсимптомна інфекція зустрічається рідко, виходячи з даних серологічних досліджень.
• ВГРІ та швидке прогресування до ГРДС і поліорганної недостатності.
• Пташиний грип (H7N9) особливо вражає людей, що мають фонові супутні захворювання.
Профілактика
• Контроль захворювань серед тварин, уникнення прямого та тривалого контакту з зараженими тваринами.
Лікування
• Вакцини немає. Ранній початок лікування інгібітором нейрамінідази, якнайшвидше.
22. 8 Клінічна допомога при важкій гострій респіраторній інфекції - Інструментарій
MERS-CoV
Зоонозна інфекція
Коронавірус, основним резервуаром якого є одногорбі верблюди, походження від кажанів. Подібні штами були виділені в
верблюдів у Єгипті, Омані, Катарі та Саудівській Аравії.
Випадки
• Про перший випадок було повідомлено в березні 2012 р. (Саудівська Аравія). З того часу про випадки повідомляли 27
країн.83%випадківмалимісцевСаудівськійАравії.У2015р.великийспалахставсявРеспубліціКорея;помірнакількість
випадків спостерігалася в Йорданії, Омані, Катарі та Об’єднаних Арабських Еміратах.
• На сьогодні відомо про 2 449 лабораторно підтверджених випадків і 845 смертей (серпень 2019 р.).
Передача
• Шлях передачі від верблюда до людини невідомий.
• Передача від людини до людини обмежується закладами охорони здоров’я, коли вживаються неналежні заходи
профілактики інфекцій та інфекційного контролю (ПКІ) під час тісного контакту з зараженою особою.
• Повідомлень про сталу передачу в громадах не було.
Клінічні ознаки
• Варіюються від безсимптомної до слабко вираженої ГРІ та, в деяких випадках, ВГРІ з органною недостатністю, що
прогресує, сепсисом і ГРДС.
• Більштяжкіформизахворюванняспостерігаютьсяулюдейпохилоговіку,зпригніченимімунітетомівосібізхронічними
захворюваннями.
Профілактика
• Відвідуючи райони, де водяться верблюди, дотримуватися належних методів миття рук. Уникати контакту з хворими
верблюдами. Уникати вживання в їжу сирого м’яса або непастеризованого молока.
Лікування
• Специфічної вакцини або лікування немає. Доступні експериментальні протоколи.
24. 10 Клінічна допомога при важкій гострій респіраторній інфекції - Інструментарій
2Скринінг, сортування і початковий підхід
Резюме
Проводити скринінг і медичне сортування в усіх точках доступу до системи охорони здоров’я,
включаючи центри первинної медико-санітарної допомоги, поліклініки, відділення швидкої
медичної допомоги та спеціальні заклади на рівні громад.
Відкритителефонну«гарячулінію»тасистемускеруваннящодоCOVID-19длянаправленняпацієнтів
до відповідного місця проведення клінічної оцінки та/або тестування відповідно до місцевого
протоколу.
ЗдійснюватидоглядзавсімапацієнтамизCOVID-19увиділенійзонілікуваннявідповіднодотяжкості
захворювання й необхідності надання допомоги в гострих станах. Наприклад, пацієнтів із легким
або помірним перебігом захворювання (без факторів ризику) слід направляти на самоізоляцію, їм
слід рекомендувати звертатися на інформаційну лінію щодо COVID-19 для отримання консультацій
стосовно тестування та скерування. Ці пацієнти можуть бути ізольовані (в когорті) в медичному
закладі (якщо це дозволяють ресурси), в громадському закладі з швидким доступом до медичних
консультацій або вдома відповідно до рекомендацій ВООЗ. Пацієнтам із помірною (група
підвищеного ризику) або тяжкою формою захворювання слід рекомендувати якомога швидше
зателефонувати на гарячу лінію з COVID-19 для екстреного направлення, їх слід ізолювати та
перевести до лікарні для надання стаціонарної допомоги.
У всіх перших точках доступу до системи охорони здоров’я слід застосовувати відповідні заходи
з профілактики та інфекціїйного контролю (ПКІ) під час сортування, аби запобігти поширенню
захворювання на медичних працівників чи інших пацієнтів.
Для проведення сортування слід використовувати затверджений інструмент сортування на основі
гостроти стану, щоб визначати як пріоритетних тих пацієнтів, які потребують негайної допомоги.
Пацієнти з важкою гострою респіраторною інфекцією (ВГРІ), асоційованою з COVID-19, потребують
допомоги, що надається в гострих станах у лікарні через такі ускладнення, як тяжка пневмонія,
сепсис, дисфункція органів і загострення хронічної хвороби або супутньої інфекції.
Стан хворих на ВГРІ, асоційовану з COVID-19, може прогресувати до гострої органної недостатності,
що вимагає лікування критичних станів і прийому до відділення інтенсивної терапії (ВІТ) для
інтенсивного моніторингу та підтримуючої терапії, які неможливо забезпечити в загальному
відділенні. Госпіталізацію до ВІТ не слід відкладати.
Інструменти
2.1 Скринінг і медичне сортування
2.2 Міжвідомчий інтегрований інструмент сортування
2.3 Базова невідкладна допомога (БНД): підхід «ABCDE» до пацієнтів у гострих станах
2.4 Пам’ятка: основні критерії, що використовуються для оцінки харчування й основних
фізіологічних показників у дітей
25. 2. Скринінг, сортування і початковий підхід 11
2.5 Пам’ятка для вагітних: основні фізіологічні аспекти
2.6 Алгоритм прийняття рішень щодо пацієнтів, які надходять із гострою респіраторною
інфекцією (грип або COVID-19, чия циркуляція відома чи підозрюється)
2.7 Алгоритм прийняття рішень при госпіталізації хворих на пневмонію (грип або COVID-19,
чия циркуляція відома)
2.8 ІнструментпідтримкиприйняттярішеньщодогоспіталізаціїтаприйомудоВІТдляпацієнтів
з важкою гострою респіраторною інфекцією та тяжкою формою пневмонії
2.9 Контрольний список госпіталізації
2.10 Контрольний список переведення
Список літератури та ресурси
Adhikari NK, Fowler RA, Bhagwanjee S, Rubenfeld GD. Critical care and the global burden of critical
illness in adults (Допомога в критичних станах і глобальний тягар критичних захворювань у
дорослих). Lancet. 2010;376(9749):1339-1346.
ARHQ.Emergencyseverityindex:atriagetoolforemergencydepartmentcare.Version4.Implementation
handbook 2012 (Індекс тяжкості в невідкладних станах: інструмент сортування для відділень
невідкладної медичної допомоги. Версія 4. Посібник із впровадження, 2012 р.). Washington (DC):
Agency for Research and Healthcare Quality; 2012 (http://www.ahrq.gov/professionals/systems/
hospital/esi/esi2.html, станом на 12 серпня 2019 р.).
Assiri A, McGeer A, Perl TM, Price CS, Al Rabeeah AA, Cummings DAT et al. Hospital outbreak of Middle
East respiratory syndrome coronavirus (Спалах коронавірусу близькосхідного респіраторного
синдрому в лікарнях). N Engl J Med. 2013;369:407-16.
BTS. Настанови Британського торакального товариства з ведення позалікарняної пневмонії
у дорослих. London: British Thoracic Society; 2009 (https://www.brit-thoracic.org.uk/quality-
improvement/ guidelines/pneumonia-adults/, станом на 25 червня 2019 р.).
CardosoLT,GrionCM,MatsuoT,AnamiEH,KaussIA,SekoLetal.Impactofdelayedadmissiontointensive
careunitsonmortalityofcriticallyillpatients:acohortstudy(Впливвідкладеннягоспіталізаціїпацієнтів
укритичнихстанахдовідділеньінтенсивноїтерапії:когортнедослідження).CritCare.2011;15(1):R28.
Crouse HL, Torres F, Vaides H, Walsh MT, Ishigami EM, Cruz AT et al. Impact of an emergency triage
assessment and treatment (ETAT)-based triage process in the paediatric emergency department
of a Guatemalan public hospital (Вплив процесу сортування на основі екстреного сортування,
оцінки та лікування (ETAT) в педіатричному відділенні невідкладної допомоги державної лікарні
Гватемали). Paediatr Int Child Health. 2016;36(3):219–24.
Guan WJ, Ni ZY, Hu Y, Liang WH, Ou CQ, He JX et al. Clinical characteristics of coronavirus disease 2019
in China (Клінічні характеристики коронавірусної хвороби 2019 р. в Китаї). N Engl J Med. 2020. doi:
101056/NEJMoa2002032.
Harris S, Singer M, Rowan K, Sanderson C. Delay to admission to critical care and mortality among
deteriorating ward patients in UK hospitals: a multicentre, prospective, observational cohort study
(Відкладення госпіталізації до відділень екстреної допомоги і смертність серед пацієнтів,
чий стан погіршувався, у відділеннях британських лікарень: багатоцентрове, перспективне
неексперементальне когортне дослідження). Lancet. 2015;385(suppl 1):S40.
HegewaldMJ,CrapoRO.Respiratoryphysiologyinpregnancy(Респіраторнафізіологіяпривагітності).
Clin Chest Med. 2011;32(1):1–13 (https:// www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21277444, станом на 25
червня 2019 р.).