Політика відкритих даних була запроваджена у 2015 році як частина більшої політики доступу до публічної інформації. Її суть полягає в оприлюдненні публічної інформації у формі, що полегшує її обробку без обмежень щодо подальшого використання. Метою політики було визначено забезпечення доступу до інформації, підвищення прозорості та довіри до органів влади, стимулювання бізнесу та інновацій.
У результаті 3200 розпорядників оприлюднили майже 26 тисяч наборів даних, що стосуються всіх сфер діяльності держави. За допомогою оприлюднених даних було створено більше 30 сервісів, що надають інформацію мільйонам українців щомісяця. Так, інформацією з бізнес-реєстрів користуються від 1.4 до 2.4 мільйона людей щомісячно, отримуючи її через такі сервіси, як Opendatabot, Youcontrol, ContrAgent й інші. Ця інформація допомагає громадянам приймати кращі рішення в житті і в бізнесі. Інформація про держзакупівлі, декларації держслужбовців та політиків підвищує прозорість влади. У цілому, це говорить про ефективність політики.
Незважаючи на досягнуті успіхи, чинна політика не вирішує всіх проблем сфери відкритих даних, а тому потребує коригування.
В Україні існує від 1000 до 1800 компаній, які займаються розробкою та реалізацією власних ІТ-продуктів. У них працює від 30 до 71 тисяч осіб. Поширеною формою діяльності таких компаній є стартап - мала компанія, що займається розробкою інноваційного продукту і має великі перспективи зростання.
Такі компанії продають товари і послуги з високою доданою вартістю, створюють додаткові робочі місця для нетехнічних спеціалістів і сприяють наданню українцям інноваційних послуг.
Україна не має спеціалізованого правового регулювання діяльності продуктових ІТ-компаній і стартапів. Компанії працюють на загальних засадах, визначених відповідним законодавством. Виключенням з цього правила є:
запровадження ПДВ-пільги для операцій щодо постачання програмного забезпечення;
особливості залучення іноземних ІТ-фахівців до діяльності українських компаній;
діяльність Українського Фонду Стартапів.
Незважаючи на незначну державну підтримку, сфера розвивається і демонструє успіхи. Кількість угод венчурного фінансування зростає в середньому на 5% з 2014 року. Сумарний обсяг угод зростає в середньому на 67% на рік за рахунок залучення фінансування великими стартапами на стадії зростання.
Українці створюють все більше продуктових компаній та стартапів, що є помітними на глобальному ринку. Тим не менше, ІТ-компанії мають низку проблем, як-от податкові, кадрові, інвестиційні, юридичні, що потребують вирішення.
Радіочастотний ресурс відіграє ключову роль у наданні сучасних телекомунікаційних послуг споживачам. Без нього неможливо уявити перш за все мобільний зв’язок, однак він також використовується для супутникового зв’язку, фіксованого широкосмугового доступу в інтернет та інших послуг. Водночас слід враховувати, що постійно з’являються нові технології і розвиваються наявні, що вимагає задіяння додаткового спектру. На відміну від попиту, розмір спектру незмінний, що ставить перед державою питання щодо ефективного управління цим обмеженим спільним ресурсом.
В Україні, як і у інших країнах пострадянського простору, існують деякі особливості розподілу смуг радіочастот на національному рівні. Так, значна частка спектру у різних діапазонах все ще належить спеціальнім користувачам РЧР (військові, спецслужби тощо). Деякі компанії свого часу отримали ліцензії на значні діапазони перспективного для впровадження нових технологій спектру з ціллю його подальшого «продажу». Це стало можливим завдяки низькій вартості рентної плати за цей спектр. Оскільки якість телекомунікаційних послуг напряму залежить від обсягу відповідного спектру, що є в наявності у оператора, то оператори не поспішають здавати «залишковий» спектр державі.
Згадані проблеми є одними з причин, чому Україна лише у 2015 році провела тендер на видачу ліцензій на користування РЧР для надання телекомунікаційних послуг третього покоління (3G), а на 4G - лише у 2018. При цьому вже у 2020 році, згідно з Указом Президента, очікується впровадження 5G - лише на рік-другий пізніше, ніж у більшості європейських країн.
Саме європейський досвід регулювання сфери користування РЧР, директиви ЄС, Україна зобов’язана імплементувати до кінця 2019 року відповідно до Угоди про асоціацію. На жаль, за 7 місяців до кінцевого терміну більшість положень відповідних директив не реалізовані. Недостатня увага до цих зобов’язань і сфери РЧР загалом може бути пов’язана, між іншим, із технічною складністю і недостатньою кількістю аналітики, цікавої для ширшого кола читачів, ніж працівники галузі із багаторічним досвідом. Ця робота має на меті виправити ситуацію, що склалася, та сформувати дієву дискусію із пошуку ефективних вирішень наявних проблем.
В Україні загальна середня освіта є обов’язковою для здобуття усіма громадянами. Це формує як значний існуючий ринок освіти, так і потенційний ринок цифрових освітніх технологій. Так, на сьогодні функціонують порядку 16 тис. шкіл, в яких навчаються біля 4 млн учнів. Щороку на їх забезпечення навчальною літературою із державного бюджету виділяються значні кошти (у 2018 році було виділено близько 800 млн грн). При цьому якість освітніх матеріалів часто не відповідає вимогам часу.
Поліпшити ситуацію повинне використання сучасних цифрових технологій, зокрема електронних підручників. На забезпечення ними учнів у 2018 році було виділено 40 млн грн. Також 54 млн грн було виділено на розробку платформи, яка має забезпечити інфраструктуру для поширення е-підручників та інших електронних ресурсів і сервісів.
Для ефективної реалізації державної політики у сфері освіти, що стосується цифрових технологій, необхідна розробка нормативно-правової бази:
Положення про Національну електронну освітню платформу (постанова КМУ);
Положення про електронний підручник (наказ МОН);
НПА, що врегульовують питання проведення експертизи електронних підручників, порядку проведення їх відбору (конкурсу) і забезпечення ними здобувачів загальної середньої освіти.
Ринок криптовалют активно розвивається та зростає у своїх обсягах протягом останніх кількох років. На 13 березня 2018 року загальна капіталізація ринку криптовалют складає близько 370 мільярдів доларів. Добовий об’єм торгівлі криптовалютами перевищує 15 мільярдів доларів, а за останні 30 днів загальний обсяг торгівлі криптовалютами становив близько 400 мільярдів доларів.
При цьому ринок розвивається в умовах правової невизначеності, що створює проблеми як для досягнення цілей державного регулювання, так і для правової захищеності учасників ринку. Держава має визначити:
правовий статус криптовалют;
цілі державного регулювання ринку;
класифікацію операцій з криптовалютами;
оподаткування операцій з криптовалютами;
способи запобігання відмиванню коштів за допомогою криптовалют;
способи захисту споживачів на ринку криптовалют.
Внаслідок географічних особливостей держави та структури реального сектору економіки, особливо експортно-орієнтованих сегментів, залізничний транспорт, надаючи послуги, що забезпечують потреби матеріального виробництва та невиробничої сфери (зокрема, e частині військових та спеціальних перевезень), є ключовою ланкою усього вантажного транспортно-логістичного комплексу України, яка щорічно перевозить найбільшу частину вантажів.
За підсумками 11 місяців 2020 року частки видів транспорту у загальному вантажообігу розподілилися таким чином: залізничний – 61%, автомобільний - 15%, водний – 1%, трубопровідний – 23%, авіаційний – 0,1%.
Яка структура ринку залізничних вантажних перевезень, хто є впливовими суб'єктами на ньому, які є бар'єрні місця і проблеми, що стримують розвиток конкуренції на ринку перевезень та потребують законодавчого та/або регуляторного вирішення?
У дослідженні "Залізничні вантажні перевезення" експерти BRDO визначили цілі регуляторної політики, інструменти регулювання, бар’єрів входу на ринок та шляхи підвищення конкуренції, вирішення проблем, пов'язаних з тарифним регулюванням та підвищенням якості вантажних перевезень.
Мобільні платежі функціонують у 93 країнах світу і відіграють значну роль в сучасній економіці. Так, обсяг платежів за допомогою SMS у 2014 році становив близько 4 млрд долл. США, а до 2019 року очікується зростання до 22 млрд долл. США. Обсяг платежів з використанням мобільних додатків становив 2 млрд долл. США, а до 2019 року очікується зростання до 16 млрд долл. США. Однак в Україні цей ринок не розвивається, незважаючи на значний попит. Основна причина – суттєві регуляторні перепони.
У 2016 році весь обсяг операцій з електронними грошима, за допомогою яких функціонують і мобільні платежі, склав 2.99 млрд грн, зменшившись з 3.24 млрд грн у 2015 році. При цьому за базового сценарію розвитку ринку мобільних платежів обсяг операцій може скласти більше 16 млрд грн (650 млн долл). Розвиток мобільних платежів сприятиме появі конкуренції і зростанню прозорості у сфері електронних грошей.
Регулювання ринку мобільних платежів включає законодавство у сфері телекомунікацій, за яке відповідає НКРЗІ, та законодавство фінансової сфери, що є предметом регулювання Національного банку України. Загалом у книзі розглянуто більше 15 актів, що запроваджують регулювання для ринку мобільних платежів. При цьому були виявлені дві регуляторні проблеми, які є бар’єрами для розвитку ринків мобільних платежів в Україні: механізм повернення абоненту оператором телекомунікацій невикористаних коштів та механізм сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Політика відкритих даних була запроваджена у 2015 році як частина більшої політики доступу до публічної інформації. Її суть полягає в оприлюдненні публічної інформації у формі, що полегшує її обробку без обмежень щодо подальшого використання. Метою політики було визначено забезпечення доступу до інформації, підвищення прозорості та довіри до органів влади, стимулювання бізнесу та інновацій.
У результаті 3200 розпорядників оприлюднили майже 26 тисяч наборів даних, що стосуються всіх сфер діяльності держави. За допомогою оприлюднених даних було створено більше 30 сервісів, що надають інформацію мільйонам українців щомісяця. Так, інформацією з бізнес-реєстрів користуються від 1.4 до 2.4 мільйона людей щомісячно, отримуючи її через такі сервіси, як Opendatabot, Youcontrol, ContrAgent й інші. Ця інформація допомагає громадянам приймати кращі рішення в житті і в бізнесі. Інформація про держзакупівлі, декларації держслужбовців та політиків підвищує прозорість влади. У цілому, це говорить про ефективність політики.
Незважаючи на досягнуті успіхи, чинна політика не вирішує всіх проблем сфери відкритих даних, а тому потребує коригування.
В Україні існує від 1000 до 1800 компаній, які займаються розробкою та реалізацією власних ІТ-продуктів. У них працює від 30 до 71 тисяч осіб. Поширеною формою діяльності таких компаній є стартап - мала компанія, що займається розробкою інноваційного продукту і має великі перспективи зростання.
Такі компанії продають товари і послуги з високою доданою вартістю, створюють додаткові робочі місця для нетехнічних спеціалістів і сприяють наданню українцям інноваційних послуг.
Україна не має спеціалізованого правового регулювання діяльності продуктових ІТ-компаній і стартапів. Компанії працюють на загальних засадах, визначених відповідним законодавством. Виключенням з цього правила є:
запровадження ПДВ-пільги для операцій щодо постачання програмного забезпечення;
особливості залучення іноземних ІТ-фахівців до діяльності українських компаній;
діяльність Українського Фонду Стартапів.
Незважаючи на незначну державну підтримку, сфера розвивається і демонструє успіхи. Кількість угод венчурного фінансування зростає в середньому на 5% з 2014 року. Сумарний обсяг угод зростає в середньому на 67% на рік за рахунок залучення фінансування великими стартапами на стадії зростання.
Українці створюють все більше продуктових компаній та стартапів, що є помітними на глобальному ринку. Тим не менше, ІТ-компанії мають низку проблем, як-от податкові, кадрові, інвестиційні, юридичні, що потребують вирішення.
Радіочастотний ресурс відіграє ключову роль у наданні сучасних телекомунікаційних послуг споживачам. Без нього неможливо уявити перш за все мобільний зв’язок, однак він також використовується для супутникового зв’язку, фіксованого широкосмугового доступу в інтернет та інших послуг. Водночас слід враховувати, що постійно з’являються нові технології і розвиваються наявні, що вимагає задіяння додаткового спектру. На відміну від попиту, розмір спектру незмінний, що ставить перед державою питання щодо ефективного управління цим обмеженим спільним ресурсом.
В Україні, як і у інших країнах пострадянського простору, існують деякі особливості розподілу смуг радіочастот на національному рівні. Так, значна частка спектру у різних діапазонах все ще належить спеціальнім користувачам РЧР (військові, спецслужби тощо). Деякі компанії свого часу отримали ліцензії на значні діапазони перспективного для впровадження нових технологій спектру з ціллю його подальшого «продажу». Це стало можливим завдяки низькій вартості рентної плати за цей спектр. Оскільки якість телекомунікаційних послуг напряму залежить від обсягу відповідного спектру, що є в наявності у оператора, то оператори не поспішають здавати «залишковий» спектр державі.
Згадані проблеми є одними з причин, чому Україна лише у 2015 році провела тендер на видачу ліцензій на користування РЧР для надання телекомунікаційних послуг третього покоління (3G), а на 4G - лише у 2018. При цьому вже у 2020 році, згідно з Указом Президента, очікується впровадження 5G - лише на рік-другий пізніше, ніж у більшості європейських країн.
Саме європейський досвід регулювання сфери користування РЧР, директиви ЄС, Україна зобов’язана імплементувати до кінця 2019 року відповідно до Угоди про асоціацію. На жаль, за 7 місяців до кінцевого терміну більшість положень відповідних директив не реалізовані. Недостатня увага до цих зобов’язань і сфери РЧР загалом може бути пов’язана, між іншим, із технічною складністю і недостатньою кількістю аналітики, цікавої для ширшого кола читачів, ніж працівники галузі із багаторічним досвідом. Ця робота має на меті виправити ситуацію, що склалася, та сформувати дієву дискусію із пошуку ефективних вирішень наявних проблем.
В Україні загальна середня освіта є обов’язковою для здобуття усіма громадянами. Це формує як значний існуючий ринок освіти, так і потенційний ринок цифрових освітніх технологій. Так, на сьогодні функціонують порядку 16 тис. шкіл, в яких навчаються біля 4 млн учнів. Щороку на їх забезпечення навчальною літературою із державного бюджету виділяються значні кошти (у 2018 році було виділено близько 800 млн грн). При цьому якість освітніх матеріалів часто не відповідає вимогам часу.
Поліпшити ситуацію повинне використання сучасних цифрових технологій, зокрема електронних підручників. На забезпечення ними учнів у 2018 році було виділено 40 млн грн. Також 54 млн грн було виділено на розробку платформи, яка має забезпечити інфраструктуру для поширення е-підручників та інших електронних ресурсів і сервісів.
Для ефективної реалізації державної політики у сфері освіти, що стосується цифрових технологій, необхідна розробка нормативно-правової бази:
Положення про Національну електронну освітню платформу (постанова КМУ);
Положення про електронний підручник (наказ МОН);
НПА, що врегульовують питання проведення експертизи електронних підручників, порядку проведення їх відбору (конкурсу) і забезпечення ними здобувачів загальної середньої освіти.
Ринок криптовалют активно розвивається та зростає у своїх обсягах протягом останніх кількох років. На 13 березня 2018 року загальна капіталізація ринку криптовалют складає близько 370 мільярдів доларів. Добовий об’єм торгівлі криптовалютами перевищує 15 мільярдів доларів, а за останні 30 днів загальний обсяг торгівлі криптовалютами становив близько 400 мільярдів доларів.
При цьому ринок розвивається в умовах правової невизначеності, що створює проблеми як для досягнення цілей державного регулювання, так і для правової захищеності учасників ринку. Держава має визначити:
правовий статус криптовалют;
цілі державного регулювання ринку;
класифікацію операцій з криптовалютами;
оподаткування операцій з криптовалютами;
способи запобігання відмиванню коштів за допомогою криптовалют;
способи захисту споживачів на ринку криптовалют.
Внаслідок географічних особливостей держави та структури реального сектору економіки, особливо експортно-орієнтованих сегментів, залізничний транспорт, надаючи послуги, що забезпечують потреби матеріального виробництва та невиробничої сфери (зокрема, e частині військових та спеціальних перевезень), є ключовою ланкою усього вантажного транспортно-логістичного комплексу України, яка щорічно перевозить найбільшу частину вантажів.
За підсумками 11 місяців 2020 року частки видів транспорту у загальному вантажообігу розподілилися таким чином: залізничний – 61%, автомобільний - 15%, водний – 1%, трубопровідний – 23%, авіаційний – 0,1%.
Яка структура ринку залізничних вантажних перевезень, хто є впливовими суб'єктами на ньому, які є бар'єрні місця і проблеми, що стримують розвиток конкуренції на ринку перевезень та потребують законодавчого та/або регуляторного вирішення?
У дослідженні "Залізничні вантажні перевезення" експерти BRDO визначили цілі регуляторної політики, інструменти регулювання, бар’єрів входу на ринок та шляхи підвищення конкуренції, вирішення проблем, пов'язаних з тарифним регулюванням та підвищенням якості вантажних перевезень.
Мобільні платежі функціонують у 93 країнах світу і відіграють значну роль в сучасній економіці. Так, обсяг платежів за допомогою SMS у 2014 році становив близько 4 млрд долл. США, а до 2019 року очікується зростання до 22 млрд долл. США. Обсяг платежів з використанням мобільних додатків становив 2 млрд долл. США, а до 2019 року очікується зростання до 16 млрд долл. США. Однак в Україні цей ринок не розвивається, незважаючи на значний попит. Основна причина – суттєві регуляторні перепони.
У 2016 році весь обсяг операцій з електронними грошима, за допомогою яких функціонують і мобільні платежі, склав 2.99 млрд грн, зменшившись з 3.24 млрд грн у 2015 році. При цьому за базового сценарію розвитку ринку мобільних платежів обсяг операцій може скласти більше 16 млрд грн (650 млн долл). Розвиток мобільних платежів сприятиме появі конкуренції і зростанню прозорості у сфері електронних грошей.
Регулювання ринку мобільних платежів включає законодавство у сфері телекомунікацій, за яке відповідає НКРЗІ, та законодавство фінансової сфери, що є предметом регулювання Національного банку України. Загалом у книзі розглянуто більше 15 актів, що запроваджують регулювання для ринку мобільних платежів. При цьому були виявлені дві регуляторні проблеми, які є бар’єрами для розвитку ринків мобільних платежів в Україні: механізм повернення абоненту оператором телекомунікацій невикористаних коштів та механізм сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Пивоварна та виноробна галузі України - розвинені галузеві ринки, що відзначаються значним потенціалом розвитку. Разом з тим, під впливом таких негативних факторів, як погіршення соціально-економічної ситуації в країні, зниження купівельної спроможності громадян та всесвітня боротьба з коронавірусною хворобою (COVID - 19), дані галузі зазнають істотних втрат та характеризуються негативними тенденціями. У цілому, за останні 10 років ринок вина зменшився на 41%, а ринок пива - на 42%.
Окрім того, розвиток даних ринків стримується через зарегульованість процесу отримання ліцензій на виробництво алкогольних напоїв, у тому числі вина, пива та інших ферментованих напоїв; чинну акцизну політику та підвищення акцизної ставки, зокрема для пива; низький рівень державної підтримки та інших преференцій для виробників.
У результаті це призводить до збільшення регуляторного та податкового навантаження на виробників пивоварної та виноробної продукції та робить збитковими таку діяльність.
Разом з тим, незважаючи на скорочення обсягів виробництва, перспективи розвитку пивоварної та виноробної галузей в Україні все ж таки є.
Зокрема, зменшення податкового тиску, спрощення провадження господарської діяльності та системи звітності, державна підтримка стануть потужним рушієм для розвитку, перш за все, малого та середнього пивовара, винороба та медовара.
Сучасний світ неможливо уявити без програмного забезпечення (ПЗ). Розробка ПЗ перетворилася на окрему галузь, що займає чільне місце у світовій економіці, в тому числі в Україні. У 2016 році світові витрати на ITпослуги склали 1229 млрд дол. США, і ця галузь зростає щороку, в тому числі очікується зростання на 3,2% у 2017 році. При цьому із розвитком технологій, з новою технологічною революцією, цифровізацією світу значення розробки програмного продукту лише зростатиме.
Сьогодні Україна не залишається осторонь глобальних процесів. Наша держава одна з найкращих для розміщення замовлень у сфері аутсорсингу бізнес-процесів та IT, що підтверджує 24 місце у рейтингу привабливості. Слід зауважити, що такі досягнення завдячують багато в чому тому, що ринок є абсолютно новим. Він почав розвиватися вже за часів незалежності, і позбавлений багатьох вад, притаманних традиційним сферам економіки, які дісталися у спадок від Радянського Союзу: монополізації, експлуатації ресурсів, олігархізації і т.д. Ринок ПЗ – яскравий приклад нової економіки знань, який може стати локомотивом до переходу України для постіндустріальної економіки, яка вже давно є реальністю для розвинених країн.
Ринок розробки ПЗ сьогодні є здебільшого експортно-орієнтованим і займає третє місце за обсягами виручки, тож є одним із головних джерел надходження валютних коштів в Україну. Експортно-орієнтований сектор розробки ПЗ у 2016 році склав 3,2 млрд дол. США, що становить близько 26% експорту послуг за відповідний період і 7% сукупного експорту товарів і послуг. Таким чином ринок позитивно впливає на стабільність курсу національної валюти і цін в державі.
Враховуючи вищезазначене, ринок розробки ПЗ був визначений BRDO пріоритетним у перегляді регуляторного поля.
Право на доступ в інтернет визнано ООН базовим правом людини. Також Організація зазначає, що держава повинна нести відповідальність за доступність інтернету найширшим верствам населення.
Основне завдання - забезпечити всім гравцям ринку рівноправний доступ до інфраструктури: до кабельної каналізації, ліній електропередачі, до багатоквартирних будинків.
Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому Проекту Закону № 4159 «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», Закон підписано Президентом. Наразі потрібно привести підзаконні та регуляторні акти у відповідність закону та усунути всі штучні бар’єри для доступу операторів та провайдерів телекомунікаційних послуг, насамперед представників малого та середнього бізнесу, до об’єктів інфраструктури. Створення чесних, прозорих та економічно обґрунтованих умов придасть поштовх розвитку широкосмугового доступу в країні та підвищить її рейтинги (показник МСЕ з проникнення ШПД, рейтинг ВЕФ - Networked Readiness Index).
Ринок електронної комерції у світі зростає зі швидкістю 23-25%, що значно швидше за класичні роздрібні магазини. Український ринок e-commerce зростає зі швидкістю понад 30%, посідаючи друге місце за темпами в Європі. При цьому подібні темпи можуть зберігатися тривалий час, оскільки частка онлайн-продажів у роздрібній торгівлі загалом в Україні складає 3.2%, тоді як в середньому в Європі 8.8%, а у Британії – 17.8%.
Незважаючи на відставання за багатьма факторами, вітчизняний ринок досягнув об’єму 50 млрд грн у 2017 році, і очікується подальше зростання. Проте подальшому розвитку ринку перешкоджає низка економічних, технологічних та регуляторних бар’єрів. Зокрема, відставання за рівнем проникнення інтернету та банківських карт, відсутність належного контролю за ввезенням і реалізацією товарів, а також брак дієвих механізмів захисту споживачів у сфері онлайн-торгівлі.
Лише за даними Єдиного реєстру об’єктів державної власності наша держава володіє та управляє понад 1 мільйоном об’єктів нерухомості. А загалом кількість будівель, споруд, мереж на порядок вище! Але для того, щоб ефективно управляти як державною, так і приватною нерухомістю, необхідно мати детальну інформацію про об’єкт: його розміри, з чого побудований, розташування тощо. Але не лише на питання «що є об’єкт» дає відповідь технічна інвентаризація нерухомого майна. Саме відомості, отримані під час проведення технічної інвентаризації, визначають, на який конкретно об’єкт нерухомого майна в особи існує (або виникає) право власності. І саме технічний паспорт на об’єкт є обов’язковим документом, що необхідний для повноцінної реалізації права власності: укладання договору купівлі-продажу, поділу чи обміну, можливості реконструкції й перепланування та інше.
Послуги з проведення технічної інвентаризації можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають кваліфікаційні сертифікати інженера або техніка з інвентаризації нерухомого майна. Їхня кількість відома: 2359 виданих сертифікатів за кваліфікаційними рівнями інженер та технік з інвентаризації нерухомого майна, з яких 1722 чинних. Поточний обсяг ринку послуг з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна можна оцінити у діапазоні від 140 до 200 млн грн на рік.
Планується, що документи з техінвентаризації з 1 грудня 2021 року готуватимуться з використанням Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Експерти сектору "Будівництво" ОФісу ефективного регулювання здійснили аналіз чинного державного регулювання сфери технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Серед основних проблем, з якими має справу ця сфера, були виокремлені такі:
відсутнє чи недостатнє регулювання робіт з технічної інвентаризації окремих об’єктів;
складність доступу до матеріалів попередньої технічної інвентаризації та ускладнення з доступом до даних про технічні характеристики об’єктів нерухомого майна, що містяться в паперових інвентаризаційних справах;
складність перевірки даних про речові права на нерухоме майно, які виникли до 2012 року;
плутанина в адресах та ідентифікації місця розташування об’єктів нерухомості;
випадки підробки технічних паспортів на об’єкти нерухомого майна;
використання адміністративного ресурсу для підтримки комунальних БТІ або тиску на них тощо.
Також експертами підготовлені пропозиції щодо кроків, що допоможуть зробити державне регулювання сфери техінвентаризації зрозумілим, прозорим та безпечним для замовників.
Протягом останніх десяти років обсяг перевезених усіма видами транспорту вантажів коливався у межах від 601 до майже 812 млн т, сягнувши максимуму у 2011 р., мінімуму у 2015 р. і завершивши 2019 р. на позначці 676 млн т.
Ринок вантажних перевезень характеризується помітною боротьбою його учасників за розмір ринкової частки, зокрема найбільш істотно проявляється міжвидова конкуренція - змагання між видами транспорту за обсяги однорідного вантажу. Безперечними лідерами виявилися залізничний та автомобільний транспорт. При цьому, автотранспорт демонстрував постійне зростання від 140 млн т у 2009 р. до рекордних 244 млн т у 2019 р., а залізничний – навпаки, починаючи з піку 468 млн т у 2011 р неухильно рухався до антирекорду – 312,9 млн т у 2019 р. Інші види транспорту виявили відносну стабільність, що корелюється із загальними річними показниками.
У сегменті міжнародних вантажних перевезень частка автомобільного транспорту демонструє регулярне зростання (від 3,72% до 5,47% у 2016-2019 рр.), але залишається в середньому у 10 разів меншою від частки залізничного транспорту.
Частка міжнародних перевезень у загальному обсязі залізничних перевезень у 2016-2019 рр. варіювалася від 49% до 55%, проте у загальних автомобільних перевезеннях за той же період частка міжнародних була в середньому у 10 разів меншою і складала трохи більше 5%.
Це вказує на зосередженість національних автоперевізників здебільшого на внутрішніх вантажних перевезеннях, тоді як залізничні перевезення демонструють відносний паритет у міжнародному та внутрішньому сполученні.
Конкурентна позиція вантажних автоперевізників у міжнародному сегменті задовільна. Подальший розвиток та зростання ринкової частки у цьому сегменті не залежить від діяльності потенційно конкурентних видів транспорту, проте має жорстку кореляцію із покращенням технічної і технологічної оснащеності, якості послуг, лояльності до клієнтів, удосконаленням державного регулювання та покращення якості інфраструктури.
За результатами дослідження ринку міжнародних вантажних автоперевезень, експерти BRDO вважають, що галузь потребує змін, які забезпечать досягнення державної цілі розвитку. Це можливо здійснити лише шляхом удосконалення системи управління та контролю за міжнародними перевезеннями; запровадження нового підходу до ліцензування та вихід на ринок для перевізників; створення єдиної комплексної системи управління дорожньо-транспортною безпекою; побудови автоматизованої антикорупційної системи розподілу та контролю використання дозволів; забезпечення державної підтримки та доступного банківського кредитування/лізингу для оновлення автопарків з метою зменшення викидів та підвищення безпеки руху; та розбудови сучасної митної та автодорожньої інфраструктури відповідно до стандартів ЄС
Аграрний сектор економіки України на сьогодні перебуває на стадії високого розвитку. Сільськогосподарські товаровиробники, що впроваджують сучасні системи зрошення, здатні збільшити урожайність на 30%-50% залежно від культур. За інформацією Держводагентства станом на 2017 рік, в Україні обліковується 5485,3 тис. га меліорованих, у тому числі 2178,3 тис. га зрошуваних і 3307,0 тис. га осушуваних земель, з відповідною інфраструктурою (водосховища, магістральні та розподільні канали, захисні дамби, насосні станції, колекторно-дренажна мережа та інші гідротехнічні споруди і об’єкти тощо). 5 485,3 тис. га 2 178,3 тис. га зрошуваних земель 3 307,0 тис. га осушуваних земель
Наявні водогосподарська та меліоративна інфраструктури (забезпеченість водними ресурсами, пропускна здатність магістральних та розподільних каналів, кількість та продуктивність різних за призначенням насосних станцій тощо) є достатніми для забору та подачі води для поливу сільськогосподарських земель не менш як 1,5-1,8 млн гектарів, відведення надлишкових вод у весняний період з території площею понад 3 млн гектарів та водорегулювання на площі понад 1 млн гектарів. Однак, переважна більшість інфраструктури була побудована за часів СРСР і лише незначна її частина є модернізованою. За експертними оцінками, вартість реконструкції та модернізації всіх систем зрошення та дренажу України може сягати 3 млрд дол. США.
При цьому, здійснення заходів з модернізації зрошувальних та дренажних систем дасть можливість щороку додатково отримувати близько 10 млн тонн зернових, близько 3 млн тонн технічних культур загальною вартістю не менше 100 млрд гривень.
На ринку існує багато проблем, а відсутність «розумного» регулювання для їхнього вирішення створює передумови для виникнення «сірих схем» підключення до систем зрошення та дренажу.
Існування цих проблем не дозволяє залучати інвестиції, створює негативні екологічні наслідки, а з відкриттям ринку землі, через невизначеність права власності на меліоративну систему, можуть створюватись умови для рейдерських захоплень земель.
Розвиток систем зрошення та дренажу є дуже актуальним для агровиробників в умовах зміни клімату та виникнення посух та паводків, збільшення продуктивності врожайності, підвищення рівня експорту продукції, а також є привабливим для іноземних інвестицій, які потрібні для розвитку економіки в цілому. Дослідження спрямоване на аналіз застосування та функціонування систем зрошення та дренажу в аграрному виробництві з метою врегулювання відносин між державою та суб’єктами господарювання, пов’язаних
з відкриттям ринку землі.
З 1 січня 2023 року Україна стане 32 країною в світі, яка імплементує в національне законодавство Регламент (ЄС) № 305/2011 Європейського парламенту та Ради. Цей регламент встановлює гармонізовані умови для розміщення будівельної продукції на ринку. На сьогодні 31 країна вже імплементувала його у своє законодавство, а ще 7 країн визнали цей Регламент і приєдналися до нього на підставі міжнародних договорів.
Також із 1 січня 2023 року набере чинності у повному обсязі закон «Про надання будівельної продукції на ринку». Відповідно, всі вітчизняні виробники, продавці, дистриб’ютори, учасники будівельного ринку та споживачі почнуть взаємодіяти за єдиними європейськими правилами регулювання на ринку будівельної продукції.
За оцінками Єврокомісії, гармонізовані європейські стандарти, які є одним з фундаментів змін, охоплюють близько 75-80% всієї будівельної продукції. І саме на таку частку найважливішої будівельної продукції, як-от цемент, розповсюджуватиметься правило обов’язкового декларування показників продукції. Якщо виробник задекларує відповідність своєї продукції європейським стандартам, він нестиме повну відповідальність за цю інформацію. А споживач не лише отримуватиме повну інформацію про виробника, постачальника та про склад та якість будівельної продукції, а й зможе швидко перевірити її достовірність. Внаслідок цього можна буде зменшити кількість неякісної будівельної продукції на ринку і покращити ринковий нагляд.
Від того, наскільки повно гравці ринку опанують терміни, процеси та процедури нових правил, залежить ефективність використання механізмів Регламенту 305 на національному рівні. Як наслідок, від цього залежить підвищення безпеки будівель і споруд та конкурентоспроможності національних виробників загалом.
Експерти BRDO розробили Зелену книгу «Системний перегляд якості державного регулювання надання будівельної продукції на ринок» для того, щоб прискорити цей процес імплементації європейських правил надання будівельної продукції на ринку та зробити його ефективним. Дослідження містить:
аналіз процесу надання будівельної продукції на ринку;
особливості регулювання ринку;
аналіз досвіду Європейського союзу та країн, які визнали ефективність Регламенту 305;
аналіз проблем та ризиків на ринку, а також пропозиції щодо їх вирішення.
Окрім цього, у дослідженні є методологічні рекомендації щодо ефективного запровадження закону «Про надання будівельної продукції на ринку», які стануть у нагоді як державним органам з формування політики, так і представникам будівельної індустрії.
Простота і прозорість процесу приєднання до інженерних мереж - один із ключових аспектів, що беруть до уваги потенційні інвестори під час ухвалення рішення щодо створення виробничих та інших об’єктів в Україні. На сьогодні в нашій державі приєднання до електричних мереж врегульовано більш повно і зрозуміло, порівняно із приєднаннями до інших інженерних мереж, що, ймовірно, обумовлене підвищеною увагою держави до цього питання через прямий вплив на позиції України в міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу “Doing Business”. Водночас, чинне регулювання все ще не дозволяє нашій країні посісти гідне місце у цьому рейтингу, де Україна - лише на 128 позиції за легкістю приєднання до електричних мереж серед 190 країн світу, в той час як строк виконання приєднання є одним з найдовших у світі. Ще гірша ситуація з приєднанням до мереж газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення.
Невиправдано ускладнені процедури приєднання до інженерних мереж, суперечливе законодавство, зловживання монопольним положенням операторами мереж - це меншою мірою стосується приєднання до електричних мереж і лише певною мірою - газових, в той час як регулювання приєднання до мереж централізованих теплопостачання, водопостачання та водовідведення є вкрай непередбачуваним для замовника, регулюється численними підзаконними нормативно-правовими актами, які часто суперечать одне одному та профільним законам. Зокрема, процедури та визначення вартості приєднання до цих мереж лише фрагментарно та суперечливо врегульовані окремими нормами підзаконних актів. Таке недосконале регулювання має надзвичайно чутливі наслідки, оскільки замовники послуги приєднання до будь-яких з інженерних мереж замовляють відповідну послугу у монополіста, який не обмежується у своїй діяльності спеціально-дозвільним принципом, встановленим Конституцією для державних органів, а є суб’єктом господарювання, націленим на прибуток, від ймовірних зловживань з боку якого замовників має захищати спеціальне законодавство.
Отже, чинне регулювання в частині приєднання до інженерних мереж наразі потребує докорінного перегляду і удосконалення.
Нафта й нафтопродукти відіграють значну роль у розвитку економіки. Задоволення попиту на моторні палива в Україні забезпечується переважно за рахунок імпорту, який стрімко зростає протягом останніх 15 років. Вітчизняне виробництво моторних палив задовольняє лише 47% попиту бензину, 12% попиту дизельного пального та 22% попиту скрапленого вуглеводневого газу. Основними імпортерами нафти й нафтопродуктів в Україну є РФ, Білорусь, Литва та інші країни. Нафтопереробна галузь в Україні протягом останніх 14 років демонструє тенденцію зниження показників діяльності. Кременчуцький НПЗ завантажений приблизно на 25% від номінальної потужності, а Шебелинський ГПЗ – на 50%. Повна завантаженість цих підприємств дозволила б забезпечити внутрішній попит на нафтопродукти. Глибина переробки українських заводів не перевищує 75%, що позначається на економічній ефективності їх роботи.
Загалом регуляторне поле ринку складають 51 регуляторний акт. Ринок безпосередньо регулюється 5 Кодексами, 13 законами, 1 Указом Президента, 1 Декретом, 18 постановами КМУ та 13 наказами органів влади. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність ринку, є Податковий кодекс України, що визначає перелік підакцизних товарів, та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та торгівлі біоетанолу, а також виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним. За оцінкою BRDO, 8 із 51 актів є неактуальними, а 2 акти є такими, що мають ознаки незаконних, чи такими, що були ухвалені без належних підстав.
Експертами BRDO виокремлено 7 ключових проблем, які потребують комплексного вирішення для підвищення ефективності роботи галузі, розвитку її потенціалу та підвищення конкурентноспроможності української економіки.
Стратегічні документи, які би визначали механізми розвитку безпосередньо ринку моторних палив, відсутні. На думку експертів Офісу, для розвитку ринку моторних палив необхідне формування комплексної державної політики у цій сфері, зокрема, розробка програми розвитку нафтопереробної галузі. Загрозлива для енергетичної безпеки ситуація на ринку моторних палив потребує створення ефективної політики, що буде направлена на підвищення ефективності роботи нафто- і газопереробної галузі, підвищення конкурентноспроможності внутрішніх виробників пального, зниження залежності від імпортних постачань нафтопродуктів, стимулювання виробництва біопалива.
Сьогодні для водноресурсного потенціалу Української держави характерне велике антропогенне навантаження, а проблема води — одна з найгостріших.
Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис. км2 , що становить 4,0% від її загальної території (603,7 тис. км2 ).
При здійсненні водогосподарської політики в нашій країні впродовж багатьох десятиліть вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини, не враховувався і не прогнозувався економічний стан водних систем і їхній вплив на біорізноманіття. Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що, зрештою, і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.
У дослідженні висвітлені ключові проблеми у сфері спеціального водокористування та проведення робіт на землях водного фонду, а також причини цих проблем та запропоновані шляхи вирішення, що дозволить, зокрема, забезпечити раціональне використання водних ресурсів.
Коноплі є високорентабельною сільськогосподарською культурою, яка у своїй структурі налічує близько 200 активних речовин, з яких 18 вивчені. Зокрема, до таких речовин належить КБД та ТГК, що є найбільш вивченими канабіноїдами.
Технічні та наркотичні коноплі розрізняються між собою за вмістом ТГК. Згідно з українським законодавством, його частка в технічних коноплях може складати не більше 0,08%, тоді як у ЄС - 0,2%, у Канаді - 0,3%, у США - 0,3%, а в деяких країнах - узагалі 1%.
Правове регулювання технічних конопель у світі є різним, тобто їх обіг має різне правове підґрунтя для існування на ринку.
У свою чергу, українське законодавство не відрізняє технічні коноплі як сільськогосподарську культуру від медичних конопель, тим самим прирівнює їх до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Наше дослідження є аналізом ринку технічних конопель.
Метою написання цієї книги є визначення переліку проблем, які стримують економічний розвиток вугільної галузі в Україні. Можливі шляхи вирішення проблем, що презентовано у цій Книзі, мають концептуально протилежні варіанти вирішення. Офіс очікує, що ця книга допоможе органам законодавчої та виконавчої влади більш комплексно підійти до формування державної регуляторної політики у сфері вугледобування, яка забезпечить вихід із кризи вугільної галузі України, а також здійснення реструктуризації вугільного сектору (енергетичного, коксівного та бурого вугілля), передбаченої міжнародними зобов'язаннями України.
У жовтні 2019 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Закону України "Про будівельні норми" щодо удосконалення нормування у будівництві. Ці зміни скасували монополію розпорядчого методу нормування, який був притаманний радянській системі технічного регулювання, й дозволили застосовувати цільові та параметричні підходи до нормування в будівництві. Навіть більше: законодавчо було визначено пріоритетність застосування саме параметричних підходів.
Цей крок розширив можливості для проектувальників, архітекторів та будівельників застосовувати сучасні технології, впроваджувати інновації та зробив всю систему нормування в будівництві більш гнучкою та такою, що відповідає запитам ХХІ століття. Але, на жаль, попри прийняття закону і те, що чинні будівельні норми, розроблені розпорядчим методом, недостатньо гнучкі для застосування альтернативних рішень, матеріалів і методів, запровадження параметричного методу, фактично, залишилося на папері через відсутність подальших кроків щодо підтримки законодавчих змін. Це значно обмежує творчу свободу проєктувальника й можливість економії ресурсів у випадках, коли замість запропонованих матеріалів і методів можливе використання замінників, що за своїми технічними характеристиками не гірші або навіть кращі запропонованих.
Основними засадами, що обумовлюють необхідність зміни підходів до нормування, а також і реформу системи технічного регулювання у будівництві можна вважати:
підвищення рівня вимог до життєвого середовища;
прискорення технічного процесу й інноваційний розвиток;
формування прошарку кваліфікованих фахівців галузі.
У цій Зеленій книзі, яка не є типовим аналізом проблем ринку, ми здійснили аналіз практик провідних країн щодо переходу до параметричних методів нормування в будівництві, їхніх переваг і недоліків. Окремо були зазначені переваги для розвитку економіки та системи технічного регулювання, які надає застосування параметрики. Зокрема, застосування параметричних підходів для системи регулювання будівництва є важливою складовою для забезпечення здорової конкуренції, вільного пересування товарів і послуг, заохочення інновацій і просування нових технологій.
Наші експерти підготували пропозиції щодо кроків, які допоможуть повноцінно запровадити параметричні підходи й вивести розвиток системи технічного регулювання в будівництві й саме будівництво на якісно новий, сучасний рівень.
У цій зеленій книзі ми описали стан та перспективи регулювання публічних закупівель в сфері будівництва,
проаналізували відповідні дані єдиної системи електронних публічних закупівель (в т.ч.: рівень конкуренції,
економії, склад замовників та учасників процедур, їх активність, статистику закупівель за розділами 45000000-7
«Будівельні роботи» та 71000000-8 «Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» Національного
класифікатора «Єдиний закупівельний словник»), наголосили на виявлених в процесі аналізу проблемах та
вказали на можливі шляхи їх вирішення.
Голосовий зв’язок є найбільш поширеним видом зв’язку у повсякденному вжитку українців: на кінець 2019 року в країні налічувалось більше 52 млн активних ідентифікаційних карток абонентів мобільного зв’язку і більше 4 млн ліній фіксованого. Надання абонентам послуг голосового зв’язку згенерувало 12,6 млрд грн доходу в 2019 році.
Наразі голосовий зв’язок фактично доступний географічно і фінансово для абсолютної більшості громадян. При цьому, галузь фіксованого зв’язку, на яку лягає основний регуляторний тягар, давно втратила свою провідну роль в голосовому зв’язку і знаходиться в глибокій кризі. На думку авторів, давно назріли зміни регуляторних підходів до забезпечення доступності послуг і до міжоператорської взаємодії.
Наявне регулювання фінансової доступності впливає на весь ринок фіксованого зв’язку, обмежуючи прибутки операторів (через механізм цінового регулювання) та створюючи додаткове навантаження на місцеві бюджети (через механізм пільг за професійною та іншими, не пов'язаними з забезпеченням цінової доступності послуг, ознаками). Автори пропонують скасувати регулювання цін і пільги на оплату послуг фіксованого зв’язку, замінивши їх на адресну фінансову допомогу для окремих категорій громадян, що знаходяться за межею бідності, на придбання послуг голосового зв’язку та термінального обладнання. Така адресна допомога може надаватись лише після аналізу фінансової спроможності домогосподарств і лише на один вид зв’язку.
Наявне регулювання географічної доступності забезпечило покриття мережами мобільного зв’язку абсолютної більшості населених пунктів, в той час як охоплення мережами фіксованого зв’язку значно скоротиться в найближчі роки через фінансову недоцільність підтримки мереж в малозаселених регіонах. Існує ризик зменшення покриття мережами мобільного зв’язку через припинення надання послуг за технологією CDMA та початок використання частот діапазону 900 Мгц для надання послуг передачі даних за стандартом 4G. В цих умовах акцент політики має зміститись на виявлення “білих плям” покриття та вжиття заходів для їх усунення за умови запиту на таке усунення.
В Україні відсутнє комплексне регулювання діяльності з надання аудіовізуальних медіа послуг з використанням технології OTT. Це має як позитивні наслідки для бізнесу у вигляді можливості стрімкого росту, так і негативні - у вигляді протиправного використання контенту. Також існують ризики незабезпечення інформаційної безпеки для держави та надання послуг неналежної якості.
Розвиток ринку стримують:
законодавча неврегульованість діяльності таких суб’єктів;
високий рівень піратства в Україні;
нерівність умов діяльності з іноземними платформами, принаймні з питань оподаткування.
Пивоварна та виноробна галузі України - розвинені галузеві ринки, що відзначаються значним потенціалом розвитку. Разом з тим, під впливом таких негативних факторів, як погіршення соціально-економічної ситуації в країні, зниження купівельної спроможності громадян та всесвітня боротьба з коронавірусною хворобою (COVID - 19), дані галузі зазнають істотних втрат та характеризуються негативними тенденціями. У цілому, за останні 10 років ринок вина зменшився на 41%, а ринок пива - на 42%.
Окрім того, розвиток даних ринків стримується через зарегульованість процесу отримання ліцензій на виробництво алкогольних напоїв, у тому числі вина, пива та інших ферментованих напоїв; чинну акцизну політику та підвищення акцизної ставки, зокрема для пива; низький рівень державної підтримки та інших преференцій для виробників.
У результаті це призводить до збільшення регуляторного та податкового навантаження на виробників пивоварної та виноробної продукції та робить збитковими таку діяльність.
Разом з тим, незважаючи на скорочення обсягів виробництва, перспективи розвитку пивоварної та виноробної галузей в Україні все ж таки є.
Зокрема, зменшення податкового тиску, спрощення провадження господарської діяльності та системи звітності, державна підтримка стануть потужним рушієм для розвитку, перш за все, малого та середнього пивовара, винороба та медовара.
Сучасний світ неможливо уявити без програмного забезпечення (ПЗ). Розробка ПЗ перетворилася на окрему галузь, що займає чільне місце у світовій економіці, в тому числі в Україні. У 2016 році світові витрати на ITпослуги склали 1229 млрд дол. США, і ця галузь зростає щороку, в тому числі очікується зростання на 3,2% у 2017 році. При цьому із розвитком технологій, з новою технологічною революцією, цифровізацією світу значення розробки програмного продукту лише зростатиме.
Сьогодні Україна не залишається осторонь глобальних процесів. Наша держава одна з найкращих для розміщення замовлень у сфері аутсорсингу бізнес-процесів та IT, що підтверджує 24 місце у рейтингу привабливості. Слід зауважити, що такі досягнення завдячують багато в чому тому, що ринок є абсолютно новим. Він почав розвиватися вже за часів незалежності, і позбавлений багатьох вад, притаманних традиційним сферам економіки, які дісталися у спадок від Радянського Союзу: монополізації, експлуатації ресурсів, олігархізації і т.д. Ринок ПЗ – яскравий приклад нової економіки знань, який може стати локомотивом до переходу України для постіндустріальної економіки, яка вже давно є реальністю для розвинених країн.
Ринок розробки ПЗ сьогодні є здебільшого експортно-орієнтованим і займає третє місце за обсягами виручки, тож є одним із головних джерел надходження валютних коштів в Україну. Експортно-орієнтований сектор розробки ПЗ у 2016 році склав 3,2 млрд дол. США, що становить близько 26% експорту послуг за відповідний період і 7% сукупного експорту товарів і послуг. Таким чином ринок позитивно впливає на стабільність курсу національної валюти і цін в державі.
Враховуючи вищезазначене, ринок розробки ПЗ був визначений BRDO пріоритетним у перегляді регуляторного поля.
Право на доступ в інтернет визнано ООН базовим правом людини. Також Організація зазначає, що держава повинна нести відповідальність за доступність інтернету найширшим верствам населення.
Основне завдання - забезпечити всім гравцям ринку рівноправний доступ до інфраструктури: до кабельної каналізації, ліній електропередачі, до багатоквартирних будинків.
Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому Проекту Закону № 4159 «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», Закон підписано Президентом. Наразі потрібно привести підзаконні та регуляторні акти у відповідність закону та усунути всі штучні бар’єри для доступу операторів та провайдерів телекомунікаційних послуг, насамперед представників малого та середнього бізнесу, до об’єктів інфраструктури. Створення чесних, прозорих та економічно обґрунтованих умов придасть поштовх розвитку широкосмугового доступу в країні та підвищить її рейтинги (показник МСЕ з проникнення ШПД, рейтинг ВЕФ - Networked Readiness Index).
Ринок електронної комерції у світі зростає зі швидкістю 23-25%, що значно швидше за класичні роздрібні магазини. Український ринок e-commerce зростає зі швидкістю понад 30%, посідаючи друге місце за темпами в Європі. При цьому подібні темпи можуть зберігатися тривалий час, оскільки частка онлайн-продажів у роздрібній торгівлі загалом в Україні складає 3.2%, тоді як в середньому в Європі 8.8%, а у Британії – 17.8%.
Незважаючи на відставання за багатьма факторами, вітчизняний ринок досягнув об’єму 50 млрд грн у 2017 році, і очікується подальше зростання. Проте подальшому розвитку ринку перешкоджає низка економічних, технологічних та регуляторних бар’єрів. Зокрема, відставання за рівнем проникнення інтернету та банківських карт, відсутність належного контролю за ввезенням і реалізацією товарів, а також брак дієвих механізмів захисту споживачів у сфері онлайн-торгівлі.
Лише за даними Єдиного реєстру об’єктів державної власності наша держава володіє та управляє понад 1 мільйоном об’єктів нерухомості. А загалом кількість будівель, споруд, мереж на порядок вище! Але для того, щоб ефективно управляти як державною, так і приватною нерухомістю, необхідно мати детальну інформацію про об’єкт: його розміри, з чого побудований, розташування тощо. Але не лише на питання «що є об’єкт» дає відповідь технічна інвентаризація нерухомого майна. Саме відомості, отримані під час проведення технічної інвентаризації, визначають, на який конкретно об’єкт нерухомого майна в особи існує (або виникає) право власності. І саме технічний паспорт на об’єкт є обов’язковим документом, що необхідний для повноцінної реалізації права власності: укладання договору купівлі-продажу, поділу чи обміну, можливості реконструкції й перепланування та інше.
Послуги з проведення технічної інвентаризації можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають кваліфікаційні сертифікати інженера або техніка з інвентаризації нерухомого майна. Їхня кількість відома: 2359 виданих сертифікатів за кваліфікаційними рівнями інженер та технік з інвентаризації нерухомого майна, з яких 1722 чинних. Поточний обсяг ринку послуг з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна можна оцінити у діапазоні від 140 до 200 млн грн на рік.
Планується, що документи з техінвентаризації з 1 грудня 2021 року готуватимуться з використанням Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Експерти сектору "Будівництво" ОФісу ефективного регулювання здійснили аналіз чинного державного регулювання сфери технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Серед основних проблем, з якими має справу ця сфера, були виокремлені такі:
відсутнє чи недостатнє регулювання робіт з технічної інвентаризації окремих об’єктів;
складність доступу до матеріалів попередньої технічної інвентаризації та ускладнення з доступом до даних про технічні характеристики об’єктів нерухомого майна, що містяться в паперових інвентаризаційних справах;
складність перевірки даних про речові права на нерухоме майно, які виникли до 2012 року;
плутанина в адресах та ідентифікації місця розташування об’єктів нерухомості;
випадки підробки технічних паспортів на об’єкти нерухомого майна;
використання адміністративного ресурсу для підтримки комунальних БТІ або тиску на них тощо.
Також експертами підготовлені пропозиції щодо кроків, що допоможуть зробити державне регулювання сфери техінвентаризації зрозумілим, прозорим та безпечним для замовників.
Протягом останніх десяти років обсяг перевезених усіма видами транспорту вантажів коливався у межах від 601 до майже 812 млн т, сягнувши максимуму у 2011 р., мінімуму у 2015 р. і завершивши 2019 р. на позначці 676 млн т.
Ринок вантажних перевезень характеризується помітною боротьбою його учасників за розмір ринкової частки, зокрема найбільш істотно проявляється міжвидова конкуренція - змагання між видами транспорту за обсяги однорідного вантажу. Безперечними лідерами виявилися залізничний та автомобільний транспорт. При цьому, автотранспорт демонстрував постійне зростання від 140 млн т у 2009 р. до рекордних 244 млн т у 2019 р., а залізничний – навпаки, починаючи з піку 468 млн т у 2011 р неухильно рухався до антирекорду – 312,9 млн т у 2019 р. Інші види транспорту виявили відносну стабільність, що корелюється із загальними річними показниками.
У сегменті міжнародних вантажних перевезень частка автомобільного транспорту демонструє регулярне зростання (від 3,72% до 5,47% у 2016-2019 рр.), але залишається в середньому у 10 разів меншою від частки залізничного транспорту.
Частка міжнародних перевезень у загальному обсязі залізничних перевезень у 2016-2019 рр. варіювалася від 49% до 55%, проте у загальних автомобільних перевезеннях за той же період частка міжнародних була в середньому у 10 разів меншою і складала трохи більше 5%.
Це вказує на зосередженість національних автоперевізників здебільшого на внутрішніх вантажних перевезеннях, тоді як залізничні перевезення демонструють відносний паритет у міжнародному та внутрішньому сполученні.
Конкурентна позиція вантажних автоперевізників у міжнародному сегменті задовільна. Подальший розвиток та зростання ринкової частки у цьому сегменті не залежить від діяльності потенційно конкурентних видів транспорту, проте має жорстку кореляцію із покращенням технічної і технологічної оснащеності, якості послуг, лояльності до клієнтів, удосконаленням державного регулювання та покращення якості інфраструктури.
За результатами дослідження ринку міжнародних вантажних автоперевезень, експерти BRDO вважають, що галузь потребує змін, які забезпечать досягнення державної цілі розвитку. Це можливо здійснити лише шляхом удосконалення системи управління та контролю за міжнародними перевезеннями; запровадження нового підходу до ліцензування та вихід на ринок для перевізників; створення єдиної комплексної системи управління дорожньо-транспортною безпекою; побудови автоматизованої антикорупційної системи розподілу та контролю використання дозволів; забезпечення державної підтримки та доступного банківського кредитування/лізингу для оновлення автопарків з метою зменшення викидів та підвищення безпеки руху; та розбудови сучасної митної та автодорожньої інфраструктури відповідно до стандартів ЄС
Аграрний сектор економіки України на сьогодні перебуває на стадії високого розвитку. Сільськогосподарські товаровиробники, що впроваджують сучасні системи зрошення, здатні збільшити урожайність на 30%-50% залежно від культур. За інформацією Держводагентства станом на 2017 рік, в Україні обліковується 5485,3 тис. га меліорованих, у тому числі 2178,3 тис. га зрошуваних і 3307,0 тис. га осушуваних земель, з відповідною інфраструктурою (водосховища, магістральні та розподільні канали, захисні дамби, насосні станції, колекторно-дренажна мережа та інші гідротехнічні споруди і об’єкти тощо). 5 485,3 тис. га 2 178,3 тис. га зрошуваних земель 3 307,0 тис. га осушуваних земель
Наявні водогосподарська та меліоративна інфраструктури (забезпеченість водними ресурсами, пропускна здатність магістральних та розподільних каналів, кількість та продуктивність різних за призначенням насосних станцій тощо) є достатніми для забору та подачі води для поливу сільськогосподарських земель не менш як 1,5-1,8 млн гектарів, відведення надлишкових вод у весняний період з території площею понад 3 млн гектарів та водорегулювання на площі понад 1 млн гектарів. Однак, переважна більшість інфраструктури була побудована за часів СРСР і лише незначна її частина є модернізованою. За експертними оцінками, вартість реконструкції та модернізації всіх систем зрошення та дренажу України може сягати 3 млрд дол. США.
При цьому, здійснення заходів з модернізації зрошувальних та дренажних систем дасть можливість щороку додатково отримувати близько 10 млн тонн зернових, близько 3 млн тонн технічних культур загальною вартістю не менше 100 млрд гривень.
На ринку існує багато проблем, а відсутність «розумного» регулювання для їхнього вирішення створює передумови для виникнення «сірих схем» підключення до систем зрошення та дренажу.
Існування цих проблем не дозволяє залучати інвестиції, створює негативні екологічні наслідки, а з відкриттям ринку землі, через невизначеність права власності на меліоративну систему, можуть створюватись умови для рейдерських захоплень земель.
Розвиток систем зрошення та дренажу є дуже актуальним для агровиробників в умовах зміни клімату та виникнення посух та паводків, збільшення продуктивності врожайності, підвищення рівня експорту продукції, а також є привабливим для іноземних інвестицій, які потрібні для розвитку економіки в цілому. Дослідження спрямоване на аналіз застосування та функціонування систем зрошення та дренажу в аграрному виробництві з метою врегулювання відносин між державою та суб’єктами господарювання, пов’язаних
з відкриттям ринку землі.
З 1 січня 2023 року Україна стане 32 країною в світі, яка імплементує в національне законодавство Регламент (ЄС) № 305/2011 Європейського парламенту та Ради. Цей регламент встановлює гармонізовані умови для розміщення будівельної продукції на ринку. На сьогодні 31 країна вже імплементувала його у своє законодавство, а ще 7 країн визнали цей Регламент і приєдналися до нього на підставі міжнародних договорів.
Також із 1 січня 2023 року набере чинності у повному обсязі закон «Про надання будівельної продукції на ринку». Відповідно, всі вітчизняні виробники, продавці, дистриб’ютори, учасники будівельного ринку та споживачі почнуть взаємодіяти за єдиними європейськими правилами регулювання на ринку будівельної продукції.
За оцінками Єврокомісії, гармонізовані європейські стандарти, які є одним з фундаментів змін, охоплюють близько 75-80% всієї будівельної продукції. І саме на таку частку найважливішої будівельної продукції, як-от цемент, розповсюджуватиметься правило обов’язкового декларування показників продукції. Якщо виробник задекларує відповідність своєї продукції європейським стандартам, він нестиме повну відповідальність за цю інформацію. А споживач не лише отримуватиме повну інформацію про виробника, постачальника та про склад та якість будівельної продукції, а й зможе швидко перевірити її достовірність. Внаслідок цього можна буде зменшити кількість неякісної будівельної продукції на ринку і покращити ринковий нагляд.
Від того, наскільки повно гравці ринку опанують терміни, процеси та процедури нових правил, залежить ефективність використання механізмів Регламенту 305 на національному рівні. Як наслідок, від цього залежить підвищення безпеки будівель і споруд та конкурентоспроможності національних виробників загалом.
Експерти BRDO розробили Зелену книгу «Системний перегляд якості державного регулювання надання будівельної продукції на ринок» для того, щоб прискорити цей процес імплементації європейських правил надання будівельної продукції на ринку та зробити його ефективним. Дослідження містить:
аналіз процесу надання будівельної продукції на ринку;
особливості регулювання ринку;
аналіз досвіду Європейського союзу та країн, які визнали ефективність Регламенту 305;
аналіз проблем та ризиків на ринку, а також пропозиції щодо їх вирішення.
Окрім цього, у дослідженні є методологічні рекомендації щодо ефективного запровадження закону «Про надання будівельної продукції на ринку», які стануть у нагоді як державним органам з формування політики, так і представникам будівельної індустрії.
Простота і прозорість процесу приєднання до інженерних мереж - один із ключових аспектів, що беруть до уваги потенційні інвестори під час ухвалення рішення щодо створення виробничих та інших об’єктів в Україні. На сьогодні в нашій державі приєднання до електричних мереж врегульовано більш повно і зрозуміло, порівняно із приєднаннями до інших інженерних мереж, що, ймовірно, обумовлене підвищеною увагою держави до цього питання через прямий вплив на позиції України в міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу “Doing Business”. Водночас, чинне регулювання все ще не дозволяє нашій країні посісти гідне місце у цьому рейтингу, де Україна - лише на 128 позиції за легкістю приєднання до електричних мереж серед 190 країн світу, в той час як строк виконання приєднання є одним з найдовших у світі. Ще гірша ситуація з приєднанням до мереж газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення.
Невиправдано ускладнені процедури приєднання до інженерних мереж, суперечливе законодавство, зловживання монопольним положенням операторами мереж - це меншою мірою стосується приєднання до електричних мереж і лише певною мірою - газових, в той час як регулювання приєднання до мереж централізованих теплопостачання, водопостачання та водовідведення є вкрай непередбачуваним для замовника, регулюється численними підзаконними нормативно-правовими актами, які часто суперечать одне одному та профільним законам. Зокрема, процедури та визначення вартості приєднання до цих мереж лише фрагментарно та суперечливо врегульовані окремими нормами підзаконних актів. Таке недосконале регулювання має надзвичайно чутливі наслідки, оскільки замовники послуги приєднання до будь-яких з інженерних мереж замовляють відповідну послугу у монополіста, який не обмежується у своїй діяльності спеціально-дозвільним принципом, встановленим Конституцією для державних органів, а є суб’єктом господарювання, націленим на прибуток, від ймовірних зловживань з боку якого замовників має захищати спеціальне законодавство.
Отже, чинне регулювання в частині приєднання до інженерних мереж наразі потребує докорінного перегляду і удосконалення.
Нафта й нафтопродукти відіграють значну роль у розвитку економіки. Задоволення попиту на моторні палива в Україні забезпечується переважно за рахунок імпорту, який стрімко зростає протягом останніх 15 років. Вітчизняне виробництво моторних палив задовольняє лише 47% попиту бензину, 12% попиту дизельного пального та 22% попиту скрапленого вуглеводневого газу. Основними імпортерами нафти й нафтопродуктів в Україну є РФ, Білорусь, Литва та інші країни. Нафтопереробна галузь в Україні протягом останніх 14 років демонструє тенденцію зниження показників діяльності. Кременчуцький НПЗ завантажений приблизно на 25% від номінальної потужності, а Шебелинський ГПЗ – на 50%. Повна завантаженість цих підприємств дозволила б забезпечити внутрішній попит на нафтопродукти. Глибина переробки українських заводів не перевищує 75%, що позначається на економічній ефективності їх роботи.
Загалом регуляторне поле ринку складають 51 регуляторний акт. Ринок безпосередньо регулюється 5 Кодексами, 13 законами, 1 Указом Президента, 1 Декретом, 18 постановами КМУ та 13 наказами органів влади. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність ринку, є Податковий кодекс України, що визначає перелік підакцизних товарів, та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та торгівлі біоетанолу, а також виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним. За оцінкою BRDO, 8 із 51 актів є неактуальними, а 2 акти є такими, що мають ознаки незаконних, чи такими, що були ухвалені без належних підстав.
Експертами BRDO виокремлено 7 ключових проблем, які потребують комплексного вирішення для підвищення ефективності роботи галузі, розвитку її потенціалу та підвищення конкурентноспроможності української економіки.
Стратегічні документи, які би визначали механізми розвитку безпосередньо ринку моторних палив, відсутні. На думку експертів Офісу, для розвитку ринку моторних палив необхідне формування комплексної державної політики у цій сфері, зокрема, розробка програми розвитку нафтопереробної галузі. Загрозлива для енергетичної безпеки ситуація на ринку моторних палив потребує створення ефективної політики, що буде направлена на підвищення ефективності роботи нафто- і газопереробної галузі, підвищення конкурентноспроможності внутрішніх виробників пального, зниження залежності від імпортних постачань нафтопродуктів, стимулювання виробництва біопалива.
Сьогодні для водноресурсного потенціалу Української держави характерне велике антропогенне навантаження, а проблема води — одна з найгостріших.
Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис. км2 , що становить 4,0% від її загальної території (603,7 тис. км2 ).
При здійсненні водогосподарської політики в нашій країні впродовж багатьох десятиліть вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини, не враховувався і не прогнозувався економічний стан водних систем і їхній вплив на біорізноманіття. Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що, зрештою, і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.
У дослідженні висвітлені ключові проблеми у сфері спеціального водокористування та проведення робіт на землях водного фонду, а також причини цих проблем та запропоновані шляхи вирішення, що дозволить, зокрема, забезпечити раціональне використання водних ресурсів.
Коноплі є високорентабельною сільськогосподарською культурою, яка у своїй структурі налічує близько 200 активних речовин, з яких 18 вивчені. Зокрема, до таких речовин належить КБД та ТГК, що є найбільш вивченими канабіноїдами.
Технічні та наркотичні коноплі розрізняються між собою за вмістом ТГК. Згідно з українським законодавством, його частка в технічних коноплях може складати не більше 0,08%, тоді як у ЄС - 0,2%, у Канаді - 0,3%, у США - 0,3%, а в деяких країнах - узагалі 1%.
Правове регулювання технічних конопель у світі є різним, тобто їх обіг має різне правове підґрунтя для існування на ринку.
У свою чергу, українське законодавство не відрізняє технічні коноплі як сільськогосподарську культуру від медичних конопель, тим самим прирівнює їх до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Наше дослідження є аналізом ринку технічних конопель.
Метою написання цієї книги є визначення переліку проблем, які стримують економічний розвиток вугільної галузі в Україні. Можливі шляхи вирішення проблем, що презентовано у цій Книзі, мають концептуально протилежні варіанти вирішення. Офіс очікує, що ця книга допоможе органам законодавчої та виконавчої влади більш комплексно підійти до формування державної регуляторної політики у сфері вугледобування, яка забезпечить вихід із кризи вугільної галузі України, а також здійснення реструктуризації вугільного сектору (енергетичного, коксівного та бурого вугілля), передбаченої міжнародними зобов'язаннями України.
У жовтні 2019 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Закону України "Про будівельні норми" щодо удосконалення нормування у будівництві. Ці зміни скасували монополію розпорядчого методу нормування, який був притаманний радянській системі технічного регулювання, й дозволили застосовувати цільові та параметричні підходи до нормування в будівництві. Навіть більше: законодавчо було визначено пріоритетність застосування саме параметричних підходів.
Цей крок розширив можливості для проектувальників, архітекторів та будівельників застосовувати сучасні технології, впроваджувати інновації та зробив всю систему нормування в будівництві більш гнучкою та такою, що відповідає запитам ХХІ століття. Але, на жаль, попри прийняття закону і те, що чинні будівельні норми, розроблені розпорядчим методом, недостатньо гнучкі для застосування альтернативних рішень, матеріалів і методів, запровадження параметричного методу, фактично, залишилося на папері через відсутність подальших кроків щодо підтримки законодавчих змін. Це значно обмежує творчу свободу проєктувальника й можливість економії ресурсів у випадках, коли замість запропонованих матеріалів і методів можливе використання замінників, що за своїми технічними характеристиками не гірші або навіть кращі запропонованих.
Основними засадами, що обумовлюють необхідність зміни підходів до нормування, а також і реформу системи технічного регулювання у будівництві можна вважати:
підвищення рівня вимог до життєвого середовища;
прискорення технічного процесу й інноваційний розвиток;
формування прошарку кваліфікованих фахівців галузі.
У цій Зеленій книзі, яка не є типовим аналізом проблем ринку, ми здійснили аналіз практик провідних країн щодо переходу до параметричних методів нормування в будівництві, їхніх переваг і недоліків. Окремо були зазначені переваги для розвитку економіки та системи технічного регулювання, які надає застосування параметрики. Зокрема, застосування параметричних підходів для системи регулювання будівництва є важливою складовою для забезпечення здорової конкуренції, вільного пересування товарів і послуг, заохочення інновацій і просування нових технологій.
Наші експерти підготували пропозиції щодо кроків, які допоможуть повноцінно запровадити параметричні підходи й вивести розвиток системи технічного регулювання в будівництві й саме будівництво на якісно новий, сучасний рівень.
У цій зеленій книзі ми описали стан та перспективи регулювання публічних закупівель в сфері будівництва,
проаналізували відповідні дані єдиної системи електронних публічних закупівель (в т.ч.: рівень конкуренції,
економії, склад замовників та учасників процедур, їх активність, статистику закупівель за розділами 45000000-7
«Будівельні роботи» та 71000000-8 «Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» Національного
класифікатора «Єдиний закупівельний словник»), наголосили на виявлених в процесі аналізу проблемах та
вказали на можливі шляхи їх вирішення.
Голосовий зв’язок є найбільш поширеним видом зв’язку у повсякденному вжитку українців: на кінець 2019 року в країні налічувалось більше 52 млн активних ідентифікаційних карток абонентів мобільного зв’язку і більше 4 млн ліній фіксованого. Надання абонентам послуг голосового зв’язку згенерувало 12,6 млрд грн доходу в 2019 році.
Наразі голосовий зв’язок фактично доступний географічно і фінансово для абсолютної більшості громадян. При цьому, галузь фіксованого зв’язку, на яку лягає основний регуляторний тягар, давно втратила свою провідну роль в голосовому зв’язку і знаходиться в глибокій кризі. На думку авторів, давно назріли зміни регуляторних підходів до забезпечення доступності послуг і до міжоператорської взаємодії.
Наявне регулювання фінансової доступності впливає на весь ринок фіксованого зв’язку, обмежуючи прибутки операторів (через механізм цінового регулювання) та створюючи додаткове навантаження на місцеві бюджети (через механізм пільг за професійною та іншими, не пов'язаними з забезпеченням цінової доступності послуг, ознаками). Автори пропонують скасувати регулювання цін і пільги на оплату послуг фіксованого зв’язку, замінивши їх на адресну фінансову допомогу для окремих категорій громадян, що знаходяться за межею бідності, на придбання послуг голосового зв’язку та термінального обладнання. Така адресна допомога може надаватись лише після аналізу фінансової спроможності домогосподарств і лише на один вид зв’язку.
Наявне регулювання географічної доступності забезпечило покриття мережами мобільного зв’язку абсолютної більшості населених пунктів, в той час як охоплення мережами фіксованого зв’язку значно скоротиться в найближчі роки через фінансову недоцільність підтримки мереж в малозаселених регіонах. Існує ризик зменшення покриття мережами мобільного зв’язку через припинення надання послуг за технологією CDMA та початок використання частот діапазону 900 Мгц для надання послуг передачі даних за стандартом 4G. В цих умовах акцент політики має зміститись на виявлення “білих плям” покриття та вжиття заходів для їх усунення за умови запиту на таке усунення.
В Україні відсутнє комплексне регулювання діяльності з надання аудіовізуальних медіа послуг з використанням технології OTT. Це має як позитивні наслідки для бізнесу у вигляді можливості стрімкого росту, так і негативні - у вигляді протиправного використання контенту. Також існують ризики незабезпечення інформаційної безпеки для держави та надання послуг неналежної якості.
Розвиток ринку стримують:
законодавча неврегульованість діяльності таких суб’єктів;
високий рівень піратства в Україні;
нерівність умов діяльності з іноземними платформами, принаймні з питань оподаткування.
У лютому 2021 року Європейський парламент рекомендував використовувати EU Justice Scoreboard для оцінки прогресу та корегування реформ у сфері правосуддя, які проводяться в Україні. Того ж року експерти Центру політико-правових реформ розпачали роботу над дослідженням «Матриця українського правосуддя: оцінка української системи правосуддя за методикою EU Justice Scoreboard».
Для того, щоб винайти нову діючу речовину, науковцям потрібно щонайменше 10 років, понад 200 мільйонів євро та близько 200 різних досліджень. Однак, в умовах здійснення таких наукових робіт в Україні, за наявності фінансових ресурсів та інвестицій, жодному суб'єкту господарювання, що працює на ринку, не вдалося б пройти цей шлях легко.
Основними проблемами для бізнесу, пов'язаними із реєстрацією нової діючої речовини та препаратів, є недоліки нормативно-правових актів, надмірності адміністративних процедур при проведенні експертиз та видачі дозволів, невизначеність послідовності дій та, іноді, повна відсутність регулювання окремих етапів державної реєстрації.
Проблемами для споживачів - аграрних підприємств є їх незахищеність від підробок та неякісних засобів захисту рослин, які вони використовують у господарській діяльності, складнощі щодо утилізації тари та невикористаних препаратів тощо. Тіньовий ринок за експертними оцінками складає 30% від всіх продажів.
За таких умов держава має труднощі з належним контролем щодо обігу, зберігання та використанням засобів захисту рослин через розгалуженість та невизначеність повноважень між різними органами державної влади. Недостатня участь держави у всіх процесах пов'язаних з обігом ЗЗР призводить до порушення принципу «добросусідства» між учасниками ринку. Яскравим прикладом на сьогодні є конфлікт інтересів між аграріями та пасічниками.
На сьогодні нормативно-правове регулювання ринку здійснюється 127 регуляторними актами та 73 інструментами державного регулювання. Аналіз нормативно-правового поля показав, що понад 24% актів, котрі регулюють ринок ЗЗР, є неактуальними, а майже 9% правових актів мають ознаки незаконних. За проведеною експертною оцінкою, інструменти регулювання ринку в більшій мірі є корупційними. Так, 51 з 73 інструментів мають надзвичайно високі корупційні ризики, що свідчить про значну кількість бар'єрів для суб'єктів господарювання на ринку. Таким чином, системний аналіз ринку показав, що наявність великої кількості нормативно-правових актів та інструментів регулювання, які є застарілими, мають недоліки та процедурні неузгодженості між собою, не дозволяє реалізувати ефективну політику держави у сфері регулювання обігу засобів захисту рослин.
Зміна клімату та погіршення стану довкілля є екзистенційною загрозою для всього світу. Відповіддю на цей виклик є Європейський зелений курс. Він передбачає, що цифровий перехід має відбуватися одночасно із зеленим переходом (twin transition). Реалізація Зеленого курсу – важлива складова євроінтеграції України. Єврокомісія визначила, що відбудова України має відповідати зеленому та цифровому порядку денному. Що саме має робити Україна в цифровій трансформації для післявоєнної відбудови та євроінтеграції? Для відповіді на це питання команда BRDO підготувала Зелену книгу «Цифрова трансформація як основа Європейського зеленого курсу і відновлення».
Кліматичні зміни, погіршення екології та виснаження запасів невідновлюваних природних ресурсів становлять загрозу для світової економіки, здоров’я і життєдіяльності людини та природних екосистем. Перехід до вуглецевонейтральної економіки спрямований насамперед на захист життя людини і тварин, шляхом зменшення забруднюючих викидів. В його основу закладено підвищення ефективного використання ресурсів шляхом переходу до «чистої» циркулярної економіки, а також відновлення біорізноманіття та зменшення забруднення, що має покращити умови життя для кожної людини.
Наприкінці 2019 року Європейська комісія опублікувала Комюніке «Європейський зелений курс», мета якого — зробити Європейський континент кліматично нейтральним до 2050 року, підвищити добробут громадян, захистити біологічне різноманіття, екологізувати економіку.
Дорожня карта Європейського зеленого курсу передбачає комплекс заходів щодо підвищення ефективного використання енергоресурсів, переходу до «чистої» циркулярної економіки, зменшення забруднення та запобігання змінам клімату. Передбачаються досить жорсткі екологічні вимоги до продукції, яку ввозитимуть до країн ЄС, так званий Carbon Border Tax.
Тому вже на сьогодні існує потреба оцінки можливих ризиків такого вуглецевого коригування на українську економіку загалом та енергетичну галузь зокрема, визначення шляхів мінімізації негативного впливу на енергетику в Україні.
У Зеленій книзі «Взаємодія учасників ринку будівництва в розрізі життєвого циклу будівель та споруд» нами проаналізовані:
наявний стан та пріоритетні напрямки розвитку галузі будівництва на підставі даних Державної служби статистики України та іншої статистичнї та аналітичної інформації, отриманої з відкритих джерел;
механізми взаємодії ключових стейкхолдерів процесів будівництва та експлуатації будівель та споруд у розрізі життєвого циклу будівель та споруд;
суть та вплив Європейського Зеленого Курсу на майбутній розвиток будівельних індустрій та галузі, можливості та перспективи безпосередньої участі України не лише у забезпеченні досягнення критеріїв «зеленої» циркулярної економіки, а й впливати на планування заходів щодо виконання ЄЗК;
особливості взаємодії учасників у процесі надання будівельної продукції на ринку;
динаміка питомої ваги інтелектуальної складової в процесах будівництва та суміжних з ними, її вплив на ефективність розвитку галузі.
Оперативними кроками та основними шляхами стимулювання розвитку інтелектуальної складової у взаємодії учасників будівельного ринку з метою запобігання ризикам подальшого розвитку галузі за екстенсивним сценарієм, що не відповідає сучасним запитам та тенденціям, доречно визначати за такими напрямами:
Розрахунок життєвого циклу об’єкта будівництва має стати основою формування інвестиційних намірів;
Безпосереднє підвищення рівня інтелектуальної складової шляхом запровадження дієвих стимулів є важливим завданням для переходу до інтенсивного сценарію розвитку, в тому числі із врахуванням стратегії Європейського Зеленого Курсу;
Забезпечення умов добросовісної конкуренції на ринку;
Розвиток інструментів саморегулювання ринку (зокрема внаслідок діджиталізації процесів, забезпечення доступності інформації, застосування ВІМ-технологій, підвищення значення саморегулівних організацій);
Врахування сучасного геополітичного стану та подолання наслідків злочинної агресії з боку рф проти України методами правового та технічного регулювання;
Забезпечення ефективної реалізації програм та планів із масштабної повоєнної відбудови України.
Означені тенденції, спрямовані на перехід до інтенсивного шляху розвитку галузі, є особливо актуальними за нових реалій існування держави та через загострення потреб ринку.
Розвиток світового промислового виробництва, нарощування інтенсивності праці з метою збільшення обсягів виробництва товарів та послуг, виготовлення продуктів харчування та забезпечення потреб суспільства стали передумовами глобального потепління та збільшення викидів вуглецю в атмосферне повітря.
Генерація вуглецю не обмежується лише одним із секторів економіки і є результатом роботи енергетики, сільського господарства, промислового виробництва, будівництва, логістики та транспорту, роботи сектору IT та інших індустрій.
Уряди країн світу безперервно шукають нові способи управління та зменшення негативних наслідків викидів вуглецю шляхом аналізу чинної державної політики, формування кліматичної відповідальної поведінки бізнесу, розробки стратегій переорієнтації виробництва, ухвалення відповідного законодавства, застосування стимулюючих та обмежувальних інструментів впливу для ведення господарської діяльності, взяття міжнародних зобов’язань та глобальну переорієнтацію економіки.
Дослідження Офісу спрямовано на вивчення ринків вуглецю та інструментів регулювання, що забезпечують їх функціонування.
Зелена книга присвячена дослідженню державних політик та
законодавства ЄС щодо впровадження Європейського зеленого курсу у
транспорті; пропозиціям щодо декарбонізації різних видів транспорту в
Україні; застосуванню альтернативних (низьковуглецевих) видів палива
для транспорту та підготовці рекомендацій органам державної влади
та бізнесу в Україні щодо дій у напрямку приєднання до Європейського
зеленого курсу.
Метою написання цієї книги є аналіз відповідності державної
політики України принципам Європейського зеленого курсу, визначення
ризиків та переваг для транспортної галузі під час впровадження
принципів Європейської зеленої угоди в Україні; пропозиції щодо
гармонізації з Європейським зеленим курсом та формування в Україні
сталої мобільності.
Використання води в Україні є вкрай неефективним.
Третина піднятої з підземних джерел води втрачається у процесі видобутку – настільки застарілим є процес виробництва в Україні.
Більше третини водопровідних та каналізаційних мереж перебувають у незадовільному стані і потребують негайної заміни. Від цього страждає якість питної води, що постачається населенню, але щороку замінюється лише до 2% мереж від того, що критично необхідно замінити.
Окрім цього, знижуються обсяги споживання води користувачами – у порівнянні із 2010 роком споживання води у 2019 році впало на 39%. Забезпечення питною водою за регіонами України також розподілене нерівномірно – лише третина сільського населення забезпечується послугами централізованого водопостачання, а інші споживачі сільської місцевості подекуди вимушені використовувати воду з колодязів, яка не відповідає нормативам якості питної води.
Фінансовий стан підприємств водопровідно-каналізаційного господарства протягом останніх років теж сумний – у 2019 році чистий збиток підприємств галузі становив 2,13 млрд грн.
Всі ці проблеми накопичуються на тлі того, що Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами країн Європи, і ці ресурси швидко забруднюються. Зрозуміло, що вітчизняна галузь водопостачання і водовідведення потребує нагальних змін.
Експерти BRDO проаналізували економічні показники галузі і чинне регулювання і дійшли висновку, що поточна державна політика у сфері є неефективною і не відповідає зобов’язанням України відповідно до угоди про Асоціацію з ЄС, стратегічне планування – недосконалим, а тарифна політика стримує інвестиції у галузь й унеможливлює подальший розвиток.
Для того, щоб окреслити шляхи вирішення проблем галузі і створити умови для її розвитку, наші експерти розробили Зелену книгу “Регулювання ринку водопостачання і водовідведення”.
Книга містить:
аналіз ринку і стейкхолдерів
аналіз регуляторного поля
опис проблем учасників ринку
аналіз кращих практик ЄС у сфері і шляхи гармонізації законодавства України із європейським
концепцію державної політики з кількома альтернативами вирішення проблем галузі
Дослідження буде корисним органам виконавчої влади для комплексного формування державної регуляторної політики у сфері, покращення технічного стану систем водопостачання та водовідведення, а також підвищення якості питного водопостачання.
Проект Закону України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності у сфері містобудівної діяльності
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності у сфері містобудівної діяльності»
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності у сфері містобудівної діяльності»
Законодавчі акти та діджитал-інструменти, розроблені за участі експертів Офісу ефективного регулювання BRDO 2015-2020 років, заощадили 25 мільярдів грн для українського малого й середнього бізнесу, а також 5,5 млрд грн витрат державного апарату.
Про це йдеться у звіті BRDO за 2020 рік.
За 5 років діяльності BRDO:
ухвалено 166 законодавчих актів (спів)авторства наших експертів (у 2020 році — 27, із яких 10 — закони);
скасовано 1245 нормативних актів, що ускладнювали ведення бізнесу (36 у 2020 році);
розроблено 5 унікальних онлайн-інструменти, якими користуються МСБ, держслужбовці та органи місцевого самоврядування.
Крім цього, у 2020 році експерти Офісу здійснили 18 досліджень у сферах будівництва, енергетики, транспорту та інфраструктури, ІТ&Телекому, сільського господарства, а також нагляду і контролю, що стали чи ще стануть основою для вирішення проблем підприємців та громадян.
“2020-й став роком ухвалення наймасштабніших ініціатив BRDO у сфері державної політики за весь час нашої роботи. Проте щороку також зростає і опір змінам із боку тих, хто наживається на корупції. Однак завдяки створенню широких коаліцій із представниками різних організацій та установ вдається підтримувати поступ реформ”, — зазначає виконавчий директор BRDO Олексій Дорогань.
Наша місія — відіграти ключову роль у перетворенні України на європейську демократичну державу з ефективним державним управлінням і сильною економікою.
Legislative acts and digital tools developed with the participation of experts from the Better Regulation Delivery Office (BRDO) in 2015-2020 saved UAH 25 billion for Ukrainian small and medium-sized businesses, as well as UAH 5.5 billion of government spending.
This is stated in the BRDO report for 2020
During 5 years of BRDO activity:
166 legislative acts (co)drafted by our experts were adopted (in 2020 — 27, of which there are 10 laws);
1,245 regulatory acts that made it difficult to do business were repealed (36 in 2020);
5 unique online tools used by SMEs, civil servants, and local self-government bodies were developed.
Also, in 2020, BRDO experts conducted 18 researches in construction, energy, transport and infrastructure, IT&Telecom, agriculture, and supervision and control sectors. These researches have become or will become the basis for solving the problems of entrepreneurs and citizens.
“2020 was the year of the adoption of the largest BRDO initiatives we ever had related to public policy. However, those who profit from corruption also increase their resistance to change every year. Nevertheless, we can support the progress of reforms thanks to the creation of broad coalitions with representatives of various organizations and institutions,” Oleksii Dorohan, BRDO CEO, said.
Our mission is to play a key role in transforming Ukraine into a European democracy with effective governance and a strong economy.
Офіс ефективного регулювання за підтримки проекту «Консультування підприємств щодо енергоефективності», що виконується GIZ за дорученням Уряду Німеччини, підготував Зелену книгу «Стимулювання промислових підприємств до енергоефективності та захисту клімату». Вона є першим кроком, спрямованим на ініціювання публічного діалогу щодо низки стратегічних проблем, окреслення яких сприятиме розробці урядового плану дій із стимулювання енергоефективності. Характерною рисою дослідження є поглиблене вивчення проблематики із системним аналізом якості регуляторного поля в Україні та його подальше удосконалення.
Стимулювання промислових підприємств до ефективного використання енергоресурсів та захисту клімату повністю відповідає цілям сталого розвитку, які Україна разом з іншими країнами-членами ООН взяла за основу у встановленні стратегічних рамок національного розвитку на період до 2030 року. Це також відповідає вимогам міжнародних кліматичних договорів, Стороною яких є Україна.
Державна політика у сфері енергоефективності та зміни клімату має спрямовуватись на формування рамкових адміністративно-правових та фінансово-економічних умов, що створюють цілісну систему стимулювання промислових підприємств до ефективного використання енергоресурсів та зменшення викидів парникових газів. Саме застосування системного підходу дозволяє досягти відчутного ефекту від впровадження енергоефективних заходів як на рівні окремого підприємства, так і на рівні держави в цілому.
В основу Білої книги покладено результати змістовного професійного діалогу, який відбувся із залученням органів державної влади, бізнесу, громадськості та інших заінтересованих сторін в рамках обговорення Зеленої книги «Стимулювання промисловості до енергоефективності та захисту клімату», підготовленої Офісом ефективного регулювання в 2019 р. і опублікованої 31.10.2019.
Експертами проаналізовані чинні в Україні інструменти стимулювання промислових підприємств до енергоефективності та захисту клімату, а також надані пропозиції щодо застосування кращих європейських практик, які доцільно поширювати в Україні, та пропозиції, які покликані, зокрема, актуалізувати нормативно-правову базу у цій сфері та наблизити українське законодавство до законодавства ЄС.
Системне впровадження запропонованих змін у сфері енергоефективності сприятиме зростанню конкурентоспроможності українських товарів, підвищенню рівня безпеки держави шляхом зменшення залежності від імпорту паливно-енергетичних ресурсів, зменшенню викидів парникових газів та захисту клімату, сталому розвитку української економіки, а отже, підвищенню рівня здоров’я та добробуту громадян.
АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу»
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу»
Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу»
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2005 р. № 1208 і від 9 червня 2006 р. № 815»
2. Офіс ефективного регулювання BRDO засновано в листопаді 2015 року для поліпшення державного
регулювання та економічних свобод в Україні (з пріоритетом для малого/середнього бізнесу).
Саме для цього ми реалізуємо інклюзивний та відкритий процес оптимізації регуляторних відносин, який
спонукає до взаємної довіри та партнерства держави й бізнесу.
Документ підготовлено експертами Офісу ефективного регулювання.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:
ПРЕДСТАВНИКИ ОФІСУ ЕФЕКТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ: Олексій Дорогань, Роман Кобець
АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ:
КЕРІВНИК СЕКТОРУ «ІТ ТА ТЕЛЕКОМ» ОФІСУ ЕФЕКТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ: Ігор Самоходський
ГРУПА ЕКСПЕРТІВ ОФІСУ ЕФЕКТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ: Надія Костриба, Дмитро Лебедєв, Гліб Щеголь
ОФІС ЕФЕКТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
office@brdo.com.ua, +38 (094) 832 49 12
вул. Григорія Сковороди, 21/16, блок В
www.brdo.com.ua
Анатолій Довгий, Водафон Україна
Петро Потлов, Водафон Україна
Ганна Некраха, Датагруп
Наталія Гудзевата, Датагруп
Оксана Гаврилюк, Датагруп
Оксана Демченко, Датагруп
Олександр Когут, Київстар
Світлана Олексієнко, Київстар
Олександр Лоза, Київстар
Гнат Сергута, Лайфселл
Максим Головня, Лайфселл
Євген Лапченко, Лайфселл
Іван Хохотва, НКРЗІ
Андрій Барабін, НКРЗІ
Олег Шнайдер, НКРЗІ
Леонід Олійник, НКРЗІ
Володимир Булкін, НКРЗІ
Микола Братіца, НКРЗІ
Андрій Каленський, Укртелеком
Тетяна Зайончковська, Укртелеком
Костянтин Тулін, Фарлеп Інвест
Подяка:
3. 3
СПИСОК ТЕРМІНІВ І СКОРОЧЕНЬ
B2B — Business to Business, напрям бізнесу з продажу послуг юридичним особам
B2C — Business to Consumer, напрям бізнесу з продажу послуг фізичним особам
FNP — Fixed Number Portability, технологія перенесення номерів в фіксованій мережі
GSM — Global System for Mobile communication, стандарт мобільного зв’язку, що забезпечує в тому числі,
і голосовий зв’язок
IMTR — International Mobile Termination Rate, ставка термінації міжнародного трафіку
IP — Internet Protocol, протокол зв’язку в інтернеті
ISDN — Integrated Services Digital Network, технологія надання цифрових послуг фіксованого голосу
LTE — Long Term Evolution, стандарт мобільного зв’язку
M2M — Machine to Machine, група технологій, що забезпечують передачу даних між автономними пристроями
MNP — Mobile Number Portability, перенесення мобільних номерів
NMTR — National Mobile Termination Rate, ставка термінації національного трафіку
POTS — Plain Old Telephone Service, традиційний аналоговий телефонний зв’язок
SMP — Significant Market Power, значна ринкова перевага
UMTS — Universal Mobile Telecommunication System, стандарт мобільного зв’язку третього покоління
АСПГ — Автоматизовані Системи Пожежогасіння
ВБН — Відомчі Будівельні Норми
ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я
ВП — Випромінювальний пристрій
ГБН — Галузеві Будівельні Норми
ДАБІ — Державна Архітектурно-Будівельна Інспекція
ДБН — Державні будівельні норми
Держспецзв’язку — Державна служба спеціального зв’язку і захисту інформації України
Держстат — Державна служба статистики
ДСТУ — Державний стандарт України
ЕЕСС — Європейський кодекс електронних комунікацій (Директива (ЄС) 2018/1972)
ЄС — Європейський Союз
Закон про Доступ — Закон України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики
з метою розвитку телекомунікаційних мереж»
ЗУ — Закон України
ККЕ — Кабельна каналізація електрозв’язку
КМУ — Кабінет Міністрів України
КНД — Керівний нормативний документ
МСЕ — Міжнародний Союз електрозв’язку
МЦК — міжнародний центр комутації
НКРЗІ — Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації
НПА — Нормативно-правовий акт
НРО — Національний регуляторний орган
ОСББ — Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
4. 4
ПАТ — Публічне Акціонерне Товариство
ПДВ — Податок на додану вартість
ППН — Порядок надання послуг із перенесення абонентських номерів
ПУЕ — Правила улаштування електроустановок
ПрАТ — Приватне Акціонерне Товариство
РЕЗ — Радіоелектронний засіб
РЧР — Радіочастотний Ресурс
СКС-7 — Система сигналізації №7, набір протоколів взаємодії в телефонних мережах
ТМЗК — Телекомунікаційна мережа загального користування
ТОВ — Товариство з обмеженою відповідальністю
УДЦР — Український Державний Центр Радіочастот
ФТЗ — Фіксований телефонний зв’язок
ЦОВВ — Центральний орган виконавчої влади
ЦОВЗ — Центральний орган виконавчої влади в галузі зв`язку
В тексті цієї зеленої книги згадується Закону «Про електронні комунікації». На момент оприлюднення зеленої
книги Президент України застосував вето до даного закону, закон доопрацьовується ВРУ з урахуванням
пропозицій Президента України.
7. 7
РЕЗЮМЕ
Голосовий зв’язок є найбільш поширеним видом зв’язку у повсякденному вжитку українців: на кінець
2019 року в країні налічувалось більше 52 млн активних ідентифікаційних карток абонентів мобільного зв’яз-
ку і більше 4 млн ліній фіксованого. Надання абонентам послуг голосового зв’язку згенерувало 12,6 млрд грн
доходу в 2019 році.
Основними напрямками регулювання сфери голосового зв’язку є:
Забезпечення доступності та якості послуг для населення;
Забезпечення взаємоз’єднання та безперебійного функціонування мереж;
Забезпечення доступу операторів до інфраструктури для розгортання мереж;
Забезпечення доступності операторам та ефективного використання частот і нумерації.
Проведений аналіз свідчить, що значна частина чинного регулювання застаріла або працює неефективно:
Голосові послуги фактично фінансово доступні абсолютній більшості населення через технології
мобільного зв’язку. При цьому, зберігається цінове регулювання в галузі фіксованого зв’язку, яке
вже не виконує свою функцію через падіння попиту на фіксований зв’язок;
Хоча голосові послуги географічно доступні абсолютній більшості населення, відсутня якісна
інформація щодо населених пунктів, не покритих, або частково покритих мережами;
Чинне регулювання взаємоз’єднання та підключення до мереж було створено для традиційних
мереж з комутацією каналів і часто не підходить для сучасних мереж з комутацією пакетів;
Існують значні регуляторні обмеження, що заважають використанню сучасного обладнання та
запровадженню нових технологій;
Регулювання, направлене на зменшення видатків при розгортанні мереж, повноцінно не працює
через відсутність відповідальності сторін, методики визначення розміру плати за встановлення
сервітуту для прокладення мереж тощо;
Чинні інструменти захисту прав споживачів голосових послуг є малоефективними.
На думку експертів BRDO, доцільно запровадити наступні зміни в напрямку забезпечення прав споживачів
послуг:
Оновити інструмент універсальної послуги так, щоб він дозволяв забезпечення універсальних
голосових послуг за будь-якою доступною технологією, включаючи мобільний зв’язок;
Механізми цінового регулювання універсальних послуг і пільг замінити прямою адресною
допомогою тим, хто її потребує;
Провести географічні огляди розгортання мереж, в яких надаються послуги голосового зв’язку та
запровадити механізми державної підтримки створення таких мереж в визначених регіонах, де
послуги голосового зв'язку недоступні;
Запровадити дієві механізми захисту прав споживачів, зокрема, анонімних: врегулювання спорів
в досудовому порядку, колективні позови, посилення санкцій за порушення прав споживачів.
Галузь потребує суттєвого оновлення регулювання. Серед заходів, які варто запровадити:
Спростити умови легалізації обладнання та скасувати «подвійне» підтвердження відповідності
обладнання;
Скасувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з послуг мобільного зв’язку;
Скасувати регулювання ставок оплати за термінацію міжнародного трафіку;
Привестиувідповідністьдоактуальнихтехнічнихвимогнормативнідокументи,щовстановлюють
принципи побудови та функціонування телекомунікаційних мереж, технічні вимоги до
маршрутизації трафіку та взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж.
8. 8
Разом з тим, посилення потребують інструменти політики, направлені на зменшення видатків на розгортання
мереж:
Вдосконалити регулювання порядку користування кабельною каналізацією, зокрема, щодо
недопущення встановлення власниками дискримінаційних умов доступу до каналізації та
непропорційно високих розмірів відповідальності операторів телекомунікацій;
Вдосконалити порядок укладання договорів сервітуту для прокладення телекомунікаційних
мереж та встановити методику визначення для даних цілей ціни за користування земельними
ділянками державної та комунальної власності.
9. 9
1 АНАЛІЗ РИНКУ
1.1
ФІКСОВАНИЙ ГОЛОСОВИЙ ЗВ’ЯЗОК
Визначення і загальна інформація
Відповідно до ЗУ «Про телекомунікації», фіксований зв’язок — це телекомунікації,
що здійснюються із застосуванням стаціонарного (нерухомого) кінцевого
обладнання. Це досить широке визначення включає в себе і послуги телефонного
зв’язку, і послуги передачі даних. Описи телекомунікаційних послуг, затверджені
НКРЗІ, містять наступні ключові характеристики фіксованого телефонного зв’язку:
Отримувачем послуги є абонент телекомунікаційної мережі
загального користування (ТМЗК);
Для надання послуг обов’язковим є використання номерного
ресурсу;
Послуга забезпечує телефонний зв’язок з абонентом телекомуні-
каційної мережі тої чи іншої зони нумерації в Україні, або іноземної
телекомунікаційної мережі.
Таким чином, до фіксованого телефонного зв’язку належать:
Послуги традиційних телефонних мереж (POTS);
Послуги цифрових телефонних мереж (ISDN);
Керована IP-телефонія за умови використання стаціонарного
обладнання та присвоєння абонентського номера;
GSM-телефонія за умови використання стаціонарного обладнання.
Розподіл ліній фіксованого зв’язку за технологіями
POTS
ISDN
IP
Дані: Звітність операторів зв’язку.
10. 10
Є декілька способів окреслити коло компаній на ринку ФТЗ, які дають різні
результати.
«Старий» Реєстр НКРЗІ1
273 особи2
(грудень 2019)
Дозволи на використання номерного ресурсу3
228 осіб4
(жовтень 2020)
«Новий» Реєстр НКРЗІ5
78 осіб6
(жовтень 2020)
На ринку історично домінує один гравець — ПАТ «Укртелеком». Кілька інших —
Вега, Київстар та Датагруп мають частки більше 1%.
Ринок фіксованого телефонного зв’язку
84,6%
Укртелеком
1,6%
Датагруп
6,0%
Інші
2,4%
Київстар
5,4%
Вега
Річна Звітність ПАТ «Укртелеком»7
за 2018 рік з посиланням на дані компанії ІТ-ПРО.
ІндексХерфіндаля-Хіршмана8
дляринкуфіксованогоголосовогозв’язкустановить
від7195до7204залежновідрозподілуринковихчастокміжмалимиоператорами
і провайдерами9
. Такі значення свідчать про високу ринкову концентрацію.
Загальний обсяг ринку склав 4.5 млрд гривень в 2019 році. За даними НКРЗІ,
частка абонентських доходів сектору B2C становила 51% і мала тенденцію до
зниження.
1 https://nkrzi.gov.ua/images/upload/465/3942/Reiestr_operatoriv_provaideriv_24122019_13.10.2020.xls
2 Є найбільш повним на даний момент. Не оновлюється з 25.12.2019 та наразі використовується довідково. Оцінка на базі
«старого» реєстру може бути завищена, через наявність в ньому компаній, які припинили надання послуг ФТЗ, але не
повідомили НКРЗІ про це.
3 Виділення номерного ресурсу є обов’язковою умовою для надання послуг ФТЗ. Оцінка кількості учасників ринку на базі виділення
номерного ресурсу може бути завищена через ті ж причини, що і оцінка на основі «старого» реєстру.
4 http://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=315&language=uk
5 https://nkrzi.gov.ua/images/upload/465/3942/Reiestr_operatoriv_provaideriv_13.10.2020.xls
6 Реєстр ведеться з 25.12.2019 і зараз знаходиться в процесі наповнення. Оцінка на його основі може бути заниженою. Так, за
період з серпня по жовтень 2020 року до реєстру було додано вісім операторів і провайдерів, які надають послуги ФТЗ.
7 https://ukrtelecom.ua/about/accounting/regulyarna-richna-informatsiya/2018/
8 Показник, що визначає ринкову концентрацію на ринку. Приймає значення від 0 до 10000, де 0 - чиста конкуренція, а 10000 -
монополія.
9 Верхня і нижня межа Індексу визначені за методологією Naldi (2014)
11. 11
Обсяг ринку фіксованої телефонії, млн грн (без ПДВ)
6 838,4
6 646,3
6 949,3
6 932,4
6 714,8
6 537,5
5 432
5 038,9
4 709,1
4 560
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
4 000
5 000
6 000
7 000
8 000
Дані: Державна служба статистики України.
Ця тенденція є відображенням загальносвітового тренду на відмову від послуг
фіксованого телефонного зв’язку.
Кількість підключень до фіксованої мережі, млн
900
1 200
1 500
6
9
12
15
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
975,3
1034,7
1083,6
1135,9
1203,7
1243,6
1261,3
1254,3
1249,6
1254,2
1229,5
1201,5
1179,3
1142,3
1091,3
1046,1
1008,1
978
941,8
10,4 10,7 10,8
11,1
12,1
11,7
12,4
12,9
13,2 13 12,9 12,7
12,2
11,8
10,5
9,1
8,5
7,2
6,1
Країни ITU Україна
Дані: Міжнародний союз електрозв’язку.
12. 12
Використання послуг ФТЗ населенням
Використання населенням послуг ФТЗ скорочується протягом понад дев’яти
останніх років.
За даними звітності1
операторів, в 2019 році було досягнуто найнижчої в останні
десятиліття кількості фіксованих домашніх телефонних ліній.
Основні домашні телефонні апарати
2 000
4 000
6 000
8 000
10 000
12 000
7 351
9 153
10 156
9 432
8 386
7 156
5 142
4 107
3 223
2 615
2000 2005 2010 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019*
Дані: Державна служба статистики.
*Для2019рокунаведеніданіщодокількостілінійфіксованогозв’язкуунаселеннязаданимизвітності
операторів.
Передбачувано знижуються і показники проникнення фіксованої телефонії.
Так, лише 8.3% опитаних Державною службою статистики домогосподарств
в 2019 році повідомили про те, що мають телефон. Кількість таких господарств
знижується на 5 відсоткових пунктів в середньому за рік. При збереженні такої
тенденції можна очікувати повної, або майже повної відмови домогосподарств
від фіксованої телефонії в найближчі роки.
Частка домогосподарств з домашнім телефоном
0
10%
20%
30%
40%
50% 48,1%
43%
40%
37,2%
29,9%
25,9%
20,3%
14,4%
8,3%
2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Дані: Статистичні збірники «Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України»2
за 2012-2020 роки.
Причинами зниження попиту на фіксовану телефонію є:
Моральна застарілість цієї технології порівняно з мобільним зв’язком;
Технічні проблеми, пов’язані з аваріями та вандалізмом на мережі;
Перехід бізнес-абонентів на інші технології.
1 Відповідь НКРЗІ №06-1868/154 від 24.04.2029
2 http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publdomogosp_u.htm
13. 13
1.2
РУХОМИЙ (МОБІЛЬНИЙ) ГОЛОСОВИЙ ЗВ’ЯЗОК
Визначення і загальна інформація
До рухомого (мобільного) зв’язку належить електрозв’язок із застосуванням
радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів
може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної
мережі, зберігаючи єдиний унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції.
Відповідно до Реєстру операторів і провайдерів, що ведеться НКРЗІ, в Україні
налічується 12 юридичних осіб (6 провайдерів і 6 операторів), які надають послуги
голосового мобільного зв’язку.
Найбільшими постачальниками послуг мобільного зв’язку є так звана «велика
трійка»операторів:ПрАТ«Київстар»,ПрАТ«ВФУкраїна»іТОВ«Лайфселл»,якіразом
обслуговують 97%абонентів мобільного зв’язку в Україні. Інші 3% обслуговуються
нішевими операторами і провайдерами зв’язку: ТОВ «Лайкамобайл Україна»
(LycaMobile), ТОВ «Інтернаціональні Телекомунікації» (Інтертелеком) та ін.
Ринкові частки на ринку мобільного зв’язку за абонентами
48%
Київстар
36%
Vodafone
14%
Lifecell
3%
Інші
Дані: Звіти операторів мобільного зв’язку1,2,3
, узагальнена звітність операторів мобільного зв’язку4
.
Індекс Херфіндаля-Хіршмана для ринку мобільного зв’язку становить від 3761
до 3768 залежно від розподілу ринкових часток між малими операторами і
провайдерами5
. Такі значення свідчать про високу ринкову концентрацію.
Обсяг ринку послуг мобільного зв’язку має стійку тенденцію до зростання.
1 https://www.vodafone.ua/uk/news/finansovyy-zvit-2019-vysoka-efektyvnist-i-zrostannya-dokhodiv
2 https://www.lifecell.ua/uk/announcements/607/
3 https://kyivstar.ua/ru/mm/news-and-promotions/rezultaty-kievstar-v-2019-godu-rekordnye-investicii-rost-potrebleniya-uslug
4 Відповідь НКРЗІ №06-3671/154 від 20.08.2020
5 Верхня і нижня межа Індексу визначені за методологією Naldi (2014)
14. 14
Кількість абонентів і об’єм ринку мобільного зв’язку
50 000
52 000
54 000
56 000
58 000
60 000
62 000
0
10 000
20 000
30 000
40 000
50 000
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
53
929
55
576,5
59
343,7
58
712
61
170
60
720
56
898
56
133
54
007
54
843
2
4
0
2
9
,
2
2
5
8
5
6
,
7
2
6
0
9
1
,
3
2
5
8
9
6
,
3
2
6
3
0
5
2
7
6
7
1
,
1
2
9
6
7
7
,
7
3
1
3
0
4
,
5
3
4
9
7
8
4
1
8
6
8
Кількість активних абонентів, тис. (Права шкала)
Об’єм ринку, млн грн (Ліва шкала)
Дані: Звіти НКРЗІ за 2012-2019 роки1
.
Доходи операторів мобільного зв’язку від голосових послуг в 2019 склали
8.6 млрд грн, або 23.7% від загальної вартості наданих абонентам послуг. Цей
показник має тенденцію до зменшення, що пояснюється незначним скороченням
використання голосових послуг і збільшенням використання мобільного
Інтернету2
.
Використання послуг мобільного зв’язку населенням
Показники кількості абонентів мобільного зв’язку не дають реального уявлення
про проникнення послуг серед населення. Так, кількість активних сім-карток вже
багато років перевищує кількість наявного населення.
Номінальне проникнення мобільного зв’язку, % до кількості
наявного населення
90%
120%
135%
105%
150%
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
118%
122%
130% 129%
142% 142%
134% 132%
128%
131%
Дані: Звіти НКРЗІ3
, Державна служба статистики.
Це пов’язано з широким використанням населенням кількох сім-карт або
мобільних телефонів та поширенням m2m-девайсів.
Реальну картину проникнення мобільного зв’язку демонструють соціологічні
опитування.Так,заданимиДержавноїслужбистатистики,у2.6%домогосподарств
в 2018 році був відсутній мобільний телефон, а серед сільських домогосподарств
цей показник сягав 4.6%.
1 https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=34&language=uk
2 Операторимобільногозв’язкуневедутьокремийоблікдоходівотриманихвідголосовихпослуг–цепов’язанозтим,щобільша
частина абонентів користується пакетними тарифами, в які голосові послуги включені разом з іншими: смс, передачею
даних тощо. Доходи розподіляються пропорційно обсягам використання і цінам на аналогічні послуги, отримані окремо.
3 https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=34&language=uk
15. 15
Наявність мобільного телефону в домогосподарстві, % домогосподарств
60
80
100
2010 2012 2014 2016 2018
88,5
93,9
96,3
98,2 98,2
74,5
83,6
89,5
93,5
95,9
84,2
90,7
94,1
96,7
97,4
Міське населення Сільське населення Всього
Дані: Статистичні збірники і доповіді «Наявність у домогосподарствах товарів тривалого
користування»1
Державної служби статистики.
Серед домогосподарств, в яких немає мобільного телефона, більшість становлять
домогосподарства самотніх людей похилого віку. Кількість таких осіб становить
близько 240 тисяч і в більшості з них (74%) відсутній також і фіксований телефон.
1 http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publdomogosp_u.htm
16. 16
1.3
OTT-СЕРВІСИ
Одним з способів надання послуг голосового зв’язку є використання Over
the top (OTT) сервісів, які надають послуги голосового зв’язку через P2P VoIP
протоколи. Такі сервіси зазвичай набувають форми мобільних застосунків з
можливістю текстового, аудіо- і відеозв’язку. До них належать такі продукти, як
Viber, Telegram, WhatsApp, Skype, Zoom та інші.
Ключовими характеристиками, що відрізняють ОТТ послуги голосового зв’язку
від традиційного VoIP, із точки зору користувача, є:
Відсутність присвоєння унікального стандартизованого телефонного
номера абоненту, часто — використання номерів телефонів
абонентів, присвоєних мобільними мережами як ідентифікатори у
власній мережі;
Безоплатність базового набору послуг (зв’язок з іншими корис-
тувачами того самого застосунку) при платному доступі на ТМЗК,
часто — неможливість доступу з ТМЗК на мережу застосунку;
Неможливість зв’язку між користувачами різних застосунків.
Українське законодавство і регулятор не розглядають послуги OTT як предмет
регулювання, проте їх використання широко розповсюджене як в Україні, так і в
світі. Так, за соцопитуванням компанії Research and Branding Group, проведеному
в 2019 році, принаймні 67% українців користується тими чи іншими месенджера-
ми для відправки коротких текстових повідомлень, а отже, має доступ і до інших їх
послуг, зокрема, і голосового зв’язку.
Частка населення, яка використовувує месенджери, %
0 10 20 30 40 50 60
Не користуються
Google Hangouts
WhatsApp
Skype
Telegram
Facebook Messenger
Viber 56
41
17
14
12
7
33
Дані: Research and Branding Group1
.
1 http://rb.com.ua/blog/polzovanie-messendzherami-v-ukraine/?fbclid=IwAR0r-1Bjb9cSNljv210_Ic0F125rKXN_
F1tCnrScwWV3IBnW6KW1WF2AsGE
17. 17
На жаль, наразі відсутні дані щодо використання українцями послуг голосового
зв’язку через месенджери, проте можна звернути увагу на наступні тенденції:
Внутрішньомережевий (зазвичай нетарифікований) трафік
операторів мобільного зв’язку має тенденцію до зменшення без
змін в ціновій політиці. Це може бути пов’язано з заміщенням послуг
мобільнихоператорівповідомленнямиабодзвінкамивмесенджерах;
Глобальний міжнародний телефонний трафік має тенденцію
до зменшення, що пов’язують саме з конкуренцією зі сторони
безоплатнихVoIP-сервісів.Так,заповідомленняманалітичногоцентру
TeleGeography, глобальний міжнародний OTT-трафік вже перевищує
телефонний більше ніж в два рази (1 трильйон хвилин на рік проти
492 мільярдів)1
;
Використання аудіо- і відеодзвінків широко розповсюджене у сфері
великого бізнесу.
Таким чином, голосові послуги через ОТТ-сервіси мають високе проникнення в
окремих ринкових нішах (міжнародний зв’язок, бізнес-комунікації) та потенціал
до заміщення голосових послуг фіксованого і мобільного зв’язку. Проте вони не
мають визначального значення для політики забезпечення доступу до послуг
зв’язку, оскільки не забезпечують повноцінного взаємоз’єднання з ТМЗК. Крім
того, ОТТ-сервіси потребують якісного підключення до Інтернету, тобто послуги,
яка менш доступна фінансово і географічно, ніж мобільний і фіксований голосовий
зв’язок.
1 https://blog.telegeography.com/international-voice-market-update-2019-2020
18. 18
1.4
СТЕЙКХОЛДЕРИ ТА ЇХНІ ІНТЕРЕСИ
Стейкхолдери Інтереси
Укртелеком Підвищення доходів: збереження абонентської
бази, можливість вільно визначати ціни на
послуги
Зменшення витрат: компенсації за розвиток
і підтримку інфраструктури, можливість
використовувати конвергентні технології,
оптимізація номерного ресурсу
Збереження виключного статусу оператора,
без взаємоз’єднання з яким неможлива
діяльність на ринку фіксованого зв’язку
Інші оператори
фіксованого
телефонного зв’язку
Підвищення доходів: збереження абонентської
бази, можливість вільно визначати ціни на
послуги
Зменшення витрат: зняття регуляторних
обмежень
Оператори мобільного
зв’язку
Підвищення доходів: збереження або
збільшення абонентської бази, можливість
вільно визначати ціни на послуги
Зменшення витрат: зменшення податкового
навантаження, запровадження технологічної
нейтральності, здешевлення будівництва
мереж, прогнозованість плати за користування
РЧР
Оператори/провайдери
фіксованого інтернету,
які зараз не надають
голосові послуги
Мінімізація витрат на обладнання
Легкий вхід на ринок голосових послуг
(отримання дозволів на номерний ресурс,
сертифікація обладнання тощо)
Користувачі голосових
послуг
Покращення якості зв’язку
Зниження, або непідвищення ціни на послуги,
дешеві дзвінки на мережі інших операторів
зв’язку
Захист прав і законних інтересів користувачів,
зокрема від спаму, незаконного списання
коштів, випадків неналежної якості послуг, тощо
Жителі населених
пунктів без покриття
мережами зв’язку
Географічна доступність послуг голосового
зв’язку в місці проживання
Особи з низьким
доходом, незалежно від
місця проживання
Фінансова доступність послуг та термінального
обладнання
19. 19
2 ЧИННА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА
ЩОДО РИНКУ ГОЛОСОВИХ ПОСЛУГ
У ФІКСОВАНОМУ МІСЦІ
2.1
ПРОГРАМНІ ДОКУМЕНТИ
1 Основним програмним документом у сфері надання послуг голосового
зв'язку є Концепція розвитку телекомунікацій в Україні, схвалена
розпорядженням КМУ від 07.06.2006 № 316-р. Зміни до неї вносились ще
у 2008 р.
Дана Концепція є застарілою і не відображає актуальний стан розвитку та
завдання державної політики в сфері телекомунікацій.
У Концепції, серед іншого, зазначені напрями розвитку телекомунікаційних
мереж. Пріоритетним визначено розвиток фіксованих мереж телефонного
зв'язку для надання універсальних послуг, попит на які на сьогодні стрімко
падає.
Основні напрями розвитку телекомунікаційних мереж, що зазначені
у Концепції та стан їх реалізації зазначені в Додатку № 1.
Станом на час написання цієї книги більшість вимог Концепції стосовно
напрямів розвитку телекомунікаційних мереж досі не реалізована, зокрема:
приведення системи нумерації у відповідність є європейськими
стандартами;
запровадження послуг з вибору альтернативних маршрутів та кодів
мереж.
Деякі напрями розвитку телекомунікаційних мереж, що зазначені у
концепції, вже не відповідають вимогам часу з причини того, що з моменту
затвердження концепції минуло майже 14 років. Ідеться про забезпечення
загальнодоступних послуг шляхом розвитку фіксованих мереж, пунктів
колективного доступу та цінового регулювання.
Необхідне схвалення нової стратегії державної політики в сфері телекому-
нікацій, яка б враховувала сучасний стан розвитку телекомунікаційного
ринку та подальшу інтеграцію до єдиного цифрового ринку з ЄС.
2 Концепція розвитку цифрової економіки та суспільства України на
2018-2020 роки, схвалена розпорядженням КМУ від 17.01.2018 № 67-р.
містить низку завдань щодо розвитку телекомунікаційних мереж, в яких
можуть надаватись послуги голосового зв'язку.
Серед напрямів цифрового розвитку передбачено наступне.
З метою подолання цифрового розриву, створення основ цифрової
економіки, реалізації нових можливостей бізнесом та громадянами
КМУ зосереджується на розвитку національних твердих
цифрових інфраструктур, зокрема, широкосмугової фіксованої
телекомунікаційної інфраструктури та мобільної телекомунікаційної
інфраструктури;
20. 20
Національний план розвитку широкосмугового доступу до Інтернету повинен містити:
відповідні показники покриття широкосмуговим доступом до Інтернету території країни; технічні вимоги до самих
послуг широкосмугового доступу до Інтернету;
моделі використання наявних у державі фізичних інфраструктур (авто- та залізничні магістралі, газопроводи, лінії
електропередачі) з метою розвитку телекомунікаційних мереж, відповідні ініціативи;
відповідні моделі покриття, моделі та механізми інтенсифікації інвестиційної діяльності операторів ринку, а також
механізми створення попиту та формування потреб у громадян до одержання послуг широкосмугового доступу
до Інтернету;
особлива увага щодо широкосмугового доступу до Інтернету повинна приділятися сільським територіям.
Станом на жовтень 2020 Національний план розвитку широкосмугового доступу до Інтернету
не затверджений.
11 серпня 2020 року Мінцифри оприлюднило для громадського обговорення проекти Національ-
ної стратегії розвитку широкосмугового доступу до Інтернету та Плану заходів з реалізації
стратегії1
.
3 План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності та покращення бізнес-клімату, затвер-
джений розпорядженням КМУ від 04.12.2019 № 1413-р. місить заходи, спрямовані на спрощення умов
ведення бізнесу та розвитку телекомунікаційних мереж, зокрема, для надання послуг голосового зв'яз-
ку.
Аналіз виконання пунктів Плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності та покращення
бізнес-клімату, що стосуються галузі електронних комунікацій наведено у Таблиці № 1.
Таблиця № 1
№
пункту
Найменування завдання Найменування заходу
Відповідальні
за виконання
Строк
виконання
Стан
виконання
86. Зменшення частоти
подання звітності
операторів, провайдерів
телекомунікаційних послуг
з щоквартальної на щорічну
Внесення відповідних змін до
рішення НКРЗІ від 5 квітня 2016 р.
N 180 «Про затвердження Порядку
надання операторами, провайдерами
телекомунікацій звітності та
інформації і визнання такими, що
втратили чинність, рішень НКРЗ від
4 листопада 2008 р. N 1189 та від
25 грудня 2008 р. N 1283»
НКРЗІ
(за згодою)
I квартал
2020 р.
Не виконано
89. Оптимізація заходів
державного нагляду
(контролю) у сфері
телекомунікацій шляхом
скасування повноважень
органу державного нагляду
(контролю) щодо проведення
планових перевірок
Супроводження у Верховній Раді
України проектів Законів України
«Про електронні комунікації»
(реєстраційний номер 2264),
«Про радіочастотний ресурс»
(реєстраційний номер 2316), «Про
розвиток інфраструктури для
цифрової трансформації економіки
і суспільства» (реєстраційний
номер 2320)
НКРЗІ
(за згодою)
Мінекономіки
до
ухвалення
Закону
Передбачено
законом про
електронні
комунікації,
який набере
чинності
01.01.2022
90. Удосконалення процедур
здійснення заходів
радіочастотного моніторингу
радіоелектронних засобів,
а саме запровадження
процедури, відповідно до якої
моніторинг може проводитися
за рахунок надходжень,
які щомісяця сплачуються
користувачами радіочастотних
ресурсів до державного
бюджету як рента за
користування радіочастотним
ресурсом
Супроводження у Верховній Раді
України проектів Законів України
«Про електронні комунікації»
(реєстраційний номер 2264),
«Про радіочастотний ресурс»
(реєстраційний номер 2316),
«Про розвиток інфраструктури для
цифрової трансформації економіки
і суспільства» (реєстраційний
номер 2320)
НКРЗІ
(за згодою)
Адміністрація
Держспецзв'язку
до
ухвалення
Закону
Не виконано
(було пе-
редбачено
законопро-
ектом № 3014
в редакції І
читання. При
підготовці до ІІ
читання відпо-
відні положен-
ня виключили)
1 https://thedigital.gov.ua/news/obgovoryuemo-proekt-natsionalnoi-strategii-rozvitku-shirokosmugovogo-dostupu-do-internetu
21. 21
№
пункту
Найменування завдання Найменування заходу
Відповідальні
за виконання
Строк
виконання
Стан
виконання
91. Спрощення процедури
проведення натурних
випробувань щодо
електромагнітної сумісності
радіоелектронних засобів
(а саме визначення права
оператора мобільного зв'язку
самостійно проводити
натурні випробування, а в
разі недосягнення згоди між
операторами щодо результатів
вимірів - можливості
залучення Українського
державного центру
радіочастот)
Супроводження у Верховній Раді
України проекту Закону України
«Про радіочастотний ресурс України»
(реєстраційний номер 2316)
НКРЗІ
(за згодою)
до
ухвалення
Закону
Передбачено
законом про
електронні
комунікації,
який набере
чинності
01.01.2022
92. Приведення у відповідність
вимог наказу Міністерства
регіонального розвитку,
будівництва та житлово-
комунального господарства
від 26 березня 2019 р. N 87
із вимогами Закону України
«Про телекомунікації»,
Закону України «Про
доступ до об'єктів
будівництва, транспорту,
електроенергетики з метою
розвитку телекомунікаційних
мереж»
Затвердження наказу Мінрегіону
«Про внесення змін до наказу
Міністерства регіонального
розвитку, будівництва та житлово-
комунального господарства
від 26 березня 2019 р. N 87
«Про затвердження ДБН В.2.2-
15:2019 «Житлові будинки. Основні
положення»
Мінрегіон I квартал
2020 р.
Не виконано
93. Спрощення надання
статистичних даних
шляхом подання звітності
операторами, провайдерами
телекомунікацій до єдиного
державного органу
Затвердження наказу Держстату «Про
визнання таким, що втратив чинність,
наказу Держстату від 22 січня
2019 р. N 23 «Про затвердження
форми державного статистичного
спостереження N 14-зв'язок
(квартальна) «Звіт про діяльність
операторів, провайдерів
телекомунікацій та поштового
зв'язку»
Держстат I квартал
2020 р.
Виконано
94. Скасування необхідності
надання первинних
документів, які були подані
під час реєстрації, а також
інформації про своєчасність
подання звітності у сфері
телекомунікацій у разі
здійснення перевірок НКРЗІ
Розробка та затвердження
уніфікованих актів з переліком
питань, які затверджуються органом
державного нагляду (контролю) та
оприлюднюються на його офіційному
веб-сайті
НКРЗІ
(за згодою)
I квартал
2020 р.
Не виконано
Тобто із зазначених вище пунктів (завдань) реалізовано лише один пункт, незважаючи на те що
термін виконання чотирьох з сьоми пунктів минув у І кварталі 2020 р. Ще два пункти будуть
виконані з набранням чинності законом про електронні комунікації з 01.01.2022.
22. 22
4 Укази Президента України
На впровадження нових технологій та послуг мобільного зв'язку спрямова-
на низка указів Президента України.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 613/20141
23.07.2014 року Президент України підписав Указ про забезпечення умов
для впровадження сучасних телекомунікаційних технологій IMT-2000
(3G/ UMTS), яким постановив:
КМУ здійснити за участю відповідних державних органів комплекс
невідкладних заходів щодо конверсії радіочастотного ресурсу
для запровадження в Україні системи мобільного зв'язку третього
покоління стандарту ІМТ-2000 (UMTS);
відповідним державним органам вжити заходів, необхідних для
конверсії радіочастотного ресурсу з метою запровадження системи
мобільного зв'язку третього покоління стандарту ІМТ-2000 (UMTS);
НКРЗІ забезпечити проведення тендерів (відкритих аукціонів) на
видачу ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України
у смугах радіочастот загального користування для запровадження
системи рухомого (мобільного) зв'язку третього покоління стандарту
ІМТ-2000 (UMTS).
Даний указ було виконано. Так, в 2015 році, після проведення тендеру,
ліцензії на технологій IMT-2000 (3G/UMTS) були видані НКРЗІ трьом
операторам телекомунікацій.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 242/20192
17.05.2019року,ПрезидентУкраїнипідписавУказ,якимпостановивКабінету
Міністрів України розробити за участю НКРЗІ, інших заінтересованих
державних органів та затвердити план заходів на 2019-2020 роки щодо
впровадження в Україні у 2020 році системи рухомого (мобільного) зв’язку
п’ятого покоління.
11.11.2020 розпорядженням КМУ № 1409-р затверджено план заходів щодо
впровадження в Україні системи рухомого (мобільного) зв’язку п’ятого
покоління, який передбачає, зокрема:
до червня 2021 р. виконання науково-дослідних робіт з метою
визначення вартості радіочастот у діапазонах 700 МГц та 3400-
3800 МГц для впровадження мобільного зв’язку п’ятого покоління
та дослідження можливості спільного використання РЕЗ спеціальних
користувачів і системи мобільного зв’язку п’ятого покоління;
в жовтні 2021 р. оголосити проведення конкурсу або тендеру на
видачу ліцензій на користування радіочастотами з використанням
системи мобільного зв’язку п’ятого покоління за умови виконання
заходів цього плану, в тому числі щодо конверсії радіочастот.»
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 497/20193
08.07.2019 року Президент України підписав Указ, яким постановив:
затвердити заходи з покращення доступу до мобільного Інтернету,
які додаються до указу;
КМУ у взаємодії з НКРЗІ забезпечити здійснення заходів з покращення
доступу до мобільного Інтернету та прийняття актів, необхідних для
реалізації указу.
1 https://www.president.gov.ua/documents/6132014-17485
2 https://www.president.gov.ua/documents/2422019-26881
3 https://www.president.gov.ua/documents/4972019-27953
23. 23
Станом на дату публікації цієї книги, зазначений указ можливо вважати
реалізованим.
Так, для виконання даного указу здійснені наступні заходи, що зазначені
у Таблиці № 2.
Таблиця № 2
Назва заходу Виконавець
Затверджено План створення умов розвитку
мобільного широкосмугового доступу
КМУ (розпорядження від 04.12.2019 р.
№ 1272-р)
Розроблено проект постанови КМУ
«Про затвердження плану заходів щодо вивільнення
смуг радіочастот у діапазонах 790-862 МГц, 694-
790 МГц від радіоелектронних засобів радіомовної
служби (телебачення) для впровадження
радіотехнології LTE»
Держспецзв'язку
Підписано спільний план дій, який передбачає
забезпечення покриття із середньою швидкістю
передачі даних не менше 2 Мбіт/с з дати видачі нових
ліцензій
Оператори телекомунікацій, що
здійснюють діяльність з надання послуг
рухомого (мобільного) зв'язку
НКРЗІ (рішення № 510 від 29.10.2019 р.1
)
Затверджені відповідні зміни до Плану використання
радіочастотного ресурсу України
КМУ (постанова від 05.02.2020 р. № 412
)
Видані відповідні ліцензії на користування
радіочастотним ресурсом України трьом операторам
телекомунікацій (початок дії ліцензій з 01.07.2020 року)
НКРЗІ (рішення № 80 від 21.02.2020 р.3
)
Розроблено проект розпорядження КМУ
«Про затвердження плану заходів щодо підвищення
якості послуг рухомого (мобільного) зв’язку на 2020-
2022 роки», схвалений рішенням НКРЗІ4
КМУ
Водночас ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» ще не здійснило оплату
до Державного бюджету України в установленому законом порядку
вартості ліцензій. Тому НКРЗІ, на виконання частини третьої статті 33 Закону
України «Про радіочастотний ресурс України», було ухвалено рішення
від 17.03.2020 за № 1175
щодо скасування прийнятих рішень про видачу
ліцензій ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації». Одночасно, цим самим
рішенням, ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» було рекомендовано
з метою захисту законних прав споживачів телекомунікаційних послуг
(за необхідності) звернутися до НКРЗІ із заявою на отримання ліцензії
на додаткову смугу радіочастот 827,8…832 МГц/872,8…877 МГц.
Відповідно до спільного плану дій, ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»,
користуючись наявним у нього спектром у діапазоні 824-894 МГц та
додатково отриманим спектром в діапазоні 791-801 МГц, планує надавати
послуги нового покоління 4G. Але використання спектра в діапазоні
824-894 МГц (3GPP Band Number - 5) для надання послуг мобільного
зв'язку 4G не відповідає європейським нормам та змісту Європейської
таблиці розподілу радіочастот (ERC REPORT 25). Тобто вказаний крок
не сприятиме гармонізації спектра в цьому діапазоні в Україні ще
мінімум протягом строку дії нової ліцензії на користування РЧР.
1 https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=422&id=8823&language=uk
2 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/41-2020-%D0%BF#n8
3 https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=444&id=9035&language=uk
4 https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=444&id=9031&language=uk
5 https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=444&id=9059&language=uk
24. 24
2.2
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ПОЛЕ
Основні нормативно-правові акти, які регулюють діяльність на ринку голосових
послуг у фіксованому місці, наведені нижче.
1 Закон України «Про телекомунікації» — встановлює правову основу
діяльності у сфері телекомунікацій. Аналіз закону наведений у Зеленій книзі
«Регулювання ринку фіксованого широкосмугового доступу до мережі
інтернет»1
. Закон ухвалений 17 років тому, системно не оновлювався і не
відповідає потребам ринку та вимогам сучасності.
2 Закон України «Про радіочастотний ресурс України» — встановлює
правову основу користування РЧР. Метою Закону є створення правових
засад для ефективного та раціонального використання РЧР для
забезпечення економічного, соціального, інформаційного та культурного
розвитку, державної безпеки, обороноздатності, виконання міжнародних
зобов'язань. Аналіз закону наведений у Зеленій книзі «Як використовувати
радіочастотний ресурс для забезпечення якісного зв’язку в Україні?»2
. Закон
діє в редакції, ухваленій 16 років тому, а тому він не відповідає потребам
ринку та вимогам сучасності. Норми закону часто тормозять розвиток
нових мереж та телекомунікаційних послуг.
16 грудня 2020 р. прийнятий Закон України «Про електронні комуніка-
ції», який замінить закони «Про телекомунікації» та «Про радіочастотний
ресурс України»3
. Закон передбачає, зокрема, імплементацію європейської
моделі регулювання телеком-ринку, закладеної в Європейському кодексі
електронних комунікацій (Директива (ЄС) 2018/1972).
3 Закон України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту,
електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» —
визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу
до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики,
кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для
розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення
розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження
органівдержавноївлади,органівмісцевогосамоврядування,визначаєправа
та обов'язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах. Аналіз
Закону наведений у Зеленій книзі «Ринок фіксованого широкосмугового
доступу до мережі інтернет». Закон спрямований на здешевлення
будівництва телекомунікаційних мереж, проте, через відсутність норм
щодо наслідків його невиконання та дієвих штрафних санкцій, існує багато
випадків невиконання закону з боку власників інфраструктури до якої
здійснюють доступ оператори телекомунікацій.
4 Постанова КМУ «Про затвердження Плану використання
радіочастотного ресурсу України» — визначає радіотехнології, що
дозволені для використання в Україні, з визначенням смуг радіочастот та
радіослужб,якимвонивідповідають,атакожтерміниприпиненняїхрозвитку
та використання, а також перелік перспективних для впровадження в
Україні радіотехнологій із визначенням смуг радіочастот та радіослужб,
яким вони відповідають, а також терміни їх впровадження. Аналіз НПА
наведений у Зеленій книзі «Як використовувати радіочастотний ресурс для
забезпечення якісного зв’язку в Україні?».
1 https://regulation.gov.ua/book/27-zelena-kniga-reguluvanna-rinku-fiksovanogo-sirokosmugovogo-dostupu-do-merezi-internet
2 https://regulation.gov.ua/book/130-zelena-kniga-ak-vikoristovuvati-radiocastotnij-resurs-dla-zabezpecenna-akisnogo-zvazku-v-ukraini
3 Набирає чинності з 01.01.2022 р.
25. 25
5 Постанова КМУ «Про затвердження Національної таблиці розподілу
смуг радіочастот України» — регламентує розподіл смуг радіочастот раді-
ослужбамвУкраїнітавизначаєсмугирадіочастотспеціальноготазагального
користування. Аналіз НПА наведений у Зеленій книзі «Як використовувати
радіочастотний ресурс для забезпечення якісного зв’язку в Україні?».
6 Постанова КМУ «Про затвердження Правил надання та отримання
телекомунікаційних послуг» — регулює відносини між операторами,
провайдерами телекомунікацій та споживачами послуг.
7 Постанова КМУ «Про затвердження розміру плати за виділення
номерного ресурсу і порядок її внесення» — встановлює розмір плати
за виділення номерного ресурсу і порядок її внесення.
8 Рішення НКРЗІ «Про затвердження Ліцензійних умов користування
радіочастотним ресурсом України» — встановлює вичерпний перелік
вимог, обов'язкових для виконання суб'єктами господарювання при
провадженні діяльності, пов'язаної з користуванням радіочастотним
ресурсом в смугах частот загального користування, і направлених на
забезпечення ефективного використання радіочастотного ресурсу та
забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.
Аналіз НПА наведений у Зеленій книзі «Як використовувати радіочастотний
ресурс для забезпечення якісного зв’язку в Україні?».
9 Рішення НКРЗІ «Питання ведення реєстру операторів, провайдерів
телекомунікацій» — встановлює процедуру подання повідомлення про
початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій до НКРЗІ та ведення
реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій.
10 Рішення НКРЗІ «Про затвердження Правил здійснення діяльності
у сфері телекомунікацій» — встановлює перелік організаційних,
кваліфікаційних, технологічних вимог, обов'язкових для виконання при
здійсненні певного виду діяльності у сфері телекомунікацій.
11 Рішення НКРЗІ «Про затвердження Граничних тарифів на
загальнодоступні телекомунікаційні послуги і визнання таким, що
втратило чинність, рішення НКРЗІ від 18 вересня 2018 року № 488» —
затверджуєграничнітарифиназагальнодоступнітелекомунікаційніпослуги
на період з 01 січня 2020 року.
12 Рішення НКРЗІ «Про затвердження Положення про державне
регулювання номерного ресурсу телекомунікаційної мережі
загального користування України» — визначає порядок державного
регулювання номерного ресурсу телекомунікаційної мережі загального
користування України.
13 Рішення НКРЗ «Про затвердження Правил взаємоз`єднання
телекомунікаційних мереж загального користування» — регулює
відносини операторів телекомунікацій, які мають намір взаємоз’єднати
або вже з’єднали свої телекомунікаційні мережі з телекомунікаційними
мережами інших операторів телекомунікацій, які функціонують у складі
ТМЗК, незалежно від технологій, що застосовуються для передавання
інформації, та визначають:
порядок подання, розгляду і затвердження пропозицій операторів
телекомунікацій щодо взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж;
обов’язкові вимоги до договорів про взаємоз’єднання телекомуніка-
ційних мереж;
26. 26
порядок розгляду звернень, дослідження матеріалів, винесення
рішення щодо спору між сторонами стосовно укладення,
зміни чи розірвання договору, що регулює взаємоз’єднання
телекомунікаційних мереж, а також у разі неодержання відповіді в
установлений строк;
технічні, організаційні та економічні умови взаємоз’єднання з
телекомунікаційними мережами операторів телекомунікацій з
істотною ринковою перевагою;
порядок визначення економічних умов взаємоз’єднання з
телекомунікаційними мережами операторів телекомунікацій,
розрахункових такс за доступ до телекомунікаційних мереж,
розрахункових такс за послуги пропуску трафіку.
14 Рішення НКРЗІ «Про затвердження Порядку маршрутизації трафіку
телекомунікаційній мережі загального користування України» —
встановлює вимоги щодо маршрутизації трафіка голосової телефонії
операторами ТМЗК України незалежно від технологій, які при цьому
застосовуються, та визначає порядок складання маршруту трафіка
голосової телефонії в ТМЗК України.
15 Наказ Мінтрансзв’язку «Про затвердження Національного плану
нумерації України» — визначає принципи побудови системи та плану
нумерації телефонної мережі загального користування.
16 Наказ Адміністрації Держспецзв’язку «Про затвердження норматив-
ногодокумента«Телекомунікаційнамережазагальногокористування.
Телефонна мережа. Технічні вимоги (у трьох частинах)» — визначає
вимоги до розбудови телекомунікаційної мережі загального користування.
Підзаконніакти,щорегламентуютьнаданняпослугголосовогозв'язку,потребують
приведення у відповідність до сучасного стану розвитку ринку та імплементації
законодавства ЄС. Протягом року з дня публікації Закону України «Про елек-
тронні комунікації» КМУ повинен забезпечити приведення підзаконних актів
у відповідність до цього Закону.
Діяльність на ринку голосових послуг у фіксованому місці також регулює низка
інших НПА (повний перелік наведено у Додатку № 2).