2. Водні ресурси є чи найважливішим фактором економічного розвитку і життєдіяльності
суспільства. Залежність між економічним розвитком та використанням води надзвичайно
складна. Водні ресурси як природна субстанція під дією праці перетворюються в
необхідний елемент суспільного виробництва і проявляють при цьому свою
комплексоутвірну здатність в межах контактів системи "суспільство — природа".
3. Водні ресурси у теперішніх умовах починають виконувати відчутну обмежувальну функцію в
розміщенні населення, аграрному та індустріальному освоєнні окремих регіонів світу, тай нашої
країни зокрема. Загострення водного дефіциту протікає на фоні недостатньої уваги до вирішення
вже існуючих водогосподарсько-екологічних проблем та деградації природних водойм.
4. У багатьох регіонах частішають випадки несприятливої дії водного фактору як от
підтоплення і повені, підняття рівня ґрунтових вод, що викликано як кліматичними
змінами, так і комплексом антропогенних впливів на водні екосистеми.
5. Нині цілком прогнозованою є ситуація, коли вода стане не менш
цінним і дефіцитним ресурсом, ніж нафта чи природний газ, а її
дефіцит чи несправедливий розподіл загострює політичні
конфлікти і породжує міждержавні суперечки вже нині.
6. Водні проблеми стають все гострішими через труднощі
до безперебійного доступу до води.
Водні проблеми
посилюватимуть у
недалекому майбутньому
нестабільність по всьому
світу, а разом із
продовольчими
труднощами й
поширенням бідності,
погіршенням стану
довкілля колись
вилиються у глибокі
соціальні потрясіння. І
головною причиною є
доступність водних
ресурсів.
12. За останні 50 років відзначені 507 «водних» конфліктів,
21 раз справа доходила до військових дій.
39 країн світу отримують більшу частину
необхідної їм води з-за кордону. Серед них -
Азербайджан, Латвія, Словаччина, Узбекистан,
Україна, Хорватія, Ізраїль, Молдова, Румунія і
Туркменістан.
ООН звертає увагу на конкретні басейни, які
можуть стати об'єктами суперечок в найближчі
роки.
Поряд зі звичними «яблуками розбрату» - озером
Чад і річками Брахмапутра, Ганг, Замбезі,
Лімпопо, Меконг, Сенегал, - в доповіді ООН про
світові водних конфліктах згадуються Аракс,
Іртиш, Кура, Об.
13. Ефіопсько-єгипетський водний конфлікт
Єгипет проти Ефіопії. Річка Ніл - кров
Єгипту, і переважна більшість населення в
83 мільйони проживає поблизу її берегів.
Але кому ж належить вода? Витоки Нілу
знаходяться в 6500 кілометрах на південь
від кордону Єгипту, річка протікає через
дев'ять країн, перш ніж стати
«єгипетської».
За даними з джерел два колишні
президенти, Анвар Садат і Хосні Мубарак,
погрожували поставити хрест на планах
побудови греблі в Ефіопії.
Конфронтація відновилася в 2011 році,
коли Ефіопія заявила про свій намір
побудувати «Найбільшу греблю
тисячоліття» - одну з найбільших в
Африці.
14. Індія проти Китаю.
Китай вже побудував 10 гребель на
всьому протязі 2900 кілометрів річки
Брахмапутра та ще 18 гребель
знаходяться в стадії будівництва.
Наслідки ж для знаходяться нижче за
течією прибережного північного сходу
Індії та Бангладеш можуть виявитися
катастрофічними.
Китай, ймовірно, має намір перекрити
греблями 8-10 великих річок, які мають
витоки на Тибетському плато,
найбільшому водному резервуарі в світі.
Китай прагне окропити свої посушливі
центральні і східні провінції, вже до 2030
року його очікує 25% нестача води.
«Більше 6000 озер в Китаї в даний час
пересохли. Басейн річки Жовтої на півночі
на 30% пересох.
15. Китай проти Центральної Азії
Конфлікт навколо водних ресурсів,
здебільшого зачіпає відносини між Індією і
Китаєм і поширений в Південно-Східну
Азію, також має безліч наслідків в
Центральній Азії і в перспективі втягує
Китай в конфлікт з Росією. Річка Іртиш, яка
є прикордонною для Китаю, Росії і
Казахстану, ставить відносини між цими
державами в скрутне становище.
Пекін почав спорудження каналу, який
зв'язує Іртиш і річку Карамай на китайській
території, що істотно знизило рівень води в
річці. Китайська політика управління
водними ресурсами поставила під загрозу
скорочення рослинницької продукції в
настільки екологічно чутливих регіонах, як
Східний Казахстан, Павлодар і Караганда.
16. Індо-пакистанська водна проблема
Індо-пакистанський територіальний спір з приводу
Кашміру теж безпосередньо пов'язаний з водним
питанням. Практично всі річки, що протікають в
Пакистані, беруть витоки в Кашмірі, в тому числі на
територіях, контрольованих Індією.
Вода з Кашміру є однією з основних причин
багаторічної ворожнечі між двома найбільшими
державами субконтиненту. Договір про розподіл вод Інду
(1960) розділив шість річок - Інд, Джелам і Чинаб
передані Пакистану, в той час як Сатледж, Біас і Рави
оголошені індійськими. Напівпосушливий, що страждає
від посухи і гострої нестачі прісної води, Пакистан
стверджує, що в даний час Індія займається незаконним
відведенням річкової води до себе через греблю і
систему каналів вгору за течією. 92% території Пакистану
залежить від системи річки Інд, а більше половини
населення країни зайнято в сільському господарстві.
Конфлікти з приводу вод Інду почалися всього через
рік після проголошення незалежності Індії і Пакистану. У
1948 році виникли серйозні розбіжності з приводу
використання води з метою іригації - в результаті Індія
перекрила постачання води каналів, зрошуваних поля в
пакистанській провінції Пенджаб.
17. Індо-бенгальський водний конфлікт
Сторонами водного конфлікту за ресурси
басейну річки Ганг є Індія і Бангладеш.
Варто зазначити, що суть цієї суперечки
полягає скоріше не в кількості, а в якості
води.
Втім, розбіжності виникають і з приводу
обсягів водних ресурсів - Індія, яка
перебуває вище за течією, забирає дуже
багато води, і Бангладеш просто не
дістається її в потрібній кількості.
І все ж сильна забрудненість Гангу є
головною проблемою. Від річок Ганг і
Брахмапутра залежить ситуація з охороною
здоров'я та санітарними умовами в
Бангладеш.
18. Буркіна-Фасо проти Гани.
Буркіна-Фасо проти Гани. Річка Вольта несе свої води з
Буркіна-Фасо (колишня Верхня Вольта) в Гану, а дві
країни не припиняють склоки з приводу того, як цю
воду поділити.
Гана залежить від річки, що живить величезну ГЕС
«Акосомбо», що виробляє 80% електроенергії країни; ця
енергія має вирішальне значення для розвитку
промисловості держави.
Буркіна-Фасо будує греблі вище по річці для отримання
води для зрошення, необхідної для боротьби з
опустелюванням в Сахелі. Жителі регіону живуть в
страхітливій бідності, а 31% взагалі живуть менше ніж
на долар в день.
Ускладнює проблему і те, що представлена оцінка
потенційного збільшення населення басейну річки
Вольта на 80% в найближчі 25 років погано
співвідноситься з прогнозованим же зменшенням
кількості опадів на тлі зміни клімату, в результаті чого
регіон стане ще більш спекотним і сухим.
19. Таїланд проти Лаосу, проти В'єтнаму, проти Камбоджі проти
Китаю.
Держави Південно-Східної Азії нижче за
течією річок роздратовані своїм величезним
північним сусідом через восьми побудованих
великих китайських гребель і тих, що ще
будуються в верхів'ях річки Меконг.
Держави Південно-Східної Азії ставляться
один до одного з крайньою підозрою по тій же
самій причині. Як повідомляє радіостанція «Голос
Америки», «до 2015 року на річці Меконг і її
притоках може бути зведена 41 велика гребля, а
до 2030 року їх число може досягти 71, при тому,
що Лаос копіює китайську модель розвитку».
Гідроелектростанції вважаються в даному
регіоні основним джерелом енергії для
економічної зростання.
Також в регіоні зростає занепокоєння з
приводу ймовірного екологічного збитку
сільському господарству і рибальству.
20. Туреччина проти Сирії, проти Іраку, проти Ірану.
Річки Тигр і Євфрат до сих пір - предмет суперчки,
через 4500 років, як зникли останні шумери. Греблі та
іригаційні споруди в Туреччині, Сирії та Ірані - постійний
головний біль розташованого нижче за течією Іраку,
якому загрожує опустелювання.
Іракські річки використовувалися для побудови
«колиски цивілізації» в родючого півмісяця, але Сирія і
Туреччина стали запеклими суперниками історичних
претензій Іраку. Випаровування, стічні води і
забруднення пестицидами істотно вплинули на дефіцит
прісної води в Іраку.
У 1975 році, коли Сирія побудувала на озеро Асад
вражаючу розмірами греблю Аль-Тавра, зменшивши
потік Євфрату, між Іраком і Сирією майже почалася
війна за воду, але сьогодні Туреччина безсумнівно є
найбільш небезпечною державою, тому що 98% витоків
Євфрату починається саме там.
Туреччина розкрила сирійський змову з метою підірвати
величезну, довжиною майже 2 кілометри, греблю
Ататюрка, після того як її будівництво було завершено в
1992 році.
21. Центральна Азія, тобто Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан.
Конфлікти в цьому посушливому регіоні за
використання вод Сирдар'ї та Амудар'ї
посилилися після набуття цими державами
слідом за гласністю незалежності в 1991 році.
Казахстан, Туркменістан і Узбекистан хочуть
більше води для своїх ненажерливих посівів
бавовнику, пшениці і рису, в той час як вгору
за течією Киргизстан і Таджикистан прагнуть
використовувати силу річок для своїх ГЕС.
Зростання населення в регіоні накладає
додаткові вимоги на збільшення площ
сільськогосподарських угідь. Доповідь
Міжнародної кризової групи вказує на те, що
ці «країни в даний час споживають водних
ресурсів в 1,5 рази більше, ніж треба».
Шостий «учасник» - Афганістан,
розташований нижче за течією Амудар'ї, -
також вимагає неабиякої частки води.
22. Ізраїль проти Палестини.
Гірський водоносний горизонт, який знаходиться як на
території Ізраїлю, так і на території Західного берега, є
єдиним водним джерелом для палестинців, але знаходиться
під контролем Ізраїлю.
Як відзначають спостерігачі, Ізраїль виділяє Західному
Березі тільки 20% від загального обсягу видобутку води «з
міркувань безпеки», використовуючи залишок в своїх цілях.
Ізраїльська монополізація водоносного горизонту буде
поставлена під загрозу, якщо, звичайно, Палестина отримає
повну автономію.
Не те щоб не в тему, але Аріель Шарон заявив, що в 1967
році конфлікт з Сирією, в результаті якого були анексовані
Голанські висоти, був не тільки і не стільки пов'язаний з
питаннями «безпеки». Що було справжньою причиною?
Справа в тому, що на сьогоднішній день 15% води Ізраїлю
тече тепер з Голанських висот.
23. На шляху до ефективного
водного менеджменту
Інтегральні підходи до управління басейнами рік
25. Рейн 2020 У Рейнській конвенції-1999
беруть участь: Швейцарія,
Франція, Німеччина,
Люксембург, Нідерланди,
Європейський Союз.
Співпраця в рамках
річкового басейну з: Австрією,
Ліхтенштейном, Валлонією
(Бельгія).
Спостерігачі:
- міждержавні організації
- недержавні організації
Для басейну розроблена
комплексна міжнародна програма
з управління водними ресурсами -
Рейн 2020.
Вона поєднала в собі якісні та
кількісні аспекти охорони
поверхневих і підземних вод
Всі нові і додаткові цілі були
інтегровані в нову Рейнську
Конвенцію, яка була прийнята в
1999 році.
26. Мюррей-Дарлінг
З 1992 р. федеральний урядом Австралії та урядами басейнових
штатів була розроблена «Ініціатива басейну річки Мюррей-Дарлінг»
в основі котрої закладено діяльність об’єднаної Комісії
федеральних штатів в галузі управління водними ресурсами.
Спільна міжурядова «Ініціатива…»задекларувала:
ефективне управління водокористуванням, землекористуванням
та іншими видами природокористування на всій території басейну
Мюррей-Дарлінг;
охорону природи в цілому і водних ресурсів зокрема;
попередження та ліквідацію наслідків несприятливих
екологічних інцидентів і процесів;
фінансове забезпечення програм управління, охорони і
відтворення водних та інших ресурсів у басейні Мюррей-Дарлінг.
Результати були позитивними і відчутними, але й реалізовані
заходи не дали змоги справитися із наслідками катастрофічних
посух .
27. ДУНАЙ
Міжнародна комісія із захисту р. Дунай
(МКЗД) була створена в 1998 році з метою
забезпечення сталого розвитку та сталого
використання водних ресурсів басейну р.
Дунай. Україна є членом Міжнародної
комісії із захисту р. Дунай (МКЗД) з 2003
року і бере активну участь у роботі керівних
органів Комісії, робочих групах, основних
заходах, які проводяться в рамках МКЗД.
Результатом спільної діяльності стала
підготовка Стратегії МКЗД щодо адаптації до
клімату в басейні р. Дунай, Плану
залучення громадськості, Концепції щодо
координаційних аспектів впровадження
Паводкової Рамкової Директиви ЄС в
басейні р. Дунай.
28. Інтеграційний та спільний підхід
управління річкою Гвадіана У рамках угоди між Іспанією
та Португалією спільно
виконуються ряд заходів та
досліджень у контексті
управляння транскордонною
річкою Гвадіана.
Із 2007 року були створені та
впровадженні вжливі угоди
щодо транскордонних
аспектів: делімітації спільних
водних об’єктів, типології,
екологічного стану та
відповідного навантаження на
території, що охороняються,
моніторингу мережі, програми
заходів управління річковими
басейнами та екологічних
цілей.
29. Здійснення прикордонної співпраці уздовж
танскордонних приток Сирдар’ї
Через розташування кордонів на території
Ферганської долини у Центральній Азії,
між Таджикистаном, Киргизстаном та
Узбекистаном, існує велика концентрація
малих таранскордонних приток головного
русла Сирдар’ї.
З 2002 року тут функціонує проект
«Інтегроване управління водними
ресурсами у Ферганській долині».
Проект сприяє:
створенню Союзу водокористувачів
басейну;
реорганізації існуючих експлуатаційних
водогосподарських органів уздовж
гідрологічних кордонів;
Створенню спільних механізмів
управління із державою шляхом
створення водних комітетів системи.
30. Міжнародні організації, проекти та програми, які
стосуються управління басейнами річок
INBO (міжнародна мережа водогосподарських організацій – www.inbo-
news.org)
NWRM (заходи щодо утримання природних вод - nwrm.eu)
IWRM-NET (початок нових досліджень на національному та
регіональному рівнях на тему інтегрованого управління водними
ресурсами у контексті Європейської водної рамкової дерективи -
www.iwrm-net.eu)
Water RtoM – Дослідження у галузі управління водою із виходом на
ринок (Water RtoM націлене на пришвидчення передачі результатів
досліджень кінцевим користувачам - www.waterrtom.eu)
Twinbasin (підтримка створення угод про партнерство між річковими
басейнами з метою покращення практики інтегрованого управління
водою - www.twinbasin.org)
31.
32. Дякуємо за увагу!!!
Кафедра екології та агрономії
Факультет аграрної економіки і менеджменту
Тернопільський національний економічний університет
