Створення бізнесу нерезидентами в Україні

1. Створення бізнесу
нерезидентами в
Україні
Каганова М.
Литвиненко Р.

2. (Згідно
ст. 26 Конституції України)
Іноземці та особи без громадянства, що
перебувають в Україні на законних підставах,
користуються тими самими правами і
свободами, а також несуть такі самі обов'язки,
як і громадяни України, - за винятками,
встановленими Конституцією, законами чи
міжнародними договорами України.

3. Господарський
кодекс

4. 1. Іноземці та особи без громадянства при здійсненні
господарської діяльності в Україні користуються
такими самими правами і мають такі самі обов'язки, як
і громадяни України, якщо інше не передбачено цим
Кодексом, іншими законами.
2. Іноземні юридичні особи при здійсненні
господарської діяльності в Україні мають такий самий
статус, як і юридичні особи України, з особливостями,
передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а
також міжнародними договорами, згоду на
обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
(Згідно ст.129 ГКУ)

5. 1. Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне
підприємство, створене за законодавством України, що діє
виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних
осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих
осіб.
2. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях,
визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки
держави.
3. Діяльність філій, представництв та інших відокремлених
підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших
держав, здійснюється на території України відповідно до
законодавства України.
4. Умови і порядок створення, вимоги до організації та
діяльності іноземних підприємств визначаються цим
Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими
законами.
Стаття 117. Іноземне підприємство

6. Закон України
«Про режим іноземного
інвестування»

7. Стаття 2. Види іноземних інвестицій
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:
 прав на здійснення господарської діяльності,
включаючи права на користування надрами та
використання природних ресурсів, наданих
відповідно до законодавства або договорів, вартість
яких у конвертованій валюті підтверджена згідно
з законами (процедурами) країни інвестора або
міжнародними торговельними звичаями;

8. Стаття 3. Форми здійснення іноземних
інвестицій
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких
формах:
 часткової участі у підприємствах, що
створюються спільно з українськими юридичними
і фізичними особами, або придбання частки
діючих підприємств;
 створення підприємств, що повністю належать
іноземним інвесторам, філій та інших
відокремлених підрозділів іноземних юридичних
осіб або придбання у власність діючих
підприємств повністю;

9. Стаття 16. Організаційно-правові форми
підприємств з іноземними інвестиціями
 На території України підприємства з іноземними
інвестиціями створюються і діють у формах,
передбачених законодавством України.

10. Стаття 17. Установчі документи
підприємств з іноземними інвестиціями
 Установчі документи підприємств з іноземними
інвестиціями повинні містити відомості,
передбачені законодавством України для
відповідних організаційно-правових форм
підприємств, а також відомості про державну
належність їх засновників (учасників).

11. Форми здійснення іноземних
інвестицій
• часткова участь у підприємствах, що створюються
спільно з українськими юридичними і фізичними
особами, або придбання частки діючих
підприємств;
• створення підприємств, що повністю належать
іноземним інвесторам, філій та інших
відокремлених підрозділів іноземних юридичних
осіб або придбання у власність діючих
підприємств повністю;

12. Форми ведення бізнесу
нерезидентами в Україні:
• створення підприємства з юридичною адресою на
території України, у якому 100% статутного капіталу
належатиме іноземній особі або особам – фізичним та
(або) юридичним;
• реєстрація на території України представництва
іноземної юридичної особи;
• реєстрація філії іноземної компанії в Україні;
• придбання нерезидентом частки (корпоративних
прав) у статутному капіталі української фірми;
• інвестування іноземного капіталу в діяльність
вітчизняних компаній з метою отримання взаємних
вигод (іноземні інвестиції).

13. Закон України
«Про державну реєстрацію
юридичних осіб, фізичних осіб -
підприємців та громадських
формувань»

14. Стаття 14. Подання документів для
державної реєстрації
1. Документи для державної реєстрації можуть
подаватися у паперовій або електронній формі.
У паперовій формі документи подаються особисто
заявником або поштовим відправленням.
2. Якщо документи подаються особисто, заявник
пред’являє свій паспорт громадянина України або
тимчасове посвідчення громадянина України, або
паспортний документ іноземця, або посвідчення
особи без громадянства, або посвідку на постійне
або тимчасове проживання

15. Стаття 17. Документи, що подаються заявником
для державної реєстрації юридичної особи
Для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в
результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення
державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі
документи:
1) заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві
про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в
результаті поділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені
підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника;
2) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи
оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як
платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру
неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими
відповідно до законодавства, - за бажанням заявника;
2-1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення
засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного
державного органу, про створення юридичної особи;
5) установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної
особи на підставі власного установчого документа;
6) реєстр осіб (громадян), які брали участь в установчому з’їзді
(конференції, зборах), - у разі державної реєстрації створення громадських
об’єднань, політичної партії;

16. …
9) документ про сплату адміністративного збору - у випадках,
передбачених статтею 36цього Закону;
10) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи у країні її
місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру
тощо), - у разі створення юридичної особи, засновником (засновниками)
якої є іноземна юридична особа;
11) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія)
передавального акта - у разі створення юридичної особи в результаті
перетворення або злиття;
12) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого
балансу - у разі створення юридичної особи в результаті поділу або виділу;
13) документи для державної реєстрації змін про юридичну особу, що
містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою
цієї статті, - у разі створення юридичної особи в результаті виділу;
14) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи
в результаті злиття та поділу - у разі створення юридичної особи в
результаті злиття та поділу;
15) список учасників з’їзду, конференції, установчих або загальних
зборів членів профспілки;
16) документ, що містить інформацію про розмір обов’язкових
платежів та інших обов’язкових витрат, сплата яких є необхідною для
започаткування діяльності товариства, у випадку, передбаченому абзацом
шостим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону.

17. В Україні існує можливість створення
представництв іноземної компанії двох видів:
 без створення юридичної особи
 зі створенням юридичної особи
 Згідно Податкового кодексу
України – ст. 14.1. 193

18. Жодна компанія не може існувати без
найменування. Безіменну компанію не
зареєструють, вона не зможе відкрити рахунок в
банку, оформляти контракти, укладати договори.
Найменування компанії – це дуже важлива
складова успіху просування Вашого бренду на
ринку.

19. Найменування компанії
(юридичної особи) складається
з двох частин:
[1]. організаційно-правової форми;
та
[2]. власної назви.

20. • Юридична особа може мати, крім повного найменування,
скорочене найменування.
• Найменування юридичної особи викладається державною мовою
та додатково англійською мовою (за наявності).
В Україні відсутня можливість офіційно реєструвати
найменування юридичної особи російською мовою.
• Найменування відокремленого підрозділу повинно містити слова
"відокремлений підрозділ" ("філія", "представництво" тощо) та
вказувати на належність до юридичної особи, яка створила
зазначений відокремлений підрозділ.
• Юридичні особи можуть використовувати у своєму найменуванні
імена (псевдоніми) фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви
і дати історичних подій, якщо вони присвоєні у порядку,
встановленому Законом України "Про присвоєння юридичним
особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних
осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій".
Основні вимоги до найменування
юридичної особи

21. Що заборонено:
 власна назва юридичної особи не може містити посилання на
організаційно-правову форму;
 найменування юридичної особи не може бути тотожним
найменуванню іншої юридичної особи (при цьому, не
вважається тотожними, наприклад, наступні найменування:
ТОВ “АБВ”, ПП “АБВ”, ГО “АБВ” і т.д.);
 у найменуванні юридичних осіб забороняється використання
повних чи скорочених найменувань органів державної
влади або органів місцевого самоврядування, або похідних
від цих найменувань, або історичних державних найменувань,
перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, - у
найменуваннях юридичних осіб приватного права;
 у найменуванні юридичних осіб забороняється використання
термінів, абревіатур, похідних термінів, заборона
використання яких передбачена законами України;
 інше.

22. Чи можливо купити готову компанію в
Україні?
Набувачем корпоративних прав може бути
нерезидент, який планує зайти на український ринок
для придбання готового бізнесу або ж для ведення
спільної діяльності.
Способи передання корпоративних прав можуть бути
такими:
• відчуження шляхом укладення договору (купівлі-
продажу корпоративних прав (усіх або частини прав),
міни, дарування);
• інвестування шляхом внесення до статутного капіталу
коштів або майна;
• вихід учасника корпоративних прав з підприємства з
переданням за заявою на користь третьої особи тощо.

23. Основні способи придбання корпоративних прав:
• внесок інвестиції до статутного капіталу підприємства в обмін на
корпоративні права (збільшення наявного статутного капіталу)
• безпосереднє придбання у власників діючих підприємств
корпоративних прав.
Перший спосіб: внесок інвестиції до статутного фонду підприємства
в обмін на корпоративні права.
Такий процес регулюється законами України "Про режим іноземного
інвестування" та "Про захист іноземних інвестицій на Україні". Згідно з
п. 3 ст. 1 Закону "Про режим іноземного інвестування" підприємством з
іноземними інвестиціями є таке підприємство, іноземна інвестиція в
статутному капіталі (фонді) якого становить не менш як 10 %.
Другий спосіб – це придбання нерезидентом корпоративних прав
компанії, яка створена й функціонує відповідно до законодавства
України.
Найбільш підходящою формою юридичної особи для купівлі є ТОВ.
Зміна власника, який володіє 100 % корпоративних прав, підлягає
державній реєстрації, процедуру й порядок якої передбачено в ЗУ "Про
державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та
громадських формувань".

24.  Переваги процедури:
– можливість придбати компанію з історією, ліцензією, статусом
платника ПДВ, іншими активами, у тому числі нематеріальними;
– можливість уникнути ризиків одержання дозвільної документації
та придбати вже готову фірму з пакетом дозвільної документації;
– наявність напрацьованих зв'язків і ділова репутація компанії;
– наявність клієнтської бази та знання цільової аудиторії.
 Недоліки процедури:
– відновлення бухгалтерського та кадрового обліку;
– відповідальність за можливі порушення в частині сплати
податків "старими господарями";
– одержання статусу в податковій службі "відсутній за місцем
знаходження" (у разі якщо фактичну роботу підприємства так і не
було розпочато);
– зміна адреси на реальну юридичну адресу, що зумовлює зміну
всіх документів, включаючи зміну Свідоцтва платника ПДВ,
проходження перевірок за фондами соціального страхування.

25. Статус бенефіціарів компаній в Україні
Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) підприємства
1. Підприємства, крім державних та комунальних підприємств,
зобов’язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника
(контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та
надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених
законом. (Згідно статті 64 ГКУ)
Цей обов’язок розповсюджується не тільки на новостворені
підприємства, але й на ті, що зареєстровані раніше.
Передбачено, що юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності
Законом від 14.10.2014 р. № 1701-VII «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів
юридичних осіб та публічних діячів», зобов’язані подати державному
реєстратору відомості про свого кінцевого бенефіціарного власника
(контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера)
їх засновника (учасника), якщо засновник (учасник) – юридична особа, або
про відсутність такого кінцевого бенефіціарного власника – упродовж 10-ти
місяців з дня набрання чинності цим Законом. Закон набрав чинності 25
листопада 2014 р., тобто до 25.09.2015 р. юридичні особи повинні розкрити
інформацію про своїх кінцевих бенефіціарів.
(Згідностатті64-1. ГКУ)

26. Зазначені вище відомості про бенефіціара
не повинні подавати:
1) юридичні особи, до реєстраційної картки на проведення
державної реєстрації яких інформація про кінцевого
бенефіціарного власника (контролера) не включається відповідно
до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”;
2) юридичні особи, засновниками (учасниками) яких є
виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники
(контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх засновниками
(учасниками). У такому разі засновники (учасники) – фізичні особи
є бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної
особи.

27. Загальні збори учасників
Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників. Поточне
керівництво здійснює виконавчий орган (колегіальний або одноособовий),
який звітує про свою роботу загальним зборам.
1. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх
питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними
зборами до компетенції виконавчого органу.
2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх
учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства
на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію
товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не
встановлено законом.
3. Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами
товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і
товариством.
4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах
товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як 10% голосів, можуть
вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання
загальних зборів не виконана, ці учасники мають право скликати загальні збори.
5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

28. Процедура проведення загальних зборів
акціонерів
Загальні збори акціонерів в Україні мають проводитися не пізніше 30
квітня року, наступного за звітним.
(Згідно ч.2 ст.32 ЗУ «Про акціонерні товариства»)
Для скликання загальних зборів необхідно:
1. Прийняти рішення про проведення зборів.
2. Скласти перелік акціонерів, які мають право участі у загальних
зборах.
3. Відіслати персональні письмові повідомлення акціонерам про
проведення загальних зборів
4. Опублікувати в одному з офіційних видань НКЦПФР (наприклад,
в щоденній газеті «Бюлетень. Цінні папери України») повідомлення
про проведення загальних зборів.
5. Надати акціонерам можливість ознайомиться з документами.
6. Вирішити долю пропозицій акціонерів щодо порядку денного.
Повідомити про зміни у порядку денному, якщо такі є.
7. Затвердити форму і текст бюлетеня для голосування.
8. Призначити реєстраційну комісію.

29. Порядок проведення загальних зборів акціонерного
товариства встановлюється його статутом, а в разі, якщо він
не встановлений статутом, - рішенням загальних зборів.
Головує на загальних зборах голова наглядової ради, член
наглядової ради чи інша особа, уповноважена наглядовою
радою, якщо інше не передбачено статутом.
Проведення загальних зборів включає наступні етапи:
1. Реєстрація акціонерів.
2. Розгляд питань відповідно до порядку денного.
3. Голосування.
4. Підбиття підсумків.
Процедура проведення загальних
зборів акціонерів

30. Отримання дивідендів неризидентами
При виплаті дивідендів юридичним особам — нерезидентам
авансовий внесок з податку на прибуток нараховується
в загальновстановленому порядку. Додатково резидент має
утримати податок на доходи нерезидента при виплаті дивідендів
згідно з правилами. (Згідно п. 141.4 ст. 141 ПКУ)
Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 цієї статті резидент або
постійне представництво нерезидента, які здійснюють
на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім
постійного представництва нерезидента на території України)
будь-яку виплату доходу (у т.ч. у вигляді дивідендів (абзац «б»
пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) з джерелом його походження
з України, отриманого таким нерезидентом від здійснення
господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента,
які ведуться в національній валюті), утримують податок з таких
доходів за ставкою у розмірі 15 % їх суми і за їх рахунок.
Податок на доходи нерезидентів сплачується і у разі
реінвестиції дивідендів, спрямованих на збільшення статутного
капіталу товариства.

31. Створення трастів в Україні засновується згідно Глави 70
Цивільного кодексу України, УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ.
Стаття 1029
Договір управління майном
1. За договором управління майном одна сторона (установник
управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк
майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату
здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах
установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
2. Договір управління майном може засвідчувати виникнення в
управителя права довірчої власності на отримане в управління
майно.
Законом чи договором управління майном можуть бути
передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
(Стаття 1029 із змінами, внесеними згідно із Законом N 980-IV
(980-15) від 19.06.2003)

32. Дякуємо
за
увагу!