Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Захист прав суб'єктів підприємництва

685 views

Published on

Захист прав суб'єктів підприємництва

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Захист прав суб'єктів підприємництва

  1. 1. Захист прав суб’єктів підприємництва ВИКОНАЛИ: СТУДЕНТКИ ГРУПИ ЕМБ-502 ГИЛКА О., ШИШЛО К.
  2. 2. Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ч. 4 ст. 13). Основним законодавчим актом, що регулює стан і розвиток підприємництва в Україні, є Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року, який визначає загальні правові, економічні і соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) і його державної підтримки. Стаття 42 Господарського кодексу визначає підприємництво як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання і підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
  3. 3. Види суб’єктів господарювання наведено в ч. 2 ст. 55 ГК, де зазначено, що суб’єктами господарювання є: 1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), створені ними для здійснення господарської діяльності.
  4. 4. Під захистом прав суб’єктів господарювання розуміють: Систему заходів (форм і способів діяльності), котрі здійснюються відповідно до закону як суб’єктом господарювання самостійно, так і через уповноважених осіб, і спрямованих на запобігання й усунення погроз порушення прав відповідних суб’єктів, усунення перешкод здійсненню цих прав, відновлення порушених прав і правового статусу та притягнення порушників до відповідальності .
  5. 5. В ст. 20 Господарського кодексу України, щодо захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів передбачено: 1. Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. 2. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно- господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. 3. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
  6. 6. Гарантії держави щодо захисту прав суб'єктів господарювання можна розділити на: загальні і майнові. •Майнові гарантії права суб'єктів господарювання полягають у тому, що держава шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур гарантує недоторканність майна України та забезпечує захист права їх власності. • Загальні гарантії полягають у тому, що гарантують усім господарюючим суб'єктам незалежно від форми власності рівні права і створюють рівні можливості доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
  7. 7. Ст. 147 ГК України декларує: 1. Майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом; 2. Вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом; 3. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також ор- ганами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону; 4. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у ст. 20 ГК.
  8. 8. Чинне законодавство виділяє наступні форми захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів: 1. Нотаріальний захист прав суб’єктів господарювання. 2. Адміністративний захист. 3. Претензійний порядок врегулювання спорів. 4. Судовий захист прав суб’єктів господарювання.
  9. 9. Нотаріальний захист прав суб’єктів господарювання За ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють на документах, що встановлюють заборгованість, виконавчі написи. Нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Стягнення за виконавчим написом провадиться так само, як і виконання судових рішень. Тому за юридичною силою виконавчий напис, вчинений нотаріусом, прирівнюється до рішення суду.
  10. 10. Адміністративний захист Адміністративний захист – це засіб адміністративного примусу, який застосовується як при наявності, так і при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усуненню їх шкідливих наслідків. Адміністративно-правовими засобами захисту є ряд передбачених ст. ст. 240–247 Господарського кодексу України: – безоплатне вилучення прибутку; – накладення штрафу; – стягнення обов’язкових зборів; – призупинення операцій за банківськими рахунками суб’єктів господарської діяльності; – застосування антидемпінгових процедур; – припинення експортно-імпортних операцій; – застосування індивідуального режиму ліцензування; – обмеження та зупинення діяльності суб’єктів господарювання; – скасування державної реєстрації.
  11. 11. Претензійний порядок врегулювання спорів Досудове врегулювання господарських спорів – це сукупність заходів, що підлягають здійсненню господарюючими суб’єктами, права яких порушені, для безпосереднього вирішення спорів, що виникли, з підприємствами та організаціями, які порушили май- нові права та інтереси, до звернення з позовом до господарського суду. Значення досудового врегулювання господарських спорів розкривається через функції, які виконує ця стадія господарського процесу. По-перше, досудове врегулювання покликане забезпечи- ти якомога швидше відновлення порушених прав підприємств та організацій. По-друге, воно сприяє виявленню і усуненню причин та умов виникнення господарських правопорушень. По-третє, досудове врегулювання сприяє організації та підвищенню рівня укладання та виконання господарських договорів.
  12. 12. Судовий захист прав суб’єктів господарювання Перш за все, згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України права суб’єктів господарювання захищаються судом. Причому відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. У сфері господарювання особливу роль відіграє система господарських судів, хоч і не виключає захисту деяких прав судами загальної юрисдикції. Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право звернення до господарського суду усіх юридичних осіб, а також громадян, які займаються підприємницькою діяльністю. Господарському суду підвідомчі також спори за участю іноземних фірм, організацій та громадян-підприємців, які знаходяться на території іншої держави.
  13. 13. Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може: – визнати недійсним предмет спору; – виходити за межі позовних вимог з метою захисту інтересів позивача або третіх осіб; – зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню з заінтересованої сторони; – стягувати в дохід бюджету зі сторони, що порушила терміни розгляду претензії, штраф; – стягувати в дохід бюджету штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів за ухилення від виконання рішень-господарського суду; – відстрочити виконання рішення.

×