...

1. Гуси-лебеді
Художник Клеопа Марина

2. Жили собі чоловік і жінка та мали вони дочку і сина маленького.
- Доню, - каже мати, - ми підемо на роботу, принесемо тобі пряників, платтячко пошиємо і
хустинку купимо, а ти будь розумницею, братика доглядай і нікуди не ходи. Пішли собі батько
з матір’ю, а донька забула, що вони їй наказували. Посадовила братика на травицю під
віконцем, а сама на вулицю побігла. Забавилася, загралася...

3. Налетіли гуси-лебеді, підхопили братика та й понесли на крилах світ за очі. Прийшла
дівчинка, глянула - нема братика! Кинулася сюди, кинулася туди - нема!
Гукала, сльозами вмивалася, примовляла, що дістанеться їй від батька й матері, але братик
не відгукувався. Вибігла в чисте поле, бачить - майнули вдалині гуси-лебеді та й зникли за
темним лісом.

4. А ті гуси-лебеді лиху славу мали - багато шкоди завдавали й малих діток викрадали.
Здогадалася дівчинка, що це вони її братика забрали, кинулася навздогін. Бігла, бігла, коли
бачить – піч стоїть.
- Пече, пече, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
- З’їж мого житнього пиріжка – скажу!
- О, мій татко пшеничні пече, я не їм - куди там твої житні!
Образилася піч і нічого не сказала.

5. Побігла далі дівчинка, бачить – яблунька росте.
- Яблунько, яблунько, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
- Скуштуй мого дикого яблучка – скажу.
- О, та в мого татка садові ростуть, я не їм. Куди там твої, дикі!
І яблунька нічого не сказала. Побігла далі дівчинка. Тече молочна річка, киселеві береги.
- Молочна річко, киселеві береги, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
- Спробуй мого киселику з молочком, скажу.
- О, я й вершків у свого татка не їм! І річка нічого не сказала.1

6. Довго бігала дівчинка полями, лісами. Вже й вечоріти стало, нічого робити, треба додому
повертатися. Коли бачить – стоїть хатка на курячих лапках, з одним віконцем, навколо себе
обертається. У хатинці стара Баба-Яга сидить і пряжу пряде. А на лавці її братик срібними
яблучками грається. Зайшла дівчинка до хатки:
- Добрий день, бабусю!
- Добрий день, дівчинко! Ти чого прийшла?
- Я лісами, болотами блукала, сукню намочила, от прийшла погрітися.
- Ну, то сідай і пряди.

7. Дала Баба-Яга дівчинці веретенце, а сама пішла кудись. Пряде дівчинка, пряде – коли це з-
під печі мишка вибігає і каже:
- Дівчинко-дівчинко, дай мені кашки, я тобі щось добре скажу.
Дала дівчинка мишці кашки, от вона і каже:
- Баба-Яга пішла лазню топити, там вона тебе вимиє–випарить, у печі засмажить і з’їсть.
Сидить дівчинка ні жива, ні мертва, плаче, а мишка їй і каже:
- Не чекай, бери братика й біжи звідси, а я за тебе веретенце попряду.

8. Схопила дівчинка братика і навтьоки. А Баба-Яга підійшла до віконечка й питає:
- Дівчинко, чи прядеш ти? - Мишка їй відповідає: - Пряду, бабусю…
Натопила Баба-Яга лазню та й пішла за дівчинкою. Бачить, а в хаті нікого немає. Як закричить
Баба Яга: - Гуси-лебеді, мерщій наздоганяйте втікачів! Сестра братика забрала!
От добігли діти до молочної річки, бачать - летять гуси-лебеді:
- Річко, матінко, сховай нас! - Скуштуй мого киселику з молочком!
Нічого робити дівчинці, скуштувала. Сховала річка дітей під берегом, гуси й пролетіли.

9. Вийшла дівчинка, подякувала, й знов біжить з братиком. А гуси повернулися, летять їм
назустріч. Що робити? Біда! Аж бачать, яблуня росте.
- Яблунько, матінко, заховай нас.
- Спробуй мого дикого яблучка.
Дівчинка швиденько скуштувала, от яблунька і накрила дітей своїми вітами, гуси й пролетіли.

10. Вийшли вони зі схованки і знову в дорогу. А гуси вгледіли, та за ними. Близько підлетіли, вже
над головами крилами б’ють, от-от братика з рук вихоплять! На щастя, піч серед дороги
стоїть:
- Пічко, матінко, заховай нас! - З’їж мого житнього пиріжка!
Дівчинка швиденько пиріжок до рота вклала, а сама з братиком у піч сіла. Гуси покружляли -
покружляли та й ні з чим полетіли.

11. А діти чимдуж додому. От тільки встигли у хату ступити, а тут і тато з мамою повернулися,
пряників і обновок принесли.