2. Жили собі дідусь і бабуся. І була в них онучка – Машенька. Покликали якось
подружки Машеньку до лісу, по гриби. Відпустили онучку бабуся з дідусем.
- Іди, тільки гляди, від подружок не відставай, а то заблукаєш, - сказали вони.
3. Прийшли дівчата до лісу, почали гриби, ягоди збирати. А Машенька деревце за
деревцем, кущик за кущиком, та й зайшла далеко-далеко від подружок. Почала
вона їх гукати. А подружки не чують, не відгукуються. Зайшла вона в самі хащі.
Бачить, хатка стоїть. Постукала Маша у двері - не відчиняє ніхто. Штовхнула, а
вони й відчинилися. Увійшла Маша в хатку і сіла біля віконця, на лавку.
4. Сидить і думає: «Хто ж тут живе? Чому нікого не видно?» А в тій хатці жив
величезний ведмідь. Тільки його у той час дома не було.
Повернувся ввечері ведмідь додому, побачив Машу, зрадів:
- Ага, - каже, - тепер не відпущу тебе! Будеш у мене жити. Будеш пічку топити,
кашу варити, мене годувати.
5. Засмутилася Маша, зажурилася, та нічого не вдієш. Залишилася вона у ведмедя
жити. Ведмідь на день в ліс піде, а Маші наказує нікуди без нього не ходити.
- Якщо підеш, - каже, - все одно спіймаю і тоді вже з’їм!
Стала Маша думати, як їй від ведмедя втекти. Думала-гадала, та й придумала.
6. Одного разу повертається ведмідь з лісу, а Маша йому й каже:
- Ведмедю, ведмедю, відпусти мене на один день у село: я дідусеві й бабусі гостинця віднесу.
- Ні, - каже ведмідь, - ти у лісі заблукаєш. Давай, я сам віднесу!
А Маші того й треба було. Напекла вона пиріжків, дістала великий короб та й каже ведмедю:
- От, дивись, я в короб пиріжки покладу, а ти їх дідусеві з бабусею віднеси. Та гляди, короб не
відкривай, пиріжки не виймай. Я на дуб вилізу, за тобою стежитиму!
7. - Добре, - відказує ведмідь, - давай короб! А Машенька до нього:
- Вийди на ґанок, подивися, чи дощик не йде?
Як тільки ведмідь вийшов, Маша у короб влізла, а тарілку з пиріжками на голову поставила.
Повернувся ведмідь, дивиться - короб готовий. Узяв його на спину та й пішов у село. Іде
ведмідь між ялинами, йде між берізками, у ярки спускається, на горбочки піднімається. Йшов-
йшов, стомився і каже:
- Сяду на пеньок, з‘їм пиріжок!
8. А Маша із короба:
- Високо сиджу, далеко бачу, не сідай на пеньок, не їж пиріжок! Неси
бабусі, неси дідусеві!
9. - Диви яка! І справді бачить!
Підняв він короб і далі пішов. Прийшов у село, знайшов будиночок, як Маша
казала, а назустріч йому - дідусь з бабусею:
- Я вам від Маші гостинця приніс, - каже.
10. А собаки занюхали ведмедя і кинулися на нього. З усіх сторін біжать,
гавкають. Злякався ведмідь, кинув короб і навтьоки. Підійшли дідусь з
бабусею до короба, відкрили кришку, а там Машенька - ціла і
неушкоджена!
