...

1. Гаманець
Художник Сергій Олена

2. Жили собі чоловік і жінка, і мали вони пару волів. А в сусідів віз був. От як прийде неділя чи свято яке,
беруть собі одні сусіди волів і віз та й до церкви їдуть чи в гості. Наступної неділі – інші. Так і ділилися.
Якось жінка, господиня волів, і каже чоловікові:
- Відведи волів на базар і продай. Купимо собі коней і воза, та й будемо самі до церкви чи до родичів
їздити.
Накинув чоловік мотузку волам на роги та й повів їх на ярмарок.

3. Веде худобу, коли це доганяє його вершник на коні.
- Здоров був!
- Здоров!
- А куди волів ведеш?
- Продавати.
- Виміняй волів на мого коня.
- Давай!
Проміняв чоловік волів на коня, їде верхи.
А назустріч йому ґазда корову на ярмарок веде.
- Здоров був!
- Здоров!
- А куди це ти їдеш?
- Вів я на ярмарок волів продавати, та й на коня виміняв.
- Проміняй мені коня на корову – відказує ґазда.
- Давай!

4. Та й помінялися. Веде чоловік корову, а навпроти
інший господар свиню жене.
- Здоров був!
- Здоров!
- А куди це ти корову ведеш?
- Так водив я на ярмарок волів, та й на коня виміняв, а
коня - на корову.
-Проміняй свою корову на мою свиню.
- Давай!
От жене він свиню, а назустріч йому якийсь
чоловік вівцю веде.
- Проміняй свиню на вівцю.
- Давай!

5. Жене вже чоловік вівцю і стрічає дорогою селянина, що
несе гусака на продаж.
- Проміняй вівцю на гусака, - каже.
- Давай!
Пройшов чоловік з гусаком ще трохи, коли це стрічає
хазяїна з півнем. Розговорилися.
- Проміняй мені гусака на півня.
- Давай!
Йде чоловік, півня несе та й зустрічає подорожнього
з порожнім гаманцем. От подорожній і каже:
- Знайшов я гаманець, давай мінятися!
- Давай!

6. Сховав чоловік гаманця та й далі на ярмарок шкандибає. Підходить до моста. А щоб річку переплисти, треба
поромщикам заплатити, а нічим. Перевізники й кажуть йому:
- Хоч гаманець дай, то перевеземо. Віддав чоловік гаманця.
А там недалеко чумаки з валкою краму стояли. Як почули вони, за що чоловік гаманця віддав, та й почали сміятися.
- Що, - питають, - твоя жінка тобі за це зробить?
- Та нічого! – відказує чоловік. - Скаже: "Хвала Богу, що хоч сам живий повернувся".

7. От і побилися вони об заклад, кажуть: коли й справді твоя дружина так скаже, віддамо тобі дванадцять возів з
крамом та ще й волів на додачу. Вибрали одного зі своїх та й послали до тої жінки. От приходить він.
- Здрастуй, жінко! – каже. - А ти про свого чула? - Ні, не чула. А що?
- Так твій чоловік волів на коня проміняв. - От добре! Воли недорого коштують, як-небудь і зберемося купити.
- Та й коня на корову виміняв. - Це ще краще: буде з молоком.
- А корову за свиню віддав. - І то добре: будуть у нас свої поросятка, а то щоразу купувати доводиться.
- Та й свиню на вівцю проміняв.
- І це не зле: будуть у нас ягнятка та вовна, буде мені що взимку прясти.

8. - Та й вівцю за гусака віддав. - Ну то й що? Будуть у нас яєчка-крашанки та перо.
- Але ж він і гусака на півня виміняв. - А це ще краще! Буде півник зранку на роботу будити.
- Та й півника за гаманець віддав. - Не біда. Як хто заробить - він чи я, чи діти - у гаманець складатимемо.
- Та й гаманець за переправу віддав. - Ну що ж, слава Богу, що хоч сам живий повернувся.
Чумакам нічого було робити - мусили вони віддати чоловікові дванадцять возів з крамом.