1. Розробка уроку: "Козаку найперше – воля, козакунайперше
– честь."
Мета:розширення і уточненнязнаньучнів про козацькудобу, про
козацькихгетьманів, про озброєннякозаків.
Словник:гетьман, булава, бунчук, шабля, порохівниці.
Хід уроку.
- Діти, сьогодні ми поговоримо про українськуминувшину – про
славнуЗапорізькуСіч. Багато часу пройшловідтоді, але не
забуваютьсятігероїчнічаси.
Народження українського козацтва належить до сивої давнини, а саме XV ст.,
коли більшість українських земель була опанована Польсько-Литовською дер-
жавою.
- Діти, а кого ви тут бачите? А звідкивизнаєте, щоцекозак-запорожець? А де
жили козаки-запорожці?
Так. Звичайно, цекозак. Про цекрасномовно, насамперед, говорить його чуб –
оселедець. І ви уже знаєте, щокозаки жили на ЗапорізькійСічі, яка
булагрізнимбойовимукріпленням.
Нестерпний гніт змушував українців тікати з рідних місць на південь у вільні
степи, які у народі називали Диким полем. Тут не було ані селищ, ані міст, ані
якоїсь влади — лише безлюдний неозорий степ з буйними травами. Тільки де-не-
де можна було натрапити на острівці лісів. Саме тут втікачі і знаходили собі
притулок.
Щоб уникнути пограбувань, козаки поступово стали тікати за Дніпровські
пороги.
Треба сказати, що в ті часи нижню течію Дніпра перегороджували дев'ять
порогів — ряди кам'яних скель заввишки 4—7 м. Тому важко було наважитися
перетнути бурхливі пороги. Та козаки на своїх човнах — чайках — долали той
небезпечний шлях.
Звідтоді Дніпровські пороги та козаки стали «рідними братами» на кілька віків,
а козаків стали називати запорожцями
Грізними та непривітними були Дніпровські пороги для чужинців. Сюди не
могла досягнути ані рука королівського чиновника, ані рука пана-узурпа-тора,

2. ані укази самого короля. Саме Дніпровські пороги робили запорожців
недосяжними й для бусурманів.
— Ой ти, Дніпре, ой ти, батьку,
Кажи мені всю правдоньку:
А де броди глибокії,
А де броди міленькії?
— Аде кручі високії,
То там броди глибокії,
А де кручі низенькії,
То там броди міленькії.
НаСічійшложиття за своїми законами, за своїмизвичаями. Ось як про це сказано
в одному з народнихпереказів “Життя і звичаїкозаків”.
Запорожці – то народ бувстаранний, великий зростом, дужий, не нам рівня.
Вони були все захожіповолі. Ідутьбуло до свого царства. В одного жінка клята,
то вінїїкине, іншого неволя та панщина заїдала, то і той сюдитіка; іншого
охота тягла.
Запорожці жили не так, як ми. У них жінок не було. Сорочки, штанисаміпрали,
самі латали, самівони й куховарили. Хлібаякікозакисіяли, які й ні. Більше – щоні.
А що вони їли? Козаку що б не случилось, те й умеле. Козак – як мала дитина:
хочбагатопоїсть, хоч мало – наїсться. Їли вони, що Бог дасть: і хлібсвятий, і
рибу, і м’ясо… Варили галушки, юшку, куліш – як і ми. А варили в казанах з
червоноїміді. Поставить казанок на кабицю, або на триногахпочепить, та й
варить.
Одягалисязапорожці по достатках. Одні в дорогих каптанах ходили, а інші – як у
пісніспівають:
Жив собікозакГолота.
Була на ньому шапка-бирка,
Зверху – дірка,
Соломою шита,
Вітромкрита,
Кудивіє,туди й провіває,
Молодого козаченька
Та й прохолоджає.
Шапки носили гострі, смушеві, а в іншихчервоне дно та гостре, так щонабік і
хилиться. Військо, кажуть, добре одягалося… (“Савур-могила”).
- Діти, а можливовизнаєте, яка зброябула у козаків-запорожців?
Зброякозаків – рушниця і шабля. Дехто з козаківмав короткий спис і стріли, але
рідше. Найважливішоюкозацькоюзброєюбуларушниця. І щещо?

3. Так, шабля. Вона спочаткубулапоширена у козаків, як і рушниця, а пізніше стала
почесноюлицарськоюзброєю, улюбленою “ненькоюрідненькою, панночкою
молоденькою” – як вони їїназивали.
Яка щезброябула у козаків? Ми вже про це з вами говорили.
Так. Теждоситьпоширений у козаківбувспис. Вінробився з тонкого і м’якого
дерева (2-3 м) з залізним наконечником. Дужерідкострічалисябойовісокири.
- Отже, хтоскаже, яку зброювони при собі носили?
А ось як пише Д. Яворницький про одяг та озброєннязапорізькихкозаків:
Коженкозакмав при собічотирипістолети й носив два з них за поясом, а два у
шкіряних кобурах (відтатарського “кобур” – шкірянийчохол). Причепленихззовні
до шароварів. Рушницями, пістолетами й шаблямизапорожці особливо любили
шикувати і звертали на них великуувагу, оздоблюючи дорогою оправою та
прикрасами, й завждинамагалисяутримуватиїх у великійчистоті (через що й
побутуваввислів “ясна зброя”): “зброя у них вся була прикрашена золотом та
сріблом, на зброю вони витрачали все своєбагатство: той не козак, коли в
ньогопоганазброя”; тільки перед походами запорожцізмочувалипістолети й
рушницірозсолом, щоб вони не іржавіли й не “граловраже око на яснійзброї”.
Списи й ратищатакож широко використовувализапорожці: “козакові без
ратища, як дівчині без намиста”. Зісписів, щодійшли до нашого часу, видно, щовсі
вони виготовлялися з тонкого й легкого дерева завдовжки в п’ятьаршинів. На
кінціратищабувзалізний наконечник, а на нижньомупоясідвіневеличкі, одна під
одною, дірочки для ремінноїпетлі.
До всьогоописаногоозброєннязапорізькихкозаківслідщедодатиятагани,
кинджали, ножі й панцери, котрітакожбули у вжиткузапорізькихкозаків, хоча й
не становили їхнього, так бимовити, національногоозброєння, їх заносили з
віддаленихвідзапорізькихвільностей земель і країн.. панцери, зокрема,
носилисядуженебагатьма. Нарешті, до
озброєннязапорізькихкозаківслідвіднеститакожроги, ладівниці й череси. Роги
для пороху запорізькікозакивикористовували в давнішнічаси. Пізнішезапорожці
почали носитиготовіпатрони в так званихладівницях. Ладівниці у
запорожцівбулирізними: кістяними, металевими, шкіряними, у виглядігарбуза,
серця, фляжки тощо: їхзбереглося до нашого часу дужебагато. Крім того,
запорожцівикористовувалищеширокішкірянічереси, котрі вони носили на
грудях, заповнюючи у два чи в три ряди патронами з кулями та порохом,
мовсучасніпатронташі.
Запорізькікозакиволоділисвоєюзброєюізвражаючоюмайстерністю. Відповідно
до озброєння самого козакавиготовляли “рондик”, тобтозбруюйогобойового
коня: у багатогозапорожця на коня одягаласявуздечка з “байраком” або
мундштуком і лакованимремінним поводом, ясно-червонийчапрак.

4. А ще, діти, козакидуже любили коней. Вонинібизросталися з ними. Козак навчав
коня різних штук і прив’язував до себе, моввірну собаку. Говорив до нього,
називав братом, товаришем, а вмираючи, давав різнідорученнянібилюдині.
Без коня важкоуявитисобіжиттякозака і не випадково в
українськихнароднихпіснях, думах вінпостійновиступає як вірний друг козака,
побратим.
У козаківбув і свій флот. Козацькікораблізвалисячовнамиабо чайками. На них
вони ходили у бойові походи.
Самі ж козаки, крім того, що славились як сміливівоїни, булище й на всі руки
майстри. Серед них булитеслі, стельмахи, ковалі, зброярі. Кожум’яки, римарі.
Шевці, бондарі. Вонисамісобі і одяг шили, і взуття. Жили козаки дружно,
питаннявирішувалиспільно.
- Діти, а як видумаєте, хтобув за головного наСічі?
- Так. Гетьман, кошовийотаман. А кого називалигетьманом?
- Так, від Богдана ХмельницькогогетьманомназиваливолодарівУкраїни. Вінбув і
суддею, і адміністратором. Гетьманкозакамбув за порадника. Козаки
шанобливойогоназивалибатьком. Вінбув у них у пошані. Символом
гетьманськоївладибула булава і печатка військазапорозького. Лише
гетьманмав булаву – символ влади і печатку.
А якихгетьманівнашоїславетноїУкраїнивизнаєте? Так. ЦеІванСірко, Дорошенко,
Сагайдачний, Богдан Хмельницький.
Першим гетьманомЗапорізькоїСічі. Який став на захистукраїнського народу, був
Богдан Хмельницький. Ось сьогодні я розповім вам легенду, у якійрозповідається,
звідкипішлопрізвище й ім’я Богдана Хмельницького.
На горі жив дід з бабою. Біля них рісгустий-густийхміль. У діда з бабою не
булодітей і вони журились. Якосьранкомдідвийшов з хати і поручпочувніби
дитячий плач. Дідпішов на цей плач і у густому-густому хмелю знайшов
хлопчика. Дитина лежала перед ним, а на головіунеїсяялосонце.
Дідперехрестився, взяв дитину і приніс до хати. І сонцепішло за ним. І засяяла
старенька хатинасонячнимипромінцями, і раділидід з бабою. Назвали
воницюдитину Богданом. Боніби Бог дав їм дитя, а прізвище дали Хмельницький,
бо в хмелізнайшли хлопчика. Ріс Богдан не по днях, а по часах. Скоро виріс. До
нього сходились козачки. Щовінскаже, всійогослухались. Богдан
зісвоїмикозакамипобудувавнеподаліксвогобудинкуцеркву, а
підцерквоювикопавльохи, якими водив своїконі до Тясминунапувати. А як
нападали на нього вороги, то він уходив з козаками у цільохи, а
потімзненацькавиходили вони і перемагаливорогів. Сильнабулалюдина Богдан
Хмельницький.

5. У пам’ятінародній Б. Хмельницькийлишився як національний герой,
видатнийдержавнийдіяч, талановитийполководець і дипломат.
Закріпленняматералу.
Бесіда:
А щеякихотаманів-козаківвизнаєте?
Так, це і Дорошенко, і Сагайдачний, й ІванСірко.
- А піснювизнаєте про отаманів?
Звучитьзаписпісні “Ой, на горі та женціжнуть”.
Підсумок уроку:
Козацтво — дивовижнеявище у всійсвітовійісторії. Народ, який не
мавсвоєїдержавності, створив регулярнізбройнісили, які є неодмінноюїїознакою.
Домашнє завдання:
Підготувати розповідь про видатних українських отаманів.