2. 9 березня 1814р. темної ночі перед самим світанком, в селі
Моринцях на Черкащині в хаті Григорія Шевченка блиснув у
вікні єдиний на все село вогник і народилася нова кріпацька
душа для пана, а для України ― великий співець Тарас
4. Через рік (1815р.) родина Шевченків переїхала
до будинку Кирилівки, яку купили батьки
Григорія Івановича та Катерини Якимівни,
склалися та купили за 200 карбованців
асигнаціями ділянку землі з хатою.
5. Пролунав уже дзвінок,
починається урок.
Він незвичний і цікавий,
До нас гості завітали.
Повернемось обличчям до гостей
І лагідно промовим: «Добрий день».
Григорій Іванович Шевченко і Катерина Якимівна
Бойко були кріпаками у поміщика Енгельгардта
6. У Тараса були
старша сестра та
брат — Катруся і
Микита та
молодші за нього
— Йосип, Яринка
і сліпенька
сестричка
Марійка.
7. Коли Тарасові виповнилось 8 років, померла
мама, а на 11 році його спіткало нове горе –
помер батько.
8. У 11 років Тарас найнявся до
дяка Петра Рубана,який ще до
того був учителем в школі . А у
дяка він не лише носив воду, не
лише топив пічку і прибирав у
хаті, а й ще і перевіряв завдання
у школярів, коли дяк був
напідпитку. То він ще й трохи
був учителем.
9. Тарас пішов у маєток до управителя, щоб взяти дозвіл
навчатися малювати і більше не повернувся. Пан
Енгельгардт забирає Тараса в Петербург . Він стає
козачком у пана.
10. Михайло Вієльгорський
Карл Брюллов
Василий Жуковский
Євген Гребінка
Друзі Тараса Шевченка
Тарас Шевченко
Зустріч в
Петербурзі з
земляком-
художником
Сошенком змінила
долю Шевченка.
11. Відпускна. Друзі викупили Шевченка у пана
Енгельгардта за 2 500карбованців. У 24 роки
Тарас стає вільною людиною.
12. В 1845 році Тарас Григорович Шевченко
закінчив Петербурзьку академію з двома
срібними медалями і званням “вільного”
14. Його вірші сповнені любові до простого українського
народу, своєї Батьківщини, рідного краю.
15.
16. За бунтарські вірші 33-річного Тараса Шевченка забрали в
солдати. 10 років заслання рядовим солдатом із забороною
17. Коли Шевченко був на засланні в далеких
степах Казахстану, він дуже тужив за
Україною.
О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся, ... Але не
каюсь.
18. 10 березня 1861 року Великого Кобзаря не стало. Поховали його
в Петербурзі на Смоленському кладовищі.
19. Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
У травні того ж року перевезли прах Тараса в Україну.
Поховали
його на Чернечій горі , поблизу Канева.(як заповідав
поет).