Бібліографічна пам’ятка до 180 річчя від дня народження С.В. Кульженка

1. Управління культури
Дарницької районної в м. Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Бібліотека № 156
Життя дається
на добрі діла
( До 180 річчя С.В. Кульженка )
Бібліографічна пам’ятка
м. Київ - 2017

2. КУЛЬЖЕНКО СТЕФАН ВАСИЛЬОВИЧ-
український друкар, один з найуспішніших
підприємців свого часу в Україні та Російській
імперії.
Ми пропонуємо читачам бібліографічну
пам’ятку присвячену 180-річчю видатного
українського книговидавця.
Укладач: Гранкіна З.О.
Комп’ютерний набір: Братікова І.Г.
Гранкіна З.О.

3. Народився Стефан в містечку Баришівці 5
січня 1837 року в сім’ї з козацького роду. Його
батько торгував вином у Києві. Мати померла
коли хлопцю йшов 7-й рік. Після смерті матері
виховувався у родички. Близько року навчався
вдома під наглядом учителя, потім його відвезли
до Києва, де він жив на квартирі й спочатку два
роки відвідував пансіон Полонського на
Печерську, а після того поступів до 2-го класу
духовного училища при Софійському соборі.
Після смерті опікунки змушений був залишити
училище, бо батько не мав змоги оплачувати його
навчання.
У липні 1848 року, випадково потрапивши
до книжкової крамниці й поспілкувавшись з ії
власником – угорцем І Вальнером, став на 7 років
одним із 16 учнів при його друкарні. Виявив
кмітливість і вправність, залучався як наставник
до робіт у друкарні при Київо-Печерський лаврі.
В 1855 році, після закінчення навчання,
зали-шився працювати у І.Вальнера. Після
банкрутства останнього став машиністом у
друкарні при Губернському управлінні, а потім
літографом у друкарні Гаммершмідта. Мешкаючи
в будинку Гаммершмідта, опанував німецьку
мову. Любив музику й спів. Щоб слухати їх ходив
до костелу.

4. В 1858 році став управляючим у невеликих
за потужностями літографії та друкарні О.
Сементов-ського.
У жовтні 1859 року одружився з
престижною модисткою П. Ткаченко. Вона купила
будинок на розі Хрещатика і Трьохсвятительської,
до якого перебрався і С. Шульженко. Коли у
власника друкарні виникли серйозні фінансові
проблеми, Кульженко, щоб поліпшити своє
матеріальне становище, за сприяння свого
однокласника по навчанню у І.Вальнера-
Буткевича – став спочатку конторником, а потім
управляючим у друкарні родича Буткевича І.
Давиденка. Підприємство Давиденка мало
найсучасніше на той час устаткування, виконувало
широкий асортимент замовлень.
Влітку 1864 року Кульженко взяв друкарню
І. Давиденка в оренду на 10 років. На отримані в
кредит гроші придбав додаткове обладнання, а вже
В1867 році поїхав до Німеччини і купив там
нове устаткування.
1870 рік – відвідавши Всеросійську виставку
в Санкт-Петербурзі, придбав парового двигуна
(використання таких на той час було ноу-хау для
вітчизняної поліграфії), а повернувшись додому,
потрапив на похорони дружини, яка раптово
померла від крупу. В осені 1871 року одружився
вдруге.

5. 1874 року в друкарні Кульженка побачили
світ перекладені Михайлом Старицьким на
українську мову «Казки Андерсена», з
передмовою та ілюстраціями Миколи Мурашка.
Наприкінці 1875 року відкрив на Хрещатику свій
перший «писчебумажный магазин», який згодом
перетворився на популярну серед киян книгарню.
1876 року відвідав Париж, Відень і Берлін, де
придбав нове устаткування. Повернувшись додо-
му, відкрив фабрику конторських книг.
Навесні 1879 року придбав у Василя
Тарковського ділянку землі в Києві і почав там
будівництво нової друкарні.
1882 року вперше демонстрував продукцію
своїх підприємств-конторські книги, шкіряні
вироби, монограми на Всеросійській виставці в
Москві й отримав Велику срібну медаль.У1886,
1895, 1896 роках його продукцію також
відзначили срібними та золотою медалями.
1884 року відкрив стереотипне відділення
друкарні. У 1885 – відділення з виготовлення
конвертів. А у 1886 – відділення з виробництва
коробок. Налагодив також випуск відривних
календарів.
1886 року почав друкувати щоденну газету
«Киевское слово».Саме тут вперше побачили світ
твори Олександра Купріна «Миниатюри» та
Киевские типы».

6. У1886 року купив у професора анатомії
Володимира Беца фототипію,виконував на ній
замовлення для Одеси, Харкова, Полтави, Ніжина,
навіть Москви. До 1890-х років у Шульженка
працювало близько 80 осіб, а вже через кілька
років - більше 200. 1905 року на його
підприємствах навчалось 35 учнів. До таких дій
підштовхувала гостра конкуренція між друкарями
в умовах всезростаючого попиту на друковану
продукцію. Поліграфічний комплекс Шульженка
об’єднував власне друкарню, дві словолитні,
стереотипію, фототипію, гальванопластикову
майстерню. Будучи одним із перших, хто освоїв
друк кольорових фотоілюстрацій, Шульженко на
найкращому для свого часу рівні випускав
найскладніші видання. До нього почали звертатися
з престижними замовленнями, він став
конкурентом друкарів Москви, Санкт-Петербурга,
Варшави.
Не шкодував зусиль для громадських потреб.
У 1898-1899 роках видрукував для Київського
товариства грамотності літературу, присвячену
для широких верст населення (твори Тараса
Шевченка, Марії Конопницької. Костянтина
Станюковича.) При друкарні відкрив загально-
освітню школу для дорослих. За його участю
постало «Общество вспоможения рабочих
печатного дела». Створив при друкарні хор, в
якому співав разом із своїми робітниками. Був

7. активним членом Київського російського драма-
тичного товариства.
1904 року в друкарні Кульженка побачила
світ збірка творів українських письменників «На
вічну пам'ять Котляревському».
1904 року придбав на околиці Києва (поряд із
Пріоркою) кілька дачних ділянок і звів там
помешкання для робітників своєї друкарні –
відтоді ту місцевість називали «Кульженковими
дачами».
Загалом на його підприємствах було
випущено у світ понад 1 тис. назв книг. Сучасні
фахівці друкарської справи зазначають високу
якість таких із них, як «Киев теперь и прежде»-
автор М. Захарченко, «Собор Святого Владимира в
Киеве»-автор І. Александровський, «История
искусств» – автор С. Байэ, «Старожитності
Наддніпрянщини» – автори Богдан і Варвара
Ханенкі. У друкарнях Кульженка випустили
популярні свого часу альбоми видів Києва, Одеси,
Житомира, Парижа, «Альбом художника
Саврасова», вийшли друком твори Тараса
Шевченка, Івана Нечуй-Левицького, Олени
Пчілки, збірка перлин української поезії
«Квіточка», антологія «Вік» тощо. На його
підприємствах , окрім «Киевского слова », друку-
вали часописи «Заря » і «Киевская газета», журна-
лы «Земледелие», «Инженер», «Журнал церковно-
приходской школы».

8. Останні роки життя хворів, фактично
передавши управління своїми друкарнями
старшому сину Василеві. Помер 29 січня 1906
року. Похований на Старому Байковому цвинтарі.
Спогади про С. Кульженка.
1. Грузін, Д.В. Кульженко Стефан Васильович /
Д.В. Грузін // Енциклопедія історії України : у
10 т. Т. 5 : КОН-КЮ. – К. : Наукова думка, 2008. –
С. 474-475.
2. Кульженко С.В. / М. Тимошик. Історія видавни-
чої справи. – К.: Наша культура, 2003.– С.319.
3. Кульженки // Українська радянська
енциклопедія Т.6.Куликів-Мікроклімат. – К. :
Головна редакція УРЕ,1981. – С. 8.