література

1. Всеволод НестайкоВсеволод Нестайко ––
знавець незвичайнознавець незвичайноїї
душі юного читачадуші юного читача2011р.

2. Згідно з соцопитуваннями,
проведеним в 1990-1992 роках
Державною бібліотекою для
дітей та Міністерством
культури,
Всеволод Нестайко - лідер
читацького інтересу.

3. Всеволод Нестайко був нашим сучасником
Патріарх
дитячої
літературиУлюблений
дитячий
письменник

4. 
Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня
1930 року в місті Бердичеві на Житомирщині в сім’ї
службовця, а помер у серпні 2014 року. Родина відзна-
чалася патріотичним духом та високою духовністю.

5. Дідусь – Денис Нестайко – був парафіяльним священиком у
місті Бучачі на Тернопільщині. Отець Денис мав два сини:
Зіновія та Юліана. Зіновій і став батьком майбутнього пись-
менника. Дідусь та бабуся Всеволода Нестайка поховані в
Бучачі на Нагірянці.
У Бучацькому краєзнавчому музеї є експозиція, присвячена
Всеволодові Нестайкові і навіть зберігається його дарчий
напис для музею.

6. Зіновій Нестайко під час І світової війни вступив у ря-
ди легендарних січових стрільців. Коли Всеволоду спов-
нилося три роки, його батько в 1933 році був заареш-
тований радянською владою і загинув у таборах.

7. Пізніше письменник згадував: «Тата свого я не пам’-
ятаю. Скільки не напружую пам’ять – згадую лише цу-
керки, якими він мене частував у той вечір, коли про-
щався з нами… І ще згадую цирк і фокусницю Клео До-
ротті…Це було в Харкові. Мама повела мене й сестру в
цирк, щоб трохи розважити після того, як тато поїхав.
Згодом виявлося, що поїхав назавжди…».

8. У 1933 році, рятуючись від голо-
ду, сім’я переїхала до маминої сест-
ри у Київ.Тож все своє свідоме жи-
ття Всеволод Нестайко прожив у
Києві. Як пише сам письменник:
“І хоч би де мені доводилось побу-
вати, хай навіть у найцікавішій по-
дорожі, коли я повертаюсь до Киє-
ва, серце у мене б’ється від радіс-
ного хвилювання зустрічі з рідним
містом”.

9. 
Коли хлоццеві було одинадцять ро-
ків, почалася Велика Вітчизняна вій-
на. З мамою Всеволод провів два роки
в страшній київській окупації. Мама-
вчителька організувала у своїй кімна-
ті підпільне навчання, щоб учні не за-
були набутих раніше знань. Ці уроки
допомогли і Всеволоду – його зразу ж
прийняли до шостого класу. Це було
тоді, коли Київ ще лежав у руїнах.
Хлопець одразу потягнувся до літера-
тури. І коли настав час обирати про-
фесію, вирішив, що вона неодмінно
буде пов’язана з белетристикою.

10. Звідкіля витоки
н е п о в т о р н о г о
Світу Дитинства,
с т в о р е н о г о
Всеволодом Нестайком
у й о г о т в о р а х ???

11. Коли Всеволод Нестайко був малень-
ким хлопчиком, він дуже хотів швидше
вирости і стати великим та дорослим.
“Може тому, що я був справді малий на
зріст, чи не найменший у класі. Малий,
худий та ще й рудий. Як вогонь черво-
ний. І тому однокласники дражнили “Море горить!»,
“Пожежна команда.”А ще в класі мене називали Рудий
африканський їжачок», – згадує Всеволод Зіновійович.
Розповідаючи про своє бажання стати дитячим пись-
менником, митець зазначив: «Всі болі розтоптаного вій-
ною мого дитинства викликали жагуче бажання знову
повернутися в дитинство і спробувати пережити його
по-іншому, по-новому, не так, як жилося, а так, як мрія-
лося, – сонячно. Весело, цікаво, з пригодами не трагіч-
ними, а комічними, радісними, щасливими».

12. 
І щоб швидше вирости, Всеволод годинами стояв
під дощем і спати лягав о сьомій. Отак у сні нетерпля-
чий хлопець і не зогледівся, як несподівано виріс майже
під два метри і перестав бути рудим. “І раптом я збаг-
нув, що даремно поспішав вирости, що дитинство –
найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя.
І так мені захотілося повернутися назад – у дитинство.
Та нема в часу дороги назад”, – зізнався читачам
Всеволод Нестайко.

13. 
Скінчивши десятирічку, 1947 ро-
ку Всеволод Нестайко вступив на
слов’янське відділення філологіч-
ного факультету Київського уні-
верситету. Нелегким було життя в
повоєнний період, але неповторні
роки юності і студенства запам’-
ятались майбутньому письменни-
кові на все життя.

14. Після закінчення вузу в 1952 ро-
ці Всеволод Нестайко працював у
редакціях журналів «Дніпро»,
“Барвінок”. Пізніше він – редактор
видавництва “Молодь”. З 1956 по
1987 рік завідував редакцією у ви-
давництві ”Веселка».

15. Перші оповідання для дітей письменник по-
чав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піо-
нерія».

16. 
Перша книжка “Шур-
ка і Шурко” побачила
світ у 1956 році. Майже
п’ятдесятилітній шлях
у дитячій літературі
пи-сьменник засвідчив
ви-данням близько
трид-цяти книжок
оповідань, казок,
повістей і п’єc.

17. Найвідоміші книги – “В Країні сонячних Зайчиків”
(1959), “Супутник ЛІРА-3” (1960), “Космо-Натка”
(1963), “Робінзон Кукурузо” (1964), “Тореадори з
Васюківки” (1973), “Одиниця з обманом” (1976),
“Незвичайні при-годи в лісовій школі” (1981), “Загадка
старого клоуна” (1982), “П’ятірка з хвостиком” (1985),
“Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988),
“Слідство триває”, “Таємничий голос за спиною”(1990),
“Неймовірні детек-тиви” (1995) та інші непересічні
твори.

18. За повість-казку «Незвичайні пригоди у лісо-
вій школі» письменник удостоєний літературної
премії імені Лесі Українки 1982 року.

19. Всеволод Нестайко – лауреат літературної премії
імені Миколи Трублаїні (за повість-казку “Незнайомка
з Країни Сонячних Зайчиків”), премії імені Олексан-
дра Копиленка (за казку “Пригоди їжачка Колька Ко-
лючки та його вірного друга і однокласника зайчика
Косі Вуханя”). На першому Всесоюзному конкурсі на
кращу книгу для дітей та за повість в оповіданнях
“П’ятірка з хвостиком” він був удостоєний другої
премії.

21. Книги Всеволода Зіновійовича Нестайка перекла-
дено двадцятьма мовами, в тому числі англійською,
німецькою, французькою, іспанською, арабською,
бенгальською, угорською, румунською, болгарською,
словацькою та іншими. Російською його книги
виходили тринадцять разів.

24. 1979 року рішенням Міжнародної
ради з дитячої та юнацької літера-
тури трилогія «Тореадори з Васю-
ківки» внесена до Почесного спис-
ку імені Г. К. Андерсена як один
із найвидатніших творів світової
літератури для дітей.

25. 
Все почалося з того, що якось на
початку шістдесятих років минулого
століття Всеволод Нестайко поїхав із
групою київських письменників і
журналістів на полювання. А ввечері
до багаття мисливців прибився сіль-
ський хлопчик на ймення Ява, дуже
самостійний і меткий. А незадовго до
цього художник Василь
Євдокимен-
ко, який проілюстрував чимало кни-
жок прозаїка і постійно жив у місті Острі на Чернігівщині,

26. На перший погляд герої
трилогії Ява та Павлуша –
звичайнісінькі бешкетники,
адже на їхньому рахунку
стільки “гріхів”. Проте не
треба поспішати з висновка-
ми. Хлопці просто активні,
а тому часто помиляються і
потрапляють у напрочуд
кумедні ситуації.

27. Васюківські тореадори завжди мають благород-
ні наміри. Вони, обмірковуючи вчинене, усвідом-
люють свої помилки й намагаються більше їх не
повторювати, хоча одразу ж із позиції доброго на-
міру вигадують і знову здійснюють нову “аван-
тюру.” Але ж вони ростуть, набираються досві-
ду, стають дорослішими.

28. За творами Всеволода Нестайка
поставлено фільми, які отримали
міжнародні нагороди. Телефільм
“Тореадори з Васюківки”
одержав на Міжнародному
фестивалі в Мюнхені Гран-прі
(1968), на Між-народному
фестивалі в Александ-рії

30. Кінофільм “Одиниця з обманом” премійовано на
Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984), відзначе-
но спеціальним призом на міжнародному кінофести-
валі у Габрово (Болгарія, 1985 рік).
Поставлено фільм за повістю «Чудеса в Гарбузя-
нах».

31. У години натхнення

32. Будні життя Всеволода Нестайка

33. Щоранку на вулиці Шовко-
вичній, у самому центрі Києва,
можна зустріти високого сиво-
го чоловіка з песиком на повід-
ку. Час від часу він жартівливо
посварюється на свого Дюка й
усміхнено-замріяно крокує да-
лі... На нього не полює зграя
фотографів і телекамер, проте його книжками зачиту-
ються мільйони дітей, і якби зібрати воєдино їхню
любов до знаменитого письменника, — вона осяяла б
усю Україну... Це, звичайно ж, Всеволод Нестайко –
автор знаменитих «Тореадорів з Васюківки» – чи не
найкращого українського дитячого роману
минулого століття.

34. 30 січня 2010 року патріархові укра-
їнської дитячої літератури Всеволодові
Нестайку виповнилося 80 років. З юві-
леєм письменника привітав Президент
України Віктор Ющенко, який видав
указ про нагородження його орденом
Ярослава Мудрого V ступеня. У віталь-
ному листі Віктор Ющенко відмітив,
що творчість ювіляра «гідно збагати-
ла скарбницю національної і світової літератури». «Вдяч-
ний Вам за вагомий внесок у відродження національної
культури та духовності, за те, що Ваші чудові повісті дару-
ють радість мільйонам наших дітей, навчають їх бути
чесни-ми, справедливими і благородними, любити Україну
і свій народ», – наголосив Президент, а ще побажав
письмен-никові міцного здоров’я, щастя, добра і
натхнення «на многії і благії літа».

35. Зранку 30 січня 2010 року для вручення ордена
Ярослава Мудрого та Привітання Президента Украї-
ни у гості до письменника-ювіляра завітали заступ-
ник Глави секретаріату Президента Валентина Ру-
денко, радник Президента України Данило Лубків-
ський, а також поет і видавець Іван Малкович.

36. Літературні премії
Премія імені Лесі Українки (1982) — За повість-казку
«Незвичайні пригоди в лісовій школі».
Премія імені Миколи Трублаїні — За повість-казку
«Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків».
Премії імені Олександра Копиленка — За казку
«Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного
друга і однокласника зайчика Косі Вуханя».
Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на
кращу книгу для дітей — За повість в оповіданнях
«П'ятірка з хвостиком».
Відзнака «Золотий письменник України», 2012.

37. Міжнародні нагороди фільмів, які
за мотивами творів
Всеволода Нестайка
Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в
Мюнхені (1968) — за телефільм «Тореадори
з Васюківки».
Головна премія Міжнародного фестивалю в
Алегзандрії (Австралія, 1969) —за телефільм
«Тореадори з Васюківки».
Премія Всесоюзного кінофестивалю в Києві
(1984) —за кінофільм «Одиниця з обманом».
Спеціальний приз на кінофестивалі в

39. Всеволод Нестайко помер 16 серпня
2014 року – на 85-ому році життя.

40. Всеволод Нестайко - автор, чиї твори для дітей
увійшли до золотого фонду дитячої літератури.
Вони видавалися 136 разів багатьма мовами
світу, в незалежній Україні - 53 видання.
Загальний наклад - понад 2 млн примірників.

41. PS.
Під час Першої світової майбутні батьки Нестайка
опинилися по різні сторони фронту. Тато - колишній
"січовий стрілець" (пізніше боєць Української
Галицької армії), мама - викладач російської
словесності і сестра милосердя в Російській
імператорській армії. В 1933-му батька репресували
органи НКВД. Рятуючись від Голодомору, мама з
сином переїхала у Київ до сестри. У столиці разом із
матір'ю пережив нацистську окупацію. За словами
Нестайка, "можу повторити за Чєховим: у дитинстві в
мене не було дитинства"
З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві
дитячої літератури "Веселка". Мешкав у Києві - на
Дружби Народів і на Шовковичній.

42. 
Автор презентації –
вчитель української
мови й літератури
Сокальської гімназії