Новорічний калейдоскоп (Презентація для учнів 8-9 класів)

3. Як і в більшості європейських країн, у Фінляндії, Різдво вважається
головним святом року. За загальноприйнятою легендою, саме з Лапландії в різдвяну
ніч приїжджає на санях, запряжених оленями, Санта Клаус (по-фінськи Йоулупукки).
У новорічну ніч 1 січня сім'я знов збирається за святковим столом, де обов'язково
присутні сливовий кисіль, рисова каша і мед. Під Новий рік прийнято ворожити,
вливаючи розплавлений віск у холодну воду. Незаміжні дівчата кидають через плече
черевичок. Якщо він впаде носиком до дверей, у наступаючому році буде весілля.

4. У Шотландії в новорічну ніч підпалюють смолу в бочці і
котять її вулицями. Шотландці вважають це символом спалення
старого року. Після цього дорога для Нового року відкрита. Перша
людина, яка ввійшла до будинку після настання Нового року,
приносить щастя або невдачу. Темноволосий чоловік з подарунком –
на щастя. А ще гості повинні неодмінно принести із собою шматочок
вугілля, щоб кинути його в плиту. Рівно опівночі шотландці
розчиняють навстіж двері, щоб впустити Новий рік.

5. У Норвегії діти чекають дарунків від кози. Її зустрічають святкові
гостинці – сухі колоски вівса, які на Новий рік кладуть у дитяче взуття. На
ранок замість колосся діти знаходять у черевиках новорічні гостинці. У цій
країні коза займає привілейоване становище. Адже місцева легенда розповідає, що
норвезький король Олаф Другий одного разу врятував поранену козу, знявши її зі
скелі. Тварину привезли до палацу, вилікували і відпустили. На знак подяки вона
щоночі приносила рятівникові рідкісні цілющі рослини.

6. У Швеції в новорічну ніч дорослі разом з дітьми
обираютькоролеву світла – Лючію. Її наряджають у білу сукню,
наголову одягають корону із запаленими свічками. Лючія приносить
подарунки дітям і ласощі домашнім тваринам. Усю ніч у будинках
не гасне світло, вулиці яскраво освітлені, люди ходять у гості одне до
одного.

7. В Англії Діда Мороза звуть Санта Клаус, він завжди приносить дітям
подарунки. У новорічні дні для дітей та дорослих у театрах розігруються
видовища на сюжети давніх англійських казок – щось на зразок нашого вертепу.
Лорд Гармидер веде за собою веселу карнавальну процесію, в якій беруть участь
різні казкові персонажі. На вулицях нічні крамарі пропонують перехожим купити
за суто символічну ціну іграшки, пищики, повітряні кульки, маски. Саме з Англії
поширився звичай обмінюватися вітальними листівками. Першу новорічну
листівку було надруковано 1843 року в Лондоні.

8. Відмінність святкування Нового року у Сполучених
Штатах Америки від українських традицій полягає здебільшого у
тому, що замість ялинки американці ставлять у будинках "різдвяне
дерево". Це може бути будь-яке інше прикрашене дерево.

9. Новорічне свято на Кубі – це День Королів. Королі –
чарівники Бальтасар, Гаспар і Мельчор приносять дітям подарунки.
Напередодні Нового року кубинці заповнюють водою весь посуд, який є
в домі, й опівночі вихлюпують воду через відчинені вікна на вулицю,
бажаючи, щоб Новий рік був таким же світлим і чистим, як вода.

10. В Іспанії 31 грудня святкують День Святого Ніколаса.
Збираються великою дружньою компанією, будинками або цілими
поверхами, заходячи в квартири сусідів з келихами вина і
гостинцями. Опівночі, коли годинник починає бити 12, з'їдають
дванадцять виноградних ягід, загадуючи бажання на всі дванадцять
місяців.

11. Жителі Греції, йдучи в гості святкувати Новий рік, беруть
із собою камінь, який залишають біля порога будинку, куди
прийшли. Якщо камінь важкий, говорять: "Нехай багатство хазяїна
буде важким, як цей камінь".
А якщо камінь маленький, то бажають: "Нехай негаразди в домі
господаря будуть такими ж незначними, як цей камінь".

12. У В’єтнамі Новий рік зустрічають, запалюючи багаття
у парках, садах чи на вулицях. Біля вогнища збирається кілька сімей.
На вугіллі готуються особливі ласощі з рису. Цієї ночі забуваються
усі суперечки, прощаються всі образи.

13. В Японії обов’язковим є звичай проводів Старого року, що включає
організацію прийомів і святкових обрядів. У момент настання Нового року
Японці починають сміятися. Вони вірять, що сміх принесе їм удачу. У
храмах відбивають 108 ударів у дзвін. З кожним ударом, як вважають японці, йде все
погане, що не повинно повторитися в наступному році. У будинках на видному місці
кладуть рисові коржі, поверх них – мандарини, що символізують щастя, здоров'я і
довголіття. На Новий рік готують страви з продуктів, що, відповідно до переказів,
приносять щастя. Морська капуста дає радість, смажені каштани – успіх у справах,
горох і боби – здоров'я, варена риба – спокій і бадьорість духу, ікра оселедця – щасливу
родину й багато дітей.

14. В Італії всі діти з нетерпінням чекають на прихід доброї феї
Бефани. За повір'ям, вона вночі прилітає на чарівній мітлі, відчиняє
двері маленьким золотим ключиком і, заходячи до кімнати, де
сплять діти, кладе різні подарунки в панчохи та шкарпетки, які ті ще
звечора підвішують до камінів. Неслухам, двієчникам та пустунам
Бефана кладе в панчоху чорну вуглину – мовляв, що заробив, те й
маєш!

15. Різдво в Австралії святкують на пляжі, який нагадує один
великий святковий стіл. На сніжно-білих скатертинах – смажені
індички, маленькі тістечка з вишуканими сушеними фруктами,
фруктові пудинги і кекси, і багато чого іншого. Не бракує також і
подарунків, які можна знайти під ялинкою у вовняній шкарпетці.
Австралійці роздають їх удома, після "великого бенкету" на пляжі.

16. У Франції, Дід Мороз – Пер Ноель – у новорічну ніч
маєзвичку залишати подарунки в дитячих черевичках. У цій країні
існує ще один звичай – запікати в новорічний пиріг біб, квасолину чи
горошину. Той, кому дістанеться біб, набуває титулу "бобового
короля" – незалежно від того, чи це доросла людина, чи дитина. У
святкову новорічну ніч усі мають підкорятися його наказам і навіть
вередуванням. А ще у Франції свято не свято, якщо на новорічному
столі немає традиційної смаженої індички.

17. До маленьких жителів Німеччини Санта Клаус полюбляє з'являтися на віслюкові.
Перед тим, як заснути, німецькі діти ставлять на стіл тарілку для подарунків, які їм
приносить Санта Клаус, а в черевичок кладуть пучок запашного сіна для ослика –
інакше той може образитись і наступного року вони залишаться без гостинців. У
Німеччині на Новий рік обов’язково подають яскраво розфарбовану тацю з яблуками,
горіхами, родзинками й пирогами. Яблуко – плід пізнання добра і зла, горіхи з їхньою
твердою шкарлупою і смачною серцевиною символізують таємниці й труднощі
життя.

18. У Китаї святкують китайський Новий рік. Це свято
відзначають усією родиною, китайці відвідують друзів, влаштовують
пишні і гучні застілля з петардами і хлопавками. Дітям дарують
маленькі червоні конвертики з грішми – на удачу. Також китайці
спалюють своє зображення, замазане сажею, щоб воно могло піднятися у
небо і приєднатися до душ близьких. Губи мажуть медом, щоб говорити
тільки добрі слова своїм домашнім, котрим пропонують липкі солодощі,
що склеюють рота.

19. В Україні серед селянства аж до початку ХХ ст. зберігалися новорічні
Традиції змішаного язичницько-християнського походження. Так, новорічні свята
вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною
всіляканечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких
також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у
новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі,
як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та відкриті
скарби.

20. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю
всього року. На цьому ґрунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в
яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні,
страх перед стихійними силами природи.

21. Вечір 31 грудня називали щедрим або багатим, до
нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж удавалися до
різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар
підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: Як уродиш
– не зрубаю, як не вродиш – зрубаю – і тричі легенько
торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути
рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі
оббігали садок босоніж тощо.

22. В Україні традиційним
українським символом на Новий рік тривалий
час була не зелена ялинка, а "Дідух"!
Виготовляли його з кулів соломи або з першого
зажинкового снопа. Кільканадцять пучків,
окремо обплетених соломинками, ув’язували в
пишний вінок. Знизу робили розгалуження,
щоб Дідух міг стояти. Верхівка новорічного
вінка нагадувала конусоподібний сніп з
колоссям. Гілки Дідуха – а на них правили
зібрав докупи пучки, що зверху відповідно
розгалужувались, - обрамлювали кольоровими
стрічками, паперовими чи засушеними
квітами, кожен на свій смак. Присутність
Дідуха привносила в родину святочність,
затишок і врочистість. Дідух був
покровителем роду, своєрідним богом духів
(душ) усіх, хто відійшов од родини,через нього
здійснювався духовний зв'язок між предками
та нащадками.

23. Якщо господарі дотримувалися
давніх традицій – поважали старших,
берегли пам'ять свого родоводу,
шанувалися між собою, передавали у
спадок духовні обереги, – то духи
предків, освячені поважним Дідухом,
оберігали родину від злих і нечистих сил.
На сьогодні обряди, пов’язані з Дідухом,
на жаль, майже втрачені. Вважається,
що Новий рік треба зустрічати в
обновках, щоб весь рік бути в обновах.
За повір'ям, який перший день нового року, таким буде й весь
рік, тому бажано важку й неприємну роботу відкласти на потім. Ми
довго чекаємо на новорічно-різдвяні свята, а коли вони приходять,
радіємо, сподіваємось на кращі часи, і сумуємо, проводжаючи минуле.