1. Щотижнева, суспільно-політична газета
Заснована 2006 року
№38 (148), 2 – 8 жовтня 2009 р.
"Хочу, щоб моєю роботою керувало щось зсередини, а не хтось збоку"
Роман Дацко про різьблення по дереву, ціну мистецтва та плани на майбутнє
Йому 23 роки. Але він уже майстер своєї справи. З будь-якого матеріалу, чи то дерево, чи
то гіпс, він може створити мистецький шедевр. Роман Дацко – молодий митець, твори
якого не залишають байдужими жодного покупця чи просто оглядача його творчості.
Він працює з деревом із 14-ти років і сьогодні в
його доробку – не лише невеликі картини та тарілки, а й
ікони, які вражають своєю досконалістю та глибиною
бачення. Не уникає різьбяр роботи і з іншими мате-
ріалами, такими як гіпс чи глина. Роман неодноразово
брав участь у регіональних та всеукраїнських
виставках, лауреат мистецьких конкурсів. Тривалий час
співпрацює з народним майстром України Віктором
Лупійчуком, а з 2007 року і сам претендує на звання
народного майстра "Погляд" вирішив привідкрити
завісу таємничого успіху молодого і талановитого
хлопця.
- Романе, розкажи, будь ласка, коли ти зрозумів,
що хочеш займатися саме різьбленням?
- Може, ви не повірите, але я про це думав ще зі
школи. Я виріс у селі і постійно доводилося працювати
біля дерева. Мене захоплювали навіть такі дрібнички,
як процес розсипання стружки. Дуже хотілося знайти вчителя, який би допоміг мені втілити всі свої
уявні творіння в життя. Потім я пішов вчитися у Бродівський педколедж де мені допоміг реалізувати
мої прагнення викладач декоративно-прикладного мистецтва Ігор Степанович Ошурко. Сьогодні я
вчуся у Львівській академії мистецтв на магістратурі. Вже закінчив Тернопільський інститут
мистецтв. Різьблення – це те, чим я справді хочу займатися і робити це професійно.
- А ким ти мріяв стати у дитинстві, коли про такий вид мистецтва, як різьблення, ще не
знав?
- Художником (усміхається). Я завжди щось малював, ліпив. Але в селі постійно була інша ро-
бота, і зі мною навіть сварилися, що займаюся дурницями. Але з часом рідні побачили моє прагнення
щось творити і віддали мене в дитячу школу мистецтв.
- Із якими матеріалами ти працюєш?
- Немає особливої різниці, з яким матеріалом працювати. Головне – мати бачення того, що ти
хочеш створити. А втілити це можна з різного матеріалу. Я працюю з гіпсом, глиною і деревом.
Найчастіше, мабуть, таки з деревом. Просто під час роботи з ним відчувається тепло, енергетика. Це
живий матеріал. І мініатюрні елементи краще творити саме з дерева. Але й інших матеріалів не
боюся.
- Які теми переважають у твоїх роботах?
2. - Переважають сакральні теми. І мені навіть важко сказати, чому. Чомусь найбільше ідей з'яв-
ляється саме на тему сакрального мистецтва. Це ніби внутрішній голос мені так диктує.
- Як дорого оцінюють твої роботи?
- Тема грошей мене завжди гнітить. Інколи людина, обираючи якесь творіння для покупки,
орієнтується на ціну. З одного боку, я це розумію, а з іншого – мені стає не по собі, бо за грошима
втрачається сама суть мистецтва. Ціни насправді дуже різні: від ста доларів і до тисяч. Це залежить
від складності роботи, від породи дерева Але ціну мистецтва і вкладеної у роботу душі ніколи гро-
шима не виміряти.
- Скільки потрібно часу, щоб виготовити, для прикладу, ікону середнього розміру?
- Важко сказати. Це залежить і
від настрою, і від натхнення, і від
часу. Я студент, а тому доводиться
працювати вечорами. Інколи робота
робиться швидше, інколи
розтягується на довший час. Коли є
замовлення і часові обмеже-ння,
намагаюся працювати швидше. Але
я працюю не тільки на гроші. Тобто
різьбою займаюся не лише на
замовлення. Часто не можу
стриматися, щоб не втілити в життя
просто ідею, яка зародилася в
голові.
- Що найважливіше у твоїй
роботі? Можливо, є якісь секрети
майстернос-ті, якими ти можеш
поділитися?
- Багато митців говорять про те,
що їм для роботи потрібна тиша. У
мене ж навпаки. Я звик до життя в
гуртожитку і, можливо, це
вплинуло на те, що гамірна
атмосфера допомагає мені творити.
Зараз я живу в гуртожитку в
кімнаті-майстерні із кількома
студентами-митцями, і це дуже
допомагає працювати і творити.
Вдома, в селі, у мене теж є ма-
ленька майстерня. Я працюю у своє задоволення, а тому це можливо за будь-яких обставин.
- Яка твоя найулюбленіша робота із тих, що ти вже створив і чому?
- Улюбленої роботи немає. Всі дуже рідні. Це як у батька запитати, кого із синів він любить
більше. Я вкладаю у кожен твір душу, а тому всі вони мені дорогі.
- Як ти вважаєш, чи потрібен для такої роботи талант, чи, можливо, цього маже навчитися
будь-хто?
- Головне – праця. Звичайно, Божа іскорка важлива. Але для того, щоб займатися різьбярством,
потрібні терпіння і уява і бажання це робити. А всього іншого можна навчитися.
- Чого ти хочеш досягнути у своїй справі?
- Я хочу працювати для церкви, але поки що це лише плани. У будь-якому разі, я не бачу себе на
іншій роботі, де люди стають роботами, які працюють від години до години, механічно виконуючи
свої обов'язки. Думаю, я би так не зміг. Я завжди буду займатися творчістю, бо хочу, щоб моєю
роботою керувало щось зсередини, а не хтось збоку.
Розмовляла Наталя ЧИЖ
