Змістовий модуль 2:
Центральний банк в
банківський системі
України
ПЛАН
Центральні банки в зарубіжних
країнах
НБУ та грошово-кредитна
політика
Система електронних платежів
НБУ
1
2
3
1. Центральні банки в
зарубіжних країнах
Історичні шляхи виникнення
центральних банків:
1) Еволюційні – становлення центрального
банку відбулося протягом тривалого часу
шляхом поступового закріплення за ним
монопольної банкнотної емісії.
2) Директивні – створення центрального
банку відбулося за рішенням держави на
основі спеціального закону.
Види форм власності центральних
банків:
1) Державні – 100% капіталу належить
державі (Великобританія, Німеччина,
Україна, тощо.)
2) Акціонерні – капітал центрального банку
може належати комерційному банку (США,
Італія, тощо.)
3) Змішані – держава володіє лише
частиною капталу центрального банку (
Японія – 55%, Швейцарія – 60%, тощо.)
Моделі взаємовідносин між центральним
банком та гілками уряду:
1) Центральний банк виступає агентом
уряду Міністерства фінансів і провідником
грошово-кредитної політики.
2) Центральний банк є незалежним від
уряду, що забезпечує самостійність
грошово-кредитній політиці без впливу
урядових органів.
Функції центрального банку:
Емісійний центр держави
Орган державного регулювання і нагляду
Орган валютного регулювання
Правовий статут центрального банку
розвинутих країн закріплений Законом
«Про центральні банки», Законом «Про
банківську і кредитну діяльність», а
також валютним законодавством.
 Найбільш низьким ступенем незалежності від
втручання державних органів у грошово-кредитну політику
мають Франція, Італія. В цих країнах центральні банки
виступають в ролі консультантів та керуються рішенням
уряду.
 Найбільш високому рівню незалежності притаманні
центральні банки Австрії та Данії. Законодавство не
містить формального права держави на втручання в
грошово-кредитну політику центрального банку, однак
зобов'язуються координувати стратегію з політикою уряду.
 Центральні банки Німеччини та Швейцарії є найбільш
незалежними. Законодавством відсутнє право держави
на втручання в грошово-кредитну політику центрального
банку.
2. НБУ та грошово-
кредитна політика
НБУ є центральним банком України, особливим
центральним органом державного управління,
юридичний статус, завдання, функції, повноваження і
принципи якого визначаються, Конституцією України,
Законом України « Про Національний банк України» та
іншими нормативно-правовими актами.
СТ.6 ЗУ « Про Національний банк України» визначає
основною функцією НБУ забезпечення стабільності
грошової одиниці України.
СТ.7 визначає інші функції НБУ:
• відповідно до розроблення засад грошово-кредитної
політики Радою НБУ, визначає і проводить грошово-
кредитну політику;
• монопольно здійснює емісію національної валюти України
та організовує грошовий обіг;
• виступає кредитором для банків і організовує систему
рефінансування;
• встановлює для КБ правила ведення банківських
операцій, бухгалтерського обліку та звітності, захисту
інформації, коштів та майна;
• організовує створення та методологічно забезпечує
систему грошово-кредитної та банківської статистичної
інформації та статистичного платіжного балансу;
• регулює діяльність платіжної системи України, визначає
порядок і форми платежів, у т.ч. між банками;
• визначає напрями розвитку сучасних електронних
банківських технологій, створює та забезпечує
безперервне, надійне та ефективне функціонування
платіжної та облікової системи, системи автоматизованої
банківської діяльності та засобів захисту банківської
інформації;
• здійснює банківське регулювання та нагляд;
• здійснює погодження статутів банків та змін до них,
ліцензування банківської діяльності та операцій;
• веде офіційний реєстр емітентів платіжних карток
внутрішньодержавної платіжної системи.
СТ. 42 визначає види операцій НБУ:
1) Надає кредити банкам для підтримки ліквідності;
2) Купує та продає цінні папери, валютні цінності;
3) Зберігає банківські метали, купує та продає їх.
Рада НБУ відповідно до статті 100 Конституції
України розробляє основні засади грошово-кредитної
політики та здійснює контроль за її проведенням.
СТ. 24 ЗУ «Про Національний банк України» визначає
показники діяльності НБУ у середньостроковій перспективі
для досягнення цілей НБУ. Рада НБУ розробляє основні
засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій
наданих правлінням НБУ.
Грошово-кредитна політика – це комплекс дій у сфері
грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення
стабільної грошової одиниці через використання засобів та
методів визначених ЗУ « Про Національний банк України».
СТ. 25 визначає засоби та методи грошово-кредитної
політики:
• визначення та регулювання норми облікових резервів
для банків;
• визначення облікової ставки НБУ;
• рефінансування банків – надання кредитів шляхом
тендерів;
• управляння золотовалютними резервами;
• операції з цінними паперами;
• регулювання імпорту та експорту капіталу.
Цілі грошово-кредитної політики:
1) Стратегічні – ключові цілі
загальнодержавної економічної політики
(цінова стабільність, валютний курс,
забезпечення високого рівня зайнятості,
тощо).
2) Проміжні – слугують для досягнення
стратегічних цілей.
3) Тактичні
3. Система електронних
платежів НБУ
 Внутрішньодержавна платіжна система – це
система в якій платіжна організація є резидентом
та, яка здійснює діяльність і забезпечує
проведення переказу коштів в межах України.
 НБУ є платіжною організацією та розрахунковим
банком для двох створених ним платіжних систем
– системи електронних платежів та
національної системи масових електронних
платежів.
 Система електронних платежів НБУ (СЕП) – це
державна система міжбанківських розрахунків, що
забезпечує здійснення переказів коштів через
кореспондентські та інші рахунки учасників СЕП, що
відкриті в НБУ.
 Ця система забезпечує здійснення 95% міжбанківських
переказів в національній валюті в межах України тоді як
через кореспондентські рахунки виконуються 5% таких
переказів.
 Основним нормативно-правовим актом НБУ, що визначає
загальні вимоги до функціонування в Україні СЕП та
порядку виконання міжбанківських переказів через
кореспондентські рахунки банків резидентів, філій у
національній валюті є Інструкція про міжбанківський
переказ коштів в Україні в національній валюті.
• У СЕП міжбанківські перекази виконуються у
файловому режимі та режимі реального часу.
• У файловому режимі обмін міжбанківськими
електронними розрахунковими документами
здійснюється шляхом приймання-передачі документів
сформованих у файли. (операція триває 15-20 хвилин)
• У режимі реального часу кошти зараховуються на
рахунок отримувача негайно, у момент надходження
платежу від відправника до СЕП.
• Учасник СЕП в режимі реального часу може одержати
відповідну інформацію про стан власного рахунку,
рахунку філій, власні міжбанківські перекази, тощо.
ДЯКУЮ
ЗА
УВАГУ!

Центральний банк в банківській системі України

  • 1.
    Змістовий модуль 2: Центральнийбанк в банківський системі України
  • 2.
    ПЛАН Центральні банки взарубіжних країнах НБУ та грошово-кредитна політика Система електронних платежів НБУ 1 2 3
  • 3.
    1. Центральні банкив зарубіжних країнах Історичні шляхи виникнення центральних банків: 1) Еволюційні – становлення центрального банку відбулося протягом тривалого часу шляхом поступового закріплення за ним монопольної банкнотної емісії. 2) Директивні – створення центрального банку відбулося за рішенням держави на основі спеціального закону.
  • 4.
    Види форм власностіцентральних банків: 1) Державні – 100% капіталу належить державі (Великобританія, Німеччина, Україна, тощо.) 2) Акціонерні – капітал центрального банку може належати комерційному банку (США, Італія, тощо.) 3) Змішані – держава володіє лише частиною капталу центрального банку ( Японія – 55%, Швейцарія – 60%, тощо.)
  • 5.
    Моделі взаємовідносин міжцентральним банком та гілками уряду: 1) Центральний банк виступає агентом уряду Міністерства фінансів і провідником грошово-кредитної політики. 2) Центральний банк є незалежним від уряду, що забезпечує самостійність грошово-кредитній політиці без впливу урядових органів.
  • 6.
    Функції центрального банку: Емісійнийцентр держави Орган державного регулювання і нагляду Орган валютного регулювання Правовий статут центрального банку розвинутих країн закріплений Законом «Про центральні банки», Законом «Про банківську і кредитну діяльність», а також валютним законодавством.
  • 7.
     Найбільш низькимступенем незалежності від втручання державних органів у грошово-кредитну політику мають Франція, Італія. В цих країнах центральні банки виступають в ролі консультантів та керуються рішенням уряду.  Найбільш високому рівню незалежності притаманні центральні банки Австрії та Данії. Законодавство не містить формального права держави на втручання в грошово-кредитну політику центрального банку, однак зобов'язуються координувати стратегію з політикою уряду.  Центральні банки Німеччини та Швейцарії є найбільш незалежними. Законодавством відсутнє право держави на втручання в грошово-кредитну політику центрального банку.
  • 8.
    2. НБУ тагрошово- кредитна політика НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи якого визначаються, Конституцією України, Законом України « Про Національний банк України» та іншими нормативно-правовими актами. СТ.6 ЗУ « Про Національний банк України» визначає основною функцією НБУ забезпечення стабільності грошової одиниці України.
  • 9.
    СТ.7 визначає іншіфункції НБУ: • відповідно до розроблення засад грошово-кредитної політики Радою НБУ, визначає і проводить грошово- кредитну політику; • монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує грошовий обіг; • виступає кредитором для банків і організовує систему рефінансування; • встановлює для КБ правила ведення банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності, захисту інформації, коштів та майна; • організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної та банківської статистичної інформації та статистичного платіжного балансу;
  • 10.
    • регулює діяльністьплатіжної системи України, визначає порядок і форми платежів, у т.ч. між банками; • визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування платіжної та облікової системи, системи автоматизованої банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; • здійснює банківське регулювання та нагляд; • здійснює погодження статутів банків та змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій; • веде офіційний реєстр емітентів платіжних карток внутрішньодержавної платіжної системи.
  • 11.
    СТ. 42 визначаєвиди операцій НБУ: 1) Надає кредити банкам для підтримки ліквідності; 2) Купує та продає цінні папери, валютні цінності; 3) Зберігає банківські метали, купує та продає їх. Рада НБУ відповідно до статті 100 Конституції України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. СТ. 24 ЗУ «Про Національний банк України» визначає показники діяльності НБУ у середньостроковій перспективі для досягнення цілей НБУ. Рада НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій наданих правлінням НБУ.
  • 12.
    Грошово-кредитна політика –це комплекс дій у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільної грошової одиниці через використання засобів та методів визначених ЗУ « Про Національний банк України». СТ. 25 визначає засоби та методи грошово-кредитної політики: • визначення та регулювання норми облікових резервів для банків; • визначення облікової ставки НБУ; • рефінансування банків – надання кредитів шляхом тендерів; • управляння золотовалютними резервами; • операції з цінними паперами; • регулювання імпорту та експорту капіталу.
  • 13.
    Цілі грошово-кредитної політики: 1)Стратегічні – ключові цілі загальнодержавної економічної політики (цінова стабільність, валютний курс, забезпечення високого рівня зайнятості, тощо). 2) Проміжні – слугують для досягнення стратегічних цілей. 3) Тактичні
  • 14.
    3. Система електронних платежівНБУ  Внутрішньодержавна платіжна система – це система в якій платіжна організація є резидентом та, яка здійснює діяльність і забезпечує проведення переказу коштів в межах України.  НБУ є платіжною організацією та розрахунковим банком для двох створених ним платіжних систем – системи електронних платежів та національної системи масових електронних платежів.
  • 15.
     Система електроннихплатежів НБУ (СЕП) – це державна система міжбанківських розрахунків, що забезпечує здійснення переказів коштів через кореспондентські та інші рахунки учасників СЕП, що відкриті в НБУ.  Ця система забезпечує здійснення 95% міжбанківських переказів в національній валюті в межах України тоді як через кореспондентські рахунки виконуються 5% таких переказів.  Основним нормативно-правовим актом НБУ, що визначає загальні вимоги до функціонування в Україні СЕП та порядку виконання міжбанківських переказів через кореспондентські рахунки банків резидентів, філій у національній валюті є Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті.
  • 16.
    • У СЕПміжбанківські перекази виконуються у файловому режимі та режимі реального часу. • У файловому режимі обмін міжбанківськими електронними розрахунковими документами здійснюється шляхом приймання-передачі документів сформованих у файли. (операція триває 15-20 хвилин) • У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника до СЕП. • Учасник СЕП в режимі реального часу може одержати відповідну інформацію про стан власного рахунку, рахунку філій, власні міжбанківські перекази, тощо.
  • 17.