ЗахідноєвропейськеЗахідноєвропейське
середньовіччясередньовіччя
План:
1.Історичні умови формування та розвитку
культури. Християнство та його роль у
культурних процесах.
2. Розвиток освіти та науки.
3. Середньовічне лицарство.
4. Мистецтво середніх віків. Романське і
готичне мистецтво.
5. Література. Героїчний епос середніх
віків. Лицарська література. Міська
література та театр.
6. Середньовічна музика.
Початок Середньовіччя був пов’язаний з великим
переселенням народів наприкінці IV ст.
Періодизація:
раннє
Середньовіччя
- V-ХІ ст.
високе
Середньовіччя
— XI - XIII ст.
пізнє
Середньовіччя
- ХІV-ХVІ ст.
На територію Західної Римської
імперії вторгалися вандали, готи,
гуни та інші народності. Після
розпаду в 476 р. Західної
Римської імперії на її території
утворилося багато недовговічних
держав, які складалися з племен,
що змішалися з корінним
населенням (кельтами і так
званими римлянами).
Франки розмістилися в Галії і Західній Німеччині,
остготи — на півночі Італії, вестготи — на півночі
Іспанії, англосакси - у Британії.
Фактори розвитку раннього
Середньовіччя
• традиції греко-римської культури, яка
зберігалася, головним чином, у містах, заснованих
римлянами;
• дух варварства, носіями якого були жителі колишніх
провінцій Рим-ської імперії і прикордонних районів,
більшість з них належали до німецької групи народів;
• християнство, що особливо вплинуло на розвиток
культури Європи, несучи в собі сліди впливу східних
культів і східної культури.
• ірраціоналізм і містика, низький рівень
освіченості населення, символізм
високе Середньовіччя
XI - XIII ст.
Роль християнства у культурних процесах.
Новий Завіт
В XI—XIII ст.
Найважливішим
чинником
формування та
розвитку
культури
Середньовіччя
була
християнська
релігія та її
головний
інститут
церква
Новий Завіт
• 4 Євангелія («добра
звістка»), написаних
апостолами Матвієм,
Марком, Лукою та
Іоанном;
• книги Діянь апостолів
(Лука);
• Послань апостолів: до
християн усього світу, до
окремих церков та осіб;
• Апокаліпсис або
Одкровення апостола
Іоанна
• Апокріфи - книги, які не
увійшли до складу Нового
Завіту
Становище церкви
• Середньовічна культура
мала яскраво виражений
церковно-релігійний
характер. Це позначалося в
усіх галузях культури - в
науці, літературі, школі,
мистецтві.
• Укріпленню авторитету
церкви сприяли: Нікейський
(325) та
Константинопольський
(381) Вселенські собори, на
яких було прийнято наріжні
засади християнства,
Отці церкви, які жили й
творили в II—VIII ст.
• Іларій Піктавійський,
• Амвросій Медіоланський
• Ієронім - автор
латинського перекладу
Біблії - Вульгати.
• Августин (пом. 430), що
учив про порятунок через
благодать в лоні церкви
• Сандро Ботічеллі
Святий Августин в молитві
1054 р.1054 р.
Розкол ХристиянстваРозкол Християнства
 Найбільший землевласник
у кожній з європейських
країн (1/3 земель),
 Велика політична сила
(повна самостійність у
вирішенні релігійних і
світських питань),
 Ідеологічний вплив
(освячення феодалізму,
теократія)
Західна (католицька)
церква
Єретики
боротьба
з непокірними
• Інтердикт - це тимчасова
заборона проведення
церковної служби та обрядів
на певній території.
• Відлучення - це виключення
людини з релігійної общини,
(не було змоги отримати
відпущення гріхів, охрестити
дитину, взяти шлюб, бути
похованим за християнським
обрядом).
Хрестові походи
• В області, де було багато
єретиків, церква організовувала
воєнні походи, обіцяючи
учасникам прощення гріхів.
• На поч. XIII ст. – покарання
єретиків-альбігойців в багатих
областях Південної Франції, які
вважали, що земний світ і церква
– породження сатани.
За 20 років війни багато міст було
пограбовано і знищено, а їх
населення перебито. Загалом
загинуло більше мільйона людей.
Коли папського посла запитали,
як відрізнити єретиків від «добрих
католиків», він відповів:
«Убивайте всіх. Бог на небі своїх
упізнає!»
• Альбігойська фортеця
• Вигнання альбігойців
Інквізиція
(від лат. розслідування)
називався спеціальний
церковний суд, організований
для викорінювання єретиків.
Суд інквізиції був таємним,
обґрунтованим свідченнями
донощиків (зазвичай
анонімних), супроводжувався
жорстокими тортурами і
закінчувався найчастіше
смертю обвинувачених шляхом
спалювання і конфіскацією
їхнього майна. Спалювання
єретиків набуло масового
характеру. Сама страта їх
перетворювалася на своєрідне
релігійне публічне
«святкування»
Монахи-проповідники
при папі Інокентії III (1198—
1216) – заснування нового
чернечого ордену домініканців
або «братів-проповідників»
іспанським дворянином
Гусманом Домініком спеціально
для боротьби з єретиками.
Інший чернечий орден
францисканців був заснований
у 1209-1210 рр. італійцем
Франциском Асизьким. Метою
цього «жебракуючого ордена»
було відвернення від єресі
міської бідноти. Францисканці
повинні були одягатися в грубий
одяг, оперізуватися мотузком
тощо
Розвиток освіти та науки
Середньовіччя знало
три види шкіл:
-Нижчі школи при церквах та
монастирях, підготувати
елементарно грамотних
духовних осіб – кліриків
(латина, молитви і
богослужіння).
-У середніх школах, які
існували переважно при
єпископських кафедрах (7
вільних мистецтв: граматика,
риторика, діалектика,
арифметика, геометрія,
астрономія і музика)
Вища школа – «загальні
науки» - університети
Університети
Найдавніші уні­верситети
в Європі ХІІ ст.:
•Па­ризький (Сорбона),
•Болонська юридична вища
школа (Італія),
•Салернська медична
(Італія),
•Оксфорд і Кем­бридж в
Англії,
•Саламанкський в Іспанії
і Неаполітанський в
Італії
•У XIV ст. були засно­
вані університети в
містах Прага, Кра­ків
1500 р. - 65.
Університети були
незалеж-ними від місцевої
влади, мали свій суд,
право обирати посадових
осіб. Факуль-тети
очолювали декани, а
університет - ректор.
Середньовічна
університетська наука –
схоластика.
Схоластика
Професори:
П’єр Абеляр - заснування
Паризького університету
Альберт Великий, шанувальник
Арістотеля, автор багатьох творів
богословського та природничо-
наукового характеру;
Тома Аквінський, відомий своєю
«Сумою богослов’я»,
енциклопедією середньовічного
світогляду,
Роджер Бекон, одним із перших
став наполягати на необхідності
поглибленого вивчення природи.
алхімія, астрологія, магія
• Мета алхімії - пошук
«філософського каменя», за
допомогою якого людині
можна було б впливати на
природу для задоволення
своїх потреб, зокрема
перетворювати неблагородні
метали на благородні,
сприяючи їх «дозріванню» в
штучних умовах.
Середньовічне
лицарство
• особливий проміжний
суспільний статус: клятва
васальної вірності і
незалежність, не є персоною
духовного звання, але і не
мирянин, образ рицаря-
захисника: слабких і
безпорадних від реального
зовнішнього ворога, а потім -
вже як захисника
християнського світу в цілому.
Середньовічне
лицарство
• куртуазність,
• лицарські турніри,
• лицарська література
(трубадури – поети-рицарі:
любовна лірика, кансона, плач,
баллада, рицарський роман)
Мистецтво середніх віків.
Романське і готичне
мистецтво• Дороманське мистецтво
(У-Х ст.)
• Романське мистецтво
(ХІ-ХІІ ст.)
• Готичне мистецтво
(ХІІІ-ХУ ст.)
Дороманське мистецтво
Після Міланського едикту про
віротерпимість 313 р., християнство
стало офіційною релігією, і культові
споруди, що раніше
розташовувалися в катакомбах,
стають наземними. З’являються
перші Християнські храми –
базиліки.
• У їх внутрішній прикрасі
використовувалися мозаїка і
фреска, в яких виявилися
основні риси
середньовічного
живопису:
• відрив від реальності;
• символіка;
• умовність зображення;
• містична наповненість
образів за допомогою таких
формальних елементів, як
збільшення очей,
безтілесність зображень,
молитовні пози, жести.
Романське мистецтво
Архітектура
• У XI та XII ст. католицька церква
досягла вершини могутності. Її
вплив на духовне життя того часу
був безмежний.
• Перевага духовного над тілесним
• створення кам’яного,
монастирського храму. Головним
його типом є тип базиліки.
Базиліка
- центричні храми, виконані в
камені, дереві або змішаною
технікою. Внутрішній декор
складають мозаїка і фреска.
• Суворість і потужність
• масивні форми з каменю,
дуже вузькі віконні та
дверні отвори,
• прості вертикальні або
горизонтальні форми
• напівциркульні арки
• Рельєфи, орнаменти
• Площа семи чудес в Пізі (Італія)
Готичне мистецтво
З другої половини XII ст. у
Західній Європі, і перш за все в
Північній Франції, з’являється
архітектура нового стилю, що
значно відрізняється від
романської й отримала назву
«готика».
Формується новий бюргерський
світогляд, звернений до людини-
творця, творця матеріальних
благ, однією із специфічних рис
якого є гордість за своє рідне
місто і прагнення
прославити його. Символом
міста стає собор, що втрачає свої
оборонні функції.
• Загострені арки
• Вузькі і високі башти
• Багато оздоблений
фасад
• Вітражні стрільчасті
вікна
Собор Паризької Богоматері
Шартрський собор
Кельнський собор
(Німеччина)
Міланський собор
(Італія)
Середньовічна література
• Геро­їчний епос ­ великі
віршовані поеми про
героїв­воїнів.
• Виконавців таких сказань у
Франції називали
жонглерами, а в Гер­манії ­
шпільманами. Зазвичай це
акробати­фокусники, які
розважали народ на шляхах і
площах.
Фр.«Пісня про Роланда»,
іс­п. «Пісня про мого Сіда»
нім. «Пісня про нібелунгів».
Пісня про Нібелунгів
• Отримала назву за іме­
нем міфічного народу ­
карликів, влас­ників і
хранителів скарбу.
• Перша частина поеми
оповідає про подвиги і
смерть богатиря
Зігфрида, друга ­ про
помсту його дру­жини
Крімхильди.
лицарська поезія
Залишаючись воїном, лицар у
той же час повинен був
володіти прекрасними
манерами, бути залученим до
культури, поклонятися
Прекрасній дамі, бути взірцем
придворного етикету.
лицарі­поети оспівували її красу
і бла­городство, а знатні пані
вельми при­хильно ставилися
до куртуазної поезії, яка
піднімала їх на високий
п’єдестал.
­­­­кансона, балада, пасторела,
плач і сирвента.
Лицарський роман
• У XII ст. виник новий
літературний жанр ­
лицарський роман.
• Кретьєн де Труа «Івейн, або
Лицар з левом».
• Жозеф Бедьє «Тристан та
Ізольда»,
Середньовічний театр
• З XII ст. виникають нові
теат­ральні жанри ­
містерії, фарси, міраклі,
мораліте.
• Зміст містерії складали
сюжети Біблії і Єван­гелія.
Сцени релігійного характеру
чер­гувалися з вставними
комедійно­побу­товими
епізодами
• Фарси (від французького
farce ­ начинка, фарш) ­ вид
народного театру,
розважальні сценки, що
розігру­ються акторами­
масками

Західноєвропейське сереньовіччя

  • 1.
  • 2.
    План: 1.Історичні умови формуваннята розвитку культури. Християнство та його роль у культурних процесах. 2. Розвиток освіти та науки. 3. Середньовічне лицарство. 4. Мистецтво середніх віків. Романське і готичне мистецтво. 5. Література. Героїчний епос середніх віків. Лицарська література. Міська література та театр. 6. Середньовічна музика.
  • 3.
    Початок Середньовіччя бувпов’язаний з великим переселенням народів наприкінці IV ст. Періодизація: раннє Середньовіччя - V-ХІ ст. високе Середньовіччя — XI - XIII ст. пізнє Середньовіччя - ХІV-ХVІ ст. На територію Західної Римської імперії вторгалися вандали, готи, гуни та інші народності. Після розпаду в 476 р. Західної Римської імперії на її території утворилося багато недовговічних держав, які складалися з племен, що змішалися з корінним населенням (кельтами і так званими римлянами).
  • 4.
    Франки розмістилися вГалії і Західній Німеччині, остготи — на півночі Італії, вестготи — на півночі Іспанії, англосакси - у Британії.
  • 5.
    Фактори розвитку раннього Середньовіччя •традиції греко-римської культури, яка зберігалася, головним чином, у містах, заснованих римлянами; • дух варварства, носіями якого були жителі колишніх провінцій Рим-ської імперії і прикордонних районів, більшість з них належали до німецької групи народів; • християнство, що особливо вплинуло на розвиток культури Європи, несучи в собі сліди впливу східних культів і східної культури. • ірраціоналізм і містика, низький рівень освіченості населення, символізм
  • 6.
  • 7.
    Роль християнства укультурних процесах. Новий Завіт В XI—XIII ст. Найважливішим чинником формування та розвитку культури Середньовіччя була християнська релігія та її головний інститут церква
  • 8.
    Новий Завіт • 4Євангелія («добра звістка»), написаних апостолами Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном; • книги Діянь апостолів (Лука); • Послань апостолів: до християн усього світу, до окремих церков та осіб; • Апокаліпсис або Одкровення апостола Іоанна • Апокріфи - книги, які не увійшли до складу Нового Завіту
  • 9.
    Становище церкви • Середньовічнакультура мала яскраво виражений церковно-релігійний характер. Це позначалося в усіх галузях культури - в науці, літературі, школі, мистецтві. • Укріпленню авторитету церкви сприяли: Нікейський (325) та Константинопольський (381) Вселенські собори, на яких було прийнято наріжні засади християнства,
  • 10.
    Отці церкви, якіжили й творили в II—VIII ст. • Іларій Піктавійський, • Амвросій Медіоланський • Ієронім - автор латинського перекладу Біблії - Вульгати. • Августин (пом. 430), що учив про порятунок через благодать в лоні церкви • Сандро Ботічеллі Святий Августин в молитві
  • 11.
    1054 р.1054 р. РозколХристиянстваРозкол Християнства  Найбільший землевласник у кожній з європейських країн (1/3 земель),  Велика політична сила (повна самостійність у вирішенні релігійних і світських питань),  Ідеологічний вплив (освячення феодалізму, теократія) Західна (католицька) церква
  • 12.
  • 13.
    боротьба з непокірними • Інтердикт- це тимчасова заборона проведення церковної служби та обрядів на певній території. • Відлучення - це виключення людини з релігійної общини, (не було змоги отримати відпущення гріхів, охрестити дитину, взяти шлюб, бути похованим за християнським обрядом).
  • 14.
    Хрестові походи • Вобласті, де було багато єретиків, церква організовувала воєнні походи, обіцяючи учасникам прощення гріхів. • На поч. XIII ст. – покарання єретиків-альбігойців в багатих областях Південної Франції, які вважали, що земний світ і церква – породження сатани. За 20 років війни багато міст було пограбовано і знищено, а їх населення перебито. Загалом загинуло більше мільйона людей. Коли папського посла запитали, як відрізнити єретиків від «добрих католиків», він відповів: «Убивайте всіх. Бог на небі своїх упізнає!» • Альбігойська фортеця • Вигнання альбігойців
  • 15.
    Інквізиція (від лат. розслідування) називавсяспеціальний церковний суд, організований для викорінювання єретиків. Суд інквізиції був таємним, обґрунтованим свідченнями донощиків (зазвичай анонімних), супроводжувався жорстокими тортурами і закінчувався найчастіше смертю обвинувачених шляхом спалювання і конфіскацією їхнього майна. Спалювання єретиків набуло масового характеру. Сама страта їх перетворювалася на своєрідне релігійне публічне «святкування»
  • 16.
    Монахи-проповідники при папі ІнокентіїIII (1198— 1216) – заснування нового чернечого ордену домініканців або «братів-проповідників» іспанським дворянином Гусманом Домініком спеціально для боротьби з єретиками. Інший чернечий орден францисканців був заснований у 1209-1210 рр. італійцем Франциском Асизьким. Метою цього «жебракуючого ордена» було відвернення від єресі міської бідноти. Францисканці повинні були одягатися в грубий одяг, оперізуватися мотузком тощо
  • 17.
    Розвиток освіти танауки Середньовіччя знало три види шкіл: -Нижчі школи при церквах та монастирях, підготувати елементарно грамотних духовних осіб – кліриків (латина, молитви і богослужіння). -У середніх школах, які існували переважно при єпископських кафедрах (7 вільних мистецтв: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія і музика) Вища школа – «загальні науки» - університети
  • 18.
    Університети Найдавніші уні­верситети в ЄвропіХІІ ст.: •Па­ризький (Сорбона), •Болонська юридична вища школа (Італія), •Салернська медична (Італія), •Оксфорд і Кем­бридж в Англії, •Саламанкський в Іспанії і Неаполітанський в Італії •У XIV ст. були засно­ вані університети в містах Прага, Кра­ків 1500 р. - 65. Університети були незалеж-ними від місцевої влади, мали свій суд, право обирати посадових осіб. Факуль-тети очолювали декани, а університет - ректор. Середньовічна університетська наука – схоластика.
  • 19.
    Схоластика Професори: П’єр Абеляр -заснування Паризького університету Альберт Великий, шанувальник Арістотеля, автор багатьох творів богословського та природничо- наукового характеру; Тома Аквінський, відомий своєю «Сумою богослов’я», енциклопедією середньовічного світогляду, Роджер Бекон, одним із перших став наполягати на необхідності поглибленого вивчення природи.
  • 20.
    алхімія, астрологія, магія •Мета алхімії - пошук «філософського каменя», за допомогою якого людині можна було б впливати на природу для задоволення своїх потреб, зокрема перетворювати неблагородні метали на благородні, сприяючи їх «дозріванню» в штучних умовах.
  • 21.
    Середньовічне лицарство • особливий проміжний суспільнийстатус: клятва васальної вірності і незалежність, не є персоною духовного звання, але і не мирянин, образ рицаря- захисника: слабких і безпорадних від реального зовнішнього ворога, а потім - вже як захисника християнського світу в цілому.
  • 22.
    Середньовічне лицарство • куртуазність, • лицарськітурніри, • лицарська література (трубадури – поети-рицарі: любовна лірика, кансона, плач, баллада, рицарський роман)
  • 23.
    Мистецтво середніх віків. Романськеі готичне мистецтво• Дороманське мистецтво (У-Х ст.) • Романське мистецтво (ХІ-ХІІ ст.) • Готичне мистецтво (ХІІІ-ХУ ст.)
  • 24.
    Дороманське мистецтво Після Міланськогоедикту про віротерпимість 313 р., християнство стало офіційною релігією, і культові споруди, що раніше розташовувалися в катакомбах, стають наземними. З’являються перші Християнські храми – базиліки. • У їх внутрішній прикрасі використовувалися мозаїка і фреска, в яких виявилися основні риси середньовічного живопису: • відрив від реальності; • символіка; • умовність зображення; • містична наповненість образів за допомогою таких формальних елементів, як збільшення очей, безтілесність зображень, молитовні пози, жести.
  • 25.
    Романське мистецтво Архітектура • УXI та XII ст. католицька церква досягла вершини могутності. Її вплив на духовне життя того часу був безмежний. • Перевага духовного над тілесним • створення кам’яного, монастирського храму. Головним його типом є тип базиліки.
  • 26.
    Базиліка - центричні храми,виконані в камені, дереві або змішаною технікою. Внутрішній декор складають мозаїка і фреска.
  • 27.
    • Суворість іпотужність • масивні форми з каменю, дуже вузькі віконні та дверні отвори, • прості вертикальні або горизонтальні форми • напівциркульні арки • Рельєфи, орнаменти • Площа семи чудес в Пізі (Італія)
  • 28.
    Готичне мистецтво З другоїполовини XII ст. у Західній Європі, і перш за все в Північній Франції, з’являється архітектура нового стилю, що значно відрізняється від романської й отримала назву «готика». Формується новий бюргерський світогляд, звернений до людини- творця, творця матеріальних благ, однією із специфічних рис якого є гордість за своє рідне місто і прагнення прославити його. Символом міста стає собор, що втрачає свої оборонні функції.
  • 29.
    • Загострені арки •Вузькі і високі башти • Багато оздоблений фасад • Вітражні стрільчасті вікна
  • 30.
  • 31.
  • 32.
  • 33.
  • 34.
    Середньовічна література • Геро­їчнийепос ­ великі віршовані поеми про героїв­воїнів. • Виконавців таких сказань у Франції називали жонглерами, а в Гер­манії ­ шпільманами. Зазвичай це акробати­фокусники, які розважали народ на шляхах і площах. Фр.«Пісня про Роланда», іс­п. «Пісня про мого Сіда» нім. «Пісня про нібелунгів».
  • 35.
    Пісня про Нібелунгів •Отримала назву за іме­ нем міфічного народу ­ карликів, влас­ників і хранителів скарбу. • Перша частина поеми оповідає про подвиги і смерть богатиря Зігфрида, друга ­ про помсту його дру­жини Крімхильди.
  • 36.
    лицарська поезія Залишаючись воїном,лицар у той же час повинен був володіти прекрасними манерами, бути залученим до культури, поклонятися Прекрасній дамі, бути взірцем придворного етикету. лицарі­поети оспівували її красу і бла­городство, а знатні пані вельми при­хильно ставилися до куртуазної поезії, яка піднімала їх на високий п’єдестал. ­­­­кансона, балада, пасторела, плач і сирвента.
  • 37.
    Лицарський роман • УXII ст. виник новий літературний жанр ­ лицарський роман. • Кретьєн де Труа «Івейн, або Лицар з левом». • Жозеф Бедьє «Тристан та Ізольда»,
  • 38.
    Середньовічний театр • ЗXII ст. виникають нові теат­ральні жанри ­ містерії, фарси, міраклі, мораліте. • Зміст містерії складали сюжети Біблії і Єван­гелія. Сцени релігійного характеру чер­гувалися з вставними комедійно­побу­товими епізодами • Фарси (від французького farce ­ начинка, фарш) ­ вид народного театру, розважальні сценки, що розігру­ються акторами­ масками