2. ПЛАН
1. Суть поняття «антропологічна культура».
2. Виміри: 2.1 «індивідуалізм - колективізм»;
2.2 «НК - ВК»;
2.3 «дистанція влади»;
2.4 «уникнення невизначеності»
2.5 «преференція статусу чи досягнення
індивіда»
3. 1. ПОНЯТТЯ «АНТРОПОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА».
Антропологічна культура — система символів,
героїв, ритуалів (звичаїв, вірувань, традицій), цінностей
певної національної чи етнічної спільноти.
4. Ключовий компонент культури — цінності, тобто найбільш
фундаментальні характеристики культури, вищі орієнтири
поведінки людей. Цінності зберігаються у вигляді концептів.
5. Культурні відмінності у системах цінностей різних лінгвокультур
формують їх своєрідність і можуть бути описані за допомогою
операційних параметрів (вимірів) впливу культури на діяльність членів
відповідної лінгвокультурної спільноти.
Вони представлені у працях американських антропологів Флоренс
Клукхон, Фреда Шродбека, американського антрополога і лінгвіста
Едварда Холла, нідерландського соціолога та психолога Гірта Хофштеде
50—80-х років XX ст. й охоплюють:
індивідуалізм — колективізм;
низькоконтекстуальність — висококонтекстуальність; дистанцію
влади;
уникнення невизначеності.
9. 2. ВИМІРИ
2.1 «ІНДИВІДУАЛІЗМ - КОЛЕКТИВІЗМ» :
Культури, в яких інтереси групи ставлять вище інтересів індивіда,
називають колективістськими культурами (КК), а культури, в яких
важливіші інтереси індивіда, — індивідуалістськими культурами
(ІК)
Індивідуалізм — це ступінь згоди носіїв лінгвокультури з тим, що
погляди та вчинки окремої особистості (індивіда) можуть бути
незалежними від колективних переконань та вчинків.
Колективізм — це залежність вчинків та поглядів окремих
індивідуумів від групи (сім´ї, партії тощо).
10. 2.2 «ВИСОКОКОНТЕКСТУАЛЬНІСТЬ -
НИЗЬКОКОНТЕКСТУАЛЬНІСТЬ»
Описує кількість інформації, що вкладається мовцями у
вербальний та невербальний компоненти повідомлення.
Культури, в яких для розуміння повідомлення достатньо
вербальної форми й контексту не надають вирішального
значення, називають низькоконтекстуальними (НК)
культурами.
У висококонтекстуальних (ВК) культурах для правильної
інтерпретації недостатньо вербальної частини повідомлення,
необхідно знати, у якій ситуації, ким, кому, з якою метою це
повідомлення передавали.
11. 2.3 «ДИСТАНЦІЯ ВЛАДИ»
Встановлює, яке значення культура надає владним
стосункам та закріпленню нерівності між людьми.
У межах культур із ВДВ функціонують складні
системи лінгвістичної ввічливості: різні форми звертання,
граматикалізовані форми ввічливості до носіїв різних
владних повноважень тощо.
12. 2.3 «ДИСТАНЦІЯ ВЛАДИ»
У культурах з низькою дистанцією влади –
влада визнається, але робиться багато зусиль
для мінімалізації негативних наслідків нерівності.
13. 2.4 «УНИКНЕННЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ»
Вимір зумовлює ставлення культур до визнання
чи обмеження невизначеності та описує специфічні
стратегії її подолання.
Типовими механізмами подолання
невизначеності вважають релігію, закон та наукові
технології.
14. 2.5 «ПРЕФЕРЕНЦІЯ СТАТУСУ ЧИ ДОСЯГНЕННЯ
ІНДИВІДА»
1. The doing orientation (орієнтація на роботу);
2. The being (орієнтація на буття);
3. The being-in-becoming orientation (орієнтація на
буття-становлення)
15. ВИСНОВКИ
1) людина, як соціальна істота, функціонує в умовах антропологічної культури.
2) ключовий компонент культури — цінності, що зберігаються в національно-
мовній свідомості у вигляді концептів — абстрагованих ідей про щось.
3) культурні відмінності у системах цінностей можуть бути описані за
допомогою операційних параметрів (вимірів):
А) індивідуалізм — колективізм;
Б) низькоконтекстуальність — висококонтекстуальність;
В) дистанцію влади;
Г) уникнення невизначеності;
Д) преференція статусу чи досягнення індивіда
4) урахування параметрів впливу культури на поведінку її носія дає змогу
укласти ціннісно-орієнтаційний профіль культури.