В міфах та легендах українців багато згадок про козаків-характерників Гетьмани та кошові - характерники Художня література про надзвичайних козаків

1. Замовлені від кулі й шаблі

2. ...Серед них завжди були так звані «характерники», яких
ані вода, ані шабля, ані звичайна куля, окрім срібної, не
брали. Такі «характерники» могли відмикати замки без
ключів, плавати човном по підлозі, як по морських
хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи рогожі,
брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька
верстов навколо себе за допомогою особливих
«верцадел», жити на дні ріки, залазити й вилазити з
міцно зав’язаних чи навіть зашитих мішків,
«перекидатися» на котів, перетворювати людей на кущі,
вершників - на птахів, залазити у звичайне відро й
пливти у ньому під водою сотні і тисячі верстов…
Дмитро Яворницький

3. Характерники,
химородники,
галдовники,
заморочники,
легендарні «ніндзя»
Дикого Поля.
Так їх називали в різні
часи, про них складали
пісні і легенди,
написано чимало
книжок.
Їх поважали і боялися.

4. В міфах та легендах українців багато згадок про
козаків-характерників.
За повір'ями, характерники були сильними чаклунами, серед їх
здібностей називали вміння зупиняти кров, заговорювати біль,
ловити кулі голими руками, ходити по воді та вогню, годинами
знаходитися під водою, ставати невидимим, перетворюватися
на іншу подобу, гіпнозувати, з'являтися у кількох місцях
водночас та викликати панічний жах у ворогів. Такі козаки
могли бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні
кілометрів в інших краях, впливати на свідомість людей,
неживу природу, лікувати смертельні рани, знаходити скарби,
виходити сухими з води. Уміли характерники і керувати погодою
— розганяти хмари або накликати дощ.

5. Досі характерництво майже не вивчене. Дослідники
вважають, що поєднання практичного досвіду та
спостережень, що передавалися з покоління в
покоління, духовних і фізичних практик породило
унікальне мистецтво бою, виживання і цілительства.
Характерники більшу частину свого життя воювали,
тренувалися та удосконалювалися. У них навіть була
спеціальна техніка медитацій «ману», через яку
характерник нібито спілкувався з вищими силами
напряму.

6. Досліджували характерництво багато істориків.

7. Гетьмани та кошові - характерники

8. Іван Сірко
За час свого отаманування Сірко брав участь у 55 битвах, не
рахуючи безлічі дрібних сутичок з ворогами, і скрізь виходив
переможцем.
Козаки вірили, що він знає наперед про те, хто з ним збирається
воювати, і що під час бою може перекинутися на хорта, вовка чи
яструба або заклясти вороже військо.
Недаремно ж турки і татари прозвали його «Урус-шайтан».
Татарські матері іменем Сірка лякали дітей.
Він заповів відрізати йому праву руку після смерті та брати
її в походи. Запорожці виконали заповіт свого отамана і перед
битвами виставляли до ворогів руку кошового зі словами: «Душа і
рука Сірка з нами!», бо були впевнені, що рука приносить удачу і
гарантує перемогу в бою. Таким чином навіть після власної смерті
він перемагав ворогів.

9. Іван Підкова
А от Іван Підкова мав дивовижну фізичну
силу і надзвичайний зріст (2,29 метрів),
міг запросто розламати руками підкову, та
зупинити віз, запряжений 6 кіньми,
ухопивши його за заднє колесо, волячим
рогом пробивав дубові ворота. За ці
надзвичайні вміння вважали Івана
характерником.

10. Семен Палій
Славу характерника мав і фастівський
полковник Семен Палій. За козацькими
легендами, цей «великий вояка й знаюка»
володіння характерницьким даром отримав від
самого Бога чи то його посланця; «він, кажуть, і
тепер десь живий, і, як йому Господь звелів,
міняється, як Місяць: старіє і молодіє». Його
називали захисником бідних та чаклуном-
характерником, якого куля не бере та ворог не
бачить.

11. Іван Богун
Відомо, як козак-характерник Іван Богун
провів вночі військо через польський табір і
жодна собака не загавкала.
Щоб себе захистити, козаки обгородили
свій табір списами, і супротивник,
вважаючи їх за зарості очерету, пройшов
повз.

12. Улюбленим народним героєм-характерником
був ідеалізований образ козака, ім’я якого -
Мамай. В оселях наших пращурів картини з
його зображенням висіли на найпочеснішому
місці.
«Сидить Мамай схрестивши ноги, під дубом
зелененьким посеред степу широкого, на кобзі
грає, щось наспівує або в задумі люльку
курить. А поряд – його вірний друг стоїть,
осідланий кінь. Цього козака ані куля, ані
шабля не брали, бо він був безсмертний».
Козак Мамай

13. Художня література про надзвичайних козаків