Становлення України як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави потребує формування соціально активної особистості з високим рівнем правової свідомості та правової культури. Адже епоха, в якій ми живемо, сьогодні є епохою права. Правом урегульовуються всі соціальні відносини, забезпечується сталість суспільного розвитку, виховується нове покоління, твориться добро і справедливість.

1. ПРАВОВА ОСВІТА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
(до Дня знань)

2. «Знання права заслуговує
найвищої шани»
Доміцій Ульпіан

3. Правова освіта – найбільш ефективна і результативна
форма, оскільки вона дає певну систему правових знань. Це
конкретний вид навчального процесу, під час якого члени
суспільства здобувають правові знання, навички, вміння
здійснення правових норм.

4. Україна. Конституція. Конституція України: чинне
законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2018 р.
(офіц. текст) / Україна. Конституція. - Київ : Вид. Паливода А.
В., 2018. - 76 с. - (Закони України).
Ст. 1. Україна є суверенна і
незалежна, демократична, соціальна,
правова держава.
Ст. 53. Кожен має право на освіту.
Ст. 57. Кожному гарантується
право знати свої права і обов’язки.

5. Про Національну програму правової освіти населення :
Указ Президента України від 18.10.2001 № 992/2001
[Електронний ресурс]. – Режим доступу
: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/992/2001 (дата звернення:
27.08.2020)
Мета Програми: підвищення рівня правової
культури суспільства в цілому, формування, поваги до
права, правових цінностей, подолання правового
нігілізму, підвищення рівня правової інформованості
населення тощо.

6. Правове виховання в сучасній Україні : монографія / Нац. ун-т
"Юридична академія України ім. Я. Мудрого" ; за ред.: В. Я. Тація, А. П.
Гетьмана, О. Г. Данильяна. – Харків : Право, 2017. – 440 с.
Монографію присвячено
дослідженню фундаментальних
засад правового виховання,
визначенню методологічних
підходів і понятійних конструктів,
з’ясуванню правового виховання як
базового чинника державотворчого
процесу в Україні.
Автори видання розглядають
правове виховання у
політологічному, державознавчому,
філософсько-правовому та
соціологічному аспектах.

7. Лісовська, Ю. П.
Правова держава: історія, теорія, методологія : навч. посіб. / Ю. П.
Лісовська, П. М. Лісовський, С. А. Подоляка. – Київ : Кондор, 2018. – 348 с.
У книзі розглянуто актуальні проблеми
правової держави у контексті історичних,
теоретико-світоглядних та методологічних
основ мудрості, що становить якість
людського капіталу.
У теоретико-ціннісних настановах
правової держави автори розкривають такий
визначальний її пріоритет як національна
ідея, яка надає правову можливість розвитку
соціальної дійсності, а також невичерпний
креативно-евристичний потенціал мудрої
людини та громадянина.

8. Міхайліна, Т. В.
Роль інтегративного потенціалу правосвідомості у реформуванні
правової системи : монографія / Т. В. Міхайліна ; Донец. нац. ун-т ім. В.
Стуса. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2018. – 312 с.
Наукове значення праці полягає в
тому, що правосвідомість розглядається
як відносно самостійний елемент
правової системи, через який
відбуваються всі інтеракції як між усіма
елементами правової системи, так і
взаємозв’язки правової системи з іншими
підсистемами світу.
У монографії досліджено роль
правосвідомості у межах кожного
компоненту правової системи, а також
точки взаємного впливу у всіх правових
феноменів через правосвідомість.

9. Політанський, В. С.
Право на інформацію як фундаментальне право людини :
монографія / В. С. Політанський ; Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого. –
Харків : Право, 2017. – 208 с.
Монографія присвячена
дослідженню процесу еволюції права на
інформацію від його зародження як
засобу боротьби за політичну свободу до
набуття ним оновленого змісту в умовах
формування інформаційного суспільства,
що дає підстави розглядати його в
контексті третього покоління прав
людини.
Указано, що місце права на інформацію
в системі прав людини залежно від: а)
покоління прав людини; б) ступеня
визначеності можливої поведінки й
характеру державного забезпечення; в)
механізму реалізації характеру
зобов’язань держави; г) кола носіїв прав
людини; д) способів його здійснення.

10. Голосніченко, І.
До питання свободи і самоврядування у сфері юридичної освіти та
науки в Україні / І. Голосніченко // Право України. – 2018. – № 1. – С.
251–264.
Автор наголошує, що свобода і
самоврядування юридичних закладів
освіти є невід’ємною складовою
громадянського суспільства, яке нині
розбудовується в українській державі.
Поточна реформа правничої вищої
освіти, наукової діяльності і професії,
станом на тепер, з очевидністю не
враховує значного вітчизняного
досвіду самоорганізації та
самоврядування освітян і вчених-
правників 2000–2010-х років.
Наслідком цього є певні недоліки
концептуального планування і
законопроєктного доробку щодо
юридичної (правничої) освіти і науки в
Україні.

11. Бутенко, А. П.
Роль молодих юристів у формуванні стратегії правоосвітньої роботи /
А. П. Бутенко // Бюл. М-ва юстиції України. – 2018. – № 10. – С. 6–8.
У статті йдеться про те, що
Координаційна рада молодих юристів
України при Міністерстві юстиції
України була започаткована групою
ініціативних представників юридичної
спільноти, які, спираючись на
активних представників, вирішили
сприяти Міністерству юстиції України
у модернізації підходів до реалізації
правоосвітньої роботи та
запровадженні нових форм роботи із
молоддю.

12. Шаркова, І. М.
Добросовісність у системі категорій юридичної освіти: історичні
та теоретичні аспекти / І. М. Шаркова // Часоп. Київ. ун-ту права. –
2019. – № 2. – С. 40–42.
Стаття відображає недавні
дебати в сучасному науковому
дискурсі про юридичну освіту,
зокрема про виховання на базових
цінностях права і справедливості.
Для більш глибокого з’ясування
проблеми здійснено аналіз
аксіологічного потенціалу
морально-правового принципу
добросовісності. Це дало
можливість зробити висновок про
те, що чесність, добросовісність і
протидія зловживанню правом
повинні послужити орієнтиром
для сучасної правової освіти.

13. Підготувала
бібліотекар 1 категорії
сектору правової інформації
Анюта Криворука