2. МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАН
 Дослідити образ вовка у
народних казках, байках,
анекдотах та інших
творах.
 Вовк звичайний.
 Характеристика звіра.
 Образ вовка в українських
народних казках.
 Прислів’я та приказки
про вовків.
 Вовкулака в українській
міфології та художніх
творах.
 Образ вовка в байках
Л.Глібова, співомовках
С.Руданського.

3. Вовк, вовк звичайний
(Canis lupus L.) —
хижий ссавець з роду
пес (Canis) родини
псових (Canidae), що
добуває їжу самостійно
активним пошуком та
переслідуванням жертв.
Також відомий як сірий
вовк, сірко, або дикий
собака або дикий пес.

4.  Вовк справжній мисливець. Крім власної спритності у
полюванні використовує допомогу родичів, особливості
ландшашту.
 Він благородний і справедливий – за нормальних умов
він не буде нападатина противників слабших за себе.
 Він чистий – вовк не харчується падлом.
 Вовк вільний, свободолюбивий та самостійний, в той час
як левів
дресирують у цирках.
 Він безстрашний – б’ється до перемоги чи смерті.

5. Образ вовка в українських народних
казках
У казках східних слов'ян
дуже поширений образ
вовка. Справа в тому, що
саме вовк, як
небезпідставно припускає
С. Токарєв, у слов'ян
здавна був особливо
шанованою, «священною
(тому, що найбільш
небезпечною) твариною».

6.  Серед українських казок про тварин є давня за
походженням казка (відома в кількох порівняно
незначних варіантних відмінностях) про вовка-
«колядника» (або «щедрівника»). Тут вовк забирає
(«виколядовує») у діда овечку, козу, коня, бабу, а
потім і самого діда, відносить усе це до себе в ліс і
з'їдає. У цих творах мовби відлунює думка первісної
людини про її безпорадність, безсилість перед
сильним звіром, якого неможливо перемогти, а
можна лише якось задобрити, принісши йому щось у
жертву. Тільки в деяких варіантах твору дід з
бабою обманюють вовка, а часом і розправляються
з ним, що є, очевидно, пізнішим нашаруванням.

7. Вовк майже завжди
зображується як
нерозумний, зажерливий
хижак-невдаха. Його
неодноразово обманює і
лисиця, і собака, і баран, і
гуси, і звичайно, людина.
Часто потерпає він і від
своїх же «родичів» —
інших вовків.

8. ―ЯК ВОВК ГУСЯМ ГРАВ‖. ―КРИВИЙ ВОВК‖.
― ЧОМУ ВОВК НЕ СХОТІВ СОБАЧОГО ЖИТТЯ‖.
― ДІД ТА БАБА І ВОВК-СПІВАК‖. ― ДВА ВОВКИ‖.
― ВОВК ТА ЗАЄЦЬ‖. ― ВОВК ПІД ВІКНОМ‖.

9. ― БІЙКА ВОВКІВ ІЗ СВИНЯМИ‖. ― ВОВК ТА СЕМЕРО
КОЗЕНЯТ‖. ―БІЙКА ПСА З ВОВКОМ‖. ― ЛИСИЧКА-
СЕСТРИЧКА І ВОВК-ПАНІБРАТ‖. ―ВОВК І ЧАПЛЯ‖.
―ВОВК І КОБИЛА‖. ― ВОВК І БУЗЬОК‖.

10. 1.Вовків боятися - в ​​ліс не ходити.
2.І вовки ситі, і вівці цілі.
3.Віділлються вовку і Овечкін слізки.
4.Скільки вовка не годуй, він у ліс дивиться.
5.Дешево вовк в пастухи наймається, та світ
подумує.
6.На вовка слава, а овець тягає Сава.
7.Вовка зуби годують, зайця ноги носять,
лисицю хвіст береже.
8.Вовк - не пастух, свиня - не городник.

11. 9.Вовка б'ють не гонкою, вовка б'ють вивертом.
10.Вовка в плуг, та він у луг.
11.Худо вівцям, де вовк воєвода.
12.Вовк кожен рік линяє, та все сер буває.
13.Вовка видно і в овечій шкурі.
14.Вовк вовка не з'їсть.
15.Вовк вовком не труїли.
16.Бачачи козу, вовк забуває грозу.
17.Вовка словом не вб'єш.
18.Вовком родясь, лисицею не бувати.

12. Вовкулака в українській міфології та художніх
творах
ка (грец. λσκάνθρωπος, англ.
Werewolf, нім. Werwolf, фр. loup-garou,
італ. lupo mannaro) — міфічна істота,
людина, що перекидається на вовка, або
перетворена у вовка, тобто перевертень.
Вірування у вовкулак були свого часу
поширені по всій Європі, включаючи й
Україну. У «Слові о Полку Ігоревім»
згадується, що князь Всеслав
Полоцький вмів перекидатися на
вовкулаку. У «Лісовій Пісні» Лесі
Українки на вовкулаку перекинувся
(був звернений чарами) Лукаш.

14. Леонід Глібов.
“Вовк та ягня”.
―… Аж суне Вовк -
такий страшенний
Та здоровенний!
Та так прямісінько
й біжить
До бідного Ягняти.

15. Леонід Глібов.
“Вовк і Кіт”.
―І рад би Вовк в які
ворота вскочить,
та лишенько йому:
куди не поглядить –
усюди Вовченька
недоленька морочить,
Хоч сядь та й плач…‖

16. С. Руданський.
“Вовки”.
―Чого, брате, так
збілів?
Що з тобою
сталось?‖
―Ах, за мною через
став
Аж сто вовків
гналось!‖