Серологічні реакції, які застосовують для діагностики вірусних захворювань, протозойних інфекцій. Імунохімічні методи дослідження. Критерії діагностики..pptx
Серологічні реакції, які застосовують для діагностики вірусних захворювань, протозойних інфекцій. Імунохімічні методи дослідження. Критерії діагностики.
Similar to Серологічні реакції, які застосовують для діагностики вірусних захворювань, протозойних інфекцій. Імунохімічні методи дослідження. Критерії діагностики..pptx
Similar to Серологічні реакції, які застосовують для діагностики вірусних захворювань, протозойних інфекцій. Імунохімічні методи дослідження. Критерії діагностики..pptx (20)
Серологічні реакції, які застосовують для діагностики вірусних захворювань, протозойних інфекцій. Імунохімічні методи дослідження. Критерії діагностики..pptx
1.
2. Реакція зв’язування комплементу
Вона належить до непрямих двосистемних
гетерологічних реакцій і ґрунтується на принципі
взаємодії комплементу із специфічним комплексом
антиген-антитіло. Внаслідок цього не відбувається
гемолізу сенсибілізованих еритроцитів.
Гемоліз - руйнування еритроцитів крові з виділенням в
навколишнє середовище гемоглобіну. У нормі гемоліз
завершує життєвий цикл еритроцитів (120 діб) і
відбувається в організмі людини і тварин безперервно.
Комплемент - термолабільний неспецефічний
антибактеріальний фактор. Комплекс складних білків,
постійно присутніх в крові.
3. Реакція включає дві фази
У I фазі реакції (специфічній) зв'язування комплементу шуканий Аг (або AT) реагує з
діагностичною антисировоткою (або Аг- діагностикумом) і комплементом. Утворений комплекс Аг-
АТ зв'язує комплемент.
У фазі II реакції (індикаторна) визначають наявність вільного комплементу внесенням в
реакційне середовище гемолітичної системи - еритроцитів барана і гемолітичної сироватки, що
містить AT до них. Якщо Аг і AT не відповідають один одному і не утворюють імунних комплексів,
то зв'язування комплементу не відбувається. В цьому випадку вільний комплемент взаємодіє з
компонентами гемолітичної системи. Наслідок цього - гемоліз індикаторних клітин (феномен
«лакової крові») - реакцію вважають негативною.
Якщо у фазі I реакції AT і Аг відповідають один одному, то утворюються імунні комплекси, що
пов'язують комплемент, руйнування еритроцитів після внесення гемолітичної системи не
спостерігають і реакцію вважають позитивною.
4. Реакція гальмування гемаглютинації
Реакція базується на здатності блокувати гемаглютинуючі
властивості вірусів за допомогою специфічних антитіл. У
результаті цього спостерігається затримка аглютинації
еритроцитів.
Компонентами реакції є невідомі антигени (вірусмісткий
матеріал), який може бути збагачений пасажами в культурі
клітин, лабораторних тваринах або курячому ембріоні,
специфічні імунні противірусні (або проти окремих вірусних
антигенів) сироватки, еритроцити. Для розведення
компонентів реакції використовують забуферений
фізіологічний розчин (рН 7,2-7,4). Еритроцити отримують із
крові птахів (кури, гуси), ссавців (гвінейські свинки). Їх тричі
промивають у стерильному фізіологічному розчині та
зберігають у вигляді 0,5-1,0 % суспензії. З метою їх
стабілізації еритроцити попередньо обробляють формаліном
або глутаровим чи акриловим альдегідом.
5. Імунні сироватки попередньо позбавляють
неспецифічних інгібіторів, прогріваючи при температурі
56 °С протягом 30 хв (для видалення термолабільних
інгібіторів) або обробляючи розчинами перйодату калію
чи натрію, бентонітом, каоліном та іншими.
Реакцію ставлять у пробірках або спеціальних
полістиролових планшетах з луночками. Постановці
реакції передує визначення активності вірусного
антигена, який титрують за допомогою РГА. У досліді
використовують робочу дозу антигена, яка дорівнює від
4 до 8 ГАО (ГАО – гемаглютинуюча одиниця –
максимальне розведення антигена, яке повністю
аглютинує стандартну суспензію еритроцитів).
Позитивною реакцією вважають утворення червоного
зернистого з нерівними краями осаду, який дифузно
розташовується на дні пробірки. Про негативний
результат свідчить наявність компактного осаду у
вигляді “ґудзика” на дні пробірки або лунки, який може
стікати при її нахиленні. При частковій аглютинації
утворюється осад у вигляді кільця.
6. Імуноферментний аналіз — це вид аналізу,
за допомогою якого виявляється комплекс
«антиген — антитіло», який виробляється
коли організм уражений вірусом. Цей
комплекс утворюється завдяки імунологічній
реакції антигену з відповідним антитілом.
Метод ІФА-тестування визначає
імуноглобуліни двох типів: M і G. Якщо
виявляється M, то це говорить про гострий
процес захворювання, якщо G — то людина
перехворіла або інфікувалася вірусом і
виробилися антитіла до цього захворювання.
7. Переваги ІФА
Дана методика має ряд незаперечних переваг:
•Дозволяє виявити широкий спектр інфекцій.
•Швидке отримання результату.
•Висока точність.
•Раннє виявлення захворювання.
•Моніторинг лікування.
•Для проведення аналізу необхідно мінімум
досліджуваного матеріалу.
•Висока чутливість методу дозволяє проводити
діагностику з точністю до 90%.
•Автоматизація всіх процесів проведення
лабораторного дослідження, виключає ймовірність
помилки в тестуванні.
•Доступна вартість проведення діагностики
8. Основні варіанти ТІФА (твердофазний імуноферментний аналіз)
Непрямий ТІФА ТІФА на основі IgM-захвату "Сендвіч"-ТІФА
Комбінований IgM-захват Конкурентний ТІФА
9. При реакції радіального гемолізу відбувається
взаємодія вірусних антигенів, які адсорбовані на
еритроцитах, суспендованих в агарозному гелі, з
антитілами, що внесені в лунки і дифундують в шар
агару. При цьому утворюються специфічні імунні
комплекси на поверхні еритроцитів. У присутності
комплементу спостерігається лізис еритроцитів і,
відповідно, утворення зон гемолізу навколо
лунок. Реакцію оцінюють за допомогою
стереоскопічної лупи. При позитивному тесті діаметр
зони гемолізу навколо лунки може досягати 2 мм і
більше. При відсутності гемолізу або його діаметрі
менше 2 мм реакцію розцінюють як негативну.
Вважається, що за своєю чутливістю ця реакція не
поступається РГГА.