Також міжнародні організації

1. ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ, ЯКІ
ВІДБУВАЮТЬСЯ В ЄВРОПІ
ФОМІНА АНАСТАСІЯ

2. ПОНЯТТЯ ПРО ІНТЕГРАЦІЮ
Європейська інтеграція — це процес політичної, юридичної,
економічної (а в деяких випадках — соціальної та культурної)
інтеграції європейських держав, у тому числі й частково
розташованих в Європі. На даний момент європейська
інтеграція досягається в основному за рахунок розширення
Європейського Союзу та Ради Європи.
Інтеграція — це процес об'єднання будь-яких елементів
(частин) в одне ціле. Об'єднання політичних, економічних,
державних і громадських структур в рамках регіону, країни та
світу.

3. ПЕРШИЙ ЕТАП ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
В 1951 ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія створили Європейське об'єднання
вугілля та сталі, метою якого стало об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі та вугілля,
яке, повинно було запобігти черговій війні в Європі. Велика Британія відмовилася брати участь в цій
організації з міркувань збереження національного суверенітету.

4. З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав у 1957 році заснували Європейське
економічне співтовариство (ЄEC) та Європейське співтовариство з атомної енергії. ЄЕС було засновано
Римським договором 1957 року, який набрав чинності 1 січня 1958. В 1959 членами ЄЕС був створений
Європейський парламент.

5. ЦІЛІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
• Заміна національних валют єдиною валютою;
• Запровадження спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
• Створення «Європи громадян», що передбачає прийняття загального положення про права і
свободи особистості, яка діє на території ЄС;
• Сприяння економічному та соціальному прогресу;
• Здійснення фундаментальної реформи інститутів ЄС, що забезпечують ефективність
механізмів прийняття й виконання рішень.

6. ДРУГИЙ ЕТАП ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
У січні 1960 Велика Британія і ряд інших країн, що не увійшли
до ЄЕС, сформували альтернативну організацію - Європейську
асоціацію вільної торгівлі.
Велика Британія, однак, незабаром зрозуміла, що ЄЕС -
набагато більш ефективне об'єднання, і прийняла рішення про
вступ до ЄЕС. Її приклад наслідували Ірландія та Данія, чия
економіка істотно залежала від торгівлі з Великобританією.
Аналогічне рішення прийняла й Норвегія.

7. Після того, як генералом став Жорж Помпiду, через декілька років переговорів та адаптації
законодавства Велика Британія вступила до ЄС 1 січня 1973.
В 1972 пройшли референдуми про вступ до ЄЕС в Ірландії, Данії та Норвегії. Однак, в Данії народ
проголосував на референдум про входження лише після обіцянок уряду не переходити на єдину
валюту Євро, тому в Данії досі в обігу данські крони..

8. Греція подала заявку на вступ до ЄЕС i стала
членом спільноти 1 січня 1981.
В 1979 були проведені перші прямі вибори в
Європейський парламент.
В 1985 Гренландія отримала внутрішнє
самоврядування та після референдуму вийшла з
ЄЕС.
Португалія та Іспанія подали заявки в 1977 i стали
членами ЄЕС з 1 січня 1986.

9. ТРЕТІЙ ЕТАП ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
В 1992 всі держави, що входять до Європейського
співтовариства, підписали Договір про створення
Європейського союзу - Маастрихтський договір.
Маастрихтський договір заснував три опори ЄС:
• Економічний та валютний союз (EBC)
• Загальну зовнішню політику та політику безпеки (ОВПБ)
• Загальну політику в галузі внутрішніх справ та юстиції.

10. В 1994 в Австрії, Фінляндії, Норвегії та Швеції проводяться референдуми про вступ до ЄС.
Більшість норвежців знову голосує проти. Австрія, Фінляндія та Швеція стають членами ЄС з 1
січня 1995. Членами Європейської асоціації вільної торгівлі залишаються лише Норвегія,
Ісландія, Швейцарія та Ліхтенштейн.

11. ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
9 жовтня 2002 Європейська комісія рекомендувала 10
держав - кандидатів на вступ до ЄС в 2004: Естонію, Латвію,
Литву, Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину Словенію, Кіпр
та Мальту.
16 квітня 2003 в Афінах 15 «старими» 10 «новими» членами
ЄС був підписаний Договір про приєднання.
1 травня 2004 Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія,
Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр, Мальта стали членам
Євросоюзу.

12. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Після приєднання до ЄС десяти нових країн, рівень економічного розвитку яких помітно нижче
середньоєвропейського, лідери Євросоюзу опинилися у становищі коли основний вантаж бюджетних
видатків на соціальну сферу, дотації сільському господарству i т.д. лягає на них.
Друга проблема полягає в тому, що після розширення Євросоюзу менш ефективним виявився колишній
принцип прийняття найважливіших рішень консенсусом.

13. 1 січня 2007 року відбулося чергове розширення
Євросоюзу - входження в нього Болгарії та Румунії.
Євросоюз перш попереджав ці країни, що Румунії та
Болгарії належить ще чимало зробити в області боротьби
з корупцією та реформування законодавства.

14. За лютий 2005 року Європейський союз підписав план дій з
Україною. Це стало результатом того, що до влади в Україні
прийшли сили, зовнішньополітична стратегія яких
спрямована на вступ до Євросоюзу.
26 квітня 2017 р. – Безвізовий режим для України
затвердили на засіданні Комітету ЄС.

15. НАТО - це військово - політичний альянс, який об'єднує 30 країн-членів з Європи і Північної
Америки, які співпрацюють у галузі безпеки й оборони. Таким чином, НАТО становить
унікальний зв'язок між двома континентами для забезпечення політичного і безпекового
співробітництва.
НАТО
Штаб-квартира знаходиться в
Брюсселі, Бельгія

16. ШЕНГЕНСЬКА ЗОНА
Шенгенська зона включає в себе 26 європейських держав,
що приєдналися до однойменної угоди, підписаної в селі
Шенген (Люксембург) в 1985 році.
Причиною для участі в Шенгені є покращення поліцейської
та судової співпраці в боротьбі проти міжнародної
злочинності, спрощення в'їзду для осіб з країн з візовим
режимом, що, отримавши шенгенську візу.
Шенгенська зона офіційно включає чотири країни, що не
входять в ЄС: Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн,

17. Рада Європи — міжнародна організація 46
держав-членів у європейському просторі.
Членство відкрите для всіх європейських держав,
які визнають принцип верховенства права і
гарантують основні права людини і свободи для
своїх громадян
Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у
Страсбурзі (Франція)
РАДА ЄВРОПИ

18. Отже, ЄС сьогодні знаходиться у важкому стані економічної, політичної та
ідеологічної кризи, в багатьох державах - членах набувають поширення
сепаратиські рухи.