3. ЄВРОПЕЙСЬКАЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯІНТЕГРАЦІЯ
Коли говоримо про розширення ЄС - то
ідеться передусім про збільшення кількості
членів ЄС.
Коли говоримо проКоли говоримо про європейську інтеграціюєвропейську інтеграцію
- то маємо на увазі інституційний- то маємо на увазі інституційний
розвиток ЄС.розвиток ЄС.
5. 18 квітня 1951 – в Парижі між Німеччиною, Францією,
Бельгією, Нідерландами, Люксембургом та Італією
підписано договір про створення Європейської
спільноти з вугілля та сталі (ЄСВС)
Інституційний розвиток
ЄС
9 травня 1950 – підписано Декларацію Роберта Шумана,
яка пропонувала створення організації, що
контролювала б видобування вугілля та виробництво
сталі у ФРН та Франції.
6. Договір укладено на 50 років. У липні 2002 Спільнота
припинила своє існування.
Інституційний розвиток
ЄС
ЄСВС булаЄСВС була юридичною особоююридичною особою, тому могла бути, тому могла бути
суб'єктом прав та обов'язків.суб'єктом прав та обов'язків.
ЄСВС мала власні інституції:ЄСВС мала власні інституції:
• Вищу ВладуВищу Владу
• Спеціальну Раду МіністрівСпеціальну Раду Міністрів
• Пленарну АсамблеюПленарну Асамблею
• СудСуд
7. Інституційний розвитокІнституційний розвиток
ЄСЄС
25 березня 1957 – підписано Римський Договір, на
підставі якого утворено:
Договір вступив у дію 1 січня 1958 року.
Європейську спільноту з атомної енергії (Євратом)
Європейську економічну спільноту (ЄЕС)
9. Інституційний розвиток ЄСІнституційний розвиток ЄС
Крім того, кожна Спільнота мала власні інституції
ЄСВС:
Вища Влада,
Спеціальна Рада міністрів
ЄЕС:
Комісія,
Рада міністрів
Євратом:
Комісія,
Рада міністрів
10. Інституційний розвитокІнституційний розвиток
ЄСЄС
8 квітня 1965 – підписано Договір про злиття
виконавчих органів трьох Спільнот.
ЄСВС, ЄЕС та Євратом “отримали” спільні Раду і Комісію.
З того часу існувало 4 спільніЗ того часу існувало 4 спільні
інституції:інституції:
Парламентська Асамблея (нині – Європейський Парламент)
Суд Європейських Спільнот (нині – Європейський Суд)
Рада (нині – Рада Європейського Союзу)
Комісія (Європейська Комісія)
11. Інституційний розвитокІнституційний розвиток
ЄСЄС
7-10 жовтня 1979 – відбулись перші загальні вибори до
Європейського Парламенту.
Першим президентом ЄвропейськогоПершим президентом Європейського
Парламенту обрано Сімону Вайль.Парламенту обрано Сімону Вайль.
Парламент налічував 410 депутатів.
12. Інституційний розвитокІнституційний розвиток
ЄСЄС
Єдиний європейський акт (1988) зміцнив
роль Європейського Парламенту – хоч він і
далі залишився (і до тепер залишається) не
законодавчим, а консультативним органом.
Передбачив створення нової інституції –
Європейського суду першої інстанції
(створений у 1988).
13. Інституційний розвитокІнституційний розвиток
ЄСЄС
Процес формування Спільнот та їхніх
інституцій завершився у 1950-их роках, а
наступні документи (Маастрихтський,
Амстердамський, Ніццький Договори) тільки
змінювали (оновлювали) установчі договори,
пристосовували їх до нових реалій.
14. Інституційний розвитокІнституційний розвиток
ЄСЄС
•Договір також розширив функції
Парламенту.
Маастрихтський Договір (1992) запровадив:
•Інститут омбудсмена, який розглядає
скарги громадян держав-членів ЄС на інституції
Союзу.
•Комітет Регіонів, який має
представляти регіони держав-членів ЄС.
15. Інституційний розвитокІнституційний розвиток
ЄСЄС
Амстердамський Договір 1997 року не мав
суттєвого впливу на функціонування ЄС.
Ніццький Договір підписано 26 лютого 2000.
Спрямовувався на вирішення інституційних
проблем ЄС, пов'язаних із розширенням (зміна
кількості голосів, які мають держави в Раді ЄС
тощо).
16. Інституційний розвитокІнституційний розвиток
ЄСЄС
Інституційна система ЄС мала відчутно
змінитися після прийняття Конституції, яка
мала стати єдиним документом, що замінить
установчі договори.
Проте після того, як у 2005 на референдумах у
Нідерландах та Франції Конституцію не було
прийнято, це питання відклали.
17. Інституційний розвитокІнституційний розвиток
ЄСЄС
Лісабонський Договір було підписано 13 грудня
2007 року на самміті в Португалії.
Він має вступити в дію у 2009 році, після
ратифікації усіма державами-членами ЄС.
Він містить більшість змін, які пропонувалися
Конституцією, проте не заміняє інших
Договорів.
20. Розширення ЄС (перше)Розширення ЄС (перше)
НімеччинаНімеччина
ФранціяФранція
БельгіяБельгія
НідерландиНідерланди
ЛюксембургЛюксембург
ІталіяІталія
1 січня 1973
– 9 держав
ДаніяДанія
ВеликаВелика
БританіяБританіяІрландіяІрландія
21. Розширення ЄС (друге)Розширення ЄС (друге)
НімеччинаНімеччина
ФранціяФранція
БельгіяБельгія
НідерландиНідерланди
ЛюксембургЛюксембург
ІталіяІталія
ДаніяДанія
ВеликаВелика
БританіяБританіяІрландіяІрландія
ГреціяГреція
1 січня 1981 – 10 держав
22. Розширення ЄС (третє)Розширення ЄС (третє)
НімеччинаНімеччина
ФранціяФранція
БельгіяБельгія
НідерландиНідерланди
ЛюксембургЛюксембург
ІталіяІталія
ДаніяДанія
ВеликаВелика
БританіяБританіяІрландіяІрландія
ГреціяГреція
1 січня 1986 – 12 держав
ІспаніяІспанія
ПортугаліяПортугалія
23. Розширення ЄСРозширення ЄС
9 листопада 1989
падіння Берлінської стіни
Об'єднання Німеччини
3 жовтня 1990 року
Розширило територію
Спільноти
24. Розширення ЄС (четверте)Розширення ЄС (четверте)
НімеччинаНімеччина
ФранціяФранція
БельгіяБельгія
НідерландиНідерланди
ЛюксембургЛюксембург
ІталіяІталія
ДаніяДанія
Велика БританіяВелика Британія
ІрландіяІрландія
ГреціяГреція
ІспаніяІспанія
ПортугаліяПортугалія
ШвеціяШвеція
ФінляндіяФінляндія
АвстріяАвстрія
1 січня 1995 – 15 держав
25. Розширення ЄС (п’яте)Розширення ЄС (п’яте)
Переговори про вступ нових членів до ЄС
почалися у березні 1998. Першим кроком було
оцінити законодавство кожного кандидата на
предмет його відповідності правилам Спільнот
(так званий screening process). Ця оцінка потім
стає базою для другого етапу – двосторонніх
переговорів кожного кандидата з ЄС.
26. Розширення ЄС (п’яте)Розширення ЄС (п’яте)
31 березня 1998 із Угорщиною, Польщею,
Естонією, Чехією, Словенією та Кіпром почалися
переговори про вступ до ЄС.
13 жовтня 1999 Європейська Комісія дала
рекомендацію країнам-членам Союзу почати
переговори з Румунією, Словаччиною, Латвією, Литвою,
Болгарією та Мальтою.
9 жовтня 2002 Комісія рекомендувала закрити
переговори з Угорщиною, Польщею, Естонією, Чехією,
Словенією, Кіпром, Словаччиною, Латвією, Литвою та
Мальтою.
27. Розширення ЄС (п’яте)Розширення ЄС (п’яте)
Після переговорів з кандидатами на членство
в ЄС остаточне рішення про запрошення цих
країн ввійти до ЄС було оголошене 13 грудня
2002 року в Копенгагені.
Європейський Парламент проголосував за
розширення 9 квітня 2003 року.
28. Розширення ЄС (п’яте)Розширення ЄС (п’яте)
16 квітня 2003 договори про вступ було
підписано 10 державами-кандидатами та 15
державами-членами ЄС.
29. Розширення ЄС (п’яте)Розширення ЄС (п’яте)
Болгарія та Румунія закінчили
переговори про вступ 14 грудня 2004 року.
Договір про вступ Болгарії та Румунії було
підписано 25 квітня 2005 року.
Обидві країни долучилися до ЄС 1 січня
2007 року.
31. Розширення ЄСРозширення ЄС
Країни ЄСКраїни ЄС
Країни ЄС з 2007Країни ЄС з 2007
Країни ЄС з 2004Країни ЄС з 2004
Країни-кандидатиКраїни-кандидати
32. МатеріалиМатеріали
Для приготування презентації використані
матеріали:
Порталу Європейського Союзу: www.europa.eu.int
Представництва Європейської Комісії в Україні: www.delukr.cec.eu.int
Представництво Європейської Комісії в Польщі: www.europa.delpol.int
