///

1. Національний університет біоресурсів і природокористування України
Факультет екології і сталого розвитку
Виконав: Маг. 1 р.н. Шамрицький Р.Г.
Керівники магістерської роботи: Рідей Н.М.
Рибалко Ю.В.
Порівняльна характеристика
навчальних планів і програм
підготовки екологів в Європі

2. Вступ
Однією з найважливіших сфер
розвитку євроінтеграції є сфера
вищої освіти, де вона набула
форм Болонського процесу. На
сьогодні 46 європейських країн,
включно з Україною, є його
учасниками. Крім того, значна
кількість міжнародних організації
підтримують ідеї процесу та
сприяють його реалізації.

3. Болонський процес
• Болонський процес - це процес
європейських реформ, що
спрямований на створення
спільної Зони європейської
вищої освіти. Зона європейської
вищої освіти створена
відповідно до Болонської
конвенції, спільної заяви
європейських міністрів освіти
18-19 червня 1999року, м.
Болонья.

4. Основні аспекти розвитку
Болонського процесу та розбудови
Європейського простору вищої освіти
Сорбонська спільна
декларація «Про узгодження
системи вищої освіти в
Європі» (м. Париж, 1998 р.)
Комюніке «На шляху до
європейського простору вищої
освіти» (м. Прага, 2001 р.)
Будапештсько-Віденська
Декларація (м. Будапешт та
м. Відень, 2010 р. )
Комюніке «Утворення
європейського простору вищої
освіти» (м. Берлін, 2003 р.)
Комюніке «Загальноєвропейський
простір освіти – досягнення
цілей»
(м. Берген, 2005 р.)
Комюніке «На шляху до
Європейського простору вищої
освіти: відповіді на виклики
глобалізації» (м. Лондон, 2007 р.)
«Спільна декларація міністрів
освіти Європи» (м. Болонья,
1999 р.)
Комюніке «Болонський процес у
період до 2020 року –
Європейський простір вищої
освіти у новому десятилітті»
(м. Льовен та м. Лювен-ля-Ньов,
2009 р.)

5. Аналіз міжнародної підготовки екологів (Європа)
Нідерланди,
Вагенінгенський
університет
Бакалавр «Вчення про довкілля»
Магістр «Вчення про довкілля», «Заповідна справа та охорона природи»,
«Геоінформаційні науки», «Зелений туризм та довкілля»,
«Урбоекологічний менеджмент»
Італія, Болонський
університет
Бакалавр «Вчення про довкілля»
Магістр «Оцінка стану навколишнього середовища та екологічний
менеджмент»
Німеччина, Гіссенський
університет
Бакалавр «Екологічний менеджмент»
Магістр «Менеджмент навколишнього середовища та ресурсів»
Університет прикладних
наук Деггендорф
Бакалавр «Біоресурси і управління навколишнім середовищем»
Бельгія, Гентський
університет
Бакалавр «Екобезпечні технології»
Магістр «Санітарія навколишнього середовища»
Австрія, Університет
природних ресурсів та
прикладних наук про
життя
Бакалавр «Менеджмент навколишнього середовища та біоресурсів»
Магістр «Менеджмент навколишнього середовища та біоресурсів»,
«Навколишнє середовище та біоресурси»,
«Екологічна інженерія»
Чехія, Чеський
університет наук про
життя
Бакалавр «Стале використання природних ресурсів»
Магістр «Природні ресурси та навколишнє середовище»
Польща, Варшавський
політехнічний університет
Бакалавр «Екологічна інженерія»
Магістр «Екологічна інженерія»
“Екологія”, “Вчення про довкілля”,
“Менеджмент природоохоронної
діяльності”, “Сталий розвиток”,
“Екологічно безпечні технології”

6. Аналіз міжнародної підготовки екологів (Європа)
Великобританія (Англія),
Лідський університет
Бакалавр «Екологія та біологія навколишнього середовища»
Магістр «Охорона біорізноманіття»
Ексетерський університет Бакалавр «Консервативна біологія та екологія»
Магістр «Прикладна екологія»
Ланкастерський університет Бакалавр «Екологія»
Магістр «Менеджмент біоресурсів та навколишнього
середовища»
Оксфорд Брукс університет Бакалавр «Вчення про довкілля»
Магістр «Екологія»
Стірлінгський університет Бакалавр «Екологія»
Магістр «Менеджмент навколишнього середовища»
Ірландія,
Лімерікський університет
Бакалавр «Екологічний контроль»
Іспанія,
Барселонський університет
Бакалавр «Вчення про довкілля»
Магістр «Прикладна екологія»
Швеція, Університет сільськогос-
подарських наук
Магістр «Екологія»
Данія, Копенгагенський
університет
Бакалавр «Природні ресурси»
Магістр «Менеджмент навколишнього середовища та ресурсів»
MATRA
Орієнтовані на управління природоохоронною діяльністю та
екологічний менеджмент: “Санітарія
навколишнього середовища”, “Вчення
про довкілля”, “Оцінка стану
навколишнього середовища та
екологічний менеджмент”, “Менеджмент
природних ресурсів”

7. I M R D
Спільна Міжнародна магістерська
програма розвитку сільських територій
між Гентським університетом (м. Гент,
Бельгія), Гумбольдтським
університетом (м. Берлін, Німеччина),
Вагенінгенським університетом (м.
Вагенінген, Нідерланди), Пізанським
університетом (м. Піза, Італія),
Західним інститутом
сільськогосподарських наук, харчових
технологій, садівництва та
ландшафтознавства (м. Анже, Франція),
Словацьким сільськогосподарським
університетом (м. Нітра, Словаччина)
E N V E U R O
Спільна програма університетів
ЄвроЛіги: Національного
Копенгагенського Університету (м.
Копенгаген, Данія), Університету
Хоенхайма (м. Штудгард, Німеччина),
Австрійського університету біоресурсів
і природничих наук (м. Відень,
Австрія), Швецького університету
сільськогосподарських наук (м.
Уппсала, Швеція).
Міжнародні магістерські програми

8. ВИСНОВКИ
Визначено і розкрито особливості підготовки екологів в Європі. З’ясовано, наявність ступенів з
екологічних, природоохоронних, фундаментальних і прикладних наук – вчення про довкілля та
якості життя, з тривалістю бакалаврських програм – 3-4 роки, при засвоєнні 180-240
європейських кредитів, з різницею 360-480 британських кредитів та 120 американських кредит-
годин (за 4 роки);
Встановлено, що підготовка екологів за магістерськими програмами спрямована на
оздоровлення навколишнього середовища, оцінку його стану, управління і проектування
екологічної комфортності, біологічної єдності та рівноваги соціоприродних систем;
З’ясовано можливості здобуття протягом двох років наукових ступенів магістра з екології (в т.ч.
прикладної), менеджменту природних ресурсів навколишнього середовища, заповідної справи,
екобезпечних технологій з навчальним навантаженням 120 європейських, 180-240 британських
кредитів та 30-35 американських кредит-годин;
Здійснено узагальнюючий аналіз регуляторних актів і погоджувальних міжнародних документів
з середини 90-х років ХХ ст. до теперішнього часу з питань якості освіти та екологічної
діяльності;