ЕКОЛОГІЯ / НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

1. Національний університет біоресурсів і природокористування України
Ніжинський агротехнічний коледж
Циклова комісія загальноосвітніх дисциплін
ЕКОЛОГІЯ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
для студентів спеціальності
5.03050901
"Бухгалтерський облік"
Укладач:
Савченко І.Є.
Ніжин
2015

2. 2
УДК 577.4
С12
Рекомендовано до видання Педагогічною Радою ВП НУБіП України
"Ніжинський аагротехнічний коледж"
(Протокол № 1 від 02.02.2015 р.)
Рецензенти:
Лисенко Г. М. – доцент кафедри ботаніки та екології Ніжинського
державного університету імені Миколи Гоголя, кандидат биологічних наук;
Шкодін А. В. – старший викладач кафедри природничо-фундамен-
тальних дисциплін ВП НУБіП України "Ніжинський агротехнічний інсти-
тут", кандидат педагогічних наук
С12 Екологія: навчально-методичний посібник для студентів спеціальності
5.03050901 "Бухгалтерський облік" / уклад. І.Є.Савченко. – Ніжин: НДУ
ім. М.Гоголя, 2015. – 193 с.
УДК 577.4
© Савченко І.Є., 2015
© НДУ ім. М.Гоголя, 2015

3. 3
ВСТУП
_________________________________________
Екологія (грецьке oikos – дім + logos – слово, вчення) – це наука про
взаємодію живих організмів та їх угруповань між собою та навколишнім
середовищем. Об’єктами вивчення екології можуть бути популяції
організмів, їх види, угруповання, екосистеми і біосфера вцілому.
Завдяки екології сучасна біологія стає лідером природознавства:
зростання престижу екології, цінності даних, здобутих цією наукою,
зумовлюються тим, що вона посідає чи не найважливіше місце в
обгрунтуванні відносин між суспільством та природою.
У ХХ столітті було виявлено, що різнобічна господарська діяльність
людини в ряді випадків руйнівно діє на природу, на біосферу. Тому однією із
найгостріших проблем, що привертає увагу людства у вік науково-технічної
революції, стала проблема раціонального природокористування і охорони
навколишнього середовища.
Ми все більше усвідомлюємо, що проблема охорони навколишнього
середовища – це проблема життя і смерті на нашій планеті.
Науково-технічний прогрес зараз сягнув такого рівня, коли не тільки
спеціаліст, а й кожний член суспільства повинен володіти певною системою
біологічних і, особливо екологічних знань. Без цього сьогодні неможливе ні
раціональне використання природних ресурсів, ні розв’язання проблем
виробництва ні охорона навколишнього середовища.
Важливим окремим напрямком екології є агроекологія, яка вивчає
взаємодії в системі: грунт – рослина – тварина – людина і чисельні їх
взаємозв’язки.
Як ні в одній іншій сучасній науці, проблемне навчання в агроекології
відіграє важливу роль тому, що життя та виробництво ставить перед людьми
величезну кількість проблем і дуже часто таких, що на перших порах ні
викладач, ні студент ні виробничник не знають відповіді на поставлену
задачу. Тільки спільними зусиллями, шляхом мозкової атаки на проблему,
вдається вирішувати такого роду питання.

4. 4
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
___________________________________________________________
Теми лекцій Год. Теми практичних занять Год.
Змістовний модуль 1
1. Вступ. Охорона природи і екологія. 2
2. Біосфера і перетворювальна діяльність
людини
2 Вивчення ярусної структури
листяного лісу (екскурсія до
лісу)
2
3. Екосистеми. Популяція. Біогеоценози. 2
Змістовний модуль 2
4. Сучасні проблеми охорони природи в
с.г. виробництві.
2
5. Охорона атмосферного повітря. 2
6. Водні ресурси України та їх охорона. 2 Визначення вмісту нітратів в
питній воді. Адсорбційні
методи очищення
стічних вод. Екскурсія на
водоочисні
2
7. Раціональне використання і охорона
земельних ресурсів України.
2
8. Мінерально-сировинні ресурси і
охорона надр.
2
9. Охорона рослинного та тваринного
світу України.
2 Ознайомлення з Червоною
книгою України, рідкісними
видами рослин і
тварин, які занесені до неї
2
10. Організація сільськогосподарського
виробництва на радіоактивно
забруднених територіях.
4 Ознайомлення з будовою та
принципом роботи приладів
радіометричного і
дозиметричного контролю.
Екскурсія до Національного
музею "Чорнобиль"
2
2
Всього 22 10

5. 5
АНОТАЦІЯ ПРОГРАМИ
____________________________________________________________
Взаємодія людської спільноти і природи, в залежності від етапу
розвитку суспільства, полягає в тому, що спочатку природні ресурси тільки
використовуються, потім вони починають охороняються, а згодом люди
доходять висновку, що треба не тільки використовувати та охороняти
природу, але й раціонально її перетворювати. Це в першу чергу залежить від
соціально-економічного розвитку суспільства та його науково-технічного
прогресу.
Слід чітко розуміти, що природні ресурси – це сукупність природних
умов існування людства та найважливіші компоненти навколишнього
середовища, які використовуються в процесі виробництва з метою
забезпечення матеріальних та духовних потреб суспільства. Треба вміти
розрізняти види природних ресурсів, знати їх класифікацію.
Недостатня увага до проблем раціонального використання природних
ресурсів та природи вцілому вже не один раз в історії розвитку людства
призводило до негативних наслідків. Зокрема зовсім зникали або значно
погіршувалися окремі біоценози, такі як лісові, степові, лукові, польові та
інші, що негативно впливало на розвиток усієї біосфери.
Треба чітко розуміти, що сільське господарство на відміну від
промислового виробництва реалізується на великих площах і тому його
вплив на оточуюче середовище та природні ресурси буває дуже значним. Не
раціональне використання органічних, а особливо мінеральних добрив,
отрутохімікатів вже призвело до значних негативних наслідків. Тому
виробництво продуктів харчування і раціональна природоохоронна
діяльність людей повинні йти поруч до однієї мети.
При цьому не слід забувати що на території України відбулася
найбільша в історії людства аварія на Чорнобильській АЕС і значні території
держави зазнали радіоактивного забруднення. Наслідки цього забруднення
буде відчувати на собі ще не одне покоління людей. Тому раціональна
природоохоронна діяльність людей для України набуває особливої гостроти
та актуальності.

6. 6
МОДУЛЬ 1
_____________________________________________
ТЕМА 1.1. ОХОРОНА ПРИРОДИ І ЕКОЛОГІЯ
ЗМІСТ ТЕМИ
Екологія як наука, її зміст і завдання. Зв’язок екології з іншими
науками. Розділи екології. Методи екологічних досліджень.
Становлення і розвиток екології. Внесок вітчизняних вчених в
екологію. Значення екології в науковому обгрунтуванні природоохоронних
заходів. Екологія і сільське господарство. Агроекологія та її ключові
питання.
Екологічне прогнозування і моделювання природних процесів.
Значення екологічного прогнозування в умовах прогресуючого впливу
людини на природу.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Екологія – це наука про взаємодію живих організмів та їх угруповань
між собою та навколишнім середовищем. Об’єктами вивчення екології
можуть бути популяції організмів, їх види, угруповання, екосистеми і
біосфера вцілому. Це одна з основних дисциплін на сучасному рівні
розвитку людства.
Студентам необхідно вивчити історію розвитку цієї науки, її завдання,
звернути увагу на значення вітчизняних та зарубіжних вчених в розвитку
екології.
Загроза виснаження природних ресурсів, зростання забруднення
оточуючого середовища, потепління клімату, підняття рівня морських та
океанських вод, катастрофічні буревії і цунамі, землетруси, екологічні
катастрофи – це далеко не повний перелік того, з чим приходиться
стикатися людству протягом останніх десятиліть. Під загрозу поставлено
питання існування всієї цивілізації на планеті Земля. Але щоб діяти, треба
знати як це робити і тому найвидатніші вчені різних країн світу вже давно
займаються екологічними дослідженнями і шукають вихід з кризового стану.
Екологія є експериментально-теоретичною наукою, вона широко
залучає до експерименту найновітніші прилади, намагається налагодити
моніторинговий контроль за станом як всієї біосфери, так і окремих її ланок,
ланцюгів та ланцюжків. Екологія є теоретичною основою раціонального
природокористування. Вона розглядає процеси, які відбуваються в природі
на фоні збереження, відтворення, раціонального використання природних
ресурсів з урахуванням постійно зростаючих потреб людства.
Сучасні екологічні дослідження чим далі, тим більше дають
можливість виявляти складні взаємозв’язки в природі, з метою охорони
середовища існування людства, раціонального користування ресурсами
біосфери і керування в ній екологічними процесами.

7. 7
Що треба знати:
1. Що вивчає екологія?
2. Який взаємозв’язок існує між екологією та іншими науками?
3. Історію розвитку екології, значення вітчизняних та зарубіжних
вчених в розвитку цієї науки.
4. Які розділи екології Ви знаєте?
5. Що таке агроекологія і які завдання вона перед собою ставить?
6. Що таке моніторинговий метод дослідження в екології?
7. Яка роль екології в охороні біосфери?
Що треба вміти:
1.Налагоджувати сільськогосподарське виробництво з максимальним
урахуванням всього комплексу екологічних проблем.
2.Користуватися відповідною літературою та впроваджувати у
виробництво передові екологічно чисті технології.
3.Боротися з забрудненнями оточуючого середовища.
4.В разі потреби організовувати та налагоджувати екологічний
контроль за станом вихідної сировини, різними технологічними процесами
та якістю готової продукції.
На що звернути увагу:
1.На глобальні екологічні процеси.
2.На екологічні проблеми області, району, окремого регіону.
3.На роль екології в охороні живої природи.
ТЕМА 1.2. БІОСФЕРА
І ПЕРЕТВОРЮЮЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ
ЗМІСТ ТЕМИ
Біосфера, її складові частини, виникнення. Функції живої речовини в
біосфері.
Вчення В.І. Вернадського про біосферу та ноосферу.
Продуктивність біосфери.
Антропогенний вплив на біосферу, на біоценози і середовище, на
біологічний і геологічний кругообіг речовин. Вплив антропогенних факторів
на енергетичний обмін у біосфері. Поняття про екологічну кризу. Проблеми
збереження біосфери і складових її екосистем.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Термін "біосфера" вперше в науку ввів відомий вітчизняний біохімік та
геохімік, людина різнобічних енциклопедичних знань, перший президент
Української Академії Наук, академік Володимир Вернадський у 1926 році. За

8. 8
його визначенням біосфера – та частина земної кулі, в межах якої існує або
існувало життя.
Таким чином біосфера становить цілісну високоорганізовану
суперекосистему на всій земній кулі, в якій усі складові частини
функціонально між собою пов’язані багаточисельними взаємозв’язками.
Вони вдосконалювалися протягом мільярдів років за довго до того як на
Землі виникла перша людина, людство вцілому, а потім вже продовжили
прогресувати разом з людьми і дійшли до сучасного стану.
Діяльність людей, особливо в останні десятиріччя на планеті Земля в
багатьох випадках призвели до непоправних наслідків. Поява
високопродуктивної техніки призвела до значного спустошення надр,
забрудненими стали повітря, вода, грунти, рослинний та тваринний світ...
Природа на такі втручання людей відреагувала землетрусами,
виверженнями вулканів, розломами в земній корі, повенями, цунамі,
буревіями, потеплінням клімату, підвищенням рівня світового океану,
затопленням значних територій землі, спустошенням колись родючих земель
та іншими негараздами. Якщо не вжити термінових заходів, людство в
найближчий час може себе знищити.
Треба чітко розуміти, що життя на Землі та існування біосфери являє
собою потужний кругообіг матерії. Мільярди тон живої речовини
потрапляють в навколишнє середовище і стільки ж вилучається з нього.
Компонентами біосфери є жива речовина, гірські породи, вода, повітря,
сонячна радіація. Біосфера включає речовини в твердому, рідкому та
газоподібному стані і за природою трифазна.
Жива речовина охоплює атмосферу, літосферу та всю гідросферу. Вона
за природою триярусна.
Біомаса рослин приблизно 2500 разів більша ніж загальна маса тварин.
Людство становить незначний відсоток біомаси в біосфері, але воно
справляє на неї величезний, з кожним роком зростаючий, вплив.
Академік Вернадський ще в двадцяті роки попереднього сторіччя у
вченні про біосферу висловив думку, що людство повинно створити нову
оболонку Землі – ноосферу, або сферу "розумного життя". Було
запропоновано зберегти той тип біосфери, в якому зародилася і може
існувати людина, як вид, зберігаючи своє здоров’я, довголіття та щасливе
життя.
Що треба знати:
1. Що таке біосфера?
2. Основні положення вчення В.І. Вернадського про біосферу.
3. Характеристику основних складових частин біосфери.
4. Що таке кругообіг речовин в біосфері?
5. Вертикальна та горизонтальна будова біосфери.
6. Компоненти біосфери.
7. Людство в біосфері.
8. Ноосфера – "сфера розумного життя" на планеті.

9. 9
9.Роль в кругообігу речовин в біосфері енергії Сонця, атмосфери,
гідросфери, літосфери, рослин, тварин, людини, мікроорганізмів.
10. Перспективи поширення "сфери розумного життя" в біосфері.
Що треба вміти:
1.Застосовувати на практиці вчення В.І. Вернадського про біосферу.
2.Чітко розуміти роль енергії Сонця, атмосфери, гідросфери, літосфери,
рослин, тварин, людини, мікроорганізмів в біосфері.
3.Організовувати безвідходні технології виробництва
сільськогосподарської продукції.
На що звернути увагу:
1. На перспективні методи ведення сільськогосподарського
виробництва.
2. На перспективи створення ноосфери.
ТЕМА 1.3. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ І ОРГАНІЗМ
ЗМІСТ ТЕМИ
Умови існування організмів. Поняття середовища. Фактори
середовища, їх класифікація та вплив на організм. Екологічна пластичність.
Життєві форми. Найважливіші абіотичні фактори. Адаптація організмів.
Адаптивні властивості рослин і тварин в різних місцях проживання.
Географічна зональність і мінливість організмів. Біотичні фактори.
Різноманітність прояву біотичних факторів. Вплив біотичних зв’язків на
формування середовища. Антропогенні фактори. Вплив виробничої
діяльності людини на природне середовище. Посилення ролі антропогенного
фактору в еволюції природи.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Вивчення матеріалу теми студентами раціонально починати з поняття
"екологічні фактори".
Екологічними факторами називають всі складові компоненти
природного середовища, які впливають на стан, існування й розвиток
організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами
здатності пристосування настає смерть). Основну увагу слід звернути на те,
що серед великої кількості екологічних факторів виділяють три різні за
своєю природою групи: абіотичні, біотичні та антропогенні.
Абіотичні фактори – (неорганічні умови: хімічні і фізичні, такі, як
склад повітря, води, грунтів, температура, світло, вологість, радіація та інші).
Біотичні фактори – (форми взаємодії між організмами, типу хазяїн –
паразит).
Антропогенні фактори – форми діяльності людини.

10. 10
Сьогодні в практичній роботі розрізняють 10 таких факторів, а
загальна їх кількість – більше 60.
При вивченні матеріалу по програмі особливу увагу слід звернути на
антропогенні фактори, які зараз часто радикально та докорінно змінюють
природу.
Вивчаючи питання адаптації організмів, треба звернути увагу, що всі
організми на нашій планеті освоїли чотири основні середовища існування:
водне, наземно-повітряне, грунти, живі організми. Оскільки ці питання тісно
пов’язані з сільськогосподарською практикою, на них треба звернути
особливу увагу.
Що треба знати:
1. Що таке екологічні фактори, які з них вам відомі, у чому виявляється
їх взаємодія?
2. Характеристику абіотичних та біотичних факторів.
3. Характеристику антропогенних факторів.
4. Географічну зональність та мінливість організмів.
5. Які чотири середовища освоїли організми для свого існування на
Землі.
6.Які екологічні фактори є домінуючими при сільськогосподарському
виробництві.
Що треба вміти:
1. Застосовувати на практиці набуті знання з даної теми.
2. Покращувати окремі негативні екологічні фактори, які проявляються
в Вашій виробничій діяльності.
На що звернути увагу:
1. Як впливала діяльність людини на різних етапах свого розвитку на
природу?
2. Що змінилося на гірше в місцевості де Ви проживаєте за останні роки
і, що можна виправити без значних зусиль?
ТЕМА 1.4. ПОПУЛЯЦІЯ, БІОЦЕНОЗ, ЕКОСИСТЕМА
ЗМІСТ ТЕМИ
Популяція, як форма існування виду. Чисельність, щільність,
структура популяції. Міграція популяції, регулювання чисельності.
Саморегулювання в популяції.
Поняття про біоценоз. Стосунки в біоценозі. Структура біоценозу.
Екологічна ніша. Видова і просторова структура. Біогеоценоз. Екосистема.
Трофічні ланцюги. Екологічна піраміда. Піраміда чисельності. Кругообіг
речовин і енергії в екосистемі.

11. 11
Динаміка і стабільність екосистеми в біоценозах. Сукцесії. Види
штучних біоценозів. Збідненість і відносна нестійкість штучних біоценозів.
Способи підтримки рівноваги в біоценозах.
Агробіоценози (агроекосистеми) та їх ознаки. Різновиди агробіо-
ценозів. Структура агробіоценозу. Взаємовідносини видів в агробіоценозах.
Динаміка агробіоценозів. Можливості управління продуктивністю агробіоце-
нозів методами селекції, гібридизації, генетики, оптимізації екологічних
факторів.
Нові способи одержання біологічної продукції для потреб сільського
господарства і промисловості. Біотехнології.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Вивчаючи матеріал з теми треба чітко зрозуміти, що кожний живий
організм живе в оточенні величезної кількості інших і вступає з ними в
найрізноманітніші взаємовідносинами як з позитивними так і з негативними
для себе наслідками, і в кінцевому результаті не може існувати без цього
оточення.
Треба чітко розібратися в термінах: популяція, біоценоз, біогеоценоз,
екосистема, сукцесія та інших. Якщо важко це зробити з першого разу,
раціонально виписати ці терміни та що вони означають, навести для себе
приклади, або звернутися за консультацією в міжсесійний період до
викладача.
Вивчаючи екологію популяцій треба чітко розуміти, що це питання
має найважливіше теоретичне і практичне значення при раціональному
природокористуванні, адже зменшення числа видів популяцій, а також
збільшення видів, які складаються з однієї або двох популяцій знаходяться
на межі ризику або навіть загибелі. Тому теоретичному вивченню загальних
закономірностей регуляції чисельності популяцій, а також практичній
реалізації такого наміру слід приділити особливу увагу.
Слід чітко собі уявляти, що взаємні зв’язки між компонентами
екосистеми не виникли миттєво, а формувалися протягом століть і навіть
тисячоліть і зараз існують як динамічні природні, здатні до саморегуляції
комплекси. Такі комплекси бажано або зовсім не порушувати господарською
діяльністю, або якщо вже й порушувати, то так, щоб зберегти здатність до
саморегуляції.
В ХХ та на початку ХХI століття все більше і більше земель у всьому
світі виявилися порушеними сільськогосподарською діяльністю людей. При
цьому природні, або первинні біоценози замінювалися штучно створеними, в
яких вирощувалися корисні для людини ті чи інші культури. Так з’явилися
штучні, збіднені, а відповідно і не життєздатні екологічні системи –
агробіоценози, які розраховані на існування практично тільки в межах
одного вегетаційного періоду.

12. 12
Таку особливість треба враховувати в своїй практичній діяльності
особливо в рослинництві тому, що ми ще не все добре знаємо про Природу і
можемо робити, а інколи і робимо суттєві помилки в практичній роботі.
Особливо недопустимі свідомі, хижацькі способи обробітку землі з
метою отримання максимальних прибутків. Це повинно максимально
засуджуватися людською спільнотою, а винні в таких діях – каратися.
Що треба знати:
1. Що таке популяція, біоценоз, екосистема?
2. Які причини зміни чисельності популяцій?
3. Що називають біологічною продуктивністю?
4. Чим відрізняються біоценози від агробіоценозів?
5. Чому в біоценозах проявляються хижацтво, паразитизм та симбіоз в
рослинному і тваринному світі?
Що треба вміти:
1. Раціонально регулювати чисельність популяцій в умовах
сільськогосподарського виробництва.
2. Впроваджувати у виробництво агробіоценози з максимальним
урахуванням передових наукових досягнень.
3. Боротися з нераціональними, а то й хижацькими, способами викорис-
тання земельних ресурсів.
На що звернути увагу:
1. На правові та законодавчі аспекти використання природних ресурсів.
2. На використання передових досягнень науки для управління
продуктивністю агробіоценозів.

13. 13
МОДУЛЬ 2
_______________________________________
ТЕМА 2.1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО
СЕРЕДОВИЩА
ЗМІСТ ТЕМИ
Глобальні проблеми охорони природи та їх характеристика. Всесвітня і
національна стратегія охорони природи. Проблема сировинних ресурсів.
Чисельність населення Землі та проблеми продовольчих ресурсів. Енерге-
тичні ресурси, їх розподіл та освоєння. Шляхи і перспективи вирішення
сировинних, продовольчих та енергетичних проблем.
Забруднення природного середовища, як екологічна проблема. Основні
можливі джерела забруднення природного середовища в сільськогоспо-
дарському виробництві: мінеральні добрива, пестициди, гербіциди, інсекти-
циди, нафтопродукти, стоки тваринницьких комплексів і ферм, відходи і
викиди промислових підприємств, гази і шуми транспортних засобів.
Негативні наслідки порушення норм і правил зберігання та внесення добрив
та отрутохімікатів.
Забруднення повітряного середовища і грунтів при неправильному
зберіганні гною і харчових відходів на тваринницьких фермах.
Забруднення сільськогосподарських площ промисловими відходами
(кислотні дощі, накопичення в грунтах надмірних кількостей компонентів
викидів). Радіонукліди в навколишньому середовищі.
Негативні наслідки забруднення в сільськогосподарському вироб-
ництві.
Міграція та акумуляція шкідливих речовин у рослинах, тваринах і
людині. Зниження і застереження забруднень. Очищення, знезараження, ути-
лізація відходів. Використання гною як добрива природного походження.
Соціально-економічні аспекти природоохоронної діяльності. Вирі-
шення проблеми природоохоронної діяльності в умовах України.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
При опрацюванні теоретичного матеріалу за підручником слід чітко
усвідомити, що з удосконаленням засобів виробництва й просторовим
розширенням сфер діяльності людини, прискоренням темпів виробництва в
промисловості та сільському господарстві, а також із значним розвитком
науково-технічного прогресу, ростом населення планети, збільшується тиск
на природне середовище.
Найбільш глобальними проблемами охорони природи при цьому є
збереження сировинних, енергетичних, продовольчих ресурсів.

14. 14
В сільському господарстві необхідно приділити особливу увагу
вивченню джерел забруднення грунтів, рослин, отруєння тварин, в кінці
кінців людини та ліквідації факторів, які сприяють цьому.
Треба звернути особливу увагу на те, що в попередні роки внаслідок
захоплення надмірною хімізацією сільського господарства в грунтах
накопичилася надмірна кількість хімікатів, в основному неорганічного
походження, які перетворилися повністю або частково в більш шкідливі для
здоров’я тварин та людей продукти. Так, якщо, наприклад, ще років 20 тому
назад надлишок нітратів та пестицидів спостерігався тільки у восьми
областях України, то зараз він виявлений у всіх без виключення областях.
Тому найактуальнішою проблемою сьогодення є ведення сільськогоспо-
дарського виробництва на сучасному науковому рівні з застосування самих
передових технологій виробництва, які б максимально враховували б та
ліквідовували помилки минулих років.
Особливу увагу слід приділяти вирощуванню екологічно-чистої
продукції. Якщо навіть собівартість такої продукції, а відповідно і ринкова
ціна будуть вищими, за, то затрати на лікування тварин та людей будуть
меншими. Реалізації таких програм в рослинництві можна досягти шляхом
вдалого співвідношення рослинництва та тваринництва, коли тваринництво
продукує найбільш цінні органічні види добрив, а рослинництво їх
застосовує. Досвід сільськогосподарської практики багатьох поколінь людей
довів, що при цьому одержуються найкращі результати.
Особливу увагу слід приділяти господарниками, які працюють в
місцевостях, які постраждали (повністю або частково) при аварії на
Чорнобильській АЕС. Хоча пройшло вже багато років, вплив цієї аварії на
навколишнє середовище і на здоров’я людей виявився більш серйозний, ніж
того чекали.
Суттєвими факторами забруднення оточуючого середовища зали-
шаються техногенні викиди промислових підприємств чорної, кольорової,
хімічної та вугільної промисловості, теплоенергетики та будівельної
індустрії, а також транспорту. Незважаючи на цілий ряд правових та
законодавчих актів уряду України та діяльності екологічних державних
органів, ця проблема є ще дуже актуально.
Що треба знати:
1. Сучасні глобальні проблеми охорони природи та шляхи їх вирішення.
2. Сучасні проблеми охорони природи Вашого регіону, господарства та
шляхи їх розв’язання.
3. Шкідливу дію джерел забруднення в сільському господарстві.
4.Про міграцію та акумуляцію шкідливих речовин в оточуючому
середовищі.
5.Про технології вирощування екологічно-чистої продукції
рослинництва.
6. Про техногенні забруднення та шляхи їх ліквідації.
7. Про ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

15. 15
Що треба вміти:
1. Застосовувати на практиці набуті теоретичні знання.
2. Раціонально вести сільськогосподарську діяльність.
На що звернути увагу:
1.На урядові акти, розпорядження і постанови, які стосуються
сільськогосподарської діяльності.
2.На міжнародні правові акти, що стосуються охорони довкілля.
3. На публікації в періодичній пресі, виступи на радіо та телебаченні
про охорону навколишнього середовища.
ТЕМА 2.2. ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
ЗМІСТ ТЕМИ
Значення атмосфери для життєдіяльності організмів. Джерела та види
забруднення атмосфери. Природне забруднення. Антропогенні фактори
забруднення атмосфери.
Теплове та радіоактивне забруднення. Забруднення пило-, газо-, та
аерозольними викидами транспорту і промислових підприємств.
Шумові, електричні, вібраційні види забруднення. Освоєння космосу і
забруднення атмосфери.
Шкідлива дія забрудненого повітря на людей, тварин, рослин,
природні та штучні агроекосистеми.
Шкода від забруднення атмосфери.
Заходи боротьби з забруднення атмосфери: будівництво очисних
споруд, застосування нових технологій виробництва, озеленення, створення
нових енергетичних джерел, тощо. Контроль якості атмосферного повітря.
Розробка допустимих, безпечних норм забруднення повітря,
перспективи зниження забруднень.
Необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони атмосфери
і навколишнього середовища. Правова охорона атмосферного повітря (Закон
України "Про охорону атмосферного повітря, 1992р.").
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Сучасний період розвитку науково-технічного прогресу в усьому світі
характеризується бурхливим зростанням всіх без виключення видів про-
мислового і сільськогосподарського виробництва, енергетики, транспорту та
іншого, що загострює проблему охорони атмосферного повітря.
В межах України найбільший обсяг викиду шкідливих забруднювачів
атмосфери припадає на Донецько – Придніпровський регіон, що складає
близько 80 відсотків від загального обсягу по країні. Такі великі міста, як
Донецьк, Єнакієво, Горлівка, Дзержинськ, Маріуполь, Макіївка, Крама-
торськ, Луганськ, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса, Кривий Ріг та інші, на

16. 16
жаль, являються найбільшими забруднювачами атмосферного повітря в
Україні.
Суттєвою складовою таких забруднень є і природній перенос
повітряних мас з територій сусідніх країн і навпаки, тому охорона
атмосферного повітря від забруднення в останні десятиліття набуває
важливого міжнародного значення.
Сучасна наука розробила комплекс міроприємств по охороні
атмосфери від забруднення, зокрема розроблені та законодавчо закріплені
гранично-допустимі концентрації (ГДК) забруднювачів в повітрі, які дають
можливість існувати рослинам, тваринам, людині довготривалий термін без
суттєвих порушень і хвороб.
Студент-заочник повинен теоретично розібратися в комплексі таких
питань і вміти використовувати набуті знання в умовах сільськогоспо-
дарського виробництва.
Що треба знати:
1. Будову атмосфери та хімічний склад приземного її шару.
2. Характеристику основних джерел забруднення атмосферного
повітря.
3. Сучасні проблеми охорони атмосфери Вашого регіону, господарства
та шляхи їх розв’язання.
4. Шкідливу дію джерел забруднення в сільському господарстві.
5. Про міграцію шкідливих речовин в атмосфері.
6. Про техногенні забруднення атмосфери та шляхи їх ліквідації.
7. Гранично-допустимі концентрації забруднювачів в атмосфері.
Що треба вміти:
1. Застосовувати на практиці набуті теоретичні знання.
2. Раціонально вести сільськогосподарську діяльність.
3. Організовувати захист атмосферного повітря від забруднювачів.
На що звернути увагу:
1. На урядові акти, розпорядження і постанови, які стосуються захисту
атмосфери.
2. На міжнародні правові акти, що стосуються охорони атмосфери
3. На публікації в періодичній пресі, виступи на радіо та телебаченні про
охорону атмосферного середовища.
ТЕМА 2.3. ВОДНІ РЕСУРСИ ТА ЇХ ОХОРОНА
ЗМІСТ ТЕМИ
Водні ресурси планети, їх запас і розподіл. Ресурси прісної води в
Україні, Вашому регіоні. Збільшення використання води сільським госпо-
дарством та промисловістю, в побуті.

17. 17
Проблеми водних ресурсів у зв’язку з їх використанням в сільському
господарстві. Заходи з поліпшення режиму використання водних джерел в
Україні.
Значення грунтових та артезіанських вод. Економія прісної води.
Опріснення морської води.
Забруднення внутрішніх водойм, морів, підземних вод. Джерела й
види забруднень. Забруднення води промисловістю, побутовими відходами.
Радіоактивне забруднення води. Забруднення, які виникають при сплаві лісу,
транспортуванні нафти. Боротьба із забруднення вод в сільському
господарстві.
Способи раціонального використання води в промисловості та
сільському господарстві, технології з замкнутим циклом виробництва.
Нормативи ГДК (гранично-допустимих концентрацій) для природної
та питної води. Контроль якості води. Мінеральні та лікувальні води.
Правова охорона вод. Міжнародне співробітництво в галузі охорони
вод.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2/3 поверхні землі вкриті водою. Вода практично входить до складу
всіх живих істот на планеті Земля, організми тварин, людини містять в собі
близько 80% води та водних розчинів. Без води не може існувати життя.
Розрізняють атмосферну воду, воду льодовиків та високогірних снігів,
прісну воду річок, озер, штучно створених водойм, грунтову та артезіанську
воду, морську та океанську.
Вода на Землі знаходиться в постійному кругообігу. Хоча, на перший
погляд, води на землі дуже багато – прісної води не вистачає. Опріснення ж
морської чи океанської води потребує великої затрати енергії, тому країни,
чиї території знаходяться ближче до полюсів планети, розглядають навіть
проекти транспортування айсбергів до своїх берегів, в яких лід прісний.
Країни з розвиненим промисловим та сільськогосподарським вироб-
ництвом використовують велику кількість прісної води, забруднюють її, не
завжди добросовісно очищують і скидають у відкриті водойми. В результаті
вода все більше і більше забруднюється.
Оскільки водні ресурси відіграють надзвичайно велике значення для
життєдіяльності всіх істот на землі, які входять до складу біосфери, питання
про їх охорону набуває особливої гостроти і актуальності.
Що треба знати:
1. Кругообіг та запаси води в природі.
2.Характеристику основних джерел забруднення води.
3.Сучасні проблеми охорони водних ресурсів Вашого регіону, госпо-
дарства та шляхи їх розв’язання.
4.Шкідливу дію джерел забруднення внутрішніх водойм.

18. 18
5.Проблеми охорони малих річок і внутрішніх водойм для раціонального
використання їх водних ресурсів.
6.Як здійснюється контроль якості води?
7.Про міграцію шкідливих речовин в воді.
8.Про техногенні забруднення води та шляхи їх ліквідації.
9.Гранично-допустимі концентрації забруднювачів в воді.
Що треба вміти:
1.Застосовувати на практиці набуті теоретичні знання.
2.Раціонально вести сільськогосподарську діяльність.
3.Організовувати захист води від забруднювачів.
На що звернути увагу:
1.На урядові акти, розпорядження і постанови, які стосуються захисту
води.
2.На міжнародні правові акти, що стосуються охорони водних ресурсів.
3.На публікації в періодичній пресі, виступи на радіо та телебаченні про
охорону водних ресурсів.
ТЕМА 2.4. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНА
ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ
ЗМІСТ ТЕМИ
Характеристика земельних ресурсів України, окремої області, регіону,
господарства. Грунти – як національне багатство, родючість грунтів. Ерозія
грунтів. Причини виникнення і боротьба з ерозією. Види ерозії. Боротьба з
водною ерозією в горах, заплавах і на берегах рік, водоймищ.
Боротьба з вітровою ерозією грунтів. Захисні лісові насадження в
комплексі заходів по боротьбі з ерозією полезахисне лісорозведення,
лісомеліоративні й озеленювальні насадження.
Забруднення та засмічення грунтів. Заходи по зниженню та запо-
біганню втрат грунтів від забруднення й засмічення промисловими,
сільськогосподарськими і побутовими відходами.
Меліорація та рекультивація земель – їх екологічні наслідки.
Переущільнення грунтів і заходи по його зменшенню. Мінімалізація
обробітку грунту. Правова охорона земель.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Сільськогосподарські угіддя в Україні займають близько 70%, а орні
землі в їх складі близько 81%.
Державний земельний кадастр налічує 15,5 млн. га особливо цінних
земель, з них чорноземи – 11,9 млн. га, або 76,8%. Це одне з головних
природних багатств держави.

19. 19
Якщо ж нераціонально використовувати такі землі, вносити в них не
збалансовані види мінеральних та органічних добрив, користуватися
науково-необгрунтованими сівозмінами, не застосовувати протиерозійні
заходи та ін. вони поступово будуть деградувати, руйнуватися, набувати
щільності під колесами грунтообробної техніки, втрачати гумус, а відповідно
і свою родючість. На них вже не можна буде одержувати високих врожаїв
сільськогосподарських культур відмінної якості.
Одним із вагомих факторів, який щорічно виводить 80-100 тис. га
орних земель з сільськогосподарського користування є ерозія земель. Тому
треба всебічно теоретично вивчити цей процес і методи його запобігання і
бути готовими застосувати їх на практиці.
Серйозну проблему забруднення грунтів становлять техногенні викиди
промислових підприємств, коли на сільськогосподарські угіддя попадають
шкідливі їх викиди. Тому крім методів боротьби з такими забрудненнями
студент-заочник повинний володіти ще й правовими знаннями з цих питань.
Що треба знати:
1. Що таке грунт з соціально-економічної точки зору?
2.Характеристику грунтів України, області, Вашого регіону, госпо-
дарства.
3. Сучасні проблеми охорони грунтів від забруднення, засмічення,
ерозії.
4. Шкідливу дію джерел забруднення грунтів.
5. В чому суть грунтозахисної системи землеробства?
6. Що таке гумус і які заходи застосовуються для його збереження в
грунтах?
7. Про техногенні забруднення грунтів та шляхи їх ліквідації.
8. Гранично-допустимі концентрації забруднювачів в грунтах.
Що треба вміти:
1.Застосовувати на практиці набуті теоретичні знання.
2.Раціонально вести сільськогосподарську діяльність.
3.Організовувати захист грунтів від забруднювачів та ерозії.
На що звернути увагу:
1. На урядові акти, розпорядження і постанови, які стосуються захисту
грунтів.
2. На міжнародні правові акти, що стосуються охорони грунтів.
3. На публікації в періодичній пресі, виступи на радіо та телебаченні
про охорону грунтів.

20. 20
ТЕМА 2.5. МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННІ РЕСУРСИ І
ОХОРОНА НАДР
ЗМІСТ ТЕМИ
Мінеральні ресурси України, Вашого регіону, господарства. Вичер-
пність основних ресурсів: нафти, вугілля, газу та інших корисних копалин.
Розвідка нових родовищ. Екологічні порушення при добуванні корисних
копалин. Способи ліквідації та зниження наслідків порушень. Рекультивація
порушених земель. Види і напрямки рекультивації. Правова охорона
мінерально-сировинних ресурсів.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Мінеральні ресурси – це сукупність різноманітних копалин, що
містяться в земній корі й придатні для використанні в народному
господарстві, як у сучасних умовах, так і у майбутньому. Вони бувають
вичерпними і невичерпними і належать до національних багатств народу
України.
Необхідно уважно вивчити, які корисні копалини є в Україні, Вашому
регіоні чи господарстві та шляхи їх видобування, освоєння та застосування.
Сучасна екологічна наука орієнтує нас на те, що корисні копалини
треба видобувати, переробляти та застосовувати з мінімальним
пошкодженням оточуючого середовища самими сучасними технологіями.
Якщо цього не робити, то страждають перш за все рослини, тварини і в кінці
кінців – люди.
Що треба знати:
1. Що таке надра?
2. Яку роль в житті людини відіграють корисні копалини?
3 .Які бувають мінеральні ресурси? Наведіть приклади.
4. В чому суть комплексної розробки родовищ?
5. Що таке рекультивація земель, для чого вона здійснюється? Види
рекультивації.
6. Які мінеральні та органічні ресурси використовуються в
сільському господарстві?
Що треба вміти:
1. Застосовувати на практиці набуті теоретичні знання.
2. Раціонально вести сільськогосподарську діяльність.
3. При потребі, вміти організовувати видобування окремих корисних
копалин.
На що звернути увагу:
1. На урядові акти, розпорядження і постанови, які стосуються корисних
копалин.

21. 21
2. На публікації в періодичній пресі, виступи на радіо та телебаченні про
охорону та раціональне використання корисних копалин.
ТЕМА 2.6. ОХОРОНА РОСЛИННОГО СВІТУ
ЗМІСТ ТЕМИ
Значення рослин. Рослинні ресурси України, регіону, господарства.
Лісові ресурси та їх використання. Планова основа ведення лісового
господарства. Проблеми раціонального використання лісових ресурсів та їх
охорона.
Охорона і використання дикорослих рослин, які мають харчове,
лікарське, медоносне, декоративне значення.
Охорона рідкісних та зникаючих видів рослин. Види рослин, які
занесені в Червону книгу України.
Необхідність збереження генофонду рослинного світу.
Охорона природних кормових угідь і підвищення ефективності їх
використання для потреб сільського господарства. Правова охорона
рослинного світу. Лісовий кодекс України.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Опановуючи тему, студенти – заочники повинні знати, що життя
рослинного світу на Землі було б неможливим, якщо б не відбувалося
постійної відозміни енергії між неорганічними й органічними речовинами
під дією сонячної енергії. Цей процес одержав назву – фотосинтез і
реалізується він в зелених частинах рослин, переважно в листях.
Фотосинтетична активність багатьох рослин надзвичайно висока і завдяки їй
вуглекислий газ, який накопичується в повітрі за рахунок життєдіяльності
вищих теплокровних тварин і людини в присутності води, перетворюється в
зелених листках в цукристі речовини.
Рослинний світ відіграє величезну біосферну, санітарно-гігієнічну,
ландшафтно – естетичну, економічну роль, тому збереження його є
найважливішою задачею людства.
Особливого значення в наш час набуває охорона та раціональне
використання лісів, як "зелених легенів планети". Кожний працівник
сільського господарства повинен чітко знати правові державні акти по
охороні та відтворенні лісів, захисних лісосмуг та максимально сприяти
цьому.
Великого значення також слід приділяти штучному озелененню
великих і малих міст, сіл, містечок. В них крім насадження дерев треба
створювати клумби, газони, парки, сквери, що сприяє естетичному
вихованню людей, пробудженню високих почуттів любові до рідного краю,
Батьківщини.

22. 22
Що треба знати:
1. Значення рослин у біосфері та житті людини.
2. Ліси, як "зелені легені" планети, охорона лісів.
3. Сільськогосподарське значення полезахисних лісосмуг.
4. Заходи по охороні природних луків та пасовищ.
5. Які види рослин підлягають особливій охороні в Україні?
6. Червона книга України та її призначення.
Що треба вміти:
1. Організовувати охорону лісів від пожеж.
2. Створювати та відновлювати лісосмуги.
3.Проводити штучне озеленення територій окремих господарств,
територій міст, сіл.
На що звернути увагу:
1. На урядові акти, розпорядження і постанови, які стосуються зелених
насаджень.
2. На публікації в періодичній пресі, виступи на радіо та телебаченні
про охорону та раціональне використання зелених насаджень.
ТЕМА 2.7. ОХОРОНА ТВАРИННОГО СВІТУ
ЗМІСТ ТЕМИ
Тваринний світ, взаємозв’язок тварин і рослин. Тварини – активні
перетворювачі природи, грунтоутворювачі та запилювачі рослин.
Вплив діяльності людини на чисельність, видовий склад і місце
проживання тварин.
Види ссавців і птахів, які вимерли. Тварини, які включені в
Міжнародну Червону книгу, Червону книгу України. Акліматизація та
реакліматизація тварин.
Мисливські господарства і охорона фауни.
Поєднання інтересів сільського, мисливського і лісового господарства.
Перспективи та напрямки розвитку мисливського господарства і
звірівництва.
Рибні ресурси, їх використання та охорона. Стан і розвиток рибництва
у внутрішніх водоймах України, області, району. Вплив забруднення,
гідротехнічних споруд на іхтіофауну і заходи щодо зниження та ліквідації
негативного впливу. Розведення риб, гібридизація. Перспективи розвитку
ставкових господарств.
Правова охорона тварин. Закон України "Про тваринний світ", 1993.

23. 23
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Вивчаючи тему слід зрозуміти, що найвищою розумною істотою на
Землі є Людина, за нею ідуть тварини. Тваринний світ надзвичайно
різноманітний, його розвиток йшов паралельно з еволюцією людини, але ні
одна тварина ще не досягла, і найближчий час не досягне розумових
здібностей Людини. Вони пристосувалися існувати в самих різноманітних
природно-кліматичних зонах планети і це явище повинно ще ретельно
вивчатися.
Деякі види тварин люди змогли зробити свійськими і вони відіграли
велике значення в обробітку грунту та перевезенні вантажів (коні, воли),
забезпеченні людей м’ясомолочними продуктами (корови, кози), одягом та
взуттям (вівці, свині), охороною помешкань (собаки) і цей перелік можна
значно, значно продовжувати.
Прикро, що для підтримання своєї життєдіяльності люди повинні
використовувати в їжу тварин, але іншого виходу немає і тому людство для
виправдання свого високого призначення на планеті Земля, повинно ставати
все більш і більш досконалим в моральному, естетичному і фізичному
розвитках. Для збереження генофонду тварин треба приділяти максимальну
увагу створенню штучної їжі, яка б частково ров’язала проблему харчування
людей й створила б умови більш раціонального співіснування тваринного
світу і людського суспільства.
Господарська діяльність людей ще призводить до того, що
скорочується чисельність одних видів тварин, зменшується кількість інших,
вимирають треті, і такому стану речей треба якомога швидше покласти край.
Зараз в Україні вважається рідкісним майже кожний третій вид ссавців,
земноводних і плазунів, кожний 8-10 вид птахів, а це не допустимо.
Що треба знати:
1. Причини та наслідки вимирання окремих видів тварин.
2. Рибні ресурси України – шляхи їх збереження та відтворення.
3. Мисливській справі – наукову основу.
4. Як здійснюється правова охорона тваринного світу?
5. Скільки видів тварин занесено до національної Червоної книги?
Що треба вміти:
1. Застосовувати на практиці набуті теоретичні знання.
2. Раціонально вести сільськогосподарську діяльність.
3. При потребі, вміти організовувати охорону та відтворення
тваринного світу.
На що звернути увагу:
1. На урядові акти, розпорядження і постанови, які стосуються
збереження тваринного світу.

24. 24
2. На публікації в періодичній пресі, виступи на радіо та телебаченні
про охорону та раціональне використання тварин.
ТЕМА 2.8. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРИРОДИ І ЗАПОВІДНОЇ
СПРАВИ В УКРАЇНІ.
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ
БЕЗПЕКИ.
ЗМІСТ ТЕМИ
Законодавчі акти України з охорони природи.
Структура й організація державних органів з охорони природи в нашій
країні.
Участь неурядових організацій в охороні природи.
Екологічна гласність та освіта.
Заповідна справа. Заповідні території: означення, функції, типи,
значення.
Сучасний стан, проблеми та перспективи національного природного
фонду України. Заповідні території рідного краю. Екологічна роль
національного природничо-заповідного фонду України. Екологічний
моніторинг заповідних територій. Екологічна експертиза. Організаційно-
правові основи ведення заповідної справи.
Міжнародне співробітництво в галузі екологічної безпеки.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Серйозним недоліком діючого нині в Україні законодавства є те, що
воно формувалося в попередні роки за поресурсною ознакою, тобто, окремо
регулювалися правові відносини в земельній, водній, лісовій, охороні надр та
інших сферах. Це не забезпечувало комплексного підходу в регулюванні
відносин в усьому комплексі природоохороних заходів і не забезпечувало
єдиного правового підходу в вирішенні багатьох проблем. Але вже у 1988
році Урядом України була прийнята постанова "Про докорінну перебудову
справи охорони природи" та створений Державний комітет з охорони
навколишнього природного середовища, а згодом на його основі в 1991 році
Міністерство навколишнього природного середовища та ядерної безпеки
України.
Запланований не тільки перехід до ринкової економіки, але й
гарантування населенню комплексної екологічної безпеки за рахунок
взаємодії державних та громадських органів, розповсюдження екологічної
освіти, тощо. Але справи в цій сфері просуваються не так активно, як то
хотілось би.

25. 25
Таким же чином просуваються справи у сфері підтримки діючих та
створення нових заповідників та заказників. В наш час важливо зберегти ті
незаймані куточки нашої природи, де вона ще не дуже зачеплена діяльністю
людини, але часто за браком коштів ці проблеми не вирішуються, а тільки
загострюються.
Важливою проблемою в Україні є охорона природних ландшафтів. На
жаль, в останні роки із збільшенням підприємств з не державною формою
власності ці проблеми також загострилися.
Приємно те, що в останні роки Україна чітко усвідомила необхідність
участі в міжнародному співробітництві в галузі екологічної безпеки і
підписала низку міжнародних конвенцій з цих питань в тому числі з питань
глобального моніторингу грунтів та зооценозів, міжнародної програми з
питань хімічної безпеки, впливу золи та шлакових відходів на навколишнє
середовище та інших.
Що треба знати:
1. Державні акти з охорони навколишнього середовища.
2. Органи управління та контролю за виконанням природоохоронного
законодавства України.
3. Громадські організації, які займаються природоохороною діяльністю.
4. Як реалізується природоохоронна освіта в Україні?
5. Які об’єкти в вашому регіоні, області, районі знаходяться під
охороною держави?
6. Міжнародні природоохоронні угоди.
Що треба вміти:
1. Застосовувати на практиці набуті теоретичні знання.
2. Раціонально вести сільськогосподарську діяльність враховуючи
державні та міжнародні постанови і галузі охорони навколишнього
середовища.
3. При потребі, вміти організовувати заповідну справу.
На що звернути увагу:
1. На публікації в періодичній пресі, виступи на радіо та телебаченні
про охорону та раціональне використання природних ресурсів.
2. На природоохоронні міроприємства в межах області, району,
окремого господарства.

26. 26
МОДУЛЬ 3
_____________________________________________
ТЕМА 3. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ.
ЗМІСТ ТЕМИ
Основні важелі механізму природокористування.
Правове регулювання природокористування та охорони довкілля.
Екологічний моніторинг та його види .Екологічна експертиза та її види.
Всебічний екологічний аналіз та правильна, достовірна експертна оцінка
проектів споруджуваних господарських об’єктів, комплексів та систем
набувають принципово важливого значення, так як "людські проекти", що
не враховують закони природи, приносять чимало лиха.
Платежі за ресурси, їх види і нормативи.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Незважаючи на досконалість інженерних методів охорони природи та
природоохоронного законодавства, підприємства не будуть їх використо-
вувати, якщо це не буде для них вигідно.
Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства полягає у
встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини щодо
природи. Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються
державою в законодавстві і стають загальнообов’язковими нормами права
для виконання та дотримання, що забезпечується державним примусом у
випадку їх невиконання.
Для розробки заходів, спрямованих на усунення негативних наслідків
втручання людини в навколишнє природне середовище і поліпшення
екологічної ситуації, застосування методів оптимізації природокористування
з одержанням достатньої кількості продукції при одночасному збереженні
довкілля необхідна організація екологічного моніторингу.
Всебічний екологічний аналіз та правильна, достовірна експертна
оцінка проектів споруджуваних господарських об’єктів, комплексів та
систем набувають принципово важливого значення, так як "людські
проекти", що не враховують закони природи, приносять чимало лиха.
Безплатність і дешевизна природних ресурсів, які використовувалися в
господарській практиці раніше, завдали, поряд з іншими факторами, великої
шкоди природо-ресурсному потенціалу України, її екології. Перспективні
вимоги суспільного розвитку, екологізація сучасного виробництва, закони
ринку диктують вищий рівень цін на природні ресурси відносно цін на
кінцеву споживчу продукцію.

27. 27
Що треба знати:
1. Основні важелі механізму природокористування.
2. Адміністративний механізм природокористування
3. Правове регулювання природокористування та охорони довкілля.
4.Природоохоронні заходи та принципи їх економічного
обґрунтування.
5. Що таке екологічна експертиза та її види.
6. Економічні методи управління раціональним
природокористуванням та їх види.
Що треба вміти:
1. Застосовувати на практиці набуті теоретичні знання.
2. Давати економічну оцінку природним ресурсам.
3. При потребі, вміти оцінювати екологічні затрати.
На що звернути увагу:
1.На публікації в періодичній пресі, виступи на радіо та телебаченні
заходів, які стосуються економічної оцінки природних ресурсів.
2.Чи проводилася у вашій місцевості заходи по оцінці природних
ресурсів на рівні місцевого самоврядування?

28. 28
КУРС ЛЕКЦІЙ З ЕКОЛОГІЇ
____________________________________________
ВСТУП
Збереження якості середовища проживання в умовах високого
антропогенного впливу на екологічні системи – одна із найгостріших
проблем сучасності. Тому забезпечення сталого розвитку належить до числа
пріоритетних та глобальних проблем у внутрішній і зовнішній політиці
розвинутих країн. Кризова екологічна ситуація, яка сформувалась в Україні,
об’єктивно є наслідком загальної несприятливої соціально-економічної
обстановки, яка склалася в попередні роки. В сучасних умовах стало
очевидно, що проблеми якості середовища проживання не можуть
розглядатися окремо. Світовий і вітчизняний досвід показує, що неможливо
забезпечити сталий економічний розвиток суспільства за рахунок руйнації
природного середовища та виснаження природних ресурсів так само, як
неможливо зберігати високу якість середовища проживання без розвинутої
економіки.
Особлива увага приділяється теоретичним положенням та практичним
підходам до проблем економічного регулювання використання природних
ресурсів та охорони довкілля з метою забезпечення сталого розвитку
України. Передбачено поглиблене вивчення економічних методів управління
процесом природокористування та природоохоронними процесами,
ознайомлення з існуючими методиками розрахунків економічних збитків від
забруднення довкілля та визначення економічної ефективності від
впровадження природоохоронних заходів. У підручнику використано
нормативні та методичні матеріали Міністерства охорони оточуючого
природного середовища України, інших міністерств і відомств, вітчизняних
та зарубіжних організацій.

29. 29
РОЗДІЛ 1.
___________________________________________
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ
ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЇ
План
1.Предмет вивчення екології.
2.Методи дослідження екології.
3.Завдання екології.
1.1. Предмет вивчення екології
Екологія – це наука, яка вивчає відношення організмів (особин,
популяцій, біоценозів і т.п.) між собою та з оточуючою їх неорганічною
природою; загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного
рівня; середовище мешкання живих істот (включаючи людину). Посилення
впливу людини на природу надає все більшої гостроти екологічним
проблемам взаємодії людини та природи, людства та біосфери.
Екологія як наука сформувалась в середині ХІХ століття, коли виникло
розуміння, що не тільки будова та розвиток організмів, але і їх
взаємовідносини з середовищем існування підпорядковані певним
закономірностям.
Поняття "екологія" вперше вжив у 1866 році німецький вчений
Е. Геккель. Воно походить від грецьких слів oikos, що означає дім,
помешкання, місце перебування та logos – наука. "Під екологією ми
розуміємо суму знань, – писав Е. Геккель, – які належать до економіки
природи: вивчення всієї сукупності взаємовідносин тварини з навколишнім
середовищем як органічним, так і неорганічним і, насамперед, – її дружніх і
ворожих стосунків з тими тваринами і рослинами, з якими вона прямо чи
опосередковано вступає в контакт. Одним словом, взаємовідносин, що їх
Дарвін називає умовами, які породжують боротьбу за існування".
Формування екології як науки відбувалося на початку ХХ століття, і
впродовж довгого часу вона розвивалась серед біологічних наук. Важливу
роль у диференціації екологічної науки відіграв ІІІ Ботанічний конгрес, який
відбувся у 1910 році в Брюсселі. На ньому було вирішено поділити екологію
рослин на екологію особин (аутекологію) та екологію угрупувань
(синекологію). Цей поділ поширився також на екологію тварин та загальну
екологію.
Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистем.
Екологія рослин вивчає зв’язки рослинних організмів із середовищем.
Екологія тварин досліджує динаміку та організацію тваринного світу.