3. План

4. РОЗДІЛ І
Виникнення християнства
як релігійної системи
1.1 Поширення християнства
1.2 Церковна організація: внутрішній
устрій
1.3 Вселенські собори
1.4 Поділ 1054 року його причини та
наслідки
1.5 Православні землі після розділення
церков
1.6 Православна Україна

5. РОЗДІЛ ІІ
Традиції православної церкви
2.1 Чудеса православної віри
2.2 Літургії
2.3 Найбільші свята
2.4 Ті, що відреклися від
світу, заради Бога

6. РОЗДІЛ ІІІ.
Сучасне православ’я
3. 1 Святі місця

9.  Виникнення християнства як релігійної системи і
християнської церкви, як специфічного релігійного
суспільного інституту, звичайно, пов’язується з
початком нашої ери.
 Образ Ісуса Христа – це амбівалентний образ. Це образ
релігійного реформатора, засновника нової релігійної
традиції. Водночас цей образ є гранично
сакралізованим – Ісус є втіленим Богом.
 Стрижнем нового релігійного вчення стало
проголошення вищого блага і вищої мети для людини в
неземному житті, не у світі чуттєвому, а за його
межами.

10.  Однак реальність існування нової релігії змусила
трансформувати та скоригувати радикально есхатологічні
настанови. Відбувалося поширення християнства між
різними народами та різними суспільними верствами в
межах римської імперії
 Перша християнська громада виникла, очевидно, в
Єрусалимі.
 Спочатку християнство поширювалося серед іудеїв, що
відвідували синагоги у Палестині та в діаспорі.
 Християнські общини очолювались єпископами, при
великих громадах єпископам допомагала рада пресвітерів
Повернутись на початок

11.  Церква та держава дедалі більше збігалися у своїх
кордонах. У зв’язку з адміністративним поділом
Римської імперії формувався також церковно-
адміністративний поділ.
 Уже в ІV каноні Першого Вселенського собору
(325р.) було підтверджене та зафіксоване особливе
місце Римської єпископської кафедри – Римського
Престолу – у Вселенській церкві.
 Таким чином, уже з середини V століття в імперії
існувало п’ять найбільших церковних об’єднань –
патріархатів.
Повернутись на початок

12. 325 Перший Вселенський собор, м. Нікей, за імператора Константина
Великого
381 Другий Вселенський собор, м. Константинополь, за імператора Феодосія
Великого
431 Третій Вселенський собор, м. Ефес, за імператора Феодосія Молодшого
451 Четвертий Вселенський собор, м. Халкідон, за імператора Маркіана
553 П’ятий Вселенський собор, м. Константинополь, за імператора
Юстиніана І
680 – Шостий Вселенський собор, м. Константинополь, за імператора
Костянтина Погоната
787 Сьомий Вселенський собор,м. Нікей, за імператриці Ірини.

13.  Вселенські собори збиралися у складі представників
усіх помісних церков (тобто Вселенської церкви) для
вирішення найважливіших догматичних та
канонічних питань. Проходили ці собори під
патронатом візантійських імператорів. В історії
християнства важливу роль відіграли 7 Вселенських
соборів, які відбулися протягом ІV –VІІІ століть.
 На цих соборах через вирішення важливих для
християнського богослов’я тринітарної та
христологічної проблем були вироблені
найважливіші догмати християнства: вчення про
Святу Трійцю, Боговтілення та Боголюдську
природу Ісуса Христа.

14.  Вселенські собори і прийняті на них рішення і стали
однією з причин суперництва Риму з Візантією.
 Суперництво Константинополя і Риму у церковних
справах зазнало вирішального впливу таких двох
взаємопов’язаних чинників, як геополітичний та
церковно-політичний.
 Процес розмежування двох гілок ортодоксального
християнства був тривалим.
 Остаточний розрив стався в середині ХІ століття,у
1053-1054 роках.
Повернутись на початок

15.  Починаючи з ХІ століття, поряд з поширенням східного
християнства – православ’я - на Півдні та Сході
Європи (Балкани, Русь ) відбувалось скорочення
православних територій у Середземномор’ї та на
Близькому Сході.
 Протягом століть візантійські імператори сприяли
розвитку богослов’я, яке з тих часів мало
антикатолицький, антиіудейський та
антимусульманський характер.
Повернутись на початок

16.  Як зазначають дослідники, впровадження
християнства в Київській Русі – Україні не становило
однойменного акту. Це був тривалий процес, що
зазнав впливу різноманітних чинників:
ідеологічних, політичних, духовно - культурних.
 Першою відомою спробою офіційної християнізації
вважається «Аскольдове хрещення»: у 867 році

17. У 955 році відбулося
.
хрещення київської
княгині Ольги, також із
зовнішньополітичних
розрахунків на зміцнення
династійних контактів з
Візантією. Тоді ж
з’явилися перші
християнські храми

18. З 988 року, за князя
Володимира, почався
найпотужніший етап
державної
християнізації
(«хрещення») Русі.

20.  Сходження Благодатного вогню.

21. Напередодні
великих свят та
недільних днів
правиться
вечірня
служба, в якій
поєднуються
вечірня, ранков
а та перша
година.

22. Річним кругом богослужінь називається порядок
служб упродовж усього року.

23.  Різдво Пресвятої
Богородиці – 21
вересня

24. Введення в Храм
Пресвятої Богородиці –
4 грудня

25.  Різдво Господа нашого
Ісуса Христа – 7 січня

26.  Богоявлення або
Водохреща – 19 січня

27. Стрітення Господнє –
15 лютого

28.  Благовіщеня
Пресвятої Діви Марії
– 7 квітня

29.  Преображення
Господнє – 19 серпня

30.  Успіння Божої Матері
– 28 серпня

31.  Воздвиження Чесного і
Животворящого Хреста
Господнього – 27вересня

32.  Великдень

35. Численність віруючих у % на
протестан території Ураїни
ти
12%
атеїсти
8%
мусульман
и, буддист
и, іудаїсти
6% православі
є
інші гілки
73%
християнс
тва
1%

37. 3.1 Святі місця
Перші спогади про Афонський
півострів, який омивається водами
Егейського моря відносяться до
періоду греко – персидських війн
(біля 500рр. д. Р. Х). Сама назва
Афон походить від назви
однойменної гори, найвищої точки
півострова (2033м), де в
теперішній час знаходиться храм
Преображення Господня, а на самій
вершині височить кований
хрест, встановлений російськими
подвижниками в ХІХст.

38. З сивої давнини й по сьогодні
Почаївський монастир є
однією з найшанованіших
святинь, яку щорічно
відвідують тисячі прочан.
Почаївська лавра - найбільша
православна святиня Волині й
друга, після Києво-Печерської
лаври в Україні.

39. Одной из
Дивеевских святынь
является знаменитая
Канавка Божьей
Матери, находящаяс
я на территории
Свято-Троицкого
Серафимо-
Дивеевского
женского
монастыря.

40. Ф. М. Достоевский
Я верую в полное Царство Христа. Как оно сделается, трудно
предугадать, но оно будет. Я верую, что это Царство совершится.
Авраам Линкольн
Я часто преклонял мои колени перед Богом, побуждаемый сильным
убеждением, что ни к кому другому я не могу обратиться в моей
нужде.
Антуан Беккерель
Именно мои работы привели меня к Богу, к вере.

41. Блез Паскаль
Земную науку надо понять, чтобы ее полюбить, а Божественную
надо полюбить, чтобы понять ее.
Н. И. Пирогов
Я не могу слышать без отвращения ни малейшего намека об
отсутствии творческого плана и творческой целесообразности в
мироздании, а посему существование Верховного Разума, а
следовательно и Верховной Творческой Воли, я считаю
необходимым и неминуемым роковым требованием моего
собственного разума. Так, если бы я и хотел теперь не признавать
существование Бога, то не мог бы этого сделать, не сойдя с ума.
М. В. Ломоносов
Создатель дал роду человеческому две книги. В одной показал
Свое величество, в другой – Свою волю. Первая – видимый этот
мир, Им созданный, чтобы человек, видя огромность, красоту и
стройность Его созданий, признал Божественное
всемогущество… Вторая книга – Священное Писание. В ней
показано Создателево благословение к нашему спасению.

42. Релігія – супутник людини від першої
миті життя до його кінця. А ще – віра і
надія, що не полишають людину у
найважчі й навіть розпачливі хвилини
життя.
Без релігії, без віри немислимі моральний
поступ, зміцнення сил добра в боротьбі зі
злом, перемога совісті над
безсовісністю, любов до Батьківщини і
готовність служити їй

47. Феодорівська ікона Божої матері

50. Почаїв

51. Почаїв

52. На горі Афон

53. Дівєєво

54. Дівєєво

55. Дівєєво