Щороку 28 липня, у день пам'яті князя Володимира Великого, православні українці відзначають День хрещення Київської Русі.
У Русі до князювання Володимира християнська релігія не мала статусу державної, хоча київські князі, починаючи з Аскольда, часто або самі ставали християнами, або лояльно ставилися до Христової віри. За правління князя Ігоря (912–945 рр.), як свідчить літописна згадка, датована 944 роком, на Подолі в Києві була церква святого Пророка Іллі. Дружина Ігоря – княгиня Ольга (945–969 рр.) – близько 957 року прийняла хрещення в Константинополі.
Визначальним, проте, для подальшої долі та ідентичності Церкви на східнослов’янських землях стало прийняття християнства в східному обряді як державної релігії приблизно 988 року під час правління внука князя Ігоря та княгині Ольги – Володимира Великого (978–1015 рр.).
Хоча, відповідно до літопису Нестора, князь посилав своїх посланців до представників різних релігій, його вибір зупинився саме на християнській. Таке рішення не було випадковим. Окрім релігійних мотивів, важливу роль у прийнятті християнства відіграла політична та культурологічна доцільність такого кроку. Прийняття християнської релігії забезпечило князеві Володимиру та його державі моральний престиж, надало їй легітимного статусу серед інших країн і змінило ставлення їхніх правителів до Русі. Хрещення східних слов’ян, які проживали на той час у межах Київської держави, активно сприяло поширенню писемної культури. Саме монастирі були місцем розвитку писемності. Тут переписували книги, тим самим утверджуючи християнську культуру.
Більше про історію християнства в Україні можна дізнатися завдяки віртуальній виставці «Історія християнства: український вимір», підготовленій працівниками відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук.
До Дня хрещення Київської Русі-України Одеська національна наукова бібліотека пропонує просвітницький проект «Духовними сходами», який має на меті дослідження різних аспектів християнства як унікального культурного й духовного феномену, розкриття та популяризацію багатих бібліотечних фондів з релігійної та релігієзнавчої літератури й найновіших досліджень науковців духовної ниви України
Щороку 28 липня, у день пам'яті князя Володимира Великого, православні українці відзначають День хрещення Київської Русі.
У Русі до князювання Володимира християнська релігія не мала статусу державної, хоча київські князі, починаючи з Аскольда, часто або самі ставали християнами, або лояльно ставилися до Христової віри. За правління князя Ігоря (912–945 рр.), як свідчить літописна згадка, датована 944 роком, на Подолі в Києві була церква святого Пророка Іллі. Дружина Ігоря – княгиня Ольга (945–969 рр.) – близько 957 року прийняла хрещення в Константинополі.
Визначальним, проте, для подальшої долі та ідентичності Церкви на східнослов’янських землях стало прийняття християнства в східному обряді як державної релігії приблизно 988 року під час правління внука князя Ігоря та княгині Ольги – Володимира Великого (978–1015 рр.).
Хоча, відповідно до літопису Нестора, князь посилав своїх посланців до представників різних релігій, його вибір зупинився саме на християнській. Таке рішення не було випадковим. Окрім релігійних мотивів, важливу роль у прийнятті християнства відіграла політична та культурологічна доцільність такого кроку. Прийняття християнської релігії забезпечило князеві Володимиру та його державі моральний престиж, надало їй легітимного статусу серед інших країн і змінило ставлення їхніх правителів до Русі. Хрещення східних слов’ян, які проживали на той час у межах Київської держави, активно сприяло поширенню писемної культури. Саме монастирі були місцем розвитку писемності. Тут переписували книги, тим самим утверджуючи християнську культуру.
Більше про історію християнства в Україні можна дізнатися завдяки віртуальній виставці «Історія християнства: український вимір», підготовленій працівниками відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук.
До Дня хрещення Київської Русі-України Одеська національна наукова бібліотека пропонує просвітницький проект «Духовними сходами», який має на меті дослідження різних аспектів християнства як унікального культурного й духовного феномену, розкриття та популяризацію багатих бібліотечних фондів з релігійної та релігієзнавчої літератури й найновіших досліджень науковців духовної ниви України
5. 55
Ідеологія модерна (вплив на Україну)
Політичні впливи
Фінансові впливи
Інформаційні впливи
Аксіологічні впливи
6. 6
Світська релігійність як частина
ідентичності населення Донбасу
Традиційна
релігійність
• Індустріалізація
• Викривлення
традиційної релігійної
ідентичності під
впливом контактів з
«потойбічним»
(робота під землею,
гартування металу)
Радянська ідеологія
• Ідеологема про
героя-трудівника
• Образ
промислового
«серця» країни
• Міста-заводи,
міста сади
Сучасні «пошуки себе»
• Заміщення втраченої
регіональної
унікальності
• Ре-міфологізація
минулих концептів
7. 7
Викривлення традиційної релігійності
індустріальним контекстом
«Шахтер, в шахту спускается, с белым
светом прощается:
Прощай, прощай, белый свет,
возвращусь я или нет?» …
«Шахтер пашенки не пашет,
Косы в руки не берет,
Только кайлушком помашет,
Зато денежки гребет»…
8. 8
Радянська ідеологема про героя-трудівника та
міфологема про місце трудового подвигу
«Донецьк – місто мільйона
троянд!»
«Слава шахтарській праці!»
10. 10
Роль релігійної риторики в мобілізації
під час конфлікту на Донбасі
Використання релігійної риторики для актуалізації
потенційних загроз граничним цінностям, які насправді при
раціональному розгляді можуть виявитися фантастичними і
неможливими, зовсім не говорить про те, що конфлікт
релігійний і проходить між вірними різних деномінацій або в
середині однієї релігії. Мова йде скоріше про “побутову” або
приватну релігійність, для якої характерне конструювання
власних релігійних переконань з реально існуючих
догматичних норм.
11. 11
За першими згадками у мережі Internet,
приблизно з 7 квітня почалась щоденна “хресна
хода” навколо будівель ДонОДА, а також обласного
управління СБУ. За словами самих учасників ходи:
“Ежедневно, в 19 часов в Донецке проводится
Крестный ход Вокруг облсовета. Непрерывно,
круглосуточно читаются акафисты, псалтырь,
молитвы о спасении Святой Руси, против
наступления фашизма, за изгнание НАТО с
Донецкой Республики и Украины”.
12. 12
Призываем православных людей в пасхальные дни
принять участие в Крестном ходе по русским землям
Донбасса, утверждая… победу русского народа Божьего
над человеконенавистнической враждебной идеологией,
построенной на ложных западных ценностях.
Одурманенный прозападной пропагандой русский народ
Киевской Руси развязал братское кровопролитие в
Новороссии. Покаяние и соборная молитва православных
людей способны привести… возрождению Единой Святой
Руси во главе с Помазанником Божиим.
Мобілізаційна листівка,
орієнтована на віруючих
13. 13
10 квітня 2014 року на
будівлі ДонОДА, поряд з
шевроном “Беркута” і
прапором “Народного
ополчения Донбасса”, з'явилися
релігійні плакати з написами
“Святая Русь, храни веру
православную” і зображеннями
святих.
14. 14
Не зайвим буде згадати слова радника “міністра оборони
ДНР” з інформаційної політики, який у серпні 2014 року у
своєму інтерв’ю заявив: “С украинской стороны
православных нет вообще, потому что ни один
воцерковленный православный человек не пойдет воевать
против Новороссии, потому что знает, что единство Святой
Руси угодно Богу”.
15. 15
“МЫ, ВЕРХОВНЫЙ СОВЕТ ДОНЕЦКОЙ
НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ, ощущая себя
неотъемлемой частью Русского Мира как русской
цивилизации, общности русских и других народов, мысля
нераздельность судьбы всего Русского Мира и желая
по-прежнему оставаться ее причастниками, оставаясь
приверженными идеалам и ценностям Русского Мира и
чтя память предков, проливших кровь за эти идеалы и
ценности и передавших нам любовь и уважение к общему
Отечеству, исповедуя Православную веру (Веру
Христианскую Православную Кафолическую Восточного
Исповедания) Русской Православной Церкви
(Московский Патриархат) и признавая ее основой основ
Русского Мира.... подтверждаем государственный
суверенитет Донецкой Народной Республики на всей её
территории и создание суверенного независимого
государства, ориентированного на восстановление
единого культурно-цивилизационного пространства
Русского Мира, на основе его традиционных
религиозных, социальных, культурных и моральных
ценностей, с перспективой вхождения в состав Большой
России как ореола территорий Русского Мира”