Цей робочий матеріал підготовлено психологом Жанною Шикунець для заходу "За крок до подвійної істерики".
Сама зустріч була організована спільнотою батьків двійнят СheTwins та проводиться в рамках проекту "Ми" чи "Я і Я" за підтримки програми Active citizens від British Council Ukraine, а також Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Чернігівської міської рад.
Цей робочий матеріал підготовлено психологом Жанною Шикунець для заходу "За крок до подвійної істерики".
Сама зустріч була організована спільнотою батьків двійнят СheTwins та проводиться в рамках проекту "Ми" чи "Я і Я" за підтримки програми Active citizens від British Council Ukraine, а також Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Чернігівської міської рад.
1. Як реагувати на агресію підлітка:
1. Ставитися до такої поведінки як до неможливості підлітка поводитися
інакше. Не приймати її на свій рахунок.
2. Не відповідати на агресію насиллям. У момент агресії не шантажувати підлітка,
не погрожувати.
3. Звертатися до хорошої частини “Я” дитини. Коли ви розумієте, як непросто
дитині жити в цей період, тоді не стаєте противниками.
4. Після того, як ситуація владналася, можна разом подумати: що це було, чому
підліток поводився так грубо, як можна домовитися, щоби дитина реагувала
інакше. Говорити потрібно від себе, про свої почуття, а не про дитину: “Мені це
неприємно” замість “Ти так погано поводишся”.
Загальні рекомендації батькам:
Батькам варто відвикати бути батьками маленьких дітей і вчитися бути батьками
дорослих людей.
Треба послідовно приймати те, що діти будуть відштовхувати батьків. Тому треба
навчитися розчинятися, відходити в тінь і водночас залишатися включеними в
ситуацію, якщо дітям потрібна допомога.
Дати можливість підлітку пережити, впоратися, усвідомити те, що відбувається,
самому. Батькам варто навчитися мовчазної присутності. Сепарація – це
нормальний і закономірний процес психічного розвитку.
Є діти, які не хочуть дорослішати й відокремлюватися. Відмова від дорослішання
має більше непокоїти батьків.
Прислухатися до думки підлітка без оцінних суджень.
Поради щодо встановленнядовіри між підлітком і батьками вкризовий
для них період:
Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він
вам не байдужий і ви готовізрозуміти й прийнятийого;не перебивайте, не
виявляйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою.
Запропонуйтесвоюпідтримку та допомогу. Спробуйтепереконати його, що
даний стан тимчасовийі швидко мине. Виявіть співчуття й покажіть , що ви
поділяєте й розумієте його почуття.
Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка.
Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможейому повірити в його
сили. Головнеправило роботиз дітьми – не нашкодити.
У спілкуванні з підлітком використовуйтеслова, речення, які сприятимуть
контакту: розумію, співчуваю, звичайно, хочу допомогти.
У розмовіз підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і
унікальний, як особистість. Кожналюдина, незалежно від віку,прагне дати
позитивну оцінку своїйповедінці, переживає потребув похвалі.
2. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високусамооцінку.
Вмійте слухати, довірятий викликати довіру в нього.
Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось
насторожило в поведінці підлітка.