Global world 2_2006

National University «Ostroh Academy»
Institute of Global Strategies Management (Ostroh, Ukraine)
Legal entity of public law – Sokhumi State University (Tbilisi, Georgia)
Educational institution – Belarusian Trade and Economic University of Consumer Cooperatives
(Gomel, Belarus)
Pomeranian Academy in Slupsk (Slupsk, Poland)
Global world
scientific anthology
volume 2 (II)
Ostroh – Tbilisi – Gomel – Slupsk
2016
ISSN 2414-0511

УДК 316.32
ББК 66.4
Recommended for publication by decision of the Scientific Council of the National University «Ostroh Academy»
(protocol number 1 of 25 august 2016)
Founders:
National University «Ostroh Academy» (Ostroh, Ukraine);
Legal entity of public law – Sokhumi State University (Tbilisi, Georgia);
Educational institution – Belarusian Trade and Economic University of Consumer Cooperatives (Gomel, Belarus);
Pomeranian Academy in Slupsk (Slupsk, Poland).
Editorial Board:
Rudenko Olha, Doctor of Public Administration (Ostroh, Ukraine) – Chairman;
Drozd Roman, dr hab, prof. nadzw. (Słupsk, Poland) – Co-Chair;
Misnikova Lyudmyla, PhD (Gomel, Belarus) – Co-Chair;
Pasichnik Igor, prof., Doctor of Psychology (Ostroh, Ukraine) – Co-Chair;
Takalandze Larisa, Doctor of Economics (Tbilisi, Georgia) – Co-Chair;
Akhalaia Shota, Doctor of Mathematics (Tbilisi, Georgia);
Chervyakova Olga, PhD in Public Administration (Kyiv, Ukraine);
Chikobava Merab, PhD in Biology (Tbilisi, Georgia);
Dubovytska Lenka, Ing. PhD. (Kosice, Slovakia);
Ivanov Valery, Doctor of Philology (Kyiv, Ukraine);
Ivanytska Olga, Doctor of Public Administration (Kyiv, Ukraine);
Gechbaia Badri, Doctor of Economics (Batumi, Georgia);
Kapshtyk Alexander, Doctor of Economics (Gomel, Belarus);
Khubua Georgyy, Doctor of Law (Munich, Germany);
Kraluik Peter, prof., Doctor of Philosophy (Ostroh, Ukraine);
Kuczabski Aleksander, dr hab., prof. nadzw. (Słupsk, Poland);
Kuznetsova Tatyana, prof., Doctor of Social communication (Odessa, Ukraine);
Michalski Tomasz, dr hab., prof. (Słupsk, Poland);
Nelipa Dmytro, Doctor of Political Sciences (Kyiv, Ukraine);
Nugzar Todua, Doctor of Economics sciences (Tbilisi, Georgia);
Osadowski Zbigniew, dr hab. inż., prof. nadzw. (Słupsk, Poland);
Papaskiri Zurab, Doctor of Historical sciences (Tbilisi, Georgia);
Radchenko Oleksandr, dr hab., prof. nadzw. (Słupsk, Poland);
Shablovsky Tatyana, PhD (Gomel, Belarus);
Shengelia Teimuraz, Doctor of Economics sciences (Tbilisi, Georgia);
Shevlyukov Alexander, Doctor of Economics (Gomel, Belarus);
Shturhetskyy Serhiy, PhD in Public Administration (Ostroh, Ukraine);
Snytkova Natalia, PhD (Gomel, Belarus);
Sucharski Tadeusz, dr hab., prof. nadzw. (Słupsk, Poland);
Sytsko Valentine, PhD (Gomel, Belarus);
Viter Dmytro, Doctor of Philosophy (Dnipropetrovsk, Ukraine).
Global world: scientific almanac. – Ostroh: Publisher The National University «Ostroh Academy»,
2016. – Vol. 2 (ІІ). – 190 p.
ISSN 2414-0511
Scientific anthology highlights the results of scientific work with the major problems of society in the
context of globalization, the best European practices on topical issues of our time.
The publication is intended for employees of state agencies, local governments, enterprises and
organizations, NGOs, researchers and teachers, creative young people.
УДК 316.32
ББК 66.4
© National University «Ostroh Academy».
Institute of Global Strategies Management (Ostroh, Ukraine)
© Legal entity of public law – Sokhumi State University (Tbilisi, Georgia)
© Educational institution Belarusian Trade and Economic
University of Consumer Cooperatives (Gomel, Belarus)
© Pomeranian Academy in Slupsk (Slupsk, Poland)

Інститут глобальних стратегій управління Національного університету «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)
Юридична особа публічного права – Сухумський державний університет (м. Тбілісі, Грузія)
Заклад освіти «Білоруський торговельно-економічний університет споживчої кооперації»
(м. Гомель, Республіка Білорусь)
Поморська академія в Слупську (м. Слупськ, Польща)
Global world
Науковий альманах
Том 2 (II)
Острог-Тбілісі-Гомель-Слупськ
2016
ISSN 2414-0511

УДК 316.32
ББК 66.4
Рекомендовано до друку рішенням вченої ради Національного університету
«Острозька академія» (протокол № 1 від 25 серпня 2016 р.)
Засновники:
Інститут глобальних стратегій управління Національного університету «Острозька академія (м. Острог,
Україна);
Юридична особа публічного права – Сухумський державний університет (м. Тбілісі, Грузія);
Заклад освіти «Білоруський торговельно-економічний університет споживчої кооперації» (м. Гомель, Рес-
публіка Білорусь);
Поморська академія в Слупську (м. Слупськ, Польща).
Редакційна колегія:
Руденко Ольга, доктор наук із державного управління (м. Острог, Україна) – голова;
Дрозд Роман, dr hab. prof. nadzw. (Польща) – співголова;
Міснікова Людмила, кандидат економічних наук (м. Гомель, Республіка Білорусь) – співголова;
Пасічник Ігор, проф., доктор психологічних наук (м. Острог, Україна) – співголова;
Такаландзе Лариса, доктор економіки (м. Тбілісі, Грузія) – співголова;
Ахалая Шота, доктор математики (м. Тбілісі, Грузія);
Вітер Дмитро, доктор філософських наук (м. Дніпропетровськ, Україна);
Герчиньська Даніела, dr hab. prof. nadzw. (м. Слупськ, Польща);
Гехбайя Бадрі, доктор економіки (м. Батумі, Грузія);
Дубовицка Ленка, Ing. PhD (м. Кошице, Словаччина);
Іваницька Ольга, доктор наук з державного управління (м. Київ, Україна);
Іванов Валерій, проф., доктор філологічних наук (м. Київ, Україна);
Капштик Олександр, доктор економічних наук (м. Гомель, Республіка Білорусь);
Кралюк Петро, проф., доктор філософських наук (м. Острог, Україна);
Кузнецова Тетяна, проф., доктор наук із соціальних комунікацій (м. Одеса, Україна);
Кучабський Олександр, доктор наук з державного управління (м. Слупськ, Польща);
Михальський Томаш, dr hab., prof. nadzw. (Слупськ, Польща);
Неліпа Дмитро, доктор політичних наук (м. Київ, Україна);
Нугзар Тодуа, доктор економічних наук (м. Тбілісі, Грузія);
Осабовски Збигней, dr hab. inż., prof. nadzw. (м. Слупськ, Польща);
Папаскірі Зураб, доктор історичних наук (м. Тбілісі, Грузія);
Радченко Олександр, dr. hab., prof. nadzw. (Слупськ, Польща);
Сицко Валентина, доктор технічних наук (м. Гомель, Республіка Білорусь);
Сниткова Наталія, кандидат економічних наук (м. Гомель, Республіка Білорусь);
Сухарскі Тадеуш, dr hab., prof. nadzw. (м. Слупськ, Польща);
Хубуа Георгий, доктор юридичних наук (м. Мюнхен, Німеччина);
Червякова Ольга, кандидат наук із державного управління (м. Київ, Україна);
Чикобава Мераб, кандидат біологічних наук (м. Тбілісі, Грузія);
Шабловська Тетяна, кандидат економічних наук (м. Гомель, Республіка Білорусь);
Шевлюков Олександр, доктор економічних наук (м. Гомель, Республіка Білорусь);
Шенгелія Теймураз, доктор економічних наук (м. Тбілісі, Грузія);
Штурхецький Сергій, кандидат наук із державного управління (м. Острог, Україна).
Global world : науковий альманах. – Острог : Видавництво Національного університету «Ост-
розька академія», 2016. – Т. 2 (ІІ). – 190 с.
ISSN 2414-0511
У науковому альманасі висвітлено результати наукових робіт з основних проблем розвитку сус-
пільства в умовах глобалізації, кращі європейські практики з актуальних питань сучасності.
Видання розраховане на працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядуван-
ня, підприємств та організацій, громадських організацій, наукових і науково-педагогічних кадрів,
творчу молодь.
УДК 316.32
ББК 66.4
© Національний університет «Острозька академія».
Інститут глобальних стратегій управління (м. Острог, Україна)
© Юридична особа публічного права – Сухумський державний
університет(м. Тбілісі, Грузія)
© Заклад освіти «Білоруський торговельно-економічний університет
споживчої кооперації» (м. Гомель, Республіка Білорусь)
© Поморська академія в Слупську(м. Слупськ, Польща)

5
ЗМІСТ
політологія, психологія, соціологія
ЗЛОТНИКОВА Лидия Михайловна
СОЦИАЛИЗАЦИЯ ЖЕНЩИН В КОНТЕКСТЕ ГЕНДЕРНЫХ ОТНОШЕНИЙ 8
управління та адміністрування
ІВАНИЦЬКА Ольга Михайлівна
ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОГО ПІДХОДУ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ 15
МЕЛКО Владимир
Галузь будівництва як об’єкт державного регулювання 18
РУДЕНКО Ольга Мстиславівна, СЕГЕДА Тетяна Миколаївна
Інституціалізація діалогу влади та громадянського суспільства 23
DIKHAMINJIA Irma, MIMINOSHVILI Marika
Public Administration Trends and Approaches: New Public Management 32
GECHBAIA Badri, MUSHKUDIANI Zurab
THE EXPERIENCE OF JAPANESE INNOVATIVE MANAGEMENT AND ITS IMPLEMENTATION CAPACITY
IN GEORGIA 35
REZA NORUZI Mohammad
Governmental Public Policy Making necessities in Agri-Business Partnerships 39
rusudan papaskiri
investirebis srulyofis gzebi saqarTveloSi 42
larisa TakalanZe
menejeris moqmedeba ekonomikuri riskis pirobebSi 46
глобальна, національна та регіональна економіка
КОНІЩЕВА Наталія Йосипівна
ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
В ІННОВАЦІЙНО ПЕРСПЕКТИВНИХ МІСТАХ 50
ПОПОВ Евгений Михайлович, ПОПОВА Татьяна Евгеньевна
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ БЮДЖЕТ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ ЭКОНОМИКИ 58
СЕНОКОСОВА Ольга Владимировна
РАЗВИТИЕ ЭЛЕКТРОННОГО РЫНКА ТРУДА В РОССИИ 64
CHANIA Maia
The State’s Economic Role and Impact Directions for Business 66
GELASHVILI Madona
Competition and problems of monopolistic markets 69
KHUBUA Marine
The Issues of Financial Reporting at Georgian Commercial Banks 74
qeTevan kokaia
inflaciuri procesebi da fulis msyidvelobiTi unarianoba
Tanamedrove saqarTveloSi 76

Global world : науковий альманах. Vol. 2 (ІI), 2016
6
KOVALISKO Natalia, MYSHKOVSKA Olena
Conceptual approaches In identifying of social responsibility of business in Ukraine 79
TAKALANDZE Larisa, REZA NORUZI Mohammad
Implementing Corporate Social Responsibilityas a Dynamic Capability in Recent Modern
Agri-business SMES’ Concerns 84
точні і природничі науки
ЯКИМЧУК Аліна Юріївна, НАВРОЦЬКИЙ Руслан Леонідович
Закордонний досвід інноваційно-інвестиційної діяльності у сфері природокористування 87
суспільні комунікації
БУХТАТИЙ Олександр Євгенійович
ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ КОМУНАЛЬНОЇ ПРЕСИ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ 92
ГОДУНОК Зоряна Валентинівна
Спільнота «Чотка Українка» ВК як засіб формування громадянського суспільства в Україні 98
ЗУБАРЄВА Марія Анатоліївна
Групи в соціальних мережах як інструмент побудови громадянського суспільства 104
ІВАНОВ Валерій Феліксович, ПАРФЕНЮК Наталія Василівна
Дискурсивні особливості відтворення комунікативної ситуації в текстах полемічної
літератури 109
KARPCHUK Natalia
Communication Policy of the Modern Information and Communication Society 115
ШТУРХЕЦЬКИЙ Сергій Володимирович
Особливості сучасних воєн: що потрібно знати журналістам 122
інтеграція і глобалізація
ВАРХОЛОВА Татьяна, ДУБОВИЦКА Ленка
УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ КОРПОРАЦИЙ И ОТЧЕТНОСТЬ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ 125
PROKOPIUK Аleksander
THE FEATURES OF MODERN EU REGIONAL POLICY 129
міжнароднА науковА школА «Global governance»
Інформація діяльність міжнародної наукової школи «Global governance» 134
ЛЕБЕДЮК Віталій Миколайович, ГОМЕНЮК Андрій Вікторович
Протопартії, квазіпартії чи політичні партії в Україні 135
ЛЕБЕДЮК Віталій Миколайович, ЛЕНИК Євгеній Володимирович
РОЗПОДІЛ ВПЛИВУ МІЖ ФРАКЦІЯМИ ТА ГРУПАМИ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ 1979-2016 рр. 141
ОХРІМЕНКО Ганна Валеріївна, КОЛОШВА Юлія Сергіївна
ВИСТАВКОВО-ЯРМАРКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У КНИГОВИДАВНИЧІЙ СФЕРІ В УКРАЇНІ:
МАРКЕТИНГОВО-КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ 148
ОХРІМЕНКО Ганна Валеріївна, ЯКУБОВСЬКА Олена Василівна
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОПАГАНДИСТСЬКОГО МЕТОДУ «АНОНІМНИЙ АВТОРИТЕТ»
У ДРУКОВАНИХ ЗМК (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ ПРЕСИ) 155
ПРАСЮК Оксана Валентинівна, ПАСТУХ Юлія Олександрівна
КІНО ЯК ЗАСІБ ПОЛІТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ в НАЦИСТСЬКІЙ НІМЕЧЧИНІ:
КОМУНІКАТИВНИЙ ТА СЕМІОТИЧНИЙ АСПЕКТИ 160

ЗМІСТ
7
рецензії на монографії, наукові продукти та розробки
рецензия на учебное пособие «Публичная политика в теории и практике государственного
управления» (авторский коллектив – О. М. Руденко, Т. Н. Сегеда, Б. Н. Гечбаия,
Н. В. Ткаленко) 167
РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
ЗА ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ» (авторський колектив – Н. Й. Коніщева, В. О. Власов) 169
РЕЦЕНЗІЯ НА НАУКОВИЙ ПРОДУКТ ЗА ТЕМОЮ НДР «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ
ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ
І ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ» (керівник НДР – О. І. Пархоменко-Куцевіл) 171
почесні доктори інституту глобальних стратегій управління
Лариса Такаландзе. почесний доктор Інституту глобальних стратегій управління 172
SuMMARy
POLITICAL SCIENCE, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY 175
MANAGEMENT AND ADMINISTRATION 175
GLOBAL, NATIONAL AND REGIONAL ECONOMIES 176
EXACT SCIENCES AND NATURAL SCIENCES 177
PUBLIC COMMUNICATION 177
INTEGRATION AND GLOBALIZATION 179
INTERNATIONAL SCIENTIFIC SCHOOL OF «GLOBAL GOVERNANCE» 179
Відомості про авторів 182
Вимоги до наукових публікацій
Вимоги до наукових публікацій журналу «Global World» 184
Требования к научным публикациям журнала «Global world» 186
Requirements for scientific publications in journal «Global world» 188

8
УДК 330.88
ЗЛОТНИКОВА Лидия Михайловна,
кандидат экономических наук, доцент, Республика Беларусь
СОЦИАЛИЗАЦИЯ ЖЕНЩИН
В КОНТЕКСТЕ ГЕНДЕРНЫХ ОТНОШЕНИЙ
Обращение к проблемам социализации человека в контексте гендерного со-
держания обусловлено многими причинами. В статье предпринята попытка
раскрыть содержание и основные причины неоднозначного научного и обще-
ственного отношения к гендерной проблематике. Характеристика сути проти-
воречий процессов социализации в контексте гендерной реальности позволяет
автору обосновать направления стратегических и эмпирических исследований,
закономерный отказ высокого уровня абстракции в социальной и экономической
политике.
Гендерный подход к процессам социализации, по мнению автора, это необходимый путь конкретизации
различныхпрограммпоразвитиюобщества.Действующийчеловек–этоконкретнаяличность,анеабстрактный
фактор производства. Длительный период функционирования материального производства на основе биологи-
ческих различий между мужчинами и женщинами остался в прошлом. Повышение эффективности используемых
факторов производства, прежде всего человеческого капитала, невозможен без максимально учета содержания
и уровня социализации человека.
Ключевые слова: гендер, противоречия, социализация, экономическая, социальная политика, труд, человек,
фактор производства, ценности.
Актуальность проблемы. Обращение к гендерной проблематике на первый взгляд может показаться
неактуальным. Написано много статей, монографий, проводятся международные конгрессы, созданы ген-
дерные школы, во многих постсоветских государствах приняты программы гендерного развития. Однако,
обилие публикаций, дискуссий и директивно-нормативных документов не снимают, а по некоторым на-
правлениям маскируют либо создают новые проблемы. Реальность такова, что используемые вербальные
оценки часто противоречат действующим механизмам осуществления принятых решений. До настояще-
го времени широко распространена практика количественных измерений поставленных целей. Причем
оценки результативности выставляют заинтересованные министерства и ведомства. Уровень общей ген-
дерной культуры сложно назвать соответствующим требованиям развития цивилизации. Бесспорно, что
между мужчинами и женщинами существуют обусловленные природой физиологические различия. В со-
временных условиях они не способны оказывать решающее воздействие на использование человеческого
потенциала. На первое место по степени влияния на развитие человека выходит действующая система со-
циализации. А проблемы гендерной социализации находят проявление в функционировании обществен-
ных институтов определения, эффективного использования реального потенциала мужчин и женщин.
Условия современной эффективной социализации предполагают последовательный, но решительный
отказ от широко пропагандируемой конкуренции и соперничества. Перевод экономики на рыночные от-
ношения, которые реформаторами воспринимали слишком упрощенно, привел к диверсификации мо-
рального и физического насилия. Жесткая, если не сказать жестокая конкуренция по-прежнему господ-
ствует в умах и реальной жизни. Автору не удалось найти информации об исследованиях эффективности
конкуренции в ее абстрактном проявлении. Можно, в какой-то степени согласиться с тем, что в мгновен-
ном или краткосрочном периоде победивший получит выгоду. Однако, жизнь человека не тождественна
существованию сырьевых факторов. Последствия носят отдаленный характер. Условно, сегодня человек
ради сиюминутной выгоды игнорирует процесс восстановления, а через определенный временной ин-
тервал получает серьезное, порой неизлечимое заболевание.
Оказавшись в плену абстрактно аксиоматических утверждений о выгоде и эффективности, широком ти-
ражировании стереотипов, исследователи гуманитарных проблем обязаны зарабатывать. По этой и многим

9
другим причинам, ученые не привели убедительных аргументов интеллектуального преимущества мужчин,
однако в обществе не прослеживается отказ от низких оценок умственных способностей женщин. Слож-
ность обозначенной проблемы заключается в том, что она носит глубоко латентный характер. Вербальное
признание, а вслед за ним и нормативно-правовое равенство мужчин и женщин, не подтверждается прак-
тикой. Постоянные ссылки на решение проблем экономического развития, его роста, проявляются в том,
что государство не финансирует полномасштабные, системные исследования в сфере процессов гендерной
социализации. Нередки случаи, когда вопросы не только финансирования, но и публикации инициативных
исследований, решают специалисты, которые не воспринимают понятие «гендер». Субъективно-эмоцио-
нальные механизмы принятия государственных решений пока остаются нормой поведения управленцев.
Узкая специализация и дифференциация научных исследований характеризуется наличием большого
количества информации в сфере биологии и социализации. Но согласованность результатов носит про-
блематичный характер. Мягко говоря, увеличение объемов информации увеличивает пропасть между
знаниями. Мульдисциплинарный подход в изучении человека остается нереализованным желанием и
требует разработки принципиально новой методологии и методики. Современное положение в науке
можно охарактеризовать словами И. Пригожина, которые он использовал для характеристики основного
принципа устойчивого развития общества. Для этого он приводит пример с маятником: «Так вот, верхнее
(неустойчивое) положение маятника практически никогда не находилось в фокусе внимания исследова-
телей, и это несмотря на то, что со времени первых работ по механике движение маятника изучалось с
особой тщательностью. Можно сказать, что понятие нестабильности было, в некоем смысле, идеологи-
чески запрещено» [10]. На наш взгляд, приняв аксиому созданных равных условий для мужчин и жен-
щин, гендерная проблематика оценивается как нечто ненужное.
В нашем понимании гендерное общество радикальным образом отличается от современного эконо-
мического, прежде всего тем, что целью общества и производства должен быть реальный человек, а не
абстрактный фактор производства. Признавая реальность, неизбежно возникает объективная обуслов-
ленность изучения общего и особенного в изучении и создании условий эффективной социализации для
каждого. Гендерный подход – это, прежде всего, уход от массового обезличенного общества.
Небольшой анализ научных исследований по обозначенной проблеме позволяет говорить о том, что
основное внимание обращено на поиск и подтверждение различий, как правило, универсальных. На наш
взгляд, современная стратегия науки о гендере должна базироваться на отказе от поддержания института
господства мужчин над женщинами. В течение длительного времени культура многих народов сформи-
ровала устойчивые механизмы насилия, которые способствуют укреплению системы различий между
мужчинами и женщинами, нациями, народностями, цветом кожи, религий и т.д. Сложность данной про-
блемы заключается в том, что не только обыватели, но и научные работники, политики широко использу-
ют тезисы о мужчинах и женщинах как пришельцах с разных планет, которые не способны никогда и ни
о чем договориться, т.е. сотрудничать.
Предложенный формат в определенной степени ограничивает анализ толкования роли мужчин и жен-
щин, обусловленных биологическими различиями. Проведем небольшой исторический экскурс социали-
зации мужчин и женщин. Под социализацией мы понимаем, прежде всего, институты создания, передачи
и усвоения норм, принципов, социальных ролей и ответственности человека. Процессы социализации в
широком смысле слова – это форма организации общества, включающая подвижную, динамично разви-
вающуюся структуру, которая находится в прямой зависимости от уровня развития общества. Гендерные
различия, их сущностное содержание отражают противоречия исторической социализации, оказывая ре-
шающее воздействие на развитие человека.
История становления и развития гендерного неравенства. В середине Х1Х в. научный экономи-
ческий мир не принял труд известного ученого Джона Стюарта Милля «Подчиненность женщины», опу-
бликованной в 1869 г. Содержание монографии, к сожалению, остается мало изученным до настоящего
времени. На наш взгляд, в книге не только системный анализ гендерных проблем общественного раз-
вития, но и обоснованные предложения по преодолению научных и общественных заблуждений в от-
ношениях между людьми. Сложно не согласиться с автором в том, что «принцип, которым управляются
общественные отношения между обоими полами, и влекущий за собой легальную подчиненность одного
пола другому, по самой сущности своей, ложен и составляет одно из главных препятствий к прогрессу
человечества; вследствие чего его надлежит заменить принципом полного равенства, не допускающим
ни власти и преимуществ для одной стороны, ни воспрещений для другой» [8].
Несколько ранее философ Франсуа Фурье, размышляя о сути жизни человека, его стремлениях и цен-
ностях, предложил оценивать уровень развития общества по темпам и объемам изменений в свободе
женщин, условиях и реальных возможностях выбора ею собственного пути реализации [14]. Прошло
более ста лет, но общество по-прежнему находится в состоянии отсутствия равенства между мужчиной
и женщиной. Понимание равенства носит упрощенный характер, оценивается как наличие формальных
норм и правил. Экономические исследования источников роста в буквальном смысле оказались в тупико-
вой ситуации. Построение разных математических моделей все дальше уводят общество от источников,

Global world : науковий альманах. Vol. 2 (II), 2016
10
причин, тормозящих развитие человеческого потенциала. Исследователи гендерной проблематики не-
редко основное внимание уделяют положению женщин. Необходимость нового осмысления гендерной
социализации вызвано огромным влиянием общественного мнения на формирование идеологии, куль-
туры, нравственности. Благодаря сложившемся общественным оценкам, мы сегодня наблюдаем неко-
торой степени игнорирование исторического контекста гендерной социализации. По мнению Л. Мизеса
«…самые хорошие теории являются бесполезными, если не разделяются общественным мнением» [7].
Для кого-то приведенные высказывания могут показаться исторической архаикой. Однако процессы со-
циализации человека свидетельствуют о незначительных изменениях общественного мнения в вопро-
сах формирования гендерной социальной, экономической и международной политики. Общественное
мнение оказалось настолько сильным, что определенное количество ученых – социологов, экономистов,
оставаясь в плену исторических стереотипов, часто отрицательно относятся к использованию самого
понятия «гендер», основное внимание при этом обращают не на поиск реальных возможностей эффек-
тивного использования имеющихся различий, а на их механическую классификацию. В лучшем случае
можно прочесть о необходимости проведения социализации женщин на основе возрождения традици-
онных ролевых функций женщин в обществе. Проводимые социологические опросы (сложно их назвать
исследованиями), направлены на получение информации об отношении девочек, девушек к таким видам
деятельности, как приготовление пищи, вышивание, шитье, вязание и т.д. Не умоляя достоинств ручной
работы и ее влияния на поддержание эффективной моторики, воздействующей на умственную деятель-
ность, хотелось бы обратить внимание одностороннюю трактовку проблемы гендерной социализации.
Необходимо отдать должное исследователям, которые видят прочные семейные отношения и традиции в
качестве гуманитарного фундамента цивилизационного развития. Гипотетически восстановление традици-
онных ролей, выглядит обоснованным, их эффективность подтверждена практикой. Однако бурное разви-
тие науки и техники оказывает сущностное влияние не только на структуру потребления, преобразования в
производственных технологиях, но и использование человеческого потенциала, принципы жизнеустройства.
Стремление к воссозданию традиций сопровождается латентными противоречиями социализации. Развитие
науки, техники носит неуправляемый характер, отличительной чертой выступает система неопределенно-
стей. Современный философ, экономист Нассим Николис Талиб в произведении с оригинальным названием
«Черный лебедь» написал следующее: «Совокупные ошибки в политических и экономических прогнозах
столь чудовищны, что, когда я смотрю на их список, мне хочется ущипнуть себя, чтобы убедиться, что я не
сплю. Удивителен не масштаб наших неверных прогнозов, а то, что мы о нем не подозреваем» [13].
В жизни человек никогда не был и не может быть абстрактным фактором производства. О том, что
человек не просто механический создатель нового товара, свидетельствует возникновение в Х1Х в. со-
циологии, как новой науки о человеке, его отношениях с себе подобными. Социология, как и все науки,
оказавшись в плену узкой специализации, пользуется методами накопления информации сиюминутно-
го потребления. Опасность такого состояния социологии отметил П. Сорокин: «Что только не называ-
ется социологией! ... все недодуманное… сплошь и рядом выпускается под этикеткой социологии» [11,
с. 49]. Гендерная проблема, получив статус частной социологической теории, служит наглядным примером
обилия информации и отсутствия ответов на вопросы об исторических корнях гендерной социализации.
Гендерные проблемы появляются в центре внимания ученых задолго до появления социологии. Сле-
дуя логике исторического развития, попытаемся воспользоваться характеристиками женщины, которые
дали Сократ. Платон и Аристотель. Первый отмечал, объективную обусловленность подчиненности жен-
щины. Платон оценивал женщину, как человеческое существо второго сорта. В его философских трудах,
женщина способна только рожать детей, а не создавать блага. Формирование духовых благ, по мнению
Платона, по причинам низкого статуса женщины, ей не доступно. В труде «Политика» Аристотель назвал
женщину «недоделанным мужчиной» [1] и указал на то, что главное назначение природной деформации
в лице женщины – это воспроизводство и обустройство домашней и семейной жизни мужчины. Развитие
цивилизации, к сожалению, не повлекло за собой радикальных изменений в оценке роли женщин. В сред-
ние века великий философ Ф. Бэкон, чья мудрость в вопросах морали, нравственности, ценности знаний
и реального опыта имеет неоценимое значение до настоящего времени, допускал, что высоконравствен-
ное общество, справедливый мир возможны без женщины. Практически ни в одном из его трудов не ис-
пользуется слово «женщина». В работе «Новая Атлантида» философ уделил много внимания описанию,
главного праздника жизни человека – празднику семьи, но на нет места женщине [4].
ХІХ в. продемонстрировал всплеск научного, социального и политического интереса к гендерной со-
циализации. Уже упоминалась работа Джона Стюарта Милля «Подчиненность женщины». Небольшая
по объему монография – это образец большого социофилософского исследования. Количество и содер-
жание гендерных проблем в буквальном смысле поражает воображение. Непризнанная и до настоящего
времени редко используемая работа Дж. Милля служит образцом общественного сопротивления женско-
го выбора. Автор не сумел противостоять господствующей морали. В заключении отметил, что наделе-
ние женщин правом выбора не означает, что она предпочтет профессиональную и научную деятельность
семье [8].

11
В конце Х1Хв. в экономической науке формируется маржинализм, основной сутью можно назвать
обоснование новой методологии эффективного использования ресурсов. Один из представителей мар-
жинализма Торстейн Веблен предложил научному миру историко-социологическое исследование цен-
ности труда и жизни женщин. Посвятив монографию «Теория праздного класса» анализу формирования
ценности благ, как было принято, отождествил человека с товаром. Таким образом, понятие «женщина»
ученый использует в контексте товарного производства и обращения. Сложно назвать еще хотя бы один
научный труд, наполненный системным историко-экономическим описанием, которое сделал Т. Веблен.
Процесс социализации ученый начал с этапа варварства. Именно в это время по утверждению Т. Веблена,
женщина как товар начинает использоваться для оценки результатов военных действий. Ценность побе-
ды определяется количеством захваченных женщин в плен [5].
Сохранение жизни требует широко развитой системы воспроизводства. Закономерно, что именно фи-
зиологические особенности женского организма становятся эмпирическим механизмом расширенного
воспроизводства. На заре зарождения цивилизации обязанности женщины не ограничиваются процес-
сами рождения и кормления ребенка. До определенного возраста будущих мужчин женщина несет от-
ветственность за формирование основополагающих жизненных ценностей. Обеспечение необходимых
условий жизнедеятельности также возлагается на плечи женщин. По версии Т. Веблена [5] женщины по-
лучают статус собственности гораздо раньше, чем земля и другие материальные ресурсы. А захват жен-
щин в качестве трофеев, по убеждению ученого, формирует основы брачной культуры. Подтверждение
данной версии можно найти в свадебных ритуалах некоторых народов. Похищение невесты, ее выкуп
до настоящего времени широко практикуется в свадебных церемониях на территории Беларуси. Беглый
анализ института семьи позволяет сделать вывод о том, что экономическая выгода нередко оказывает
влияние на статус, иерархию, продолжительность и отношений
По убеждению лауреата Нобелевской премии по экономике Гэри Беккера «…человек решает всту-
пать в брак, когда ожидаемая полезность брака превосходит ожидаемую полезность холостой жизни или
дополнительные издержки, при продолжении поиска более подходящей пары» [2, с. 39]. Женщина, за-
хваченная в ходе военных действий, оказываясь дешевым товаром, должна была находиться в полной
зависимости от мужчин. Варварские принципы доблести мужчин оказались настолько живучи, что до
настоящего времени успешность мужчин в некоторых странах зависит от окружающих его женщин. На
этапе завершения варварского периода цивилизации результаты трудовой деятельности оказываются в
полной собственности мужчины. Зависимость социального статуса мужчины, почета и уважения в обще-
стве определяется объемами материального богатства. Последнее длительное время создается подчинен-
ным положением женщины.
Формирование государственных институтов, разрушая варварскую цивилизацию, закладывает ос-
новные принципы ценности труда. Труд подразделяется на производительный и непроизводительный,
престижный и непрестижный. Военное дело, государственное управление получают статус наивысшей
престижности. Заниматься ими может только мужчина. Биологическое «несовершенство, нечистота»
женщины не дают ей право занимать престижные места в общественной иерархии. Для многих может
быть своеобразным открытием, но принципы имущественно собственнических отношений дошли до
нашего времени в слабо измененной форме. И это не только насилие в семье, но и узаконенная система
«эскорт – услуг», использование женского тела в рекламе товаров и услуг, постоянно возникающие дис-
куссии по легализации проституции на территории бывшего СССР. Эти и многие другие факты реально-
го отношения к женщинам свидетельствует о сложности избавления от рабской философии в отношении
женщин. Рассуждения о том, что место в семье, а первоочередные обязанности – это ведение домашнего
хозяйств, воспитание детей, создание уюта и т.д. оказывают серьезное влияние на социальную полити-
ку государства. Домашние обязанности, в нашем понимании «тяжелый, изнурительный труд» не имеет
цены, все чаще служит системой торможения эффективной социализации не только женщины, но и муж-
чины. Мужчины все чаще ограничивают свою ответственность зарабатыванием денег, не принимают
участия в воспитании детей и т.д. Женщина, загруженная домашней работой, лишена реальных возмож-
ностей повышения квалификации, приобретения новой специальности, получения новых знаний в вос-
питании детей. Использование традиционных методов не приносит желанных результатов.
Общество, как многие тысячелетия тому назад, остается в плену приоритетов материального над ду-
ховным, развлекательного потребления над самосовершенствованием. Количественные экономические
достижения на порядок выше ценности рождения, воспитания и формирования нового человека. В нач.
ХХІ в. приходится констатировать, что в Республике Беларусь мыслительная деятельность государ-
ственных управленцев приобрела чудовищные формы. В соответствии с Декретом Президента РБ №3 от
2 апреля 2015 г. не считаются социальными иждивенцами, занимающиеся «воспитания в семье мате-
рью (мачехой) или отцом (отчимом), усыновителем (удочерителем), опекуном (попечителем) ребенка
в возрасте до 7 лет, ребенка-инвалида в возрасте до 18 лет, троих и более несовершеннолетних детей».
В 2016 г. была внесена поправка, продлившая возраст ребенка до 11 лет. Образно говоря, женщина, пре-
жде всего, обязана трудиться на «благо государства». Эмпирическое проявление описанных инициатив,

12
к сожалению, не нашло осуждения в ни в одной из действующих в республике женских общественных
организаций. Конституционный суд республики не увидел в принуждении к труду нарушения право че-
ловека на труд, закрепленного в статье 41. Конституции Республики Беларусь. В ней записано: «Граж-
данам Республики Беларусь гарантируется право на труд как наиболее достойный способ самоутверж-
дения человека, то есть право на выбор профессии, рода занятий и работы в соответствии с призванием,
способностями, образованием, профессиональной подготовкой и с учетом общественных потребностей,
а также на здоровые и безопасные условия труда. Появление описанных инициатив свидетельствует,
на наш взгляд, на возрождении нравственно-экономических принципов позднего варварства, только с
одним принципиальным отличием. На заре становления государственности результаты труда принадле-
жали мужу, в настоящее время – государству.
ХХ в. – это век гендерной социализации на принципах Симоны де Бовуар. В течение длительного вре-
мени женщина философ проводила исследование, в котором основным объектом выступала женщина, а
предметом – отношения к ней общества, политиков и ученых. В 1949 г. результаты полномасштабного
исследования получили воплощение в 2-х томной монографии «Второй пол». Изучение и анализ основ-
ных положений названного труда позволяет сформулировать следующие выводы. Во-первых, как всякий
подлинно научный труд, он предлагает большое поле для дискуссий. Во-вторых, несмотря на то, что
феминистки в буквальном смысле слова считают его своей религией, ученая не была жесткой сторон-
ницей и защитницей феминизма. В-третьих, основное внимание в исследовании Симона де Бовуар со-
средоточила на межличностных отношениях между мужчинами и женщинами. Ей принадлежит заслуга
в разграничении биологической и социальной ролей женщины, которое очень эмоционально воплощено
во фразе «женщиной не рождаются, женщиной становятся». Симона де Бовуар, не отрицая биологиче-
ских различий между мужчинами и женщинами, позволила не согласиться с теорией Фрейда о том, что
анатомия определяет все. Различия мужской и женской социализации – это не результат биологических
особенностей, а, прежде всего, сложившееся исторически социальная иерархия, где мужчина – господин,
а женщина – рабыня. Утверждение социального статуса и разделение трудовых функций обусловлено
определенными историко-экономическими и социальными условиями. Симона де Бовуар поддержала
методологию Т. Веблена в том, что в ходе истории за мужчиной была закреплена роль конструктора
жизни, формирующего культуру существования человек, преимущественное право государственного
управления [3].
Длительное господство маскулинного мира соответствующим образом сказалось на системе жиз-
ненных ценностей и стереотипов. Симона де Бовуар неоднократно подчеркивала о том, что на протя-
жении истории за женщиной закрепилось положение объекта для власти. Социальное предназначение
не способно передаваться по наследству, поэтому по утверждению ученой «женщиной не рождаются,
женщиной становятся». В женщине, как и мужчине, заложены потенциал и способности к проявлению
воли, саморазвития. Житейское подавление личности женщины оказывает отрицательное воздействие на
мужчин, общество и цивилизацию в целом. Стремление к свободе нашло проявление в истории великих
женщин в различных сферах: науке, производстве, медицине, управлении государством. Наиболее по-
казательным является пример лауреатов Нобелевской премии. Из четырех, дважды удостоенных – одна
женщина – Мария Склодовская – Кюри. В первый раз в 1903 г. она стала лауреатом премии по физике.
Во второй раз в 1911 г. – по химии. Невозможно перечислить имена всех великих женщин в рамках
предложенного формата. С уверенностью можно сказать только одно, при определенных благоприятных
условиях использование женского потенциала обогащает цивилизацию.
В современных условиях наиболее известен труд Майкла Киммела «Гендерное общество». Амери-
канский социолог, профессор университета штата Нью-Йорк в Стони-Бруке, один из ведущих мировых
специалистов в области социологии и истории маскулинности. У него интерес к гендерной проблематике
проявляется в изучении «мужественности». «Гендер – это не только система классификации, благодаря
которой биологические мужчины и женщины подвергаются отбору, разделению и социализации в со-
ответствующие половые роли. Гендер также выражает универсальное неравенство между мужчинами
и женщинами» [6, с. 11]. М. Киммел совершил, на наш взгляд, главное. Он сформулировал вопросы,
на которые предстоит ответить гуманитарному сообществу. «Во-первых, почему практически каждое
общество дифференцирует людей на основе гендера? Во-вторых, почему каждое известное общество
основано на мужском господстве, и как следствие, каждое общество неравно делит между мужчинами
и женщинами все виды ресурсов?» [6]. Особого внимания в решении проблем гендерной социализации
заслуживает вывод М. Киммела о том, что «разные общества сильно различаются в зависимости от того,
какие типы гендерного неравенства в нем присутствуют, каков его уровень, а также уровень насилия (ла-
тентного или откровенного), используется для поддержания систем различий и господства». Гендерные
различия, их сущностное познание и эффективное использование представляется нам сложной социаль-
но-экономической и культурно-нравственной институциональной системой.
Современная экономическая наука и практика – фундаментальная система противоречий ген-
дерной социализации. Рост интереса к проблемам положения женщины в семье и обществе во многом

13
обусловлен радикальными изменениями в общественном производстве. Семья, как основная производ-
ственная ячейка, с появлением машинного производства теряет свое значение. Прочные и устойчивые
семейные институты, опиравшиеся на использование физического труда, людские привычки и тради-
ции, оказывают меньшее воздействие на положение женщины, чем различные общественные и произ-
водственные организации. Человек из непосредственного участника производственного процесса посте-
пенно превращается в наблюдателя. Мужчина превращается во «властелина кнопок», попадает в разряд
«легко заменимых». Сохранение статуса господина и вершителя судеб требует от мужчин все больше
усилий. Возрастающее значение процессов взаимодействия и взаимообусловленности социальной и эко-
номической сфер, сопровождается укреплением теории маскулинности. Необходимо напомнить, что эко-
номическая наука зародилась на этапе сущностного кризиса индивидуального производства. Теоретики
роста материального богатства сконцентрировали внимание на обосновании конкуренции, как основного
принципа организации производства. Конкуренция – это соперничество, организованное не стихийно,
как многие себе представляют, а под управлением и контролем «власть придержащих». Государственная
служба, управленческие функции в соответствии со сложившейся традицией представлены мужчинами.
Государство, широко используя объемы материального богатства в качестве оценочного показателя, соз-
дает реальные условия экономического неравенства. О том, что именно мужчинам принадлежит практи-
чески вся собственность, отмечалось выше.
С середины ХХ в. государство начинает формировать социально-экономическую политику, но ма-
териальная основа оказывается в полной зависимости от товарного производства. Материально-веще-
ственные достижения определяют структуру и направления социализации человека. Все социальные
институты, не относящиеся к рыночной сфере, отходят на второй план. Их финансирование оказалось в
полной зависимости от желаний собственника. Либеральные реформы, исказив суть теории экономиче-
ского либерализма, отождествили процессы социализации с производством материально-вещественных
товаров и развлекательных услуг и превратили их в дополнительный источник выгоды. Теоретик эконо-
мического либерализма в эссе «О свободе» писал: «Я рассматриваю полезность как окончательный довод
в вопросах этики, но полезность в широком смысле, основанную на постоянных интересах человека» [8].
Экономическая политика государства нацелена на интересы собственно государственных чиновников
и приближенных к власти. Государство, коммерциализируя свою деятельность, повсеместно уходит от
конституционной ответственности за производство и организацию эффективного равенства в потребле-
нии социальных благ. Абстрактно обоснованное разделение и специализация труда привели к реальному
отторжению социального от экономического. Спрос и предложение труда оказались объектами экономи-
ческой науки, а внутри ее – макроэкономики. В качестве основной цели экономической политики ста-
ло достижение макроэкономического равновесия. Последнее неизбежно приводит к росту безработицы,
снижению реальных доходов, социальному расслоению, росту бедности и т.д. Социализация, социальная
защищенность настойчиво адресуется реальному человеку.
В нач. ХХ1 в. размышления А. Смита о том, что трудиться или быть безработным – выбор самого
человека стали обыденностью. А определение экономической теории как науки об экономических зако-
нах, факторах, эффективности, выгодности и т.д. привело к тому, что экономические ценности, достиже-
ния на официальном государственном уровне стали более значимы, чем социальные. Обеспечивающие
функционирование институтов социализации в результате реформ оказались на грани выживания. Учи-
тывая, что в образовании, здравоохранении, культуре наибольший удельный вес составляют женщины
(в Республике Беларусь в образовании занято около 75% женщин, здравоохранении – 72%, социальная
защита – 92% и т.д.), заработная плата у этой категории находится на самом низком уровне. По данным
официальной информации она составляет менее 50% средней по стране. Получение более высокого до-
хода достигается повышением занятости. Вместо конституционных 40 часов в неделю, подавляющее
большинство вынуждено работать около 50 часов, причем 6 дней в неделю. До настоящего времени не
ведется учет стоимости часа для мужчин и женщин. Ухудшение материального положения женщин в Ре-
спублике Беларусь обусловлена еще и тем, что около 35% занятых в социальной сфере матери – одиноч-
ки. Функция воспитания нового поколения, которое в течение длительного времени была материальной
ответственностью мужчины, практически полностью стала обеспечиваться женщинами. Средства мас-
совой информации переполнены публикациями об ошибках врачей, равнодушии и безнравственности
учителей и т.д. При этом нет ни одного системного исследования о причинах происходящего.
Пренебрежение гендерной реальностью гипотетически вызвано многими причинами. Во-первых, от-
сутствует не только практика, но и теория воздействия социальных процессов на экономические резуль-
таты. Во-вторых, совершенно не обосновано отрицается прямая зависимость благосостояния человека
и инвестирование производства. В-третьих, реальные отношения, поведение людей и их ценности не
принимаются во внимание. В-четвертых, существующие принципы и методы экономического анализа
(даже, используя математический аппарат) ориентированы на абстрактные схемы и модели. В-пятых,
узкая специализация и дифференциация между экономическим и гуманитарным знанием в большей сте-
пени способствуют закреплению отставания социальной сферы от экономической.

14
Разделенность научного поиска влечет за собой полное отсутствие социальной экспертизы экономиче-
ских проектов. В результате социальная и экономическая политика существуют в лучшем случае парал-
лельно, а в худшем выполнение социальных программ носит для собственников добровольный характер.
Правительственная увлеченность рекомендациями Международного валютного фонда служит наглядной
иллюстрацией полного игнорирования социализации. Подчиненность общественного развития финан-
совым интересам стимулирует установление прямой зависимости заработной платы, соответственно
доходов работников в зависимости от цены реализованного товара. И, как следствие, стремление к со-
кращению затрат влечет за собой рост безработицы, усиление гендерной дискриминации. К сожалению,
многие экономисты не видят или не хотят видеть прямой связи между мифологизацией экономической
мощи и гендерной дискриминацией.
Заключение. Лауреат Нобелевской премии в области экономики Роберт Солоу в работе «Рынок труда
как социальный институт» попытался обосновать необходимость преодоления существующего теорети-
ческого и практического разрыва между экономикой и социализацией. Ученый, рассуждая об источниках
экономического роста в статье «Теория роста» формулирует следующее: «…если в экономиках имеется
равный доступ к технологиям, то недостающим звеном являются инвестиции в человеческий капитал…
поэтому одним из способов понять, чем определяются темпы роста национальной производительности,
является моделирование запаса (выделено нами) человеческого капитала как производимого ресурса»
[12]. Понятие «запас» нами выделено намерено. В настоящее время диверсифицируется политика со-
кращения затрат в базовое профессиональное образование, а также формирование эффективной систе-
мы его беспрерывного обновления. Доступность последнего для женщин, воспитывающих детей давно
стало проблемой. Экономическая политика и практика, пренебрегающие инвестициями в человеческий
капитал, неадекватно отражают реальность, формируют зыбкий фундамент будущих кризисов в обще-
стве. На наш взгляд, первым шагом на пути формирования гендерной экономики может стать отказа от
разделения потребностей на экономические и человеческие (в широком смысле социальные). Достиже-
ния экономических результатов на основе жесткой конкурентной борьбы культивирует обязательность
превосходство одних и подчиненность других. Продуктивность методологии борцовской экономики не
подтверждена практикой. Гипотетически можно утверждать только одно, что войны, насилие как меха-
низмы борьбы за превосходство уносили и продолжают уносить жизни людей и материальное богатство.
Гендерная экономика представляется нам сплавом мудрого сочетания разума, эмоций, социальной спра-
ведливости, обеспечивающих обязательное выполнение социальных обязательств. Признание адресной
гендерной социализации способно активизировать процессы формирования и реализации ценностей,
интегрирующих экономические достижения и личностное становление человека, закономерно формируя
условия, ограничивающие профессиональную монополию мужчин, предупреждающие и смягчающие
социальные и материальные риски, связанные с гендерным неравенством.
Литература:
1. Аристотель Политика [Электронный ресурс] / Аристотель. – Режим доступа : http://www.libok.net/writer/4021/
kniga/56479/aristotel/politika/read. – Заглавие с экрана.
2. Беккер Г. Человеческое поведение [Текст] / Г. Беккер. – М. : ГУ ВШЭ, 2003. – 672 с.
3. Бовуар С. Второй пол [Электронный ресурс] / С. де Бовуар. – Режим доступа : http//www.litmir.co/
br/?b=156868. – Заглавие с экрана.
4. Бэкон Ф. «Новая Атлантида» [Электронный ресурс] / Ф. Бекон. – Режим доступа : http://www.litmir.co/
br/?b=53544. – Заглавие с экрана.
5. Веблен Т. Теория праздного класса [Текст] / Т. Веблен. – М. : Прогресс, 1984. – 368 с.
6. Киммел М. Гендерное общество [Электронный ресурс] / М. Киммел. – Режим доступа : http://www.libros.am/
book/read/id/380283/slug/gendernoe–obshhestvo. – Заглавие с экрана.
7. Мизес Л. Человеческая деятельность [Текст] /Л. фон Мизес. – М. : Экономика, 2000. – 878 с.
8. Милль Дж. С. О свободе [Электронный ресурс] / Дж. С. Милль. – Режим доступа : http://filosof.historic.ru/
books/item/f00/s00/z0000853. – Заглавие с экрана.
9. Милль Дж. С. Подчиненность женщины [Электронный ресурс] / Дж. С. Милль. – Режим доступа : http://
www.twirpx.com/file/704449/. – Заглавие с экрана.
10. Пригожин И. Порядок из хаоса [Текст] / И. Пригожин. – М. : Прогресс, 1986. – 471 с.
11. Сорокин П. «Система социологии» [Текст] / П. А. Сорокин. – Т. 1. – М. : Наука, 1993. – 447 с.
12. Солоу Р. Теория роста и перспектива [Электронный ресурс] / Р. Солоу. – Режим доступа : http://lib.rin.ru/
doc/i/113279p.html. – Заглавие с экрана.
13. Талиб Н. Черный лебедь. Под знаком непредсказуемости [Электронный ресурс] / Н. Талиб. – Режим досту-
па : http://thelib.ru/books/nassim_nikolas_taleb/chernyy_lebed_pod_znakom_nepredskazuemosti_sbornik–read.html. –
Заглавие с экрана.
14. Фурье Ф. Избранные сочинения : т.1 [Электронный ресурс] / Ф. Фурье. – Режим доступа : http://publ.lib.ru/
ARCHIVES/F/FUR’E_Fransua_Mari_Sharl’/_Fur’e_F.M.Sh..html#001. – Заглавие с экрана.

15
УДК 351:658.8
ІВАНИЦЬКА Ольга Михайлівна,
доктор наук із державного управління, професор, Україна
ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОГО ПІДХОДУ
В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ
У статті висвітлено проблематику застосування маркетингового підходу в
системі державного управління України. Особливу увагу звернено до аналізу «но-
вого публічного менеджменту» та його базових характеристик.
Ключові слова: маркетинг, маркетинговий підхід, державне управління.
Актуальність та постановка проблеми. Сьогодні маркетинг проникає в
різні, не притаманні йому, сфери діяльності, галузі та структури. Не виклю-
ченням є і система державного управління, яка наразі потребує нових підходів, інструментів і технологій
для досягнення більш плідних результатів. Адміністративна послуга як основний продукт у державному
управлінні має надаватися із урахуванням потреби в ній диференційовано, якісно та своєчасно, на заса-
дах виявлення її реальної вартості та цінності для споживача. Виникає необхідність у ревізії усталених
критеріїв оцінки ефективності державного управління, визначенні нових вимог до якості надання адмі-
ністративних послуг, виробленні та застосуванні сучасних технологій публічного менеджменту. На сьо-
годнішній день головна функція державного управління – надавати якісні та своєчасні адміністративні
послуги – в Україні виконується неефективно. Багато в чому негативне ставлення суспільства до деяких
рішень, вироблених українським урядом, пов’язані з недооцінкою останнім ролі державного маркетингу
як важливої складової державного управління.
Ступінь розробленості проблематики. Сьогодні тематика розвитку державного маркетингу в Укра-
їні знаходиться осторонь кардинальної магістралі наукових досліджень у галузі маркетингу, державного
управління, менеджменту. Серед найбільш значимих наукових праць можна назвати роботи Є. В. Ромата,
К. М. Романенка, І. В. Чаплай. Водночас, враховуючи невелику кількість наукових досліджень у цій сфе-
рі, подальше проведення наукових розвідок уважаємо напрочуд важливим і актуальним.
Метою публікації є визначення основних положень поєднання теорії та практики маркетингу та дер-
жавного управління.
Виклад основного змісту. Історично державний маркетинг формувався на фундаменті нових течій у
системі менеджменту та управління. У 80-х рр. минулого століття у відповідь на численні кризові явища
та грубі прорахунки, що були допущені в системі державного управління, виникли численні нові підходи
та теорії, зокрема теорії «соціальної справедливості», «організаційного розвитку», «суспільно-політич-
них мереж», модель «публічного менеджеризму» та ін. Особливе місце серед них посів публічний мене-
джеризм, який дав поштовх розвитку «нового публічного менеджменту» (далі – НПМ).
Теорія НПМ передбачає зокрема, що немає істотної різниці між управлінням публічним і приватним
сектором. Її прихильниками обґрунтовується необхідність переходу від оцінки ефективності процесу
управління до оцінки ефективності результату управління, тобто до співставлення витрат і прибутків;
відповідно, змінюється і система контролю, звітності та моніторингу. Підкреслюється, що великі бюро-
кратичні структури перетворюються в напівавтономні агентства, які відрізняються високим рівнем рухо-
мості, конкурентністю та схильністю приймати ризикові рішення; одночасно комерційні функції відділя-
ються від некомерційних, а політико-консультативні функції – від функцій надання послуг і регуляторних.
Обґрунтовується, що в системі державного управління мають визначатися варіанти залучення структур
приватного бізнесу, впроваджується конкурентне постачання та контрактні системи. Окреслюється не-
обхідність використання таких процедур менеджменту, які стосуються короткострокових трудових угод,
розвитку стратегічного планування, розробки корпоративних планів, угод про ефективність діяльності,
введення системи оплати за якість, розвитку нових менеджеріальних інформаційних систем. Посилюється

Global world : науковий альманах. Vol. 2 (IІ), 2016
16
потреба у впровадженні практики формування позитивного іміджу. Приділяється значна увага грошовим
відносинам, натомість роль етичних відносин і статусних цінностей послаблюється. Нарешті, змінюється
ставлення до споживача публічних послуг, за яким він трактується як набувач послуг з усіма особливостя-
ми побудови відносин «споживач послуг-надавач послуг» [3, с. 217-218]. Отже, основний акцент під час
практичної реалізації цього підходу робиться на якісному вдосконаленні бізнес-процесів, співставленні
вигід і витрат, отриманні реального, вимірюваного ефекту, задоволенні споживача як ціль управління.
Зазначимо, що цей підхід реалізовано в низці країн як в окремих міністерствах і владних структурах,
так і в системі державного управління загалом. У таких країнах, як Велика Британія, Нова Зеландія,
Австралія, досягнуто вагомих результатів. Успішна реалізація НПМ супроводжується розробленням і за-
стосуванням підходів та інструментарію державного маркетингу.
Як сказано в одній із небагатьох праць, присвячених державному маркетингу, «міждисциплінарний
базис державного маркетингу складають передусім теорії економічних основ соціального маркетингу,
маркетингу послуг, некомерційного маркетингу, територіального маркетингу, а також інноваційні кон-
цепції державного регулювання в умовах ринкового суспільства (концепції реінженірингу, державно-ад-
міністративних послуг, зростання регулюючих функцій держави)» [1]. Складовими державного марке-
тингу є муніципальний маркетинг, інформаційний маркетинг, маркетинг інновацій, причинно-залежний
маркетинг та інші його різновиди. Зазначимо, що переважна більшість науковців зазначають особливу
складність і комплексність розгляду фундаментальних положень маркетингу в контексті досліджень со-
ціального маркетингу та його різновиду – державного [2].
Серед основних положень маркетингу, які є важливими для впровадження в теорію та практику дер-
жавного управління, зазначимо:
– орієнтацію на споживача;
– застосування концепції соціально-етичного маркетингу;
– використання інструментів маркетингу-мікс як у класичній інтерпретації 4Р (продукт, ціна, місце,
система просування), так і в розширенні 7Р (додатково – люди, процеси, матеріальні свідоцтва);
– використання прийомів і підходів маркетингу партнерських відносин;
– організація PR-кампаній і активне використання технології формування позитивного іміджу;
– розвиток соціальної реклами.
У рамках впровадження маркетингових підходів до надання адміністративних послуг слід:
– активно впроваджувати стандарти якості надання адміністративних послуг споживачам, консульту-
вання та реалізацію специфічних продуктів державного управління;
– проводити дослідження ринку державних послуг, зробити його сегментацію та розробити стратегії
позиціювання для кожного органу влади, територіальних формувань;
– на перманентній основі підтримувати зворотний зв’язок із населенням і юридичними особами, ви-
вчати їх потреби та впливати на їх формування;
– апробувати різні методи ціноутворення на адміністративні послуги та товари;
– активно використовувати Інтернет-комунікації та інтегровані маркетингові комунікації;
– розширити можливості застосування технологій маркетингу партнерських зв’язків;
– враховувати можливості маркетингу під час активізації процесів децентралізації надання адміні-
стративних послуг.
Зазначимо, що в Україні деякі заходи із зазначеного переліку вже здійснюються. Йдеться, зокрема, про
зустрічі Прем’єр-міністра з населенням із використанням каналів телебачення; застосування передових
інструментів іміджелогії під час організації виборчих процесів. Що стосується інших напрямів, то вони
або не використовуються загалом, або мають характер «точкових» впливів. Насамперед, немає системно-
го підходу до формування державного маркетингу в тісному зв’язку з державним менеджментом.
Нами виділено кілька ключових факторів і причин, які перешкоджають розвитку державного марке-
тингу в Україні.
По-перше, у системі державного управління не сформовано уявлення про кваліфікованого, вимогли-
вого споживача, який знає свої права та може грамотно їх відстоювати. Натомість у величезній кількості
випадків споживача адміністративних послуг розглядають як просія, людину залежну та безправну.
По-друге, викривлене відтворення робочої сили, її здешевлення, наявність величезної армії незайня-
того суспільно корисною працею населення приводить до формуванні режиму економії як у державному
секторі, так і в решті економіки. Наслідком є те, що формування вибагливих потреб як рушійний фактор
маркетингової орієнтації на отримання адміністративних послуг високої якості не спрацьовує. Натомість,
маркетинговий підхід передбачає, що органи державної влади у своїй діяльності мають бути спрямовані
не тільки на задоволення потреб споживачів, а й на врахування динаміки їх розвитку, формування їх но-
вих якостей. Спотворюється саме поняття кваліфікованого, вимогливого споживача державних послуг.
Неможливо розвивати маркетинговий підхід без наявності платоспроможного попиту на державні про-
дукти, на їх еволюцію, а також без фінансування змін самого суб’єкту державного управління.

17
По-третє, маркетинг орієнтований на збільшення видатків (за рахунок витрат на дослідження ринку,
рекламу, стимулювання збуту, проведення іміджевих кампаній тощо), а сучасна українська державна по-
літика – на зменшення витрат, особливо в державному секторі. По суті, в державному управлінні пере-
важають тенденції до орієнтації на виробничу концепцію маркетингу, яка передбачає випуск доступно-
го продукту, але в разі масового збіднення населення, банкрутстві підприємців та зростанні боргових
зобов’язань держави і вона не спрацьовує.
По-четверте, в Україні в умовах процвітання корупції та непотизму створюється позаконкурентний
механізм як у так званій ринковій економіці, так і на «ринку» державних послуг. Боротьба за ринкові
ніші приймає форму «конкуренції хабарів». Відбулося настільки щільне зрощення державного та бізне-
сового секторів, що влада та підприємництва ділять один «Олімп», нав’язуючи зубожілому народу свою
політику розподілу благ. Отже, викривлюється ринкові принципи конкуренції, знижується мотивація до
ведення бізнесу, а відтак – підривається сама основа маркетингового підходу. Що стосується «керованої
конкуренції» між приватними та державними постачальниками товарів і послуг, у тому числі, соціаль-
ного значення, зокрема через механізм державної закупівлі товарів і послуг, проведення тендерних про-
цедур, розвиток державно-приватного партнерства, то він лише формується.
По-п’яте, успішне використання технології та інструментів маркетингу партнерських відносин мож-
ливе за умов, що відносини між державою та суспільством мають будуватися на рівноправних і щирих
засадах, із повною прозорістю дій влади та викликаною цим довірою з боку споживачів державних по-
слуг. На жаль, це не відображає сьогоднішні реалії.
Висновки. Рівень надання адміністративних послуг є в Україні достатньо низьким, а орієнтація на
споживача як основоположному принципі маркетингу має місце лише в обмеженому числі державних
інституцій. Імідж державних інститутів потребує значної роботи для його формування, підтримки та роз-
витку. Значною мірою низька оцінка якості державного управління з боку населення та юридичних осіб
пов’язана із недостатнім розвитком державного маркетингу в Україні, що потребує глибокого переосмис-
лення та доопрацювання науковцями і практиками передумов і технологій формування маркетингового
підходу в державному управлінні, розвитку його інструментарію.
Література:
1. Романенко К. М. Концептуальні засади дослідження маркетингових механізмів у державному управлінні
[Електронний ресурс] / К. М. Романенко // Державне будівництво. – 2009. – № 2. – Режим доступу : http://nbuv.
gov.ua/UJRN/DeBu_2009_2_48. – Заголовок з екрану.
2. Andreasen Alan R. Rethinking the Relationship Between Social/ Nonprofit Marketing and Commercial Marketing
[Text] / Alan R. Andreasen // Journal of Public Policy & Marketing. – Spring 2012. – Vol.31. – No.1. – P. 36-41.
3. Государственная политика и управление [Текст] : учебник: в 2 ч. / [Л. В. Сморгунов, А. П. Альгин,
И. Н. Барыгин и др.]; под ред. Л. В. Сморгунова. – Ч. 1 : Концепции и проблемы государственной политики и
управления. – М. : РОССПЭН, 2006. – 381 с.
4. Іваницька О. М. Державний маркетинг : складні кроки становлення в Україні [Текст] / О. М. Іваницька //
Ukraine-EU. ModernTechnology, Business and Law : collectionof internationalscientific papers: in 2 parts. Part 2. Societal
Challenges. Innovation of Social Work, Philosophy, Psychology, Sociology. Environmental Protection. Management and
Public Administration. Innovation in Education. Current Issues in the Reformation of the Higher Education System in
the Aspect of Ukrainian Euro integration. Current Issues of Legal Science and Practice. – Chernihiv : CNUT, 2016. –
382 p. – P. 142-144.

18
УДК 351.82
МЕЛКО Владимир,
doktor filozofie (v skratke «PhDr»), Україна
Галузь будівництва
як об’єкт державного регулювання
У статті розкрито основні завдання розвитку галузі будівництва; окресле-
но відмінні риси, притаманні процесу будівельної діяльності. Доведено, що один
із вирішальних факторів впливу на будівельну галузь є ефективність державного
регулювання. Охарактеризовано нормативно-правові акти, що регулюють відно-
сини у сфері будівельної діяльності. Визначено першочергові завдання для органів
державної влади у сфері будівництва.
Ключові слова: галузь будівництва, будівельна діяльність, державне управлін-
ня, державне регулювання.
Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку національної економіки галузь будівни-
цтва покликана забезпечувати розв’язання цілої низки важливих соціально-економічних проблем, зокре-
ма: модернізація та створення нових основних засобів виробництва; реконструкція та переоснащення;
сприяння структурній перебудові економіки; забезпечення житлом громадян країни тощо. На сьогодні в
Україні функціонування будівельної галузі пов’язано із рядом проблем, які потребують пошуку науково
обґрунтованих шляхів розв’язання.
Аналіз наукових досліджень і розробок. Питанню функціонування та регулювання сфери будів-
ництва, присвячено численні наукові роботи. Суттєвий вклад у дослідження проблематики галузі бу-
дівництва внесли вітчизняні вчені А. Бєломєсяцев [1], А. Воробйов [2], О. Козич [3], І. Миронець [4],
Ю. Сафонов [5], Л. Шутенко [6] та інші. Поряд із значним доробком вітчизняних дослідників проведення
наукових пошуків для розв’язання проблем державного регулювання будівельної діяльності залишається
актуальним.
Мета дослідження полягає в науково-теоретичному підході до дослідження будівельної галузі як
об’єкту науки державного управління та об’єкту державного регулювання.
Науковці зазначають, що будівельна галузь посідає одне з основних місць в економіці держави. Вона
створює основні фонди як виробничого, так і невиробничого характеру для функціонування всіх галузей
національної економіки, забезпечує побутові, соціально-культурні потреби населення, сприяє створенню
великої кількості нових робочих місць та реалізації продукції інших галузей народного господарства, які
споживаються в процесі здійснення основної діяльності – будівництва. Однак ефективність функціону-
вання будівельної галузі залежить від державної політики щодо її підтримки та регулювання, спрямова-
ного на інформаційне забезпечення, створення та нормативно-правової бази оптимального податкового
навантаження тощо [6].
На сьогодні до основних завдань розвитку галузі будівництва належать: забезпечення конкурентоспро-
можності будівельної продукції; зниження матеріаломісткості; енергозбереження; проектування та будів-
ництво екологічно безпечних будівель та споруд; впровадження європейських вимог до норм будівництва;
розширення будівництва соціального житла; впровадження механізмів економічної відповідальності за
результат будівництва; розширення застосування механізму страхування ризиків будівельної діяльності.
Як галузь матеріального виробництва будівництво охоплює різні види підприємств та організацій:
проектно-пошукові, науково-дослідні, будівельні, монтажні, будівельні, виробництво будівельних мате-
ріалів та транспорт. Частка галузі будівництва у ВВП України знаходиться на рівні 8%, а також 10% від
загальної чисельності зайнятого населення. Будівництво є однією із найважливіших галузей національ-
ної економіки та істотно відрізняється від інших галузей.
Будівельна галузь істотно відрізняється від інших галузей економіки. Відмінні риси притаманні про-
цесу будівельної діяльності можна представити через три складові стадії: підготовка будівництва; безпо-
середнє будівництво; здача об’єкта будівництва.
Кожна із вищезазначених складових має своє цільове призначення. На стадії підготовки будівництва
здійснюється техніко-економічне обґрунтування доцільності будівництва об’єкта, його проектування й
інженерно технічна підготовка до його будівництва. Саме на цьому етапі визначаються основні техніко-
економічні параметри і кошторисна вартість майбутнього об’єкта. На стадії безпосеренього будівництва
створюється будівельна продукція як результат взаємодії взаємопов’язаних основних, допоміжних і об-
слуговуючих технологічних операцій, здійснюваних на будівельному майданчику. На стадії здачі об’єкта
будівництва (реалізації будівельної продукції) відбувається введення об’єктів в експлуатацію та передача
їх замовнику.

19
Будівництво відрізняється різноманіттям організаційних і господарських форм процесу виробництва.
В інвестиційному процесі створення будівельної продукції беруть участь кілька незалежних один від
одного учасників: інвестор – замовник – проектувальник – підрядник – спеціалізовані субпідрядні орга-
нізації. Індекси різних видів будівельної продукції в Україні у 2011-2015 роках наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Індекси будівельної продукції за видами (у % до попереднього року)
Будівництво, всього Будівлі
У тому числі
Інженерні споруди
житлові нежитлові
2011 120,0 114,9 101,7 122,1 124,4
2012 92,7 93,9 93,5 94,1 91,7
2013 89,0 96,6 111,3 90,0 82,8
2014 79,6 79,6 103,5 66,3 79,7
2015 87,7 91,9 98,9 85,8 83,7
* Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя, за 2014-2015 роки також без
частини зони проведення антитерористичної операції.
Джерело: складено автором за даними Державної служби статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.ukrstat.gov.ua/.
Дані таблиці демонструють тенденції до зниження індексу будівельної продукції із 120% у 2011 році
до 87% у 2015 році.
Різноманітні й організаційні способи будівництва:
– господарський спосіб (будівництво об’єкта здійснюється власними силами замовника або інвестора);
– підрядний спосіб (будівництво об’єкта здійснюється спеціальними будівельно-монтажними органі-
заціями за договором із замовником);
– будівництво об’єкта «під ключ» (функції замовника передаються генеральному підряднику);
– торги (широко використовуються в міжнародній практиці і засновані на виборі замовником проек-
тувальників, підрядників, постачальників технологічного обладнання та інших учасників будівельного
процесу шляхом проведення закритих або відкритих торгів на конкурсній основі).
Техніко-економічні особливості будівельного виробництва визначає продукція будівництва – вво-
дяться в дію виробничі потужності, об’єктами невиробничого призначення, інфраструктури, включаючи
необхідне для їх експлуатації обладнання. До особливостей техніко-економічного характеру належать:
– неоднорідність і своєрідність виробленої продукції, що відрізняється за характером виробництва і
функціональному призначенню, що вимагає індивідуальних підходів до кожного споруджуваного об’єкта,
що враховують призначення та використання об’єкта, місце його будівництва, вимоги замовника;
– нерухомість будівельних об’єктів (будівництво відбувається, як правило, у тому ж місці, де вико-
ристовується), що вимагає мобільності засобів виробництва: протягом процесу будівництва всі засоби
виробництва і робоча сила повинні переміщатися по будівельному майданчику, залежно від фаз техно-
логічного циклу, а це суттєво збільшує виробничі витрати, пов’язані з транспортуванням, монтажем,
демонтажем обладнання, будівельних машин і механізмів, переміщенням робочої сили тощо;
– вплив на виробничий процес природно-кліматичних умов, що вимагає для кожного конкретного ви-
падку своїх конструктивно-компонувальних рішень, зміни оплати праці будівельників залежно від умов
виконання робіт, пори року, температурного режиму тощо;
– вплив фактору часу, що проявляється у досить тривалому виробничому циклі, який, своєю чергою,
обумовлює тривалі терміни окупності капітальних вкладень і наявність незавершеного виробництва;
– високий рівень одноразових витрат, необхідних для початку виробничого циклу і виведення коштів
з обороту на тривалий період, що означає їх фактичне замороження до певного часу;
– специфічні товарні відносини між виробником та споживачем будівельної продукції, що виникають
ще до початку виробничого процесу і реалізовуються через систему договірних відносин.
В Україні до обсягу будівельних робіт включається вартість (у фактичних цінах, без ПДВ) зазначених
робіт, що виконуються під час нового будівництва, ремонту, розширення, реконструкції будівель та ін-
женерних споруд, реставрації та технічного переоснащення підприємств. Обсяги виконаних будівельних
робіт у 2010-2015 роках наведено в табл. 2.
Таблиця 2
Обсяг виконаних будівельних робіт за видами будівельної продукції (млн грн)
Будівництво,
всього
Будівлі
У тому числі Інженерні
спорудижитлові нежитлові
2010 42918,1 19659,1 6876,5 12782,6 23259,0
2011 61671,7 26745,4 8137,1 18608,3 34926,3
2012 62937,2 28104,8 8523,0 19581,8 34832,4

20
2013 58586,2 28257,3 9953,1 18304,2 30328,9
2014 51108,7 24856,5 11292,4 13564,1 26252,2
2015 57515,0 28907,5 13908,8 14998,7 28607,5
* Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя, за 2014-2015 роки також без
Джерело: складено автором за даними Державної служби статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
Наведені дані демонструють значне зростання обсягів виконаних будівельних робіт із 42 918,1 млн
грн у 2010 році до 62 937,2 млн грн у 2012 році. У 2013 році обсяги виконаних будівельних робіт скоро-
тилися на 4 351,0 млн грн, а у 2014 році відбулося скорочення ще на 7 477,5 млн грн. Тобто з 2012 року
до 2014 року обсяг виконаних будівельних робіт скоротився на 11 828,5 грн млн. У 2015 році розпочалося
певне зростання будівництва, обсяги виконаних будівельних робіт становили 57 515,0 млн грн.
Загальна площа житла визначається як сума загальної площі нових житлових будівель та приросту
загальної площі, отриманої в результаті розширення, реконструкції існуючого житлового фонду та інших
будівель. Загальна площа житла складається з житлової площі і площі підсобних приміщень.
До житлової площі належить площа житлових кімнат: столових, спальних, дитячих та інших житло-
вих кімнат у середині квартири. До підсобних приміщень належать приміщення, розташовані в середині
квартири: кухні, коридори, санвузли, ванні і гардеробні кімнати, убудовані шафи й інші приміщення. До
житлових будівель належать будинки одноквартирні, будинки садибного типу, будинки з двома та більше
квартирами як масової, так і індивідуальної забудови, а також гуртожитки. До гуртожитків належать:
житлові будинки для колективного проживання, містячи будинки для людей похилого віку та інвалідів,
студентів, дітей та інших соціальних груп, наприклад, будинки для біженців, гуртожитки для робітни-
ків та службовців, гуртожитки для студентів та учнів навчальних закладів, будинки дитини та сирітські
будинки, притулки для бездомних і таке інше. Кількість прийнятих в експлуатацію житлових будівель у
2010-2015 роках наведено в табл. 3.
Таблиця 3
Прийняття в експлуатацію житла за видами житлових будівель (тис. м2
загальної площі)
Роки Усього
У тому числі в житлових будівлях
одноквартирних з двома та більше квартирами гуртожитках
2010 8603,9 5713,0 2868,8 22,1
2011 8685,3 4714,1 3938,0 33,2
2012 9769,6 6465,1 3260,9 43,6
2013 9949,4 5864,1 4023,7 61,6
2014 9741,3 4553,4 5161,1 26,8
2015 11044,4 5580,0 5435,2 29,2
* З урахуванням загальної площі прийнятого в експлуатацію житла відповідно до порядків (накази Мінрегіону
України від 24.04.2015 № 79, від 19.03.2013 № 95 та від 24.06.2011 № 91) та Тимчасового порядку (постанова КМУ
від 09.09.2009 № 1035).
** Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя, за 2014-2015 роки також без
Джерело: складено автором за даними Державної служби статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
Дані щодо прийняття в експлуатацію житла за видами житлових будівель підтверджують стійку тен-
денцію зростання з 8 603,9 тис. м2
до 11 044,4 тис. м2
у 2015 році.
Аналітики відзначають, що будівництво є пріоритетною галуззю розвитку економіки, але в умовах кри-
зи необхідно особливу увагу приділяти дослідженню факторів впливу на будівельний сектор країни [7].
На нашу думку, один із вирішальних факторів впливу на будівельну галузь є ефективність державного
регулювання. Ефективність функціонування галузі будівництва безпосередньо залежить від механізмів
державного регулювання.
Державне регулювання є однією із функцій державного управління. Державне управління є організа-
ційним і регулювальним впливом держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою її впоряд-
кування та підвищення результативності. Основними функціями управління є: організація, регулювання,
контроль, планування, кадрове забезпечення. Із системного підходу, державне регулювання будівництва
варто розглядати, як комплекс заходів державних органів законодавчого, виконавчого і контрольного ха-

21
рактеру, спрямованих на стабілізацію та адаптацію чинної економічної системи до мінливих умов розви-
тку країни (регіону) [6].
Відносини у сфері будівельної діяльності регулюються низкою нормативно-правових актів: Консти-
туцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про
основи містобудування» [8] (цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади
містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища,
забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористу-
вання та збереження культурної спадщини), «Про регулювання містобудівної діяльності» [9] (цей За-
кон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення
сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів), «Про Гене-
ральну схему планування території України» [10] (генеральна схема планування території України визна-
чає пріоритети та концептуальні вирішення планування і використання території країни, вдосконалення
систем розселення та забезпечення сталого розвитку населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної
та інженерно-транспортної інфраструктури, формування національної екологічної мережі), «Про архі-
тектурну діяльність» [11] (цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної
діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної
виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів), «Про відповідаль-
ність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» [12] (цей Закон встановлює відповідальність
юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (суб’єктів містобудування) за правопорушення у сфері
містобудівної діяльності), «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житло-
вого фонду» [13] (цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади проведення
комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) із заміною застарілого житлового та нежитлового
фондів), «Про землеустрій» [14] (цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері
землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, ор-
ганами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку
землекористування), «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві жит-
ла та операціях з нерухомістю» [15] (цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні
засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва
житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розмі-
щення та обліку сертифікатів фондів операцій із нерухомістю) та іншими нормативно-правовими актами.
Одним із важливих підзаконних нормативних актів у контексті євроінтеграції є ухвалення у 2006 році
Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Технічного регламенту будівельних ви-
робів, будівель і споруд» [16]. Технічний регламент розроблений з урахуванням вимог Директиви Ради
Європи 89/106/ЄЕС від 21 грудня 1988 р. про зближення законів, підзаконних актів та адміністративних
положень держав – членів щодо будівельних виробів і визначає основні вимоги до будівельних виробів,
будівель і споруд щодо забезпечення безпеки життя і здоров’я людини, безпеки експлуатації, механічного
опору та стійкості, пожежної безпеки, економії енергії, захисту навколишнього природного середовища,
а також процедури оцінки відповідності виробів установленим вимогам та порядок їх застосування.
Загалом державне регулювання будівництва науковці розглядають, як комплекс заходів державних
органів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, спрямованих на стабілізацію та адаптацію
чинної економічної системи до мінливих умов розвитку країни (регіону). Таке його розуміння дає мож-
ливість розкрити зміст державного регулювання галузі з позиції системного підходу до управління, що
включає такі положення [3]:
– формування цілей та завдань розвитку будівельного комплексу;
– визначення об’єктів регулювання;
– організація керуючої системи;
– виділення суб’єктів регулювання і формування їх структури;
– розмежування функцій і вибір необхідних методів регулювання;
– оцінювання результатів регулювання.
На жаль, на сьогодні ми спостерігаємо низький рівень контролю з боку державних органів влади за
сферою будівництва, а також низьку ефективність державного регулювання будівельної діяльності: неза-
конне будівництво без відповідних дозволів та прав на землю; порушення технічних норм будівництва;
недотримання екологічних норм безпеки; незахищеність інвесторів та потенційних власників будівель;
високий рівень бюрократизації та складність отримання дозвільної документації на проведення будівель-
них робіт; низький рівень застосування фінансово-кредитного механізму та механізму страхування тощо.
Вищезазначені проблеми можуть бути розв’язані через посилення контролю з боку регулюючих органів
та підвищення ефективності державного регулювання галузі будівництва.
Необхідною передумовою розв’язання вищезазначених проблем є забезпечення удосконалення інсти-
туційно-правового регулювання та підвищення ефективності механізмів державного регулювання буді-

22
вельної діяльності, що загалом сприятиме поліпшенню інвестиційно-підприємницького клімату у сфері
будівництва.
Серед першочергових завдань, які стоять перед органами державного регулювання у сфері будів
ництва є:
– по-перше, з одного боку спрощення та удосконалення адміністративних процедур видачі дозвільної
документації (скорочення часу на очікування дозволів, зниження витрат тощо), а з другого боку посилен-
ня контролю за дотриманням будівельних та екологічних норм будівельниками;
– по-друге, розширення можливостей для державно-приватного партнерства у процесі будівництва
важливих соціально-економічних об’єктів;
– по-третє, розширення застосування фінансово-кредитних механізмів забезпечення будівництва та
управління об’єктами нерухомості;
– по-четверте, розширення сфери застосування механізмів страхування для забезпечення захисту від
ризиків, які притаманні галузі будівництва.
1. Бєломєсяцев А. Б. Правові основи архітектури [Текст] / А. Б. Бєломесяцев. – К. : Музична Україна, 2006. –
164 с.
2. Воробйов А. В. Державне управління інвестиційною діяльністю в будівництві : автореф. дис. ... канд. наук з
держ. упр. : 25.00.02 [Текст] / Андрій Володимирович Воробйов ; Гуманітар- ний ун-т «Запорізький ін-т держ. та
муні- ципального управління». – Запоріжжя, 2007. – 20 с.
3. Козич О. Державне регулювання діяльності будівельної галузі України [Текст] / О. Козич // Держава і ри-
нок. – 2012. – №3(11). – С.138-142.
4. Миронець І. Н. Теоретичні основи адміністративно-правового регулювання у сфері будівництва [Текст] /
І. Н. Миронець // Віче. – 2010. – № 2. – С. 50-54.
5. Сафонов Ю. М. Економіко-правові основи капітального будівництва [Текст] : [навчальний посібник для
студентів ВНЗ] / Ю. М. Сафонов, В. Р. Кравець, В. Г. Олюха та ін. – К. : Центр учбової літератури, 2014. – 244 с.
6. Шутенко Л. М. Будівельна галузь як об’єкт державного регулювання [Текст] / Л. М. Шутенко // Синергетич-
ні аспекти формування економічних параметрів будівельних структур в умовах ринку : матеріали міжнар. наук.-
практ. інтернет-конф. / Харків. обл. держ. адм., Харків. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. – С. 5-6.
7. Залуніна О. М. Розвиток будівельного сектору України за останні роки [Текст] / О. М. Залуніна // Науковий
вісник Херсонського державного університету (Серія Економічні науки). – 2014. – Вип. 5 (Ч. 1). – С.174-177.
8. Про основи містобудування : закон України від 16.11.1992 № 2780-XII [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2780-12/print1452596485300322. – Заголовок з екрану.
9. Про регулювання містобудівної діяльності : закон України від 17.02.2011 № 3038-VI [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/print1452596485300322. – Заголовок з екрану.
10. Про Генеральну схему планування території України : закон України від 07.02.2002 № 3059-III [Електро-
нний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3059-14/print1467731344579245. – Заголовок
з екрану.
11. Про архітектурну діяльність : закон України від 20.05.1999 № 687-XIV [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/687-14/print1443786685270878. – Заголовок з екрану.
12. Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності : закон України від 14.10.1994
№208/94-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/208/94-
%D0%B2%D1%80/print1443786685270878. – Заголовок з екрану.
13. Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду: закон України
від 22.13.2006 № 525-V [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/525-16/
print1443084033462947. – Заголовок з екрану.
14. Про землеустрій : закон України від 22.05.2003 № 858-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://
zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15/print1452596799151589. – Заголовок з екрану.
15. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухо-
містю : закон України від 19.06.2003 № 978-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/
laws/show/978-15/print1468397190570487. – Заголовок з екрану.
16. Про затвердження Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд: постанова Кабінету Мі-
ністрів України від 20.12.2006 №1764 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/
show/1764-2006-п/print1467731344579245. – Заголовок з екрану.

23
УДК 35:351
РУДЕНКО Ольга Мстиславівна,
доктор наук із державного управління, доцент, Україна
СЕГЕДА Тетяна Миколаївна,
кандидат наук із державного управління, Україна
Інституціалізація діалогу влади
та громадянського суспільства
Розглянуто питання формування та впровадження інституційних механізмів
реалізації публічної політики у процесі забезпечення ефективної взаємодії органів
державної влади та громадянського суспільства; увагу приділено питанням прин-
ципів та підходів групування, забезпечення комплексності та цілісності механізмів
реалізації публічної політики у зв’язку з реальною практикою державного та пу-
блічно-політичного управління.
Ключові слова: громадянське суспільство, державне управління, механізми пу-
блічної політики, підходи, принципи, публічна політика.
Актуальність дослідження. Ефективність політичного та державно-
го управління в сучасному суспільстві залежить від дієвості механізмів пу-
блічної політики, які забезпечують взаємодію держави, суспільства, органів
державної влади та інститутів громадянського суспільства. Саме залучення
інститутів громадянського суспільства та компетентних громадян у якості
експертів із актуальних питань та проблем розвитку суспільства до процесу
вироблення та реалізації публічної політики забезпечує його якість, зміню-
ючи основні принципи та підходи до здійснення публічної влади. Розглядаю-
чи суспільство в якості головного суб’єкта вироблення та реалізації публічної
політики на основі ефективної взаємодії держави та громадськості, важливим є визнання взаємної рівно-
сті на участь у прийнятті та реалізації державно-політичних рішень щодо вирішення проблем розвитку
суспільства і держави. Своєю чергою інститут публічної політики є соціально-політичним утворенням,
розвиток якого дозволить здійснити модернізацію суспільства й держави на принципах демократії, рівно-
правних, партнерських стосунків. Безпосередньо ефективність такої взаємодії залежатиме від розробки
та впровадження системи інституційних механізмів реалізації публічної політики.
Аналіз наукових досліджень і розробок. Різні аспекти формування та розвитку громадянського сус-
пільства, формування державної влади, яка б відповідала ідеалам громадянського суспільства в контек-
сті демократизації, відповідальності, підзвітності та підконтрольності, взаємодії політичної влади, дер-
жавного управління та громадянського суспільства, а також окремі питання вироблення інституційних
механізмів реалізації публічної політики були предметом досліджень таких науковців, як Дж. Алмонд,
В. Бакуменко, М. Буник, Т. Бутирська, О. Гарань, О. Гордєєв, Й. Дзялошинський, П. Дуткевич, М. Ільїн,
А. Колодій, В. Корнєєв, П. Кеннет, Б. Кравченко, М. Лендьел, В. Міхєєв, Л. Приходченко, С. Телешун,
О. Якубовський та інші. В контексті нашого дослідження особливої важливості набувають питання пу-
блічної політики та механізмів її реалізації, узгодження інтересів суб’єктів публічної політики (О. Гордє-
єв, О. Дем’янчук, Л. Ентін, А. Жирнов, В. Корнєєв, Л. Приходченко, С. Ситник, С. Телешун, В. Тертичка,
Ю. Чернецький, М. Яхтенфукс).
Мета дослідження полягає в розробці системи механізмів реалізації публічної політики, які, будучи
імплементовані в систему державного управління, визначають баланс інтересів і політико-правові ре-
жими взаємодії особистості, суспільства та держави в межах інтенсифікації діалогу влади і суспільства.
Однією з базових характеристик публічної політики є її демократичність, фактично йдеться про те, що
лише в демократичному суспільстві будуть забезпечені належні умови для формування та вироблятися
механізми для реалізації публічної політики. Як вказують дослідники [1], сучасна демократія – це вже
не «влада більшості» та функціонування представницьких інститутів, це наявність конкурентного сере-
довища та представлення інтересів у виробленні програм державної політики. Якість державного ме-
неджменту безпосередньо залежить від рівноваги в політико-адміністративній системі та впровадженні
тих механізмів управління, до яких не лише готове, а і яких потребує суспільство. Так само як громадян-
ське суспільство є зрізом життя суспільства, а його зрілість засвідчує ступінь його розвитку, так і публіч-
на політика є зрізом політики та управління, засвідчує наявність балансу в політичній системі [1]. Таке
розуміння сутності демократичних процесів у сучасному суспільстві зумовлює певне ставлення і до пу-
блічної політики, яка за таких умов розвитку демократії та участі в цьому процесі інститутів та суб’єктів

24
громадянського суспільства, набуває нового змісту. Зокрема, варто погодитися з тим, що «публічна полі-
тика забезпечує існування каналів досягнення консенсусу у вирішенні суспільних проблем, у тому числі
й подолання криз». Але задля цього потрібні конкретні механізми реалізації публічної політики, здатні
забезпечити цілісність, комплексність та узгодженість впливу інститутів громадянського суспільства не
тільки на вироблення та реалізацію публічної політики, але й на демократизацію суспільного життя.
Поряд із цим «внутрішні» процеси демократичного розвитку громадянського суспільства в Україні
значно детерміновані євроінтгераційними прагнення держави, що потребує врахування існуючих демо-
кратичних цінностей провідних країн світу у визначенні пріоритетності розвитку та застосування на
практиці саме інституційних механізмів реалізації публічної політики. Це обумовлено тим, що, як зазна-
чає Л. Приходченко [2], інституційний механізм має принципове значення на шляху євроінтеграційних
прагнень України, розбудови громадянських інститутів, оскільки є цементуючим та формоутворюючим
базисом для становлення демократичної, правової, соціальної держави. Під інституційним механізмом,
на думку науковця, зазвичай розуміють сукупність взаємозв’язків між формальними та неформальними
інститутами, а також організаціями, які сприяють реалізації принципів демократичного (доброго, на-
лежного) врядування, забезпечують узгодження та коригування інтересів різних суспільних груп, коор-
динацію сумісної діяльності на шляху досягнення задекларованих цілей розвитку регіону/держави. Таке
розуміння, стверджує Л. Приходченко [2], пов’язано насамперед із різним тлумаченням змісту, суті по-
няття інститутів (відповідно до того, у межах якої науки розроблялися підходи інституційної парадигми),
головне призначення яких полягає у зменшенні невизначеності шляхом установлення постійної струк-
тури людської взаємодії; передбаченні системи механізмів, які забезпечують виконання всієї сукупності
рамкових обмежень, панівних правил, настанов тощо. Йдеться про зміцнення ролі держави та формуван-
ня формальних інститутів сталого розвитку (в реальності відбувається різноспрямованість напрямів роз-
витку формальних та неформальних інститутів) чи зростання ролі неформальних інститутів розвитку [3].
Оскільки публічну політику розглядають як один із головних атрибутів не лише розвинутого грома-
дянського суспільства, але й необхідною умовою існування сильної демократичної держави, адже вона
реалізується як через суспільство, так і через державні інститути публічної влади, то як держава, так і
громадянське суспільство під час вирішення певних проблем змушені апелювати до громадян, потребую-
чи схвалення своїх рішень і дій [4, с. 40]. При цьому необхідність актуалізації публічної політики в Укра-
їні зумовлюється стійкою тенденцією недовіри громадян до владних інститутів. Причина – об’єктивна
недосконалість самих інститутів, а також недосконалість комунікаційних зв’язків із суспільством, що
унеможливлює адекватне реагування на його запити. «Така ситуація призводить до того, що основними
суб’єктами публічної політики стають урядовці. Виконавча гілка безпосередньо контактує з громадськіс-
тю. Зв’язок їх завжди нерозривний, змінюватися може лише характер відносин: якщо громадськість схва-
лює політику уряду, то діє стан паритетних відносин, якщо ж громадська думка складається не на користь
уряду, то виконавча влада, за браком демократичних процедур, намагається підкорити її авторитарними
або маніпулятивними методами» [4, с. 40–41]. Зазначене вказує на важливе питання оптимізації взаємодії
інститутів громадянського суспільства та інститутів державного управління як основних суб’єктів виро-
блення публічної політики з огляду на необхідність вироблення комплексного інституційного механізму
реалізації публічної політики. Питання комплексності механізму в цьому випадку є актуальним, оскільки
переважним чином у дослідницький літературі йдеться про окремі механізми, застосування яких на прак-
тиці виявляється обмеженим, адже передбачає вивищення лише одного аспекту публічності й публічної
політики. Звісно, окремі конкретні механізми є важливими й у певних випадках ефективними. Проте,
якщо враховувати характер публічної політики, яка охоплює всі сфери суспільного життя та управління
суспільним розвитком, відображаючи структуру її та специфіку вироблення, стає зрозумілою необхід-
ність формування саме комплексного механізму реалізації публічної політики.
Насамперед варто розглянути окремі механізми реалізації публічної політики, які відображають ті
чи інші аспекти взаємодії громадянського суспільства й державної влади. Увагу привертають механізми
легітимізації відносин громадянського суспільства і державної влади, оскільки, як зазначають дослідни-
ки, «питання формалізації відносин громадянського суспільства та влади є досить складними. З одного
боку, максимальне охоплення законами площини взаємодій – це шлях до створення правових колізій, з
другого – відсутність цієї формалізації є приводом до активізації неформальних каналів прояву ініціати-
ви» [1]. При цьому «наявність легітимізованих каналів (тих, які підтримуються унормованим правом)
доступу до прийняття владно-політичних рішень є умовою забезпечення рівноправної конкурентності
різних груп інтересів у їх прагненні бути не лише суб’єктами політичного процесу, а й безпосередньо
акторами процесу прийняття рішень» [15; 23]. Відтак, можна погодитися з тим, «що публічна політика
розпочинається з процесу правотворчості – формулювання загальних правил поведінки таких суб’єктів,
як: народ; державні органи влади; органи місцевого самоуправління; окремі посадовці, громадські ор-
ганізації тощо» [1]. З огляду на це набувають значення такі механізми реалізації публічної політики, як
механізм залучення громадян до процесу здійснення публічної влади (забезпечення участі громадськості
до правотворчих процесів) та механізм участі громадян у процесах прийняття рішень (надання пропози-

25
цій до законів та нормативно-правових актів до моменту їх прийняття). Ці механізми, як складові більш
загального механізму легітимізації відносин громадянського суспільства і державної влади, у контексті
реалізації публічної політики мають інституціональне застосування через дію інститутів прямої участі
чи інститутів, які мають дорадчі форми. Як наслідок, можливим стає вироблення на рівні інституційного
забезпечення реалізації публічної політики певних стратегій залучення громадян до процесу здійснення
публічної влади. Як вказують дослідники, такими стратегіями можуть бути [1]: прийняття законів без-
посередньо громадянами через їх ухвалення на референдумі та вироблення й прийняття закону за участі
громадян. На їх переконання, референдуми є одним із способів (на відміну від виборів) голосування
населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий
референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.
Сьогодні вже не викликає сумнівів, що максимальне залучення громадян через різні форми до фор-
мування та реалізації державної політики, процесу прийняття публічних рішень відображає нову модель
взаємодії держави та громадянина. Адже справді, з одного боку, публічна політика є інструментом впливу
на процеси унормування через пряме та опосередковане залучення громадськості до правотворчості, з
другого, нормативно-правові засади формують способи і можливості реалізації публічної політики через
реалізацію механізму правозастосування. Спосіб унормування права має безпосереднє відношення до
можливостей реалізації публічної політики як процесу прийняття владно-політичних рішень та можли-
вості відображати в них суспільно значимі інтереси. Останнє здійснюється на основі принципу, за яким
«норми, реалізація яких передбачає включення будь-якого за складністю механізму присутності держави,
особливо державного втручання, потребують додаткового забезпечення законності, вираженого в таких
процесуальних формах, як процедури» [5]. В іншому випадку відсутність встановлених процедур блокує
канали реалізації прав суб’єктів публічної політики, внаслідок чого «чим менш розвинутим є громадян-
ське суспільство і, відповідно, менш дієвими неформальні інститути, тим більшою є потреба у формалі-
зації процедур у тому числі і в такий спосіб, як створення законів» [6].
Насправді ж дослідники обґрунтовано звертають увагу на необхідність забезпечення умов, за якими
підготовка, громадське обговорення, відхилення створюють життєвий цикл законопроектів, що регла-
ментують участь громадськості у прийнятті політико-управлінських рішень, відносини громадянина та
держави. У цьому випадку, з одного боку, правовий механізм реалізації публічної політики як процесу
прийняття політико-управлінських рішень та ефективна взаємодія не може повноцінно функціонувати
через відсутність тих же формальних процедур, а з другого – існує нагальна потреба у впровадженні
публічної політики [4; 6].
Ураховуючи це, на нашу думку, інституційні механізми реалізації публічної політики мають розгля-
датися в якості невід’ємних елементів чітко організованого та ефективно функціонуючого комплексного
механізму державного управління, що доповнює певну систему механізмів управління суспільним роз-
витком. Комплексність такого механізму передбачає певний поділ механізмів на групи. Такі групи запро-
поновані в дослідженні [2], де вказується на групи політичних механізмів, які, з огляду на функцію забез-
печення стабільності політики і розвитку на певних етапах переходу із однієї якості в іншу, регулюють,
регламентують і характеризують ступінь відображення соціально-економічних інтересів усіх суб’єктів
суспільного розвитку, складають нормативно-правові акти, що забезпечують реалізацію соціально-еко-
номічної політики, прийняття управлінських рішень щодо забезпечення діяльності всіх суб’єктів сус-
пільного розвитку. Іншою групою, до якої належать механізми, які справляють прямий вплив на сус-
пільну свідомість і формують громадську думку та опосередкований на соціально-економічні процеси,
є інститут громадських зв’язків (засоби масової інформації, брифінги, прес-конференції, «круглі столи»,
громадські обговорення), покликаний забезпечити врахування потреб та інтересів різних верств населен-
ня, узгодження приватних інтересів із регіональними та національними [2–4; 7]. Проте такий механізм
на сьогодні є досить недосконалим, зважаючи на можливість майже відкритого маніпулювання свідо-
містю загалу та конкретної особистості, застосування тіньових механізмів «попереднього узгодження»,
у результаті чого відбувається перерозподіл відповідальності на користь громадянського суспільства, а
ресурсів усіх рівнів на користь владних авторитетів.
Окрему групу формують інститути, які об’єднують осіб навколо єдиної мети і є віддзеркаленням по-
літичної стратифікації суспільства; церкви, профспілки тощо, без чого (власне політичної підтримки)
узгоджувати суспільні інтереси, мобілізовувати ресурси для реалізації запропонованих програм розвитку
(попри проголошення їх загальнонаціональної значимості, більшою чи меншою мірою вони пересліду-
ють корпоративні / галузеві інтереси) не видається можливим [2–4; 7].
Певна недосконалість вказаних механізмів, пов’язана зі складною суспільно-політичною ситуацією в
державі, що належить до транзитного типу суспільства, актуалізує необхідність не тільки враховувати цю
ситуацію у виробленні механізмів реалізації публічної політики, але й мінімізувати негативні наслідки
«традиційної» для посттоталітарних країн політичної та державно-управлінської діяльності. Звісно ж
здійснити таку мінімізацію виключно управлінським впливом в умовах, коли суспільна свідомість де-
формована та знаходиться під деструктуючим впливом заангажованих різними політичним силами ЗМІ,

26
не видається можливим чи ефективним. І тому, як справедливо зазначають дослідники [2; 8], в Україні,
коли відбувається свідоме реформування ринкової економіки, політичної та адміністративної систем, ме-
ханізм і послідовність інституційних змін полягає здебільшого в імпорті інститутів, які добре себе заре-
комендували у країнах, що успішно подолали шлях реформування. Такий варіант інституційних перетво-
рень значно складніший і актуалізує роль держави, робить її провідною, визначальною (виконує функції
санкціонування вибору оптимальної інституційної моделі, організаційно-правового забезпечення та реа-
лізації процесу, відстеження його ефективності та результативності, здійснення коригування та подолан-
ня негараздів), а також обумовлюється наслідуванням та принциповою зміною траєкторії розвитку, що
призводить до складної взаємодії старих неформальних інституцій (з ознаками минулого господарського
досвіду) у новостворених формальних інституційних межах. У наведеному загалом правильному підході,
є один важливий недолік: обґрунтування визначальної ролі держави у регулюванні процесів демократич-
ного розвитку суспільства має наслідком зниження активності інститутів та суб’єктів громадянського
суспільства, хоча саме вони є провідними силами, що забезпечують ефективність процесу демократич-
ного розвитку. Справді, застосування в практиці державного управління ефективних зразків інших країн
щодо інституційного розвитку демократичного суспільства є необхідним, але тільки на певних (як прави-
ло початкових) етапах цього процесу. Функціонально ж інституційні механізми реалізації публічної по-
літики, що представляють інтереси та пріоритети громадянського суспільства, мають суттєвий потенціал
щодо перетворення суспільства та підвищення ефективності управління його розвитком.
Звісно ж у цьому контексті – тобто у процесі побудови ефективних взаємовідносин інститутів дер-
жавного управління та інститутів громадянського суспільства як єдиної системи управління суспільним
розвитком – актуальною залишається практичне забезпечення потреби у «формалізації процедур органі-
зації й залучення інститутів громадянського суспільства до розробки політики та здійснення управління
з метою забезпечення злагодженості, прозорості консультацій органів влади з громадськістю» [9]. Саме
тому доцільно звертатися до досвіду розвинених країн світу у виробленні та практичному впровадженні
механізмів реалізації публічної політики.
Наприклад, до найважливіших інституційних механізмів, що забезпечують відкритість і демократич-
ність державного управління в Європейському Союзі, відносять інститути, які забезпечують у суспіль-
стві соціальний діалог і дотримання процедур соціального партнерства між професійними спілками й
об’єднаннями або федераціями роботодавців. Особливістю цього типу інституційного механізму є те,
що його учасники (соціальні партнери) володіють повноваженнями самостійно, на засадах взаємної зго-
ди приймати важливі рішення щодо цілої низки питань у сфері соціальної політики [7; 10]. При цьому
суб’єкти соціального діалогу зобов’язані дотримуватися визначених угод та домовленостей, сприяти їх
виконанню, а також інформувати про досягнуті результати, дотримуючись політики прозорості, в іншому
випадку вони підпадають під застосування відповідних санкцій.
Взаємодія між європейськими інституціями та суспільством відбувається в різні способи [11–13]:
– найперше – через Європейський Парламент як виборне представництво громадян Європи;
– через інституціоналізовані дорадчі органи Європейського Союзу (Економічна і соціальна комісія та
Комісія регіонів), відповідно до їхніх ролей, проголошеної угодами;
– а також через формалізовані прямі контакти із зацікавленими сторонами.
Цілі забезпечення належного здійснення консультацій для всіх сторін, що мають відношення до про-
цесу, такі [11; 17]:
– забезпечити краще залучення зацікавлених сторін до більш прозорого процесу консультацій, стиму-
люватиме підзвітність Комісії;
– забезпечити загальні принципи та стандарти для процесу консультацій, які допомогли б Комісії ра-
ціоналізувати процедури консультацій та зробити їх ґрунтовними і здійснювати систематично;
– збудувати рамку для консультацій, що є послідовною, але достатньо гнучкою для врахування специ-
фічних вимог різноманіття інтересів, так само, як і потребу до розробки відповідних стратегій консульта-
цій для кожної проектної пропозиції;
– запровадити взаємне навчання та обмін успішним досвідом всередині Комісії.
Механізми консультацій складають частину діяльності всіх європейських інституцій, яка стосуєть-
ся законодавчого процесу, від стадії формулювання політики перед тим, як Комісія пропонуватиме для
остаточного розгляду / прийняття законодавчого рішення та його впровадження. При цьому залежно від
питань до розгляду, такі консультації спрямовано на створення можливостей для введення в курс справ
для представників регіональної та місцевої влади, організацій громадянського суспільства, підприємств
та професійних асоціацій, зацікавлених громадян, фахівців та експертів, а також зацікавлених представ-
ників країн не-членів ЄС.
На підставі інституціоналізованих механізмів консультацій Комісія, Парламент і Рада дістають допо-
могу спеціальних інституціоналізованих дорадчих органів, як Економічна і соціальна комісія (ЕСК) та
Комісія регіонів (КР). Комісія надає великого значення заохоченню цих органів до більш активної участі
у процесі консультацій та вдається до необхідних кроків задля досягнення такої мети. Однак, як зазна-

27
чають дослідники, головна роль цих дорадчих органів не виключає прямих контактів між Комісією та
зацікавленими групами. Широка консультативна діяльність цілком відповідає завданням Комісії відпо-
відно до угод і стимулює її до вироблення серйозних законодавчих ініціатив. Процес відкритих консуль-
тацій зазвичай супроводжується великою кількістю коментарів/зауважень, які часто важко, а подекуди
й неможливо впровадити. Завдяки ініціативі «інтерактивного вироблення політики» Комісія розробила
спеціальний оперативний механізм, застосування якого може допомогти вирішити цю проблему [14–15].
Також існує ініціатива інтерактивного вироблення політики, мета якого – покращити управління через
використання мережі Інтернет для збору та аналізу реакцій на ринку для застосування у процесі виро-
блення політики Європейського Союзу. Ініціатива інтерактивного вироблення політики – один із механіз-
мів, що допоможе Комісії як сучасній структурі відповідати більш швидко та повно на запити громадян,
споживачів послуг та представників бізнесу. Ця ініціатива передбачає розвиток двох механізмів на основі
Інтернет, які підвищать спроможність Комісії оцінювати вплив політики ЄС (або відсутність такої спро-
можності) [14; 16]: механізм зворотного зв’язку, який допомагає збирати всі можливі відгуки (у такому
механізмі використовують наявні мережі та контакти-посередники з метою дістати тривалий доступ до
позицій та досвіду економічних операторів та громадян ЄС); механізм консультацій, розроблений для
отримання та швидкого і структурованого накопичення відгуків на нові заходи (включає впровадження
тривалих публічних обговорень для оцінювання поглядів, як, наприклад, ділове тест-обговорення).
Усе це свідчить про необхідність формування рівноважного механізму взаємодії між публічним, при-
ватним і громадським секторами, побудованому на засадах діалогу, консультації і співпраці. Застосуван-
ня цього механізму може суттєво підвищити ефективність інституційного забезпечення національних
інтересів, що пов’язано, на думку дослідників [4; 17], з набуттям інститутами системи державного управ-
ління нової соціально-правової якості, яка б органічно поєднувала чітке визначення соціального призна-
чення тих чи інших владних структур, дотримання в їх діяльності розумного балансу щодо забезпечен-
ня інтересів держави та особистості, соціальне партнерство органів влади та інститутів громадянського
суспільства, а також відповідне нормативно-правове закріплення компетенції органів влади, прозорість
і відкритість їх діяльності, процес реалізації повноважень щодо прийняття управлінських рішень для
громадського контролю.
У цьому контексті важливо розуміти значущість поділу влади на формальну й неформальну. Відпо-
відно до цього поділу, який характеризує сам феномен влади, створення певної сукупності формальних і
неформальних інститутів уможливило б у межах комплексного механізму реалізації публічної політики
застосування принципів демократизації щодо узгодження інтересів, потреб та пріоритетів суспільних
угруповань на публічному рівні, тобто, фактично можна стверджувати, що розробка комплексного ме-
ханізму реалізації публічної політики «сприятиме максимальній мобілізації соціального та людського
ресурсу для формування довгострокової стратегії розвитку України» [10]. Варто погодитися з тим, що
важливим є поєднання інституційних і політичних механізмів із метою формування цілісного інструмен-
ту оптимального вирішення проблемних питань ресурсної забезпеченості (мобілізації та раціонального
перерозподілу і використання ресурсів); широкої участі громадськості у вирішенні справ місцевого та
регіонального значення, оцінювання і контролю органів публічної влади; дотримання принципів прозо-
рості та відкритості в діяльності органів публічної влади; узгодженості різноманітних інтересів із враху-
ванням потреб та пріоритетів розвитку [17]. У такій ситуації набуває особливої важливості здатність сис-
теми державного управління реагувати на вияви громадянським суспільством незадоволення наявною
суспільною ситуацією, тобто, здатність до реакції на стихійні (саморегулювання) інституційні зміни, обу-
мовлені активністю громадянського суспільства, та до здійснення цілеспрямованих інституційних змін.
Як зазначає С. Телешун [4, с. 35–36], сучасні політико-економічні реалії характеризуються системною
нестабільністю, а це вже передетап системної політико-економічної кризи. Її ознаки: суспільні процеси
штучно заполітизовані; інститути громадянського суспільства недостатньо розвинені; соціальна структу-
ра суспільства невиразна, бракує механізмів реалізації інтересів основних соціальних груп суспільства;
державний апарат корумпований і прямо залежить від політико-фінансових груп впливу та корпорацій.
У такій ситуації набуває особливої важливості здатність системи державного управління реагувати на
вияви громадянським суспільством незадоволення наявною суспільною ситуацією, тобто, здатність до
реакції на стихійні (саморегулювання) інституційні зміни, обумовлені активністю громадянського сус-
пільства, та до здійснення цілеспрямованих інституційних змін.
Така важливість обумовлена тим, що, як зазначає Ю. Чернецький [18], стихійні інституційні зміни мо-
жуть призводити до антисоціальних наслідків, оскільки пов’язані з формуванням стійких інституційних
зв’язків у соціумі на основі антисоціальних явищ (наприклад, корупція, внаслідок якої формується ко-
румпована система управління, яка може розглядатися як антисоціальна інституція). На думку С. Теле-
шуна [4, с. 37], якщо головною проблемою демократизації владних інститутів залишається визначення
характеру зв’язків між гілками законодавчої і виконавчої влади, то неструктурованість суспільства може
породжувати велику кількість стихійних неінституалізованих груп інтересів, а це, своєю чергою, лише
ускладнюватиме процес прийняття політичного рішення, що становитиме небезпеку і в без того кризо-

28
вому суспільстві. До того ж, такий підхід є суттєвим спрощенням складних політичних процесів навіть
у державах із високими показниками участі. Так, надзвичайно важко визначити, до якого рівня політики,
вертикального чи горизонтального, належать мережі політики, особливо ті, що набувають інституалізова-
ної форми. Також необхідно брати до уваги й те, що без партнерських стосунків між державою та суспіль-
ством не може сформуватись ані потужна держава, ані успішне, багате суспільство, тут потрібний діалог
рівних. Але це партнерство передбачає жорстке «опонування владі» з боку громадянських інституцій [19,
с. 119]. Ураховуючи це, ми можемо стверджувати, що за таких умов розвитку суспільства і держави, коли
підвищується активність інститутів громадянського суспільства, яке вимагає від державної влади звіту за
реалізацію публічно-політичних та державно-управлінських рішень, намагаючись брати в цьому проце-
сі активну участь, особливого значення набувають саме формалізовані інституційні механізми реалізації
публічної політики. Неформалізовані інституції створюють певні загрози для суспільної стабільності, але
їх також необхідно враховувати, хоча й в обмеженому вигляді, оскільки загальною метою інституційних
механізмів є, передусім, інституціоналізація соціального середовища шляхом конкретних інституційний
перетворень. При чому сам інституційний механізм є основою впливу як на формування інституцій, їх
взаємозв’язків, так і забезпечення їх функціональності, адаптивної здатності до прийняття змін. Внаслідок
цього шляхом застосування інституційного механізму можливо не тільки сформувати конкретні інститу-
ції, але й побудувати інституційну матрицю як структуру базових інституцій у взаємозв’язках і взаємодії,
сформувати інституційне середовище, забезпечити необхідну інституційну динаміку.
В останньому випадку побудова інституційної матриці реалізації публічної політики, у межах якої
можливо структурувати відповідні інституційні механізми, потребує застосування моделювання про-
цесів розвитку системи. Зокрема, можна звернутися до моделі самоорганізації, яка складається з двох
компонентів: «1) обрані безпосередньо під час загальноміських виборів депутати. Ця частина депу-
татської групи становить ядро представницького органу самоорганізації населення в межах депутатсько-
го округу; 2) активісти та громадські організації в межах цієї території. Цей підхід до визначення органу
самоорганізації населення дає можливість відокремити такі органи, з одного боку, від органів міського
самоврядування (органи самоорганізації населення не є органами міської громади – це органи жителів
міста, які становлять частину міської громади, тобто мешканців мікрорайону, вулиці, населеного пункту,
що перебуває в межах адміністративних кордонів міста тощо; вони не мають власної компетенції; їхня ді-
яльність має дозвільний характер; працівники цих органів не мають статусу муніципального службовця),
з другого – відповідна міська рада може наділяти частиною власної компетенції, фінансів, майна лише
органи самоорганізації населення» [20].
Але такій підхід зіштовхується з об’єктивною ситуацією в державі та суспільстві, яка характеризуєть-
ся відсутністю сформованих соціальних груп, здатних виконувати важливі громадянські функції, інерт-
ністю та несамостійністю так званої інтелектуальної еліти, відсутністю демократичної та неупередженої
опозиції державній владі з боку суспільства, що свідчить про неефективність громадських інституцій,
які не здатні функціонувати в легітимному правовому просторі. Тому важливо у процесі впровадження в
реальну практику інституційних механізмів реалізації публічної політики створення системою держав-
ного управління умов, за якими в суспільстві і державі розвивається демократія, яка, як зазначають до-
слідники [21], передбачає консультації, вміння громадськості представляти та відстоювати свої інтереси
перед урядом, який відповідно повинен враховувати ці інтереси та бути підзвітнім цієї громадськості,
адже саме спроможність уряду ухвалювати рішення, що враховують інтереси громадськості, є одним із
головних критеріїв ефективності публічної політики, що потребує трансформації українського суспіль-
ства та адміністративно-політичних реформ, що сприяють запровадженню елементів публічної політики
в усі сфери суспільного життя.
У цьому контексті привертають увагу «механізми реалізації публічної політики, пов’язані з діяльніс-
тю недержавних громадських організацій (НГО), які є важливим складником громадянського суспільства
як сфери недержавних суспільних інститутів і відносин, що мають створювати умови для самореалізації
окремих індивідів і груп шляхом участі у виробленні політики, важливою функцією яких є протистоян-
ня тенденції, що притаманна будь-якій владі, до розширення своїх повноважень і встановлення тоталь-
ного контролю над суспільством» [22]. Водночас як підкреслюють дослідники, «жорстке протистояння
НГО органам влади не є ефективною стратегією, особливо в умовах суспільних змін. Тільки співпраця
між цими та іншими учасниками політичного процесу на засадах розмежування держави та суспільства
спроможна забезпечити реальні зміни на шляху його поступального демократичного розвитку. Ефек-
тивне виконання зазначених функцій пов’язане із здійсненням постійного впливу НГО на вироблення
партійної політики, ухвалення політичних рішень в інтересах потреб громадян (соціальних груп)» [22].
Щодо механізмів і процедур впливу НГО на вироблення партійної політики, які можна застосувати й у
рамках вироблення і реалізації публічної політики, дослідники зазначають [22], що такий вплив НГО на
формування та впровадження партійної (місцевої) політики буде дієвим під час системного застосування
певних механізмів і процедур.

29
До основних механізмів і процедур впливу НГО, що забезпечуватимуть формування та впровадження
політики належать [22]:
– участь у виборчому процесі органів місцевого самоврядування;
– участь у процедурах вироблення партійної політики;
– громадське лобіювання (дослідження місцевої політики; підготовка рекомендацій щодо діяльності
громадських організацій, місцевих органів влади; обговорення проблем із зацікавленими сторонами із
залученням ЗМІ; представлення вироблених рекомендацій зацікавленим сторонам; підготовка норматив-
но-правових актів);
– контроль (моніторинг) реалізації публічної політики та участь в управлінні змінами;
– проведення публічних заходів (місцевий референдум, збори громадян, громадські звернення, іні-
ціативи, громадські слухання, обговорення, дебати, семінари, акції підтримки (непокори), робочі зустрі-
чі, прес-конференції тощо);
– інформування громадськості про формування та впровадження публічної політики, що виробляється
на всіх рівнях.
Як суб’єкти громадянського суспільства і відповідно публічної політики, НГО, застосовуючи зазначе-
ні механізми, тим самим сприяють утвердженню принципів відкритості і демократичності, здійснюють
безпосередній вплив на державні структури, зокрема, на місцевому рівні, забезпечуючи ефективність
здійснення публічної політики на всіх рівнях суспільного розвитку. Це особливо важливо з огляду на
необхідність забезпечення функціональної єдності різних груп суспільства, представлених у тих чи ін-
ших інституціях, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що в умовах розвитку
демократичного суспільства вказує на актуальність активного діалогу між владою та громадянським сус-
пільством.
Зокрема, у цьому контексті актуальності набуває розвиток такого механізму, як міжсекторальна вза-
ємодія. Механізм міжсекторальної взаємодії («GR» – Government Relations), як зазначає С. Ситник, «дає
можливість вибудувати діалог та наблизити, з одного боку, бізнес до розуміння труднощів управління
державою та суспільством, а з іншого боку – урядові структури до складностей ведення бізнесу. Розви-
ток механізмів GR залежить від формату відносин між владою та бізнесом. Неінституалізований лобізм в
Україні призводить до того, що GR, як інструмент функціонального представлення інтересів, практично
відсутній. Відповідно система прямого представництва є дуже звуженою. Однак від цих процесів зале-
жать перспективи формування публічної політики. Публічна політика – це, в першу чергу, політика ор-
ганів державного управління, яка базується на механізмі узгодження інтересів в реалізації цілей суспіль-
ного розвитку, визначенні та забезпеченні реалізації суспільно значимих інтересів. Публічна політика
базується на інститутах, які здатні формувати та підтримувати баланс інтересів держави та суспільства.
Інститут функціонального (прямого) представництва інтересів, який забезпечує представлення соціаль-
но-економічних інтересів є одним із головних у процесах публічної політики і, по суті, слугує одним із
найбільш потужних каналів впливу на процеси прийняття державно-владних рішень» [23]. Важливо, що
через такий механізм відпрацьовуються та встановлюються ефекти впливу потенційних рішень на біз-
нес та суспільство, а його використання дозволяє бізнесу та громадськості стати активними учасниками
процесу прийняття політичних рішень [23]. При цьому публічність відносин влади та бізнесу запускає
механізм соціальної відповідальності.
Як можна побачити, існує значна кількість різноманітних інституційних механізмів реалізації публіч-
ної політики. Ми пропонуємо таку систематизацію цих механізмів за змістом та спрямованістю (Табл. 1.).
Таблиця 1
Система інституційних механізмів
Назва механізму Зміст механізму Мета механізму
механізм впливу на ре-
альну владу
правозастосування; залу-
чення громадян до процесу
здійснення публічної влади
забезпечення участі громадськості до право-
творчих процесів; прийняття соціально значимих
рішень, розподіл відповідальності за майбутнє між
суспільством і владою
механізм інтеракції дер-
жави та громадянського
суспільства
участь громадян у прийнятті
законів та інших норматив-
но-правових документів;
присутність держави;
застосування новітніх
інформаційних технологій
прийняття соціально значимих рішень, розподіл
відповідальності за майбутнє між суспільством
і владою; забезпечення участі інститутів грома-
дянського суспільства в управлінні державними
справам; підвищення можливостей участі гро-
мадян у здійсненні публічної влади та публічної
політики
інформаційний механізм
розвиток громадських
зв’язків
поширення діяльності засобів масової інформації,
брифінгів, прес-конференцій, «круглих столів»,
громадських обговорень

30
механізм публічного
вираження суспільної
думки
соціальний діалог; розвиток
громадських зв’язків
поширення діяльності засобів масової інформації,
брифінгів, прес-конференцій, «круглих столів»,
громадських обговорень
механізм рівноважної
взаємодії
присутність держави; регу-
лювання та регламентування
забезпечення ефективної співпраці органів
державної влади, органів місцевого самоврядуван-
ня та інститутів громадянського суспільства
механізм контролю влади
і політичної участі мас
дотримання процедур
соціального партнерства;
національні інтереси;
присутність держави; регу-
лювання та регламентування
узгодження інтересів влади з інтересами громадсь-
ких і політичних сил; узгодження різноманітних
інтересів у різних сферах публічної політики
(міжнародна торгівля, глобальний ринок праці,
охорона навколишнього середовища тощо)
механізм соціальної
відповідальності
вирішення соціальних
конфліктів та про-
блем у межах соціальної
справедливості
розвиток інституційних засад ведення соціального
діалогу між основними суб’єктами публічної вла-
ди; підвищення ефективності публічної політики в
соціальній сфері
механізм взаємодії дер-
жави, бізнесу і грома-
дянського суспільства
регулювання та регламенту-
вання
розвиток міжсекторного соціального партнерства
механізм міжсекторного
партнерства
міжсекторне партнерство;
соціальне партнерство
реалізація інтересів основних соціальних груп
механізм глобальних
узгоджень
забезпечення ефективності
стратегій і тактик глобальних
суб’єктів співуправління
вироблення й утвердження нових норм і правил
взаємодії нових сформованих політичних акторів,
інститутів громадянського суспільства; узгод-
ження різноманітних інтересів у різних сферах
публічної політики (міжнародна торгівля, глобаль-
ний ринок праці, охорона навколишнього середо-
вища тощо)
Висновки. Отже, запропонована система механізмів реалізації публічної політики є сукупністю ба-
зових механізмів, які, поєднуючи діяльність відповідних суб’єктів та надаючи їм представницькі права
участі у процесах державотворення, спроможні вирішити основне завдання публічної політики – мак-
симально мобілізувати ресурсний потенціал суспільства, передусім, людський, для досягнення суспіль-
но-політичного, соціально-економічного, духовно-ідеологічного та культурологічного консенсусу, якісно
змінивши саму систему державного управління в напрямі її публічності. Це означає, що інститути грома-
дянського суспільства легітимізують свої права на участь в управлінні державою, а інститути державної
влади безпосередньо делегують частину своїх повноважень, насамперед в інформаційній сфері.
У цьому контексті механізми реалізації публічної політики, будучи імплементовані в систему дер-
жавного управління, в реальну державно-управлінську практику, уможливлюють забезпечення реалізації
національних інтересів на основі не тільки встановлення параметрів, цілей, ураховуючи специфіку функ-
ціонування інститутів державного управління, громадянського суспільства та місцевого самоврядування,
але й, у межах інтенсифікації діалогу влади і суспільства, визначають баланс інтересів і політико-правові
режими взаємодії особистості, суспільства та держави.
1. Телешун С. Правові механізми реалізації публічної політики [Текст] / С. Телешун // Науковий збірник
НАВСУ. – 2011. – № 2. – С. 7-16.
2. Приходченко Л. Політичний та інституційний механізм державного управління : узгодження інтересів
[Текст] / Л. Приходченко // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць. – 2010. – Вип. 3 (30). –
С. 3-13.
3. Приходченко Л. Інституційно-організаційний механізм підвищення ефективності системи органів публіч-
ної влади [Текст] / Л. Приходченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – 2009. – Вип. 2
(38). – С. 125-128.
4. Телешун С. Ефективне управління і публічна політика як напрям реалізації політичної влади в умовах кризи
[Текст] / С. Телешун // Політичний менеджмент : Український науковий журнал. – 03/2009. – № 2. – С. 35-45.
5. Політичні інститути та процеси публічної політики [Текст] : метод. рек. до семінар. занять / уклад. : С. Теле-
шун, С. Ситник. – К. : НАДУ, 2009. – 36 с.
6. Дем’янчук О. Державна політика і державне управління : політологічні аспекти [Текст] : монографія /
О. Дем’янчук. – К. : Факт, 2008. – 272 с.
7. Приходченко Л. Інституалізація національного інтересу як запорука ефективності системи державного
управління [Текст] / Л. Приходченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Одеса : ОРІДУ
НАДУ, 2007. – Вип. 1(29). – С. 46-51.

31
8. Гордєєв О. Концептуальні підходи до сутності інституційного механізму [Електронний ресурс] / О. Гор-
дєєв // Публічне управління : теорія та практика. – 2012. – № 3 (11). – Режим доступу : http://kbuapa.kharkov.ua. –
Заголовок з екрану.
9. Agle B. Who Matters to GEOs? An Investigation of Stakeholder Attributes and Salience, Corporate Performance,
and GEO Values [Text] / B. Agle., R. Mitchell, J. Sonnenfeld // Academy of Management Journal. – 1999. – Vol. 42. –
№ 5. – P. 507-525.
10. Жирнов А. Политические механизмы согласования общественных интересов: некоторые аспекты тео-
рии и практики [Текст] / А. Жирнов // Вестник Тамбовского университета, 2008. – № 3. – С. 350-354. – (Сер. :
«Гуманитарные науки»).
11. Ентін Л. Інституційна структура та механізм прийняття рішень у Європейському Союзі [Текст] : навч. по-
сіб. / Л. Ентін. – К. : ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 2004. – 136 с.
12. Капустин А. Общая характеристика основных принципов институционной системы Европейского Союза
[Текст] / А. Капустин // Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 217-236.
13. Яхтенфукс М. Урядування та створення інститутів [Текст] / М. Яхтенфукс, Б. Колер-Кох // Європейська
інтеграція ; [уклад. : М. Яхтенфукс, Б. Колєр-Кох ; пер. з нім. М. Яковлєва]. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2007. – С. 9-32.
14. Гоці С. Урядування в об’єднаній Європі [Текст] / Сандро Гоці ; [пер. з італ. К. Тищенко]. – К. : К.І.С.,
2003. – 286 с.
15. Ситник С. Інституалізація публічної політики [Текст] / С. Ситник // Політологічний вісник : зб. наук. пр. –
2011. – Вип. 52. – С. 210-218.
16. Демократичне врядування : інституційні механізми формування та реалізації системи публічного управ-
ління [Текст] : метод. рек. / авт. кол. : В. Мартиненко, Н. Липовська, О. Крутій та ін. – К. : НАДУ, 2010. – 36 с.
17. Тертичка В. Механізм формування і здійснення державної політики [Текст] / В. Тертичка // Вісник держав-
ної служби України. – 2000. – № 4. – С. 83-89.
18. Чернецький Ю. Сучасний соціологічний інституціоналізм і «Нова економічна соціологія» як напрям до-
слідження проблем економіки [Текст] / Ю. Чернецький // Економіка України. – 2004. – № 5. – С. 62-69.
19. Brugger W. Liberalismus, Pluralismus, Kommunitarismus. Studien zur Legitimation des Grundgesetzes [Text] /
W. Brugger. – Berlin : Duncker/Humblot, 2002. – 393 s.
20. Зінченко В. Інституалізація демократичного самоврядування в контексті розвитку громадянського суспіль-
ства в Україні [Текст] / В. Зінченко // Віче. – № 19. – 2009. – С. 34-37.
21. Корнєєв В. Інституційна архітектоніка і механізми економічного розвитку [Текст] / В. Корнєєв // Економіч-
на теорія. – 2005. – № 1. – С. 94-116.
22. Удовенко П. Ефективність впливу недержавних громадських організацій (НДО) на формування та впро-
вадження регіональної партійної політики [Електронний ресурс] / П. Удовенко, А. Зельницький // Міжнародний
центр перспективних досліджень. – Режим доступу : http://icps.com.ua. – Заголовок з екрану.
23. Ситник С. GR – інструмент функціонального представництва інтересів та забезпечення публічної політи-
ки [Електронний ресурс] / С. Ситник // Відкриті очі. – Режим доступу : http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2012/04/
gr.html. – Заголовок з екрану.

32
UDC 35.071.2
DIKHAMINJIA Irma,
Doctor of Economics, Associate Professor, Georgia
MIMINOSHVILI Marika,
Joint Master’s Program, Lithuania/ Czech Republic
Public Administration Trends
and Approaches: New Public Management
Result Oriented Management (ROM) is a contemporary management philosophy and
approach which focuses on the appropriate and timely achievement of relevant goal and
objectives through strategic planning, systematic implementation and resource utiliza-
tion, performance monitoring, measurement and reporting. The overall purpose of the
system is to measure and assess performance in order to effectively manage for results at the output, outcome and im-
pact levels. The concept and frame of New Public Management, have been making claims to being universal within the
field of public administration; in fact, many of the main drivers or initiatives of this trend, have been commonly shared
among all nations around the world; Likewise, NPM principles commonly recognized under the perception of «Menu»
or «wide-scale formula» of techniques and methods, addressed to the idea to reach a modernization of public sector. The
principles of new public management, are stated below in first instance, together with brief statements of their meaning
and argumentation; and afterwards, will be develop each of those, with a specific analysis and supported by theoretical
argumentation.
Key words: Public Administration, New Public Management, trend, approach.
The concept and frame of New Public Management, have been making claims to being universal within the
field of public administration; in fact, many of the main drivers or initiatives of this trend, have been commonly
shared among all nations around the world; Likewise, NPM principles commonly recognized under the percep-
tion of «Menu» or «wide-scale formula» of techniques and methods, addressed to the idea to reach a moderniza-
tion of public sector. [Marino Calogero 2010]. But even so, this stage, doesn’t represent that have been found
a fully proper uniformity of application. Therefore, there is no doubt about the fact that during the last past 3
decades, many developed nations have been experimenting with new public management reforms, steps also
followed by developing nations. This, mainly through a path marked, by positive, beneficial and efficient outputs
developed under the guidelines and contributions of the New Public Management principles frame [Arora 2003];
This, clearly supporter, by the important number of countries that have suggested the run up of these doctrines.
Likewise, the well-know «paradigm shift» from the traditional/old manner of public administration to the
new public management field, was driven in an important degree, by the implication and influence of a series
of doctrines or principles aimed, mainly to encourage a deeper competitive and efficient public sector stage, in
terms of resources management and services delivery [Hood 1991; Kurt Promberger 2003; Mahboubeh Fatemi
and Mohammad Reza B. 2012].
Within the same line, the marked contrast with the traditional model of public administration has been lighted
through the background made it by the NPM principles, aimed to draw public administration bodies with im-
portant degrees of bureaucratization, contracting out columns, customer oriented approach, decentralization of
activities and units, market orientation of public services, privatization, performance measurement among others
features [Nazmul A. K et al 2012].
Moreover, the arrival of these doctrines into the public administration field, over the last thirty years, have be-
come one of the most significant lines for research and practice in public sector context [Marino Calogero 2010].
The principles of new public management, are stated below in first instance, together with brief statements of
their meaning and argumentation; and afterwards, will be develop each of those, with a specific analysis and
supported by theoretical argumentation. Other characteristics, such as separating political decision-making from
direct management and community governance, are often added to this list [McLaughlin et al. 2002, 9].
One of the basic principles of NPM is a results-oriented and customer satisfaction management, as the repre-
sentatives of the tools of emphasizing on output controls.
Result Oriented Management (ROM) is a contemporary management philosophy and approach, which fo-
cuses on the appropriate and timely achievement of relevant goal and objectives through strategic planning,
systematic implementation and resource utilization, performance monitoring, measurement and reporting. The
overall purpose of the system is to measure and assess performance in order to effectively manage for results at
the output, outcome and impact levels. It is aimed at producing credible, timely and relevant information that
will enhance faster and well-informed decision-making at all policy levels (national, sector, ministry, department
and individual).

33
Documentary search and interviews revealed that the new system was adopted because of increasing resource
constraints, public demand for better quality and more and more responsive services, the need for politicians to
be more people sensitive and service oriented, calls for more effective resource allocation by financial control-
lers, demands for efficient and effective use of limited aid funds by donors, the need for public organizations to
be more transparent and accountable in their operations and the growing challenges of the globalized borderless
world. A review of literature on RBM established that the system is a powerful public management tool that
can help policy makers track progress and demonstrate the outcomes and impacts of a given policy, program or
project.
The concept of results management is a well-established strategy and has been applied in many private and
public organizations and development agencies during the 80s and 90s. In this research paper, will be synthesized
the experience of Scandinavian countries, especially in case of Sweden, Norway and Finland, with establishing
and implementing their results based management systems, comparing similarities and contrasting differences
in approach. The main purpose of this paper is addressed to the current experience, the barriers, the effects and
evaluation performance of Result Oriented Management approach.
Unlike a lot of reviews from literature that focused specifically on implementation, this paper also includes
lessons learned on more operational issues such as development of indicators, data collection, analysis, monitor-
ing and reporting. Alice in Wonderland was told that, «If you don’t know where you’re going, any road will get
you there». This lack of direction is what results management aims to fix. It is about choosing a destination first,
then deciding on the route, checking progress against a map and making adjustments, as required, in order to
achieve the desired results.
Successful implementation of ROM is dependent on the organization’s ability to create a management culture
that is focused on results. It requires more than the adoption of new administrative and operational systems. An
emphasis on outcomes requires first and foremost a results-oriented management culture that will support and
encourage the use of the new management approaches. The public sector traditionally has had an administrative
culture that emphasizes the management and measurement of inputs, activities and outputs whereas a results
oriented culture is focused on managing for the achievement of outcomes. This means that organizations have
to establish a set of desired values and behaviors, and take actions to foster these while avoiding the undesirable
ones, e.g., low-balling targets, inflating results, etc.
Though it may be tempting to simply adopt a results-based management system deemed successful in an-
other jurisdiction or organization, but practice has proved to be very ineffective. It is important that the system
be developed according to the needs and situation of the users. No single system will be appropriate for every
organization. As Joyce [1997, p. 53] notes: «...public agencies are not all alike. Different solutions exist for the
performance measurement problem in different agencies.» The evidence suggests that customized results-based
management systems are critical for success [Caiden 1998, p.45]. Even individual components such as indicators
and data collection systems should be developed with the specific users in mind [Joyce 1997, p.53; Itell 1998,
p.12].
Experience in OECD countries suggests that selecting an appropriate approach for implementing results-
based management is also very important. «Basic approaches to implementing performance management (e.g.
top-down versus bottom-up; comprehensive versus incremental; systematic versus ad hoc; de facto versus de
jure) must be selected according to the needs and situations of each country» [OECD 1997, p.29]
Results Based Management systems include the following processes or phases:
(1) Formulating objectives: Identifying in clear, measurable terms the results being sought and developing a
conceptual framework for how the results will be achieved.
(2) Identifying indicators: For each objective, specifying exactly what is to be measured along a scale or
dimension.
(3) Setting targets: For each indicator, specifying the expected or planned levels of result to be achieved by
specific dates, which will be used to judge performance.
(4) Monitoring results: Developing performance monitoring systems to regularly collect data on actual results
achieved.
(5) Reviewing and reporting results: Comparing actual results vis-à-vis the targets (or other criteria for mak-
ing judgements about performance).
(6)Integrating evaluations: Conducting evaluations to provide complementary information on performance
not readily available from performance monitoring systems.
(7) Using performance information: Using information from performance monitoring and evaluation sources
for internal management learning and decision-making, and for external reporting to stakeholders on results
achieved. Effective use generally depends upon putting in place various organizational reforms, new policies and
procedures, and other mechanisms or incentives.
Therefore, implementation of results-based management is a long-term process. It takes time to plan, develop
indicators, and align management systems before even collecting any performance data [OECD 1997, p.29]. For
example, Poate [1997, p. 54] notes that «For aid donors dealing with a two year planning cycle and five-year

34
implementation, results may take a decade to emerge», while Plantz, Greenway and Hendricks [1997, p. 24]
suggest that «It could easily take an agency seven months or more of preparation before collecting any data, and
it easily could take three to five years before the findings of a program’s outcome measurement system actually
reflect the program’s effectiveness.» As suggested by the experience of OECD countries and development agen-
cies, organizations have to be patient and persistent. In this type of process, building consensus and maintaining
momentum is crucial to success [Poate 1997, p. 56]. This is particularly important in a highly politicized organi-
zation where the political timetable may present a formidable obstacle to long-term implementation [Newcomer
1996-97, p.32].
Though it may be verified to rush implementation, organizations have found that this only decreases the
likelihood that the measurement system will be useful [Plantz, Greenway and Hendricks 1997, p.24]. The idea
is to take the time to develop and implement a results-based management system that will be worthwhile and is
accepted throughout the organization. For example, organizations have limited the use of indicators in certain
cases until they had sufficient measurement experience. «Outcome oriented measures are given time to develop
and any sanctions for not setting or reaching appropriate goals should come far down the road, after departments
have experience identifying cause and effect» [Itell 1998, p.17].
Successful implementation of results-based management requires management systems that support the sys-
tematic collection, recording, analysis and reporting of performance information [Olsen 1997, p.29; Poate 1997,
p.57; PricewaterhouseCoopers 1999, p.11]. For some organizations, this may mean realigning existing system in
order to ensure that they collect the right information needed for decision-making.
Once results-based management is implemented, the work is not done. To ensure continued success, the
performance measurement system must be monitored and improved continuously. This will translate into a
responsive system that reflects the changing environment in which it operates [Poate 1997, p.56; Plantz, Green-
way and Hendricks 1997, p.24; Epstein and Olsen 1996, p.41]. The system should not be static. It should reflect
changes in the organization, changes to programs. It should be flexible enough to allow for revised measures to
be developed by managers, who over time, have become more familiar with measurement and have gained some
experience in developing indicators [Epstein and Olsen 1996, p.41, p.43]. Even the most experienced individu-
als will revise their measures at least once as they need time to develop. This is really the essence of a learning
organization. Managers and staff learn best through trial and error and a hands-on-approach [Meier 1998, p.i;
National Performance Review 1999].
Some also suggest that even before implementing new procedures, past and current systems should be re-
viewed to better understand why they may have failed to achieve their objectives. Learning from past mistakes
and using shared experiences may help gain acceptance and consensus regarding the new initiative [Poate 1997,
p.53].
References:
1. Bale M and Dale T (1998) «Public Sector Reform in New Zealand and Its Relevance to Developing Countries» The
World Bank Research Observer; Vol 13, No 1; pp 103-121.
2. PUMA (2002a) Overview of Results-Focused Management and Budgeting In OECD Member Paris: OECD.
3. Premchand A (1983) Government Budgeting and Expenditure Control: Theory and Practice, Washington DC:
International Monetary Fund.
4. Petrie M (2002) «A Framework for Public Sector Performance Contracting», OECD Journal on Budgeting 1 (3)
pp 117-143.
5. Osborne D and Plastrik P (1997) Banishing Bureaucracy: the five strategies for reinventing government Harlow:
Addison Wesley.
6. OECD (2002b) ‘OECD Best Practices for Budgetary Transparency’ OECD Journal on Budgeting 1 (3) pp 7-14.
7. OECD (1995) Government in Transition: Public Management Reforms in OECD Countries, Paris: OECD.

35
UDC 339.13:342.9(520)(479.22)
GECHBAIA Badri,
Doctor of Economics, Associate Professor, Georgia
MUSHKUDIANI Zurab,
Doctor of Business Administration, Georgia
THE EXPERIENCE OF JAPANESE INNOVATIVE MANAGEMENT
AND ITS IMPLEMENTATION CAPACITY IN GEORGIA
In this article, experience of Japanese innovative management and its imple-
mentation capacity in Georgia was described.
Keywords: innovative management, Japan, Georgia.
Japanese companies are working successfully in many countries. They invest
investments in foreign countries, the latest technology and introduce new types of
management systems which are popular in Japan. Japan as the country with scarce
natural resources used effectively their human resources and able to be scientifically
meaningful, proper management of the Second World War and the disastrous legacy
of the country in a short period of unprecedented prosperity.
Japanese management has become valuable in the world and many foreign com-
panies have started their management system and the introduction of transmission.
Japanese innovative management imports supported the local governments, because
in this way they were interested to perfect the local production, create new markets
through the introduction of competitive products and contribute to the country’s eco-
nomic strength. These processes are carried out intensively in different countries.
In the process of globalization it is impossible without usage of innovative, existence of competitive enter-
prises and development of modern innovative management. The development of economic is depended on about
how perfect and proven management systems implemented and managed business in Georgia. In this sense, the
Japanese and the transfer of the management to adapt to Georgia significantly contribute to the development of
business and economic improvement. The theme is not new to the world, but it is actual for Georgia. It’s not
long time as there is a variety of enterprises started to innovative management methods. They need to be further
refined, and the continued introducing of new methods in order to establish itself the global economic system.
A lot of works were devoted to Japanese management issues in western scientific literature and over the years
the debate over whether the Japanese management methodology borne in other countries.
The interest with Japanese management was particularly actual in the early nineties in Georgia. This was a
time when Georgia had to choose their own model of development and its natural, that the interest in the manage-
ment of the world’s experience was high. This period was marked by high economic growth in Japan. Economies
of many western researchers proved argumentatively that the such a high growth rate economic development
was due to the special features of Japanese management. This situation was not left unattended by Georgian
researchers’ works.
Georgian economic idea and interest of the Japanese management researchers went into two directions: On
the one hand, Georgian scientists studied managing of the State’s management and observation on the effects of
other countries. On the other hand, a special focus of the management of the human phenomenon of Japanese
management. HR particularly noteworthy aspect of the professors found. I.Meskhia, G.Kupunia, M. Gugeshash-
vili, I. Masurashvili and others works, and the state and national level, it was studied by G.Jolia, E. Baratashvili,
l. Bulia, I. Iashvili and others.
The researchers of Japanese Management pay a great attention of Japanese successful transfer to the organi-
zation and the organizational culture to transforming. In this regard, the Georgian researchers have interesting
observations as well, particularly N. Paresashvili and K. Chitaladze point out that the globalization of the world
economy and the instability of the managers working on the impact on both the internal and external factors.
These are the main causes of changes in the organization. The changes are inevitable due to technological devel-
opment and often act as the driving force behind its laws and regulations. The Georgian authors of the amend-
ments to the methods of implementation divide into three categories: structure changes, technological changes
and personnel changes. Also it is mentioned that the structure of change include any modification of the power
hierarchy, coordination mechanism, the level of centralization, rights, obligations or other structural parameters.
Technological change is the fulfillment of the work methods or devices used for modification. The staff changes
include changes in staff relations and behavior.

36
Overall, it should be highlighted that the study of Japanese management in Georgia had fragmented nature
and limited to the specific details of the census system. Japanese management was taken as a model but, not as
that system, which would be applicable to the economic environment. However, the researchers feel that culture
should have been the main axis, the base of which it would be possible to adapt the management of Georgia, the
Japanese / checkout / use. Their work shows that the difference between the cultures of the Japanese management
made the transfer possible barriers. They realized that a clear impact on the Japanese management to neighboring
countries, which have had a kind of cultural proximity to Japan. General cultural phenomenon of great interest
to Georgian researchers studying the subject as the main basis for the future management of the Japanese rely
on the receptor country.
Reviewing of innovative management founding aspects.
The last decades of the world’s leading governments, major business leaders, scientist, politicians are observ-
ing with great interest, introduced and learn business development reforms in Japan. It has established itself in
the world, «The interest of Japanese phenomenon economic miracle, which is still not diminished. Japan is still
successfully maintains absolute leadership in many high-tech fields. The country carried out a reasonable imita-
tion of micro and macro economic transformation has brought a rise in such countries as Singapore, Thailand,
Taiwan, South Korea, Malaysia, New Zealand, Hong Kong and China. Recently, more and more European and
American governments are trying to encourage local firms and their leaders to learn about the peculiarities of the
Japanese management and local circumstances have been relocated to the grounds of his time-tested methods of
modern management.
The world economic and scientific circles no longer believe that the Japanese economic success is due to the
historical accident, or their hard work and fanaticism, ethnic merits if the old traditions, etc.
The Japanese people’s significant economic success and the achievements were explained by religious senti-
ments and ethnic traditions that it was justified that the Japanese of fanatic zeal be the main cause of high labor
productivity. We believe that such views lack of information is the main cause.
One of the goals of the work is to scatter such beliefs, because such kind approaches is barrier of develop-
ment of innovative manufacturing management in Georgia. Priori, biased, subjective approach, which is often
the economy of certain circles rumors, prevent the enterprises management and prevents young managers deeper
and study the Japanese production management have been well established, evidence-based management meth-
ods, its strategy and tactics, which in today’s business reality production efficiency, raising labor productivity
and increase the export potential.
The well-known scientist B. Milner believes that modern Japanese management system is the most flexible
and efficient mechanism, which was formed after World War II the development of large enterprises in the con-
ditions [1]. It points out that scientific and technological progress is accelerating and rising competition on the
world market in terms of American and European business leaders to cross the methodological crisis manage-
ment, which are revealed in the 70s and 80s. In this regard, the most important place in the Japanese produc-
tion management experience, which is more fully utilized «human factor», is open to the creative possibilities.
Because of advances in scientific analysis and management of modern Japanese life with the introduction of
European and American firms are on the agenda, so that they can sustain a successful work of the internal and
external markets.
In one of the USA Congress reports was made an analysis of the Japanese management, where it was men-
tioned: «Many aspects of the management of the Japanese system can be transferred to the USA, despite the
different social conditions. Especially this applies to staff management methods, which is used to maximize the
potential [2] of the people».
During the Second World War and the atomic bombing destroyed the country’s government, was put forward
by a small business to recover. Japan has since then unheard of, unprecedented success. In this country, the
government and businesses close relationship stands out, which produces a significant economic impact on the
kind of reforms and laws, which leads to the development of enterprises in the normal mode, a small business in
overcoming the problem.
Japan is a country with little natural resources; it only survives their living in the country’s export of high-
quality products. According to data of 2014 Japan has the third largest national economy in the world after the
US and China [3]. It is the world’s fourth largest exporter and importer in the country at the same time. Japan’s
remarkable achievements in economic development are based on a unified management strategy, which is aimed
at guaranteeing the development of the Japanese economy in its objectives in all areas. A famous Japanese
researcher K. Ohmae notes: «Japanese management system is not a result of the Japanese tradition, but also a
pragmatic mechanism that exists in just 35 years [4].
The great victory of Japan was the industrialization of the country’s population policy implementation rela-
tively full employment. They have selected the fields, where they could gain the initiative. By concentrating
their forces and not dispersed to other areas. In this strategy, the tactical steps have been taken. Japanese imports
were equipment and technology, after years of studying, observing, improving advanced technologies imported
from other countries. They were not originally known as innovators, but also as a simulator. The best engineering

37
talent employed in factories, where all efforts were mobilized more product durability, reliability and quality to
achieve, rather than to improve its design. The Japanese were able to be competitive in price and quality correla-
tion gained a significant advantage in world markets. Japan has shown the world that the efficient production and
quality control of advanced methods covered by the transportation and customs tariffs (constraints) in the costs
of overseas markets. They have demonstrated that cultural barriers to be solved and successful enterprises are
transferable abroad. Japan today is regarded as a symbol of quality in the world. If the Western European and
American firms defects permissible limit values of the standards to measure: How many hundreds of defective
products must be issued for every thousand pieces of the product, the leading Japanese firms for defective prod-
ucts must not exceed the number of units to 3.4 million in the finished product [5].
The current discussion on the topic in scientific society whether the Japanese management methodology
borne in other countries should be remarked in the business world. Japanese researcher, Morishita said that the
Japanese have created a unique, characteristic only for the management system [6]. According to Choudharis,
only a few items of Japanese management can be considered a cultural-specific, while others can be regarded
as universal categories, which are used by Japanese companies in various forms in many foreign countries [7].
Choudhari has said that the cultural-specific control elements cannot be moved to another country.
As a result of analysis of management systems in Japanese and American firms, Japanese researcher O. Ask-
vini concludes that a significant share of the Japanese management methods has been moved to other countries
[8]. From some works we find out cultural school followers argumentative critic, according to which long-term
employment practices, workplace intensive training, horizontal management system frequent staff rotation and
firm inside of the gradual promotion is not a tradition of cultural specifics on the planet, but has been developed
by Japanese companies to rational experience and practice (Beechler S. 1994). For example, Beechler and Young
remark that the Japanese management of transfer depends on changes of receptor country’s economic environ-
ment and organizational characteristics. Important factors identified by local laws and regulations, local staff
professionalism and other socio-economic factors.
Existing scientific studies major in terms of both disagrees: researchers of the group develops the idea that
because the general staff management methodology and practice of human relations system that the economic
environment is going on and it’s a business relationship with the world is the same everywhere, or very similar,
based on the Japanese management Move can easily be made in other countries. They note that if Japan in their
own country from the US management of many items copied and subsequently the adaptation and development
(for example, the quality of the band’s first American enterprises have been developed, and after the second
world war the Japanese companies have been developed, which makes Japanese management is one of the
strengths), then why should it be a problem, other countries from Japan to the management of the respective ele-
ments. The second group of researchers in the opposite position (Hoque K., 1981). They argue that the Japanese
management is part of the Japanese culture and because each country’s unique culture, so it is difficult to move
to a different culture and countries.
It is also taken into account all conditions to compromise decisions between these two extreme positions that
it is totally impossible to transfer Japanese management in a given receptor country’s economic development
levels, political situation, regulatory standards, country’s traditions and other differences, however the Japanese
management elements can be successfully moved to another country and this success is even provided, which is
closer to the cultural traditions of the country receptor Japanese culture.
Transferring Japanese management in Georgia creates methodological basics of cultural characteristics,
which are determined by both the management culture. Hofstede describes a method for enabling (Hofstede
Geert, 1994: 46). Geert Hofstede describes in his famous book «Culture and organizations: the sense of the
mind», the management culture has divided several categories: 1) individual-collective culture; 2) power over
the distribution of culture (power distance culture); 3) uncertainty avoidance cultures (uncertainty avoidance
culture); 4) individual-collective culture, 5. Management masculine culture (masculinity culture); 6) manage-
ment of feminine culture (feminity culture). By using them, he explored a variety of basic management systems,
whether these systems it was possible to move to another country. He speculated that the leadership, motivation
and decision-making principles of the universality of a foreign management elsewhere to be used, however, the
transfer of their success or failure is due to the fact, if the managers of the cultural environment of the work place
and how will they adapt to a given situation. Hofstede describes cultural dimensions, Georgia and Japan, and the
similarities and differences in the management of the traditional experience of the comparison are necessary to
identify each of the country’s cultural properties.
Conclusion. All of the above discussion we can clearly see that as in Japan as in Georgia is characterized
hierarchy of sharply higher premium rate for society by the distribution of power.
In Japanese organizations are not oppressed individual self-expression and the needs. On the contrary, it is
deeply respected Confessional traditions, according to which, honesty, selflessness, respect loyalty and obedi-
ence to the head are fundamental values of (Hiromi Muto..1995). Collective community, kinship, family ties
and the Japanese industrial layers as well for the support, which is characteristic of a clan society. W. Ouchis
studies, Japanese companies with employees in the management structures of the clan systems are derived from

38
the company’s work for the newly selected employees are well-socialized and because of the company’s visions
and approaches to respond to assimilate. New employees have to work in a familiar environment. For them it is
not strange to recognize clan relationship between company leadership and commitment. The company does not
need to control and supervision of a staff of daily effort is necessary, as they are doing what may be advantageous
for the company to maximize the benefit. The company plays an important role in the survival in a competitive
company for the benefit of dedicated service. Often such commitment goes scarifying service staff by refusing
to return his personal aspirations.
References:
1. Milner B.Z. (1985) Japanese paradox, Moscow, «Thought» Publishing House.
2. Japanese and American and Economic Policies and US Productivity (1987).
3. World’s largest economies. http://money.cnn.com.
4. Ohmae K. (1982) The Art of Japanese Business, McGraw-Hill,.
5. Anthony Inman (2011): http://www.referenceforbusiness.com.
6. Morishita Yoici (2001): http://unpan1.un.org.
7. Choudhury (2000): http://www.insead.edu.
8. Ouchi W.G. (1981): Сh. VIII.

39
UDC 35.01:330.101+338.43
REZA NORUZI Mohammad,
EMBA, PhD, Iran
Governmental Public Policy Making necessities
in Agri-Business Partnerships
One of the main sector in every country is agriculture and its management is very
vital for every government and every government’s wants to manage it well, because it
is interrelated with lots of branches fir example citizens’ health. Another related part
is corporate social responsibility and its relation with public policy and agri-business
SMEs is again vital too.
This paper investigates the accountants’ integrity, responsibility, compassion and
forgiveness on CSR in Iranian private sector in east and west of Azerbaijan in Iran.
Keywords: Corporate Social Responsibility, Agriculture, Iran, Agri-business.
Introduction. There is increased attention to the engagement of business in society. There is growing recog-
nition that private enterprise that operates on an international scale must help find solutions to global problems.
Governments, NGOs and the media have put large companies in the spotlight to account for the social conse-
quences of their activities. As a result, CSR has emerged as an important area of action for large companies
globally. The agricultural sector, which is dependent on natural, human and physical resources, responsible
innovation is increasingly being viewed by firms as a corporate and strategic necessity to ensure long-term sus-
tainability [Genier, 2012].
A relatively small number of companies has the ability to affect the lives of millions of people and their use of
natural resources. Yet the agricultural sector today faces critical challenges: global food demand is due to double
in the coming 25 years, requiring an equivalent increase in agricultural production.
Many companies have engaged in CSR for defensive reasons. While some companies view CSR principally
as a Public Relations tool based on traditional philanthropy, others use it to prevent negative media publicity by
imposing «ethical» codes of conduct within their value chains. Increasingly, too, they cooperate with competitors
in the same industry in an effort to set common values, spread risks and shape opinion [Genier, 2012].
In this paper we study Public policy and agricultural sector first, then we studies the following materials like
Implications and suggestions for Iranian CSR based Agricultural sector and Supplementary suggested works
related to our studied topic for agriculture and corporate social responsibility.
Corporate Social Responsibility. Like many of management and social science concepts, corporate social
responsibility is fraught with definitional problems, which makes it difficult for a uniform platform to assess
firms’responsiveness to it. On this plethora of definitions, Crowther and Jatana (2005) argue that social responsi-
bility is in vogue at the moment but as a concept, it remains vague and means different things to different people.
Bowen (1953), one of the early contributors on the concept, conceived corporate social responsibility as busi-
ness policies and decisions, which give values to the society.
Another early proponent of social responsibility, Frederick (1960), defines social responsibility as the use
of society’s resources; economic and human, in such a way that the whole society derives maximum benefits
beyond the corporate entities and their owners.
Backman (1975) considers social responsibility as other stated objectives by business, which are not directly related
to economic, but rather address its negative externalities, improve employee’s conditions and the societal quality of life.
Davis (1973) defines corporate social responsibility as the voluntary efforts by business to achieve a balance
of economic goals and societal well-being [Obalola, 2008, p.539: DanaeeFard&Noruzi, 2013].
Public policy and agricultural sector with corporate social responsibility approach to have healthy
products in Iran. According to the Oguntade and Mafimisebi, 2011, all public sector interventions in the agri-
cultural sector tiers of government are directed at achieving national agricultural policy objectives to have cor-
porate social responsibility based one. Private sector entities are also encouraged to key into these objectives. In
a broad sense, the objectives of the agricultural policy to have CSR- based SMEs are:
1) The achievement of self-sufficiency in basic agricultural products supply and the attainment of agricultural
products security.
2) Increased production of agricultural raw materials for industries.
3) Increased production and processing of export crops, using improved production and processing technologies.
4) Generating gainful employments.
5) Rational utilization of agricultural resources, improved protection of agricultural land resources from
draught, desert encroachment, soil erosion and flood, and the general preservation of the environment for the
sustainability of agricultural production.

40
6) Promotion of the increased application of modern technology to agricultural production
7) Improvement in the quality of life of rural dwellers [Oguntade and Mafimisebi, 2011].
The key features of the agricultural policy with corporate social responsibility are:
1) Evolution of strategies that will ensure self-sufficiency and improvement in the level of technical and eco-
nomic efficiency in agricultural products’ production.
2) A nationwide, unified and all-inclusive extension delivery system.
3) Active promotion of agro-allied industry to strengthen the linkage effort of agriculture on the economy.
4) Provision of such facilities and incentives as rural infrastructure, primary health care, cottage industries
etc., to encourage agricultural and rural development and attract youths (including school leavers) to go back to
the land [Oguntade and Mafimisebi, 2011].
Implications and suggestions for Iranian CSR based Agricultural sector. According to Farm Zero, 2012,
and other intuition of the researchers of the paper from their long living in Iran and their own experience in the
public and private organizations and also teaching, working and interviewing with the agricultural sector in Iran,
some question can be sum upped here as the following;
– Solve social and policy challenges by reducing, or altogether eradicating, resource tensions through our
corporate initiatives, relationships or through knowledge transfer.
– Undertakes a root to branch approach to agricultural social responsibility, from the eco-friendly equipment
in the agricultural sector
– Own corporate social responsibility (CSR) policy extends beyond that of most leading corporations in the
agricultural sector.
– Sustainability should be the fundamental part of Iranian farm and farmers’ business strategy
– In Iranian labor policies and practices in the agricultural sector, government must support the healthy food
and healthy agricultural products on consumers’ rights.
– Iranian agricultural policy makers should concentrate on environmental-impact, human and child rights,
and gender equality as key criteria, alongside commercial benefits in Iranian agricultural sector.
– Iranian scholars and agricultural universities should focus on some noble researches to ensure food security,
improved health, employment and education opportunities for resource poor communities and countries around
the world.
– Iranian agricultural sector policy makers should be purpose-driven voice for sustainable agriculture.
– Agricultural sector should have consistent and strong voice in social and traditional media, for continuing
change to have healthy products.
– Iranian governors in the agricultural sector should be engaged in sustainable agriculture and cutting edge
science businesses and NGOs to incorporate unique, environmentally sensitive design into each project in agri-
cultural sector.
– Agricultural SMEs should integrates design elements that drive radical innovation and produce meaningful
real world environmental and business impacts in Iranian agricultural sector.
– Agricultural firms should strives for enlightenment across the entire value chain, partnering with govern-
mental entities and organizations that are equally committed, mission driven, transparent and ethical in Corpo-
rate social responsibility [Zero, 2012].
Supplementary suggested works related to our studied topic for agriculture and corporate social re-
sponsibility. Here in this part some supplementary works from some prestigious works listed below;
1. «Key CSR dimensions for the food chain» by Sari Forsman-Hugg, Juha-Matti, Katajajuuri, Inkeri Riipi,
Johanna Mäkelä, Katja Järvelä, and Päivi Timonen, sets out to define the key components of CSR. The authors
identify seven dimensions of CSR in the food chain and try to follow a blueprint for responsible and sustainable
food business. Through their case approach the authors attempt to present a better understanding of the meaning
of CSR in a food context.
2. «CSR schemes in agribusiness: Opening the black box» by Katharina Poetz, Rainer Haas, and Michaela
Balzarova, the authors analyses existing CSR schemes and provide practitioners with a guide to the maze con-
cerning potential applicationas these are applied to the food industry in order to offer both theoretical contribu-
tion in understanding of the landscape of CSR
3. «The food system, climate change and CSR: From business to government case» by Valeria Sodano and
Martin Hingley, arguing that weak public policy and reliance on voluntary and disparate corporate responsibility
has not been effective in challenging the problem. This theoretical paper proposes a «government case» for CSR
based on more binding regulation. andchallenges the relatively weak position of public policy concerning CSR
in the context of the embracing and significant issue of addressing climate change
4. «CSR failures in food supply chains – an agency perspective» by Anne Wiese and Waldemar Toporowski,
the article offers advice concerning avoidance of failure and the role of agents and delivery of third party quality.
stressed is the interconnected roles of agent and principal and importance of communication and quality systems
in heading off failure.Takes the less well understood path of investigating CSR failure in the food sector. The
approach used is agency theory in order to understand the quandary of delegated supply chain responsibility.

41
5. «The impact of corporate social responsibility in food industry in product-harm crises» by IoannisAs-
siouras, OzgeOzgen, and George Skourtis, The authors investigate the impact of CSR polices on attribution of
blame, brand evaluation, and consumer buying intention and add much needed understanding of the importance
of CSR in managing negative perceptions following crisis events in food; as well as being an import antecedent
assurance factor.It concerns the dangers of negative perceptions surrounding and following events.
6. «Consumers’ awareness of CSR in the German pork industry» by Monika Hartmann, Sarah Heinen, Sa-
brina Melis, and Johannes Simons, concerns the meat industry and specifically a German context, An interesting
finding is that although German customers are interested in and motivated by CSR in the meat sector, their reali-
sation is relatively new, in contrast perhaps with countries such as the UK, where the issues and attitudes were
sharpened by specific «crises» (Emerald insight, 2013).
7. «Corporate and consumer social responsibility in the food supply chain» by Louise Manning, develops
the concept of consumer social responsibility, arguing that if organizations do not fully engage with consumers,
CSR policies cannot be effective and will remain in the sole domain of corporate gift, consequently develops a
consumer responsibility/ CSR interaction model in order to develop theory.
References:
1. Backman, J. (1975), Social Responsibility and Accountability, New York University Press, New York, NY.
2. Bowen, H.R. (1953), Social Responsibilities of the Businessman, Harper & Row, New York, NY.
3. Crowther, D. and Jatana, R. (2005), «Is CSR proﬁtable?», in Crowther, D. and Jatana, R. (Eds), Representations of
Social Responsibility, Vol. 1, ICFAI University Press, Hyderabad.
4. Danaee Fard Hassan, Mohammad Reza Noruzi, (2013), A Research Paper on the Evolution of Corporate Social
Responsibility Enigma in the Middle of Accounting History in Iranian Private Companies; is there any Accounting Back-
ground or not?, III International Conference on Luca Pacioli in Accounting History and III Balkans and Middle East
Countries Conference on Accounting and Accounting History, 19-22 June 2013, Istanbul, Turkey.
5. Danaee Fard Hassan, Mohammad Reza Noruzi, (2013), Accounting Policy, Corporate Governance and Corporate
Social Responsibility: Understanding the Effects of Iranian National Accounting Policy on the Occurrence of Corporate
Social Responsibility; the Role of Accounting History and Best Practices, III International Conference on Luca Pacioli in
Accounting History and III Balkans and Middle East Countries Conference on Accounting and Accounting History, 19-22
June 2013, Istanbul, Turkey.
6. Emerald Insight (2013), available online at: http://www.emeraldinsight.com/journals.htm?articleid=17076525.
7. Farm Zero (2012), Corporate Social Responsibility (CSR) available online at: http://www.farm-zero.com/corpo-
rate-social-responsibility/.
8. Frederick, W.C. (1960), «The growing concern over business responsibility», California Management Review, Vol.
2, pp. 54-61.
9. Genier, Claudia, Mike Stamp, Marc Pfitzer, (2012), Corporate Social Responsibility in the Agrifood Sector: Har-
nessing Innovation for Sustainable Development, Prepared for the Food & Agriculture Organization of the United Na-
tions, Sponsored by Nestlé.
10. Obalola, Musa, (2008),»Beyond philanthropy: corporate social responsibility in the Nigerian insurance industry»,
Social Responsibility Journal, Vol. 4 Iss: 4 pp. 538-548.
11. Oguntade Adegboyega and Taiwo Mafimisebi, (2011), Journal of Sustainable Development in Africa (Volume 13,
No.3, 2011).

42
UDC 330.322.2:625(479.22)
rusudan papaskiri,
asocirebuli profesori
soxumissaxelmwifo universiteti, saqarTvelo
investirebis srulyofis gzebi saqarTveloSi
adgilobrivi kapitalis gasazrdelad xelisuflebam unda
gamonaxos,optimaluri gzebi da saSualebebi. statiaSi erT-erT aseT
RonisZiebad SemoTavazebulia safondo birJis ganviTareba. is unda
ganviTardes im donemde, rom saqarTvelos kompaniebi dainteresdnen
iq fasiani qaRaldebis ganTavsebiT, xolo mosaxleoba – maTi yidviT.
am gziT maT daugrovdebaT Semosavalic da gaezrdebaT danazogebic.
yvelasaTvis cnobilia, rom ekonomikis ganviTareba garkveul fulad
danaxarjs saWiroebs. es danaxarji an adgilobrivi an ucxouri
investiciebiT xorcieldeba.roca qveyanas adgilobrivi resursebi ara aqvs,maSin igi mTlianad
damokidebulia investiciebis gare wyaroebze.
statiaSi aRniSnulia, rom marTalia saqarTvelos ekonomikis mdgradi ganviTarebisTvis
sakmarisi sakuTari finansuri kapitali ara aqvs,magram igi mTlianad mainc ar unda daeyrdnos
ucxour investiciebs, radgan mas naklovanebebic gaaCnia _ ucxoeli investorebi investiciebs
abandeben ara iq, sadac saqarTvelos sWirdeba, aramed iq sadac met mogebas miiReben.
sakvanZo sityvebi: safondo birJa, kapitalis bazari, investicia, investori, ucxouri
investicia, danazogebi.
Sesavali
saqarTvelos ekonomikuri CamorCeniloba investiciebis simciriT aixsneba. inves-
ticiebi ekonomikuri zrdis aucilebeli pirobaa. swrafi da mdgradi ekonomikuri zr-
dis tempebis misaRwevad, yovelwliurad ekonomikaSi ganxorcielebuli investiciebis
moculoba mTliani Sida produqtis 30%-s unda Seadgendes [1, gv. 67]. aseT dros, dRes
arsebuli mdgomareobiT, saqarTveloSi dazogvis mTliani moculoba mTlian Sida
produqtTan mimarTebaSi Seadgens daaxloebiT 2,5%-s.
investiciebi warmoadgenen gafarToebuli kvlavwarmoebis politikisganxorcieleb
is,samecniero-teqnikuri progresis daCqarebis, produqciis konkurentunarianobis uz-
runvelyofis da xarisxis gaumjobesebis, ekonomikis struqturuli gardaqmnis, mrewv-
elobis aucilebeli sanedleulo bazis Seqmnis,socialuri sferos ganviTarebis,qvey-
nis Tavdacvisunarianobis da umuSevrobis problemebis gadaWris safuZvels.
ucxouri investiciebi saqarTveloSi
investiciebi gansakuTrebiT karg rols asruleben mikrodoneze. isini aucile-
belia sawarmoTa normaluri funqcionirebis uzrunvelsa¬yofad, biznes-subieqtebis
stabiluri finansuri mdgomareobis Sesanar¬Cuneblad. investiciebis gareSe SeuZle-
belia gamosaSvebi saqonlisa da gaweuli momsaxurebis konkurentunarianobis uzrun-
velyofa, aqtivebis SeZena da sxva.
investiciebi yvela qveyanas sWirdeba – ganviTarebulsac da ganvi¬Tarebadsac. is
gansakuTrebiT saWiroa sakuTari kapitalis ukmarisobis SemTxvevaSi. aseTi mdgo-
mareoba ki mraval qveyanas, da maT Soris, saqarTvelos aqvs. kapitalis naklebobas
gansakuTrebiT ganviTarebadi qveynebi ganicdian,siWarbes ki _ ganviTarebuli qveynebi.
amitomkapi¬tali maRalganviTarebuli qveynebidan CamorCenil, magram ganviTarebis po-
tencialis mqone qveynebSi miedineba. es orive qveynisTvis sasar¬gebloa.
saqarTvelo ganviTarebadi, Raribi qveyanaa. mas sakuTari investi¬ciebi ar hyofnis
da amitom investiciebis saagento aqtiurad muSaobs qveynis garedan investiciebis
mosazidad.
1991 wlidan, e. i. damoukideblobis mopovebis dRidan saqarTvelom farTod gauRo
kari ucxoel investorebs. Tavdapirvelad, qveyanaSi gamefebuli qaosis da Sidaomebis
gamo, maTi mxridan TavSekaveba iyo. Semdeg, qveynis TandaTanobiTi dalagebis kvalda-
kval, iwyo investiciebis Semosvla da 2008 wlis agvistomde, anu ruseT-saqarTvelos
omamde, mas zrdis tendenciac ki hqonda. magaliTad, 2006 wels Semovida 1190,4 mln aSS
dolari anu 2,6-jer meti, vidre 2005 wels, xolo 2007 wels – 2014,8 mln aSS dolari,
anu 1,7-jer meti, vidre 2006 wels[2]. 2008 wels Semovida mxolod 1564 mln aSS dolari,
2009 wels _ kidev ufro naklebi – 658,4 mln da a. S. (cxrili 1).

43
cxrili 1
ucxouri investiciebi saqarTveloSi (mln aSS dolari) [2]
ucxouri investici-
ebi mln aSS dol-
ari
dolari
dinamika (%-ad)
wina welTan 2008 welTan
2005 449,8 - -
2006 1190,4 263,1 -
2007 2014,8 175,2 -
2008 1564 77,6 -
2009 658,4 42,1 42,1
2010 814,5 123,7 52,0
2011 1117,2 137,2 71,4
2012 911,6 81,7 58,2
2013 914,4 100,3 58,3
rogorc cxrilidan Cans,ganxilul periodSi saqarTveloSi pridapiri ucxouri in-
vesticiebis yvelaze didi Semodineba dafiqsirda 2007 wels, rodesac Semovida 2014,8
mln aSS dolari, xolo yvelaze mcire _ 2009 wels _ 658,4 mln aSS dolari. arc am
bolo wlebSia ukeTesi mdgomareoba. 2014-2015 wlebis gasul periodSi dolarebSi
gamoxatulma ucxourma inevsticiebma im doziT iklo, rom es katast¬ro¬fulad dae-
tyo laris kurss dolarTan mimarTebaSi. aman gaaZvira saqoneli da isedac Raribi
mosaxleoba kidev ufro mZime mdgoma¬reobaSiCaayena. amas daemata ucxoeTSi dasaqme-
buli saqarTvelos moqalaqeebis samSobloSi fuladi gzavnilebis Semcirebac, rac
dasaqmebis sirTuleebma da iq arsebulma finansurma krizisma gamoiwvia.
ase rom, amJamad saqarTvelos ucxouri investiciebis mozidvis TvalsazrisiT didi
krizisi udgas. mTavrobam, kerZod, ekonomikis saministrom mimdinare wels SeimuSava
RonisZiebaTa sistema (magaliTad, SeRavaTian fasebSi saxelmwifo sakuTrebis obi-
eqtebis privatizeba da sxva), romlis gatarebis Semdeg saqarTveloSi saWiro raode-
nobis investiciebis Semodinebis imedi Cndeba. magram dadebiTTan erTad am sakiTxs
aqvs meore mxarec. ucxouri investiciebis mimRebi qveynisTvis, mocemul SemTxvevaSi,
saqarTvelosTvis, es mxare arasaxar¬bieloa, miuRebelia. misi Sinaarsi imaSia, rom
ucxoeli investori im sferoSi ki ar axorcielebs investirebas, romelic saqarT-
velos ganviTarebas an importCanacvlebas sWirdeba, aramed igi TviTon irCevs obi-
eqtebs da es obieqtebi, ZiriTadad, uZravi qonebaa (Senoba-nageboba, miwa), strategiuli
daniSnulebis obieqtebia (eleqtro¬sadgurebi, wiaRiseulis sabadoebi), safinanso seq-
tori (bankebis dafuZneba) da a. S.
Tu ra donis msesxebelia esa Tu is qveyana, amas angariSoben kapi¬ta¬lis (investi-
cia) da danazogebis mTlian Sida produqtTan procen¬tuli maCveneblebis sxvaobiT.
roca investiciebi sWarbobs danazogebs, maT Soris sxvaobiT qveyana msesxeblad gvev-
lineba da _ piriqiT. cxrili 2 gviCvenebs, rom aSS msesxebeli qveyanaa. misi wminda
sesxi 3,6%-ia mTliani Sida produqtis mimarT. iaponia piriqiT _ gamsesxebeli qveyanaa
(2,8% mTlian Sida produqtTan). evrokavSiric gamsesxebeli qveyanaa.
cxrili 2
sazRvargareTis qveynebis maCveneblebi mTlian Sida produqtTan investiciebis da
danazogebis Sefardebaze (%) [3, gv. 20]
qveynebi investicia danazogi
gadaxra (- wminda kred-
itia, + wminda sesxia)
aSS 18.8 15.2 +3.6
evrokavSiri 20.0 20.5 -0.5
iaponia 22.9 25.7 -2.8
ganviTarebadi qveynebi 26.5 26.9 -0.4
rac Seexeba saqarTvelos, misi mTliani kapitali mTliani Sida produqtis 30,8%-
ia, xolo danazogi _ 6,7%. maT Soris sxvaoba _ 24,1% aris wminda sesxi [1, gv. 68], e. i.
saqarTvelo msesxebeli qveyanaa.

44
Sida danazogebis dagroveba saqarTveloSi
zemoaRniSnulidan gamomdinare, saqarTvelom orientacia mxolod ucxour inves-
ticiebze ki ar unda aiRos, aramed unda gaaZlieros muSaoba imisTvis, rom gaizardos
Sida danazogebias dagroveba, anu Sida inves¬ticia. amJamad globaluri konkuren-
tunarianobis 2013-2014 wlebis angariSis mixedviT, saqarTvelos mTliani erovnuli
danazogebis kompo¬nentSi 98-e adgili ukavia, xolo adgilobrivi kapitalis bazrebze
finansebis xelmisawvdomis komponentSi _ 126-e adgili [1, gv. 68]. ra Tqma unda, es cudi
maCveneblebia.
investiciebsa da danazogebs Soris sxvaobis dasafinanseblad ar kmara mxolod
ucxouri kapitalis Semodinebis waxaliseba. piriqiT, meti aqcenti Sida danazogebis
waxalisebaze unda gakeTdes, mxedvelobaSi gvaqvs rogorc saxelmwifo, ise kerZo
danazogebi. saxelmwifo danazo¬gebis gazrdis mizniT saqarTvelos xelisuflebam
unda ganaxorcielos fiskaluri konsolidaciis Tanmimdevruli politika. klebadi
da mdgradi deficitis uzrunvelyofiT saxelmwifo SeZlebs danazogebis gazrdas
qveyanaSi. rac Seexeba kerZo danazogebs,maT zrdas xels uSlis mosaxleobis siRaribe,
magram saqarTveloSi aris fena, romelTac Warbi kapitali aqvT, magram ar `etrfian~
bankebs fulis Sesanaxad, radgan depozitis procenti saqarTveloSi Zalze dabalia
(10-12% weli¬wadSi). saxelmwifo unda Caerios komerciuli bankebis saqmianobaSi da
dauwesos depozitebis procentis qveda zRvari da kreditebis procentis zeda zRvari.
depozitis procentis qveda zRvari wliurad 18% mainc unda iyos. aseT SemTxvevaSi
ara Tu mosaxleobis mdidari fena, aramed saSualo fenac ki Semosavlis, miRebis
mizniT, kerZo pirebze ki ar gaasesxebs Tavis danazogs, aramed ganaTavsebs bankSi.
ufro metad unda waxalisdes grZeli vadiT (10 da meti weli) depozitis ganTavseba
bankebSi. Cveni azriT, misi saprocento ganakveTi 20-22 procenti unda iyos weliwadSi.
Tu es RonisZiebebi ganxorcielda, maSin qveyanaSi gaizrdeba investiciebis moculoba
da Seiqmneba safinanso resursebze xelmisawvdomobis grZelvadiani da stabiluri
baza.
adgilze investiciebis bazis gafarToebis kargi wyaroa safondo bazris (birJis)
ganviTareba. saqme isaa, rom saqarTveloSi vera da ver ganviTarda safondo birJa.
saqarTveloSi birJa ki arsebobs,magram susti,ganuviTarebeli. igi rom ganviTarebuli
iyos da kompaniebi iq anTavsebdnen fasian qaRaldebs, maT gamouCndebodaT myidvelebi,
ris Sedegadac kompaniebs aRar dasWirdebodaT bankebidan kreditebis aReba. amis
garda, am fasian qaRaldebis myidvelebsac am kompaniebidan Semouvi¬dodaT dividendi,
rac gazrdida maT danazogebs.
Cveni azriT,saqarTveloSi arseboben iseTi prestiJuli kompaniebi,romelTa aqciebs
siamovnebiT iyidis mosaxleoba.aseTebia: `nataxtari~, marneulis kombinati, `zedazeni~,
`yazbegi~, `koka-kola~, `kumisi XXI saukune~, `kula~ da sxvebi. saqarTvelos safondo
birJaze gamarTul vaWrobebSi maT TavSekavebas vxsniT Semdegi mizeziT:
1. birJisgan sargeblobis informaciis deficiti (gauTviTcnobie¬reba);
2. birJaze Sesvlis barierebis sirTule;
3. garigebebis maRali Rirebuleba sabanko garigebebTan SedarebiT.
4. 90-ian wlebSi saqarTveloSi Camoyalibebuli msgavsi birJebis _ kavkasiis birJa,
Tbilisis birJa da sxvebi _ muSaobis cudi istoriuli gamocdileba.
es problemebi TavisiT droulad ver moixsneba, Tu saxelmwifo masSi aqtiurad ar
Caereva. ase rom,Cven vayenebT winadadebas,rom saqarTvelos safondo birJa ar iyos mx-
olod TviTregulirebadi struq¬tura.mas am etapze saxelmwifo unda aregulirebdes.
saxelmwifom unda gaamartivos birJaze Sesvlis barierebi, saxelmwifom unda gaaum-
jobesos finansuri ganaTleba qveyanaSi, aamaRlos maTi informirebuloba rogorc
fasiani qaRaldebis Taviseburebebis, ise aqcionerTa uflebebis Sesaxeb.
amis garda, migvaCnia, rom saqarTvelos xelisuflebam unda Camoayalibos safondo
vaWrobis maregulirebeli saxelmwifo organo (rogorc aqvT komerciul bankebs,ener-
getikas da sxvebs), romelic daicavs bazars spekulaciuri garigebebisgan. aqve gvinda
davamatoT am saqmeSi reklamis didi roli. saqarTvelos mosaxleoba faqtiurad ar
icnobs am struqturas da misgan misaReb potencialur sikeTes. Reklama ZviradRire-
buli siamovnebaa. rogorc Cans, TviT safondo birJa, romelic q. TbilisSi funqcioni-
rebs, aseT xarjebs ver eweva. Cveni azriT, radgan es saqveyno saqmea, reklamis xarjebi
saxelmwifom unda aiRos Tavis Tavze.es ar iqneba xangrZlivvadiani, roca mosaxleo-
bac da kompaniebic gaigeben safondo vaWrobis sikeTes, isini CaerTvebian masSi da
reklamac aRar iqneba saWiro.

45
sarwmuno wyaros cnobiT, `axali, mdidari qarTvelebi~ sazRvarga¬reTis safondo
birJebze (niu-iorkis, londonis, tokios da sxvebis) vaWroben, anu abandeben fuls emi-
tenti-firmebis aqciebSi im imediT,rom maTi kursi aiwevs da mogebas miiReben. mtkiced
gvjera, rom es pirovnebebi samamulo safondo birJaze TamaSisganac ar Seikaveben
Tavs Tu birJa iqneba sando, jansaRi garigebebis da stabiluri momavlis mqone. amis
garanti mxolod saxelmwifo unda iyos. saqarTvelos mosax¬leobam imdeni simware
naxa 90-ian wlebSi Seqmnili birJebisagan,rom igi am saqmeSi kerZo pirebs aRar endoba.
Cven ukve aRvniSneT,rom adgilobrivi kapitalis bazris meSveobiT finansebze wvdo-
mis mdgomareobiT saqarTvelo dRes msoflioSi 126-e adgilzea. saqarTvelos social-
ur-ekonomikuri ganviTarebis strategiaSi _ `saqarTvelo _ 2020~ gaTvaliswinebulia
2020 wlisTvis misi 75-e adgilze gadanacvleba [1, gv. 80]. amaSi, komerciuli bankebis
garda, didi roli, iqneb _ upiratesic ki, saqarTvelos safondo birJam unda Seasru-
los.
vimeorebT, es moxdeba mxolod saqarTvelos xelisuflebis aqtiurobiT da Zalisx-
meviT.
daskvna
amrigad, statiaSi ganxilulma investiciuri resursebis mobili¬zebis sakiTxma sa-
Sualeba mogvca gagvekeTebina daskvna imis Sesaxeb, rom saqarTvelos saWiro tempiT
ekonomikuri zrdisTvis ara aqvs saTanado resursebi, kerZod, investiciebi _ ucxouri
investiciebis Semodinebam 2008 wlis agvistos omis Semdeg mniSvnelovnad iklo da
dResac grZel¬deba.adgilobrivi investiciebi ki qveyanas sakmarisi moculobiT arc
manamdehqonda.
literatura:
1. saqarTvelos socialur-ekonomikuri ganviTarebis strategia, saqarTvelo _ 2020,
Tb., 2013.
2. www.Geostat.ge statistikuri informacia sagareo vaWroba da pirdapiri investiciebi.
3. uruSaZe g., ucxouri investiciebi da saqarTvelos ekonomikis ganviTarebis gzebi,
Tb., 2015.

46
UDC 658.15
larisa TakalanZe,
profesori, soxumis saxelmwifo universiteti,
saqarTvelo
menejeris moqmedeba ekonomikuri riskis pirobebSi
Cveni codna mosalodneli Sedegebis Sesaxeb SeiZleba dava-
jgufoT Semdegnairad: sruli codna mimdinare sawarmoo-eko-
nomikuri procesebisa da movlenebis Sesaxeb, albaToba mosa-
lodneli Sedegebisa da gaurkvevloba Sedegebis xasiaTisa da
raodenobis Sesaxeb.
sruli codna iZleva imis saSualebas,rom zustad ganvsazRv-
roT movlenaTa mosalodneli ganviTareba. ekonomikaSi, gansa-
kuTrebiT zogierT dargSi (magaliTad, soflis meurneobasa da agrobiznesSi) sruli,
amomwuravi codna praqtikulad gamoricxulia. menejers rom SeeZlos momavali gan-
viTarebis sruli ganWvreta, arsebiTad gamartivdeboda investiciisa da kapitalur
dabandebaTa ekonomikuri efeqtianobis gaangariSebis meTodika.
stoqastika anu riski, dafuZnebulia albaTobis Teoriaze. arsebobs riskisa da mo-
lodinis gaangariSebis sakmaod vrceli Teoria da igi calke ganxilvis sagania,raSic
farTod gamoiyeneba maTematikur-kibernetikuli teqnika da teqnologia. Cven aq Semo-
vifarglebiT mxolod zogadi praqtikuli da meTodologiuri xasiaTis mimoxilviT.
momavali sameurneo-ekonomikuri situacia SeiZleba ganvWvritoT sandoobis gansaz-
Rvruli xarisxiT. Tu, magaliTad, movlena meordeba 10 Teoriuli SesaZleblobidan
9-jer, amboben, rom dadebiTi Sedegis albaToba 90%-s Seadgens. amgvarad, SeiZleba
gaviangariSoT biznesTan da sawarmoo – ekonomikur saqmianobasTan dakavSirebuli
mravali
movlena da amiT mivuaxlovdeT mosalodneli Sedegis sizustes. rac Seexeba mra-
val gauTvaliswinebel faqtorsa da movlenas, maTze agebuli gadawyvetileba xSirad
efuZneba intuiciasa da subieqtur Sefasebebs.
Sedegebis gaurkvevlobaze saubroben im SemTxvevaSi, rodesac mmarTvelobiTi
gadawyvetilebis damuSavebisa da miRebis dros SeuZlebelia empiriulad (cdiT miRe-
buli codna) gaviangariSoT ekonomikuri faqtorebisa da maTi parametrebis gavlena
saboloo Sedegebze. aseT SemTxvevaSi (gansakuTrebiT, rodesac gadawyvetilebis miRe-
ba droSi gansazRvrulia) menejeri iZulebulia, gadawyvetileba miiRos subieqturad,
ganWvritos momavali situacia arasakmaris monacemebze dayrdnobiT. gaurkvevlobas
ZiriTadad qmnis bazris sferoSi mimdinare movlenebi, sabazro koniunqtura, bunebriv-
klimaturi faqtorebi, politikuri movlenebi da a.S. gaurkvevloba SeuZlebelia gavi-
angariSoT statistikuri meTodebiT,magram unda gamoviyenoT specialistis (dagegmvis
dargSi) gamocdileba,misi intuicia. biznesis praqtikaSi menejeri aq CamoTvlil meTo-
debs kompleqsurad unda iyenebdes da maqsimalurad gamoricxavdes moulodnelobis
uaryofiTi zemoqmedebis SesaZleblobebs.
amitom sabazro ekonomikis pirobebSi didi mniSvneloba aqvs riskis faqtoris gaT-
valiswinebas. moqmedeba sameurneo riskis pirobebSi damokidebulia mmarTvelobiT
xelovnebaze, menejeris unarze – gabedulad SearCios yvelaze xelsayreli alterna-
tiva, srulad gamoiyenos rogorc Teoriuli codna, aseve praqtikuli gamocdileba da
intuicia. movlenebi, romelsac menejeri awydeba Tavis saqmianobaSi, SeiZleba misgan
umarTavic iyos da moulodnelic. informaciuli gaurkvevlobis pirobebSi mas erT-
gvari riskis gawevac unda SeeZlos. riskis mizezi SeiZleba iyos bazarze fasebis mou-
lodneli zrda an Semcireba,saxelmwifos mier iseTi sakanonmdeblo aqtebis SemoReba,
romelic cvlis sawarmos politikas, stiqiuri movlenebi, socialuri Zvrebi da a.S.
sawarmoo riski niSnavs arasasurvel mosalodnelobas informaciuli gaurkvevlobis
pirobebSi. es faqtori arsebiTia mmarTvelobiTi gadawyvetilebebis miRebis dros.
gaurkvevloba moiTxovs windaxedulobas resursebis mozidvasa da gamoyenebaSi,
sesxebis aRebisas. magaliTad, Tu kreditorebi Tvlian, rom sesxis gacema dakavSire-
bulia riskTan, maT SeuZliaT, Seamciron kreditis odenoba, gazardon ganakveTis pro-
centi,gazardon sagarantio moTxovnebi,an Seamciron sesxis dafarvis vadebi. da mainc,
unda aRvniSnoT, rom samecniero-teqnologiuri progresis miRwevaTa mizanmimarTuli

47
danergva sameurneo riskis moqmedebas sul ufro marTvads xdis.
magram, sanam arsebobs riskis faqtori, misi moqmedebis meqanizmi, igi mudmivi Seswav-
lis sagani unda iyos. arsebobs riskis Semdegi saxeebi:
– sawarmoo riski. igi ganpirobebulia warmoebis pirobebis SecvliT, rodesac icv-
leba klimaturi pirobebi, samuSao Zalaze, materialur resursebze moTxovnileba, te-
qnikis gamoyenebis vadebi, produqciis xarisxi da a.S.
– sabazro riski. riskis es saxe gamowveulia produqciasa da warmoebis faqtore-
bze fasebis moulodneli cvlilebiT. fasebis mudmivi cvlileba moqmedebs saqonlis
moTxovna-gasaRebis mdgomareobaze.
– finansuri riski. igi dakavSirebulia warmoebis aqtivebis finansur uzrunvelyo-
fasTan. sasesxo kapitalis zrda, fuladi saxsrebis gauTvaliswinebeli moZraoba qm-
nis valebis drouli dafarvis safrTxes.
– SeuTavseblobis, anu daZvelebis riski. mosalodnelia iseTi situaciis Seqmna,
roca warmoebis tradiciuli xerxebi da meTodebi axlad danergili teqnologiisadmi
Seusabamoni arian.
– ubeduri SemTxvevis gamo zaralis riski. aq igulisxmeba mosalodneli zarali
xanZris, stiqiur ubedurebaTa, gaqurdvis, avariebis da a.S. SemTxvevebSi, romlebic ris-
kis gawevis sakmaod gavrcelebuli mizezebia.
– iuridiuli riski. menejeris saqmianobaSi erT-erTi faqtoria sakanonmdeblo
normebisa da samTavrobo programebis moulodneli cvlileba.
– riskis subieqturi faqtori. igi warmoiSoba adamianis xasiaTis, qcevis, janmrT-
elobis mdgomareobis gamo. amis magaliTia saWiro Semsruleblis dakargva yvelaze
sapasuxismgeblo da daZabuli Sromis periodSi, saqmiani partnioris mxridan piris
gatexva, avadmyofoba, Semsruleblis interesebis Secvla sxvadasxva mizezis gamo.
fsiqologebi miuTiTeben, rom xSirad sameurneo xelmZRvaneli saTanadod ver af-
asebs an saerTod ugulebelyofs riskis rols. aseT SemTxvevaSi Sedegi SeiZleba
sakmaod mZime iyos.
Cven ar SevudgebiT imis konkretuli magaliTebis moyvanas, Tu rogori mmarTvelo-
biTi gadawyvetileba unda miiRos menejerma sxvadasxva alternativis pirobebSi da
TiToeuli gadawyvetilebis albaTobas ra koeficienti miesadageba. aRvniSnavT mx-
olod ramdenime rCevas,romelTa gaTvaliswineba sasargeblo iqneba nebismieri rangis
menejerisaTvis:
1. mmarTvelobiTi gadwyvetilebis analizi arsebuli alternativebis, SesaZlebel
garemoebaTa da mosalodneli Sedegebis gaTvaliswinebiT.
2. mosalodnel movlenaTa albaTobis, maTi Sedegebis Sefaseba.
3. riskis gawevis mimarT damokidebulebis gansazRvra, finansuri SesaZleblobebis
gaTvaliswineba.
4. iseTi meTodebis SemuSaveba, riTac SesaZlebeli iqneba riskis gakontroleba.
unda aRiniSnos, rom menejeris saqmianobaSi gamocdileba, teqnikur-teqnologiuri
da ekonomikuri ganaTlebis done, xelmZRvanels exmareba movlenebis sworad ganWvre-
taSi, imis gansazRvraSi, Tu rogor imoqmedebs esa Tu is movlena saboloo Sedegebze,
an ramdenad didia ama Tu im movlenis albaToba.
Tu movlenis efeqti da albaToba umniSvneloa, SeiZleba igi ugulebelvyoT da
piriqiT _ kargad unda iqnes Seswavlili da Sefasebuli mniSvnelovani movlenebi.
magram, rogor moviqceT Tu movlena umniSvneloa, xolo misi albaToba maRali, an misi
gavlena sawarmoo Sedegebze didia, magram albaToba – dabali. ai aqaa saWiro swored
kompiuteruli teqnikis gamoyeneba Sesabamisi programebis gaTvaliswinebis safuZvel-
ze, saTanado kvalifikaciis eqspertTa samsaxuris gamoyeneba.
Zalze arsebiTia menejeris damokidebuleba riskis mimarT, vinaidan mmarTvelobiTi
gadawyvetileba,ra rangisac ar unda iyos,yovelTvis Seicavs riskis elementebs. didi
mniSvneloba aqvs imas, Tu menejeri romel alternativas aZlevs prioritets. yovel
xelmZRvanels Taviseburi midgoma da sarisko situaciaSi gansxvavebuli moqmedeba
axasiaTebs. TiToeuli maTganis sarisko pirobebi damokidebulia sawarmos finansur
mdgomareobaze, miznebsa da potencialur Semosavlebze. rac ufro Zlieria sawarmo,
an saerTod menejeris obieqti, miT ufro Tamamad midis igi riskze. aq mniSvnelovani
roli eniWeba mis xasiaTs – optimistia is Tu pesimisti, SeuZlia Tu ara riskis gaw-
eva. marTvaSi adamianTa erTi jgufic aRwevs xolme warmatebas da meorec, magram op-
timistebi ufro Tamamad emxrobian da aitaceben yovelive progresuls. risks Tavs
aridebs ufro konservatiuli xasiaTis menejeri. mas urCevnia Tavisi kapitali daaban-
dos sando,saimedo saqmeSi da uars ambobs Zalze saTuo mogebaze. amitom igi winaswar

48
debs xelSekrulebebs, hqmnis sadazRvevo garantiebs moulodneli danakargebis Tavi-
dan asacileblad, Tanaxmaa saSualo, magram garantirebuli mogebis miRebaze.
moqmedebis xasiaTis mixedviT,sawinaaRmdego polusze dgas riskiani biznesmeni,ada-
miani,romelic mzadaa wavides riskze mogebis Tundac sul umniSvnelo zrdis miRebis
mizniT.
am ukiduresobasTan erTad arsebobs riskis pirobebSi moqmedebis mesame gzac – ris-
kis kontrolis (marTvis) SesaZleblobis gamoyeneba. ganvixiloT es SesaZleblobani.
biznesis gare ekonomikuri pirobebisadmi Sesabamisoba niSnavs sawarmos unars
moaxdinos Sesabamisi cvlilebebi da koreqtirebebi gare situaciisa da arasasurvel
cvlilebaTa uaryofiTi ekonomikuri Sedegebis Semcirebis mizniT. aseTi RonisZie-
bebis gatareba, rogorc wesi, damatebiT xarjebTanaa dakavSirebuli. amitom gaweuli
danaxarjebi unda SevafasoT maTi ekonomikuri mizanSewonilobis mixedviT. sawar-
moo Semgueblobis erT-erTi magaliTia sawarmos teqnikisa da mowyobilobaTa mra-
valmiznobrivi gamoyenebis SesaZleblobaTa gaTvaliswineba. riskis Sesamcireblad
SeiZleba gamoviyenoT warmoebis diversifikaciac, rac niSnavs SeTanwyobili dargebis
saxeobaTa gafarToebas. diversifikacia iZleva met Sedegs sawarmoo riskis Sesamci-
reblad maSin, rodesac iseT dargebs SevaTanwyobT erTmaneTTan, romlebic sxvadasx-
vanairad reagireben sabazro koniunqturasa da gansxvavebuli resursebis mozidvis
SesaZleblobaze. rodesac sxvadasxva saxis saqonels fasebis cvlilebebis urTierT-
sawinaaRmdego dinamika axasiaTebs, anu rodesac erT-erTis fasi ecema, gamowveuli da-
nakargebis kompensireba xdeba sxva saxis saqonelze fasebis momatebiT.
marTvis organizaciis maRali donec dadebiTad moqmedebs zogierTi sawarmoo ris-
kis gawevis aucileblobaze. aseve didi mniSvneloba aqvs aucilebeli sawarmoo mara-
gis winaswar Seqmnas, Tumca es RonisZieba damatebiT danaxarjebTanaa dakavSirebuli.
sabazro strategia. sabazro danakargebis safrTxis winaaRmdeg brZola SeiZleba
ramdenime gziT. SeiZleba winaswar daidos xelSekruleba ama Tu im produqciis re-
alizaciaze gansazRvruli fasiT. marTalia,am dros ikargeba mogebis namatis miRebis
Sansi, magram samagierod, danaxarjebi da resursebis gamoyeneba-ganawilebis procesi
stabiluri xdeba.
finansuri marTvis stretegia. menejerebi finansuri riskis Semcirebis mizniT xSir-
ad didi odenobiT fondebs inaxaven salikvidacio, anu swrafi realizaciis formiT.
es niSnavs fondebis gamoyenebis iseT marTvas, rodesac SesaZlebelia maTi saqmeSi op-
eratiulad CarTva. salikvidacio fondebs miekuTvneba saxelmwifo obligaciebi, Sem-
naxveli salaros sertifikatebi, mza produqciis maragi, naRdi fuli. aseTi fondebis
arseboba menejers saSualebas aZlevs moqnilad moaxdinos reagireba gauTvaliswineb-
el danaxarjebze, an axal sainvesticio SesaZleblobaTa dauyovnebliv realizaciaze.
zogjer sawarmoSi inaxaven kreditis nawils. misi gamoyeneba SeiZleba mimdinare wli-
uri xarjebis dasafaravad, xolo Tu darCa Tanxis nawili _ axal amocanaTa Sesas-
ruleblad.
sawarmoo saqmianobis stabiluroba ufro myari xdeba korporaciaTa (anu sxva
saxis gaerTianebaTa) SeqmniT, romlebSic Sedis mTlianad an nawilobriv calkeuli
sawarmos qoneba. es meTodi xSirad gamoiyeneba iseT dargebSi, sadac biznesis riski
maRalia. am dros pasuxismgebloba korporaciaSi riskis uaryofiT Sedegebze nawil-
deba masSi Sesul wevr – sawarmoTa Soris, gaerTianebaSi Tanamonawileobis wilis
mixedviT.
informaciis uzrunvelyofa. didi odenobiT sando informacia arsebiTad amcirebs
risks. informaciis miRebis ZiriTadi wyaroebia:
1. sawarmoo Sedegebis sistematiuri registracia;
2. sawarmoo simZlavreebis gamoyenebis Sesaxeb Canawerebi;
3. gasuli periodis fasebis diagramebi, fasTa tendenciebis gansazRvrisaTvis;
4. bazris ganviTarebis perspeqtivis Sefasebani;
5. mimdinare finansuri angariSebi faqtiuri da gegmiuri danaxarjebis Sedarebisa
da kontrolisaTvis;
6. samecniero-kvleviTi xasiaTis informacia;
7. teqnologiuri da ekonomikuri xasiaTis normativebi da wesebi.
dazRveva. menejeri xSirad arCevanis winaSea – an TviTon unda aiRos sakuTar Tavze
sameurneo riski, an igi gadasces sxva organizacias (kompanias). am azriT, dazRveva
SeiZleba ganvixiloT,rogorc SesaZlebel mniSvnelovan danakargTa Tavidan acilebis
gza mcire danaxarjebis gawevis sanacvlod.

49
riskis gawevis Sesaxeb yovelive zemoTqmulidan gamomdinare,SeiZleba ase davaskvnaT:
rogori mondomebiTac ar unda Catardes winaswari Sefaseba, axali teqnologia Yyov-
elTvis risks ukavSirdeba. asxvaveben absolutur da SedarebiT risks. riski axlad-
Seqmnili sawarmosaTvis SeiZleba damRupveli aRmoCndes,xolo gigantisaTvis – umniS-
vnelo. amitom yovelTvis ganisazRvreba SedarebiTi riski. Tu riskis sakiTxi mZimea
erTi sawarmosaTvis (firmisaTvis), maSin SeiZleba igi ganawildes ramdenimes Soris.
saWiroa mxolod im azrs SeveguoT, rom warmatebis SemTxvevaSi, saWiro gaxdeba xel-
fasis gadaxdis da agreTve mogebis gadanawileba am sawarmoebs Soris. rogorc wesi,
partnioris Zebna xdeba im sawarmoebsa da kompaniebs Soris, romlebsac aqvT samuSao
Zala, informacia bazris mdgomareobisa da Taviseburebebis Sesaxeb da sakmarisi fi-
nansuri saSualebani siaxleTa dasanergad.
riskis xarisxis Semcirebis sxva meTodia teqnologiis danergvis daxvewili meqa-
nizmisa da sxva upiratesobebis mqone kompaniebis SeZena. riskis Sesamcireblad sa-
sargebloa gare konsultant-eqspertebis mowveva im viwro dargSi,sadac riski Zalian
didia. bolos, siaxleTa danergvaSi riskis Semcirebis qmediTi meTodia Zalian viwro
kategoriis momxmarebelze orientireba, romlebic swrafad exmaurebian yovelgvar
siaxles. rogorc Cans,arsebobs riskis Semcirebis uamravi meTodi,magram mis Semcire-
baSi mTavaria ara mkurnaloba,aramed misi profilaqtika. amitom siaxleTa danergvamde,
damuSavebis adreul stadiaze, saWiroa aRmovaCinoT «viwro» adgilebi da riskis wy-
aroebi, fxizlad SevafasoT sawarmos SesaZleblobebi (kvalificiuri samuSao Zalisa
da sxva resursebis maragi), davamuSavoT programis ganmxorcielebis alternatiuli
varianti, SesaZleblobis farglebSi gaviTvaliswinoT yovelgvari moulodnelobani.
gamoyenebuli literatura:
1. baraTaSvili e., l. TakalanZe, menejmenti da administrireba, Tb., 2011
2. Казначеева Э. В. Управление в условиях неопределённости. – Москва: ВШЭ, 2014. – 148 с
3. Мадера, А.Г. Риски и шансы: неопределенность, прогнозирование и оценка [Текст] / А.Г. Мадера. – М.:
УРСС, 2014. – 448 с.

50
глобальна, національна
та регіональна економіка
УДК 330.354+316.43
КОНІЩЕВА Наталія Йосипівна,
доктор економічних наук, професор, Україна
ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНОГО
РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
В ІННОВАЦІЙНО ПЕРСПЕКТИВНИХ МІСТАХ
Проаналізовано основні тенденції прогресивного соціального розвитку, ви-
значено перелік стратегічних чинників соціального розвитку та економічного
зростання. Обґрунтовано можливість нарощування науково-інноваційного по-
тенціалу вищих навчальних закладів та необхідність підвищення їх ролі в фор-
муванні інформаційно-освітньо-виховного простору та вирощуванні соціально-
го капіталу в інноваційно перспективних містах як центрах економічного зростання, концентрації економічної
та інноваційної активності з метою підвищення конкурентоспроможності регіонів та поширення позитивних
тенденцій розвитку.
Ключові слова: соціальний розвиток, економічне зростання, інноваційно перспективні міста, економіка
знань, соціальна відповідальність, соціальне партнерство, соціальний капітал, інноваційна інфраструктура, ін-
формаційно-освітньо-виховний простір міста, науково-інноваційний потенціал.
Постановка проблеми. Метою Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», яку схвалено указом Пре-
зидента України від 12 січня 2015 р. №5/2015, є «впровадження в Україні європейських стандартів життя
та вихід України на провідні позиції у світі». Для проведення структурних реформ та, як наслідок, підви-
щення стандартів життя, «Україна має стати державою з сильною економікою та з передовими інновація-
ми» [1]. Це потребує пошуків якісно нових чинників соціального розвитку, адекватних викликам світу, що
радикально змінюється, та розробки стратегії соціального розвитку, яка базується на синергії їх взаємодії.
Визначення нових чинників і моделей соціального та економічного розвитку країни, окремих регіонів
і міст здійснюється в умовах кардинальних змін його законодавчого забезпечення. Оскільки реформа
державного управління в Україні передбачає «відхід від централізованої моделі управління в державі,
забезпечення місцевого самоврядування та побудову ефективної системи територіальної організації вла-
ди», актуалізуються питання розробки стратегій соціального розвитку на регіональному та місцевих рів-
нях, а також, у містах, яким притаманна можливість організації унікальної взаємодії чинників розвитку
на основі активізацій партнерських взаємовідносин між органами влади та місцевого самоврядування,
бізнес-середовищем, громадянським суспільством. В першу чергу, це інноваційно перспективні міста,
які мають на своїй території університети, вищі учбові заклади, науково-дослідні організації.
Незважаючи на постійну увагу сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених до концептуальних про-
блем соціального розвитку, тенденції політичного, соціального, економічного, екологічного, культурно-
го життя суспільства вимагають пошуків нових пріоритетів і завдань щодо розробки його стратегій у міс-
тах, які є центрами соціального та економічного розвитку на основі концентрації економічної активності.
Виходячи з вищенаведеного, метою даного дослідження є наукове обґрунтування стратегічних чин-
ників соціального розвитку інноваційно перспективних міст на основі економічного зростання за ра-
хунок більш ефективного використання власного потенціалу, реалізації своїх конкурентних переваг та
міжрегіонального співробітництва.
Для досягнення мети дослідження сформульовано наукові завдання: узагальнити прогресивні
трансформації сучасного суспільства та тенденції соціального розвитку; в рамках державної концеп-
ції підвищення ролі та можливостей міст у розвитку регіонів обґрунтувати особливу роль інноваційно

51
перспективних міст, які мають на своїй території університети, вищі учбові заклади, науково-дослідні
організації, наукоємні високотехнологічні виробництва; визначити перелік основних чинників прогре-
сивного соціального розвитку інноваційно перспективних міст та їх економічного зростання; обґрунту-
вати шляхи та форми залучення науково-інноваційного потенціалу закладів вищої освіти до вирішення
проблем соціального та економічного розвитку міста на основі взаємовигідних партнерських відносин;
уточнити та доповнити перелік платних послуг вищих навчальних закладів.
Виклад основного матеріалу дослідження. Існує багато трактовок поняття «соціальний розвиток».
В цілому його можна розглядати як суттєві якісні та кількісні прогресивні трансформації суспільства на
основі змін системи цінностей, які сприятимуть появі нових політичних, соціальних, економічних, духо-
вних процесів і відносин та формуванню відповідних норм, законодавства, організаційно-економічних
інститутів.
«Глибока криза національної економічної моделі зумовила критичний рівень системних проблем со-
ціального розвитку» [2, с. 59]. В першу чергу, це стосується погіршення стану людського капіталу та не-
ефективного використання трудового потенціалу внаслідок розриву між потребами ринка праці та сис-
темою підготовки фахівців, що призводить до професійної нереалізованості працездатного населення.
За Індексом соціального розвитку, розрахованого Американською неурядовою організацією Social
Progress Imperative, Україна у 2015р. зайняла 62-е місце серед 133 країн (Білорусь – 66, Молдова – 70,
Росія – 71 місця). Він базується на оцінці трьох основних напрямів: задоволення базових потреб, основи
добробуту та можливості розвитку. Індекс соціального розвитку дозволяє визначитися з пріоритетами
подальшого розвитку держави. Якщо в сфері доступності вищої освіти, медичного забезпечення та хар-
чування Україна демонструє відносно високі показники, то на критично низькому рівні знаходяться стан
здоров’я громадян (132-е місце), стан довкілля (120-е місце), рівень свободи життєвого вибору (126-е
місце), рівень корупції (115-е місце) [3].
Через розрахунок 52 абсолютних та відносних показників Індекс соціального розвитку дозволяє зро-
бити оцінку розвитку суспільства у порівняні с іншими країнами, визначитися із стратегічними напряма-
ми вирішення питань, які можуть дати поштовх для економічного розвитку. Наприклад, згідно зі Страте-
гією сталого розвитку «Україна-2020», за 2015–2020 рр. за індексом сприйняття корупції Україна увійде
до 60 кращих держав світу; середня тривалість життя за розрахунками Світового банку підвищиться на
3 роки; валовий внутрішній продукт за паритетом купівельної спроможності у розрахунку на одну особу
зросте до 16 тис. доларів США [1] (у 2013 р. – 5,717 тис. доларів).
Некерований, спонтанний характер глобалізації, науково-технологічної та комунікаційної революції
сприятиме прискоренню формування єдиного інформаційного, освітнього, культурного, соціального,
економічного, політичного простору, на якому кожна країна знаходить своє місце. При побудові ідеоло-
гії національної ідентичності в контексті глобальних тенденцій, народ країни мусить не тільки «шукати
своє місце у відповідних ієрархіях і рейтингах продуктивності і освіченості, здатності до творчості», а
презентувати у світовому інформаційному просторі «життєвий проект держави як уособлення докорін-
них прагнень її громадян («національна мрія»)» [4, с.52].
Суспільство потребує відчутного поступу в оновленні базових цінностей: забезпечення соціальної
справедливості, гарантування прав і свобод громадян. «Визначення шляхів розвитку країни має відбува-
тися на засадах консолідованості громадянського суспільства на основі широкого суспільного діалогу,
предметом якого мають стати засадничі принципи нових моделей розвитку». Подолання системної кри-
зи передбачає «послідовне вирішення на засадах інституційного оновлення суперечностей суспільного
розвитку (фактично побудову нової моделі суспільства). Отже, йдеться про певний суспільний діалог,
що має вестися стосовно характеристик і способів побудови нової моделі розвитку, здатної стати точкою
реконсолідації суспільства» [2, с. 66, 68, 70, 125].
Трансформація стратегічних пріоритетів та цілей суспільного розвитку в Україні, тобто зайняття
провідних позицій у світі задля впровадження європейських стандартів життя, обумовлює здійснення
широкого кола реформ та програм згідно зі Стратегією сталого розвитку «Україна-2020»: відхід від цен-
тралізованої моделі управління в державі, необхідність побудови ефективної системи територіальної ор-
ганізації влади, при якій територіальні громади самостійно вирішуватимуть питання місцевого значення
та забезпечення свого добробуту тощо. Перелічені зрушення в методології стратегічного планування со-
ціального розвитку здійснюються в умовах перманентних загострень глобальної фінансово-економічної
кризи та обмежених ресурсів економічного зростання.
Тому основними питаннями при розробці стратегії соціального розвитку країни, регіону, міста по-
стає: за рахунок яких ресурсів можливо забезпечити економічне зростання, яким чином консолідувати
суспільство та забезпечити соціальну відповідальність за досягнення стратегічних цілей розвитку? У
розвинутих країнах світу 70–85% приросту ВВП забезпечують нові знання, втілені у наукоємних техно-
логіях, кваліфікації кадрів, організації процесів виробництва. Впровадження інновацій стало ключовим
чинником ринкової конкурентоспроможності, основним засобом підвищення ефективності економіки,
покращення якості товарів та послуг, що сприятиме підвищенню рівня та якості життя населення.

52
У зв’язку з тим, що розвиток інноваційної економіки є єдиною можливістю входження країни в гло-
бальну економіку на рівноправних умовах, головними конкурентоспроможними ресурсами України
повинні стати наука, освіта, розвиток інтелекту, знання, наукоємні технології, а також спеціалізована
інфраструктура щодо впровадження та розповсюдження інновацій. Про місце України у світі за рівнем
розвитку цих сфер діяльності свідчать деякі комплексні показники (табл. 1): 1. Індекс рівня освіти – один
з ключових показників соціального розвитку, який використовується для розрахунку Індексу розвитку
людського потенціалу ООН; 2. Індекс мережевої готовності, який характеризує рівень розвитку інфор-
маційно-комунікаційних технологій за 53 параметрами; 3. Індекс розвитку Інтернету, яким вимірюють
вплив на різні аспекти суспільного життя; 4. Індекс глобальної конкурентоспроможності, який характе-
ризує спроможність державних інститутів країни забезпечувати стабільні та усталені темпи економічно-
го зростання.
Таблиця 1
Світові рейтинги країн, які характеризують рівень розвитку економіки знань
та інформаційного суспільства
Номер по-
каз-ника
Кількість
дослідже-
них країн
Германія
Чехія
Естонія
Швейцарія
Угорщина
Україна
Казахстан
Польща
Росія
Китай
Рік Індекс
Місце в світі
1 188 країн 9 12 13 26 28 31 35 37 49 116
2011 р. Індекс 0,93 0,92 0,92 0,87 0,87 0,86 0,83 0,82 0,78 0,62
1 188 країн 7 10 14 18 27 30 44 20 36 107
2013 р. Індекс 0,884 0,866 0,859 0,844 0,805 0,796 0,762 0,825 0,780 0,610
2 148 країн 12 42 21 6 47 81 38 54 50 62
2014 р. Індекс 5,50 4,49 5,27 5,62 4,32 3,87 4,58 4,24 4,30 4,05
3 81 країн 14 24 18 17 42 46* 49 21 41 57
2013 р. Індекс 83,1 72,5 77,3 79,3 46,3 н.д. 38,5 74,2 47,1 31,1
4 144 країн 5 37 29 1 60 76 50 43 53 28
2014 р. Індекс 5,5 4,5 4,7 5,7 4,3 4,1 4,4 4,5 4,4 4,9
Використано результати досліджень ПРООН, Всесвітнього економічного форуму (World Economic
Forum), міжнародної організації World Wide Web Foundation та інших; *2014р.
Дослідження Всесвітнього економічного форуму свідчать, що, як правило, країни з високими показ-
никами національної конкурентоспроможності забезпечують відносно високий рівень добробуту гро-
мадян. Вирішальне значення мають системи освіти та підвищення кваліфікації, доступу до нових знань,
захисту прав інтелектуальної власності.
Трансформація стратегічних пріоритетів суспільного розвитку з точки зору наближення до європей-
ських соціальних стандартів, забезпечення стійкого зростання економіки на основі впровадження пере-
дових інновацій та виробництва конкурентоспроможної продукції обумовлює необхідність підвищення
рівня соціальної відповідальності суб’єктів бізнес-середовища, органів державної влади та місцевого
самоврядування, неурядових організацій, громадського суспільства.
Як наголошено у проекті Концепції Національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в
Україні, взаємодія соціально відповідальних суб’єктів має стати суттєвим чинником стабільного со-
ціального розвитку. Посилення соціальної відповідальності суб’єктів бізнес-середовища означає нову
якість соціального розвитку за рахунок участі компаній у вирішенні пріоритетних соціальних проблем
територіальних громад, підтримки їх соціальних ініціатив. Зарубіжний та вітчизняний досвід соціально
відповідальних компаній свідчить, що їх фінансові показники суттєво вищі, ніж у компаній з низьким
рівнем відповідальності.

53
Зростання соціальної відповідальності, в свою чергу, потребує прогресивних трансформацій суспіль-
ства, які обумовлюють появу якісно нових соціальних відносин та процесів. В результаті активізації ролі
громадян в розвитку соціальної сфери не тільки як споживачів соціальних послуг, а і партнерів в процесі
стратегічного планування та реалізації заходів соціального розвитку, формується нова якість громадян-
ського суспільства. Врегулювання соціальних конфліктів повинно відбуватися на основі налагодження
ефективного соціального діалогу, організації взаємодії соціальних партнерів шляхом досягнення комп-
ромісів щодо вирішення пріоритетних суспільних проблем.
Важливим напрямом формування нових суспільних відносин є розповсюдження інституту соціально-
го партнерства як форми взаємовигідної взаємодії між різноманітними суб’єктами. В дослідженнях між-
народного бюро праці соціальне партнерство трактується як «метод узгодження різних соціально-еконо-
мічних інтересів і врегулювання конфліктів між ними з метою досягнення конструктивного результату у
вигляді взаємоприйнятого компромісу» [5, с. 7], що є запорукою забезпечення соціальної та політичної
стабільності.
Побудова взаємовигідної взаємодії соціальних партнерів, досягнення спільних соціальних та еконо-
мічних цілей дозволяє враховувати взаємні інтереси, більш ефективно використовувати інформаційні,
інтелектуальні, трудові, матеріальні та інші ресурси, якими володіють партнери. Згідно з трактуванням
міжнародного бюро праці основною метою соціального партнерства є «досягнення громадської злагоди
в суспільстві шляхом узгодження соціально-економічних інтересів сторін соціального партнерства, як
необхідної умови стійкого економічного розвитку, підвищення життєвого рівня народу» [6, с. 4].
Розвиток соціального партнерства обумовлює формування соціального капіталу – «системи цілеспря-
мованих соціальних зв’язків, які виникають на рівні суспільства, окремого підприємства, фірми і за-
безпечують таку соціальну організацію відносин між основними суб’єктами господарської діяльності,
основу котрої складають взаємодія, довіра, надійність і прозорість у стосунках» [7, с. 72]. Тобто со-
ціальний капітал включає «систему цінностей, орієнтуючих людей на взаємну довіру та конструктивне
співробітництво» [8, с. 133].
В свою чергу, розвиток громадянського суспільства сприяє розповсюдженню якісно нового ресурсу
соціального розвитку – соціального капіталу на основі побудови просторових мереж та формальних або
неформальних взаємовідносин між людьми, які для досягнення поставлених спільних цілей інтегрують
економічні, організаційні, інтелектуальні, духовні ресурси, базуючись на таких цінностях, як довіра, вза-
ємодопомога, співробітництво, кооперація, відповідальність. В результаті в суспільстві підвищується
рівень соціальної справедливості, посилюються позитивні чинники розвитку. Завдяки об’єднанню твор-
чої сили людей, взаємодопомозі, кооперації ресурсів партнерів соціальний розвиток стає більш стійким
і стабільним.
На думку вчених Національного інституту стратегічних досліджень, хронічна інституційна криза в
країні блокує створення соціального «капіталу, який становить своєрідний запас соціальної стійкості» та
основу легітимності інститутів влади [9, c. 283]. «Як наслідок, відбувається втрата балансу між соціаль-
ною, економічною і політичною сферами життя суспільства, що руйнує базу для якісного відновлювання
і зростання економіки країни та розвитку суспільства» [2, с. 41].
Наукове обґрунтування стратегій соціального розвитку та економічного зростання потребує змін сис-
теми цінностей та мотивації економічної активності населення, в першу чергу, працюючого. При оцінці
сучасної системи трудової мотивації вчені роблять висновок, що «якщо основними цінностями і мотива-
ми економічної активності членів індустріального суспільства слугувало задоволення фізіологічних по-
треб та прагнення до безпеки, то перехід до постіндустріального суспільства активізував інші цінності:
прагнення до плідного спілкування, престижу, самовираження особистості» [10, с. 67].
В умовах посилення світових інтеграційних процесів та прискорення науково-технічного прогресу
з’являються нові чинники економічного зростання, які змінюють соціальні процеси та відносини. Напри-
клад, «реалізація можливостей інноваційної інтенсифікації економіки безпосередньо пов’язана із соціа-
лізацією ринку праці: від того, наскільки працівники зацікавлені (морально і матеріально) в досягненні
високих кінцевих результатів праці, залежить їх інноваційна активність. Генерування нових знань, умінь
та навичок передбачає ефективну систему оплати праці, посилення мотивації до кваліфікаційно-освіт-
нього становлення та професійної мобільності, соціальної захищеності [10, с. 14].
В умовах економіки заснованої на знаннях, де основними рушійними силами стають людський капі-
тал, інтелектуальна власність, зростання гуманітарної та соціальної компонент, спостерігається світо-
ва еволюція сучасної цивілізації на основі формування глобальної інформаційно-мережевої економіки.
Це сприятиме зростанню мотивацій до самореалізації, соціальних комунікацій, підвищенню значення
таких цінностей як розширення можливостей для зростання освітнього рівня та кваліфікації, працевла-
штування за фахом, отримання гідної оплати праці, зменшення рівня соціальної нерівності, надмірного
майнового розшарування. Тобто в умовах глобалізації прогресивний соціальний розвиток і модернізація
економіки неможливі без пріоритетної політики розширеного відтворення людського капіталу, розвитку
трудового потенціалу на основі націленості системи освіти на потреби ринків праці.

54
Для реалізації перелічених зрушень у суспільстві на основі розвитку соціального капіталу необхідно,
в першу чергу, здійснити зміну парадигми розвитку освіти, яка не відповідає сучасним вимогам, як за-
значено у «Національній стратегії розвитку освіти на період до 2021 року». Система освіти та вихован-
ня являється базисом духовного, соціального, наукового, економічного прогресу суспільства. В умовах
зростання глобальної конкуренції значення освіти, як середовища де створюються умови для вирощу-
вання соціально відповідальної фахової особистості, суттєво підвищується. Якісна доступна освіта від-
криватиме можливості для самореалізації людини та забезпечення високого рівня життя.
«Країни, що мають розвинені, по-справжньому передові науково-освітні системи, потужну іннова-
ційну інфраструктуру, належний рівень суспільної оцінки праці освітян і науковців, характеризуються
стабільністю соціальних систем і державних інституцій, високими показниками рівня життя, інтелекту,
здоров’я своїх громадян, тобто належним станом людського капіталу» [2, с. 81].
Узагальнення світових тенденцій модернізації освітньо-наукової сфери свідчить про прискорення
тенденцій налагодження різних форм партнерства в провідних вищих навчальних закладах. Для бага-
тьох університетів світу, де партнерство з органами влади, бізнес-компаніями, науково-дослідними за-
кладами стало стратегічним пріоритетом, воно сприяло зростанню їх інноваційного потенціалу та підви-
щенню конкурентоспроможності, вдосконаленню процесу підготовки фахівців згідно з вимогами ринків
праці, зниженню рівня безробіття у відповідних регіонах.
Зарубіжний та вітчизняний досвід розвитку названих партнерських взаємовідносин свідчить, що за-
лучення науково-інноваційного потенціалу закладів вищої освіти до вирішення проблем соціальної та
економічної політики в умовах перманентних кризових явищ та обмеженості ресурсів стає суттєвим
чинником соціального розвитку та економічного зростання міста, у якому вони розташовані.
Згідно з Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 р., яку затверджено по-
становою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 385, пріоритетом державної регіональної по-
літики визначено підвищення економічної активності регіонів, «поширення процесу розвитку центрів
економічного зростання, якими будуть переважно міста – обласні центри, міста обласного значення та
інші території, що дасть можливість задіяти внутрішні фактори розвитку». Забезпечення зростання рівня
конкурентоспроможності регіонів потребує «підвищення ролі та функціональних можливостей міста у
подальшому розвитку регіонів» [11, с. 12–13]; поширення досвіду розвитку міст на інші території, ви-
користання внутрішніх чинників соціального та економічного розвитку міст.
Серед суттєвих змін, які відбулися в розвитку регіонів України за останні роки, відмічається посилення
нерівномірності розвитку територій, зростання міжрегіональних соціально-економічних диспропорцій.
Наприклад, в м. Києві виробляється майже 20 % валового внутрішнього продукту країни, акумулюється
50 % усіх прямих іноземних інвестицій, майже 75 % працівників, зайнятих переважно у сфері послуг,
мають вищу освіту. Концентрація економічної активності спостерігається також в обласних центрах та
прилеглих районах, на яких зосереджено понад 60 % обсягів виконаних будівельних робіт, інвестицій та
виробництва. Більш як у 30 % районів та міст країни тривалий час спостерігається одночасне зниження
рівня економічної активності та зменшення чисельності населення, що також свідчить про зростання
міжрегіональних соціально-економічних диспропорцій [11, с. 2].
Глобальні зміни світової економічної системи, кардинальне реформування вітчизняних політичних,
соціальних, економічних систем супроводжуються поглибленням диференціації розвитку регіонів за різ-
ними параметрами, посиленням відмінностей в рівні та якості життя населення. Спрогнозовано, що ди-
наміка економічного зростання у великих міських агломераціях пришвидшить міграційний рух із малих
міст і сільської місцевості. Тому тенденція подальшої територіальної диференціації соціально-економіч-
ного становища може зберегтися, виходячи з посилення ролі обласних центрів у загальноекономічному
розвитку, оскільки кожен регіон буде реалізовувати стратегію розвитку, спираючись на власні ресурси
та механізми їх мобілізації (табл. 2).
Треба зауважити, що перше масштабне рейтингове дослідження «Соціальний рейтинг міст України»
було проведено у 2007–2008 рр. рейтинговим центром інтеграційної групи «Експерт України». Воно
також засвідчило суттєву диференціацію міст за рівнем життя.
Таблиця 2
Показники диференціації розвитку регіонів України в 2013 р.
Показники Україна
Регіони
min max
Валовий регіональний продукт (у факт. цінах) у розрахунку на одну особу, гривень 32002 14529 97429
Наявний дохід у розрахунку на одну особу, гривень 26167,5 17898,2 52924,5
Обсяг прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу, гривень 1283,6 63,6 9958,7
Експорт товарів у розрахунку на одну особу, доларів США 1391,8 138 4319,9
Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. наявного населення, одиниць 76 40 252
*Складено за даними [11, с. 47].

55
Тому, за умови обмеженості ресурсів та децентралізації державних повноважень шляхом їх передачі
на місцевий рівень, регіони та міста повинні визначатися зі стратегічними чинниками покращення со-
ціального розвитку за рахунок більш ефективного використання власного потенціалу та реалізації своїх
конкурентних переваг. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що конкурентні переваги мають, в
першу чергу, інноваційно перспективні міста, на території яких розташовані університети, вищі навчаль-
ні заклади, науково-дослідні заклади, наукоємні виробництва.
Для активізації їх діяльності щодо вирішення проблем соціального розвитку на основі економічно-
го зростання та реалізації можливостей розповсюдження позитивного досвіду на інші міста та регіони
необхідно визначити організаційно-економічні форми (науково-освітні інноваційні комплекси у складі
вищих навчальних закладів, бізнес-інкубатори, наукові парки, консалтингові центри тощо), механізми
стимулювання реалізації резервів ефективного використання власних конкурентних переваг.
Потрібно також розробити нормативно-законодавчу базу розвитку різних форм партнерства універ-
ситетів у навчальній та науково-дослідній діяльності, впровадженні інновацій. Це сприятиме формуван-
ню єдиного інформаційно-освітньо-виховного простору міста на основі розвитку партнерських взаємо-
відносин, покращенню його соціально та економічного становища [12, с. 126–127].
При цьому активізація партнерських зв’язків розглядається як пошук та розвиток нових форм вза-
ємодії суб’єктів різних сфер діяльності з метою підвищення власної конкурентоспроможності та міста
в цілому. Наприклад, автором даної статті розроблено пропозиції щодо підвищення рівня науково-ін-
новаційного потенціалу факультету психології, економіки та управління ДВНЗ «Донбаський держав-
ний педагогічний університет» та комплекс заходів з науково-методичного, науково-організаційного
та інформаційного забезпечення розвитку малого та середнього бізнесу в місті Слов’янську за рахунок
формування об’єктів інфраструктури щодо підтримки підприємництва на основі партнерських взаємо-
відносин університету, органів влади та місцевого самоврядування, суб’єктів бізнес-середовища, грома-
дянського суспільства [13, с. 100–112; 14, с. 341–342].
Розширення сфер діяльності університету на основі формування нових форм інфраструктурної під-
тримки розвитку підприємництва дозволить доповнити «Перелік платних послуг, які можуть надаватися
навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і
комунальної форми власності», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р.
№ 796. Так, у сфері наукової та науково-технічної діяльності це можуть бути послуги з проведення мар-
кетингових досліджень, створення кластерів, формування об’єктів інфраструктури щодо підтримки під-
приємництва в місті.
Таким чином, в умовах обмежених ресурсів і необхідності досягнення економічного зростання міст
(регіонів) за рахунок власного потенціалу визначено стратегічні чинники їх соціального розвитку в кон-
тексті інноваційної моделі розвитку та вирощування соціального капіталу: формування єдиного інфор-
маційно-освітньо-виховного простору міста; активізація партнерських взаємовигідних взаємовідносин
суб’єктів освітньої діяльності з органами влади та місцевого самоврядування, бізнес-середовищем та
громадським суспільством; розвиток інноваційної, інституціональної, виробничої, транспортної, соці-
альної, культурної інфраструктури міста; пошук нових організаційно-економічних форм розробки та
впровадження інновацій (науково-освітні інноваційні комплекси у складі вищих навчальних закладів,
бізнес-інкубатори, наукові парки, консалтингові центри тощо); обґрунтування механізмів та інструмен-
тів для стимулювання мобілізації власних ресурсів економічного зростання; розробка нормативного та
законодавчого забезпечення розвитку різноманітних форм налагодження партнерства університетів та
вищих навчальних закладів з іншими суб’єктами у навчальній, науково-дослідній діяльності та впро-
ваджені інновації; розширення переліку, обсягів та підвищення якості послуг населенню та суб’єктам
господарювання тощо (рис. 1).
В першу чергу маються на увазі міста, на території яких розташовані університети та інші вищі на-
вчальні заклади, об’єкти соціальної, культурної, наукової, інформаційної, технологічної інфраструктури.
Отже, науковою новизною одержаних результатів дослідження є:
– на основі аналізу цілей перспективного розвитку України, трансформацій системи суспільних цін-
ностей, відповідних якісних та кількісних прогресивних трансформацій суспільства визначено основні
тенденції прогресивного соціального розвитку;
– обґрунтовано особливу роль інноваційно перспективних міст, що доповнює державну концепцію
підвищення ролі та можливостей міст у подальшому розвитку регіонів, забезпеченні їх конкурентоспро-
можності в рамках Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року;
– на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду доказано, що залучення науково-інно-
ваційного потенціалу закладів вищої освіти до вирішення проблем соціальної та економічної політики
міста на основі взаємовигідного партнерства стає суттєвим чинником соціального розвитку та економіч-
ного зростання;
– обґрунтовано перелік чинників соціального розвитку інноваційно перспективних місць на основі
економічного зростання в контексті вибудови партнерських взаємовідносин і вирощування соціального

56
капіталу; розроблено пропозиції щодо доповнення переліку платних послуг у сферах освітньої, наукової
та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів.
Розширення
переліку обсягів,
підвищення
якості та
доступності
послуг населенню
та суб’єктам
господарювання
Розвиток малого
та середньо
бізнесу,
удосконалення
інфраструктури
підтримки
підприємництва
Активізація партнерських
взаємовідносин суб’єктів
освітньої діяльності, бізнес-
середовища, органів місцевої
влади та місцевого
самоврядування,
громадянського суспільства
Розвиток інноваційної інституційної,
виробничої, транспортної, соціальної,
культурної інфраструктури міста
Розвиток
туристичної та
курортно-
рекреаційної
сфери міста
Формування єдиного
інформаційно-
освітньо-виховного
простору міста
Удосконалення
фінансового
забезпечення
місцевого
самоврядування
Підвищення ролі
наукової та освітньої
діяльності у
вирішенні соціальних
та економічних
проблем міста
Активізація органів
самоорганізації
населення
Активізація органів
місцевого
самоврядування
Рис 1. Основні чинники соціального розвитку міста на основі економічного зростання
Висновки. Побудова нових моделей соціального розвитку на основі економічного зростання здій-
снюється в умовах кардинальних змін зовнішнього та внутрішнього середовища та перманентних кри-
зових явищ. Це обумовлює необхідність широкого суспільного діалогу щодо консолідації суспільства
на основі принципово нових підходів до моделювання та визначення стратегічних чинників розвитку.
Дослідження засвідчили, що покращення соціального розвитку на основі модернізації економіки
можливо завдяки якісним та кількісним трансформаціям суспільства на основі зміни системи цінностей
та розширеного відтворення людського капіталу, адекватного викликам глобалізованого світу, що ради-
кально змінюється. Маються на увазі підвищення рівня соціальної відповідальності, активізація ролі гро-
мадськості в соціальному розвитку та економічній модернізації, розповсюдження різноманітних форм
соціального партнерства, формування соціального капіталу.
Стратегією сталого розвитку «Україна-2020» продекларовано, що «Україна має стати державою з
сильною економікою та передовими інноваціями». Оскільки це єдина можливість входження в глобаль-
ну економіку на рівноправних умовах, головними ресурсами, спроможними забезпечити конкуренто-
спроможність країни, повинні стати виховання, освіта, розвиток інтелекту, наука, відтворення людсько-
го капіталу, інтелектуальна власність. Відповідно підвищується значення навчальних закладів, в першу
чергу, університетів як середовища, де створюються особливі умови для вирощування соціально відпо-
відальних особистостей.
На основі узагальнення світових тенденцій модернізації освітньо-наукової сфери обґрунтовано мож-
ливість підвищення ролі та значення вітчизняних вищих навчальних закладів в вирішенні проблем соці-
ального розвитку та економічного зростання відповідних міст та регіонів, де вони розташовані, на основі
розширення багатостороннього взаємовигідного партнерства з органами влади та місцевого самовряду-
вання, суб’єктами бізнес-середовища та громадянського суспільства.
Тобто розвиток освітньо-виховного, науково-дослідницького, інноваційного потенціалу вищих на-
вчальних закладів стає суттєвим чинником соціального розвитку та економічного зростання міст, у
яких вони розташовані, завдяки активізації взаємовигідних партнерських відносин, створенню різно-
манітних організаційно-економічних форм інноваційної інфраструктури та нормативно-законодавчого
забезпечення.
Цей висновок доповнює концептуальні підходи державної стратегії регіонального розвитку: в умо-
вах децентралізації державних повноважень і їх передачі на місцевий рівень центрами економічного
зростання стають переважно міста обласного значення [11, с. 11–13]. Підвищення їх ролі планується за-
безпечити завдяки розвитку інноваційної інфраструктури, різних форм партнерства, утворенню центрів
для надання адміністративних та інших послуг, підтримці міст як центрів економічного та соціального
розвитку та концентрації економічної активності.

57
Отже, з точки зору можливостей підвищення конкурентоспроможності регіонів та поширення по-
зитивних процесів розвитку міст на інші території інноваційно прогресивні міста на рівні з містами об-
ласного значення потрібно визнати пріоритетними при розподілі фінансових ресурсів, які уряд може
спрямувати на розвиток регіонів з метою отримання суттєвого результату, який матиме комплексний
вплив на розвиток інших територій.
Проведенні дослідження дозволили визначити стратегічні чинники соціального розвитку регіонів та
міст в контексті інноваційної моделі економічного зростання в умовах обмежених ресурсів і необхіднос-
ті більш ефективного використання власного потенціалу.
Залучення їх до процесу прогресивного соціального розвитку на основі економічного зростання спри-
ятиме формуванню інформаційно-освітньо-виховного простору та вирощуванню соціального капіталу,
особливо в інноваційно перспективних містах та регіонах.
1. Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020»: Указ Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015 //
Офіційний вісник України. – 2015. – № 2. – Ст. 154. – С. 14. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.
rada. gov.ua/laws/show/5/2015. – Назва з екрану.
2. Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолання: аналіт. доповідь/ За заг. ред. Я.А. Жаліла.
– К.: Нац. ін-т стратегічних досліджень, 2014. – 129 с.
3. Індекс соціального розвитку – 2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www2.deloitte.com/ua/uk/
pages/abaut-deloitte/articles/social-рrogress-index.html. – Назва з екрану.
4. Заблоцький В. Глобалізація: теоретичний концепт, ідеологія, практики трансформації / В. Заблоцький //
Схід. – 2000. – № 2. – С. 49–52.
5. Міжнародне бюро праці. Соціально трудові відносини в Україні: тенденції розвитку та перспективи. – К.:
Міленіум, 2003. – 68 с.
6. Міжнародне бюро праці. Результати проведення дослідження з питань представництва інтересів найманих
працівників і роботодавців у ведені консультацій, колективних переговорів на національному, галу-зевому, регіо-
нальному та виробничому рівнях. – К.: Міленіум, 2004. – 33 с.
7. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства: методологія і практи-
ка: монографія / Ю.К. Зайцев. – К.: КНЕУ, 2002. – 188с.
8. Соціально-економічний потенціал сталого розвитку України та її ре¬гіонів: національна доповідь / за ред.
акад.НАН України Е.М.Лібанової, акад.НАН України М.А.Хвесіка. – К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2014. – 776с.
9. Сакада М.О. Легітимність соціальна / М.О.Сакада, Н.І.Шараєва // Соціологія: короткий енцикл. слов. / за заг.
ред. В.І. Воловича. – К., 1998. – С. 283–284.
10. Заяць Т.А., Жаховська В.Л. Національний ринок праці та його молодіжний сегмент: методологія, практика,
перспективи розвитку / Т.А. Заяць, В.Л. Жаховська. – Київ: Фенікс, 2003. – 312 с.
11. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року: постанова Кабінету Міністрів України
від 6.08.2014 р. № 385 // Офіційний вісник України. – 2014. – № 70. – Ст. 1966. – С. 23 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%DO%BF – Назва з екрану.
12. Коніщева Н.Й. Формування інформаційно-освітньо-виховного простору міста на основі розвитку партнер-
ських взаємовідносин / Н.Й. Коніщева, В.М. Воропаєв // Global world: науковий альманах. – Острог: Вид-во Нац.
ун-ту «Острозька академія», 2015. – Т 1 (1). – 172 с. – С.119–127.
13. Коніщева Н.Й. Пропозиції щодо формування інфраструктури підтримки підприємництва міста Слов’янська
/ Н.Й.Коніщева, В.М.Воропаєв // Світовий досвід теорії та практики публічного управління: зб. наук. праць. – Сер.
Громадянське суспільство. – Вип. 9 / За заг. ред. О.М. Руденко, С.В. Штурхецького. – Острог: Ун-т глобальних
стратегій управління, Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2015. – С.100–112.
14. Коніщева Н.Й. Інноваційна підтримка розвитку інфраструктури підприємництва / Н.Й. Коніщева,
В.М. Воропаєв // Інноваційна економіка: теоретичні та практичні аспекти: монографія. – Вип. 1 / За ред. д.е.н.,
доц. Є.І. Масленнікова. – Херсон: Видавництво Грінь Д.С., 2016. – С. 316–343.

58
УДК 336.14:005.44
ПОПОВ Евгений Михайлович,
кандидат экономических наук, доцент, Республика Беларусь
ПОПОВА Татьяна Евгеньевна,
старший преподаватель Академии управления при Президенте Республики Бе-
ларусь, Республика Беларусь
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ БЮДЖЕТ
В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ ЭКОНОМИКИ
В статье рассматривается современное состояние бюджетной сферы, ос-
новные принципы ее функционирования, существующие проблемы и возможные
перспективы развития с учетом международного опыта.
Ключевые слова: бюджет; централизованный фонд; расходы бюджета; эффективность производства;
глобализация экономики; бюджетное финансирование.
За последние годы достигнуты определенные успехи в области построения действенной и эффектив-
ной бюджетной системы в Республике Беларусь. Тем не менее многие вопросы еще предстоит решить.
Прежде всего это относится к совершенствованию бюджетного устройства, реформированию межбюд-
жетных отношений, разграничению полномочий различных участников бюджетного процесса, совер-
шенствованию системы государственного контроля, перехода финансовой системы на бюджетирование,
ориентированное на результат. Для этого необходимо иметь четкое представление о современном со-
стоянии бюджетной сферы, основных принципах ее функционирования, существующих проблемах и
возможных перспектив развития с учетом международного опыта.
Повышение эффективности общественного производства – важнейшая проблема современности.
Ее значение определяется тем, что высокая эффективность производства позволяет одновременно на-
ращивать темпы накопления, полнее удовлетворять растущие материальные и духовные потребности
населения.
На эффективность общественного производства самое непосредственное влияние оказывает госу-
дарственный бюджет.
Создавая и используя централизованный фонд, государство регулирует масштабы и пропорции обще-
ственного производства, содействуя наиболее рациональному и эффективному использованию ресурсов
народного хозяйства.
Воздействие бюджета на эффективность производства проявляется по многим направлениям. Так, с
помощью бюджета осуществляется форсированный рост ключевых отраслей экономики, определяющих
темпы научно-технического прогресса. Централизованный фонд денежных средств позволяет государ-
ству совершенствовать народнохозяйственные пропорции размещения производительных сил по стране.
Финансируя из бюджета освоение новых природных ресурсов, государство добивается расширения и
улучшения сырьевой базы.
Наконец, бюджет дает возможность государству влиять на финансово-хозяйственную деятельность
субъектов через определенную систему налогов в бюджет и бюджетного финансирования.
В соответствии с хозяйственно-организаторской и культурно-воспитательной функцией государства, а
также его функциями по защите страны от нападения из вне и охраны собственности, средства бюджета
направляются на развитие экономики, социально-культурные мероприятия, оборону и управление (табл. 1).
Таблица 1
Структура расходов бюджета Республики Беларусь (в %)
Показатели 2000 г. 2001 г. 2002 г. 2004 г. 2014 г. 2015 г.
1. Национальная экономика 15,0 15,1 13,7 12,0 14,5 16,2
2. Социально-культурные мероприятия 36,7 39,0 41,7 43,3 19,7 23,0
3. Национальная оборона 2,8 3,1 3,0 2,8 5,5 5,7
4. Управление 2,7 2,8 2,9 3,2 3,0 3,3
5. Другие расходы 42,8 40,0 38,7 38,7 57,3 51,8
Итого 100 100 100 100 100 100

59
Приведенные данные свидетельствуют о том, что Республика Беларусь не только провозгласила, но и
доказывает на деле, что она является социально-ориентированным государством. Тем не менее по этим
позициям она уступает бывшему СССР даже периода 50-х годов (табл. 2).
Таблица 2
Состав и структура расходов государственного бюджета СССР (в %)
Годы
Расходы на
народное хозяйство социально-культурные мероприятия оборону управление
1940 33,5 23,5 32,6 3,9
1960 46,7 34,1 12,7 1,5
1965 44,2 37,6 12,6 1,3
1970 48,2 36,2 11,5 1,1
1972 49,0 36,6 10,3 1,0
1973 47,6 37,2 9,8 1,0
1974 50,5 36,1 8,9 1,0
1975 51,6 35,9 8,1 0,9
1976 52,0 30,3 7,8 0,9
Как видим, что в расходовании бюджетных средств приоритет отдавался народному хозяйству, в ре-
зультате чего их доля в расходах бюджета возросла с 33.5 % в 1940 г. до 53,0 % – в 1976 г. Это были годы
восстановления разрушенного во время войны народного хозяйства, освоения целины и ускоренного
развития Северных и Восточных районов страны.
Более трети средств бюджета направлялось на финансирование социально-культурных мероприятий.
Страна поставила на службу человеку атомную энергию, покорила космос, дала широкий простор раз-
витию науки, культуры, образования, здравоохранения.
Самое серьезное внимание государство уделяло укреплению обороноспособности страны. Критиче-
ски оценивая международную обстановку Правительство СССР направляет в 1940 г. 32,6 % всех ресур-
сов бюджета на оборону страны. Проводимый государством курс на разрядку международной напряжен-
ности, невмешательства во внутренние дела других государств, позволил стране уже в 1960 г. довести
удельный вес этих расходов до 12,7 %. И с тех пор мы отмечаем неуклонное их снижение.
Под постоянным контролем государства находились расходы на содержание органов государственно-
го управления. В результате чего их доля в общих расходах бюджета постоянно снижалась и сократилась
за анализируемый период более чем в 4 раза – с 3,9 % – в 1940 г. до 0,9 % – в 1975–1976 гг.
На основе глубокого анализа результатов экономического развития, оценки современного производ-
ственного и научного потенциала, перспектив и потребностей дальнейшего развития экономики был взят
курс на все большую ориентацию общественного производства на повышение благосостояния народа.
Сложность проблемы и источников роста состоит в том, что курс на повышение уровня жизни народа
предполагает развитие индустрии как основы интенсификации и технического перевооружения всех от-
раслей национальной экономики (табл. 3).
Таблица 3
Структура расходов бюджета на национальную экономику в Республике Беларусь
Показатели
2014 г. 2015 г.
Сумма,
трлн. р.
Уд. вес,
%
Сумма,
трлн. р.
Уд. вес,
%
1. Национальная экономика, всего 18,6 100,0 22,8 100,0
в том числе:
1.1 Сельское хозяйство, рыбохозяйственная деятельность 7,5 40,3 9,2 40,4
1.2 Лесное хозяйство 1,3 7,0 1,4 6,1
1.3 Промышленность, строительство, архитектура 3,8 20,4 6,0 26,3
1.4 Транспорт 0,2 1,1 0,3 1,3
1.5 Дорожное хозяйство 3,2 17,2 4,6 20,2
1.6 Связь 0,2 1,1 0,1 0,4
1.7 Топливо и энергетика 2,2 11,8 1,2 5,3
Как видим, сорок процентов средств, вкладываемых в национальную экономику, направляется на раз-
витие сельского хозяйства. Тем самым государство одновременно решает две задачи – продовольствен-
ную безопасность, с одной стороны, и высвобождает из этой сферы рабочую силу с целью использования
ее в других сферах.

60
Четверть всех средств, выделенных на национальную экономику, приходится на промышленность.
Однако следует отметить, что государство постепенно отказывается от государственной поддержки как
инструмента спасения неэффективных производств. Отныне преференции будут предоставляться на кон-
курсной основе. Неэффективные производства будут выводиться из экономики. Происходит перегруппи-
ровка финансовых потоков.
За предшествующие годы в промышленность были вложены огромные средства: в 2006 – 2011 гг. –
20 млрд долл, в 2011 – 2015 гг. – 72 млрд долл. За пять последних лет было создано 185 новых предпри-
ятий, более 320 – кардинально модифицированы. Выпуск инновационной продукции увеличился более
чем в четыре раза.
Таким образом, расходы на финансирование национальной экономики являются выражением огром-
ной хозяйственно-организаторской работы, проводимой государством, и направленной на дальнейшее
развитие производительных сил страны и подъем материального благосостояния народа.
Забота государства о повышении материального и культурного уровня народа находит свое выражение
в финансовых мероприятиях: в расходах государственного бюджета по благоустройству городов и жилищ,
улучшению условий труда и быта, социальном страховании и социальном обеспечении рабочих и служа-
щих, развитии культуры. Расходы государства, направляемые на социально-культурные мероприятия, яв-
ляются объективно необходимыми и представляют собой одну из важнейших сторон развития общества.
Между непрерывным развитием экономики страны и повышением материально-культурного уровня
белорусского народа существует неразрывная связь. С одной стороны, быстрое развитие национальной
экономики создает все необходимые условия для неуклонного роста материального и культурного уровня
населения, с другой – успехи в экономическом строительстве были бы невозможны без широкого раз-
вития науки и культуры.
Как отмечал Президент Республики Беларусь А. Г. Лукашенко в своем послании белорусскому народу
и Национальному собранию 23.04.2014 г. «Ныне мир пришел к пониманию того, что успешная экономика
«экономика знаний и услуг» невозможна без опоры на «человеческий капитал», основу которого состав-
ляет образование и здоровье человека» [5, c. 4].
Рыночная стоимость многих ведущих мировых корпораций основывается исключительно на компа-
ниях интеллектуалов, которые в них работают, на способности этих команд генерировать новые идеи и
продукты.
Разумеется, такие специалисты и команды не рождаются. Основы знаний закладываются уже в про-
цессе дошкольного образования и в последствии развиваются и совершенствуются путем непрерывного
образовательного процесса, сочетающего теорию и практику.
Расходы бюджета на социально-культурные мероприятия являются выражением реальной гарантии
осуществления гражданами Республики Беларусь прав, записанных в Конституции Республики Бела-
русь, – право на образование, отдых, материальное обеспечение в старости, а также в случае болезни и
потери трудоспособности, обеспечение государственной охраны интересов матери и ребенка.
Расходы на социально-культурные мероприятия представляют одну из важнейших частей затрат на
воспроизводство рабочей силы и служат цели неуклонного подъема материального благосостояния и
культурного уровня жизни народа. Они являются важным фактором формирования всесторонне развитой
личности. К. Маркс неоднократно подчеркивал, что быстрое развитие производительных сил обуславли-
вает наиболее грамотное развитие членов общества; это в свою очередь воздействует на производитель-
ную силу труда как величайшая производительная сила [1, c. 221].
Расходы на указанные цели выражают затраты государства на расширенное воспроизводство рабочей
силы, всестороннее развитие личности за счет общественных фондов потребления, т. е. решение этих за-
дач в общественном порядке, как предусмотрено К. Марксом в «Критике Готской программы» развитие
всего социального комплекса: жилищного строительства, коммунального хозяйства и благоустройства,
сферы бытовых услуг, строительства больниц и других медицинских учреждений, санаториев и курор-
тов, домов отдыха, дошкольных и внешкольных детских учреждений, школ, профессионально-техниче-
ских учебных заведений, вузов, театров, кинотеатров и т.д. позволяет создавать необходимую материаль-
ную базу для решения вышеназванных задач.
Расходы на социально-культурные мероприятия включают затраты на:
– образование и культуру;
– здравоохранение и физическую культуру;
– государственное социальное страхование и социальное обеспечение.
Между уровнем этих затрат и подъемом производства имеется определенная зависимость: рост про-
изводства создает предпосылки для увеличения источников средств на осуществление перечисленных
мероприятий, что способствует дальнейшему повышению благосостояния народа. Увеличение затрат на
эти цели в свою очередь выступает одним из факторов ускоренного развития экономики страны.
Объем расходов на социально-культурные мероприятия в Республике Беларусь за последние годы
характеризуется следующими данными (табл. 4).

61
Таблица 4
Размер и структура расходов на социально-культурные мероприятия в Республике Беларусь
2014 г. 2015 г.
Сумма,
трлн р
Уд. вес.,
%
Сумма,
трлн р
Уд. вес.,
%
1. Здравоохранение 5,7 4,4 6,5 4,6
2. Физкультура и спорт 0,8 0,6 1,2 0,9
3. Культура 0,7 0,5 0,8 0,6
4. СМИ 0,7 0,5 0,8 0,6
5. Дошкольное образование 0,05 0,04 0,05 0,04
6. Средняя школа 0,3 0,2 0,3 0,2
7. Среднее специальное образование 0,9 0,7 1,1 0,8
8. Вузовское и послевузовское образование 4,7 3,7 5,6 4,0
9. Другие расходы на образование 0,5 0,4 0,7 0,5
10. Пенсионное обеспечение 6,0 4,7 7,7 5,5
Детальный анализ расходов на образование, науку и культуру свидетельствует о недооценке этой
сферы деятельности. На дошкольное образование в 2015 г., из республиканского бюджета выделяется
0,05 трлн р, среднее специальное образование – 1,1 трлн р, вузовское и послевузовское образование –
5,6 трлн р, в то время как на содержание судов и безопасность – 15,3 трлн р.
Создание и совершенствование материально-технической базы требует огромных капитальных вло-
жений. Получить необходимые для этого средства можно благодаря непрерывному росту производитель-
ности труда. Решение этой проблемы обеспечивается прежде всего в результате научно-технического
прогресса. Всемерное развитие науки и техники и максимально быстрое внедрение их результатов в про-
изводство требуют довольно точных, а вместе с тем масштабных расчетов распределения средств. Наука
технически стала производительной силой общества.
При финансировании научных исследований необходимо иметь в виду, что они включают в себя не
только непосредственные изыскания в материальной среде, но и чисто научную разработку: обобщение
предыдущего опыта, снабжение письменной и устной информацией, размышления, выдвижение гипотез,
конкуренцию идей. Сплошь и рядом эти этапы творчества не оставляют после себя зримых следов. Од-
нако без них невозможны никакие достижения. Порою научная гипотеза окупается больше, чем непре-
рывный труд тысяч работников. Более того, некоторые научные изыскания, кажущиеся непосвященному
человеку совершенно бесперспективными или абстрактными, спустя некоторое время превращаются в
исходную базу научно-технического прогресса, т. е. являются «научным заделом».
Итак, когда же давать средства на науку и на новую технику, чтобы не опоздать? Сколько? Правиль-
ный ответ предполагает умелое прогнозирование, верный анализ предстоящего использования оборот-
ных средств, изменений капиталовложений. Наконец, нужно знать хотя бы приблизительно, когда реа-
лизуются выдвинутые идеи. Без всесторонней консультации с представителями научного мира здесь не
обойтись. В этом определении нередко заключается главная трудность, поскольку общего критерия тут
нет. К примеру, что важнее для человечества, двойная пятка у чулка или телевидение? Наивный вопрос.
Однако первая была внедрена в жизнь в течение шести месяцев, а второе – через 22 года. Однако это во-
все не означает, что в телевидение следовало бы меньше вкладывать средств. В финансах фактор времени
имеет исключительное значение. Вывод ясен. Раз растет роль научного задела, неизбежно и создание
финансового задела – материальных и денежных резервов такого объема, что нам раньше и не снилось.
А теперь без этого нельзя.
Несколько слов о том, какие конкретно научно-технические отрасли потребуют, на наш взгляд, наи-
больших вложений. Еще вчера, отдавая приоритет машиностроению в целом, станкостроении в част-
ности, мы стремились максимально насытить машинный парк. Несомненно, от объема и номенклатуры
этого парка и далее будет многое зависеть. Однако качественно машины существенно изменяются. Всту-
пают в строй машины, управляющие рабочим процессом на базе не только заданного программирования,
но и самопрограммирования. Современный автомат имеет не только двигатель, передаточный механизм
и рабочую часть, а еще и управляющую часть. Получение, преобразование, передача и использование
энергии, материалов и даже информации осуществляется в нем помимо человека. Надежность таких
устройств постоянно повышается. И когда встает вопрос, какие лично автоматы заслуживают больше
доверия с финансовой точки зрения, ответ может быть один: те, которые рассчитаны на нарастающее
производство массовой продукции.

62
Ныне науки так расширились и усложнились, что нужно разбираться в их внутренней структуре и
представлять себе, какое направление перспективно и нуждается в усиленном кредитовании, а какое мо-
жет подождать. Настало время когда с дисциплиной «Финансы организаций» или «Финансы промыш-
ленности» целесообразно ввести учебный курс «Финансы науки». Чем дальше, тем острее будет ощу-
щаться здесь нужда в специалистах. Финансистам придется быть в курсе ведущих научных открытий.
В принципе принятие любого финансового решения должно проходить через пять этапов:
– изучение прогнозов развития;
– составление финансового плана (проекта);
– разработка программы действий;
– переход к конкретному проекту;
– утверждение решения, которое кладет начало определенной финансовой операции.
Расходы на государственное управление представляют затраты государства на содержание аппарата
управления и на осуществление им своих функций.
В Республике Беларусь проводится определенная работа по сокращению численности органов госу-
дарственного управления и расходов по его содержанию, но этого явно недостаточно, о чем свидетель-
ствуют приведенные данные (табл. 5).
Таблица 5
Состав и структура расходов бюджета на управление в Республике Беларусь
2014 г. 2015 г.
Сумма,
трлн р
Уд. вес., %
Сумма,
трлн р
Уд. вес., %
1. Государственные органы общего назначения 3,9 3,0 4,7 3,3
1.1 Государственные органы, обеспечивающие деятель-
ность Президента Республики Беларусь
0,2 0,2 0,2 0,1
1.2 Представительный и законодательный органы Респу-
блики Беларусь
0,1 0,1 0,1 0,1
1.3 Органы государственного управления и другие органы
исполнительной власти
0,7 0,5 0,9 0,6
1.4 Финансовые и налоговые органы 1,7 1,3 2,2 1,6
1.5 Органы государственной статистики 0,3 0,2 0,4 0,3
1.6 Государственные архивы 0,03 - 0,04 -
1.7 Иные государственные органы и организации 0,8 0,6 0,8 0,6
2. Расходы бюджета, всего 128,6 141,0
Реформа системы госуправления должна способствовать устранению элементов бюрократизма и обе-
спечению на этой основе большей четкости и оперативности в работе. Пока еще имеет место дублирова-
ние в работе отдельных министерств, выполнение несвойственных им функций. В частности много обще-
го в работе Министерства финансов и Министерства по налогам и сборам. О наличии неиспользованных
резервов в области управления говорят и такие факты. Расходы на содержание государственных органов
общего назначения составляют столько же, сколько и на развитие промышленности и лесного хозяйства
вместе взятых или на высшее и послевузовское образование. В связи с чем нам представляется целесоо-
бразным и логичным объединение финансовой и налоговой служб, таможенного комитета, социального
страхования и социального обеспечения. Нам необходима централизация, концентрация финансовых ре-
сурсов. Без проведения в жизнь этих мероприятий нам не добиться серьезных преобразований. Tолько
расходы бюджета на содержание государственных органов общего назначения в 3,3 раза превышают
расходы на управление в СССР. А если к ним добавить еще расходы на содержание правоохранительных
органов 15,3 трлн. р., любому становится ясно, что не требуется проведение специальных исследований,
чтобы убедиться, что структура аппарата госуправления в Республике Беларусь далеко не оптимальна.
Разумеется, обретение республикой суверенитета, переход к рыночным отношениям, вхождение Бела-
руси в мировую экономику, мировой кризис, обострение международных противоречий не могли не ска-
заться на структуре расходов бюджета, в том числе и численности аппарата государственного управления
и на расходах по его содержанию. Но ясно и то, что в своей работе отдельные структуры дублируют друг
друга, выполняют несвойственные им функции, что по неволе порождает коррупцию. В условиях сплош-
ной компьютеризации, можно было бы избавиться от многих промежуточных структур, принцип «одно
окно» срабатывает далеко не везде.
Настало время, когда во власть люди должны идти не за льготами и зарплатой, а по воле сердца, кто
действительно готов посвятить себя служению народу, стране, брать на себя перед ними ответственность.
Правительству необходимо в ближайшее время разработать и утвердить научно-обоснованные нор-
мативы штатной численности аппарата госуправления в расчете на тысячу человек обслуживаемого на-
селения и затрат по его содержанию. Осуществлять контроль за его неукоснительным исполнением.

63
Расходы на оборону в Республике Беларусь определяются в размерах, обеспечивающих содержание
на должном уровне Вооруженных сил, охраняющих мирный труд белорусского народа и безопасность
страны.
Беларусь в своих взаимоотношениях со всеми странами проводит миролюбивую политику. Она вы-
ступает за урегулирование всех разногласий путем мирных переговоров.
Удельный вес расходов на оборону невелик и не превышает 6% общих расходов бюджета. В связи с
этим хотелось бы обратить внимание на то, что функциональная классификация бюджетных расходов
искажает, как нам представляется, реальное положение дел. Согласно этой классификации в бюджете
отдельно выделяются расходы на национальную оборону, содержание органов пограничной службы и
расходы на обеспечение государственной безопасности. Однако все они выполняют единую задачу –
защита внутренних и внешних интересов страны в различных сферах государственной деятельности.
Объединение этих расходов в одном блоке «национальная оборона» давала бы реальное представление
о расходах на эти цели.
Таким образом, государственный бюджет в условиях глобализации экономики сохраняет важную роль
в повышении эффективности общественного производства.
Вместе с формированием рыночных отношений, вхождением экономики Беларуси в мировую, про-
исходит трансформация качественных и количественных параметров государственного бюджета, а так-
же переориентация направлений бюджетных ресурсов на новые приоритеты и потребности. Изменяется
структура расходов бюджета.
Особое внимание в условиях рыночных отношений уделяется социальной защите наименее обеспе-
ченных слоев населения. Это выражается в дополнительных расходах государства на мероприятия по
повышению минимального уровня заработной платы, увеличению пособий, выплате разного рода ком-
пенсаций.
Значительная часть государственных расходов на социально-культурные мероприятия финансируется
из целевых бюджетных и внебюджетных специальных фондов.
Вместе с тем, развитие рыночных отношений в непроизводственной сфере, а также ограниченные
возможности бюджета требуют привлечения внебюджетных источников для финансирования социаль-
но-культурных учреждений на основе расширения сферы платных услуг, оказываемых предприятиям и
населению.
Существенно сокращаются расходы на национальную экономику, формируются резервные фонды и
прочие расходы, отражающие направления и масштабы рыночных реформ.
Однако сокращение бюджетных расходов на отрасли хозяйства не означает полного отказа от их бюд-
жетного финансирования. ибо стабилизация экономики и развитие предпринимательства требуют фи-
нансовой помощи со стороны государства.
В условиях рынка область долгосрочных вложений расширяется за счет включения в нее основных
фондов, природных ресурсов и т.д. Ресурсы государственного бюджета, направляемые в капитальные
вложения, обеспечивают государственное регулирование инвестиционной деятельности, поддерживают
приоритетные направления в развитии экономики посредством льготных кредитов, бюджетных ссуд, а
также прямого вложения капитала в наиболее перспективные инвестиционные проекты и государствен-
ные программы. Бюджетное финансирование инвестиционного процесса является важным механизмом
эффективного развития капитала. При этом выбор объектов и методов финансирования определяется
конечным экономическим результатом – долгосрочной выгодой от вложения бюджетных средств.
Таким образом, путем бюджетного финансирования, кредитования и использования собственных
средств хозяйств государство в централизованном порядке обеспечивает расширенное воспроизводство
во всех отраслях экономики. Это приводит к росту денежных накоплений, отражается на объеме доходов
бюджета. В этом проявляется связь и единство между государственным бюджетом и эффективностью
общественного производства.
1. Маркс К. Сочинения в т. 46, ч. 11 [Текст] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – С. 221.
2. Официальный сайт Министерства финансов Республики Беларусь [Электронный ресурс]. – Режим досту-
па : www.minfin.gov.by. – Заглавие с экрана.
3. Пессель М. А. Финансово-кредитный механизм интенсификации общественного производства [Текст] /
М. А. Пессель. – М. : Финансы, 1977. – 224 с.
4. Попов Е. М. Финансы и социально-экономическое развитие Беларуси [Текст] / Е. М. Попов, Т. Е. Попова //
Потребительская кооперация. – Гомель. 2015. – № 2 – С. 16–22.
5. Сильная экономика и честная власть – фундамент независимости страны и процветания нации [Текст] /
Послание Президента белорусскому народу и Национальному собранию (23.04.2014) // Советская Беларусь
сегодня. – 23.04.2014. – С. 2–8.

64
УДК 331.522:681.3(470)
СЕНОКОСОВА Ольга Владимировна,
кандидат экономических наук, Российская Федерация
РАЗВИТИЕ ЭЛЕКТРОННОГО РЫНКА ТРУДА В РОССИИ
В статье рассматривается процесс становления и развития рынка труда в но-
вой для него форме. Развитие электронного рынка труда в России имеет свою спе-
цифику и находит отражение на всех социально-трудовых отношениях. Выявлено,
что для полноценного развития электронного рынка труда необходимы особенные
институты, которые сформируют среду для дальнейшего развития рынка труда.
Ключевые слова: рынок труда, электронный рынок труда, форма рынка тру-
да, институты рынка труда.
Трансформационные процессы, происходящие в российской экономике, существенно влияют на ха-
рактер развития социально-экономических отношений. Структурные изменения, произошедшие в эко-
номике под влиянием трансформационных процессов в обществе, как результат его «перехода» из ин-
дустриального в постиндустриальное, оказали весьма неоднозначное влияние на экономическую среду
рынка труда. Как и изменение рынка труда, так и его структурных элементов трактуется неоднозначно.
Гипертрофированные темпы развития и распространения информационно-коммуникационных техноло-
гий, а также процесс их вовлечения в хозяйственную жизнь различных экономических субъектов при-
водит к тому, что в настоящее время в разных странах активно формируется виртуальная экономика.
Процессы виртуализации затрагивают многие сферы функционирования в экономике. Глобализацион-
ные процессы, развитие информационных технологий сегментируют рынок труда, выделяя новый сег-
мент – электронный рынок труда. Влияние таких изменений рынка труда на экономику страны необхо-
димо исследовать. Анализ рынка труда с позиции пространственной экономики рассматривается редко,
отдельные положения, касающиеся электронного или виртуального рынка труда можно встретить в ра-
ботах Р. И. Капелюшникова, Ю. Н. Довнара, А. В. Шуваева, И. Масловой, В. Е. Талызина, И. Н. Ефимо-
ва, И. Д. Котлярова и др., экономического пространства у В. Н. Тишиной, Ю. Матакас, А. Юнявичюс,
Э. В. Плучевской, особая роль отведена социальному пространству и взаимодействию его на рынок труда
в работах Ю. Ю. Чилипёнок, Ю. В. Храмова, Н. Л. Виноградовой, Н. В. Зубаревича, А. М. Бекарева. Во
всей совокупности и целостности анализ электронного рынка труда и институтов скудный.
Подходы к определению электронного рынка труда различны, нельзя не согласиться с мнением
Р. П. Колосовой, и считать под электронным рынком труда некий своеобразный сегмент рынка труда,
характеризующийся специфическим механизмом взаимодействия основных субъектов этого рынка: ра-
ботодателей, работников, посредников и государства [1].
В тоже время электронный рынок труда – это часть экономической системы, ее элементов и характе-
ристика, в пределах которых происходит привлечение труда как экономического ресурса к сфере нацио-
нального производства и его необходимо рассматривать отдельно от целого традиционного рынка труда.
Электронный рынок труда можно определить как сетевую системно организованную многоуровне-
вую пространственную структуру взаимоотношений в Интернет между экономическими агентами, раз-
вивающуюся в соответствии со своими специфическими целями и задачами.
Под электронным рынком труда можно понимать совокупность его участников и процессов их взаи-
модействия, характеризующаяся определенными закономерностями в условиях развитой структуры ин-
формационных и телекоммуникационных технологий и систем.
Основными функциями электронного рынка труда будут являться поиск, найм рабочей силы, обуче-
ние, переподготовка. Различия между традиционным рынком труда и электронным значительны.
Электронный рынка труда содержит в себе огромное число участников-субъектов рынка труда, как со
стороны предложения, так и со стороны спроса. Субъекты электронных отношений рынка труда являются
носителями определенных норм и правил поведения. Их взаимопроникновение и взаимовлияние внутри
сетевой структуры создает некоторую новую сетевую систему правил, которые отчасти снимают многие со-
циально-политические и экономические ограничения, наложенные существующими институтами вне сети.
Инфраструктура электронного рынка труда представляет собой сеть институтов:
1. Сетевые информационные институты рынка труда – частично связанны собой поисковыми сервера-
ми, например Работа в России (информационный портал) http://trudvsem.ru/.
2. В сетевой инфраструктуре виртуального рынка труда можно выделить отдельные институты в виде
биржи труда для IT-специалистов (www.free-lance.ru , itpeople.ru, www.it-rabota.ru), ресурсов для студен-
тов и выпускников (www.e-graduate.ru , www.bestjob.ru, www.stazher.com), социальных сетей и сообществ
(ресурс LiveJournal, rabota, best_job, career, _job_ru, ru_job для различных профессий (например, paparazzi

65
и rusfreelancers для журналистов, ru_freelance для IT-шников, ru_perevod4ik для переводчиков) и даже
городов (например, spb_job), в виде сайтов государственных органов, электронных досок объявлений.
Таблица 1
Сравнительная характеристика традиционного и электронного рынка труда России
Традиционный рынок труда Электронный рынок труда
Предмет
Найм, обучение и использование рабо-
чей силы.
Найм, обучение.
Воздействие государства Традиционное Усиленное
Характер отношений между
субъектами
Реальный
Реальный, виртуальный, информа-
ционный.
Институты рынка труда Развиты Практически не развиты
Территория Географически стабильна
Географически разнообразна, ча-
стично стабильна.
Инфраструктура Развита Развита слабо, частично
Риски есть огромны
Границы Обозначены Не обозначены
3. Количество электронных обращений с Портала, в разрезе места расположения филиала службы за-
нятости можно проследить.
Рис. 1 Распределение электронных обращений на портале Работа в России, 2014 г. (по данным
подсистемы отправки электронных обращений с информационного портала «Работа в России»)
4. Сетевые консультационные / образовательные институты рынка труда – как правило, связаны с дис-
танционным рынком образовательных услуг, функционирующих на базе высшего профессионального,
послевузовского образования.
5. Сетевые формальные институты рынка труда – электронное правительство, электронная налоговая
инспекция, электронная полиция, безопасная информационная инфраструктура, правовое регулирование
деятельности в сети Интернет.
6. Сетевые неформальные институты рынка труда. Так, Н. В. Апатова обращает внимание на нефор-
мальный характер отношений внутри сети, следовательно, все институты будут рассматриваться как не-
формальные [2, с. 38].
Существенные различия между электронным и традиционным рынками труда выявляют необходи-
мость определения роли и места электронного рынка труда в экономической системе и пространстве,
определения его механизма функционирования и эффективности всей целой системы рынка труда.
1. Колосова Р. П. Государство как субъект электронного рынка труда [Электронный ресурс] / Р. П. Колосова,
Ю. С. Камалова. – Режим доступа : www.vestnik.vsu.ru. – Заглавие с экрана.
2. Апатова Н. В. Институты интернет [Текст] / Н. В. Апатова // Научные труды Донецкого национального тех-
нического университета. Серия : Экономика. – 2010. – № 1 (38). – С. 38–41.

66
UDC 338.62
CHANIA Maia,
Doctor of Economics, Assistant Professor, Georgia
The State’s Economic Role
and Impact Directions for Business
The article investigates the issue of government-business relations problems, which
has a great theoretical and practical importance. The solution is highly dependent not
only on the normal functioning of the market economy, but also the social and political
stability in the country.
Keywords: State Impact on Business, Economic Growth, State’s Economic Role.
State and Business Communication is dialectical in character. As possesses
significant resources, business in various fields of farming combining them reach-
es their main objective – Profit maximization. To achieve this goal it will be necessary for the state to support
and help.
The state’s role in economic evaluation is necessary to clarify the concept of economic power.
In general, viewpoint, economic power means a skill and ability of single person or group, using economic
means (leverages), make influence on the other person, a group of people or an entire society in order to subor-
dinate their behaviour (action) to their own interests.
For successfully functioning and development of business, the proper environment is necessary, in formation
of which the state (government) has the leading role. Business environment is the combination of the objective
and subjective conditions and factors, which influences on the possibility, direction, speed and scale of the imple-
mentation of the business.
Economists classify business environment on a variety of grounds. It’s establishing on business, as on the ob-
ject of the influence, directed after various activities of the state. Proceeding from the content and nature of such
influence they can be divided in events related directly and indirectly on the business. The first group includes
the activities, which are mainly related to the essential functions of the state. In particular:
• The protection of the country’s political stability, public order, security and property of the individual en-
trepreneur;
• Encouraging economic growth appropriate monetary, fiscal, investment – structural and other types of
means of policy;
• Creation of the competitive environment within the framework of anti-monopoly policy;
• Legal Support for Business, civilized elaboration of rules of market game and sustained protection. Together
with the state to create the business-friendly environment, the society can put great contribution, which is re-
flected from it’s side in creation a benevolent mood for Businessmen (Entrepreneurs) and the final score, in the
formation of market mentality for the public members Thus Business and enterprise development prerequisites
can be unite into three groups:
• State policy in respect of the business;
• The culture and value system of the society;
• Human inclination and their ability regarding business (business) activities.
Together with creation the business-friendly environment the state-oriented activities is of crucial importance
for business, in particular, for small and medium businesses, which include effective use of financial (tax and
monetary), organizational and institutional, Informational and educational and other kinds of mechanisms and
levers. Let’s consider some of them in more detail.
Taxes – tax-paying for individuals and legal entities is the price, which they pay to the State for personal and
corporate security, for creation predictable business environment, for risk minimization and for use public goods
(Defence, public order, social services, etc.). At the same time, the majority of people, including of course busi-
nessmen payment of taxes perceive as losing part of their income and wealth or the tax burden, which, in their
view, in most cases are much more than the State goods. Therefore, their attitude towards their taxes are nega-
tive. However, it is less expressed in the form of an open process and usually manifests itself in various forms:
Attempting tax avoidance, to move economic activity «in the shadow», etc. Such efforts are a response to the
country’s tax policy, which is part of a common economic policy.
In viewpoint of private business, tax pay increases unit cost of their product or service and reduces their
competitiveness. The mentality of the tax is human subjective mood in respect of taxes and determined with the
general mood of Society. Tax morale expresses human attitude (position) in respect of tax law violations. Any
business, regardless of its size, needs support from the state and therefore generally business itself should be
interested in existence of effective and efficient state structures. It is necessary to avoid sharp decline in budget

67
revenues, at the same time, avoid lose the incentive to expand for businesses and avoid their desire to move from
the legal fields of «shadow economy». Despite the fact, that in any country State tax policy concerns to the State,
firms and citizens, it is not community consensus result in not any of the countries. Its adoption and implementa-
tion everywhere and always is the prerogative of the state.
In Georgia, tax policy and practice has gone through a difficult and controversial road. We remember the pe-
riods, when tax discipline in the country was on extremely low level while hiding taxes almost had become the
norm. Later, some success has been achieved in the field of taxation. Significantly strengthened tax discipline,
simplified tax administration, significantly reduced corruption in this area, reduced the number of taxes, etc. At
the same time, as entrepreneurs and business surveys shows, tax legislation and its implementation rules require
serious improvement and refinement. Much can be done in tax culture and raising responsibility in citizens. We
consider particularly important to give to entrepreneurship supporting character, which may be realizes in the
following directions: Active involvement of Small entrepreneurs and their support organizations in elaboration
of tax Policy improvement activities, Fiscal support for small and medium businesses, which In addition to the
tax benefits takes into consideration issuance of various kinds of subsidies. For the development of entrepreneur-
ship we believe, that:
• From the beginning of functioning of newly created small enterprises, during 2 years, their income tax halving;
• The entirely liberation of small and medium enterprises from profit tax on reinvested capital;
• Give the right to small enterprises to benefit from the accelerated depreciation norms;
• Using the simplified accounting procedures in respect to the Small Enterprises;
• Reducing the number of taxes through their aggregation.
As we have seen, businesses, particularly small and medium-sized businesses can’t be developed without the
support of the state’s financial-credit and investment. Absolutely the most part of surveyed small and medium
enterprises their main reason for the delay of their activities identify high interest rates on the bank and non-bank
loans, which in turn was caused by a high degree of risk and absence of proper guarantees for given loans. Ac-
cordingly, it is necessary to improve the mechanism, which can be carried out in different directions. We think
the most important goal is to establish institutional base of Business Support, which may include the following
directions:
• Stimulate the formation of non-bank microfinance institutions;
• Banking services sector diversification;
• Small banks’ development, which has limited license;
• Establishing remote financial services practice;
• Promoting spread of mobile and electronic means of payment, including electronic money.
• Support of creation of the securities trading branches network.
Innovative Business
Innovative Business is modern promising direction of small and medium business development. Accordingly,
it is necessary to create the financial and credit-guarantee schemes for new, innovative, resource-efficient and
environmentally clean technologies creator and provisioner projects. Such projects may include:
• To create venture intellectual fund and specialized bank for small and average business area to finance
science-contained technologies.
• Guaranteed by intellectual property high-tech companies capital issues and investment horizons forming.
• Forming networks of: venture financing institute, lessors and guarantee funds.
For innovative businesses it is very important to pursue a structural policy, which means choosing prioritary
industries and factories that will give maximum economical net output if provided with supplies. On different
stages of economical development, these priorities can be different, however, it is possible to separate out some
more stable areas than others:
• Reprocessing industrial and farm products.
• High-tech, science-contained providing and innovations.
• Export and import-replacing manufacturing.
• Tourism and infrastructure.
Because of there stage of scientific-technological progress, for small and average factories is very important
to encourage engineering procedures, which means:
• Determination of sources for technologies and techniques.
• Using things such as licences and know-how, factories co-operation, co-production etc.
• forming of technical and technological centres, lessors etc.
• Teaching how to use new technologies and have consultations.
• Reward entrepreneur who are oriented on importing and encouraging advanced technologies.
Past experiences show that for supporting entrepreneurship can be used effective mechanism such as busi-
ness-incubator. It helps to reveal personal initiatives and increases speed of scientific-technological progress.
business-incubator is space, where are gathered new factories. They use local infrastructure and necessary ser-
vices. Business investitons are driven from local investors and also from other countries. Manufacturing is

68
focused on creating high-tech export productions. It is recommended that in Georgia business-incubators must
work, because:
• To support entrepreneurs in entrepreneurship and sales areas.
It is necessary to connect business-incubator to regional policy, also staff should be carefully chosen.
From the beginning of last century’s 90th years, when industrial society started to become post-industrial,
companies started to form learning centres and started to train personnel. Centres like these are equipped by
technical equipment and employees are both professional teachers, who mainly lead theoretical courses, and
young interns. Respectively, places like that managed to mix fundamental knowledge with practical skills and
whole learning process is close to real manufacturing environment. These places are most frequently and effec-
tively used by famous motor companies such as: American «Ford», French «Reno», Italian «Oliveti».Western
scientists think that professional development of engineer-technical and other employees appears from modern
temper of entrepreneurship and they also think that this process should last for lifetime long.
Conclusion
So, country’s economical power is important form of economical power, which is expressed in state’s eco-
nomical role and is realized in it’s economical functions. Government should encourage business-structures
in different ways to participate in this process. Government should openly and directly support business and
create effective system in order to develop and successfully function it. Government determines and protects a
context, where market self-adjusts. In modern conditions relationship between government and market is based
on partnership, that gives economical agents ability of adaptation to harsh and changeable mega and macro en-
vironment. Refreshes competition and innovations. Control systems are being formed that fills in and regularizes
market.
Literature:
1. Tvalchelidze A. Silagadze A. Qeshelasvili, Gegeia D. Programm of Georgian Social-Economical Development.
Tbilisi 2011.
2. Meqvabishvili E. Modern Macroeconomical Theories tbilisi 2012.
3. Small and Average Businesses in Georgia (static publication) Tbilisi 2012.

69
UDC 339.137.2: 338.242.2
GELASHVILI Madona,
Doctor of Economy, Associated Professor, Georgia
Competition and problems of monopolistic markets
Under the competition, we understand the economic process of rivalry economic
subjects for the favourable terms of the existence on the market. Analysis of the issues
discussed in the article by us gives possibility to prove that, competition is the determinant
factor of the arrangement of the prices, the stimulus of activation of innovative processes.
Key words: Competition, Monopolistic Competition and Perfect Competition,
Market System, Conceptions, Competitive Firms, Field, Competitive Relations.
Introduction. In the modern economy there take lace quality changes that is
connected to the exacerbation of competitive fight between countries, regions and firms. This in the terms of the
globalization is provoked by the uneven development of the different countries.
Market economy, as a system, was formed as a result of formation of social relations, and the vocation of
which is to regulate the competitive behaviour of the economic subjects that provide with guarantee of freedom
of economical activity for every agricultural subject. Substantial sign of the market system first of all is competi-
tion and competitive relations developed on its basis. When, in the economic system there is going on production
of the terms of competition and its proper competitive relations, the market system continues functioning and
dynamic development, together with the disappearing of competitive basis market economy stops its existence.
Will economic competition disappear, if the state will not actively act for its maintenance, and if the competi-
tion maintains itself and the attempt of any kind of restrictions from the state is futile? In general, how effective
is the protection of the customers or competitors by the state and does the protection of the competitors provoke
restriction of the competition? It is tough to answer these questions without analysing sources of the competition
and results, also origin of state policy and results.
«Competition», as economic concept. In the scientific literature there is several explanation of the competi-
tion that reflects separate signs of this tough category. The first, the most perfect theoretical conceptions about
the driving forces of the competition appeared in XVIII c. in the middle ages in the classical direction of the
economic conception. The theory of classical competition was generalized in the work of Adam Smith «The
Researches about nature and causes of the wealth of nations», where he first time proved that competition causes
optimal distribution of the labour and capital. It should balance private interests and economic effect, and with
this aim A. Smith was identifying competition with «invisible hand» of the market –automatic mechanism with
equal weight [1].
On the example of the price competition he proved all the range of essential provisions that in future became
postulates of the doctrine of «maximal satisfaction of requirements». A. Smith made basis for the theory of inter-
national competitive advantage, he worked out the theory of absolute advantages that was proving benefit of the
international trade for the subjects that are involved in this process. However, the theory of absolute advantage
does not have answer on the question whether it can be beneficial or not trade of two countries, or only one,
developed country can produce both kind of production in relatively less expenses.
One more famous representatives of the classical political economy is David Ricardo who was discussing
competition as necessary term for market price production. In his work аThe principles of political economy and
taxation» D. Ricardo built theoretical model of the perfect competition. The main attention was concentrated
on the fact in this system is functioning in the long term perspective. Such kind of approach gave us possibility
not to take into account those details that are connected to the state regulation, monopole governing, geographic
features of the market and etc, that have no decisive meaning in the long term perspective. For the terms dis-
cusses by D. Ricardo, the main principle is that the prices are formed as a result of the demand and competitive
fight with the influence of the provision. Thus, he proved long term versions of the salvation of the problem of
economic growth in the terms of the perfect competition, formed theories of values and distribution on marginal
productivity basis. [2]
In the frame of structural conception of the competition in the modern economic science the competition is
divided in perfect and not perfect. The last one, for his part, contains three models: monopoly, oligopoly, mo-
nopoly competition. It is recommended to implement the development analysis of competitive relation in the
frame of synthesis of conceptions monopoly and competition. If we direct the analysis from the sphere of the
perfect competition to absolute monopoly sphere we will found out that increases the difficulties concerning the
entry in the field and decreases the number of enterprises.
In the justification and development of «monopoly» and «not perfect» competition made their contribution
E. Chamberlain, G. Robinson, I. Shumpeter and other representatives of classic economic theory. [3]It should be

70
marked that in the works of G. Robinson «The economic theory of not perfect competition» and E. Chamberlain
«The theory of monopoly competition» there were summarized discussions about formation of the character of
pricing and non of a price forms in the terms of monopoly. These works were was due to with the necessity of
reinventing of the action of market mechanisms taking into account the role of the factors as are limited number
of sellers, product differentiation, expenses of the selling, taking into account the importance of the interaction
of the sellers in the market of non of the price forms of the competition.
The role of innovation in the development of competition. I. Sumpeterpays special attention to the innova-
tive activity in the terms of the development of competition. The author justifies any kind of quality of monopo-
lization of the market system if it is serves acceleration of scientific-technical progress. From the positions of
economic growth, the competition is the rivalry of old and new: new goods, new technologies, new sources of
provision of requirements, new types of organization. Neoclassic school, the pick of which was end of XIX cen-
tury and first third of XX century, more fully and exactly represented the influence of the perfect competition on
the price system. With the concretization of the economic analysis, neo-classics connected the competition to the
fight for the rare economic wealth and also for the money of the customers, with the help of which was possible
to purchase this wealth. Also distinguished by its importance conceptions of Alfred Marshall. He criticized the
«conventionalities» of clear competition model. The elaboration of the theory of analysis of partial and long-term
sustainable equilibrium on the market gave possibility to create the basis of the new model of the competition
– monopoly competition theory. Developing the main provisions of the classics, A. Marshall more consistently
and fully justified the mechanism of automatic forming of the balance on the market with the help of activity of
the laws of perfect competition and marginal utility and the marginal productivity.
G. Meinard Keins in his work «The general theory of the employment, percent and money» in the terms of
the development of competition justifies the necessity of interference of the state in the market economy. The
analysis of the content of the organizational forms of competitive relations shows that their development and
perfection is represented with technical-technological terms and also with the formation of social regulators,
among them by the state institutes. Competition, as economic multidimensional category can be discussed in
the different aspects. In the narrow sense the competition can be characterized as fight of independent economic
subjects for limited economic recourses.
As economical manner, the competition represents the system of activity of economic subjects on the market,
among them fight for the aim of provision best possibilities for selling their production, satisfying different de-
mands of the customers. Austrian economist August von Hayek discusses the competition not only as rivalry for
the more beneficial use of the capital, but as the procedure of discovery of such kind of factors that is possible to
be left, as unknown or minimum, unused for everyone.
Generally we can undoubtedly call XX century the century of competition. The event of competition gained
international and global importance exactly in this circle. In particular, R. McConnell and L. Brew think that the
obligatory terms of the competition are: «existence of big number of buyers and sellers of the concrete product
or resource», also «freedom for buyers and sellers to enter or leave the market».
Widely spread explanation of competition by the famous researcher, Professor of Harvard Business School
M. Porter: «the strategy of the competition should be based on the comprehensive understanding of the structure
of the field and the process of its change. In every field of economy, – it doesn’t have importance, is it active on
domestic or foreign market,-the sense of the competition is expressed only by five force: – danger of arriving new
rivalries; – danger of arriving changeable goods; – ability of the trade of the suppliers of the completing products;
– ability of the trade of the sellers; – with the rivalry of already existing competitors between each other.
From five forces the meaning of each of them changes from field to field, and finally, beforehand determines
the profitabilityof the fields. The parameters of each mentioned force and their interaction influences on the com-
petition in each production system. The approach offered by M. Porter to the competition is equally useful for
those fields that have connection with the production of the goods, and for those fields that produce service. The
main principles are fair for all the sort of business, including bank sphere. M. Porter united all kind of activity in
the chain of so called values, in other words, every form of form activity has its contribution in the formation of
the final value of the product. Thus, in the economic theory the competition is discussed as mechanism of regula-
tion of social production, as the form of mutual rivalry of market agriculture subjects and promotion process [5].
Discussion of the conception of the competition in the modern economic science. In the modern economic
science of XXI century there was paid dig attention to the issues of national economic competition and research
of competitiveness. Under the competition some discuss the rivalry of the economic subjects that are interested
in the achieving the aim and in the terms of enterprise this aim is maximization of the profit with the preferential
satisfaction of the demands of the customers. Others understand the competition as rivalry, or fight, more often
between clearly distinguished rivalries, the ability of better provision in different from competitors.
In spite of such kind of approaches, in the scientific literature there is marked the diversity of ideas concern-
ing understanding of competition. In particular, A. A. Ambartsumov and T. T. Sterlikov explain it as «rivalry
between the participants of market economy for the best terms of the production, buy and sell of the goods.» I.
A. Spitidonov explains competition as «the process of interaction, relation and fight between enterprises that act

71
on the market for the better possibilities of the sell of the production, satisfaction of diverse demands of the cus-
tomers and with the aim more of possible benefit.» With the explanation of A. S. Khasanova the competition, as
economic category, expresses relations between subjects of market systems for the gaining of additional benefit
concerning economic rivalry. In this explanation there is underlined the substantive feature of the competition,
namely that, it represents economic rivalry.
The explanations of the competition given by different authors, as a rule, do not contradict each other, but
more fill each other. At the same time, each of them cannot be considered as enough. It is expresses in the fol-
lowing that many economists doesn’t take into account the general theoretical aspect of the problem – the sense
of economic relations characterized to it.
Concerning this, it is recommended to discuss the competition from the position of the signs that make its
determination:
• It is the component that creates the system of market relations, determining the unity of all the elements
characterized to it (enterprise costs, the price formation, adaptation of enterprises and organizations to market
requirements, satisfaction with goods and services, etc.);
• Is the fundament of the market methods of agricultural production, the basis of formation and detection of
competitiveness of the production; shows itself in the system of reproduction of technical and economic param-
eters on all stages of its design, preparation, pre sales and post-sales service, at all stages of consumption.
The Problem of Monopolist Markets in Georgia. Discussion of monopolist markets is quite actual today, it
is especially important for Georgia to define whether there are monopolies in Georgia. For who these monopolies
are and for whom not? These questions are asked for many times for the last years and we had many different
answers. For instance is the producer of «Borjomi» water monopolist? We have to start analysis of such ques-
tions from the analysis if we have direct or close substitutes similar product companies or services. If we review
the market of mineral waters Borjomi could not be the monopolist, as it has many substitutes and competitor
mineral waters. Yes, the companies has an exclusive right to get natural resource from the mines, but distribution
of this right actually creates more problems, rather than ownership of this right by one owner. For instance if we
distribute it among three companies, none of them will have the motivation to promote the brand as other will
use by it «for free» – this is very simple example.
Let’s review the latest past of Georgia, the politics of regulating competition and the methods fighting against
monopoly has been changed for several times, the amendment was introduced in the law in May 2012 and the
law about «Free trading and competition» was accepted. Despite of this, the practical activation did not take
place due to change of the government, later on the working on the legislative changes was started, as a result in
March 20014 the title of the law was changed and it was called as the law «about competition» and changes were
introduced in it. After such changes, in several months they worked on establishment of the competition agency
and elaboration of internal procedural law. Finally, the agency was launched at the end of 2014. In November
2014, the agency declared that it was launching study of oil product market by its own initiative. There was
the decision made about study of the coffee market study as well. Currently it is know that there is the interim
research report at the moment prepared, it was presented to Prime Minister, though the results of the research
was not publicized. There was only statement made, that as a result of the study it was found the signs of limited
agreements of the competition.
There are several cases of monopoly and competition limitation cases in the world practice and there are
several important ones in our opinion
1. The company, which achieves the greater part of the market by its own technology or innovative actions,
becomes a dominant and is able to impact on the prices by its own forces. Such condition is not everlasting, as
the competition appears very soon and the market is coming back to the starting point in a short period of time.
In such case the company is observed in order to overcome the cases of competition limitations. The most
famous case of such condition was in the USA, when the company «Microsoft» was divided into several parts.
2. The company, which becomes the monopolist by means of direct support of the state and it has the right of
exclusive action and dictation of the conditions by the law. In Georgia «Airzena», «Georgian Post» were such
companies several years ago. Bur it is considered that this form is not efficient and state supports to limitation
of the competition.
3. When the sector is specific and it naturally requires operation of one company, as existence of two ones
is linked with more expenses. Such fields are energetics, water, power and gas distribution networks, and high-
ways. In such case state either manages itself or transfers to a private on by regulating conditions. Though to-
gether with the change of the time and technology, their status is changing as well, for instance in Holland, there
the alternative wind and solar stations are highly developed, the price of electricity is regulated by the market and
it has not the status of natural monopoly.
4. The companies having indirect support of high officials, have privileges, allowances and it supports to their
dominance on the market.
Finally, it is time, when we can give the right to ourselves to use the term «Monopolist competition» and
«incomplete» monopoly, as substituting terms, we are releasing them from the primary linkage with various con-

72
cepts of Chamberlin and Robinson, as the best names for the modern models for price theory. But why does the
complete competition theory gives incomplete model of a real world. Therefore, it is necessary to review several
options of the monopolist, or incomplete competition theory.
Monopolist competition is the intermediate option of market economy development, which includes the signs
of the monopoly and at the same time incomplete market competition. It is quite fair to consider monopolist
competition as «a golden mean», meeting interests of the consumer most completely, therefore this model of the
market economy is most widespread on all the latitude and continents. Currently our goal is to understand the
particularities of the monopolist competition» and to analyse the concept by means of specific examples of the
monopolist competitive markets. If we try to understand the idea and explain, the latest can be formulated like
this is the model of specific relationship in the economics, which meets the following requirements:
• Limited number of the producer enterprises;
• Production of wide range of the product;
• Limited (controlled) price regulation
The peculiarity of the monopolist competition is actually the principle impossibility of the «secret conspira-
tion» and illegal agreement between the greater players of the market with regards of dissemination of the influ-
ence in separate spheres of economy. This peculiarity brings this model of the market relationship closer to the
complete competition market. The reason for it is quite a big number of the entrepreneur subjects competing with
each other having their own financial interests. It is known that one regularity, monopolist competition appears
generally on the markets with sustainable trading traditions and long-lasting (or traditional) development. The
most obviously monopolist competition are found
• In the sphere of service (internet-cafes, beauty salons, petrol stations, dry clening services, etc.);
• In catering sector (meat or diary product market, chocolate batons or chewing gum markets, carbonated
drinks or in the market of any other separated group of item);
• Light industry (fashionable everyday cloths, sport item market);
Why on these markets? There is well expressed priorities of the consumer. For instance, let’s talk about
chocolate market. Hundreds of producers are available in the market producing wide range of diversified good
quality product able to meet the requirement of even the finest taste, like «Snickers», «Mars», Bounty», «Twix»,
«Barambo», etc. It is obvious that many consumers have already identified its own priority and therefore they
buy certain one regularly. For instance «Snickers» rather than other ones. In case the price raise such consumer
will change its priority very easily. Obviously, the price is not the only factor-making item attractive for a con-
sumer. For this purpose packaging of the product, client service conditions, or flexible system of discounts are
similarly attractive. As many producers are available on the market as similar it is to the complete competitive
market. Though, in the monopolist competition markets (in accordance to the fundamental disproportion 80/20)
the greatest part falls on the insignificant number of the companies. And though they operate in the condition of
the severe competition, it is impossible their «relocation» from the market. Entrance to such markets has no vivid
barriers, though we have to understand, that we have to face high (higher than a medium) competition caused by
availability of the similar product producer on the market.
Resume. The competition supports to removal of inefficient companies from the market, rational appliance
of the resources, avoids dominance of the producer over the consumer. During the mentioned approach the
concept of the competition is discusses first of all as a dynamic process and it is revealed in making product and
technologies perfect, formation of new markets, new sources of material and new types of the organizations as
a rule requiring investment. Stimulation of the investment is the possibility of gaining positive economic benefit
until price competition will not cause falling of the prices to the long-term balanced level. Considering compli-
cated economic situation of Georgia poor investment perspective it is important to create an effective system
of competition politics, introduce new practice, identify and regulate the proble. In particular, it is important to
introduce the following activities: to introduce the change for fill the gaps of the competition regulating law;
to maintain independence of the competition agency assigned by the law and to stay without any influence; the
agency has to ensure accountability and transparency of its activity; to observe and study the markets mostly
influencing the welfare of the population, development of such system which hinders limited agreements and
actions for competition; directing maximum power for development such environment which will be best for
development of small and medium business, with free competitive market, where the possibility of misuse of
available conditions by the dominant companies is eliminated, automatically creating the best environment of
development of the business and improvement of economic condition of the country. Such challenges require
complicated and careful actions, though noteworthy that one of the important factors for achievement success is
immediate and timely actions. For such purpose, it is important to realize and implement the rights assigned to
the competition agency in the practice.
References:
1. A. Smith, The researches about peoples’ wealth nature and reasons. – M.: Science, 1993.
2. D. Ricardo, The basics of the Political Economy and taxation. – M., 1935.

73
3. E. Chamberlin, Monopolist competition Theory: Re-orientation of value theory/ – M: Economics, 1996. – p.393
4. J. Robinson, An economic theory of not existing competition. – M.: Progress, 1986. – p.65-84.
5. P. Heine, An economic face of thinking. – M., 1992. – p. 122.
6. A.P. Gradova An economic strategy of the firm. Special literature. – 1995. – p.45
7. E. Chamberlin The Theory of Monopolistic Competition. Cambridge (Mass.) – 1993.
8. Joseph A. Schumpeter. Capitalism, Socialism, and Democracy. – New York: Harper&Row, 1962.
9. F.A. Hayek New Studies in Philosophy, Politics, Economics and the History of Ideas. – L.,1978. – P.180.
10. G. Debreu The Theory of Value. – New York: John Wiley and Sons, 1959.
11. T. Negishi Monopolistic competition and general equilibrium // Review of Economic Studies. – Issue 28. – 1961.
– p. 196-201.

74
UDC 657.37: 347.734(479.22)
KHUBUA Marine,
Associate Professor, Georgia
The Issues of Financial Reporting at Georgian
Commercial Banks
It this article issues of financial reporting at Georgian commercial banks were
explored.
Key words: financial reporting, commercial banks, Georgia.
Financial results achieved by the bank reflect impact of the whole set of inter-
nal and external factors including: geographical location of the bank, presence of
sufficient client base within its service area, competition level, degree of financial
market development, social-political situation in the region, presence of the state support and other factors. On
the other side, there are size of the own capital, borrowed and allocated funds, income generating and non-gener-
ating assets, common banking expenses, sizes of damages and losses, scale of application of the advanced tech-
nologies, up-to-date automation means, internal and external audit organization and other factors that depend on
the bank’s activities and quality of its management. All positive and negative actions of the bank’s management
and its personnel, in the generalized form, affect the final outcome of the bank’s financial activities – the profit.
Commercial bank’s operation results are affected by wide variety of factors and therefore, these results should
be carefully examined in the course of study of this multi-functional and multi-purpose economic system. There-
fore, description should be provided by means of the system of economic indices.
Algorithm of formation of the characteristics of commercial bank’s financial results is determined by the
adopted accounting system and form of the formal financial reporting applied according to the requirements of
the National Bank of Georgia. Though the banking system formation process in our country is not completed
yet, the financial reporting forms are changing, improving the contents of the statements and this is caused by
the requirement of acceleration of economic integration of the national banking sector into the world banking
community, necessity of gradual approaching to the western standards.
The entrepreneurs need the capital for their economic activities. For this, the proprietors need to attract pri-
vate capital or rising of foreign capital by the creditors. Self-financing is regarded as the reasonable solution for
the joint stock companies as the shares, as the securities, are characterized with the agreements with the unlim-
ited term and variable interest rates. In addition, the shares may be allocated at the stock exchange at wide scale.
Capital growth is available through attraction of numerous investors.
In June 2014, the Association Agreement with the European Union was signed and this showed the country’s
readiness for reforms and this requires implementation of measures for improvement of accounting and financial
reporting audit regulation according to the requirements of the relevant EU directives. Legal framework effective
in Georgia, in relation with financial reporting, is less developed than EU acquis communautaire1
, the reforms
in the sphere of financial reporting and audit are complex and their implementation in the country requires
significant efforts and resources. They comprise significant challenges in the spheres of standards providing,
audit quality assurance, accountants’ education and training. For Georgia, mobilization of human and financial
resources will be of particular significance. Association Agreement provides three years for reforms’ implemen-
tation. Georgia should use this time for discussing of the possible options and assessment of the experiences of
similar economies.2
These issues are provided in Annex 28 to the Association Agreement: «Corporative Law,
Accounting and Audit, Corporative Management.»
Generally, demand for high quality financial reporting in Georgia is quite low. Capital market in Georgia is
quite superficial, given domination of the banking sector in the finance sphere. Georgian banks pay less atten-
tion to the adequacy of the financial statements presented by the lenders and rely mostly upon the loan security.
Requirements related to the subject of mortgage, in Georgia, comprise, in average, 223% of the requested loan
and this is partially caused by lack of reliability of the financial information provided by the lenders and lack of
transparency3
.
In our opinion, in the small banks, assessment of incomes’ and costs’ formation would be sufficient once per
month, as for the large banks, the above tasks should be performed on a daily basis, as issuance of the balance sheet.
Application of the analytical models, on the basis of prepared profit and loss statements, may become the
significant instrument for strategic and operative management of the incomes and costs. By means of this instru-
1
EU acquis is the system of EU law and obligations from 1958 up to present, mandatory for the EU member states
2
Georgia – Report on Compliance with the Standards and Codes (ROSC) – Accounting and Audit.
3
http://www.enterprisesurveys.org/data/exploreeconomies/2013/Georgia

75
ment, the bank managers can impact formation of the financial results in a timely manner, from their interest-
bearing and non-interest-bearing operations, through selection of the high-income operations, work on diversifi-
cation of the income sources, ensure reduction of the interest rate variation risks.
For internal management of the financial results the scheme of incomes and costs’ formation may be used,
through conditional grouping as follows:
• Incomes from operation activities;
• Incomes from non-basic activities;
• Assets not processed by the bank;
• Costs required for the bank’s functioning;
• Costs for risk operations.
In study of the issues of financial results’ formation at Georgian commercial banks the comparative analysis
of the solutions in Georgian and western banks should be conducted and the obtained results should provide basis
for improvement of financial reporting of Georgian commercial banks.It should be noted here that the composi-
tion of the items and their order is regulated by the instruction.
Schematically, the model of formation of the net profit can be presented as follows: 1. Interest income; 2.
Interest expenses; 3. Interest margin (line 1 – line 2); 4. Operation incomes; 5. Total operation income (line 3 +
line 4); 6. Operation costs; 7. Net operation revenues (losses) (line 5 – line 6); 8. Costs for reserves formation
by loans, to cover the possible losses; 9. Costs for bad debts’ writing off; 10. Losses (profits) from non-standard
activities; 11. Non-operating incomes and costs (line 8+9+10); 12. Net revenues (loses) before taxation (line
7+11); 13. Income tax; 14. Net revenues (losses).
Such grouping of the items allows determining of the degree of dependence of the bank’s incomes and costs
on their key operations (interest and non-interest) and on the other factors4
.
The western banks the rules for formation of the financial results are similar to the above ones. The vari-
ety modifications do not affect the final result, comprising the bank’s net profit. And the models of formation
of net profit (loss) differ only by sequence of calculations provided on the basis of the ration between similar
types of incomes and costs. Comparison of the methods of financial results’ formation applied in Georgian and
international banking practices showed that existence of different forms of reporting of the financial results of
Georgian commercial banks is due to application of several methodological approaches and complies with the
international standards to different extents and this is caused by the reforms ongoing at the commercial banks
simultaneously with development and strengthening of market relations in Georgia.
References:
1. Plan of Accounting Reports for Georgian Banking Institutions and Instruction for their Application. Tb. 2000.
2. Georgia – Report on Compliance with the Standards and Codes – Accounting and Audit. Tbilisi, Georgia, 2015.
3. Matuk, Zh. Finance Systems of France and other Countries. The Banks. v.1, M.: Finstatinform, 1994.
4. W.F. Sharpe, G.J Alexander, J. Bailey. Investments: Translation from English. – M.: INFRA-M, 1997.
5. A. Helfert, Techniques of Financial Analysis: Translation from English, editor: L.P. Belykh, M.: Audit, UNITY,
1996.
6. V.V. Ivanov, Reliability of Your Bank. MFBK-PRESS, 1997, pp. 11-16.
7. Introduction to International Accounting Standards, Tbilisi 1997.
8. Buchholz, R. (IFRS): Grundzuge des Jahresabschlusses nach HGB und IFRS, 3. Aufl., Munchen 2005.
4
Ivanov V.V., Reliability of Your Bank – M FBK-PRESS 1997, pp. 11-16.

76
UDC 336.748.12+336.742(479.22)
qeTevan kokaia,
ekonomikis doqtori,soxumis saxelmwifo universiteti,saqarTvelo
inflaciuri procesebi da fulis msyidvelobiTi unarianoba
Tanamedrove saqarTveloSi
inflacia rTuli, mravalfaqtoruli socialur-
ekonomikuri movlenaa: inflacia da qveyanaSi fulis
msyidvelobiTi unarianoba ukuproporciuli sidideebia.
rac ufro izrdeba erTi, mcirdeba meore da piriqiT.
amasTan, radganac qveyanaSi miuxedavad imisa, rom
erTaderTi sagadamxdelo saSualeba aris lari, fuladi
tranzaqcibis, kreditebisa depozitebis didi masa sxva
valutaSi (aSS dolarebSi, evroebSi da a.S.) xorcieldeba. Sesabamisad, maTi
msyidvelobiTi unarianobac icvleba ukve ara mxolod inflaciis, aramed
savaluto kursis cvlilebisda mixedviT.
xelisuflebis,mediis,samecnierosazogadoebisadarigiTimoqalaqeebisaTvis
absoluturad araa sulerTi procesebi, romlebic mimdinareobs qveyanaSi da
romlebic mniSvnelovnad gansazRvraven ara marto qveynis fulad-sakredito
sistemis mdgomareobas, aramed mTeli ekomonikis efeqturobas da ganviTarebis
perspeqtivebs, TiToeuli moqalaqisa Tu Sinameurneobis msyidvelobiT
unarianobas da keTildrReobas. aRniSnuli garemoeba asaxulia saqarTvelos
organul kanonSic «erovnuli bankis Sesaxeb», sadac aRniSnuli institutis
amocanebisa da funqciebis CamonaTvali iwyeba Semdegi debulebiT: «erovnuli
bankis ZiriTadi amocanaa fasebis stabilurobis uzrunvelyofa» (muxli 3, p. 1).
bolo wlebSi inflaciur procesebSi zogadad, maT Soris saqarTveloSi
gamoikevTa sasursaTo saqonelze fasebis winmswrebi zrda inflaciis
maCvenebelTan SedarebiT. saqarTveloSi 2005 welTan SedarebiT saSualo
wliuri inflacia 6.42 procenti iyo, maT Soris sasursaTo saqonelze – 8.3
procenti, xolo danarCen saqonelsa da momsaxurebaze – 4.5 procenti, anu
sasursaTo saqonelze fasebi bolo wlebSi 1.8-jer ufro swrafad izrdeboda
danarCeni samomxmareblo dovlaTis fasebTan SedarebiT. bolo 11 wlis
manZilze sursaTze fasebis matebaze modioda inflaciis 4/5-ze meti (82%).
aRniSnuli garemoeba gansakuTrebiT negatiurad moqmedebs fiqsirebul da
dabalSemosavliani ojaxebis keTildReobaze, romelTa fuladi saxsrebis
didi nawili pirvl rigSi sursaTze moTxovnilebis dasakmayofileblad
miemarTeba. imis gaTvaliswinebiT ki, rom bolo wlebSi gansakuTrebiT gaizarda
calkeuli komunaluri momsaxurebis tarifebic, aRniSnuli kategoriis
Sinameurneobebis mdgomareoba kidev ufro mZime iqneba.
inflacia uSualo kavSirSia erovnuli valutis – laris msyidvelobiT
unarianobasTan. es ukanaskneli warmoadgens raodenobas, romlis SeZenac
SesaZlebelia mocemuli fuladi erTeulebiT. bunebrivia, saqonlis fasis
matebisas fulis erTeuliT sul ufro naklebi raodenobis saqonlis
SeZenaa SesaZlebeli. inflacia da valutis msyidvelobiTi unarianoba
ukuproporciul damokidebulebaSi arian, ris gamoc laris msyidvelobiTi
unarianoba samomxmareblo fasebis indeqsis Sebrunebuli maCvenebelia.
aRniSnulis gaTvaliswinebiT laris msyidvelobiTi unarianoba misi SemoRebis
dRidan (1995w.) 2015 wlis bolosTvis TiTqmis 5-jer Semcirda.
sawvavi, bina da saiuveliro saqoneli (oqro), miuxedavad imisa, rom maT
jamuri woniT saqonel-warmomadgenelTa kalatasi 5%-ze naklebi ukaviaT,
fasebis cvlilebebis sakmaod mgrZnobiare indikatorebs warmoadgenen. ufro
mtic, maTze fasebis nebismieri mimarTulebiT cvlileba maRal dadebiT
korelaciaSia sxva saqonelTa fasebis cvlilebasTan.
sayuradReboa, rom bolo 6 wlis manZilze saqarTveloSi fasebi sursaTze
orjer da ufro metad gaizarda, vidre binebze. radganac fasebi uZrav qonebaze
(binebze) rogorc wesi, fiqsirdeba myar, konvertirebad valutaSi (dolari,
evro), binis fasebis aSS dolarebSi denominirebiT es sxvaoba ramdenadme

77
naklebia. (2006 welTan SedarebiT binebis fasi saqarTveloSi gaizarda: larebSi
26%, aSS dolarebSi -33%, maSin rodesac imave periodSi sursaTze fasebi qarTul
valutaSi – 53.2%-iT).
saqarTvelos sabanko sistemaSi fizikuri pirebis depozitebis moculobam
2015 wlis dasawyisisaTvis 3.2 miliardi lari Seadgina, rac 10 wlis winandel
doneze 17.7-jer metia. fizikur pirTa depozitebis Tanafardoba mSp-sTan 13.4
procentia1
.5
inflaciis gaTvaliswinebiT, 2015 wlis dasawyisis mdgomareobiT, saqarTvelos
sabanko sistemaSi fizikuri pirebis mier ganTavsebuli depozitebis
msyidvelobiT unarianoba 2005 wlis fasebSi mxolod 1.7 miliardi laria.
miuxedavad imisa, rom oficialurad erTaderTi sagadamxdelo saSualebad
saqarTveloSi gamocxadebulia lari, sxva qveynis valutebi aqtiurad
gamoiyeneba ara marto Sida bazris fasebis formirebasa da maStabebis dadgenaSi,
aramed angariSsworebaSic. saqarTvelos sabanko sistemaSi dolarizaciis
done sakmaod maRalia: fizikuri pirebis depozitebis 80.3 procenti, agreTve
bankebis mier gacemuli sesxebis 68 procenti ucxour valutaSi (ZiriTadad aSS
dolarebSi) xorcieldeba.
saqarTvelos aseulobiT aTasi moqalaqe ekonomikuri pirobebis gamo
iZulebuli gaxda samSoblo daetovebina da Semosavlis wyaro ucxoeTSi eZia.
aRniSnuli kontingentis mosaxleobis saqarTvelodan gasvlis maStabebi jerac
sagrZnoblad saWiroebs saqarTveloSi CamosulTa (dabrunebulTa) maStabebs.
inflaciis tempi saqarTveloSi jerac maRalia ganviTarebuli sabazro
ekonomikis mqone qveynebTan SedarebiT.
aRniSnuli garemoebebis gaTvaliswinebiT, 2015 wlis fasebis saSualo
wliurma indeqama 2000 wlidan 205.5 procenti, xolo imave wlis dekembris
indeqsma,Sesabamisad, 198.6 procenti Seadgina.
gansakuTrebiT mZime dartyma fasebis matebam fiqsirebul da
dabalSemosavlian mosaxleobas, maT Soris pensionrebs miayena. am ukanasknelTa
fuladi resursebis msyidvelobiTi unarianoba erTeul larze gaangariSebiT
gacilebiT metad Semcirda danarCeni kategoriis mosaxleobasTan SedrebiT.
faqtobrivad, mosaxleobis am nawilis keTildReoba «ormag deflirebas»
ganicdis – jer erTi, maTi Semosavlebi naklebia mosaxleobis sxva jgufebTan
SedarebiT da meore, inflacia maTi Semosavlebis erTeuls ufro mZimed urtyams.
aSS-sgan gansxvavebiT, sadac moxuc mosaxleobaSi siRaribis zRvars miRma
myofTa raodenoba 1.7-jer naklebia siRaribis saerTo erovnul maCvenebelTan
SedarebiT, saqarTveloSi siRaribis done 65 wels gadacilebul mosaxleobaSi
saSualo erovnul doneze TiTqmis 2-jer ufro maRalia.
miuxedavad zrdisa, mosaxleobis fuladi saxsrebis matebis tempi
sagrZnoblad CamorCeba saSualo xelfasis, sagareo savaWro brunvisa da
gansakuTrebiT, ucxoeTidan saqarTveloSi ganxorcielebuli tranzaqciebis
matebis temps. am ukanasknelTan SedarebiT fuladi saxsrebis tempi TiTqmis
2.52-jer ufro dabalia. amasTan, qveynis mosaxleobis fulad saxsrebSi
saqarTveloSi ganxorcielebuli fuladi tranzaqciebic monawileoben, xolo
am ukanasknelTa Tanfardoba mosaxleobis mTel gankargvad saxsrebTan 2005 wlis
7.4 procentidan 2015 wels 27.6 procentamde gaizarda. faqtobrivad, Tu qveynis
farglebs garedan miRebul saxsrebs gamovaklebT, qveynis Sida wyaroebidan
miRebuli fuladi saxsrebis zrdis tempi kidev ufro naklebi iqneba (zrdaa
daaxloebiT 3.4-jer). faqtobrivad, qveynis mosaxleobis keTildReobasa da
moxmarebis maStabebi sul ufro metad xdeba gare faqtorebze (am kuTxiT
– ucxoeTidan saqarTveloSi ganxorcielebuli fulad gzavnilebze)
damokidebuli.
Tumca msoflio meurneobaSi maRali CarTulobis, agreTve mosaxleobis
depozitebisa da gacemuli kreditebis dolarizaciis maRali donis gamo
inflaciisgan mosaxleobis keTildReobis dacvis mTavari berketi ara
fasebis regulireba da inflaciis «daTrgunvaa» (amis resursi saqarTvelos
naklebad aqvs), aramed Semosavlebis zrdaa. swored ekonomikuri aqtiurobis
1
Tavisi msyidvelobiTi unarebiT fizikur pirTa depozitebi qveyanaSi daqiravebiT
dasaqmebulTa mxolod 9 Tvis neto-xelfasis (xelze aRebuli xelfasis) eqvivalenturia.

78
gaumjobesebis, dasaqmebis zrdis xarjze Semosavlebis matebam unda gadafaros
inflaciis erovnuli valutis erTeulis msyidvelobiTi unarianobis
permanentuli Semcirebis negatiuri efeqti da Seqmnas piroba mosaxleobis
keTildReobis realuri amaRlebisaTvis.
Literature:
1. Z. Lipartia, Management of Corporate Finances, Publisher «Universal», Tbilisi,2009;
2. R. Kakulia, M. Khelaia, General theory of Money Circulation and Credits, Publisher «MKHS» LLC, Tbilisi, 2007;
3. G. Tsaava, Finances, Money Circulation, Financial Engineering, Credits, Publisher «Sokhumi State University»,
Abkhazian Academy of Sciences, Tbilisi, 2006.

79
UDC 316.334.23(477)
KOVALISKO Natalia,
Doctor of Sociology, Professor, Ukraine
MYSHKOVSKA Olena,
Researcher, Ukraine
Conceptualapproaches In identifying
of social responsibility of business in Ukraine
В інформаційному постіндустріальному суспільстві все з більшою силою заяв-
ляє про себе пошук і побудова цивілізаційної моделі відносин між бізнесом та сус-
пільством. Тому стає очевидною суспільна потреба в соціально відповідальному
підприємництві. Ця стаття присвячена ідентифікації соціальної відповідальнос-
ті бізнесу в Україні шляхом не лише окреслення основних концептуальних підходів
до СВБ, як системи відносин із середовищем бізнес-організації, а й аплікація їх до
сучасних українських реалій.
Ключові слова: соціальна відповідальність бізнесу, теорія корпоративного
егоїзму, теорія корпоративного альтруїзму, теорія розумного егоїзму, модель від-
носин із середовищем організації.
Historically, scientists have expressed conflicting views regarding the impact
of socially responsible behaviour on the competitiveness of businesses. While
some authors believe its undeniable positive effect for business activity (H. Bow-
en, K. Davies, P. Drucker, L. Preston), while others have the opposite opinion (M.
Friedman, M. Porter, M. Kramer). Still others believe that a socially useful activ-
ity should be engaged in for its own sake, without linking it to any other goals and
objectives (E. Carnegie, John D. Rockefeller, R. Wood).
The American economist M. Friedman in his article «Social responsibility of
business is to increase its profits» (1970), which was published in the «New York
Times» [25] claims that the business case is just business. This the most traditional view was called «theory of
corporate egoism», for which the only responsibility of business is to increase profits for its shareholders. M.
Friedman believes that directing financial resources to «social good» undermines the foundations of the market
mechanism and in any case harm someone (or shareholders due to lower profits, or employees of the organization
in case of reduced wages and benefits, or consumers if raises prices for products of the company for compensa-
tion of the additional costs).
The second point of view on the social role of entrepreneurship, social-economic and opposite to the first –
classic, called the «theory of corporate altruism». It appeared simultaneously with the publication of sensational
articles of M. Friedman and belonged to the Committee for Economic Development. In the recommendations of
the Committee were emphasized that «corporations are required to make a significant contribution to improv-
ing the quality of American life» [27]. Its main supporter is the American scientist P. Drucker, «the professional
ethics is the ethics of responsibility» [23, p. 368]. In his mind, the new concept of management responsibility
«requires that business has to take responsibility and become the solver of social problems» [5, p. 315]. Manage-
ment must go beyond creating income and include the protection and raising welfare of society. Considering that
the main shortcoming of the traditional approach is its time limitation, managers, above all, should be interested
in increasing profits in a long term, for which they need to take the certain social obligations and related costs
– protection the society from environmental pollution, discrimination, false advertising etc., to participate in its
improvement.
Criticism of the diversion of scarce material, financial and human resources that lie an additional burden on
business, significantly reducing its competitiveness on the market; violation of the principle of profit maximiza-
tion when additional costs are transferred to consumers through higher prices, contributed to the third approach,
which brings together the main provisions of the first two, «the theory of rational egoism». The quintessence of
the theory was the phrase that the current reduction of company’s income due to the socially oriented spending an
enabling social environment that promotes sustainable business development and, therefore, sustainable profits
in the future. That is, the social responsibility of business is «good business» because reduces long-term costs.
At first sight, all three approaches more or less are characteristic for Ukrainian social responsibility of busi-
ness. However, if to analyze the disclosure of information about non-financial aspects of activities in the mac-
roeconomic context, as a litmus paper of CSR, in Ukraine only 10% of companies from the top 100 in terms
of net income in 2008 prepared and published non-financial reports. For comparison – with 250 companies in

80
developed countries prepare reports 80% of companies, with 2200 companies in developing countries – 45% of
companies [3, p. 34]. Also experts of centre «CSR Development» note the continuing trend of the quantity of
non-financial reports in Ukraine in all subsequent years.
In our view, this demonstrates a lack of sufficient professional scientific and practical discussion about chang-
ing the essence of business, the idea of its aims and main functions. Although the problematic of conceptual
approaches to the study of social responsibility of business is present as at foreign (M. Friedman, M. Porter, R.
Buchholz, P. Glasbergen, J. Elkington, A. Carroll, S. Sethi, P. Kotler, R. Freeman, J. Post, L. Preston, S. Sachs, P.
Drucker, M. Clarkson, T. Donaldson, H. Bowen, J. Longsdon, D. Wood, A. Scherer, F. P. van der Putten), and, in
a somewhat lesser extent, at domestic (Y. Siryi, O. Zelenko, O. Koshchiy, A. Sychenko, H. Ilyina, Y. Blagov, V.
Borobey) scientific horizons. In informational post-industrial society with more force declares itself a search and
building of civilizational model of relations between business and society, i.e. the knowledge of the conceptual
bases of interaction with the environment, the nature of the social role of business in society.
The purpose of this article is identification of social responsibility of business in Ukraine by not only outlin-
ing the main conceptual approaches to CSR as a system of relations with the environment of business organiza-
tion, but their application to current Ukrainian realities.
Within the «theory of corporate egoism» there are several concepts: legal responsibility, economic responsi-
bility and voluntary concept.
According to the concept of legal responsibility company, which operates within the existing legal legislation
considered as a socially responsible. The debate over the theory of that concept still continues, because essen-
tially all companies must comply with existing legislation norms and regulations that govern the activities of
enterprises. If we consider this level of social responsibility in terms of the experience of developed countries,
it is definitely there (level) has lost its relevance and has no right to exist. A completely different situation is at
Ukrainian enterprises, it is not a secret that the practice of economic activity shows the prevalence between do-
mestic entrepreneurs of attempts of non-fulfilment of legislated obligations (to minimize tax payments, payment
of wages «in envelopes» etc.). Often such actions may be combined with the implementation of voluntary mea-
sures and social programs (charity, social packages for employees). Impossibility to include such an enterprise
into group of socially responsible necessitates consideration as social responsibility criteria not only a voluntary
response of business to the needs of society, but also and strict fulfilment of the requirements set by the state.
The reason for this can be searched, according to Ukrainian sociologist V. Stepanenko, that in Ukraine «the
expression «Rule of Law», still plays the role of an idealistic stamp in the post-communist context, receives the
status of trivial everyday reality in the actual civil society» [19, p. 13-14]. Given these circumstances, we can
conclude that despite the general practice to separate legal and social responsibility, we can say that the level of
legal responsibility as a special variant of social responsibility still has the right to exist [6, p. 74] in Ukrainian
reality, in particular.
The concept of economic responsibility (M. Friedman, M. Porter, M. Kramer) means that social responsibil-
ity of business is understood as an economic responsible of enterprise for the implementation of business op-
erations and profitability support. Namely principle of augmented profits is justified as the only principle of the
company activity, leaving, thus, neglected social problems. The mail adherent of this concept as mentioned M.
Friedman stated: «There is one and only one social responsibility of the business world – to use its resources and
engage in activities aimed at increasing profits, providing that it follows the «rules of the game», that means to
be involved in open free competition without deception and fraud»[25]. Continuation of the economic respon-
sibility of business we find in work of American scientist M. Porter, in which «business should not try to solve
all social problems. It should focus on the most notable business operations that is called corporate competitive
context.At the same time business has to coordinate a challenge from the side of shareholders and activists» [26].
Considering Ukrainian business within that concept in general, excluding some positive practices, we should
agree with Ukrainian researcher O. Zelenko, which states that the majority of Ukrainian companies, or rather
their leaders, adhere to the classical definition of social responsibility of business [6, p. 76], i.e., adhere to the
concept of economic responsibility to the society in general and to the local community, in particular [6, p. 74].
According to the concept of voluntary (R. Buchholz, S. Robbins, D. DeCenzo) company, in addition to
responsibility required by legislation or the laws of economics, assumes the obligations to achieve long-term
goals that are useful to society [16, p. 8]. Currently, Ukrainian CSR implements many voluntary practices that
are useful for society. The authors of the publication National Business (Kazakhstan) state: «The model of social
responsibility of business is generally lines to the model of the business development» [12]. Therefore, in our
opinion, for Ukraine is characteristic mainly oligarchic type, whereby the business itself determines the extent
of their social responsibility.
Among the concepts that can be identified within the «theory of corporate altruism» are: concepts of basic
business strategy and pro-activity, which emphasize the integration of social responsibility in business activity;
the concepts of sustainable development and obligations that structure companies’ liabilities.
The concept of basic business strategy implies that the business can be effective only if the society, in which
it exists, functions successfully. In this case social responsibility relates to activities, which carried out by the

81
company to maintain and expand this symbiotic interconnection. If the actions of both business and society are
successful, «the fit» of these two subjects together helps to promote an atmosphere of mutual trust and predict-
ability that stimulates doing of business and enhances economic, social and environmental well-being [16, p. 7].
In our view, that concept is not used in the Ukrainian practice, although it is very timely through the construction
of the mechanism of social partnership.
In contrast to the concept of basic business strategy based on organic interaction between business and soci-
ety, the concept of pro-activity (P. Glasbergen) provides also respond to changes in the sustainable development
of society. That is, the company, a forecasting social, economic, global challenges that gonna stand in its way,
can successfully build its business for its own sustainable development and the general public. It should be noted
that the implementation of that concept in Ukrainian conditions is extremely difficult because of the economic
and political instability.
The modern conceptualizations of CSR topics develop within the theory of sustainable development: that is
a development that occur taking into account the necessity of responsibility of humanity for their own activities
to present and future generations [8, p. 166]. The base of the concept of sustainable development of business is
the idea of «triune essence», «triune result» (Triple bottom line), that provides the implementation in business
organizations activity three key objectives: economic (Profit), ecological (Planet) and social (People), examined
by its author British explorer J. Elkington [24]. On mind of academician of the National Academy of Science
of Ukraine M. Zgurovskyi, the concept of «sustainable development» is the evolution of doctrine of Ukrainian
thinker V. Vernadskyi [2] about the noosphere. Theory and practice have shown that at the turn of the century
doctrine about the noosphere had become the necessary platform for the development of the triune concept of
sustainable ecologic-socio-economic development [18, p. 4]. Other achievement of Ukrainian scientists in this
field is the science «ekohomolohiya» (the science about organic development of human and environment), one of
the founders of which is the Ukrainian economist S. Zlupko [7]. In May 2012 the Ministry of Education, Youth
and Sports (name of the ministry in 2012) published a draft of the Concept of Ukraine’s transition to sustainable
development, developed by the National Academy of Sciences of Ukraine [9]. But till now the concept remains
just a project.
The concept of obligations (A. Carroll, S. Sethi) affirms that companies need to be assessed not only by their
economic success, but also by non-economic criteria. The author of this approach in the context of existing theo-
ries unification is an American economist A. Carroll [22], which proposed to interpret the social responsibility
of the enterprise as a kind of «pyramid» consisting of economic, legal, ethical and discretionary (philanthropic)
responsibilities of the organization. It should be noted that in modern society the observance of economic, legal
and ethical responsibility are essential for the viability of enterprises in any industry, while discretionary re-
sponsibility can indeed be evidence of responsible attitude of managers and business owners to the needs of the
environment in which they operate [4].
Among the concepts that operate within the «theory of rational egoism» are: the concept of social-ethical
marketing, stakeholders, corporate citizenship and corporate reporting, which differ by ways of results achieving.
In general, the concept of social-ethical marketing (P. Kotler) is considered as the study and formation of
customer needs and satisfaction them with more effective methods than the competitors, provided rising of the
welfare of all members of society. Thus, this is a mechanism of coordination of needs and interests of consum-
ers, needs and interests of enterprises and needs and interests of society as a whole [10, p. 117]. In Ukraine this
concept is widely used and many Ukrainian companies flaunt their social steps about consumers that are paid
by consumers themselves, thus, replacing CSR by socio-ethical marketing [10, p. 120-121]. But social-ethical
marketing is just a good, conscientious and legitimate way of getting sustainable income. CSR is not intended to
maximize profits. Though, social-ethical marketing can be the first step of the implementation of programs of so-
cial responsibility. According to ESOMAR research (The essential organization for encouraging, advancing and
elevating market research worldwide) in March 2010 it was found that 98% of companies in the world, operat-
ing under the concept of social-ethical marketing, implement in practice social responsibility programs [10, 11].
The idea of the stakeholders’ concept (R. Freeman, J. Post, L. Preston, S. Sachs, P. Drucker, M. Clarkson, T.
Donaldson) is that in the organization and beyond, there are certain groups of stakeholders (shareholders, em-
ployees, customers, suppliers, local community, the state and society in general) that affect the organization or
the organization itself affects them (stakeholders). Talking about the stakeholders’concept, P. Drucker noted that
it can «tame the dragon», i.e. to transform social problems to economic opportunities and economic benefit, to
production capacities, competence of personnel, strengthen the competitive position of the company [5, p. 78-
96]. So, we agree with the statement of Ukrainian scientist O. Koshchiy that at the beginning of the XXI century
that concept is topical because it provides an opportunity to move from sporadic contacts with stakeholders, to
creating a system of joint activities with them for improving the welfare of the organization by satisfaction of
stakeholder interests [11, p. 14].
Modern corporate citizenship (H. Bowen, J. Longsdon, D. Wood) is seen as «a business strategy on interac-
tion with the society in order to ensure effective sustainable development and the formation of own reputation
as a responsible «corporate citizen», a full member of such development» [13]. Corporate citizenship is based

82
on the idea of active participation of corporations in all spheres of society life, being responsible for its devel-
opment along with the state. On mind of Ukrainian researcher O. Sychenko, the features of implementation of
the concept of corporate citizenship in Ukraine are genetic incompatibility of state paternalism with new socio-
economic conditions, the corporate sector immaturity, low legitimacy of ownership, insignificant information
transparency, the lack of clear criteria for selection and subsequent evaluation of the efficiency of realized social
projects in many large companies, social inertia, spontaneous process of institutionalization of social invest-
ments, low level of trust between the society and businesses that is essential condition for constructive coopera-
tion between them [14]. Given the statements of head managers of some companies in Ukraine such as Kyivstar,
SCM, Microsoft Ukraine, Ernst & Young, DHL Express in Ukraine «to build a successful and profitable business
and be a responsible corporate citizen» [17, p. 14], in our view, to talk about the concept of corporate citizenship
in Ukrainian business is too early.
The concept of corporate reporting emphasizes that the companies in some way are responsible for the con-
sequences of their actions and therefore should be more accountable to the society except the accountability to
stakeholders. So far the primary mean of accountability is to create transparency by reporting about non-financial
activities and contacts with stakeholders [16, p. 8]. Social / non-financial reporting concerns of business value,
namely such its aspects as reputation, customer loyalty, reliability [15, p. 90]. The combined share of companies
engaged in social reporting in Ukraine amounts to 11.44% of GDP (or 108,774 billions UAH) by total revenue.
Non-financial reporting in Ukraine, according to experts of NGO the Community socially responsible business,
is far behind in its spread to other countries and has a considerable potential for the development [3, p. 34].
From carried out analysis of CSR concepts, we can conclude that the majority of Ukrainian companies oper-
ate according to the «theory of corporate egoism», i.e., act within the legal, economic and voluntary responsibili-
ty. Thus, the Ukrainian social responsibility is between levels «legal responsibility» and «strategic philanthropy»
of CSR Value Curve [21]. Therefore, it is within the traditional paradigm of CSR, in which social responsibility
synthetically is combined with the activities of the companies and is mainly seen as philanthropy. (By Swiss
scientist A. Scherer, traditional paradigm of CSR can be considered a «paradigm of nation states» that is not
appropriate to the era of globalization [28, p. 415]). Also, it can be affirmed that the business organizations in
Ukraine, according to the theory of Dutch scientist F. P. van der Putten [29, p. 3], use an instrumental approach
to social responsibility, whereby the company acts as a tool for wealth creation, and all its social activities are
aimed at achieving of economic results.
In her work Ukrainian scientist H. Ilyina [8] indicates that the transformation of CSR paradigms is influenced
by two fundamental factors – «postnational constellation» (a condition in which there are formed a leading in-
ternational role of corporations and no sufficiently powerful international organizations to monitor their activity
[20]) on the one hand, and the need to respond to global environmental threats on the other. Under the influence
of these circumstances, the traditional paradigm of social responsibility of business changes to modern. Within the
modern paradigm CSR is integrated into the organizational structure of the companies and provides the introduc-
tion of «triple result strategy of sustainable development», combining equivalent and balanced development of
three components – environmental, social and economic. It gives the possibility simultaneously to achieve two
aspects of CSR: normative or positive, which defines Russian researcher Y. Blagov [1]. Normative is based on the
axiomatic obligation of the company to follow standards of social responsibility because business is the subject
of society and, therefore, must take into account its needs and interests. Positive, in contrast, is based on the un-
derstanding that in the process of its activity the company is realizing the principles of CSR, reaching own goals.
In our interpretation Ukrainian social responsibility can be described as legal, that acting under legislative
requirements and economic tasks. The essence of CSR is not in doing what should be done, but in voluntary,
which we understood as a conscious behaviour change that provides responsible positive impact on the society
and ethical duty to it; definition and response to social demands of society while strengthening its position.
The emergence of the discussion concerning the defining of basic social tasks of social responsibility by
finding balance the interests of business and society as a whole, interests of business and immediate environ-
ment, balance the interests of business and its internal environment requires consideration and analysis of social
responsibility through the prism of relationships of entrepreneurship with key stakeholders. In turn it can be one
of the directions of the future researches of this phenomenon.
Literature:
1. Благов, Ю. Е. Корпоративная социальная ответственность и бизнес-образование (Blagov Y. Corporate social
responsibility and business education) / Ю. Е. Благов // Бизнес-образование. – 2007. – № 1 (22). – С. 49-52.
2. Вернадский, В. И. Несколько слов о ноосфере (Vernadskyi V. Some words about noosphere) / В. И. Вернадский
// Успехи современной биологии. – 1944. – №18. – Вып. 2. – С. 113-120.
3. Воробей, В. Нефінансова звітність: інструмент соціально відповідального бізнесу (Vorobey V. Non-financial
reporting: instrument of social responsible business) / В. Воробей, І. Журовська. – К., 2010. – 84 с.
4. Грицина, Л. А. Еволюція та формування концепції корпоративної соціальної відповідальності підприємства
(Hrytsyna L. Evolution and forming of corporate social responsibility concept of the enterprise) / Л. А. Грицина // Наука

83
та технології: крок в майбутнє – 2007: міжн. наук.-практ. конф. : тези допов. – Дніпропетровськ : Наука та освіта,
2007. – Т. 2. – С. 30–36.
5. Друкер, П. Энциклопедия менеджмента (Druker P. Encyclopedia of management) : [пер. с англ.] / П. Друкер.
– М. : Издательский дом «Вильяме», 2004. – 432с.
6. Зеленко, О. О. Засади формування концепції соціальної відповідальності українських підприємств (Zelenko
O. The principles of formation of social responsibility concept of Ukrainian enterprises) / О. О. Зеленко // Наука в ін-
формаційному просторі. Матеріали V науково-практичної конференції, 30–31 жовтня 2009 р. : В 6 т. – Т. 6. – Дні-
пропетровськ : Біла К. О., 2009. – С. 73-76.
7. Злупко, С. Наука про органічний розвиток людини і довкілля (Передумови виникнення екогомології) (Zlupko
S. The science about organic development of human and environment (Predictions of appearance of ekohomolohiya) / С.
Злупко // Вісник НАН України. – 2002. – № 10. – С. 15-20.
8. Ільїна, Г. В. Парадигмальні трансформації корпоративної соціальної відповідальності в умовах глобальних
процесів (Ilyina H. Paradigmatic transformation of corporate social responsibility in terms of global processes) / Г. В.
Ільїна // Бізнесінформ. – 2012. – № 10. – С. 165-169.
9. Концепція переходу України до сталого розвитку (проект) (The concept of Ukraine’s transition to sustainable
development (project) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.mon.gov.ua/images/files/gromad_obg/2012/
koncepcia.doс.
10. Корпоративна соціальна відповідальність : підручник (Corporate social responsibility : textbook) / кол. авт. ;
за заг. ред. Т. С. Смовженко, А. Я. Кузнєцової ; вид друге, випр. і допов. – К. : УБС НБУ, 2010. – 314 с.
11. Кощій, О. В. Еволюція концепції соціальної відповідальності бізнесу (Koshchiy O. The evolution of corporate
social responsibility concept) / О. В. Кощій, І. О. Ворончак // Економічний форум. – 2012. – №3. – С. 9-17.
12. Пятый элемент (The fifth element) [Электронный ресурс] // National Business. – 2011. – № 85. – Режим до-
ступа : http://yvision.kz/post/172167.
13. Семененко, И. С. Корпоративное гражданство и перспективы глобальной управляемости (Semeneko I.
Corporate citizenship and prospects of global governance) / И. С. Семененко // Неприкосновенный запас. – 2006. – №
4-5. – С. 30-37.
14. Сиченко, О. Концепція корпоративного громадянства в контексті державної соціальної політики (Sychenko
O. The concept of corporate citizenship in the context of state social policy) [Електронний ресурс] / О. Сиченко // Пу-
блічне адміністрування: теорія та практика. Електронний збірник наукових праць. – 2011. – Вип. 2 (6). – Режим
доступу : http://www.dbuapa.dp.ua/zbirnik/2011-02%286%29/11soodsp.pdf.
15. Слюсарева, Л. В. Використання не фінансової звітності, як запорука застосування соціально-етичного
маркетингу підприємствами України (Sliusarieva L. Usage of non-financial reporting as key to the application of
social-ethical marketing by companies in Ukraine) / Л. В. Слюсарева // Вісник Сумського національного аграрного
університету. Серія «Економіка і менеджмент». – 2012. – Вип. 3 (51). – С. 90-93.
16. Соціальна відповідальність бізнесу: розуміння та впровадження (Social responsibility of business:
understanding and implementation). – К. : Видавнича компанія «КІТ», 2005. – 41 с.
17. Социальная ответственность: «кадры решают все» (Social responsibility: «cadres decide everything») / Центр
розвитку КСВ. – К., 2010. – 35 с.
18. Сталий розвиток регіонів України (Sustainable development of regions of Ukraine) / наук. кер. М. З. Згуров-
ський. – К. : НТУУ «КПІ», 2009. – 197 с.
19. Степаненко, В. Социологическая концепция гражданского общества в постсоветском контексте (Stepanenko
V. The sociological concept of civil society in the post-Soviet context) / В. Степаненко // Социология: теория, методы,
маркетинг. – 2000. – № 3. – С. 5-20.
20. Хабермас,Ю.Постнациональнаяконстелляцияибудущеедемократии(HabermasJ.Post-nationalconstellation
and the future of democracy) / Ю. Хабермас // Политические работы. – М. : Праксис, 2005. – С. 269-340.
21. Attaining sustainable growth through corporate social responsibility [Електронний ресурс] / IBM Institute for
Business Value. – Режим доступу : http://www-935.ibm.com/services/us/gbs/bus/pdf/qr-gbe03033-usen-csr.pdf.
22. Carroll, A. The Pyramid of Corporate Social Responsibility: Toward the Moral Management of Organizational
Stakeholders / A. Carroll // Business Horizons. – 1991. – Vol. 34. – July-August. – P. 39-48.
23. Drucker, P. F. Management: Tasks, Responsibilities, Practices / P. F. Druker. – NY. : Harper&Row, 1974. – 840 p.
24. Elkington J. Cannibals with Forks. The Triple Bottom Line of 21 Century Business / J. Elkington. – Capstone,
1997. – 402 p.
25. Friedman, M. The Social Responsibility of Business is to Increase its Profits / M. Friedman // The New York Times
Magazine. – 1970. – September 13. – P. 122-126.
26. Porter, M. E. Strategy and Society: The Link between Competitive Advantage and Corporate Social Responsibility
/ M. E. Porter, M. R. Kramer// Harvard Business Review. – 2006. – December. – P. 78–92.
27. Social Responsibilities of Business Corporations // Committee for Economic Development. – New York : CED,
1971.
28. Scherer, A. G. Globalization and Corporate Social Responsibility / A. G. Scherer // The Oxford Handbook of
Corporate Social Responsibility. Eds. : A. Crane, A. McWilliams, D. Matten, J. Moon, D. Siegel. – Oxford : Oxford
University Press, 2008. – P. 413–431.
29. Van der Putten F. P. A Research Agenda for International Corporate Social Responsibility / F. P. van der Putten //
NRG working paper series. – 2005. – № 05-09. – 10 p.

84
UDC 005.35:338.43+ 316.32
TAKALANDZE Larisa,
Doctor of Economy, Professor, Georgia
REZA NORUZI Mohammad,
EMBA, PhD, Iran
Implementing Corporate Social Responsibilityas
a Dynamic Capability in Recent Modern Agri-business
SMES’ Concerns
The globalizing market economy is not a homogeneous structure. It seeks the
emergence of a decentralized regulation of markets coupled with a cosmopolitan and
liberaldemocracyprovidedbytransnationalinstitutions.Duringthisprocessagricultural
sector cannot be hidden and should choose the best practical strategies but in the area
of globalized agricultural economy, how should corporate social responsibility (CSR),
of agriculture should be managed?
This paper investigates the global economy and corporate social responsibility in the
context of agricultural sector.
Key words: Corporate Social Responsibility, Agriculture, Agri-business,
Globalization.
Introduction. Activities of civil society organizations and agricultural entities
in recent years have contributed to the pressure on corporate bodies to be more re-
sponsive in giving back to the society and the environment. In addition, the emer-
gence of ethical investment portfolios over the last decade has made CSR even
more compelling to business entities. The concept of CSR continues to evolve and
this is accompanied by a proliferation of terminologies, which are ostensibly describing the same phenomenon.
There is generally no consensus on these terminologies; however, it is agreed that CSR is all about business
entities giving back to the society (World Bank Institute, 2003).
Therefore, the contributions of CSR to agriculture and rural development is vital. Specifically, those who
think on CSR and agriculture and sustainable development will concentrate more on the following matters:
• Examine different perspectives to CSR and agricultural concerns
• Review the current status of agriculture and rural development by focusing on corporate social responsibility.
• Enumerate CSR activities of Organizations with respect to Agricultural/rural development
(Oguntade&Mafimisebi, 2011).
In this paper we study corporate social responsibility and agricultural sector first, then we studies the follow-
ing global market and global economy and suggestions for CSR based Agricultural sector and Supplementary
suggested materials related to our studied topic for agriculture and corporate social responsibility.
The global economy as an emerging phenomenon. One way to analyze the phenomenon of development
in the era of globalization is through an approach involving interaction of the economic and the political. The
political economy tries to connect economic analysis with practical policy to address problems related to devel-
opment. It does so through the study of the social processes of institutional economic and agricultural sector and
political groups and their election decisions, regulatory power and influence over the allocation of resources. The
rhetoric surrounding the consolidation of the Cold War divided the world according to the degree of development
of a country’s economy. Countries that were highly developed made up the first world, countries united through
real socialism and not integrated into the global economy formed the second world, and eventually all other de-
veloped economies that were not named constituted the third world.
Cosmopolitan nations only work with a cosmopolitan democracy that moves towards globalization but also
reaches down to social local organizations. This cosmopolitan democracy expands to regulate the efficiency of
the global economy. The global economy, as it is today, is a complex and contradictory set of global markets,
national development strategies and competitive corporate strategies (Borrus and Zysman, 1997). Here, it makes
little sense to talk of national agricultural development if what is actually involved is the capitalist world econo-
my. Globalization processes are inextricably tied to competitiveness. In a global economy the pursuit of national
competitiveness grows in line with the global system, putting this theoretical perspective in a privileged position
to analyze current trends. However, because of its focus on historical evolution in the long run, the school has
failed to capitalize on this advantage. It argues that evolution of this global system has led to the existing nations,
including those in the Third World, and each has found its relative position in the international hierarchy.

85
The theory of the world capitalist system and agricultural development related to the sustainable CSR discusses
«the formation and evolution of the capitalist mode of production as a system of economic social relations, politi-
cal and cultural, born in the late Middle Ages in Europe that has evolved into a world system» according to Dos
Santos (1998:130). His approach identifies the existence of a nucleus, a periphery and a semi periphery, in addition
to distinguishing from among core economies, an economy that articulates the hegemonic system as a whole. From
the sociological perspectives, the existing world system school has come closer to predicting the general trend of
events during the past quarter-century. The founder of the school, Immanuel Wallerstein, and his followers never
tried to argue that the real capitalist world economy, which originated within the system of the European state in the
sixteenth century and came to transcend the entire world, was the only unit of analysis. For them, newly industrial-
izing countries are concerned with new formalization with their competitors as well as formal laws to gain a com-
petitive advantage in their production in more regulated areas of the world’s economy (Castells and Portes, 1989).
Globality, convergence and competitiveness are cooperative principles of the new paradigm of agricultural
economic globalization based on International CSR. While the logic of a global economy prevails in the market,
the logic of the state prevails in the political. Government has taken the overall dual logic of the nation state in a
global economy. (Robinson, 2000). Stiglitz (2002) conceptualizes the current process of globalization as a com-
prehensive management system without a global government. Institutions like the World Trade Organization,
IMF, the World Bank, and others make up a system of global management, but this is far from being a global
government and it lacks a democratic mechanism of accountability (Hernandez & Noruzi, 2009).
Corporate Social Responsibility (CSR). Corporate social responsibility (CSR) has been defined as the duty
of the organization to respect individuals’ rights and promote human welfare in its operations (Manakkalathil and
Rudolf, 1995). Businesses not only have the economic responsibility of being profitable and the legal responsibility
to follow the laws or ground rules that guide their ability to achieve their economic requirements. They also have
ethical responsibilities that include a range of societal norms, or standards (Carroll, 2000; Oppewal et al, 2006. 1).
Backman (1975) considers social responsibility as other stated objectives by business, which are not directly
related to economic, but rather address its negative externalities, improve employee’s conditions and the societal
quality of life.
Davis (1973) defines corporate social responsibility as the voluntary efforts by business to achieve a balance
of economic goals and societal well-being (Obalola, 2008, p.539: DanaeeFard&Noruzi, 2013).
Characteristics of CSR- basedAgriculture. Like many of management and social science concepts, corporate
social responsibility is fraught with definitional problems, which makes it difficult for a uniform platform to assess
firms’ responsiveness to it. On this plethora of definitions, Crowther and Jatana (2005) argue that social responsi-
bility is in vogue at the moment but as a concept, it remains vague and means different things to different people.
In fact the explanation of characteristics of CSR- based agriculture continues to be debated at a variety of
levels. How does one look at issues like:
• Small vs. large scale operations/farms/cooperatives;
• Local vs. global production and transportation;
• Diversity vs. mono culture crop production;
• Food for energy/fuel vs. food for human/other animal’s consumption;
• Genetically modified or not;
• Use of limited water supplies; and
• Maintenance of upstream watersheds (Oppewala et al, 2006).
In addition, there are many other issues being looked at by NGO’s, governments, and businesses that may be
the third party needs to be interfered.
Results. Within the competitive challenges posed by global markets of the nation-states and organizations,
forces of increasing complexity and intensity are being identified on the agricultural sector that wanted to imple-
ment the CSR on its SMEs. Nation-states and organizations use this knowledge to adapt to change and develop
processes to identify the characteristics of their global competitors, taking into account their associated competi-
tive advantages in CSR based – agricultural sector. Both entities, as do the new institutions, need to be endowed
with powers and abilities to coexist in turbulent environments (Hernandez & Noruzi, 2009).
Hitt, Keats and De Maria (1998) argue that companies moving into new agricultural markets have many op-
portunities but also many challenges to overcome. They show how there are increased incentives for innovation
and improvement opportunities to gain returns on this innovation. However, international expansion activities
complicate operations in various environments. To take advantage of opportunities through positioning regional
economies, companies must learn effective ways to coordinate operations across many countries’ borders. The
region can continue to increase integration in the global capitalist economy in the same way under the continuing
influence of neo-liberal ideology and civil moderate right-wing regimes.
The challenge remains the urgent need to develop new social technologies capable of incorporating the in-
formal sectors of the economy so that they can benefit from economic globalization processes in the agricultural
wants to obey from the CSR roles. This is in clear contradiction with the current hegemonic development model.
The pace, magnitude and direction of change caused by globalization will continue to progress rapidly through

86
technology transfer. It will join societies and cultures, change community values, and widen the gap between the
rich and the poor. But it will also create opportunities and challenges for companies and organizations. Manag-
ing the change of dynamic management (Dowbor, 2001) requires an ongoing process of adjustment of different
segments of social reproduction and agricultural sector.
Recommended Next Steps. Bowen (1953), one of the early contributors on the concept, conceived corporate
social responsibility as business policies and decisions, which give values to the society.
Another early proponent of social responsibility, Frederick (1960), defines social responsibility as the use
of society’s resources; economic and human, in such a way that the whole society derives maximum benefits
beyond the corporate entities and their owners.
There are some recommended steps for other scholars and professions who want to work on this important
issue i.e. corporate social responsibility in agricultural sector. Some come as follow;
• Clear definitions need to be established on what CSR- bases Sustainable Agriculture is and what it is not.
• Better data sets on what works and what does not work are needed for CSR- bases Sustainable Agriculture
(this includes going well beyond case studies and examples).
• A quantification of what is the financial risk associated with taking or not taking action for CSR- bases Sus-
tainable Agriculture (Genier et al, 2012).
• More dialogue with members of the agricultural community and the financial services industry on the sub-
ject of CSR- bases Sustainable Agriculture that is essential and should be led by governments, academics, and
NGO representatives who are presently the groups with the most information on the subject.
References:
1. Backman, J. (1975), Social Responsibility and Accountability, New York University Press, New York, NY.
2. Borrus, M. And Zysman, J. (1997) «Globalization with borders: The rise of Wintelism as the future of global com-
petition». Industry and innovation, 1997, 141-66.
3. Bowen, H.R. (1953), Social Responsibilities of the Businessman, Harper & Row, New York, NY.
4. Carroll, A., 2000. Ethical challenges for business in the new millennium: corporate social responsibility and models
of management morality. Business Ethics Quarterly 10 (1), 33–42.
5. Castells, Manuel and Alejandro Portes (1989). «World underneath: the origins, dynamics and effects of the informal
economy,» in A. Portes, M. Castells, and L.a. Benton (eds.), The informal economy: studies in advanced and less devel-
oped countries, pp 11-37. Baltimore: Johns Hopkins University Press.
6. Crowther, D. and Jatana, R. (2005), «Is CSR profitable?», in Crowther, D. and Jatana, R. (Eds), Representations of
Social Responsibility, Vol. 1, ICFAI University Press, Hyderabad.
7. Danaee Fard Hassan, Mohammad Reza Noruzi, (2013), A Research Paper on the Evolution of Corporate Social
Responsibility Enigma in the Middle of Accounting History in Iranian Private Companies; is there any Accounting Back-
ground or not?, III International Conference on Luca Pacioli in Accounting History and III Balkans and Middle East
Countries Conference on Accounting and Accounting History, 19-22 June 2013, Istanbul, Turkey.
8. Danaee Fard Hassan, Mohammad Reza Noruzi, (2013), Accounting Policy, Corporate Governance and Corporate
Social Responsibility: Understanding the Effects of Iranian National Accounting Policy on the Occurrence of Corporate
Social Responsibility; the Role of Accounting History and Best Practices, III International Conference on Luca Pacioli in
Accounting History and III Balkans and Middle East Countries Conference on Accounting and Accounting History, 19-22
June 2013, Istanbul, Turkey.
9. Farm Zero, 2012, Corporate Social Responsibility (CSR) available online at: http://www.farm-zero.com/corporate-
social-responsibility/
10. Frederick, W.C. (1960), «The growing concern over business responsibility», California Management Review,
Vol. 2, pp. 54-61.
11. Genier, Claudia, Mike Stamp, Marc Pfitzer, (2012), Corporate Social Responsibility in the Agrifood Sector: Har-
nessing Innovation for Sustainable Development, Prepared for the Food & Agriculture Organization of the United Na-
tions, Sponsored by Nestlé available at: http://www.rcci.net/globalización/2000/fg138.htm.
12. Hernández, José G. Vargas, Mohammad Reza Noruzi,» Challenges of Global Economy», Market Forces, Research
Development, July 2009, Vol5 No.2, pp 17-25.
13. Hitt, Michael A., Keats Barbara W., and DeMarie Samuel M. (1998). «Navigating in the new competitive land-
scape: Building strategic flexibility and competitive advantage in the 21st century», Academy of Management Executive,
Vol. 12, No. 4.
14. Manakkalathil, J., Rudolf, E., 1995. Corporate social responsibility in a globalizing market, SAM Advanced Man-
agement Journal 47, 29-32.
14. Robinson, William I. (2000). «La globalizacióncapitalista y la transnacionalización del estado», RevistaGlobal-
ización. 2000.
15. Segrera, F; Los retos de la globalización, Ensayos en homenaje a Tehotonio Dos Santos, Tomo I, UNESCO.
16. Stiglitz, Joseph (2002). «El descontento con la globalización», La Jornada, January 19.
17. World Bank Institute, (2003).Public Policy for Corporate Social Responsibility (EdsPetkoski, D. and Twose,
N) conference, Jointly sponsored by the World Bank Institute, the Private Sector Development Vice Presidency of the
World Bank, and the International Finance Corporation July 7–25. Available at: http://info.worldbank.org/etools/docs/
library/57434/publicpolicy_econference.pdf (accessed 25-01-2011).

87
УДК 351+316.422:330.322.2+504
ЯКИМЧУК Аліна Юріївна,
доктор економічних наук, професор, Україна
НАВРОЦЬКИЙ Руслан Леонідович,
здобувач, Україна
Закордонний досвід
інноваційно-інвестиційної діяльності
у сфері природокористування
У статті проаналізовано закордонний досвід інноваційно-інвестиційної діяль-
ності у сфері природокористування.
Ключові слова: екологічні інновації, інноваційно-інвестиційна діяльність, фі-
нансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.
Постановка завдання. На сучасному етапі економічного розвитку
України спостерігається відсутність інновацій екологічної спрямованості,
що, своєю чергою, гальмує ріст економіки. З метою підвищення ефектив-
ності господарювання різних галузей промисловості важливе значення має
розв’язання проблем ресурсозбереження та охорони довкілля.
Аналіз наукових досліджень і розробок. Питаннями зарубіжного до-
свіду інноваційно-інвестиційної діяльності у сфері природокористування
займалися такі науковці: О. В. Мягкова, Г. Ю. Багчисараю, А. І. Бутенко, І.
В. Прядко, З. К. Шмігельська.
Мета статті полягає в дослідженні зарубіжного досвіду інноваційної ді-
яльності у сфері природокористування.
Виклад основного матеріалу. Сучасну ситуацію, що склалася на ринку,
можна описати як нестабільною, та таку що постійно перебуває в русі. Су-
часним екологічно направленим підприємствам необхідно постійно впроваджувати інновації, щоб адап-
туватися до змін в економіці.
Досвід країн, що розвиваються, підтверджує, що процес розвитку, як одного підприємства так і ринку
загалом полягає через впровадження інновацій, які, своєю чергою, змінюють підхід до процесу виготов-
лення товару, чи надання послуг. В умовах динамічного ринку, інновації мають швидко впроваджуватись,
та задовольняти потенційного покупця.
Світовий досвід фінансування інноваційної діяльності показує, що інноваційний процес може успіш-
но розвиватися як за рахунок приватного, так і державного фінансування. Все залежить не від характеру
джерела інвестицій, а від його ефективності. При цьому значну роль грає ряд таких чинників: рівень роз-
витку інноваційного клімату в країні; законодавча база, що регулює стосунки учасників інноваційного
процесу; розвинене інформаційне і матеріально-технічне забезпечення наукових досліджень; співпраця
між суб’єктами інноваційної діяльності[1].
Згідно із звітом про глобальну конкурентоспроможність (The Global Competitiveness Report) 2015 р.
лідером четвертий рік поспіль залишається Швейцарія. Сполучене Королівство піднялося на одну схо-
динку в порівнянні з 2013 роком і посівши друге місце, на третьому місці – Швеція [2]. Уже другий рік
поспіль у десятку країн входить Люксембург (дев’яте місце) ( Таблиця 1).

Global world : науковий альманах. vol. 2 (IІ), 2016
88
Таблиця 1
Глобальний інноваційний індекс (The Global Competitiveness Report) 2012-2015 рр.
Рейтинг
Роки
2012 2013 2014 2015
1 Швейцарія Швейцарія Швейцарія Швейцарія
2 Швеція Швеція Великобританія Великобританія
3 Сінгапур Великобританія Швеція Швеція
4 фінляндія Нідерланди фінляндія Нідерланди
5 Великобританія США Нідерланди США
6 Нідерланди фінляндія США фінляндія
7 Данія Гон Конг Сінгапур Сінгапур
8 Гон Конг Сінгапур Данія Ірландія
9 Ірландія Данія Люксембург Люксембург
10 США Ірландія Гон Конг Данія
Країни, які мають найвищі показники за глобальним інноваційним індексом, займають високі позиції
в таких областях, як інноваційна інфраструктура (включаючи інформаційно-комунікаційну технологію)
та рівень розвитку бізнесу.
Витрати на наукові дослідження та розробки деяких країн світу наведенні на рис 1.
Рис. 1. Частка обсягу витрат на наукові дослідження та розробки у ВВП
За даними статистичної служби європейського союзу, частка обсягу витрат на наукові дослідження
та розробки у ВВП становили: у фінляндії – 3,31%, Швеції – 3,3%, Данії – 3,06%, Німеччині – 2,85%,
Австрії – 2,81%, Словенії – 2,59%, франції – 2,23%, Бельгії – 2,28% [3].
За даними Всесвітнього форуму Економістів (The world Economic Forum) за індексом конкуренто-
спроможності Україна посідає 79 місце (таблиця 2), а за показником інноваційності та умовами ведення
бізнесу 92 місце [4].
Таблиця 2
Показники конкурентоспроможності деяких країн світу за 2014-2015 рр.
Країна
Рейтинг за індексом
конкурентоспроможності
Рейтинг за субіндексом інновації
та умовами ведення бізнесу
Швейцарія 1 1
Сінгапур 2 11
США 3 5
фінляндія 4 3
Німеччина 5 4
Японія 6 2
ГонКонг 7 23
Нідерланди 8 6
Великобританія 9 8
Швеція 10 7
Україна 79 92

89
Отже, за наведеним індексом конкурентоспроможності та субіндексом інновації та умовами ведення
бізнесу, можна прослідити залежність показників. Наведені дані підтверджують, що інновації є однією із
умов економічного розвитку держави.
Інвестиційну привабливість Україна втратила після кризи у 2008 році. З 2008 до 2012 року рейтинг ін-
вестиційної привабливості все більше погіршувався, позитивні зміни відбулися після 2012 року (таблиця
3). Протягом останніх чотирьох років Україна показує позитивну динаміку. Так, за даними Всесвітнього
банку, у рейтингу The Doing Business у 2016 році піднялася на 69 пунктів, зайнявши при цьому 83 місце,
порівняно з 2012 роком [5].
Таблиця 3
Місце України в рейтингу The Doing Business у 2012–2016 рр.
Складові індексу
Роки Зміна
2016 до
20152012 2013 2014 2015 2016
Складність ведення бізнесу, загальна оцінка 152 137 112 96 83 13
За субіндексами: - - - - - -
– реєстрація підприємства 116 50 47 76 30 46
– реєстрація власності 168 149 97 59 61 -2
– сплата податків 183 165 164 108 107 1
– підключення до мережі електропостачання 170 166 172 185 137 48
– виконання зобов’язань за контрактом 44 42 45 43 98 -55
– відновлення платоспроможності 156 157 162 142 141 1
– отримання кредиту 23 23 13 17 19 -2
– дозвільна система в будівництві 182 183 41 70 140 -70
– зовнішня торгівля 144 145 148 154 109 45
– захист прав інвесторів 114 117 128 109 88 21
Провівши дослідження рейтингу Світового банку легкості ведення бізнесу (Doing Business), можна
стверджувати, що Україна покращує свої позиції з кожним роком. Виходячи з наведених даних за друге
півріччя 2014 року і перше півріччя 2015 року, Україна посіла 83 місце з 189 країн світу. Якщо ж брати до
уваги попередні роки, то протягом останніх чотирьох років Україна показує позитивну динаміку. У 2016
році Україна посіла 83 місце в рейтингу Doing Business, поліпшивши свій рейтинг на 13 пунктів. Рейтинг
очолили такі країни як Сінгапур, Нова Зеландія, Данія [5].
Результати свідчать про те, що підприємства витрачають багато часу на паперову тяганину в держав-
них органах влади: сплата податків, отримання ліцензій, складність оформлення звітностей.
Податкова політика держави дозволяє координувати господарську діяльність підприємств, шляхом
надання пільг в одній сфері, обкладаючи податками іншу. Держава може впливати на підприємницьку
діяльність надаючи податкові пільги на капітальні вкладання.
Ці пільги найчастіше надаються у вигляді «інвестиційного податкового кредиту», тим компаніям, що
інвестують кошти на впровадження нових технологій. Знижка надається шляхом віднімання від суми на-
рахованого податку на прибуток компанії.
За кордоном пільги на НДДКР надаються частіше у вигляді знижок із витрат компаній на ці цілі. Існу-
ють два види податкових знижок – об’ємні і приросні. Об’ємна знижка дає пільгу пропорційно розмірам
витрат. Так, наприклад, у США, Великобританії, Канаді, Бельгії, Швеції, Італії 100% витрат на НДДКР
віднімається від оподатковуваних доходів компаній. В Австралії (приватні компанії) – 150%. У деяких
таких країнах, як Нідерланди, Норвегія, Австрія, Малайзія підприємства енергетичних галузей цілком
виключають витрати на НДДКР із прибутку до оподатковування [6].
Приростна знижка визначається, виходячи з досягнутого компанією збільшення витрат на НДР в по-
рівнянні з рівнем базового року або середнього за якийсь період. Ця знижка діє після того, як зазначені
витрати були зроблені. Наприклад, у Франції приростна знижка сягає 50%, у США, Канаді, Тайвані та
Японії – не більше 20%. При цьому може діяти ряд обмежень: наприклад, у США податкова знижка
на приріст НДДКР застосовується лише до тих витрат на дослідження і розробки, які спрямовані на
створення нової продукції або розробку нових технологічних процесів, і не поширюється на витрати,
пов’язані зі зміною типу або виду продукції, косметичними, сезонними та іншими модифікаціями [6].
У світі склалася стійка репутація Німеччини як одного з лідерів на світовому ринку зелених техноло-
гій. 23% усіх патентованих у світі технологій у сфері екології та понад 30% у сфері сонячної та вітроене
ргетики припадає на німецькі компанії. На німецьких підприємствах, що працюють у зеленому секто

Global world : науковий альманах. vol. 2 (IІ), 2016
90
рі – сферах, так чи інакше пов’язаних із захистом навколишнього середовища та клімату (енергетика,
транспорт, переробка та утилізація сміття та ін.) працюють близько 2 млн чоловік або 4,5% усього еко-
номічно активного населення. На сьогодні Німеччина посідає перше місце у світі за обсягами торгівлі
екологічно безпечною продукцією (експортує на суму понад 60 млрд євро щорічно). Частка фРН у за-
гальному обсязі світової торгівлі відповідною продукцією становить 16%. При цьому на частку Німеч-
чини припадає 2/3 світового ринку автоматизованих систем сортування сміття, 90% – ринку біогазових
установок [7].
У Італії зеленій економіці приділяється пильна увага. З кожним роком зростає частка сектора у струк-
турі ВВП. 14 листопада 2011 в м. Мілані представлена доповідь «Зелена Італія 2011», підготовлена со-
юзом торгових, промислових, сільськогосподарських і ремісничих палат. Що стосується секторів, у яких
використовуються зелені технології, то це, передусім, обробна промисловість (27,7%) та сфера послуг
(22,1%). Майже 42% зелених компаній працює у сфері комунальних послуг (енергія, газ, вода), 25,7% – у
сфері будівництва [7].
Канада є найбільшим світовим виробником гідроенергії, експортуючим при цьому близько 60% ви-
робленої електрики. Найбільш швидкозростаючим сектором альтернативної енергетики в Канаді є вітро-
енергетика. У 2008 році Канада переступила рубіж у виробництві 2 ГВт вітряної енергії (близько 1% від
усієї споживаної у країні електроенергії) [7].
У країнах, які стрімко розвиваються, застосовують різні методи державного стимулювання іннова-
ційної діяльності у сфері природокористування. До них можна віднести: пряме фінансування іннова-
цій, надання позик та пільг, законодавче забезпечення захисту інтелектуальної власності, створення та
підтримка наукових парків, полегшення оподаткування для інноваційно активних підприємств. Основні
форми підтримки інноваційної діяльності наведенні на рис. 2.
Рис. 2. Основні форми підтримки інноваційної діяльності
Пряме фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт надається у формі субси-
дій на розробку інноваційної технології, товарів, послуг, які за обсягом можуть сягати до 50% витрат під-
приємства (франція, США). Наприклад, у Великобританії розроблена державна програма субсидування
інноваційних підприємств.
Пільгове кредитування інноваційної діяльності, здійснюється у вигляді часткової компенсації відсо-
тків сплачених за банківськими кредитами. Кошти виділяють зі спеціальних фондів, або з державного
бюджету. Характерний для країн Західної європи. Наприклад, у Німеччині для підприємств, які інвесту-
ють у модернізацію виробництва, освоєння випуску нових видів продукції або енергозбереження, нада-
ють пільгові кредити в обсязі до 50% від коштів, що витрачає з цією метою підприємство як таке. Крім
цього, банківські кредити на закупівлю нового обладнання мають бути застраховані за рахунок держав-
ного бюджету. В Італії пільгові кредити на технологічні нововведення надають у сумі до 80% вартості
інноваційного проекту на термін до 15 років [8].
Надання податкових та митних пільг. Найбільш ефективними формами стимулювання інноваційної
діяльності є зниження податкових ставок на прибуток.
формування інноваційної інфраструктури, створюється з метою підтримки високотехнологічних ін-
новаційних підприємств. Прикладом можуть бути: науково-технологічні парки, інноваційні інкубатори,
технополіси, інформаційні центри.
Отже, ситуація яка склалася в Україні, свідчить про недієвість механізмів стимулювання впроваджен-
ня екологічних інновацій. Проведені дослідження показали, накопичений досвід зарубіжних країн дер-
жавної підтримки інноваційної діяльності екологічній сфері.
З проведеного дослідження можна запропонувати такі заходи:
1. Створення консультаційних пунктів, обслуговуються фахівцями пенсійного віку, а також залучення
іноземних фахівців.

91
2. Створення інформаційних центрів, що дозволяє інноваційним підприємствам і інвесторам знаходи-
ти один одного, поширювали б інформацію про нові технології.
3. Максимально сприяти взаємодії ВНЗ та некомерційних організацій, що спеціалізуються на іннова-
ційній діяльності в екологічні сфері.
4.Наданняпільгдлястимулюваннястворенняспільнихінноваційнихпідприємствнабазіуніверситетів.
5. Створення на базі колишніх підприємств технопарків. Створення умов для співпраці студентів,
науковців, інвесторів і виробників.
6. Створення механізму пошуку і підтримки науково-обґрунтованих технологічних ідей, які можуть
знайти комерційне застосування.
1. Багчисарай Г. Ю. Світовий досвід використання механізму венчурного фінансування інноваційних процесів
[Електронний ресурс] / Г. Ю. Багчисарай – Режим доступу : http://eir.pstu.edu/bitstream/handle/123456789/4128/%D
1%81%D1%82%D1%80.54.pdf?sequence=1.
2. The Global Competitiveness Report 2014-2015: Full Data Edition. World Economic Forum, Geneva – Access mo-
de : http://reports.weforum.org/global-competitiveness-report-2015-2016/.
3. Офіційний сайт статистичної служби Європейського союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://
ec.europa.eu/eurostat.
4. World Economic Forum [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.weforum.org/reports.
5. The Doing Business [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.doingbusiness.org/reports/global-
reports/doing-business-2016.
6. Мягкова О. В. Закордонний досвід державного регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності
[Електронний ресурс] / О. В. Мягкова. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.
exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Spep_2012_2_3.
pdf&P21DBN=UJRN.
7. Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды Удмуртской республики. Об опыте
зарубежных стран в сфере разработки и реализации стратегий создания зеленой экономики [Электронный до-
кумент]. – Режим доступа URL : http://www.minpriroda-rb.ru//dfiles/000636_78068_zarub_opyt.rtf.
8. Лазарєва Є. В. Зарубіжний досвід підтримки малого інноваційно активного підприємництва [Електронний
ресурс] / Є. В. Лазарєва. А. О. Попова, А. І. Бутенко. – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/
handle/123456789/72532/19-Lazareva.pdf?sequence=1.

92
УДК 007:304:001
БУХТАТИЙ Олександр Євгенійович,
кандидат наук із державного управління, головний консультант Головного де-
партаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України, Україна
ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ КОМУНАЛЬНОЇ ПРЕСИ
В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ
У статті досліджено проблемні питання діяльності комунальних друкова-
них засобів масової інформації в Україні та проаналізовано основні аспекти їх
реформування з урахуванням фінансово-економічних показників за 2013-2014 роки.
Зроблено висновок про реальний стан готовності редакцій до реформування, під-
готовлено рекомендації та здійснено прогноз щодо його успішності.
Ключові слова: комунальний друкований засіб масової інформації, місцева (ра-
йонна) преса, редакція комунального друкованого засобу масової інформації, дер-
жавна підтримка преси, насиченість тиражу, дотація, державна підтримка преси.
Постановка проблеми. Практично всі відомі концепції демократичного державотворення передба-
чають, що свобода слова – це право людини і громадянина, яке захищає всі інші основоположні права
людини, а тому саме ця свобода потребує державного захисту та конституційних гарантій.
Сьогодні очевидним є те, що класична модель демократизації виявилася невідповідною розви-
тку України. Можна припустити, що новітня історія України є яскравим прикладом цієї тези: за майже
чверть сторічного періоду державотворення і до сьогодні ми не можемо стверджувати про встановлення
чітких законодавчих гарантій захисту свободи слова, ясного розуміння необхідності цього феномену в
українському суспільстві та відповідно – утворення інституту незалежних засобів масової інформації.
Зокрема, одним із проблемних і дискусійних питань є питання реформування комунальних друкованих
засобів масової інформації.
1 січня 2016 року набув чинності Закон України «Про реформування державних і комунальних друко-
ваних засобів масової інформації», згідно з яким протягом трьох років органи державної влади та органи
місцевого самоврядування зобов’язані вийти зі складу співзасновників друкованих періодичних видань.
Зазначимо, що у 20-30 роках минулого століття, а саме в часи становлення Союзу Радянських Соціа-
лістичних Республік (СРСР) в Україні був сформований особливий сегмент друкованих засобів масової
інформації місцевої сфери розповсюдження – «районна преса» – газети, засновані і фінансовані місце-
вими організаціями Комуністичної партії Радянського Союзу практично в кожному адміністративному
районі.
У 1990 роках після розпаду Радянського Союзу ці видання перейшли в комунальну власність органів
місцевого самоврядування. Потрібно зазначити, що в той період масової приватизації державних підпри-
ємств редакції комунальних засобів масової інформації не потрапляли під приватизацію і залишилися в
комунальній власності.
Метою нашого дослідження є визначення реального стану розвитку сучасної сфери комунальних
друкованих засобів масової інформації в Україні, визначення теоретичних і практичних аспектів щодо
їхнього реформування.
Зв’язок із важливими практичними завданнями простежено в положеннях Коаліційної угоди 2014
року та Програми діяльності Кабінету Міністрів України, у яких зазначається про необхідність «роздер-
жавлення друкованих засобів масової інформації у 2015 році». Крім того, у Річній національній програмі
співробітництва Україна – НАТО на 2015 рік, затвердженій Указом Президента України від 23 квітня
2015 року № 238, визначено, що «неухильне дотримання принципів свободи слова, відкритості діяль-
ності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, недопущення цензури, невмотивова-
ного законодавством втручання у діяльність засобів масової інформації та перешкоджання професійній

93
діяльності журналістів є пріоритетними напрямами державної інформаційної політики та встановлено,
що середньостроковою ціллю є, зокрема, реформування державних і комунальних друкованих засобів
масової інформації [11].
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про недостатній науковий інтерес та несприйнят-
тя в державному апараті, органах місцевого самоврядування, навіть громадських активістів та науковців
важливості і місця проблеми реформування комунальної преси в процесах демократизації вітчизняної
державно-управлінської системи.
На нашу думку, шлях щодо досягнення поставленої мети пролягає, передусім, у виокремленні неви-
рішених частин загальної проблеми, яка полягає в хибному розумінні як управлінцями, так і науковцями
функції місцевої преси та її політико-економічного зв’язку з системою центральних та місцевих органів
державної влади.
Виклад основного матеріалу дослідження. Зазначимо, що нормативно-правову базу діяльності дру-
кованих ЗМІ в Україні складають спеціальні Закони України «Про друковані засоби масової інформації
(пресу) в Україні», «Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналіс-
тів», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування
засобами масової інформації в Україні», «Про місцеве самоврядування», постанови Кабінету Міністрів
України та інші акти. Більшість із них були розроблені в 90-х роках минулого сторіччя та несуть у собі
відбиток парадигми пострадянської управлінської системи та не відповідають європейським стандартам
у сфері медіа.
А втім ринок преси в Україні переживає не кращі часи. Вважаємо за доцільне відзначити, що на сьо-
годні система статистичних спостережень за станом розвитку галузі друкованих засобів масової інфор-
мації не задовольняє наявні потреби та не створює об’єктивної картини для можливостей запровадження
аналізу, моніторингу та заходів реагування відповідних державних органів на кризові ситуації.
Звітні дані Державної служби статистики формуються на основі інформації Державної наукової уста-
нови «Книжкова палата України імені Івана Федорова», яка, своєю чергою, збирає її за методикою, сфор-
мованою ще в 90-х роках минулого сторіччя. Ця методика більш-менш відображає кількісні показники
(кількість видань, разовий тираж, кількість номерів, мова видання, сфера розповсюдження тощо), але
абсолютно не відображає фінансово-економічну ситуацію.
Якщо проаналізувати навіть ті дані, якими оперує державна статистика, то за даними Державного
наукового підприємства «Книжкова палата України імені Івана Федорова» в Україні кількість газет по-
стійно зменшується. Так, станом на жовтень 2015 року видавалося всього 1613 газет (у 2013 р. – 2237).
У той час за інформацією Державного комітету телебачення і радіомовлення на сьогодні видається 555
регіональних і місцевих газет комунальної форми власності, загальний разовий наклад яких складає
2 млн екземплярів.
Зазначимо, шо сучасні дослідники цього питання досить позитивно ставляться до самої ідеї держав-
ної підтримки місцевих ЗМІ. Так, у Рекомендації Ради Європи № R (99)1 «Заходи, що сприяють плюра-
лізму в ЗМІ» регламентується право держав-членів щодо здійснення державної підтримки друкованих
засобів масової інформації на місцевому рівні з метою сприяння плюралізму й різноманітності засобів
масової інформації [15, с. 59].
Світова практика свідчить, що державна підтримка ЗМІ не є унікальним явищем, притаманним ви-
ключно авторитарним державам. На сучасному етапі виокремлюють такі форми державного протекціо-
нізму щодо підтримки газет:
– спеціальні державні програми щодо підтримки;
– бюджетні субсидії;
– регулювання ринку, контроль за власністю, антимонопольні заходи;
– розміщення державного замовлення.
Українське законодавство про пресу визначає, що «держава гарантує економічну самостійність та
забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловжи-
ванню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції.
Заходи, спрямовані на забезпечення економічної підтримки діяльності друкованих засобів масової інфор-
мації, визначаються Кабінетом Міністрів України» [9].
Загалом, моралізаторські заяви про «право місцевої громади на отримання інформації» є попу-
лістськими, позбавленими здорового глузду та гуртуються на нерозумінні природи функцій місцевої пре-
си. На нашу думку, «право місцевої громади» на власні друковані засоби масової інформації щорічно
підтверджується кожним членом громади, який передплачує місцеву пресу. Адже саме друковані місцеві
засоби масової інформації потрібно розглядати як особливу форму публічних акціонерних товариств, у
економічній діяльності яких беруть участь їх передплатники, а не кошти громади (Рис. 1).

Global world : науковий альманах. vol. 2 (ІI), 2016
94
Рис. 1. Кількість прибуткових комунальних видань у розрізі в областях
та кривої відсотка прибуткових від загальної кількості
Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що, незважаючи на фінансову фінансово-економічну кри-
зу 2014-2015 років в Україні, сформовано умови для започаткування процесу реформування комунальної
преси. Зокрема, це стосується формування в Україні сектору «бездотаційних» редакцій.
Здійснений аналіз показує, що зазвичай належність області до певної підгрупи (певний рівень дотацій
із місцевих бюджетів) відповідає загальній тенденції щодо розмірів цих дотацій, які отримують редакції.
Успішність реформування вимагає: по-перше, започаткування особливого періоду реформування –
«пілотного» проекту, під час якого протягом першого року будуть зроблені відповідні статистичні спо-
стереження, на результатах яких формуватиметься подальша політика щодо реформування комунальних
друкованих ЗМІ; по-друге, розроблення і створення механізму державної фінансової підтримки преси на
випадок надзвичайних ситуацій; по-третє, з метою недопущення знищення таких видань або встанов-
лення контролю за ними з боку іноземних кампаній потребує перегляду принципів державної інформа-
ційної політики.
Актуальність і нагальність для сучасного українського суспільства проблеми формування інституту
незалежних засобів масової інформації визначає перспективи подальшого дослідження, які полягають у
необхідності впровадження закону про реформування державних і комунальних засобів масової інфор-
мації, здійсненні дослідження і моніторингу діяльності «пілотних» реформованих комунальних видань,
та вироблення на основі отриманих показників рекомендацій не тільки щодо подальшого реформування
комунальної преси, але й розвитку всього вітчизняного ринку друкованих засобів масової інформації.
Незалежно від форми власності головним критерієм ефективності діяльності місцевої преси є, насам-
перед, кількісний склад її аудиторії. На перший погляд, комунальна преса не може скласти конкуренцію
приватній, оскільки постійний адміністративний, політичний і економічний тиск негативно впливають
на якість інформаційних матеріалів, що, своєю чергою, не може позитивно впливати авторитет редакції.
Але насправді, ця теза заперечується принаймні трьома аспектами.
По-перше, в Україні немає інституту сертифікації тиражів друкованих видань, а тому заявлені кілька-
сот тисячні тиражі потребують доказової бази.

СуСпІльнІ коМунІкацІї
95
І
ІІ
ІІІ
Рис. 2. Отримані редакціями комунальних видань дотації з місцевих бюджетів у відсотках
від валових доходів комунальних видань у 2014 році в розрізі в областях
По-друге, комунальна преса переважно розповсюджується держаними підприємствами зв’язку (Ук-
рпошта), дані яких є офіційною статистичною інформацією.
По-третє, специфіка комунальної преси полягає в її певній ідентичності, сформованій як менталь-
но-історичними аспектами, так і грунтованій на нормативно-правовій базі. Ми говоримо про умовні
об’єднання певної групи видань у межах адміністративної області.
На сьогоднішньому етапі розвитку паперових видань доходи від реклами істотно впливають на розвиток
преси. Варто зазначити, що в умовах фінансово-економічної кризи цей ринок має тенденцію до стагнації.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що саме в тому сегменті, у якому діють комунальні друковані ЗМІ,
ринок реклами і не був раніше особливо розвиненим.
Відносини між співзасновниками друкованого засобу масової інформації, а також співзасновника-
ми-підприємцями щодо його заснування та діяльності повинні визначатися установчим договором, який
укладається між ними відповідно до чинного законодавства України. Таким договором передбачається
розподіл між співзасновниками обов’язків щодо виробничого, фінансового та матеріально-технічного
забезпечення діяльності створюваного ними друкованого засобу масової інформації [10].
Варто звернути увагу на правову колізію в українському законодавстві. Так, відповідно до статей 26
та 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних
засіданнях районної, обласної ради, сільської, селищної, міської ради вирішуються питання заснування
аудіовізуальних засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їхніх керівників
[12]. Тобто, оскільки відповідно до Конституції України органи місцевого самоврядування повинні діяти
виключно в межах Основного Закону України, то з 1 січня 2016 року вони втратили право призначати або
звільняти керівників друкованих засобів масової інформації.

96
Водночас у Законі України «Про місцеві державні адміністрації» (1999 р.) взагалі не врегульовуєть-
ся питання щодо їх участі в діяльності редакцій засобів масової інформації. На перший погляд, варіа-
ція схем співзасновників комунальних редакцій розподіляється порівняно співмірно, але з позиції права
журналістських колективів ситуація не така райдужна.
Щорічно до реформи, кількість комунальних газет, де співзасновниками є трудові колективи зменшу-
валася. Рішенням органів місцевого самоврядування вносилися зміни до статутів, редакції перетворю-
ються на комунальні підприємства, що негативно впливає на їхню незалежність, а зрештою і на фінансо-
во-економічні показники редакцій.
Зазначене є ще одним аргументом до висновку щодо необхідності реформування сегменту комуналь-
ної преси, оскільки в результаті виборів до органів місцевого самоврядування 25 жовтня 2014 року но-
восформовані виконавчі органи, посилаючись на ілюзорне «право громадськості на друковане слово»,
створюють суттєві проблеми для трудових колективів редакцій, які підтримують ідею реформування та
незалежності.
Ми встановили, що на сьогодні створені найбільш сприятливі умови за увесь період незалежності
України щодо втілення в життя ідеї реформування комунальної преси, метою якої є формування політич-
но й економічно незалежних місцевих друкованих засобів масової інформації. Інформаційна роль мас-
медіа в тому вигляді, як її репрезентовано концепцією демократичного плюралізму, не вбачає існуючих
відмінностей між законним правом на висловлювання власної думки та економічною можливістю це
зробити [2, с. 167].
На нашу думку, досить критично потрібно ставитись і до тези про «представництво і суверенітет»
споживача в засобах масової інформації. По-перше, з початку 90-х років минулого сторіччя урізнома-
нітнення мас-медіа та реальні можливості вибору і контролю над ними з боку аудиторії в результаті по-
ширення концентрації власності стосовно засобів масової інформації і їх злиття істотно скоротилися, що
призвело до монополізації на місцевому рівні і створення так званого «домінанту власності».
Важливо зазначити, що й до сьогодні значна частина редакцій комунальних друкованих видань не
повною мірою використовують свій потенціал. Ми вважаємо, що врегулювання цієї проблеми полягає
у двох взаємозалежних площинах: економічній та інформаційно-контентній. Проведений економічний
аналіз дає підстави до вироблення низки рекомендацій.
По-перше, потребують врегулювання питання щодо встановлення економічно обґрунтованої пе-
редплатної ціни на комунальну пресу, адже аналіз середньостатистичних показників свідчить про її
необґрунтоване заниження.
По-друге, необхідно розробити та реалізувати кожній редакції комунальної газети стратегію прове-
дення передплатної кампанії, адже зростання доходів від передплати експоненціально відзначається на
кривій валових доходів.
По-третє, зважаючи на бюджетну та економічну кризу, необхідно зменшити залежність від дотацій із
місцевих бюджетів. Крім того, потребує докорінного реформування не тільки складова фінансово-еконо-
мічних відносин, а й сфера відносин з органами влади, у результаті якої редакції повинні вийти на якісно
новий рівень контенту, що матиме позитивний вплив на авторитет видання та збільшення їх тиражів.
По-четверте, необхідно забезпечити виконання положень Закону України «Про висвітлення діяльності
органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»,
насамперед у частині укладання договорів на висвітлення та передбачення відповідного фінансування в
державному і місцевих бюджетах.
Перспективи подальших досліджень полягають у тому, що сучасна модель комунікаційної функції
держави створила декілька механізмів, які здійснюють генерування інформаційних відносин. Більшість
дослідників сьогодні єдині в тому, що в сучасних суспільствах, із високим ступенем розподілення функ-
цій, утвердження інформаційної демократії відбувається переважно за посередництвом інституту місце-
вих засобів масової інформації.
1. Багерстам Э. Свобода прессы в демократическом обществе [Текст] / Эрик Багерстам ; [пер. с эстон.
И. Кингс]. – Тарту – Вяллингби, 1992. – 91 с.
2. Брайант Д. Основы воздействия СМИ (Fundamentals of Media Effects) [Текст] / Д. Брайант, С. Томпсон ; [пер.
с англ. В. В. Кулебы и Я. А. Лебеденка]. – М. : Вільямс, 2004. – 432 с.
3. Бухтатий О. Реформування комунальних ЗМІ: про ситуацію – мовою цифр [Текст] / О. Бухтатий, В. Горо-
бець. – Журналіст України. – № 11. – 2014.
4. Галлін Деніел С. Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики [Текст] / Деніел С. Галлін,
Паоло Манчіні ; [пер. з англ. О. Насика]. – К. : Наука, 2008. – 320 с.
5. Кін Дж. Мас-медіа і демократія [Текст] / Джон Кін ; [пер. з англ. О. Грищенко]. – К. : К.І.С., 1999. – 134 с.
6. Коаліційна угода 2014 року. Верховна Рада України VIII скликання. [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу : http://samopomich.ua/wp-content/uploads/2014/11/Koaliciyna_uhoda_parafovana_20.11.pdf.

97
7. Майн Х. Средства массовой информации в Федеративной Республике Германии [Текст] / Херманн Майн ;
[пер. с нем. Мелитта Балье, Т. Маневич]. – Rieden : Издание Коллоквиум в научном издательстве Фолькер Шпис
ТОО, 1996. – 158 с.
8. Мак-Квейл, Д. Теорія масової комунікації [Текст] / Деніс Мак-Квейл ; [пер. з англ.. О. Возьна, Г. Сташків].
– Львів : Літопис, 2010. – 583 с.
9. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів [Текст]: Закон Украї-
ни від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР / Офіційний вісник України. – 1997. – № 45 (21.11.97). – с. 4.
10. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні [Текст]: Закон України від 16 листопада 1992
року № 2782-XII / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – 1 (05.01.93). – ст. 1.
11. Про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна – НАТО на 2015 рік [Текст]:
Указ Президента України від 23 квітня 2015 року № 238 // Офіційний вісник Президента України. – 2015. – 11
(06.05.2015). – ст. 759.
12. Про місцеве самоврядування в Україні [Текст]: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280 // Відомості
Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – ст. 170.
13. Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації [Текст]: Закон Украї-
ни від 24 грудня 2015 року № 917-VIII // Урядовий кур’єр. – 2015. – № 245.
14. Програма діяльності Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2014 року [Текст] // Урядовий кур’єр. – 2014.
– № 231.
15. Стандарти Ради Європи у сфері медіа. Законодавчий бюлетень [Текст] / А. Черевко. – К. : IREX U-Media,
2005. – 86 с.

98
УДК 316.77(477)
ГОДУНОК Зоряна Валентинівна,
кандидат філологічних наук, Україна
Спільнота «Чотка Українка» ВК
як засіб формування
громадянського суспільства в Україні
У статті здійснено спробу герменевтичних студій функціонування спільно-
ти «Чотка Українка» соціальної мережі ВКонтакті. Проаналізовано концепцію
спільноти, а також основні функції, які має виконувати подібна спільнота (голо-
вним чином ідеться про формування основ громадянського суспільства). Актуа-
лізовано поняття мережі у віртуальному середовищі, а також концепцію співдії
з Іншим.
Ключові слова: /соціальна/ мережа, діалог, комунікація, підписники, спільнота, висловлювання, Інший.
Актуальність дослідження. На сьогодні роль соціальних мереж у соціумі важко переоцінити. Йдеть-
ся про забезпечення міжособистісного спілкування; про можливість перебування індивіда в публічній
сфері; про те, що соціальна мережа поступово перетворюється на адекватне джерело інформації, з яким
працюють журналісти, і про інші численні явища нашого суспільного життя, які спричинені функціону-
ванням і щодалі то більшим уходженням у нього соціальних мереж.
В основі функціонування соціальної мережі, цілком очевидно, лежить діалог у найбільш загальному
розумінні цього поняття: як взаємозв’язок між індивідами, які, однак, можуть бути розрізнені за просто-
ровими, часовими, соціально-економічними, ідеологічними, інтелектуальними, віковими, морально-пси-
хологічними тощо параметрами. Саме просторова й часова розрізненість може спричинятися до того, що
індивіди, які є підписниками певної спільноти, не лише не знають одне одного, але насправді й не мають
такої потреби; вони можуть почуватися значно вільніше в обговоренні певних питань із тими, з ким не
стикаються в «реальному» житті; таке спілкування знімає обмеження, які функціонують у спілкуванні в
мережі міжособистісних «реальних» контактів і які структурують ви-словлювання (за М. Бахтіним) як
слово, спрямоване назовні, до когось іншого. Цього Іншого в соціальній мережі ми можемо знати лише
як профіль, ми можемо не потурбуватися вивчити його, ми можемо просто відреагувати на репліку, яка
певним чином нас зачепила. Так само ми самі цілком можемо стати просто реплікою, яка когось зачепила.
Постановка проблеми. Ви-словлювання в комунікативній ситуації, з герменевтичної точки зору, в
діалозі, завжди реалізується через усвідомлення авторської інтенції; вона може трансформуватися – в т.ч.
залежно від іншого, до кого це слово спрямоване; таким чином, слово–жанр теж трансформуватиметься,
змінюватимуться засоби і способи подачі певної інформації, змінюватиметься й сам індивід, який таке
слово / слова мовить. Момент тлумачення й розуміння усвідомлюється як насправді безкінечний, спря-
мований у площину майбутнього, у якій здійснюється індивід і в якій здійсниться повне розуміння, яке
насправді нездійсненне, повнота якого – парадоксально – у його неповноті.
У спільноті соціальної мережі діалог редукований до функції коментарів. Прикметно, що ця редукова-
ність має цілком прагматичний характер; реалізація коментаря здійснюється одномоментно і зрештою не
потребує безкінечної тяглості пошуку повного розуміння ви-словлювання індивіда як Іншого [1; 2]. Тут
радше йдеться про інформативність як пріоритет у постанні коментаря, інформативність як наповненість
певною прагматичною інформацією, що актуальна тут і зараз; вона не потребує повноти тлумачення і ро-
зуміння, тому що пошук істини тут не є пріоритетним завданням. І тяглість індивіда в часі, його перспек-
тива, його майбутнє теж не є визначальними характеристиками: профіль існує тут і зараз, основне його
завдання в такому випадку омовити свою позицію, щоб закріпитися тут і зараз, і в цьому його інформа-
тивність; індивід може мати кілька профілів, безліч профілів, і їхня функція не в просуванні в майбутнє, а
в постійній акцентації теперішнього; і коментар у такому випадку теж закріплення у віртуальному бутті,
але закріплення на тут і зараз – поки це зручно – для передачі інформації, але не для передачі смислів.
Аналіз наукових досліджень. Соціальні мережі є на сьогодні доволі популярним об’єктом дослі-
дження в українському науковому дискурсі, що зумовлено їх потужним упливом на комунікаційні проце-
си всередині соціуму, на перетворення індивіда в цих процесах (йдеться про соціологічні, психологічні,
соціально-комунікативні та інші студії). Є ряд наукових публікацій, які стосуються й ролі соціальних
мереж у функціонуванні громадянського суспільства (монографічні дослідження: «Соціальні мережі як
чинник розвитку громадянського суспільства» (О. Онищенко та ін.), «Соціальні мережі як інструмент
взаємовпливу влади та громадянського суспільства» (О. Онищенко, В. Горовий, В. Попик та ін.); статті
(напр., О. Шершньової та ін.)). Метою нашого дослідження є герменевтичне витлумачення природи со-

99
ціальної мережі й зокрема спільноти «Чотка Українка» як певного інструменту задля досягнення цілком
прагматичних цілей. Така мета передбачає виконання ряду завдань, зокрема аналіз концепції спільно-
ти, експлікованої її назвою, дослідження вікових, ґендерних, психологічних характеристик підписників,
осмислення природи діалогу / монологу, здійснюваних у межах відповідної спільноти.
Виклад основного матеріалу. Можливість редагувати профілі, себто змінювати «себе» до певної
міри штучна, зумовлена не діалогом з Іншим, зв’язки з яким так чи так упливають на нас, але тим, що ми
самі, САМІ, думаємо про себе, як бачимо себе, хочемо себе репрезентувати. Тож попри виразну мереже-
вість, співдію з безліччю інших індивідів, ідеться до певної міри про самозамикання в розмиканні себе в
мережі / спільноті.
Із розвитком інформаційних технологій профілі в соціальних мережах стають «повноцінними» за-
мінниками Я індивіда (творять образ Я, віртуальне Я, яке може мати певний вплив і на Я «реальне»,
скажімо, шляхом реалізації витіснених характеристик Я «реального», коригуванням особливостей само-
презентації Я «реального», аж до витіснення Я «реального» через повноцінне функціонування Я тільки
як віртуального). Звідси і спосіб самопрезентації Я через соцмережу: висловлення думки, інформування
громадськості щодо своїх дій чи бездіяльності тощо. Соціальні мережі нині стають і замінниками ЗМІ,
коли учасники спільноти дізнаються новини не зі спеціалізованих Інтернет-ресурсів, а саме в соціальній
мережі, коли вони самі здатні створювати новини, трансформуючи її функції.
Функціонування соціальної мережі шляхом дії різних груп і спільнот (акцентуємо увагу головним
чином на спільноти, які мають виразний суспільно-політичний характер) є одним із виявів громадянської
відкритості, яку, за Ю. Габермасом, «можна визначити насамперед як сферу згуртованих у публіку при-
ватних осіб. Бо якраз вони підривають відкритість, яку регламентує влада, тобто саму державну владу,
для того, щоб розставити на свої місця правила взаємного спілкування…» [3], яка однак здійснюється
як певний вияв резонерства; в такому ключі можемо говорити про функціонування соціальної мережі і
спільнот, що в її межах здійснюються, на межі між приватним, навіть інтимним (міжособистісне спілку-
вання; творення Я віртуального, власне творчість як така) та громадянським, яке постулює формування
публіки.
За Е. М. Роджерсом, «фундаментальний принцип людської комунікації полягає в тому, що обмін
ідеями найчастіше відбувається між подібними, тобто гомофільними, індивідами […]. Йдеться про по-
дібність за певними параметрами, як-от переконання, освіта, соціально-економічний статус тощо» [5,
с. 339]. Групи і спільноти, які здійснюються в соціальній мережі і є власне мережею, великою мірою теж
можна вважати гомофільними. Однак гомофільність у цьому випадку може значно трансформуватися:
йдеться про поєднання в межах спільнот соціальних мереж індивідів різних за соціально-економічним
статусом, за освітою (причому йдеться не лише про сферу освіти: як-от педагогіка, журналістика, еко-
номіка, політологія тощо), але й загалом про інтелектуально-освітній потенціал індивіда, себто в ме-
жах однієї групи в соціальній мережі можуть «комунікувати» люди украй різних інтелектуальних рівнів:
людина, що має вчений ступінь / звання і, природно, передбачається її високий інтелектуальний рівень у
соціальній ієрархії, та людина, яка щойно закінчила школу або й навчається в ній.
На думку Е. М. Роджерса, «коли два індивіди оперують подібними поняттями, мають спільні пере-
конання та взаєморозуміння, комунікація між ними буде, скоріше за все ефективною. Індивідам зручно
спілкуватися з подібними до себе особами» [5, с. 339] (виділення наше – З. Г.) – і далі: «Гомофілія й ефек-
тивна комунікація породжують одне одного. Що більше спілкування відбувається між двома індивідами,
то швидше вони стануть гомофільними. Що гомофільніші два індивіди, то ефективнішою буде комуні-
кація між ними» [5, с. 339]. Водночас повинні акцентувати увагу, що комунікування в межах спільноти
теж до певної міри специфічне: спільнота, яка налічує десятки, а то й сотні тисяч підписників навряд чи
передбачає спілкування між кожним із її членів. Так, долучення до її учасників може бути спричинене
зовсім іншими причинами, аніж власне спілкування із однодумцями.
Опитування, проведене 03.09.2015 р. – 21.09.2015 р. в соціальній мережі ВКонтакті1
, свідчить, що
основною причиною долучення до спільнот у соціальній мережі, є бажання молодих людей задоволити
свою цікавість у межах власного хобі чи вподобання (новини зі світу музики, кіно, літератури, спорту, за-
галом молодіжний дискурс). Більше 50% опитаних вказують на важливість саме прагматичного аспекту
функціонування груп і спільнот соціальної мережі; цікаве + корисне – саме така – саморозвиткова – мо-
тивація долучення є визначальною для відповідної аудиторії.
26% опитаних вказують, що для них важливою є можливість зав’язувати нові знайомства та спілкува-
тися на теми, знову ж таки, пов’язані з особистими інтересами. Натомість можливість дізнаватися нови-
1
В опитуванні взяло участь 150 респондентів віком 17–21 років, за статевою ознакою – 120 осіб жіночої статі та
30 осіб чоловічої статі /у зв’язку з тим, що цільовою аудиторією досліджуваної групи «Чотка Українка» є дівчата/, за
територіальною ознакою – жителі Рівненської (близько 40% опитаних), Волинської, Хмельницької, Тернопільської,
Житомирської, Київської, Херсонської, Сумської обл.
Результати опитування не можуть бути репрезентативними щодо досліджуваної проблеми, оскільки аудиторія
опитаних була обмежена кількісно і якісно, однак створюють певне семантичне поле.

100
ни суспільно-політичного життя не є пріоритетом для опитаних. Лише близько 3% опитаних визначають
такий критерій як один із вагомих.
10% респондентів акцентують увагу на релаксаційній функції соціальної мережі (йдеться, знову ж
таки, про музику, відео, кіно, гумористичний контент тощо).
Діяльність групи «Чотка Українка» в соціальній мережі ВКонтакті в такому плані є прикметною,
оскільки її концепція та контент, що таку концепцію реалізує, з одного боку, якраз виконують резо-
нерську функцію, а з другого – не цілком відповідають потребам індивіда щодо спільнот соціальних ме-
реж, бо її контент виходить поза межі особистих зацікавлень і хобі. Власне, про це свідчить і кількість
підписників: так, якщо групи з назвою «Чотка Дівка» та «Чоткий Паца», які здатні забезпечити саме такі
потреби опитаних (релаксаційну, найперше), мають станом на 18 березня 2016 р. по 389 262 та 1 737 391
підписників відповідно, то аналізована група виявляється цікавою для 86 132 підписників. Головним
чином увага адміністратора та модератора групи скерована до аудиторії, яка зацікавлена якраз суспільно-
політичною ситуацією України і має бажання та можливість долучитися до її обговорення, оцінки тощо.
За Ю. Габермасом, «політично функціональна відкритість потребує не лише ґарантій від інституцій
правової держави, а й розраховує, що їй підуть назустріч культурні традиції та зразки соціалізації, роз-
раховує на політичну культуру призвичаєного до свободи населення» [3] (виділення наше – З. Г.). Саме в
такій парадигмі намагається функціонувати група «Чотка Українка».
Загалом концепція групи і назва, що її реалізує, адекватна чоловічій ідеології. Лексема «чоткий» ак-
туалізує дуже специфічні, не питомо українські, а, швидше, російського дискурсу значення. Йдеться про
одиницю молодіжного сленгу, яка реалізує пристосування мови молоді до маргінальної зеківської куль-
тури, що корінням у нашому випадку сягає, певно, «буремних» 90-х рр., коли авторитет криміналітету
був значно вищим, аніж у державних структур та органів правопорядку (варто згадати фільми «Бригада»,
«Бандитський Петербург» тощо, які тиражували саме такі цінності). Довіра суспільства до сили злочин-
них угрупувань, що могла протистояти силі держави-визискувача, спричинялася до певної романтизації
злочинних явищ і їх призвідників, а це знаходило вияв і в культурі та мові. Так, ворог мого ворога (угру-
пування проти держави) ставав моїм другом (спільник суспільства в стосунку до держави).
Поняття «чоткий», фіксоване у словниках [4], актуалізує значення, які пов’язані із «гопниками» (мо-
лодь 14–20 років, із низьким рівнем освіченості, украй низьким рівнем культурних потреб; часто – діти
із соціально незахищених, неблагонадійних сімей) й «гопотою» (не-(мало)грамотна міська молодь; воло-
цюги). Однак образ «чоткого пацана» у свідомості реципієнта, попри такі тлумачення у сленґових слов-
никах, і зараз зберігає доволі позитивні характеристики. За результатами опитування2
, «чоткий пацан»,
на думку жіночої частини опитаної аудиторії, – це веселий, «крутий», «класний», «кльовий», толковий,
надійний, здатний виступити проти загальновизнаних авторитетів за себе, своїх товаришів, за те, що вва-
жає справедливим, авторитетний. Крім того, такий хлопець вважається «своїм», може бути прийнятим у
будь-якій компанії. Лише близько 9% опитаних звернули увагу на те, що «чоткий пацан» є невихованим,
неінтелігентним, «гопником», «гопотою» (неосвіченими злочинцями, хуліганами), 12% опитаних не змо-
гли дати чіткої відповіді.
Чоловіча частина аудиторії не така однозначна у своїх судженнях. Так, характеристиками «чоткого
пацана» можуть бути взаємовиключні категорії: це «гопник», що вважає себе крутим, однак таким на-
справді не є, а з іншого боку – це впевнена в собі принципова людина, яка живе за своїми правилами й
нікому не підкоряється.
Натомість поняття «чотка» /дівка/ ані у словниках не зафіксовано, та й у респондентів викликає певні
сумніви. Так, близько 50% опитаних вважають це словосполучення не адекватним щодо означення особи
жіночої статі, причому чоловіча частина респондентів, які дотримуються такої точки зору, складає майже
90% опитаних; приблизно четверта частина опитаних жіночої статі переконана, що чотка дівка – неви-
хована, з «гопозамашками», «гуляща», палить, не розуміється у стилі тощо. Натомість решта вказують,
що «чотка» /дівка/ – весела, цікава, розумна, «прикольна», «крута», популярна, тобто наділяють «чотку»
дівку всіма позитивними характеристиками.
Називання групи «Чотка Українка» в такому ключі виявляється виграшним ходом, оскільки поняття,
яке формується у свідомості аудиторії, позначуване таким знаком-словосполученням, викличне, контраст
но збалансоване, концептуально містке, охоплює кілька потужних дискурсів, у межах яких функціонує
молодь: власне молодіжний, національний, патріотичний, політичний, формування громадянського сус-
пільства, релаксаційний (гумористичний) тощо. Одначе воно не здатне повною мірою реалізуватися че-
рез контент.
Віковий ценз учасників групи доволі симптоматичний: близько 75% підписників групи – це аудиторія
віком від 14 до 23 років, себто така, що входить у вікову групу ранньої та зрілої юності (трохи більше
40% складає аудиторія віком 14–18 років; більше 35% – аудиторія віком 18–23 років). У такому випадку
йдеться про можливість висловити свою точку зору, часто радикальну, поза обов’язком відповідати за
2
В опитуванні взяло участь 150 респондентів…

101
неї в реальності – це один із аспектів функціонування подібних спільнот. Вона здійснюється і як певна
психологічна вікова потреба: йдеться про те, що юнаки й дівчата цього віку ревниво захищають свої пере-
конання й цінності, намагаючись у такому захисті позиціонувати себе як дорослого. Крім того, йдеться і
про протистояння Іншому (у нашому випадку, напр., путінській Росії чи українській державі), у зв’язку з
чим таке позиціонування захисту й реалізується.
Попри те, що йдеться про спільноту, контент якої розрахований на жіночу аудиторію (очевидно, має
йтися про формування основ національно-патріотичного чуття, усвідомлення себе громадянкою Укра-
їни), пости здебільшого стосуються чоловічої аудиторії, натомість місце жінки реалізується головним
чином через означення її зовнішньої краси із акцентуванням на те, що ця краса українська (пости типу:
«Українки. Вони найпривабливіші», «Ти фарбуєшся щодня і носиш високі підбори, щоб бути гарнішою.
Тобі мало, що ти – українка?», «Бандерівські дівчата. Вони прекрасні» тощо). Кількість «лайків» постів
і від чоловічої, і від жіночої частин аудиторії приблизно однакова. Проте на час проведення дослідження
частина жіночої аудиторії підписників складає більше ніж 48 700, натомість чоловічої – близько 28 400,
отже, відсоткове співвідношення активних учасниць та учасників буде не на користь аудиторії жіночої.
Так, контент, реалізований відповідною спільнотою, все ж не збігається повною мірою із концепцією, яка
акумулюється в її назві.
Релаксаційна функція забезпечується в межах групи найчастіше саме використанням іронії. Іронія
функціонує як засіб психологічного розпруження в умовах постійного стресу, зумовленого як звичним
життям (вікові, психологічні і, відповідно, соціальні зміни), так і модифікацією звичного укладу життя
війною на сході країни, інформаційною експансією Росії тощо.
Рівняння молодого покоління на рівні мови на марґінальну культуру може тлумачитися як проти-
ставлення себе панівній ідеології системи, держави, отже, як вияв свободи, але «свободи від». Такий тип
свободи, як видається, спричиняється до певної монологізації мислення, закриття, своєрідного консерву-
вання Ми-ідеї, що зумовлено великою мірою власне природою віртуальної спільноти. Воднораз акцен-
туємо увагу, що йдеться про конкретну ціннісну парадигму, реалізовану підписниками цієї спільноти,
яка, очевидно, виключає Іншого як повноправного суб’єкта діалогу, навіть деструктує його як певну
смислову, ціннісну одиницю, власне як Іншого потужною іронією.
Так, пост: «Востаннє літо було таким холодним, коли Сталін здох. Це обнадіює» (переклад наш – З. Г.)
отримав 21 вподобання. Подібного характеру пости традиційно набирають більше сотні лайків, скажімо,
пост «Коли ж ти, мерзота [Путін – З. Г.], вже здохнеш» оцінений у 108 лайків, Путін під прицілом снайпе-
ра здобуває аж 237 вподобань + 26 лайків набирає коментар-мем до нього: «Став лайк, якщо хочеш бачити
його з такою міткою (прострелена скроня)», – «Став лайк, якщо він [Путін – З. Г.] х*ло» – 253 вподобання
тощо. Така тенденція загалом характерна для такої вікової аудиторії (рання та зріла юність): йдеться про
політичну заанґажованість учасників, оскільки вони намагаються долучитися на рівних до обговорення й
вирішення справ суспільно-політичного характеру – з одного боку, та про максималізм у судженнях, що до
певної міри прирівнюється до дорослості й відповідальності за свої слова й дії – з другого.
Спільнота – це простір дії Ми. Така формація завжди функціонує в полі дії ідеї, що єднає багатьох у
цілість, таким чином десь утрачається самоцінність Я, Я постає як певна сукупність різних Ми (груп /
спільнот), які його розкривають – у сфері вподобань – і закривають – у сфері екзистенції Ми. Можливість
долучитися до практично безкінечної кількості Ми без видимих затрат часу, енергії, комунікативних ін-
дивідуальних ресурсів – у цьому й полягає можливість бути віртуальним Я. Однак кожне Ми репрезентує
себе по-різному – залежно від ідеї, яка організовує Ми-екзистенцію. Відкритість і співдія груп створює
враження 1) конечності того, що постулює повсякчас свою безкінечність; 2) оманливої можливості ви-
бору – вибору без вибору багатьох Ми, що є насправді єдиним віртуальним масовим Ми-продуктом.
Практично однаковість контенту різних спільнот призводить до масовізації в межах навіть специфіч-
них проектів, уніфікує позицію індивіда, що в ці спільноти інтегрується. Отже, Я (віртуальне) в межах
соціальних мереж стає масовим Я, що вже, зрештою, не є Я як таким, але є Ми; відповідно, Я – Ми (звід-
си популярність спільнот як спроба подолання принципової самотності, навіть екзистенційної, людини
за екраном) функціонує в межах монологічності, яка перетворює Я, утверджує Ми, зрештою формує
мережу зв’язків, не діалогічного типу, але таких, що спричиняються до здійснення постійних контактів,
інформування про все (бо якщо це знає віртуальне Я, то це знають і всі, хто входить у Ми).
Ідеться про прийняття чи неприйняття позиції спільноти, про залученість до її функціонування лише
на рівні присутності серед її учасників чи про спробу закріпити свою віртуальну екзистенцію шляхом
проговорення своєї позиції у групі (коментар), шляхом творення свого профілю – себе віртуального по-
ширенням постів групи.
Можливість спілкування між учасниками, зведена до функції коментарів, постів, реалізується слабко:
коментарі здійснюються переважно як одиничні репліки і не спричиняються до створення діалогу. Це по-
яснюється, очевидно, тим, що учасники групи розділяють її ідеологію, отже, йдеться про омовлення своєї
громадянської позиції. Мовленнєвий акт, редукований до коментаря, найчастіше є варіацією на тему під-
тримки поста.

102
Можливість обирати засвідчує самовизначення учасників і у віртуальному світі. Однак таке самовиз-
начення має досить умовний характер. Небажання репосту контенту спільноти на власну стіну (відкрита
репрезентативність, за Ю. Габермасом) робить участь у ній фіктивною, перетворюючи учасників спіль-
ноти в масу, одиниці якої ніякого стосунку між собою не мають, а якщо мають, то дуже опосередкований.
Можемо говорити про бажання віртуального Я самоствердитися шляхом долученості до якомога біль-
шої кількості груп та спільнот; бути в мейн-стрімі суспільно-політичного життя, повставати проти авто-
ритетів, що й намагається репрезентувати аналізована спільнота.
Учасники цієї інтернет-спільноти є прихильниками українського, однак із семантичного поля «укра-
їнське» здебільшого виключається поняття держави – хунти, яка, виходячи із контенту групи, зраджує
українську ідею своєю бездіяльністю чи дією. Крім того, в умовах фактичної війни на сході України
учасники групи повстають проти Росії і «російського» (держави (найчастіше, звісно, діяльності та самої
особи Путіна), культури й релігії (особливо це помітно на прикладі постів про православну церкву ро-
сійського патріархату й Тіматі, які публікувалися влітку 2015 р.)).
Висновки. Отже, в одному тексті /якщо текстом мислити спільноту «Чотка Українка»/ акумулюється
кілька важливих аспектів: вікові психологічні характеристики індивіда (період юності), розвиток гро-
мадянського суспільства в Україні (власне, усвідомлення своєї свободи, але свободи не «для» чогось:
незалежності, саморозвитку, вдосконалення тощо, – а «від» Росії, української держави тощо). Так по-
стулюється внутрішня неготовність українців усвідомити сутність громадянського суспільства західно-
європейського зразка, принаймні так, як він репрезентований у ЗМК, власне як такий, що здійснюється
в полі «свободи для». Так, контент аналізованої групи акцентує те, що наше суспільство, молодь, яка є
рушійною силою розвитку, все ж не усвідомлюють цінності громадянського суспільства, побудованого
на національній основі, бо ж має йтися не про протистояння комусь, що концентрує діяльність особи в
єдиних межах, а про розбудову чогось нового, власне, про рух. З іншого боку, в умовах фактичної війни
формування єдності як певного позитивного утворення свідомісного, ідейного рівня є цілком позитив-
ним рішенням на часі.
Тож введення українського дискурсу в питомо російський (на рівні назви спільноти), традиційно чо-
ловічого в жіночий – концептуальна основа спільноти, яка більшою чи меншою мірою реалізується через
її контент. Спрямування на специфічну – молодіжну – аудиторію (юнацтво: 14–20 рр. – основа спільноти)
з претензією на вільнодумність, жорсткість і максималізм у судженнях, виявляється навіть у назві гру-
пи – «Чотка Українка».
Основне завдання спільноти «Чотка Українка» полягає у створенні спільного національно-політично-
го дискурсу громадянського суспільства, функціонування віртуального Я, творення масової свідомості,
в основі якої лежать саме такі принципи, інтеграція, перетворення віртуальної маси в публіку, а також
релаксаційна. Функція інформаційна не є самоціллю, натомість перетворюється на інструмент, за допо-
могою якого здійснюються інші функції спільноти соціальної мережі.
На сьогодні в соціальній мережі ВКонтакті аналізована спільнота змінила свою назву на «Чоткий гу-
мор», що, з одного боку, знімає всі можливі претензії щодо реалізації ґендерних її аспектів; з іншого бо-
ку – ця назва цілком може загубитися у просторі соціальної мережі, що, зрозуміло, не сприятиме зростан-
ню кількості підписників. Крім того, певною мірою змінилася концепція спільноти: постів, які стосують-
ся суспільно-політичного життя країни, стало менше; значно більше матеріалів спеціально призначених
для чоловічої аудиторії. Зрештою пошук своєї концепції спільнотою «Чотка Українка» триває.
За період, коли здійснювався моніторинг аналізованої спільноти (липень – жовтень 2015 р.; січень –
лютий 2016 р.) кількість її підписників практично не змінюється, що, на нашу думку, може бути спричи-
нено кількома факторами: 1) специфічне завдання – власне формування основ світогляду громадянського
суспільства, забезпечення реакції на події на сході України тощо – спричиняється до втоми підписни-
ка, а основне завдання спільноти соціальної мережі – комунікаційне і релаксаційне забезпечення – тут
здійснюється значно меншою мірою, ніж в інших подібних, принаймні за концепцією назви, проектах;
2) неповна відповідність контенту, концепції спільноти потребам і запитам цільової аудиторії.
Водночас на сьогодні у ВК функціонує більше 20 груп і спільнот із подібними чи ідентичними до
назви «Чотка Українка». Кількість підписників здебільшого не перевищує 60. Одна група станом на
02.03.2016 р.має більше тисячі підписників, однак її останнє оновлення відбулося у серпні 2015 р. Та-
ким чином, назва спільноти постає цілком виграшним кроком, однак постановка завдань, пов’язаних із
суспільно-ідеологічними, суспільно-політичними запитами аудиторії, потребує значно більшою мірою
продуманої концепції, яка б повною мірою була реалізована контентом відповідного ресурсу.
1. Бахтін М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування [Текст] / М. Бахтін // Слово. Знак. Дис-
курс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. – Л. : Літопис, 2002. –
С. 406–415.

103
2. Бахтін М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках [Текст] / М. Бахтін // Сло-
во. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. – Л. : Літопис,
2002. – С. 416–422.
3. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости : Дослідження категорії громадянське суспіль-
ство [Електронний ресурс] / Ю. Габермас ; [пер. з нім. А. Онишко]. – Л. : Літопис, 2000. – 319 с. – Режим досту-
пу : www.platonanet.org.ua. – Заголовок з екрану.
4. Крупнейший сборник онлайн-словарей [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.onlinedics.ru. – За-
главие с экрана.
5. Роджерс Е. М. Дифузія інновацій [Текст] / Е. М. Роджерс ; пер. з англ. В. Старк. – К. : ВД «Києво-Могилян-
ська академія», 2009. – 591 с.

104
УДК 004.774:314/316
ЗУБАРЄВА Марія Анатоліївна,
кандидат наук із соціальних комунікацій, Україна
Групи в соціальних мережах
як інструмент побудови громадянського
У статті розглянуто особливості та характерні риси сучасного комунікацій-
ного простору, групи у соціальних мережах як інструмент побудови громадян-
ського суспільства. Розкрито сутність, мету створення таких ком’юніті-груп, як
Подоляночка, ПОХ, Лос Соломас. Проаналізовано інструменти просування назва-
них груп в соціальних мережах Facebook, ВКонтакті, Twitter, YouTube. Окреслено
подальші перспективи розвитку груп у соціальних мережах.
Ключові слова: соціальна мережа, комунікаційний голод, ком’юніті, соціаль-
на група, організаторська група, громадські активісти, соціальні сервіси, грома-
дянське суспільство.
Актуальність теми дослідження. Сучасний комунікаційний простір, невід’ємною частиною якого
є соціальні мережі, є складним механізмом, для якого характерним є тяжіння до динамічного та якісно-
го продуктивного зростання. Мережева активність є свого роду інноваційною формою реалізації відпо-
відної соціальної позиції, що без перебільшення можна вважати інноваційним технологічним проривом
початку ХХІ століття. Людина потребує все більше і більше інструментів для спілкування, тому така
нагальна потреба стала ще однією причиною появи та стрімкого поширення соціальних мереж та груп
за інтересами.
Групи в соціальних мережах представляють собою певні спільноти користувачів, об’єднаних будь-
якою ідеєю або спільним інтересом. Будь-якій групі в соціальній мережі важливо розміщувати якісний
цікавий контент і підтримувати постійне живе спілкування, інакше групу вважатимуть мертвою. На сьо-
годнішній день власна група в соціальній мережі є практично у всіх великих брендів (Nokia, Oriflame,
Samsung та ін.). Їх управлінням займаються професійні smm-фахівці з профільних агентств. Не винятком
є і групи, головна мета діяльності яких спрямована на боротьбу із забудовниками, облагороджування
території, спілкування за інтересами (Подоляночка, ПОХ, Лос Соломас та ін.).
Створюючи групи в соціальних мережах, важливо пам’ятати, що вони потребують ще й просування.
Саме тому, актуальним, на нашу думку, є вивчення інструментів просування та PR зазначених ком’юніті
в соціальних мережах. А саме, наявність сайту, позиціювання у мережах, таких як Facebook, ВКонтак-
ті, Twitter, YouTube, інших маркетингових інструментів, властивих для такої сфери. Адже інтенсивність
спілкування групи в соціальних мережах є свого роду базисом побудови громадянського суспільства.
Тільки свідомі, вільні і політично активні громадяни здатні створювати найбільш раціональні форми
колективного життя.
Аналіз наукових досліджень і розробок. Вплив соціальних мереж на суспільні процеси є предметом
вивчення в різних наукових дисциплінах, зокрема соціології, філософії, політології, політичної психоло-
гії та психології масової комунікації. За останні роки з’явився великий обсяг інформації щодо відкритих
даних (соціальні мережі, блоги, wiki, Інтернет-простір загалом) і були розроблені інструменти обробки
масивів інформації. Особливий інтерес складає сукупність Інтернет-ресурсів, що представляють собою
свого роду майданчики для спілкування груп людей в Інтернеті (соціальні групи).
Серед провідних західних вчених, які вивчали проблеми мережевого суспільства, є Д. Белл, М. Кас-
тельс, А. Тоффлер, Дж. Гэлбрейт та ін. Ключові питання соціальної взаємодії в Інтернет розглянуто у
працях таких учених-соціологів, як Н. Бейм, П. Коллок, С. Кайзлер, Г. Рейнгольд, Л. Спрелл, С. Херрінг
та ін. Вітчизняні науковці теж займалися вивченням мережевого розвитку суспільства, саме тому доціль-
но назвати таких авторів, як С. Афанасьєв, С. Дука, В. Біанкі, В. Іноземцев, С. Дятлов, Н. Моісєєв та ін.
Мета статті – визначити особливості створення та просування груп (Подоляночка, ПОХ, Лос Соломас
та ін.) у соціальних мережах.
Завдання статті:
– розглянути особливості та характерні риси сучасного комунікаційного простору;
– визначити роль груп у соціальних мережах як інструменту побудови громадянського суспільства;
– розкрити сутність, мету створення таких ком’юніті-груп, як Подоляночка, ПОХ, Лос Соломас;
– проаналізувати інструменти просування названих груп у соціальних мережах Facebook, ВКонтакті,
Twitter, YouTube.

105
Виклад основного матеріалу. Дослідження мережевих структур як у віртуальному, так і реальному
просторі активно проводилися соціологами вже в кінці XX – поч. XXI століття. М. Кастельс на зорі ста-
новлення сучасних засобів комунікації (1998 р.) виділив «мережеві» структури як атрибут глобалізовано-
го суспільства. Поняття «мережева структура» (а також «мережна культура») стає центральним у теорії
Кастельса. Мережі є відкритими структурами, які можуть необмежено розширюватися шляхом вклю-
чення нових вузлів, якщо ті здатні до комунікації. За допомогою мереж, які використовуються як засоби
комунікації, інформація, основний ресурс сучасного суспільства, може передаватися від одного вузла до
іншого. Саме тому, на думку Кастельса, «мережева» логіка видозмінює не тільки процеси в галузі праці
та виробництва, а й впливає на інші сфери соціальної поведінки (в буденному житті, культурі та сфері
взаємодії влади і суспільства) (Кастельс, 2004) [1, c. 9].
Першим таким майданчиком став соціальний сервіс Classmates.com, створений у 1995 р. Однак бум
у розвитку онлайнових соціальних мереж почався у 2003 – 2004 рр. з появи сайтів MySpace, Linkedln,
Twitter і, зрозуміло, Facebook, який на сьогоднішній день вважається найпопулярнішою онлайновою со-
ціальною мережею із щомісячною аудиторією, яка перевищує 1 млрд користувачів. Ці мережі надають
користувачам можливість презентації ідентичності (через створення особистої сторінки учасників), зруч-
ні інструменти комунікації (особисті повідомлення, коментарі), можливість обміну ресурсами (записи,
фото, відео, посиланнями на сторонні ресурси) і створення груп за інтересами.
Групи в соціальних мережах є одним із важливих інструментів побудови громадянського суспіль-
ства, адже все більше і більше людей залучаються до спілкування в мережі. Зокрема, це стосується об-
говорення суспільно важливих проблем. Контент для соціальних мережевих груп, насамперед, повинен
бути «живим». Крім класичних параметрів успішної комунікації, повідомлення в соціальних мережах
націлені на ініціювання дискусії, діалогу з аудиторією. Саме тому зміст публікацій у соціальних мере-
жах неодмінно має бути актуальним, захоплюючим і цікавим для кожної конкретної аудиторії. Учасники
онлайнової групи створюють усередині також групи за інтересами – своєрідні майданчики, усередині
яких користувачі обговорюють ті питання, які їх цікавлять. Групи можуть бути як відкритими – у такому
випадку до групи може приєднатися будь-який бажаючий, так і закритими – зарахування в групу регулю-
ється адміністратором і керівником групи.
Узагальнюючи відповідну інформацію, зазначимо, що для створених груп у соціальних мережах ха-
рактерне таке [3, с. 99]:
1) доступність аудиторії (тільки мережа Facebook має більше 1 млрд користувачів, де майже кожен із
них цікавиться мінімум трьома групами;
2) таргетинг (соціальні мережі пропонують величезні можливості для сегментації аудиторії за рахунок
наявної в акаунтах інформації: за статтю, віком, інтересами, колом спілкування і т.п.);
3) великі можливості для реалізації соціальних проектів (користувачі знаходяться в соціальних мере-
жах у вільний час, саме тому вони охоче відкриті до нових проектів, що робить процес комунікації більш
ефективним);
4) пряме спілкування з учасниками в групі (це допомагає підвищити рівень лояльності, крім того від-
бувається залучення своїх друзів у групу, що створює більш широке охоплення аудиторії);
5) залучення аудиторії групи в діалог (це дуже важливий ефект від роботи в соціальних мережах, на-
дається унікальна можливість спілкування із учасниками на рівних).
На сьогоднішній день у м. Києві відомо немало різних ком’юніті (Подоляночка, ПОХ, Лос Соломас та
ін.), які повільно, але зорієнтувавшись у своїх можливостях, створили власні сторінки в соціальних мере-
жах, вибудували власну місію та стратегію просування. На своїх сторінках у соціальних мережах, розміс-
тивши семантично значущу інформацію, перелічені вище ком’юніті зробили перші кроки до зняття кому-
нікаційного голоду та побудували новий канал просування та інформування учасників. Усі ком’юніті для
просування своєї групи використовують Facebook, ВКонтакті, Twitter, Foursquare / Swarm, Livejournal,
YouTube та інші інструменти.
Так, «Самосад» виник за ініціативою жителів Подолу, об’єднаних у Фейсбук-ком’юніті «Подоляночка».
СамоСад – це проект екологічного парку, для створення конструкцій саду використовується в основному
вторинна сировина, а саме ящики, піддони, використані порожні ємності. На початку весни фотограф
О. Закревська і громадський активіст П. Калюк кинули в групі клич щодо створення своїми руками при-
ємного публічного місця, де можна буде влітку відпочивати і вирощувати квіти, зелень і овочі. Ідея дуже
швидко обросла однодумцями, а сталося це на тлі загальної зацікавленості в тому, що тут чимало людей
живуть і працюють, і всіх напружував цей пустир. Тож, згодом на Подолі з’явився новий публічний про-
стір – сквер на перетині Спаської та Волоської. Хоча необхідно зазначити, що ідея «Самосад» не нова. Ще
у 2009 році в Берліні на площі Моріц, яка понад півстоліття пустувала, з’явився сквер «Сади Принцес» [8].
Основа команди – 10-15 чол., а взагалі в співтоваристві Подоляночка більше 600 чол. і 100 в органі-
заторській групі саду. У перспективі планується проводити періодично невеликі стріт-фуд фестивалі з
локальних подільських закладів. Таким чином, ком’юніті Подоляночка намагається закладати основи
подільської мережі соціально-активних бізнесів [9].

106
СамоСад має у своєму арсеналі понад 7500 підпиcників, близько 15 фотоальбомів, 1 масштабний за-
хід – «Вихідні у Самосаді: День вуличної їжі від подолян та локального бізнесу» [5].
Група ПОХ (Позняки, Осокорки, Харківський, 2008 р.) – це спільнота в соціальних мережах для жите-
лів 3-х районів, яка дозволяє бути в курсі районних новин, дізнаватися про цікаві магазини, місця відпо-
чинку; допомагає знайти загублених домашніх вихованців. Інша так би мовити назва спільноти – спіль-
нота із боротьби із незаконними «заборами». Одне із важливих завдань даної спільноти – це боротьба із
нелегальними забудовами, які щоразу виростають у м. Києві [4].
На сьогоднішній день ПОХ має у своєму арсеналі 15 905 підписників, 40 фотоальбомів, 109 тем для
обговорень, 1 масштабний захід – «Чистий Київ, озеро лебедине» [6].
Інша досить перспективна група в мережі – Лос Соломас. Сама назва Los Solomas була придумана
досить давно, приблизно у 2008-2009 р. і означало це не більше, ніж назва об’єднання Солом’янських
райтерів. Але на сьогодні Лос Соломас – це альтернативна назва Солом’янського району, мета якої по-
лягає, передусім, в об’єднанні всієї активної частини населення та використання цієї сили для користі та
благоустрою району. Згодом був створений сайт, паблік у Facebook та ВКонтакті, надруковані наліпки,
магніти, чашки, футболки [2].
Основа команди – 3 адміністратори, близько 1 197 учасників, близько 10 фотоальбомів, 1 масштабний
захід «Los Solomas – больше чем район!» [7].
На сторінках груп у соціальних мережах, таких як Подоляночка, ПОХ, Лос Соломас можна знайти
таке: інформацію про історію створення та основні цілі діяльності, певні авторські публікації, структуру
групи та інформацію про членство, інформацію про заходи, фотоальбоми, коментарі учасників групи і
багато іншого. Будь-який користувач, охочий вступити до групи такого роду може зареєструватися, за-
лучити свою сім’ю та друзів, брати участь у різних соціальних заходах, взаємодіяти з іншими подібними
групами, публікувати фото- та відеозвіти, а також бути в курсі останніх подій.
Розвиток кожної із груп у соціальній мережі – процес досить тривалий та клопіткий. Щоб у групу поча-
ли заходити і підписуватися потенційні учасники, обов’язково повинно бути створене враження, що група
активна і стабільно розвивається. Саме тому, блогери кожної із груп Подоляночка, ПОХ, Лос Соломас шви-
денько збільшують число підписчиків. Відвідувач, опинившись у якій-небудь групі відразу ж, не віддаючи
собі в цьому звіт, підсвідомо приймає рішення – варто вступати в цю групу чи ні. І якщо в групі достатня
кількість учасників – це для відвідувача якийсь сигнал, про те, що в цій групі є цікава, корисна і потрібна
інформація, яка має попит у великої кількості людей. Коли група збільшується в розмірах і в ній з’являться
«живі» люди, які підписалися не для галочки, то з часом і справді почнуть надходити пропозиції навіть із
розміщення реклами у групі або важливий соціальний захід. На етапі розвитку групи використовуються
репости, лайки і коментарі. Досить важливий інструмент просування – це створення справжньої видимос-
ті того, що група активна і прогресує у розвитку. Необхідно так би мовити «достукатися» до душі кожного
небайдужого киянина і запросити до групи стати її активістом, але не просто формальним учасником.
Досить цікавим є питання про те, що саме викликає мотивацію учасників до реєстрації в різних (кон-
тентних і контактних) соціальних групах. До контактних ресурсів традиційно відносять ті сайти, на яких
користувачі налагоджують особисті контакти один з одним (Facebook, ВКонтакте та ін.), а до контент-
них – платформи, що використовуються переважно для отримання інформації (YouTube, Twitter,
LiveJournal, Livelnternet). Тож учасники груп реєструються в контактних соціальних мережах переважно
для двох цілей: спрощеного «соціального пошуку» і «само репрезентації». Фахівці з психології соціаль-
них медіа відзначають два мотиви участі на подібних платформах, частково пересічні з «само репрезен-
тацією»: це бажання бути причетним до чого-небудь, а також можливість представити свою ідентичність.
Ось чому кількість учасників екопроекту СамоСад постійно збільшується.
До контентних соціальних мереж (Twitter, YouTube) учасники приєднуються переважно через мож-
ливість оперативного отримання інформації. Засобами YouTube можна переглянути про події, пов’язані
із тим, як відбувається процес тієї чи іншої забудови (ПОХ). Це можуть бути такі собі групи інвесторів.
Так, Жао виділяє такі мотивації учасників соціальної мережі Twitter: можливість отримання інформації в
режимі реального часу, стислість і зручність формату надання даних [10].
Зазначимо, що суб’єктам такої соціальної сфери важливо не тільки фактично засвідчити свою при-
сутність в Інтернет-середовищі, а й здійснювати там активну діяльність, що передбачає, передовсім, на-
явність якомога більшої кількості підписників. У цьому випадку соціальна мережа являється механізмом
конструювання осередків комунікацій у сучасному просторі, інструментом заповнення інформаційного
вакууму, виводячи на поверхню можливості соціуму. Кожна із розглянутих вище соціальних груп (Подо-
ляночка, ПОХ, Лос Соломас) здобуває реальні механізми для отримання зворотнього зв’язку та цінної ін-
формації від учасників, оцінювання реакції на новий проект або захід. Аналітика отриманих результатів
допомагає в розв’язанні низки найважливих суспільних проблем на шляху до побудови громадянського
суспільства. Групи в соціальних мережах виявляються дуже затребуваними інструментами сповіщення
про будь-які соціально-культурні заходи, а молоді люди часто використовують їх і для координації колек-
тивних дій.

107
Можемо стверджувати, що із більшою частотою зазначені групи (Подоляночка, ПОХ, Лос Соломас)
використовують такі ефективні інструменти просування в соціальних мережах:
– соціальні плагіни (кнопки «Like», «Мені подобається», блоки коментарів, кнопки переходів на інші
сайти за допомогою аккаунтів у соціальних мережах);
– групи за інтересами, спільноти (важливий інструмент просування соціальної групи ВКонтакті, де
особлива увага приділяється просуванню групи з позиції бренду);
– анонсування подій, система відгуків (група в соціальній мережі потребує особливої уваги і проду-
маної тактики розвитку, тому використовуються як прямий так і опосередкований вплив на аудиторію).
Окрім цього, для учасників груп проводяться конкурси, розігруються сертифікати в місцеві рестора-
ни, абонементи в спортзал.
У першому випадку за мету ставиться створення групи з певною метою, тобто ключовою стає орі-
єнтація на конкретне позиціювання бренду. Конкретна глобальна мета ПОХ – боротьба із незаконними
забудівлями. Всі зусилля спрямовуються на знешкодження таких об’єктів. Для прикладу, навіть викорис-
товується для цього канал YouTube. Головний акцент роблять та тому, щоб привернути увагу небайдужих
громадян до проблеми, на людях, які так чи інакше можуть посприяти в розв’язанні непростої ситуації із
забудовником (особливо це гостро стоїть, коли вже встановлено паркан для майбутньої будівлі). У друго-
му підході передбачено створення загальної так би мовити групи за більшими загальними інтересами,
проте в жодному разі не можна звужувати її контент (СамоСад, Лос Соломас). Особливо йдеться про
СамоСад як екопроект.
Для оцінки ефективності викладеної на сторінці інформації використовуються спеціальні сервіси, од-
ним із яких є Пульс блогосфери від Яндексу, що дозволяє графічним форматом оцінювати інформаційні
коливання, пов’язані з конкретними інформаційними приводами. Інші спеціальні соціальні сервіси до-
зволяють здійснювати моніторинг впізнаваності бренду самої групи, обізнаність серед населення (у цьо-
му випадку в киян), оцінювання рівня або позитивних / негативних згадок, а також нейтральних відгуків
(мова про сервіси Google).
Групи у соціальних мережах – потужний важіль, здатний впливати на суспільні процеси в країні, місті,
районі. Сьогодні соціальні мережі, на відміну від невіртуальних медіа, відрізняє відносна свобода слова,
свобода у висловленні своєї точки зору практично із будь-якого питання. Але, знову ж, свобода ця тільки
відносна, оскільки досить різкі коментарі все одно можуть видалятися адміністратором групи. Можна
сказати, що групи Подоляночка, ПОХ, Лос Соломас з’явилися як засіб передачі важливої інформації, але
свій розвиток вони отримали насамперед як засіб отримання із надійних джерел цієї самої інформації.
На сьогоднішній день групи в соціальних мережах, як один із видів Інтернет-ресурсів, постійно розвива-
ються, удосконалюються і мають тенденцію до поділу на вузькоспеціалізовані із різних напрямків і кри-
теріїв, об’єднуючи, таким чином, своїх учасників. Але існує ще і безліч проблем, саме як ефективно ви-
користовувати ці соціальні медіа, обмежуючи потоки негативного і протизаконного контенту, негативних
коментарів. Створення нових груп відбувається хаотично, іноді спонтанно, вітчизняним блогерам іноді
не вистачає досвіду глибинного аналізу і стратегії розвитку, а для учасників групи – проектів, націлених
на поліпшення культури віртуального спілкування та унікальних проектів благоустрою своїх територій.
Можемо із упевненістю говорити про те, що групи в соціальних мережах є Інтернет-ресурсом з не до
кінця вивченими і розкритими можливостями. Але потенціал таких веб-сервісів дуже великий – побудова
громадянського суспільства.
Висновки. Соціальні мережі на сьогоднішній день є новим форматом комунікації, особливе місце в
яких займають соціальні групи. Серед причин, що відносять групи в соціальних мережах до нового со-
ціального інституту, можна виділити такі:
– наявність певної структури та організації мережі;
– наявність загальної функції для всіх соціальних інститутів – задоволення суспільних потреб сус-
пільства;
– можливість регуляції соціальних процесів, які відбуваються всередині мережі;
– можливість здійснення активної діяльності всередині створеної групи;
– інтеграція створеної групи в соціально-політичне та культурне життя суспільства і соціалізація інди-
відів, що функціонують усередині мережі.
Сьогодні групи в соціальних мережах Facebook, ВКонтакті, Twitter, YouTube. поступово перетворю-
ються в новітній соціальний інститут, з усіма його ознаками, але, тим не менш, із специфічними особли-
востями, притаманними тільки веб-сервісам, які поєднують цілі регіони, країни і континенти на одній
сторінці сайту. Не винятком є і райони у середині одного міста.
На підставі попередніх результатів можна зробити висновок про те, що роль соціальних медіа дуже
значна, і, цілком імовірно, надалі зростатиме кількість подібних груп, як Подоляночка, ПОХ, Лос Соло-
мас. Перспективами подальших досліджень є вивчення потенціалу та можливостей створення подібних
груп в інших містах України як важливого інструменту побудови громадянського суспільства.

108
1. Кастельс М. Галактика Интернет : Размышления об Интернете, бизнесе и обществе [Текст] / М. Кастельс. –
Екатеринбург : У-Фактория, 2004. – 328 c.
2. Los Solomas більше ніж район [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lossolomas.kiev.ua/?page_id=7.
– Заголовок з екрану.
3. Соціальні мережі як інструмент взаємовпливу влади та громадянського суспільства [Текст] / [О. С. Онищен-
ко та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ : НАН України, 2014. – 258 с.
4. ПОХ – Позняки Осокорки Харьковский. Нова незаконна забудова... [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу : http://divannaya-sotnya.com.ua/VartaKyiv/poh-poznyaki-osokorki-harkovskiy-nova-nezakonna-zabudova.html. –
Заголовок з екрану.
5. Сайт групи СамоСад у Фейсбуці [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.facebook.com/pages/
Samosad/1605911233024707?sk=photos_stream&tab=photos. – Заголовок з екрану.
6. СайтгрупиПОХВКонтакте[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://vk.com/poznyakiosokorkiharkovsky.
– Заголовок з екрану.
7. Сайт групи Los Solomas у Фейсбуці [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.facebook.com/
groups/lossolomas/. – Заголовок з екрану.
8. Сергацкова Е. Как жители Подола разбили общественный сад на территории российского посольства
[Электронный ресурс] / Е. Сергацкова // Українська правда, 23 вересня 2015 р. – Режим доступа : http://life.pravda.
com.ua/society/2015/05/26/194521/. – Заголовок з екрану.
9. Устенко А. На Подолі городяни власноруч зробили сквер [Електронний ресурс] / А. Устенко // Dreamkyiv,
18 Травня 2015 р. – Режим доступу : http://dreamkyiv.com/gorodyany-vlasnoruch-zrobyly-skver-na-podoli/. – Заголо-
вок з екрану.
10. Zhao D., Rosson M. B. How and Why People Twitter: The Role that Micro-blogging Plays in Informal
Communication at Work. In: Proceedings of the ACM 2009 international conference on Supporting group work. –
2009. – Available at: http://dl.acm.org/citation.cfm?doid=1531674.1531710. – Title from the screen.

109
УДК 2–285.4(049.2)+821.161.2
ІВАНОВ Валерій Феліксович,
доктор філологічних наук, професор, Україна
ПАРФЕНЮК Наталія Василівна,
аспірант, Україна
Дискурсивні особливості відтворення
комунікативної ситуації
в текстах полемічної літератури
У статті подано аналіз особливостей відтворення комунікативної ситуації
в текстах полемічної літератури. Розглянуто загальні характеристики та роль
полемічної літератури у суспільному житті XVI – XVII ст., тематичну і жанрову
специфіку полемічних текстів. На основі проведеного аналізу зроблено висновок
про особливості омовлення комунікативної ситуації уніатами та православними
та про відсутність уніфікованої класифікації полемічної літератури.
Ключові слова: полеміка, полемічна література, полемічний твір, українська
полемічна література XVI-XVIІ ст.
Актуальність дослідження. Існує велика різноманітність комунікатив-
них навичок та вмінь, які є необхідними для встановлення та підтримання
вербального зв’язку із учасником комунікації, подальшому продовженні й
ефективному розвитку спілкування. Саме такі навички відіграють основ
ну роль для ефективної реалізації процесу спілкування, забезпечують
зв’язність, структурність та логічність текстів різноманітних жанрів. Для
відображення комунікативного феномену, що складається з певних сукуп-
ностей висловлень, які породжують текст, і таких когнітивних компонентів,
як знання, думки, цілі – застосовують поняття дискурсу.
Полемічна писемність кін. XVI – поч. XVII ст., не зважаючи на критичну оцінку окремих науковців за
стилістичний примітивізм, повторюваність та односторонність в аргументації [1, с. 231], стала базовою
платформою для висловлення суспільної думки на політичні, релігійні події, для творення національ-
но-релігійної свідомості та виховання патріотичних почуттів. Значний вплив полемічної літератури на
національно-релігійну свідомість, ставить її на одне з визначних місць у загальному процесі боротьби
українського народу за національну і релігійну незалежність.
Постановка проблеми. Полемічна література є багатоаспектним об’єктом дослідження в історичних,
літературознавчих, філологічних і філософських науках, проте і донині його проблемне поле не вичерпа-
не. Особливо заслуговує на увагу дискурсивні особливості відтворення комунікативної ситуації в текстах
полемічної літератури, що є менш дослідженим, але не менш актуальним у царині наукового пошуку та
викликає інтерес дослідників і фахівців фундаментальних і гуманітарних наук.
Без розгляду тематики полемічної літератури під призмою догматичного та релігійно-морального
компоненту неможливо повноцінно досліджувати полемічні тексти як культурне явище, а тільки як «до-
даток» до політики чи ідеології. Полемічне письменство ХVІ–ХVІІ ст. потрібно вивчати як полеміку різ-
них релігійних досвідів, традицій церковного життя, різних шляхів пізнання Бога та людини в контексті
його мовного вираження.
Аналіз останніх наукових досліджень та розробок. Проблеми вивчення полемічної літератури та
явища полеміки широко висвітлено у працях зарубіжних авторів та вітчизняних науковців. Однак біль-
шість таких наукових доробків, присвячених полемічним текстам, документам, творам та артефактам
культури, зосереджують свою увагу на технологічних аспектах використання такого виду документацій-
ної діяльності, підкреслюють його особливу функціональність як жанру прози. Так, сучасні дослідники
С. Савченко, С. Маслов, В. Перетц, П. Попов, В. Микитась наголошують на важливій функції полемічної
літератури в пошуку духовних орієнтирів тієї доби, у відображенні тогочасних уявлень про світ і людину.
Дослідники Я. Запаско, А. Зернова вивчають причини виникнення книгодрукування в Росії та Україні,
подають каталог стародруків, виданих на Україні; І. Огієнко та Н. Поплавська – досліджують історію
українського друкарства та українські-публіцистичні тексти кін. XVI – поч. XVII ст. С. Бабич, Я. Бон-
дарчук, П. Кралюк, І. Пасічник, Г. Охріменко та Л. Квасюк розглядають діяльність відомих острозьких
діячів-просвітителів, що мали великий вплив на розвиток та зародження друкарства: Г. Смотрицького,
І. Вишенського, М. Смотрицького.

110
Мета і завдання дослідження. Проаналізувати загальні дискурсивні особливості відтворення ко-
мунікативної ситуації в текстах полемічної літератури. Для висвітлення мети необхідним є вирішен-
ня таких завдань: 1) визначити основні комунікативної ситуації характерні для полемічної літератури
кін. XVI – поч. XVII ст.; 2) дослідити загальні особливості відтворення комунікативної ситуації в текстах
полемічної літератури; 2) охарактеризувати дискурсивні особливості відтворення комунікативної ситуа-
ції в текстах полемічної літератури.
Виклад основного матеріалу з обґрунтуванням наукових результатів, отриманих автором. Ство-
рення та поширення творів полемічного характеру стало наслідком загострення протягом XVI ст. в За-
хідній Європі міжконфесійних протиріч, які сягнули й українських земель. Особливо важливу роль віді-
грали книги, які прийнято називати полемічними в суспільно-політичному русі, оскільки в їх текстах
піднімались актуальні питання тогочасного церковного і громадського життя [16, с. 56]. Те, що книги
знаходили своїх читачів, підтверджується записами на полях – схвальними або негативними, а також ін-
шими рукописними й друкованими трактами, спрямованими проти деяких таких друків. А те, що попит
на полемічну літературу не припинився, засвідчують переписи острозьких видань, віленської й київської
«Книг о вірі», «Діалогу» Мелетія Пігаса.
За визначенням енциклопедії українознавства, що видана під редакцією професора В. Кубійовича,
полемічна література – це літературно-публіцистична творчість церковно-релігійного і національно-по-
літичного змісту кінця XVI – поч. XVII ст., що виникла на західноукраїнських та білоруських землях в
умовах віросповідної боротьби [10, с. 386].
Таким чином, полемічний твір був своєрідним синтезом текстових фрагментів із богослужебних книг,
Святого Письма, творів Отців Церкви, духовної, морально-навчальної літератури та власних надбань
автора, сформованих на захист певних переконань чи на спростування позицій опонентів, що репрезен-
тував світогляд тогочасного суспільства.
Полеміка кінця XІV – поч. XVI ст. характеризувалася, діалогічністю та спрямованістю до широкого
кола читачів. Саме можливість всебічного обговорення проблеми, багатоаспектного розкриття теми, по-
єднання протилежних тверджень привертало гуманістів до діалогу, де істина виступає як правило, не в
чітко сформованому висновку, а в самій діалектиці суперечки, у зіткненні ідей, в діалектичному розгляді
реальних протиріч» [3, с. 51].
Так, зокрема, на думку української дослідниці риторики полемічної літератури кінця XVI –
поч. XVII ст. Н. Поплавської, ці твори детально презентують оригінальну жанрову систему тодішнього
вітчизняного письменства, з усією повнотою віддзеркалюють інтелектуальний рівень суспільства на зла-
мі XVI і XVII ст., світогляд авторів і читачів [17, с. 101]. Саме полемічна література перебирає на себе
певною мірою функції так званого ораторського проповідництва та історичного літопису.
Полемічна спадщина кін. XVI – поч. XVII ст. виражала як і конфесійні переконання, так й інтелектуаль
ний світогляд авторів-полемістів, тому в ній наявні дві основні тенденції: поунійна та антиунійна.
А період кін. XVI – поч. XVII ст. можна назвати часом розквіту української полемічної культури. Таке
піднесення позначилось і на мистецькому оформленні, і на тематиці та мові рукописних пам’яток. Якщо
в другій половині XVI ст., відбувався процес проникнення народної мови в літературні пам’ятки, причо-
му не лише світського, а й богослужбового характеру, то в першій половині XVII ст. вживання народної
розмовної чи української книжної мови стало явищем звичним [19, с. 388].
Першим полеміку активізував представник поунійного напрямку єзуїт Петро Скарга своїми полеміч-
ними трактатами «Про єдність Божої Церкви під одним Пастирем» та «О заблужденіяхь руських, и при-
чинах по которымъ Греція отделілась оть римской церкви». Категоричну відповідь на трактати П. Скарги
запропонували ортодоксальні православні письменники в творах «Посланіє до латын из их же книг» та
«На богомерскую, на поганую латину». Заперечуючи основні позиції книги П. Скарги, православні поле-
мічні трактати містили лише саркастичні випади щодо особи автора та показували недоліки католицької
церкви, однак ідеї унії перші антиунійні твори не спростовували.
Наступним доробком став твір Б. Герберста «Виводы вери костела римскаго и история греческой нево-
ли до уніи» [21, с. 45]. Відповіддю на твори Б. Герберста та П. Скарги стали трактати ректора Острозької
академії Г. Смотрицького «Ключ царства небесного» та Василя з Суража (Малюшицький) «Книжиця у
6 розділах» або «О единой истинной правосланой вере и о святой соборной апостолской церкви, откуда
начало приняла и како повсюду распростреся».
Полеміка Г. Смотрицького була зосереджена на критиці календарної реформи та викривальній історії
папства, що базувалась на протестантській тезі про «папу-антихриста», чия влада є «передпеклом», тоді
як ключ Царства Небесного доступний лише людям «статечної» православної віри. Трактат «О єдиной
истинной православной вере…» Василя із Суража став першим полемічним твором, який присвяченим
критиці догматичних розходжень між православними й католиками, хоча формальним поштовхом до її
написання теж стала дискусія щодо впровадження нового календаря. Варто зазначити, що календарну
реформу, хоч вона нібито не стосувалася догматичних спорів, і православні, і протестанти сприймали як
диктат Папи Римського.

111
Напередодні Берестейського собору, С. Зизаній друкує «Казаньє святого Кирила, патріархи Єруса-
лимсього, о Антихристі и знакох єго» [14, с. 82]. Спираючись на трактат кальвініста З. Люберта «De Papa
Romano» («Про римського папу»), полеміст виокремлює 11 «знаків» підтвердження того, що папа є по-
сланцем пекла. Аргумент «папи антихриста», пропагований протестантськими, а далі й православними
полемістами, став одним із основних аргументів в агітації проти унії.
Нового поштовху полеміка набула після Берестейського собору 1596 р., який остаточно розділив Русь
на уніатську і православну. Відомими на той час були книги «Описаньє й оборона собору руского Бе-
рестейского» П. Скарги та «Справедливое описанье поступку и справы сынодовое, и оборона згоды и
едности свершенное, которая ся стала на сыноде Берестейском в року 1596» І. Потія [6, с. 427]. У яких
автори описують зібрання уніатів як канонічне, а православних – як приватну «сажку в каменицы бе-
рестейской», спровоковану «єретиками» – кальвіністами та аріанами. Таким чином, прихильники унії
звинувачували православних у непокорі до влади і надали полеміці політичного характеру.
У Кракові, у відповідь на трактати, в социніянській друкарні Родецького, вийшла збірка актів право-
славного собору під назвою «Ектезис» [4, с. 56]. У якій у формі протоколу подано перебіг подій, наведені
цитати із документів, названі імена присутніх, переказані виступи в диспутах тощо. Документальність
твору справила переконуюче враження на реципієнта, що з канонічного боку православний собор бездо-
ганний, а протизаконною «скажкою» було якраз зібрання уніатів.
Однак найвідоміший із-поміж полемічних творів став написаний на замовлення князя В.-К. Острозь-
кого трактат під назвою «Апокрисис» (Відповідь) Христофора Філалета (Христоносець Правдолюб) [8,
с. 107]. Особливістю «Апокрисису» є те, що в ньому було сформульовано програму, якою впродовж де-
сятиліть керуватиметься українська полемічна сторона.
«Права й вольності русинів та поляків, знаходяться на одному рівні та пов’язані між собою, тому по-
рушення їхньої рівноваги – це шлях до громадянської війни. Відтак «милість і згода», про яку говорять
уніати, може обернутися катастрофою для держави, котра наважується зазіхати на віру своїх громадян»
[2, с. 125]. Для нейтралізації впливу «Апокрисиса» на суспільство прихильники унії почали скуповувати
та знищувати цей твір. У результаті чого значна частина полемічних творів відома тепер тільки за назвою.
Після появи «Апокрисиса» полеміка між уніатами та православними лише загострюється. У боротьбу з
Х. Філалетом та Кліриком Острозьким вступає І. Потій із трактатами «Отпис на лист неякога Клирика
Острожского безъименного» та «Антирисис» [2, с. 125].
Перша чверть XVI ст. характеризувалася подальшим розвитком полеміки. Найвідомішими антиуній-
ними авторами на той час були анонімний автор «Перестороги», М. Смотрицький, Леонтій Карпович,
Іов Борецький, Андрій Мужиловський, Захарія Копистенський, від уніатів – І. Потій, Іосиф Рутський,
Іосафат Кунцевич, Лев Кревза, а також Ілля Мороховський [13, с. 42]. Однак провідна роль у цей період
у полеміці належить Мелетію Смотрицькому та Іпатію Потію.
Варто наголосити, що ініціатор унії Іпатій Потій та представник православного табору (до 1628 р.)
Мелетій Смотрицький на кін. XVI – поч. XVII ст. стають авторами найвизначніших полемічних пам’яток.
Іпатій Потій наполегливо намагався захистити церковну унію і впродовж останніх років життя видав
низку творів на її підтримку «Оборона Флорентийского собора», «Гармония, албо согласие веры...» та
інші [20, с. 72].
А Мелентій Смотрицький пише лист до І. Потія «О отступленьи ого з напоминаніемь отцевских до
него писаний», а як відповідь на «Гармонію», М. Смотрицький видає трактат «Антиграфі албо отповедь
на дошкульний твір»«. Проте найпопулярнішим у той час твором полеміста стала видана у Вільні брошу-
ра «Тренос або Плач Східної Церкви» [9, с. 297].
Особливістю твору «Тренос» є те, що він написаний, не як зазвичай у полемічному письменстві, до
конкретного опонента, а за іншою складнішою структурою. Вступні розділи, представлені у формі нарі-
кання «Матері-Церкви» на своїх дітей, котрі забули про злагоду, ошукали й покинули її, які спокусилися
марнотами світу. А решту твору складають роздуми теологічного змісту, у яких автор засуджує служите-
лів Православної Церкви – неуків, пияків і користолюбців, чиє покликання – «не впорядкування церков-
них справ, а кухоль у корчмі» [7, с. 158]. Отже, позиція М. Смотрицького була побудована на пошуках
шляхів виведення православної церкви із моральної кризи.
Цей полемічний трактат спричинив цілу низку заперечень представників поунійного напрямку. Основ
ними відповідями на твір М. Смотрицького стали трактати П. Скарги «Предостереженія Руси Греческой
верь противь Плача Ортолога» та І. Мороховського «Утешеніе или утоленія плача Восточной Церкви»
(Парегорія). У творах полемісти звинувачували М. Смотрицького в пропаганді небезпечних для право-
славної та католицької церкви протестантських ідей.
Пізніше, у 1617 р. з’являється праця уніата Лева Кревзи «Obrona jedności cerkiewnej abo dowody
któremi sie pokaynie iż grecka cerkiew z lacinska ma byc ziednoczona» [5, с. 56], на яку дав відповідь у формі
полемічного трактату «Палінодія» Захарія Копистенський.
Піднесення полемічної публіцистики було викликано, насамперед, поновленням у 1620 р. ієруса-
лимським патріархом Феофаном Києвським православної митрополії. Полеміку розпочав М. Смотриць-

112
кий, який написав «Лемент у світі убогих на жалосноє представленіє светобливого а в обої добродіталі
багатого мужа в бозі велебного господина отця Леонтія Карповича...» та «Виправдання безвинності».
Уніатський митрополит Іосиф Рутський у відповідь на «Виправдання…» видає «Двойную вину», на
яку отримав від М. Смотрицького «Защиту Верификации». Наступним кроком Рутського став трактат
«Экзамен обороны», на який М. Смотрицький відповів «Апендиксом на Экзамен оброны Верификации»
[12, с. 17]. Основною темою полеміки між М. Смотрицьким і І. Рутським було питання про повноваження
щодо остаточного права призначати на церковні посади в Речі Посполитій – монарх чи константино-
польський патріарх.
Згодом М. Смотрицький розпочав полеміку ще із одним уніатським діячем Антонієм Селявою. На
продовження до попередньої дискусії з Рутським, Мелетій опублікував «Еленхус» із звинуваченням уні-
атів у розпалюванні соціальної ворожнечі. Проти тверджень Смотрицького в «Апендиксі…» й «Еленху-
сі», та його оцінок уніатства виступив А. Селява із полемічним трактатом «Антиеленхус». А на початку
20-х рр. XVII ст. публіцистично-полемічну діяльність активізував знову Іов Борецький. До його полеміч-
них творів антиуніатського спрямування належать «Протестація» та «Юстифікація».
Останнє слово в дискусіях, під час яких було представлено багато злободенних проблем суспільно-
церковного життя, все ж належить М. Смотрицькому і полемічному виданню «Юстифікація невинності»,
адресовану безпосередньо королю Сигізмунду Вазі, а в 1623 р. «Суплікацію» – лист до сенаторів і депу-
татів сейму [10, с. 112]. Ці повідомлення до вищих державних діячів можна вважати апогеєм публіцис-
тичної творчості М. Смотрицький, направлених на захист православ’я.
Занепад у вищих керівних органах православної церкви – Константинопольському патріархаті, який
М. Смотрицький побачив у 1623-1624 рр. під час своєї подорожі, став причиною переоцінки попередніх
релігійно-політичних поглядів [15, с. 45]. Полеміст прийшов до висновку, що подальша боротьба за релі-
гійну доктрину православ’я не має сенсу. Тому підтримав ідею унії і став одним із її основних захисників.
Після переходу М. Смотрицького до лав уніатів, були видані книги «Апологія», «О шести отличиях в
учении Восточной и Западной церквей», «Катехизис», «Протестація», «Паранезис» (Напучення), у яких
полеміст робить спробу переконати православних до примирення, що збереже православ’я від занепаду,
а русинам надасть права, сприятливі для освіти й Церкви. Полеміст переконаний, що унія нічим не за-
грожує православним українцям, а боротьба між ними не варта того, «аби ми, Русь, одна одну прокли-
нали: батьки синів, брат брата, сини батьків» [14, с. 85]. Вихід із кризи Смотрицький вбачає у створенні
власного єдиного патріархату під номінальною зверхністю папи – не як глави Римської Церкви, а як
Вселенського Пастиря.
У відповідь на «Апологію» відомі твори полемічні трактати А. Мужиловського «Антидотум против
Апологіи» (Antidotum), І. Борецького «Аполія апології Мелетія Смотрицького» (Знищення) та Е. Кіселя
«Antapologia» (Діпліца). У відповідь на трактат А. Мужиловського М. Смотрицький видає свою остан-
ню полемічну працю під назвою «Екзетезис» (Зіставлення), у якій гостро критикує православ’я і його
церковну спільноту та підкреслює її найголовнішу ваду – нездатність до самооновлення: «Не прогресує
освіта, не стабілізується церковний порядок, усе залишається «по-старому», тобто у стані деградації».
Таким чином ідейна боротьба 20-х років XVII ст. привернула увагу різних конфесій Великого князівства
Литовського.
У 30-40-х роках XVII ст. в полемічних дискусіях визначилася тенденція до примирення та перевагою
розгляду суспільно значимих питань над релігійно-догматичними. Серед плеяди полемістів цього часу
варто відзначити архімандрита Дерманського Свято-Троїцького монастиря уніата Іоана (Яна) Дубовича
[11, с. 27]. У своїх творах, зокрема рукописній праці «Оборона соборної апостольської церкви проти всіх
єретиків», а також у «Ієрархії, або зверхність у Божій Церкві», «Календар правдивий Христової Церкви»,
«Образ Східної православної церкви» виступав із критикою унійної церкви, сягав питань церковної іс-
торії.
До проблем календарної реформи та обрядових питань повертається Касіян Сакович у своїх
польськомовних трактатах «Kalendar stary... i responzy na zarzuty starokalendarzan» (Старий календар) та
«Epanorthosis albo Perspektzva» (Перспектива). Саме останній твір полеміста викликав гостру критику се-
ред православних та уніатів. З боку православного табору К. Сакович мав дискусію з П. Могилою, який у
1644 р. видав працю «Litos albo Kamien». К. Сакович відповів трактатом «Кайло, или молот на крушение
камней схизмы» [20, с. 117].
Отже, церковно-полемічна публіцистика пройшла складний і неоднозначний шлях розвитку. В ній
спостерігалися підйоми і занепади, ідейно-художній ріст і перебирання одних і тих самих питань, але
вона зіграла позитивну роль в історії церкви та була тісно пов’язана з суспільно-політичною думкою і
літературним рухом українського народу.
Звісно, окрім ідейного різноманіття, полемічна література вирізнялася жанровим різноманіттям: мала
форму відкритих послань, призвань, трактатів, сатиричних памфлетів, проповідей. Полемісти викорис-
товували значним арсеналом аргументів (юридичних, історичних, релігійно-теологічних), літературних
прийомів (каламбури, трагічні плачі, римована проза), специфічних мовних і образних засобів [8, с. 147].

113
Також варто звернути увагу і на те, що в полемічних творах, насичених посиланнями на біблійні і
патристичні джерела, зустрічається поєднання традиційного і модерного для того часу стилів, відчутна
творча воля авторів, які вправно оперували догматичними і життєвим матеріалом, цитатою, прагнучи не
стільки проголосити істину, скільки окреслити її риси.
Важливим моментом дослідження в сучасній гуманітаристиці залишається характеристика тематики
полемічної літератури, адже, за коментарями С. Савченка, до сих пір приділяється увага «жвавішим й
ближчим до подій» темами в полемічній літературі, а оминають ті, що «набрали догматично-абстрак-
тного характеру» [18, с. 162]. Хоча добре відомо, що для людей ХVІ–ХVІІ ст. саме догматичні питання
були питаннями «життя й смерті», і саме заради їхнього вирішення полемісти зверталися до історичних
аргументів.
Так, без розгляду тематики полемічної літератури під призмою догматичного та релігійно-морального
компоненту неможливо розглядати це культурне явище повноцінно, а тільки як «додаток» до політики чи
ідеології. Полемічне письменство ХVІ–ХVІІ ст. потрібно розглядати як полеміку різних релігійних до-
свідів, традицій церковного життя, різних шляхів пізнання Бога та людини.
Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні методично обґрунтованого підходу
щодо трактування, вивчення та аналізу полемічних текстів кін. XVI – пер. пол. XVII ст., який враховува-
тиме специфіку написання твору та його інформаційно-психологічну складову.
1. Бондарчук Я. В. Острозька слов’яно-греко-латинська академія XVI–XVII ст. [Текст] / Я. В. Бондарчук //
Вища педагогічна освіта і наука в Україні: історія, сьогодення, перспективи розвитку. Рівненська обл. / Ред. рада
вид. : Н. Г. Кремень (гол.) [та ін.] ; Ред. кол. тому: Р. М. Постоловський (гол.) [та ін.]. – К. : «Знання України»,
2010. – С. 77-83.
2. Герасименко Н. А. Інформація та фасцинація в політичному дискурсі [Текст] / Н. А. Герасименко // Політич-
ний дискурс в Росії – М., 2007. – 213 с.
3. Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва : Каталог стародруків, виданих на Україні. Кн. перша (1574-
1700) [Текст] / Я. П. Запаско, Я. М. Ісаєвич. – Л. : Вища шк. Вид-во при Львів. ун-ті, 1991. – 135 с.
4. Зимбардо Ф. Социальное влияние [Текст] / Ф. Зимбардо, М. Ляйппе – СПб. : Питер, 2000. – 448 с.
5. Катенева И. Г. Механизмы и языковые средства манипуляции в текстах СМИ [Текст] : дис. … кандидата
филол. наук : 10.02.01 / И. Г. Катенева. – Новосибирск, 2010. – 250 с.
6. Квасюк Л. В. Еволюція поглядів Мелетія Смотрицького на проблему догматичних відмінностей між за-
хідною (католицькою) та східною (православною) церквами [Текст] / Л. В. Квасюк // Острозький краєзнавчий
збірник. – Вип. 4. – Острог, 2010. – С. 52-60.
7. Квасюк Л. В. Питання про зверхність папи римського в полемічному трактаті Христофора Філалета «Апо-
крисис» [Текст] / Л. В. Квасюк // Історія релігій в Україні : наук. щоріч. / Ін-т релігієзнавства, Філія Львівського
музею історії релігії ; ред. рада : д-р істор. наук Я. Дашкевич, д-р істор. наук М. Капраль, д-р істор. наук В. Наулко
та ін. – Л. : Логос, 2009. – Кн. ІІ. – С. 104-111. – Бібліогр. : С. 110.
8. Квасюк Л. В. Символічне відображення духовних проблем епохи у творах українського мислителя початку
XVII століття Мелетія Смотрицького [Текст] / Л. В. Квасюк // Особистісні цінності і переконання філософа та іс-
торико-філософський процес : тези Всеукр. наук. конф. «ХХІ Читання, присвячені пам’яті засновника львівсько-
Варшавської філософської школи К. Твардовського» (11-12 лютого 2009 р.; Львів) / відп. за вип. В. Л. Петрушен-
ко. – Л. : Вид-во Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2009. – С. 82-84.
9. Квасюк Л. В. Догматична проблематика в контексті унійного проекту І. Потія (за твором «Унія греків з кос-
телом римським») [Текст] / Л. В. Квасюк // Історія релігій в Україні : науковий щорічник / упоряд. О. Киричук,
О. Омельчук, І. Орлевич. – Л. : Львівський музей історії релігії; вид-во «Логос», 2010. Кн. 1. – С. 423-430.
10. Косенко О. П. Структурно-семантические особенности текстов медийного дискурса [Текст] / О. П. Косен-
ко // Культура народов Причерноморья : научн. журн. – Симферополь : Крым, 2008. – № 142. – Т.1. – С. 386-389.
11. Крижинская Ю. С. Грамматика общения [Текст] / Ю. С. Крижинская, В. П. Третьяков. – Х. : Мечта,
1990. – С. 36-37.
12. Маслов С. І. Культурно-національне відродження на Україні в кінці XVI і першій половині XVII ст.
[Текст] / С. І. Маслов // Матеріали до вивчення історії української літератури : редкол. : ак. О. І. Білецький, проф.
П. М. Попов, доц. Н. Й. Жук та ін. – К. : Вид-во «Радянська школа», 1959. – Т. 1. Давня українська література. Доба
феодалізму до кінця XVIII ст. – 309 с.
13. Николаева Т. М. Лингвистическая демагогия [Текст] / Т. М. Николаева // Прагматика и проблемы
интенсиональных. – М. : Пресса, 2005. – С. 154-166.
14. Охріменко Г. В. Релігійно-моральний аспект в українській полемічній літературі кінця XVI – початку XVII
століття : історико-культурні передумови формування [Текст] / Г. В. Охріменко // Науковий вісник РДГУ. Історич-
ні науки. Випуск 8. – Рівне. – 2009. – С. 21-27
15. Парфенюк Н. В. Теоретико-методологічні засади дослідження мови текстів острозьких та уніатських по-
лемістів [Електронний документ] / Н. В. Парфенюк // Науковий блог НаУ»ОА». – Режим доступу : http://naub.
oa.edu.ua/2013/teoretyko-metodolohochni-zasady-doslidzhennya-movy-tekstiv-ostrozkyh-ta-uniatskyh-polemistiv/. –
Заголовок з екрану.ss

114
16. Пасічник І. Д. Герасим Смотрицький. Острозькі просвітники XVI-XX ст. [Текст] / гол. ред. І. Д. Пасіч-
ник – Острог : Ун-т «Острозька акад.», Українське історичне товариство, 2000. – С. 44-56.
17. Поплавська Н. М. Полемісти. Риторика. Переконування (Українська полемічно-публіцистична проза кінця
XVI – початку XVII ст.) [Текст] : монограф. / Н. М. Поплавська ; наук. ред.. д-р філол. наук, проф. Р. П. Радишевсь
кий; рец. : д-р філол. наук, чл.-кор. М. М. Сулима, д-р філол. наук, проф. В. І. Шкляр, д-р філол. наук проф.
Б.С. Криса. – Тернопіль : ТНПУ, 2007. – 379 с.
18. Розов М. Маловідомі джерела з історії української мови (рукописи греко-уніатського капітулу м. Перемиш-
ля) [Текст] / М. Розов // Питання історії укр. мови. – К. : Дніпро, 1970. – С. 181 – 189.
19. Сухов А. Н. Социальная психология [Текст] / А. Н. Сухов, А. А. Бодалев, В. Н. Казанцев. – 2-е изд. – М. :
Академия, 2002. – 600 с.
20. Щапов Я. Восточнославянские и южнославянские рукописные книги в собраниях Польской Народной
Республики [Текст] / Я. Щапов. – М., 1976. – Ч. 1. – С. 39, 54.
21. Щепкина М. В. Переводы предисловий и послесловий старопечатных книг [Текст] / М. В. Щепкина //
У истоков русского книгопечатания. – М. : Просвещение, 1959. – С. 215-264.

115
UDC 32:007:304:659.3
KARPCHUK Natalia,
кандидат філологічних наук, доцент, Україна
Communication Policy of the Modern Information
and Communication Society
Досліджено роль та місце комунікаційної політики в сучасному інформаційно-
комунікаційному суспільстві, яке тлумачиться як вища стадія розвитку інформа-
ційного суспільства. Проаналізовано визначення поняття «комунікаційна політи-
ка», запропоновано власне трактування. Наголошено, що комунікаційна політика
сприяє дослуховуванню до потреб та вимог громадян, включенню громадян у про-
цеси прийняття важливих рішень. Виокремлено етапи створення комунікаційної
політики.
Ключові слова: комунікація, інформаційно-комунікаційне суспільство, комуні-
каційна політика, комунікаційна стратегія, комунікаційний план, функції комуні-
каційної політики, громадськість.
Information and communication influence the efficient functioning of government structures, various orga-
nizations, progress and results of conflicts. Okinawa Charter of Global Information Society states that ICTs are
one of the most important factors affecting the society of the XXI century. Their revolutionary impact refers to
the way of life of people, their education and work as well as the interaction between the government and civil
society [15].
Since the middle of 1960-ies within the social and futurological concepts scientists have been actively dis-
cussing the issue of entrance of the most developed countries in the stage of their information development. In
the concepts of N. Luhmann, M. Castells, J. Habermas society is communicative in nature, and new information
tools are one of the most important instruments of human orientation in the world and people’s interaction. In-
formation technologies and tools transform the industrial society into the information one.
The goal of the article is to define the nature and role of the communication policy of the modern information
and communication society. The goal is to be achieved by performing the next tasks: to determine the new phase
of society’s development as the information and communication (IC) society; to specify the role of communica-
tion in the IC society; to define the term «communication policy»; to analyze the stages of communication policy
elaboration.
In his work «The information society as post-industrial society» Y. Masuda has specified that after the es-
tablishment of the global information society worldwide communication activities of citizens will start, which
will easily overcome all national boundaries, increase mutual exchange of information contributing to deepening
the common understanding of global issues and enabling their solution from global perspective [28]. In the XX
century, one of the theorists of the ideas of Information Society M. Castells argued that in the late XX century
modern global information space would impose individual communication, and constantly growing amount of
information would force to perceive it through emotional and imaginative impression [6].
Communication penetrates into all spheres of society, leading to 1) the emergence and development of a qual-
itatively new type of communication structures and processes, 2) deep rethinking of the communicative nature of
social reality, modern changes in social and communicative environment, the place and role of communication
in society [4]. It is the communication not merely the information that is the basis of the information society.
This led to a paradigm shift in the whole concept of the information society. Information society has gradually
transformed into information and communication society.
It is believed that one of the causes of the information and communication society emergence as the next
phase of information society development is the very nature of the information revolution, i.e. not purely techno-
logical but socio-technological, caused by the development of ICT, network communication, the Internet, rapid
westernization and globalization of modern society [19, c. 30]. I. Kazanskaya claims that the new information
and communication society is characterized by the following features: the important role of ICT in all social
practices; high concentration of any form of capital (resource, innovative, symbolic); absence of set time-space
limits; restricted number of main actors; internal isolation in proclaiming the ideology of the open society; high
level of globalization and virtualization of culture, economy, politics and education [11, c. 143].
D. Ivanov proposed the theory of the virtualization of society in order to explain the causes of information and
communication society appearance [9, c. 10]. He claims that to understand the nature and role of information we
should distinguish between the concepts of «message», «interpretation» and «communication». Specifically, the
message means a «thing», that is the product of human intellectual activity which is transferred; interpretation is
a «thought», that is acquired knowledge; and communication is the operation of broadcasting or transmission of

116
information (symbols) or interpretation. However, in a modern world «... operation of transmission is the crucial,
dominant element of the triad «message – interpretation – communication»« [9, c. 11]. Thus, there is a paradoxi-
cal situation when the most informed is not the person who knows more, but one who is involved in a larger
number of communications. Homo sapiens is transformed into Homo communicans. The researcher stresses that
information can cause new operations only as a communication and not as a subject or knowledge; people act by
using information, so communication flows are increasing and accelerating.
Gradually, the term «information and communication society» becomes part of the vocabulary of not only
experts in ICT, but also politicians, economists, scientists, public figures. This concept is often associated with
the development of high technologies (computer, information and media), means of communication that enable
global society to respond to all the challenges of information technology revolution and the great social transfor-
mations of the modern world.
The use of modern means of communication has led to changing perceptions of the role of individuals in the
process of making important political decisions. Internet has become a factor of political and cultural global-
ization; its accessibility and openness make it possible for any user to carry out political communication open,
whose constructive and destructive criticism encourages owners of information resources to realize the need of
evolutionary change of the political identity of actors [3].
By providing wide access to information and its analysis Internet enhances the potential of political com-
munication and creates the illusion of overcoming the hierarchy of political power [18, c. 35]. According to S.
Tikhonova, network organization of society changes the structure of the communication process, i.e. anyone can
be both addresser and addressee in various communicative situations. The limits of communication processes
are transparent and unclear, and different levels of communicative space are easily combined and are compatible
[20].
Thanks to new technologies of Web 2.0 and Web 3.0 there is a new form of communication – mass self-
communication which is multimodal and allows to reformat its content owing to free access to the software and
spread of wireless connection. The content of such communication is updated and managed by users concern-
ing messages and is selected by the users in terms of receiving messages «from many – to many». As a result,
intermediaries disappear on the way of information transfer. Horizontal networks are built around individual
initiatives, interests and desires; network society is gradually integrated into real life and changes the sphere of
human activity [2]. Gradually, information and communication society is being transformed into a network that
is «a society in which much of the information interaction takes place through electronic networks» [13].
In today’s information and communication society communication is seen as a panacea for all social upheav-
als because it provides a general awareness of various social actors, contributes to a unified system of values and
thus relieves tension in their relations and interactions. Communication processes occur quite active in the poli-
tics requiring constant connection between the authorities, political parties, public organizations, associations,
lobbying groups, the media and the public on topical issues of socio-political and socio-economic life, which are
provided by political communication.
Political communication is the most important factor in the democratization of power relations, as they are
based on the principles of public policy and provide constant relations between political actors at all levels.
Due to political communication the contradictions that complicate democratization of society (government bu-
reaucracy, manipulating of public opinion, distrust of the authorities and NGOs, the low professional level of
officials, etc.) can be overcome. Communication plays a significant role in the political process as a factor of un-
derstanding, convergence, consolidation of business policy, harmonizing the interests of different social groups
within each country and sovereign states in the international arena [12].
In modern information and communication society where information and knowledge are the main subjects
of labor of the majority of people, and information technologies are the tools of labor, the state and other political
actors simultaneously perform information and communication functions, namely
• information function includes creating information; support of information that has national significance;
preservation and protection of information necessary for the implementation of state functions; creation of spe-
cialized structures in the field of information and regulation of their activities; information exchange between
public authorities (inside the state apparatus); use of the information in the internal interests of the state; storage
of the information at different stages of the information process; the creation of the single information space of
the state as part of global information space [16];
• communication function is manifested in providing citizens, business and organizations with public services
quickly and efficiently, in establishing interaction between public authorities with citizens and organizations on
the basis of equal partner relations [14].
In fact, the communication function of the state and other political entities is implemented in the following
areas: assurance of transparency of activities; close interaction with the media; providing information services
to citizens; public access to socially important public information; involving citizens in public discussions of
important issues; responding to the requests of citizens, maintaining current real feedback; informing the public
about the decisions taken and so on.

117
Applied research of communication in general and communication policy in particular began during the dis-
cussions that were initiated by the UNESCO back in 1946 and in 1972 the UNESCO offered the first definition
of communication policy: «Communication policies are sets of principles and norms established to guide the
behavior of communication systems. Emanating from political ideologies, the social, economic, cultural and legal
conditions of the country and the values on which they are based, they strive to relate these to the real needs for,
and the prospective opportunities of, communication. Communication policies exist in every society, though they
may sometimes be latent and disjointed, rather than clearly articulated and harmonized. They may be very general,
in the nature of desirable goals and principles, or they may be more specific and practically binding» [25].
In 1978 the UNESCO team of experts while offering advice on the development of communication policies
gave a number of reasons for the need of communication policy and communication plan according to which a
national communication policy will help to achieve the following goals [29]:
• to create a climate of and the spirit of seeking common endeavor;
• to ensure the full and systematic use of communication resources aimed at social, cultural and economic
development;
• to guarantee that the people are not only kept informed of developments relevant to their daily life, but also
motivated in a sustained way to contribute to and participate in their country’s development programs;
• to promote cooperation and coordination between the various agencies and organizations in the public and
private sectors that are involved in the processes of collection, processing and dissemination of information;
• to contribute to the development of communication activity infrastructure and reduction of unnecessary
duplication of work, waste of limited resources, the loss of jobs;
• to provide distribution and use of communication resources according to national goals and policies.
In 1980 S. McBride’s Report «Many Voices. One World» drew attention to the importance of communica-
tion policies, specifically the research group argued that communication should be seen as a major resource of
development, means of guaranteeing genuine political participation in decision-making process, as a central
information basis for setting goals and a policy tool to achieve awareness of national priorities. Moreover, com-
munication policy should be linked to the overall objectives of social, cultural and economic development. Such
policies should be developed with extensive consultations with all interested sectors, which will result in setting
goals and ways of their implementation with the participation of organized social groups [27].
Since then the discussions on communication policies have been conducted at national and international lev-
els and they often regard such issues as a balanced flow of information, technology transfer, activities of transna-
tional corporations. The purpose of communication is to inform, promote, persuade, educate, entertain, motivate
people and to provoke changes in behavior that contribute to national development.
Therefore, F.R. Braid and her colleagues believe that communication policy concerns the basic principles
of distribution and use of communications resources, property issues; it defines the role of communication in
society, the relations between the media, government and business; provides a framework within which the said
structures can evolve to support the goal of building a just and humane society [23]. The World Bank offers the
next definition of communication, «[it is] the process that facilitates the sharing of knowledge to achieve positive
change in development. This is the efficient dissemination of information and professional organization of the
dialogue with stakeholders» [31].
The World Congress on the Communication for Development treats communication as «a social process
based on dialogue using a broad range of tools and methods. It is also about seeking change at different levels
including listening, building trust, sharing knowledge and skills, building policies, debating and learning for
sustained and meaningful change» [30].
These definitions emphasize active, applied aspect of communication, so the author considers that, despite
the use of the term they stress the understanding of communication policy. The key point in the definition is a
procedural nature of communication, which is based on well-defined principles of cooperation, implemented by
hearing each other, debate, which leads to evolutionary changes in society.
H. Bergenholtz suggests the general and specific understanding of communication policy [22]:
• a general communication policy involves the deliberate control of an organisation’s internal and external
communication in order to optimise the functionality of the organisation, including its product development and
sales. Usually, a communication policy takes into account the values and vision of the organisation concerned.
A general communication policy is language-independent and is usually issued by, and applies to, companies,
organisations, or sub-national authorities;
• a specific communication policy involves general or thematic requirements or prohibitions concerning particular
forms or channels of communication or a prohibition against acquiring particular information or documents. Such
prohibitions include requirements concerning general or limited access to, or use of, specific types of information.
We believe that the concept of H. Bergenholtz refers more to the linguistic aspect of communication policy
rather than its political role in a democratic society.
Various financial and commercial organizations were the first to develop their own communication policy as
an effective means of communication with the external public. They typically understand communication policy

118
as a system that transmits information about a product or company to real or potential customers to promote the
product on the market or create a positive image of the company and its products. Communication policy is based
on the strategic goals and objectives of the company [5].
The communication policy of the company is defined as the strategy and technology of the usage of the set of
means of interaction with stakeholders [8]; management of company’s marketing communications for the most
efficient achievement of its long-term and short-term goals and assurance of favorable attitude of all contact
recipients (customers, partners, government agencies, etc.) on the selected target market [1].
Communication policy of a body of state authority is understood as continuous management activities of a
subject of authority directed at the distribution of communication resources (information, conditions, factors, a
set of methods and means of distribution) to improve the efficiency of the organization. The strategy of com-
munication policy is aimed at managing the communication flows to construct the social reality, maneuvering
resources in order to develop effective communicative relations with target groups which cover the following
areas of the activity of state authorities bodies: planning the communication system; defining communication
needs of the organization; resource management; information collection and dissemination; evaluating the re-
sults of communication and forecasting the further activities [17].
The communication policy of the state is interpreted as an instrument of communication means of political
governance that belongs to the group of methods of management based on conviction. Its characteristic feature is
the use of cognitive mechanisms of formation of certain perception of the policy conducted by political elite [7].
Communication policy of the state covers the following activities:
• elaboration and improvement of legislation, which provides not only freedom of information, but the protec-
tion of state information from misuse by mass media, both international and;
• communication activities of the state, i.e., the creation and development of all types of own mass media;
• wide development of public information infrastructure (press centers, PR services, etc.);
• various forms, methods and ways of public authorities’ influence on mass communication, including meth-
ods of infiltration of public information in mass political communication [10].
The offered definitions have got the common feature, i.e. the communication policy involves a lasting impact
on the target audience in order to provide favorable attitude to the offered information as well as to the informa-
tion source. However, the disadvantage of the definitions is that they do not stress the dialogue character of the
communication interactions and obligatory feedback.
L. Uhryn understands communication policy as the activity of the state, its institutions, aimed at the formation
and support of the processes of the exchange of socio-political information necessary for the functioning of the
political system, as well as the circulation of information between the institutions, political and social groups,
elites and masses. She also distinguishes two levels of information flows: 1) vertical (typical of authoritarian
societies): the elite selects, transfers and directs the information which contains formal or «adjusted» data about
the decisions and functioning of government institutions that shape and help maintain a favorable image of the
political system, enhance its legitimacy; 2) horizontal (important in democratic societies): the combination of
information flows produced and initiated by elite, the state and the information flows of civil society, its informa-
tion needs, priorities [21]. In this active approach the importance of dialogue interaction between government
agencies and citizens is emphasized, which should lead to mutual understanding based on shared priorities.
Nowadays countries seek ways of introducing common standards to their information spaces infrastructures,
build public policies based on the latest communication technologies, including efficient communication of gov-
ernment, citizens and businesses. Communication policy helps clarify the relations of responsible government
and the people, the consistent implementation of the democratic way of functioning. Thus, state authorities have
also recognized the importance of feedback from citizens. Communication policy contains the main purpose of
communication with citizens, businesses, organizations and other public communicators.
Communication policy refers to features of construction and operation of various means of political informa-
tion; development and improvement of the sign, symbolic and semiotic systems for political and communication
dissemination, methods of encryption and decryption of political information, the creation of myths of various
political, symbolic, advertising and promotional images and stories; social and political consequences of infor-
mation influence on the behavior and activities of politics, public opinion, the progress of the electoral process,
the political management of society.
In the article the author treats the communication policy as a set of principles and measures directed at objec-
tive and unbiased dissemination of information about the activities and policies of a subject of communication,
as well as establishing transparent relations between institutions and civil society and business, listening to the
needs and requirements of citizens, involving citizens into the decision making processes.
Communication policy is aimed at performing the following functions:
• providing publicity, that is providing broadcast content and circulation of information in the area of social
communications. Communication policy provides different processes, events and objects with transparency,
information openness, helps to overcome the deficit of democracy;

119
• influencing public opinion, that is the formation, strengthening or change of attitudes, awareness and actions
of social actors concerning political, economic and social decisions;
• inclusive function: communication policy promotes citizens’ consolidation by creating a single information
and communication space through the introduction of new technologies into the management, development of
information content and influence public opinion, the supply of content in language understandable to the con-
sumer of information, maintaining cultural traditions, effective interaction with mass media;
• maintaining stability, i.e., the coordination, harmonization of interests, positions and activities of subjects
and objects of communication policy, regulation of political relations, the integration of society or social groups,
optimization of governmental activity and political decisions.
At the heart of an efficient communication policy there are the following principles: the right to information
and freedom of expression, inclusion, respect for all points of view of all citizens, ability to participate.
The formation of communication policy passes the following stages:
The first stage starts with the development of the communication strategy to spread information on specific
subjects, events, situation to definite public. An efficient communication strategy represents the best approach
to effectively inform the public on questions and problems of specific importance. The communication strategy
involves long-term impact on the public and coordinating all messages. Communication strategy is elaborated
according to the following items:
1. Statement of the main purposes of the future communication, e.g., to achieve the overall objectives of defi-
nite programs or campaigns, to establish close cooperation with stakeholders, to demonstrate success, to make
sure that the public is aware of the objectives of the campaign; to change public attitudes to the situation or prob-
lem and to create a new public opinion etc. Only then clear short- and long-term goals of communication are set.
2. The next step is to analyze the communication benefits of the subject. Experts advise to conduct PEST-
analysis in order to determine the political, economic, social and technological factors that may affect communi-
cation interaction of subjects, and SWOT-analysis, i.e. to analyze communication priorities from the standpoint
of their strong and weak points, opportunities and potential threats [24].
3. The elaboration of communication activities that promote achieving the set goals. All activities have clear
time frame for their implementation. The above-mentioned principles of communication constitute the basis for
all strategies and key messages addressed to the target public.
4. Any communication fails without clear identification of its audience. Segmentation facilitates prioritiza-
tion of communication activities. Experts offer to draw a «map» of the audience, i.e., to determine the ranking
criteria of addressees, based on the degree of their interest in the policies, namely, key players include those
directly involved in the formulation of policies and the implementation of communication policy (institutions,
national governments, regional and local levels, local mass media). Consumers of information (e.g. citizens)
should always be informed. Opinions of the general public should constantly be studied, because the ideas of
citizens, their aspirations and proposals should be the cornerstone of any policy. National mass media (if neces-
sary, foreign public) should be always satisfied.
5. Key messages are to be addressed to citizens in an accessible form without unnecessary terminology by the
language they prefer and through priority channels.
6. Methods of communication directly depend on the type of addressees and may include conferences, virtual
or real forums, seminars, press conferences, briefings, brochures, flyers, electronic newsletters, direct telephone
line, special events, implementation projects, programs, etc.
Communication policy is closely connected with the notion of «communication plan» relating to the conclu-
sion of short-term plans for effective and equitable use of communication resources in the context of specific
communication strategies. In the second stage on the basis of previous provisions the working communication
plan is developed, which provides basic communication measures, timing or exact dates of their implementation,
the cost of implementation and the necessary resources. The communication plan is based on the following key
points:
1. Finding out the reasons for the necessity of communication: the dissemination of information, raising
awareness, encouraging actions, consensus building, behavior change, encouraging participation in community
conflict resolution, encouraging the expression of new ideas.
2. Determining the public you want to reach: the addressees affected by the message, those who are interested
in it, groups that are underestimated, the information the stakeholder has already possessed, the issues that are in-
teresting to him/her, how he/she is likely to act, socio-demographic characteristics, knowledge of a stakeholder.
3. Wording the two or three key messages in terms of priority.
4. Defining channel of messaging: through media (special programs, articles, press releases, etc.), via email,
through social networks, through a personal appeal to the audience, through press conferences, public hearings,
meetings, through the translation of documents into different languages, etc.
5. Determining feedback channels: telephone line, interpersonal communication, forum, debating, voting and
so on.
6. Calculating budget costs depending on the selected communication channels [26].

120
The third stage means the implementation of the communication plan according to specific tools and ap-
proved plan for coordinating efforts of all involved communicators and communication policy institutionaliza-
tion, i.e. fixing specific norms of communication, streamline of communication channels, further balancing of
internal and external information flows.
The fourth stage encompasses the analysis and monitoring of all activities and their efficiencies and defi-
ciencies. To evaluate the success independent think tanks, political analysts, journalists, the public, etc. may be
involved that is everyone can offer ideas of improving communicative interactions. The criteria for evaluating
the efficiency of communication and the whole communication policy can include the number of participants
in forums and the quantity and quality of their proposals and assessments; media coverage; polls and possible
changes in the public perception of certain initially problematic issues; the number and quality of implemented
projects and so on.
From the standpoint of democracy, communication is a key element in shaping the society where citizens
and the state feel their interrelations. Communication promotes the establishment of trust-based relations among
stakeholders, forming the right expectations from the public and establishing partnerships between subjects of
communication. Communication policy as a set of principles and measures directed at objective and unbiased
dissemination of information about the activities and policies of a subject of communication helps clarify the
relations of responsible government and the people. Communication policy enables establishing transparent
relations between institutions and civil society and business, listening to the needs and requirements of citizens,
involving citizens in decision-making process. The further research may be conducted in the sphere of commu-
nication policy directions of national states and international organizations.
Literature:
1. Белоусова Н. М. Формирование коммуникационной политики издательтсва : дис. … канд. экон. наук :
08.00.05 [Электронный ресурс] / Н. М. Белоусова. – М., 2006. – 140 с. Режим доступа : http://www.dissercat.com/
content/formirovanie-kommunikatsionnoi-politiki-izdatelstva#ixzz3RWaFXBAJ.
2. Бобова Л. А. Мануэль Кастельс : влияние сетевого общества на характер социальных коммуника-
ций [Электронный ресурс] / Л. А. Бобова. – Режим доступа : http://www.vestnik.mgimo.ru/sites/default/files/
pdf/28sociologiya_bobova.pdf.
3. Бондаренко С. В. Политическая идентичность в киберпростанстве [Электронный ресурс] / С. В. Бондарен-
ко. – Режим доступа : http://www.dzyalosh.ru/01-comm/statii/bondarenko.htm.
4. Василик М. А. Наука о коммуникации или теория коммуникации? К проблеме теоретической идентифика-
ции / М. А. Василик // Актуальные проблемы теории коммуникации : [сб. науч. тр.]. – СПб. : Изд-во СПбГПУ,
2004. – С. 4–11.
5. Виртуальное консультационное агентство SOS Cons@lting [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://
www.sos-consulting.ru/ru/serv/politic/.
6. Горошко Е. И. Информационно-коммуникативное общество: становление и перспектива развития /
Е. И. Горошко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – 2009. –
Т. 22 (61). – № 1. – С. 91–97.
7. Гусев Д. В. Государственная коммуникативная политика в условиях процесса модернизации современной
России : дис. … полит. наук : 23.00.02 [Электронный ресурс] / Д. В. – Нижний Новгород, 2010. – 210 с. – Режим
доступа : http://www.dissercat.com/content/gosudarstvennaya-kommunikativnaya-politika-v-usloviyakh-protsessa-
modernizatsii-sovremennoi-#ixzz3RWtSClOo.
8. Деревянко Е. Коммуникативная политика украинских холдингов [Электронный ресурс] / Е. Деревянко. –
Режим доступа : http://www.cfin.ru/press/zhuk/2004-4/08.shtml.
9. Иванов Д. В. Виртуализация общества : Версия 2.0 [Электронный ресурс] / Д. В. Иванов. – СПб. : Пе-
тербургское Востоковединие, 2002. – 224 с. – Режим доступа : http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.
php?url=/notices/index/IdNotice:153233/Source:default#(С. 10-11).
10. Ирхин Ю. В. Политология [Электронный ресурс] / Ю. В. Ирхин, В. Д. Зотов, Л. В. Зотова. – М. : Юристъ,
2002. – 511 с. – Режим доступа : http://politics.ellib.org.ua/pages-827.html.
11. Казанская И. К научному пониманию феномена Интернета / И. Казанская // Актуальные проблемы социо-
гуманитарного знания : [cб. науч. тр. МПГУ]. – М. : Прометей 2007. – С. 128–150.
12. Карчевська, О. В. Роль політичної комунікації в електоральному процесі : теоретико-методологічний
аналіз [Електронний ресурс] / О. В. Карчевська, Г. С. Агафонова. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/
Polzap_2012_6_19.pdf.
13. Кравченко Т. О. Становлення мережевого суспільства в умовах сучасності [Електронний ресурс] /
Т. О. Кравченко. – Режим доступу : http://www.info-library.com.ua/books-text-12023.html.
14. Лощихін О. Комунікативна функція у системі функцій сучасної держави [Електронний ресурс] /
О. Лишихін // Комунікація. – 2013. – № 3. – С. 18–27. Режим доступу : http://pdp.org.ua/images/stories/materials/
Communication_3_Apr2013.pdf.
15. Окінавська Хартія Глобального Інформаційного Суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.e-ukraine.biz/ukraine7.html.
16. Павленко Ж. О. Поняття інформаційної функції держави [Електронний ресурс] / Ж.О. Павленко. – Режим до-
ступу : http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=270&Itemid=210&lang=uk.

121
17. Панова Е. В. Коммуникативная политика представительной власти : На примере Законодательного собрания
Санкт-Петербурга : дис. … канд. полит. наук : 10.01.10 [Электронный ресурс] / Е. В. Панова. – Санкт-Петербург,
2005. – 196 с. – Режим доступа : http://www.dissercat.com/content/kommunikativnaya-politika-predstavitelnoi-vlasti-
na-primere-zakonodatelnogo-sobraniya-sankt-#ixzz3RX5zlhdT.
18. Піпченко Н. О. Соціальні медіа у структурі зовнішньої політики провідних міжнародних акторів : [мо-
ногр.] / Н. О. Піпченко. – К. : Центр вільної преси, 2014. – 334 с.
19. Смолян Г. Л. Интернет в России. Перспективы развития [Электронный ресурс] / Г. Л. Смолян,
В. Н. Цыгичко, Д. Д. Хан-Магомедов. – М. : Едиториал-УРСС, 2004. – 200 с. – Режим доступа : http://chertyasts.ucoz.
org/news/internet_v_rossii_perspektivy_razvitija_g_l_smoljan_v_n_cygichko_d_d_khan_magomedov/2014-02-12-200.
20. Тихонова С. В. Коммуникационная революция сегодня : информация и сеть / С. В. Тихонова // Полис. По-
литические исследования. – 2007. – № 3. – С. 53–64.
21. Угрин Л. Комунікаційна політика / Л. Угрин // Політологія : [навч. енцикл. словник довідник] / [за наук. ред.
д-ра політ. н. Н. М. Хоми]. – Львів : «Новий Світ-2000», 2014. – С. 311–312.
22. Bergenholtz H. Towards a definition of «communication policy», «language policy», and «language planning»
[Electronic resource] / H. Bergenholtz // Stellenbosch Papers in Linguistics PLUS. – 2006. – Vol. 34. – Р. 1 – 34. –
Available at : http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.453.5195&rep=rep1&type=pdf.
23. Braid F. R. A Reader on Information and Communication Technology [Electronic resource] / F. R. Braid,
R. R. Tuazon, N. O. Gamolo. – Manila : Asian Institute of Journalism and Communication (AIJC) and United Nations
Educational, Scientific and Cultural Organization (UNESCO) National Commission of the Philippines, 1998.– Available
at : http://www.aijc.com.ph/publications.html.
24. Developing a communications strategy [Electronic resource]. – Available at : http://knowhownonprofit.org/
campaigns/communications/effective-communications-1/communications-strategy.
25. Dias M. A. R. National сommunication Policy Councils. Principles and Experiences [Electronic resource] /
M. A. R. Dias, J. A. R. Lee, K. Nordenstreng, O. A. Wiio. – Available at : http://unesdoc.unesco.org/
images/0003/000370/037074eo.pdf.
26. Hancock A. Communication Planning for Development / A. Hancock. – France : UNESCO, 1981. – 198 р.
27. MacBride S. Many Voices, One World, 1980 [Electronic resource] / S. MacBride. – Available at : http://unesdoc.
unesco.org/images/0004/000400/040066eb.pdf.
28. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society / Y. Masuda. – Washington, D.C. : World Future
Society, 1981. – 171 p.
29. The Right to Communicate : the Status Report [Electronic resource] // Reports and Papers on Mass Communica-
tion. – Available at : http://unesdoc.unesco.org/images/0005/000503/050335eo.pdf.
30. The Rome Consensus: Communication for Development. A Major Pillar for Development and Change,
2007 [Electronic resource] – Available at : http://siteresources.worldbank.org/EXTDEVCOMMENG/Resources/
RomeConsensus07.pdf.
31. World Congress on Communication for Development website [Electronic resource]. – Available at : http://
go.worldbank.org/WR87Z58FK0.

122
УДК 172.4: 321.728
ШТУРХЕЦЬКИЙ Сергій Володимирович,
кандидат наук із державного управління, Україна
Особливості сучасних воєн:
що потрібно знати журналістам
У статті визначено особливості ведення сучасних військових операцій, із яки-
ми доводиться стикатися у своїй діяльності журналістам, що висвітлюють у
ЗМІ бойові дії.
Ключові слова: журналістські стандарти, гібридна війна, висвітлення бойо-
вих дій.
Постановка проблеми. «Жоден репортаж не вартує життя журналіста» – та-
кими словами починаються і закінчуються будь-які тренінги з безпеки Між-
народної Федерації журналістів (МФЖ), українських творчих і професійних
спілок, інших організацій, котрі мають величезний досвід підготовки журналістів до роботи в «гарячих
точках» усієї планети [1].
Людство всю свідому (і, мабуть, несвідому – просто не було тоді журналістів, і не збереглося писем-
них звісток) історію вело війни. Природа конфліктів, напевне, одна і та ж – боротьба за ресурси. Однак
останні століття додали ще й «ідеологічно» мотивовані війни, коли тільки на основі певних релігійних чи
ідеологічних установок «дозволяється» убивати людей, попередньо визначивши певні соціальні класи,
нації чи релігійні громади як «ворогів».
Усе це вимагає адекватного науково-практичного аналізу задля опису нової реальності, яка загрожує
життю і журналістів, більшість із яких уперше зіткнулися із викликами воєнного часу.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Спроби узагальнити правила безпечної поведінки жур-
налістів під час висвітлення бойових дій здійснювалися на основі міжнародного досвіду і раніше [2]. Чи
не першу серйозну спробу до узагальнення досвіду висвітлення бойових дій саме українськими репорте-
рами та операторами було здійснено у 2012 році О. Клубанем [3]. Досвід вітчизняний від 2014 року було
узагальнено українськими фахівцями за допомогою іноземних експертів і викладено, зокрема, у таких
посібниках як [4] – за допомогою Міжнародної Федерації Журналістів та [5] за допомогою ОБСЄ.
З’явилися і книги, написані військовими журналістами вже за час воєнних дій на сході України, на-
приклад, збірка оповідань тележурналіста А. Цаплієнка [6]. Питанням протидії пропаганді та специфіці
ведення гібридних воєн присвячені праці вітчизняних учених В. Горбуліна, Г. Почепцова, В. Іванова,
Є. Магди та інших.
У той же час невисвітленими залишається низка питань, зокрема, суспільно-політичного контексту,
який впливає на розвиток подій і всередині якого ніби опиняється журналіст.
Метою статті є визначення на основі наявних джерел особливостей ведення сучасних військових опе-
рацій, з якими доводиться стикатися у своїй діяльності журналістам, що висвітлюють у ЗМІ бойові дії.
Виклад основного матеріалу дослідження. По-перше, слід відзначити гібридний характер війни.
Війна сучасності досягла ще більш складного, не схожого з хрестоматійними прикладами, вигляду. Її
тому досить часто називають війною гібридною, коли немає чіткої лінії розмежування, важко встановити
відмінності між конфліктуючими сторонами, а всілякі правила ведення війни зневажаються.
До того ж, сучасна гібридна війна характеризується її проведенням на багатьох фронтах – економіч-
ному, політичному (дипломатичному), інформаційному. І безпосередньо військова складова конфлікту,
якою б вона болісною і трагічною не була в основному для мирного населення в зоні проведення спецо-
перацій – не є головною складовою. Відтак роль журналістів та інформації надзвичайно зросла.
Як журналісти можуть впливати на припинення війни (публікуючи факти насилля та гуманітарних
катастроф і привертаючи увагу міжнародної спільноти), так і журналістів можуть використовувати для
подальшої ескалації конфлікту. І правил цього використання чи якихось моральних застережень дуже
часто не існує. Журналістам можуть «згодувати» інформацію з метою обману громадської думки, із жур-
налістів можуть «зняти» розвідувальні дані, життя журналістів перетворюється на розмінну монету – від
банального викупу до показової страти з метою терору.
Нерідко всі інші складові гібридної війни підпорядковуються інформаційній, а тому ми маємо свід-
чення мирних мешканців Луганщини, які і до цих пір з острахом і вороже ставляться до журналістів. Бо,
особливо на початку воєнного протистояння на Донбасі, обстріли мирних об’єктів не розпочиналися,
поки не прибували на місце події журналісти. Використовуючи правові норми щодо захисту журналістів,
диверсанти нерідко при собі мають документи, які посвідчують їх приналежність до журналістського

123
співтовариства [7]. Це, та й інші моменти викликає ще і досі підозріле ставлення до журналістів із боку
військових.
З огляду на це журналісту ще перед плануванням своєї поїздки в зону підвищеного ризику, варто ви-
значитися – з якою метою буде ця поїздка. Для красивого селфі на фоні військової техніки? Для аватарки
із автоматом у руках? Лише для «червоного» рядочка в резюме? Якщо Ви на ці запитання відповіли «ні»,
якщо готові до важкої, невдячної, але потрібної для торжества демократії і відновлення миру роботи – то
тоді все-таки радимо прочитати і цей матеріал, і набагато більші за інформативністю посібники, створені
на основі реального журналістського досвіду висвітлення конфліктів. Їх усі можна знайти у відкритому
доступі і, окрім уже згадуваних посібників [2-5], це можуть бути і [8] та [9].
По-друге, слід відзначити глобальний характер війни. Сучасні конфлікти не мають якоїсь суто гео-
графічної прив’язки до місцевості. Пожежа, яка спалахнула в одній країні, іноді болем відгукується і в
іншій країні, яка розташована за тисячі кілометрів від епіцентру. Й іноді через багато років. Чи могли би
ми уявити собі присутність етнічних чеченців по обох боках протистояння на Донбасі, якби не попередні,
впродовж кількох десятиліть військові конфлікти на Кавказі? Чи як пояснити там появу бороданів, що на-
зивають себе «сербськими четниками»? Вочевидь, військове протистояння приваблює в зону конфлікту
всю воєнізовану і здатну на вбивство масу людей, котрі вирішили, що свого часу вони «не довоювали».
Особливо драматичним з огляду на це є становище місцевого населення, яке в один момент опиняється
під контролем «псів війни» різних національностей – вишколених бійців, котрі стали професіоналами у
справі вбивства і війни. Не варто і забувати, що конфлікт навіть у найменшій країні може бути породже-
ний геополітичними зазіханнями інших країн, на які мусять дати відповідь і міжнародні інституції. Тер-
піти порушення прав людини, вбивства, руйнування міжнародне співтовариство у ХХІ столітті не може.
Тому і конфлікти рідко коли залишаються локальними, а відразу ж виходять на глобальний рівень. Тому
і журналістів цікавлять конфлікти, розташовані ніби й далеко від їх аудиторій. Але, показуючи об’ємну
картину конфлікту для своїх читачів / глядачів, журналісти доводять «близькість» цієї проблеми і необ-
хідність її вирішення. Тож, можливо, роль іноземних журналістів, які висвітлюють події в Україні, ще
колись і отримає належну оцінку з боку вітчизняних колег. Зрештою, й іноземні і вітчизняні журналісти,
показуючи факти про війну, роблять усе від них залежне, щоб ця війна припинилася, незалежно від місця.
По-третє, слід відзначити наявність «сірих зон». Будьте готовими до того, що в зоні військового проти-
стояння не діятимуть звичні для цивілізованої людини норми і правила. Не діє, або тимчасово призупине-
на дія національного законодавства та міжнародного права. Це не означає, що ці норми не потрібно знати.
Рано чи пізно війни закінчуються і військові злочини розслідуються, винні притягаються до відповідаль-
ності. Тож нагадувати іноді про це варто. Але не думайте, що ці норми будуть виконуватися вже і зараз.
Концентрація озброєних людей з різною мотивацією та різним ступенем підпорядкованості керів-
ництву, життя в постійному стресі перетворює місцевість на поле для виживання, для якого всі засоби
годяться. Облаштувати вогневу точку на дзвіниці церкви? Перетворити школу на штаб, використовуючи
дітей як прикриття? Взяти журналіста в заручники, щоб отримати викуп? Пограбувати подорожнього чи
відібрати авто/фотоапарат у журналіста? Це все реалії «сірої зони».
По-четверте, можливість покладатися тільки на себе. Природа гібридної війни передбачає складність
і нетривкість досягнення будь-яких домовленостей щодо дотримання будь-яких правил. Військове керів-
ництво не завжди може убезпечити журналістів на важко контрольованих територіях, а іноді і не мають
особливого бажання все журналістам показувати. Держава не завжди може використати свій диплома-
тичний та інший потенціал для захисту свого громадянина в іншій країні, не кажучи вже про ситуацію,
коли цей громадянин потрапляє в халепу, вирішення якої офіційними каналами неможливе або надзви-
чайно утруднене. З ким вести переговори щодо обміну чи звільнення? Як надіслати адвоката? Кому наді-
слати ноту протесту? Ці питання постають і перед потужними державами, не лише перед українським
керівництвом. Що ж, українські журналісти, мабуть, і раніше не сильно відчували особливу турботу за
них державних інституцій чи редакцій. Тому і останні випробування не стали для них чимось особливим.
Вміння швидко приймати відповідальні рішення, сподіватися лише на себе та своїх товаришів, думати
«своєю головою» – це ті компетенції, які особливо затребувані сучасною екстремальною журналістикою.
Результати опитування [10] журналістів, що працюють у зоні підвищеного ризику (ЖЗПР) засвідчили,
що редакції не забезпечують журналістів страхуванням для поїздки в зону конфлікту – лише 5% опита-
них мають страховку, а половина опитаних не використовують жодного засобу захисту.
Можливо, саме тому нова Міжнародна декларація з безпеки журналістів, оприлюднена на початку
грудня 2015 року в Женеві провідними медіа-організаціями світу [11] базується на новому підході до від-
повідальності за безпеку журналістів.
Раніше вважалося, що всю відповідальність за запобігання нападів на журналістів несуть тільки дер-
жави, оскільки напади часто є прямим наслідком безкарності. Тим не менш, експерти, які зробили внесок
у розробку Декларації, відзначили важливість підвищення обізнаності самих журналістів, редакцій та
медіа-організацій про передові практики, пов’язані з безпекою, та про політики і механізми, спрямовані
на оцінку і контроль ризиків, із якими стикаються журналісти [12].

124
Висновки. Отже, вирушаючи в зону конфлікту, журналістам варто пам’ятати принаймні про такі осо-
бливості сучасних конфліктів: війни гібридні за своєю природою, тому роль журналістів надзвичайно
зростає; війни не мають місцевої локалізації, тому варто враховувати міжнародний контекст; війни мит-
тєво перетворюють мирні території на «сірі зони»; ні монополії на застосування зброї, ні впливів та звич-
них інструментів у таких зонах державні інституції чи міжнародні організації зазвичай не мають, тож
безпека журналіста може гарантуватися багато в чому тільки його власними зусиллями.
1. Об’єднаний центр допомоги журналістам http://nmpu.org.ua/objednanyj-tsentr-dopomohy-zhurnalistam/.
2. Довідник безпеки журналістів : Самоохоронник у гарячих точках та при громадянських заворушеннях /
Упор. Клемпуш Ж. Під Ред. Штурхецького С. – Рівне, НМПУ, 2007. – 82 с.
3. Журналісти стріляють не кулями / Упорядник О. М. Клубань. – К. : Прес-КІТ, 2012. – 200 с.
4. Safety and Solidarity for Journalists in Ukraine 2014 : A handbook for journalists unions facing a crisis / IFJ.-
Publisher : International Federation of Journalists, International Press Centre. – Brussels, 2015. – 48 p.
5. Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації : Посібник рекомендацій для праців-
ників ЗМІ / Буроменьский Михайло, Штурхецький Сергій, Білз Емма, Бетц Мішель, Шюпп Кріс, Казанжи Зоя. –
К. : «Компанія ВАІТЕ», 2016. – 118 с.
6. Цаплієнко А. Книга змін: оповідання / Андрій Цаплієнко ; перекл. з рос. Ж. Куяви ; передм. Д. Комарова. –
Харків : Книжковий Клуб «КСД», 2016 с. : іл.
7. http://ua.korrespondent.net/ukraine/comunity/3366864-zhurnalisty-osoblyvoho-pryznachennia-za-scho-zatrymaly-
korespondentiv-LifeNews.
8. Безпека та солідарність журналістів в Україні 2014 : Посібник для журналістських об’єднань у кризових си-
туаціях / Б. Тимошенко, Ю. Луканов, О. Моні-Кирлі. – 2014. – 48 с. http://cje.org.ua/ua/library/safety-and-solidarity-
journalists-ukraine-2014.
9. Ukraine Reporting confl ict : A practical guide for journalists/ Thomson Foundation, Published March, 2015. – 20 с.
http://www.thomsonfoundation.org/assets/News_Features/2015/Ukraine_MWebster/Ukraine-guide_2303_X-1a_SL.pdf
10. http://www.telekritika.ua/profesija/2015-09-17/111303.
11. http://www.freemedia.at/fileadmin/uploads/media// International_ Declaration_ on_the_Protection_of_
Journalists__Geneva_.pdf.
12. http://imi.org.ua/news/51538-oprilyudneno-novu-mijnarodnu-deklaratsiyu-z-bezpeki-jurnalistiv.html.

125
УДК 657.6+ 339.992
ВАРХОЛОВА Татьяна,
Dr.h.c. prof. Ing. CSc, Slovakia
ДУБОВИЦКА Ленка,
Ing. PhD, Slovakia
УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ КОРПОРАЦИЙ И ОТЧЕТНОСТЬ
УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ
Устойчивое развитие общества представляет собой сложную проблему,
в решении которой важную роль играют корпорации. В статье показаны пре-
имущества стратегий устойчивого развития в корпоративном управлении. Рас-
сматриваются главные проблемы и перспективы корпоративной отчетности
устойчивого развития.
Ключевые слова: устойчивое развитие, корпоративная устойчивость, отчет-
ность устойчивого развития.
Устойчивое развитие общества и корпораций. Инициативы Европей-
ского сообщества (ЕС) касающиеся безопасного и устойчивого экономиче-
ского роста делают европейские страны в будущем наиболее пригодными
для внедрения сберегающих технологий и таким образом получения при-
были на новых рынках, создаваемых принудительным для частных корпо-
раций путем. В этом аспекте с концепцией устойчивого развития общества
тесно связано управление корпоративной устойчивостью (на английском
языке используется термин Сorporate Sustainability Мanagement) и корпо-
ративной социальной ответственностью (на английском языке используется
термин Corporate Social Responsibility – CSR). В процессе такого управления
внимание уделяется не только экономическим результатам, но и корпоративной среде (напр., экологи-
ческим аспектам и их последствиям) и социальной ответственности (т.е. социальным аспектам и их по-
следствиям). Корпоративное руководство стремится объединить экологические и социальные аспекты
экономического управления и конкурентоспособности с целью обеспечения долгосрочной устойчивости
предприятия.
Устойчивая корпорация – это такое предприятие, которое способно удовлетворить потребности со-
ответствующих заинтересованных сторон, не ставя под угрозу способность удовлетворения этих по-
требностей в будущем (Dyllick, Hockerts, 2002). Потребности (интересы) соответствующих заинтере-
сованных сторон могут быть разными в отношении к экономическим результатам, подходу компании к
окружающей среде и к решению социальных вопросов. Руководство должно разработать такие стратегии
развития предприятий, которые позволят обеспечить баланс между тремя основными составляющими
устойчивого развития: экономическими, экологическими и социальными аспектами. В процессе при-
нятия решений (стратегических, тактических и оперативных) должны быть приняты во внимание важ-
ные экологические и социальные последствия деятельности корпораций и производимой ими продукции
(Varcholová, Dubovická, 2011; Fotr at al 2012).
Управление с целью долгосрочной устойчивости предприятия тесно связано с внутренними и внешни-
ми коммуникационными процессами и соответствующей внутренней и внешней отчетностью (Hyršlová,
2014). Если представлению подлежат информации о экологических и социальных последствиях деятель-
ности предприятия, потом речь идет о отчетность устойчивого развития (на английском языке исполь-
зуются термины sustainability-related reporting или sustainability reporting) (Schaltegger, Bennett, Burritt,
2006). Целью отчетности устойчивого развития является повышение информационной прозрачности,
укрепление бренда и улучшение репутации, а также подчеркнуть соответствие с требованиями законода-

126
тельства, показать свою конкурентноспособность, стимулировать работников как основную заинтересо-
ванную сторону (Herzig, Schaltegger, 2006). По мнению некоторых авторов (напр. Lozano, Huisingh, 2011)
отчетность по устойчивому развитию корпораций является важным фактором, который способствует
долгосрочной устойчивости предприятия.
Деректива GRI. С 2011 года в корпоративной отчетности появилось новое направление, так назы-
ваемая интегрированная отчетность (intergrated reporting). По сути, взаимосвязанность отчетности в
области устойчивого развития (sustainability reporting) и интегрированной отчетности декларирована
посредством документа Global Reporting Iniciative, GRI. Отчетность в области устойчивого развития яв-
ляется процессом, который тесно связан с постановкой целей, оценкой финансовых результатов деятель-
ности предприятий и управлением изменений в направлении к устойчивой глобальной экономике (т. е.
сочетание долгосрочной рентабельности с социальной ответственностью и сберегающим отношением
к окружающей среде). Это инструмент для опубликования экономической, экологической и социальной
деятельности компании. Отчет об устойчивом развитии должен включать как положительные, так и от-
рицательные аспекты и последствия корпоративной деятельности и продукции, а также должны быть
адресованы ко всем основным заинтересованным сторонам.
Интегрированная отчетность ориентирована на создание прибыли в течение определенного периода
времени, результаты публикуются регулярно через определенные промежутки времени. Интегрирован-
ные отчеты информируют заинтересованные лица о результатах корпоративной стратегии, управления
и администрирования в соответствии с изменениями внешних условий, какой вклад вносит производ-
ственная деятельность в создание добавленной стоимости в краткосрочной, среднесрочной и долгосроч-
ной перспективе (Integrated Reporting, 2015). Основной целью комплексной отчетности является предо-
ставление информации о всех ключевых факторах, которые имеют решающее значение для создания
текущей и будущей прибыли для основных поставщиков капитала (инвесторов). Интегрированная отчет-
ность таким образом, включает и устойчивую отчетность. Интегрированный отчет должен включать не
только основные показатели ежегодных финансовых отчетов, но также отчетов безопасного и устойчи-
вого экономического роста. Согласно этой концепции отчетность в области устойчивого развития мож-
но рассматривать в качестве составной части комплексной (интегрированной) отчетности. Такая форма
отчетности заинтересовывает корпорации к внедрению экологических и социальных стратегий в пользу
финансовых показателей компании (Global Reporting Iniciative, 2013).
Устойчивое развитие корпораций – международные исследования. Необходимость анализа отчет-
ности устойчивого развития корпораций подтверждают результаты различных международных исследо-
ваний. Одно из последних исследований было проведено в 2010 году где была проанализирована нефи-
нансовая отчетность 30 крупнейших глобальных корпораций. В ходе исследования были опубликованы
следующие основные выводы:
а) Устойчивость и устойчивое развитие являются повседневной заботой предпринимателей. В бизнесе
все более важную роль играют экологические аспекты и их воздействие на окружающую среду.
б) Доступ к корпоративной устойчивости и устойчивому развитию рассматриваются и опубликовы-
ваются в соответствии с интересами корпораций. Корпорации стремятся сохранить статус-кво или не-
прямо инициируют только небольшие реформы. В отчетах приведены конкретные примеры безопасного,
внимательного подхода к окружающей среде, чем корпорации заявляют, что концепция устойчивого раз-
вития является неделительной составной управления рисками.
в) Корпорации подчеркивают необходимость обеспечения баланса трех составляющих устойчивого
развития (экономического, экологического и социального). Осознают, что для получения прибыли необ-
ходимо соблюдение безопасного воздействия на окружающую среду и внимательного похода к решению
социальных вопросов. Как и когда этот баланс корпорация достигнет, зависит от принимаемых решений.
Корпорации воспринимают устойчивость и устойчивое развитие в качестве конкретной категории, кото-
рая может быть достигнута, например за счет снижения негативных воздействий на окружающую среду.
Отмечают, хотя понятия устойчивости и устойчивого развития четко не определяются, но их интеграция
в корпоративные стратегии может многое значить для дальнейшего развития корпораций.
г) Несколько корпораций анализировало какие бы были последствия внедрения стратегии устойчи-
вого развития для компании в целом. Эта дилемма особенно интересна для некоторых сфер бизнеса (на-
пример, химической и металургической промышленности, отраслей связанных с переработкой нефти и
газа).
д) В своих отчетах многие корпорации утверждали, что термины «устойчивость» и «устойчивое раз-
витие» в их компании глубоко «укоренились». Некоторые корпорации даже указали, что они устойчи-
вость достигли, принципы устойчивого развития реализуются на практике предпринимательской дея-
тельности уже давно.
Подводя итог, следует отметить то, что нельзя путать деятельность корпораций для достижения устой-
чивости с тем, что долгосрочной устойчивости уже на самом деле достигли. Такой подход, по мнению
авторов исследования, может привести к подавлению необходимых изменений.

127
Некоторые исследования (Hahn, Kühnen, 2013) касались подхода к отчётности устойчивого развития
корпорации в зависимости от ей величины. Результаты показали, что крупные предприятия, оказываю-
щие негативное влияние на окружающую среду, находятся под сильным давлением заинтересованных
сторон, поэтому принуждены обеспечить безопасность и охрану труда а также сберегательное отноше-
ние к окружающей среде, о чем регулярно информируют общественность.
Исследования (Hahn, Kühnen, 2013; Ihlen, Roper, 2014) показали, что компании, которые работают на
базе устойчивого развития, в долгосрочной перспективе являются более успешными.
Проблемы и перспективы корпоративной отчетности устойчивого развития. За последние не-
сколько лет приобретают все большее значение социальные и экологические аспекты, в этой связи увели-
чивается давление на корпоративное управление по улучшению экологических и социальных показате-
лей и информирования заинтересованных сторон о воздействии деятельности предприятий на общество
и окружающую среду (Dubovická, Varcholová, 2011;Wells, 2013). Поэтому наблюдается повышенный ин-
терес организаций связанный с бухгалтерским учетом и отчетностью в области устойчивого развития,
соответственно и интегрированной отчетности.
Большой проблемой бухгалтерского учета и отчетности в области устойчивого развития является то,
что не понятно, что можно в долгосрочной перспективе считать устойчивым, поэтому и очень сложно
оценить устойчивость. Некоторые источники (Gray, Milne, 2002) рассматривают отчеты устойчивости
в качестве инструмента, который особенно полезен для мониторинга и оценки изменений в экосисте-
мах, а также их способность сосредоточиться на критические значения и кумулятивные эффекты, поэто-
му интерес не должен ограничиваться на поведение отдельных организаций. Другие авторы (Maunders,
Burritt,1991) считают, что бухгалтерский учет и отчетность могли бы помочь организациям для включе-
ния экологических и социальных аспектов в их бизнес-стратегии. Большинство авторов отмечают, что
следует определить уровень устойчивости для отдельных организаций.
Многие авторы в отношении вышеуказанных недостатков подчеркивают ненадежность и возможное
злоупотребление системы, в часности отмечают, что отчетность устойчивого развития становится просто
модной тенденцией и представляет собой бесполезный инструмент (Gray, Bebbington, 2000; Schaltegger,
Burritt, 2009). Отчеты об устойчивом развитии часто составляются исходя из очень упрощенного и оши-
бочного восприятия понятия устойчивости и устойчивого развития предприятия. Для улучшения этой
ситуации, было бы целесообразно провести исследование для уточнения понятия корпоративной устой-
чивости. Согласно утверждения исследователей, дальнейшее развитие бухгалтерского учета и отчетно-
сти в области устойчивого развития будет зависеть от определения главной функции отчетности. При
этом Burritt, Schaltegger (2010) отмечают следующие три возможные направления дальнейшего развития:
1. Первое направление основано на потребностях внешних заинтересованных сторон. Основной инте-
рес касается вклада корпорации к решению обсуждаемых общественностью проблем устойчивого разви-
тия. На этой основе принимаются меры по управлению, касающиеся бухгалтерского учета и отчетности
в области устойчивого развития. Это направление закреплено в директивах GRI для отчета корпоратив-
ной устойчивости.
2. Второе направление основывается на стратегии организации и фокусируется на решение вопро-
сов эффективной реализации этой стратегии. Система бухгалтерского учета и отчетности устойчивого
развития построена так, чтобы сбор и обработка информации поддерживали внутренние процессы для
принятия решений менеджерами на всех уровнях управления для достижения устойчивости. Результаты
принятия решений представляются также и внешним заинтересованным сторонам.
3. Третье направление представляет собой сочетание обоих подходов. Данные в области бухгалтер-
ского учета и отчетности устойчивого развития отслеживают соблюдение экологической политики орга-
низации, а законодательства, что будет способствовать непрерывному совершенствованию и обеспече-
нию поддержки внутренних процессов связанных с принятием решений. Признание взаимосвязи между
внутренними и внешними потребностями позволяет соединить стратегические цели в экономической,
экологической и социальной сфере деятельности организаций с интересами внешних заинтересованных
сторон.
Для дальнейшего развития внешней отчетности важно, если отчетность остается только на добро-
вольной уровни или будет введен принужденный порядок регулирования. В настоящее время во многих
странах, отчетность устойчивости является обязательной (Ioannou, Serafeim, 2014). Имеются исследо-
вания, которые подтверждают, что обязательная отчетность способствует повышению корпоративной
социальной ответственности, а устойчивое развитие становится для организаций важным приоритетом
(Ioannou, Serafeim, 2014). С точки зрения отдельных корпораций улучшается их руководство и управле-
ни. Корпорации уделяют повышенное внимание потреблению ресурсов, снижают объем отходов и вы-
бросов. Важным приоритетом становится повышение квалификации персонала.
Неслучайно, нормативная отчетность рассматривается и на уровне Европейского Союза. Европарла-
мент принял ряд директив, связанных с поправками в управленческой отчетности (Директивы Европей-
ского Парламента и Совета 2013/34/ЕС, 26 июня 2013). В ней предусматриваются вопросы, связанные

128
с окружающей средой, социальные аспекты, права человека и меры по борьбе с коррупцией. Государ-
ства-члены имеют достаточной промежуток времени, чтобы перенести директиву в национальное за-
конодательство, нормативные акты будут использоваться впервые за период, начинающийся с 1.1.2017.
Организации могут продолжать отдельно представлять информацию о воздействии их деятельности на
окружающую среду и общество посредством нефинансовой отчетности (Отчет об устойчивом развитии)
или посредством интегрированной отчетности.
Заключение. Инициативы Европейского сообщества в области устойчивого экономического роста
тесно связаны с обеспечением корпоративной устойчивости и нормативами по учету и отчетности. Та-
ким образом, менеджеры должны с особым вниманием воспринимать необходимость измерения воз-
действия предприятий на общество и окружающую среду. Вместе с тем следует отметить, что процесс
экономической глобализации тесно связан с использованием мировых природных ресурсов и энергии,
изменением климата, угрозой глобальной безопасности, демографией и миграцией. Поэтому необходи-
мо создать такие правила и схемы предоставления информаций о устойчивом развитии, которые могут
использовать заинтересованные стороны (менеджеры на разных уровнях управления, общественность,
ученые и исследователи, СМИ, деловые партнеры и финансовые рынки) в пользу устойчивого развития
мирового общества.
Несмотря на указанные выше проблемы и неясности в определении и понимании концепции устойчи-
вого развития и отчетности, можно рассматривать корпоративную социальную ответственность в каче-
стве инструмента, который укрепляет отношения с ключевыми заинтересованными сторонами и вносит
свой вклад в улучшение экономических показателей организации. С точки зрения организаций и обще-
ства в целом необходимо уделять постоянное внимание устойчивому развитию и отчетности как в науч-
ных исследованиях, так и в стратегических, тактических и оперативных процессах принятия решений в
организациях.
1. Burritt R., Schaltegger S., 2010. Sustainability Accounting and Reporting: Fad or Trend? Accounting, Auditing &
Accountability Journal, 23, 7, 829-846.
2. Dubovická, L., Varcholová, T., 2011. Finančné a nefinančné miery strategickej výkonnosti. In Finančný manažér.
R. XI, 2/2011, s. 57-60. ISSN 1335-5813
3. Dyllick T., Hockerts K., 2002. Beyond the Business Case for Corporate Sustainability. Business Strategy and the
Environment, 11, 4, 130-141.
4. Fotr J., Vacík E., Souček I., Špaček M., Hájek S., 2012. Tvorba strategie a strategické plánování – teorie a praxe.
Praha: Grada Publishing.
5. Global Reporting Initiative (GRI), 2013. G4 Sustainability Reporting Guidelines. Reporting Principles and Standard
Disclosures. Netherlands, Amsterdam: Global Reporting Initiative. 11.
6. Gray R., Bebbington J., 2000. Environmental Accounting, Managerialism and Sustainability: Is the Planet Safe in
the Hands of Business and Accounting? Advances in Environmental Accounting & Management, 1, 1-44.
7. Gray R., Milne M., 2002. Sustainable Reporting: Who´s Kidding Whom? Chartered Accountants Journal of New
Zealand, 81, 6, 66-74.
8. Hahn R., Kühnen M., 2013. Determinants of Sustainability Reporting: a Review of Results, Trends, Theory, and
Opportunities in an Expanding Field of Research. Journal of Cleaner Production, 59, 5-21. 15.
9. Herzig C., Schaltegger S., 2006. Corporate Sustainability Reporting: an Overview. In: Schaltegger S., Bennett M.,
Burritt R. L. (Eds.) Sustainability Accounting and Reporting, Dordrecht, Springer, 301-324.
10. Hyršlová J., 2014. Sustainability Reporting – a Review and Trends and Situation in CR. In: Löster T., Pavelka
T. (Eds.) The 8th International Days of Statistics and Economics, Conference Proceedings, Slaný, Libuše Macáková,
Melandrium, 497-506.
11. Ihlen O., Roper J., 2014. Corporate Reports on Sustainability and Sustainable Development: «We Have Arrived».
Sustainable Development, 22, 42-51.
12. Ioannou I., Serafeim G., 2014. The Consequences of Mandatory Corporate Sustainability Reporting: Evidence
from Four Countries. Harvard Business School Research Working Paper, 11-100.
13. Lozano R., Huisingh D., 2011. Inter-linking Issues and Dimensions in Sustainability Reporting. Journal of Cleaner
Production, 19, 99-107.
14. Maunders K. T., Burritt R. L., 1991. Accounting and Ecological Crisis. Accounting, Auditing & Accountability
Journal, 4, 3, 9-26.
15. Schaltegger S., Bennett M., Burritt, R. (eds.), 2006. Sustainability Accounting and Reporting. Dordrecht: Springer.
33. Schaltegger S., Burritt R., 2009. Sustainability Accounting for Companies: Catchphrase or Decision Support for
Business Leaders? Journal of World Business, 45,4.
16. Varcholová, T., Dubovická, L., 2011 Prístupy k hodnoteniu vplyvu programov spoločenskej zodpovednosti
podnikov na finančnú výkonnosť. In Ekonomické Rozhľady / Economic Review, r.40, 3/2011, s. 386-394, ISSN 0323-
262x.
17. Wells G. (ed.), 2013. Sustainable Business. Theory and Practice of Business under Sustainability Principles. UK,
Cheltenham: Edward Elgar Publishing.

129
UDC 351.82
PROKOPIUK Аleksander,
Ph.D., Poland
THE FEATURES OF MODERN EU REGIONAL POLICY
Розглянуто особливості регіональної політики в країнах Європейського Союзу,
досвід яких у силу тих чи інших причин цікавий для України. Проаналізовано си-
туацію в Польщі, Німеччині, Італії, Іспанії, а також новий етап наднаціональної
регіональної політики ЄС. Особливу увагу приділено таким питанням, як мотиви
проведення регіональної політики, її законодавче та організаційне забезпечення,
інструменти. Розглянуто взаємозв’язок регіональної політики та інших складо-
вих державного регулювання економіки, зокрема міжбюджетних відносин, регіо-
нального (територіального) планування, різних напрямків галузевої політики. Показано особливості і роль проце-
сів децентралізації в різних країнах. За аналізованих країн наведено статистичні дані, що ілюструють процеси
конвергенції / дивергенції регіонів, і зосереджено увагу на інтерпретації отриманих результатів.
Ключові слова: регіон, досвід ЄС, наднаціональна регіональна політика, механізми регіональної політики,
конвергенція, регіональний розвиток, політика згуртування.
Problem statement. Significant number of publications are dedicated to issues of studying European ex-
perience of development and implementation of regional policy, which are relevant and suitable to be used in
Ukraine. However, the actual course of events is quite reverse. Nowadays Ukraine does not have coherent regu-
latory and program framework of regional policy. Consequently, there is no clearly defined goals, objectives,
principles and tools. Approved State Strategy of Regional Development 2020 also does not answer the main
question of regional policy concerning the choice of the vector. This refers to the choice between reduction of
interregional disparities at the level of socio-economic development and support areas with the greatest potential
for economic growth or find their optimal combination.
Analysis of recent researches and publications. Features of mutual inter-regional processes and uneven
socio-economic development are studied at works of R. Barro, B. Lavrovskyy, I. Lopez-Baso, O. Lugovyy,
D. Lukyanenko, A. Revenko, A. Rodriguez-Pose, H. Sala-and-Martin, D. Skulli, B. Finhleton, V. Chuzhykov,
F. Shlitte. An important contribution to the formation of ideas about approaches to the management of regions
of the country, regional development, principles of creation and implementation of regional policy, identifying
features of state regional policy and development policy of individual regions, definition of their subjects and
objects were made by such leading scientists as E. Alayev, O. Amosha, G. Balabanov, P. Bubenko, Z. Varnaliy,
S. Galuza, Z. Gerasymchuk, A. Golikov, G. Guberna, M. Dolishniy, L. Zaitseva, B. Kliyanenko, V. Kravtsiv,
O. Kraynyk, N. Kuznetsov, A. Mazur, T. Maksymova, S. Melnyk, I. Mykhasyuk, N. Mikula, A. Mokiy, O. No-
voselov, W. Nudelman, V. Popovkin, S. Romaniuk, U. Sadova, L. Semiv, V. Symonenko, D. Stechenko, I. Storo-
nyanska, L. Tarangul, M. Chumachenko, L. Shevchuk, B. Shtulberh, S. Schultz, M. Yankiv and others.
In current situation, it can be useful to look at the international experience of regional policy to find out pos-
sible solutions for issues, relevant for modern Ukraine.
The purpose of the article is to identify the characteristics of the current stage of regional policy in the EU
(since 2014), analysis of the results and changes in regulation of regional priorities.
Main material. Since 2014 at EU supranational regional policy a new phase, connected with the adoption
of the next financial plan for 2014-2020, has formally begun. Differentiation of two instead of three groups of
regions for allocation of appropriations from structural EU funds, responsible for cohesion policy – the European
regional development fund (ERDF) and European social fund (ESF) – according to the level of socio-economic
development has become the most notable innovation at supranational regional policy since 2014.
According to the area of EU regional policy «Investment for Growth and Employment» the largest volume
of funding is appointed for less developed regions – GDP per capita considering purchasing power parity rates
(PPP) is less than 75% of average EU level. These regions are located mainly in Central and Eastern and South-
ern Europe. However, some amount of appropriations receive transition regions (GDP per capita from 75% to
90% of average EU level) and more developed regions (GDP per capita is 90% of average EU level) [1].
There have been tangible improvements in terms of allocation of cohesion policy between individual EU
Member States, although the composition of the top ten leaders in terms of received allocations did not changed
(Table. 1). 10 countries of PRs Cohesion policy accounts for almost 4/5 of funds and allocations to Poland
(which significantly increased its share) is higher than the total for the 18 countries with relatively little funding
from supranational EU regional policy. Romania also increased its stake, rising from 9th to 4th place [2].

130
Table 1
The main recipient countries of cohesion policy funding in 2007-2013 and 2014-2020*
Country
2007-2013 2014-2020
Billion euros % Billion euros %
The entire EU 347,4 100 351,8 100
Poland 67,3 19,4 77,6 22,1
Italy 28,8 8,3 32,8 9,3
Spain 35,2 10,1 28,6 8,1
Romania 19,7 5,7 23 6,5
Czech Republic 26,7 7,7 22 6,3
Hungary 25,3 7,3 21,9 6,2
Portugal 21,5 6,2 21,5 6,1
Germany 26,3 7,6 19,2 5,5
France 14,3 4,1 15,9 4,5
Greece 20,4 5,9 15,5 4,4
Other countries 61,9 17,8 73,8 21
*Author’s calculation based on materials of the European Commission with regard to the allocation of funds in the area
of «European territorial cooperation» (https://cohesiondata.ec.europa.eu/)
In our opinion, the second most important innovation, based on two years of negotiations on the reform of
cohesion policy, was selection of four key priorities among of 11 priorities for allocations of EU structural funds
in the area of «Investing for growth and employment»: support for research and development, information and
communication technology (ICT), small entrepreneurship and low carbon economy.
It is considered that these priorities are most crucial for realization of the «Strategy 2020» adopted by the EU
to achieve «smart, sustainable and inclusive» growth.
Formal requirements for cohesion policy measures are really impressive – at least 80% of ERDF allocations
should be directed to these four priorities at more developed regions, a minimum of 60% at transition regions and
at least 50% at less developed regions.
During 2014-2020 we can observe a significant (7%) increase in the share of expenditures for the first four
priorities in comparison with 2007-2013. However, it is unclear whether it will be achieved primarily through
retraining some other measures (eg by transfer support adaptation to climate change and environmental measures
to support low-carbon economy) or by strengthening the role of real investment in innovative growth. In long
term there is no trend of steady transition to «modern» priorities of supranational EU regional policy, including
more substantial contribution to investment in infrastructure in less developed «new» member states.
The effectiveness of supranational EU regional policy can be assessed in different ways. First of all, there
are data on the quantity of working places at enterprises, created through cohesion policy investment, on total
length of constructed highways, etc. So, in 2007-2012 using financial resources of cohesion policy 594 thousand
working places (including 262 thousand at small and medium firms) were created in the EU, 77.8 thousand
startups and 61 thousand research projects were supported, 1208 km of roads and 1,495 km of railways within
the Trans-European transport network (TEN-T) were constructed, about 5 million people received access to the
Internet, and 3.2 million people received upgraded water system [3]. However, this means, for example, employ-
ment through regional policy increased by only 2%, and measures to ensure access to quality information and
communication technologies have affected only 1% of the integration group.
Of course, some improvements could be achieved without any financial help of EU structural funds. How-
ever, most of results of cohesion policy are observed in the backward regions of the EU, which would not be able
to attract large-scale investment in such projects alone. Thus, in 2007-2013. Lithuania annual allocation under
cohesion policy amounted to 3% of GDP in Estonia – 2.8%, Latvia – 2.5%, Hungary – 2.3%, Poland – 2%, Por-
tugal – 1.9%, Greece – 1.6%, Slovakia – 1.5%, Czech Republic – 1.4%, Bulgaria – 1.2%, etc. In the EU average
figure was 0.3% of GDP and 12 member states was even lower. For example, only with the help of the ERDF
and the Cohesion Fund ring road around the Portuguese capital Lisbon was finished, and in the Bulgarian capital
Sofia a second subway line was built. We should emphasize that in 2000-2006 the role of assignments of supra-
national EU regional policy was quite less – maximum figures were in Portugal (1.8% GDP), Greece (1.4%),
Spain (0.9%) and three Baltic States (0.6%) [2].
In some less developed countries of the EU more than half of state investment is needed for allocations for
ERDF, ESF, Cohesion Fund and necessary national co-financing for their programs. For example, in 2011-2013

131
in Slovakia share of those investments was 85% of public investment, in Lithuania – 80%, Hungary – about 75%,
Bulgaria – 71%, Latvia – 70%, Portugal – 62%, etc. (comparing with the EU average – 11%). As a result, some
even very large countries, including Poland, the whole state regional policy was subordinated to the logic of a
supranational cohesion policy.
Finally, we should not forget that in a severe economic crisis at the euro area during hard budget restrictions
for problematic countries they could use flexible mechanisms of redistribution of their Structural Funds, intro-
duced in the EU [4]. This co-financing ratios were reduced. The largest benefit received Ireland (about 44% of
funds were directed to diverse scope and size of national co-financing was reduced by more than 45%). In 2007
– 2013 volume of national co-financing in Latvia, Portugal, Italy, Greece, Spain and Lithuania was reduced by
20 – 25%
Thus, a positive effect of EU regional policy clearly takes place. However, the question is whether cohesion
policy has achieve long-term goal that was set before – leveling inter-territorial contrasts in levels of economic
development. The most popular are two approaches to evaluating this result – econometric models that take into
account the contribution of regional policy to the changing dynamics of macroeconomic parameters, especially
in backward areas and comparing the classification of regions by GDP per capita, or other economic or social
parameters before and after the period of implementation of regional policy . In the second case, scholars have
identified the so-called β-convergence (according to the coefficient in the model of economic growth, which
means accelerated growth rate of GDP per capita in backward areas) and σ-convergence (means falling of the
value of regions dispersion by GDP per capita). The problem is that it is not always clear whether there was con-
vergence due to the positive impact of regional policy or, for example, because of European integration (through
the elimination of barriers of movement of goods, services, people and capital) [5].
For example, a quarter of a century ago, an analysis of 73 regions of NUTS-2 for the founding members of
the EU and members of the first expansion in 1973 (but not Ireland and Luxembourg, which did not have an
appropriate regional level) was made. This analysis showed that the value of σ decreased from 0.28 in 1950 (on
the eve of the establishment of the European Coal and Steel Community by the inner six – the predecessor of the
EU) to 0.18 in 1985, when it was just launched modern formation system of EU regional policy. β-convergence
could be observed in the EU even before the start of full-scale supranational regional policy.
According to all facts, mentioned above, the success of certain backward regions of the EU in 1990-2000
can be attributed largely to a cohesion policy. A good example is Ireland, which has transformed from a poor
Western country on the eve of joining the EU to the state with a level of GDP per capita greater the average in the
EU, gaining a very long-term substantial allocation for implementation of regional policy. Investments from EU
structural funds certainly contributed to the economic success of Ireland, but they were among the other addition
to the widespread knowledge of English by the local population, which attracted investors from the United States
and certain other countries, seeking to enter the EU common market across the country with low labor costs but
with a comfortable business environment.
Another example serves Masovian Voivodship in Poland with its center in Warsaw. GDP per capita in PPP in
the region increased from 76% of the EU average in 2003 (on the eve of joining the EU) to 107% in 2011 [6].
Most likely, it was cursed by the concentration of economic growth in the metropolitan area in conditions of
total overtaking development of other regions of post-socialist countries, which joined the big domestic market
of developed countries.
In addition, convergence mathematical calculations do not take into account the specificity of demarcation of
borders between regions. Unfortunately, sometimes contrasts move from the level NUTS -2, which is the net of
Cohesion Policy, to NUTS-3 level by strengthening the local center-peripheral contrasts. As an illustration we
can use an example of the largest recipient of funds policy cohesion – Poland, who specially conducted reform of
administrative and territorial structure to meet the needs of supranational EU regional policy, comparing data on
GDP per capita at current exchange rates in 2003 (on the eve of joining the EU) and in 2011. While preparation
Poland for EU accession it was enlarged 16 provinces (which ideally match the level NUTS-2), which include 66
regions of NUTS-3. Almost all new province were created taking into account the «nodal zoning» (except saving
a few small provinces as concessions for local political elites). This means that many provinces were formed by
combining the largest cities or mono / polycentric metropolitan areas (where GDP per capita grew faster or mid-
dle national rate) and peripheral problem regions (NUTS-level 3). A good example serves Podkarpackie voivod-
ship, where difference of GDP per capita between «central» Rzeszow district and one of the most backward for
the whole Poland Przemyśl district grew in the calculation of the current exchange rate from 1.27 to 1.55 times.
The gap between Łódź and Sieradz County in Łódź Province rose from 1.67 to 1.88 times. In Lower Silesia Prov-
ince Lehnitsko-głogów county overtaken Wroclaw, as a result difference between it and most backward province
in Valbzhyhskym county increased from 1.84 to 2.54 times. In Silesia province, as well as in Dolnośląskie, be-
cause of the large number of industrial areas the leader has changed – Tyhskyy County overtaken Katowice, as
a result rupture of an outsider (Bytomskym county) increased from 1.85 to 2 times. Only in 6 provinces we can
notice gap reducing, but little – between Warsaw, Poznan and Szczecin and the most backward districts under
Mazovia, Wielkopolska and Western provinces, as well as Podlaski, Kujawsko-Pomorskie and Warmia-Mazury

132
voivodship. Comparing the regions due to GDP per capita in PPP, the total backlog in Poland to the EU average
decline (for 2003 more than doubled, to 2011 – 1.7 times) [6]. However, domestic contrasts remain.
Another problem – the stability of convergence results. The example of Greece demonstrated that rapid GDP
growth can be achieved by quite artificial means (for example, through excessive inflation of the public sector).
As a result of the lack of long-term framework for the development of regional economy in case of the economic
crisis haul back process of convergence of regions due to formal criteria arises. Thus, in general, GDP per capita
in Greece increased from 2000 to 2009 in relation to the EU average of 67% when calculating the current rate and
84% when calculating the PPP to 87 and 94%, and for two years fell to respectively 74 and 80% [7]. Measures
of some Greek regions fell to a level of 90’s XX century, even when calculating the current rate of exchange
(examples are Thessaly, central Greece, the Peloponnese, Central Macedonia, Crete). Faster growth to the EU
average when calculating the total PPP for 2011 compared to 2000 showed only two regions – the most devel-
oped western Macedonia and Attica.
So, for the next decade in cohesion policy agenda the task of aligning EU regions in terms of GDP per capita
takes an important place. Moreover, the continued expansion on the basis of underdeveloped countries only
sharpens contrasts with the overall convergence. Thus, in 2011 in the most developed regions of the EU – the in-
ner part of the Greater London – GDP per capita considering PPP was 321% comparing with the EU average-28
level (taking into account Croatia – united in 2013) [7]. It was 11 times more than in the most backward region
of integration groups – the North-East region of Romania, which joined the EU only in 2007.
Another problem, connected with GDP, is the need for constant «pull» the most backward regions, which due
to absence of their own resources for development, the peripheral position, constant migration of skilled employ-
ees to major cities, inefficient local government or other reasons do not participate in convergence at all. Thus,
for the regions of 15 «old» Member States changes in GDP per capita in PPP for the period 1995-2005 were
calculated. The results show absence of tendency of gap reducing for all territories with the starting index below
60% of the EU average. The solution cannot be achieved through only increasing investments from the ERDF
and other EU funds – it requires serious institutional changes, the nature of which has not been determined. In
particular, we still have not got proposals of universal mechanisms for transferring peripheral areas into the in-
novative way of development, in terms of increased competition from large EU condemns developed countries in
areas of low GDP growth. On one side, in 2011 the share of R & D expenditure in GDP was in Walloon Brabant
(Belgium) 8.9%, in Brunswick (Germany) – 7.8%, Stuttgart (Germany) – 6.6%, Cheshire (UK ) – 6.3%, Moscow
region of Denmark – 5.1%, South Pyrenees (France) – 5.1% and in East Anglia (UK) – 5.0%. On the other hand,
the Spanish Ceuta figure was 0.08%, the Greek Ionian islands – 0,09%, in the South East of Romania – 0.11%,
in North-Western Bulgaria – 0,13%, etc. [8].
Quite acute remains the situation with unemployment, the reduction of which under the cohesion policy meets
the first ESF. In 2013, in the EU co-existed as regions with an almost complete absence of unemployed (Upper
Bavaria – 2.6%, German Freiburg and Austrian Salzburg – 2.9%) and regions, where every third able-bodied
resident were searching work (Spanish Andalusia – 36, 3%, Ceuta – 35.6%, Melilla – 34.4%, Canary Islands –
34.1%, Extremadura – 33.7%, Greek West Macedonia – 31.8%, etc.). In general, in 49 regions of NUTS-2 (23
in Germany, 8 in Austria and UK, 3 in the Czech Republic and Romania, two in Bulgaria and 1 in Italy and the
Netherlands) the unemployment rate was not higher than 5.4%, while as in the EU-28 was 10.8%. However, in
27 regions unemployment exceeded the 21.6%, that was twice higher than the average for the EU-28 (13 regions
of Spain, 10 regions of Greece, 3 French overseas departments and 1 region of Italy). Youth unemployment,
which is a factor of political destabilization, which prevents sustainable socio-economic development, situation
is worse in the EU. At one extreme are German Tübingen and Upper Bavaria (4.4%) and Freiburg (4.7%), Swa-
bia (4.8%) and Middle Franconia (5.0%), while at quite different extreme settled Ceuta (72.7%), Greek Western
Macedonia (70.6%) and Epirus (67.0%), the Spanish Andalusia (66.1%) and the Canary Islands (65.3%) [8].
Even fewer responses have EU experts on questions of regional development that only arise under the influ-
ence of globalization and other fundamental processes. Although they are formally included into the priorities
of cohesion policy and several analytical publications of relevant Directorate of the European Commission are
dedicated to them, in practice there is no complex solution of such problems as preventing droughts, floods
and other natural disasters (mainly it is used to eliminate consequences at the EU) or, for example, integration
of migrants into the local society. The same issues are relevant for Ukraine, that why it is essential to continue
monitoring the successes and mistakes of supranational EU regional policy, which system is much more adapted
than in our country.
Conclusions. According to the experience of the EU, regional policy should be characterized by following
features:
– existence of conscious and formulated vision of objectives if regional development (in the form of common
objectives, strategic plans);
– presence of the authorities responsible for changing of proportions of territorial development;
– availability of tools, aimed at the development of problem areas.

133
These characteristics should be criterion while determining the future direction of regional policy of Ukraine.
References:
1. The European Union explained: Regional policy. – Luxembourg: European Commission, 2014. – P. 3
2. Investment for jobs and growth: Sixth report on economic, social and territorial cohesion. – Brussels: Eu-
ropean Commission, 2014. – P. 182.
3. The world in 2013 (Tables of world development) // Year of the planet: Yearbook / IWEIR RAS – M .:
Idea-Press, 2014. – P. 411-449.
4. Kuznetsov, A. V. Regional policy in Poland // ME and MO. – 2009. №11. – P. 68-77.
5. Storonyanska, I. Z. Regions of Ukraine: Search of convergent model of development [monograph] /
I. Z. Storonyanska. – Lviv: IRD NASU, 2008. – 144p. (Series «Problems of regional development»)
6. Regional gross domestic product (PPS per inhabitant in % of the EU28 average) by NUTS 2 regions (http://
ec.europa.eu/eurostat/ )
7. Eurostat Regional Yearbook 2014. – Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2014. –
P. 120
8. Unemployment in the EU28 regions in 2013. Regional unemployment rates ranged from 2.6% in Oberbay-
ern to 36.3% in Andalucía // Eurostat Newsrelease. 2014. №60 (15 April).

134
міжнароднА науковА школА
«Global governance»
Інформація діяльність
міжнародної наукової школи
«Global governance»
На початку 2016 року в Інституті глобальних
стратегій управління, що функціонує в Націо-
нальному університеті «Острозька академія», за
безпосередньої підтримки керівництва цього на-
вчального закладу було створено міжнародну на-
укову школу «Global governance».
У створені наукової школі також взяли участь
Вища школа менеджерська (м. Варшава, Поль-
ща), Висока школа безпекового менеджменту (м.
Кошице, Словаччина), Висока школа охорони
здоров’я і соціальної роботи (м. Братислава, Словаччина), Національний інститут економічних дослі-
джень (м. Батумі, Грузія), Всеукраїнський інститут євразійських досліджень та сходознавства (м. Київ,
Україна).
Наукова школа створена задля активізації розвитку наукових здібностей молоді та формування май-
бутніх дослідників у сфері фундаментальних та прикладних наукових досліджень та вирішення комплек-
су завдань наукової діяльності за напрямом глобального управління та суспільного розвитку. Метою ді-
яльності наукової школи є сприяння задоволенню та реалізації науково-інтелектуальних потреб молодих
науковців, провадження результатів наукової діяльності для вирішення пріоритетних завдань суспільного
розвитку. До основних завдань її діяльності належить: розвиток нових уявлень у галузі науки та продуку-
вання нових ідей; транслювання культурних норм і цінностей, обмін ідеями та обговорення результатів
в Україні та за її межами; обмін науковою інформацією з метою підвищення кваліфікаційної ерудиції
молодих науковців; вироблення нових знань та популяризація кращих досягнень молодих науковців в
Україні та за кордоном; підтримка творчості молодих науковців, їх залучення до міжнародних проектів
та договорів.
У процесі діяльності наукової школи передбачається співпраця з вітчизняними та зарубіжними ви-
щими навчальними закладами, науковими установами та громадськими організаціями, які зацікавлені у
здійсненні наукових досліджень і розробок з актуальних питань суспільного розвитку та впровадженні їх
результатів у практичну діяльність і навчальний процес.
Одним із напрямів діяльності наукової школи є організація та проведення міжнародних заходів, зо-
крема щорічної конференції-конкурсу наукових робіт «Глобальне управління: інноваційні можливості та
перспективи». У квітні 2016 року було проведено першу конференцію. За результатами конкурсу комісі-
єю було відібрано сім робіт, кращі з яких буде опубліковано в науковому альманасі.

135
УДК 329.8
ЛЕБЕДЮК Віталій Миколайович,
кандидат наук із державного управління, доцент, Україна
ГОМЕНЮК Андрій Вікторович,
бакалавр політології, Україна
Протопартії, квазіпартії чи політичні партії в Україні
Процес становлення інституту політичних партій в Україні змушує дослід-
ників звертати увагу на формування їх організаційної структури. Виявлено, що
за організаційною будовою лише 2% усіх зареєстрованих партій в Україні можна
вважати політичними партіями. Основними причинами цього є те, що партії не
беруть постійної участі у виборах, не мають потужного організаційного пред-
ставництва на місцях. Більшість партій в Україні залишаються протопартіями
за організаційною будовою.
Ключові слова: протопартія, квазіпартія, політична партія
Вступ. Політичні партії завжди викликали особливу увагу з боку
українських політологів. Питання щодо того чи є справді партії в Україні
політичними, чи це квазіпартійні організації ще досі не має однозначної від-
повіді. Прихильники квазіпартійності партій в Україні стверджують, що це
просто об’єднання, які працюють на фінансово-промислові групи і не пре-
зентують думки свого електорату. Водночас противники такої позиції заяв-
ляють, що партії мають організаційну структуру, ідеологію тощо, тобто ма-
ють усі ознаки, які характеризують їх як політичні партії.
Метою дослідження є з’ясувати який організаційний тип політичних
партій переважає в Україні: протопартійний, квазіпартійний чи власне тип
політичної партії. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких
завдань:
– розглянути та визначити основні етапи формування інституту політич-
них партій в Україні;
– визначити критерії, які впливають на організаційний тип політичних партій;
– визначити організаційний тип політичних партій в Україні.
Під час дослідження було використано доробки українських та закордонних авторів. Зокрема, ві-
домими дослідниками політичних партій та партійної організації є М. Дюверже, Е. Берк, С. Волінець,
Н. Богашева. Аналіз внутрішньопартійних складових, таких як процес складання виборчих списків, вну-
трішньопартійну комунікацію, описано у працях О. Шиманової, О. Пасечника та Р. Каца. Інститут по-
літичних партій досліджували Л. Гонюкова, Ж. Ла Паломбара та М. Вайнер.
Під час написання роботи було використано такі методи: метод теоретичного аналізу, історичний ме-
тод, кластерний аналіз. Метод теоретичного аналізу використовували для розгляду основних аспектів по-
нять. Історичний метод використовували для аналізу зміни інституту політичних партій в Україні. Клас-
терний аналіз застосовували для визначення організаційного типу політичних партій в Україні.
Поняття прото-, квазі- та політичних партій. Поняття «політична партія» має багато визначень.
Перше пояснення ми зустрічаємо в роботах Е. Берка: «Група людей, які об’єднуються на основі визна-
ного ними всіма принципу, щоб поставити свої сумісні зусилля на службу національним інтересам» [2].
Таким чином, Е. Берк звертає увагу на програму та національні інтереси в цьому визначені. Наступний
крок до пояснення політичної партії зробив Б. Констан визначивши її як «групу людей, що визначають
одну і ту ж політичну доктрину» [6].
Перше чітке визначення цього терміну в руслі інституційного підходу дав М. Дюверже: «Політична
партія – спільнота на базі певної специфічної структури» [4]. Тобто головним М. Дюверже вважав саме
організовану структуру політичної партії. Однак, це визначення дуже широке, тому Дж. Ла Паломбара та
М. Вайнер вирішили дати більш чітке пояснення. На думку цих авторів, поняття «політична партія» по-
винне відповідати чотирьом критеріям: тривале існування організації, наявність розвинутої організацій-
ної структури, здатної підтримувати взаємовідносини з іншими організаціями, бажання керівників усіх
ланок партійної організації впливати, завойовувати і здійснювати владу, прагнення забезпечення масової
підтримки на виборах [8].
Закон України «Про політичні партії» дає таке пояснення: «Політична партія – це зареєстроване згідно
з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми сус-

136
пільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян,
бере участь у виборах та інших політичних заходах» [11]. Отож, можна зробити висновок, що політична
партія характеризується постійним електоратом, наявністю організаційної структури та тривалим періо-
дом існування.
Щодо поняття «квазіпартія», то вперше його застосувала Х. Арендт як «корпоративне об’єднання
управлінців, яке функціонує як єдине ціле з таємними маніпуляціями всередині себе» [1]. Тобто голов
ними критеріями є закритість цього об’єднання та його тимчасовість. Наступним є визначення В. Ісаєва
«Квазіпартія, залишаючись у межах суспільства, чинить тиск на владу через громадську думку чи інши-
ми неполітичними способами» [5]. Тобто це об’єднання не має чіткої організованої структури. Також він
дає ще одне пояснення: «Квазіпартія – організація, яка не має організованої структури, соціальної бази,
програмних цілей» [5]. Тут автор звертає увагу на відсутність організованої структури, електорату та про-
грами. Тобто можна визначити, що квазіпартії характеризуються тимчасовістю, відсутність організованої
структури, електорату та своєю закритістю.
Поняття «протопартія» деякі дослідники ототожнюють із квазіпартією. Так, наприклад, Л. Васильєв
пояснює, що: «Протопартія – тимчасове політичне утворення, яке виникає в період соціальної кризи, є
маргінальним явищем та локальним» [3]. Однак можна зустріти й інше визначення протопартії цього ж
автора: «Партія в процесі встановлення, з нестабільною та хаотичною формою існування, відсутністю
постійного електорату та чіткої ідеології» [3]. З цих визначень можна зрозуміти, що протопартії характе-
ризуються відсутністю організованої структури, електорату, ідеології, своєю тимчасовістю, локальністю
та маргінальністю. Квазіпартія відрізняється від протопартії тим, що її внутрішньопартійна комунікація
є вертикальною та централізованою та можливим рівнем націоналізації (на загальнодержавному чи ло-
кальному рівні).
Для кращої візуалізації відмінностей між квазіпартією та політичною партією ми створили таку та-
блицю 1.1.
Таблиця 1.1.
Квазіпартія та політична партія і їх характеристика*
Критерії Квазіпартія Політична партія
Електорат Тимчасовий Постійний
Внутрішньопартійна
комунікація
Вертикальна, висхідна,
централізована комунікація
Вертикальна, низхідна,
централізована комунікація
Ідеологія Відсутня Наявна
Організаційна структура Відсутня Наявна
Рівень націоналізація
Загальнодержавний чи локальний
рівні
Загальнодержавний рівень
Час існування Тимчасове Тривале
Програма Відсутня Наявна
*складена автором
Кожна політична партія повинна пройти етапи створення, перших виборів та подальшого існування.
На етапі створення, група осіб, яка вирішила сформувати політичну партію, починає розробляти певні за-
сади, на яких буде ґрунтуватися та встановлює певні цілі. На цьому етапі таке об’єднання являється про-
топартією. І це легко довести. По-перше, протопартія на етапі становлення не має постійного електорату.
Саме тому, головною метою такої партії є партійне виживання – існування на політичній арені. По-друге,
ідеологія та програма такого об’єднання тільки починають створюватися, часто зазнаючи змін. По-третє,
масштаб є локальним, тому внутрішньопартійна комунікація є горизонтальною (між партійними осеред-
ками), висхідною (від осередків до «центру») та децентралізованою, адже організаційна структура тільки
починає формуватися. По-четверте, протопартія є відкритою, адже вона, задля подальшого партійного
існування, набирає у свої лави всіх бажаючих, веде відкриту партійну політику та поки не може сформу-
вати єдиний закритий «центр» для вироблення всіх партійних рішень.
Етап перших виборів показує чи змогла протопартія перейти на наступний організаційний рівень.
Під час перших виборів встановлюється електорат партії, її масштабність. Стають явними мета та цілі
таких партій. Саме на цьому етапі протопартія може стати як політичною партією, так і квазіпартією, як
політичний проект, який має на меті тільки відтягування голосів чи тиск на владу. Квазіпартія відрізня-
ється від протопартії тим, що масштаб її діяльності може вийти на загальнодержавний рівень, організація
внутрішньопартійної комунікації стала централізованою та вертикальною за своїм характером, а тому
квазіпартія є закритою («центр» приймає всі рішення без врахування позицій осередків).
Етап подальшого існування засвідчує, що такі політичні проекти як квазіпартії довго не існують та
зникають до наступних виборів або стають маргінальними партійними організаціями та неактивними в

137
політичному житті. Політичні ж партії існують надалі, змінюючи свої програмні положення та інші ха-
рактеристики для досягнення головної мети – влади.
У нашому дослідженні ми будемо використовувати кластерний аналіз типу k-середніх. Цей тип від-
різняється від інших тим, що кількість кластерів уже відома. У нашому випадку таких буде три: прото-
партія, квазіпартія та політична партія. Нашими об’єктами дослідження є політичні партії в Україні: 340
політичних партій, які зареєстровані в Державній реєстраційній службі України станом на 01.03.2016 р.
Було виключено партії, що знаходяться на стадії розпуску чи припинення існування. Критеріями, які бу-
дуть використовуватися, являються електорат, внутрішньопартійна комунікація, ідеологія, організаційна
структура, рівень націоналізації, час існування та програма. Щодо кожного критерію вироблена окрема
система оцінки даних.
Для критерію «електорат» дані будуть кодуватися 1 (постійний) та 0 (тимчасовий), відповідно до ре-
зультатів виборів, на яких брала участь партія. Якщо партія мала підтримку електорату протягом 2 і
більше виборчих процесів загальнонаціонального рівня підряд, то їй надається код 1, якщо ні – 0. Вну-
трішньопартійна комунікація також буде кодуватися 1 (протопартійна), 2 (квазіпартійна) та 3 (політи-
копартійна) відповідно до того, яка характеристика комунікації притаманна для партії. Дані для цього
критерію будуть визначатися зі статуту партій та порядку складання виборчих списків. Ідеологія (відсут-
ність чи наявність), визначатиметься індексом ідеологічної артикуляції, відповідно до показників. Орга-
нізаційну структуру формулюватимуть відповідно до статуту партії на наявну (код 1) чи відсутню (код
0). Рівень націоналізації ми поділили на локальний (код 0) та загальнодержавний (код 1). І визначати цей
рівень ми будемо за допомогою індексу націоналізації партії. Час існування (на скількох виборах було
присутня партія) покаже нам тимчасовість чи тривалість партії. А критерій «програма» з відповідним
кодування 1 (наявна) та 0 (відсутня) буде окреслений безпосередньо програмою партії.
«Політичні» партії в Україні. Процес формування української політичної системи характеризується
певними ускладнення, адже довгий період становлення інституту політичних партій здійснювався як
копіювання західних традицій без урахування українських реалій політичного життя. Основними недо-
ліками можна вважати відсутність у законодавстві застережень щодо демократичності внутрішнього ор-
ганізаційного устрою, методів діяльності партії, порядку її фінансування, відкритості структур партій та
прямої заборони тоталітарних партій. Через це основними відмінностями між західними та українськи-
ми партіями є недемократичний внутрішній лад, партійно-імперативний мандат та відсутність обмежень
для утворення та діяльності партій.
Перша проблема полягає в тому, що ЗУ «Про політичні партії в Україні» не передбачає вимог щодо
демократичної внутрішньої організації партій [11]. Надмірно централізована структура та організація
передбачає можливість керівного органу чи вищої в ланці партійної структури розпуску нижчого за ран-
гом осередку, виключення зі складу партії будь-якого її члена під різними приводами (дискредитація,
порушення правил партії тощо). Лідер партії не отримує мандата довіри з боку партійного з’їзду через
процедуру таємного голосування. Таким чином, можна сказати, що наразі політичні партії мають тільки
демократичну оболонку, яка зовсім не відповідає західним принципам інституту політичних партій.
Немає обмежень для утворення політичних партій, котрі б мали бути спрямовані на перетворення їх
у демократичні об’єднання громадян. Прикладом можуть бути партії за ознакою соціальних груп, які де-
зінтегрують суспільство. В Україні – це Селянська партія України, Партія ветеранів Афганістану, Партія
Пенсіонерів України, Партія промисловців і підприємців України тощо. Крім того, також немає заборони
на створення політичних партій за расовою, національною чи релігійної ознакою. Прикладами таких
політичних партій є Демократична партія угорців України, «КМКС» Партія угорців України, Соціально-
християнська партія України, Партія Християнсько-Демократичний Союз, Слов’янська партія.
Формуючись як багатопартійна система, партійна система України з часом не стала стабільною. На-
томість вона перетворилася на систему, у якій домінують неформальні механізми взаємодії на ринку
владних ресурсів. Це можна простежити, розглянувши етапи формування партійної системи в Україні.
Перший етап був періодом початкової багатопартійності. Він відбувався в 1990-1993 роках. Відбувалося
формування нових партій, в основі яких лежала ідеологічна складова (на кінець 1993 року таких налі-
чувалося 18). Ці партії були мало чисельними та відлученими від реального прийняття владних рішень.
Наступний етап тривав із 1993 по 1998 роки. Цей етап характеризується організаційним оформленням
нових партій. До Верховної Ради потрапили партії з різними ідеологіями (КПУ, НРУ, Селянська партія
України, СПУ, Українська республіканська партія, КУН, Партія праці, ПДВУ, СДПУ, ГКУ, ДемПУ тощо).
Таким чином, відбувається атомізація партійної системи (14 партій у ВРУ). Фінансово-промислові групи,
які потребували стійкої владної підтримки власного бізнесу, намагалися отримати певні преференції не-
залежно від електоральних циклів. Це стало можливо шляхом підтримки бізнесом, де-факто, неінститу-
ціолізованих політичних сил, які мають доступ до неформального розподілу впливів і привілеїв.
Під час третього етапу (1998-2006 рр.) відбувалося формування поляризованого плюралізму. Це по-
яснюється існуванням політичного центру і двосторонньої опозиції (КПУ та «За єдину Україну» проти
НУНС та БЮТ), наявністю політичних сил, які відмовляються визнавати чи ставлять під сумнів легітим-

138
ність існуючих у державі порядків. Також зростає чисельність політичних партій (на кінець 2006 р. – 126
партій), утворюються їхні структури в регіонах. У Парламенті скорочується кількість політичних партій
до 8.
Четвертий етап (після 2006 р.) характеризувався збереженням персонального чинника партійнопо-
літичної структуризації. Тобто основна боротьба на виборах відбувалася між партіями та блоками, які
орієнтовані на конкретних політичних лідерів (у 2006 р. – В. Ющенко, Ю. Тимошенко, В. Янукович, у
2012 р. – В. Кличко, В. Янукович, А. Яценюк, Н. Королевська). Також простежувалася суто регіональна
підтримка основних політичних партій, яка суперечить загальній логіці пропорційної системи. Отож,
етап інституціоналізації системи так і не було завершено, що призвело до викривлення самої сутності
політичних партій.
Провівши кластерний аналіз за методологією, яку ми описали раніше, було виявлено такі результати:
8 партій (2%) належать за своєю організаційною будовою до політичних партії, 51 партія (15%) – до ква-
зіпартій і 281 партія (83%) – до протопартій. До тих, хто входить до кластеру політичних партій за органі-
заційним типом, відносяться Партія Зелених України, Демократична партія України, Соціалістична пар-
тія України, Конгрес Українських Націоналістів, Народний Рух України, Комуністична партія України,
Народна партія та Партія Регіонів. Натомість усі партії, які представлені у Верховній Раді України VIII
скликання – є квазіпартіями: партія «Блок Петра Порошенка», ПП «Народний фронт», ПП «Опозиційний
блок», ПП «Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, ВО «Батьківщина». Чому такі
результати? По-перше, більшість партій не мають постійного електорату (такого, який би підтримував
партію протягом 2 і більше виборчих процесів), оскільки самі партії не постійно беруть участь у виборах.
308 партій брали участь у виборах менше 2 раз, що становить 90% від усіх зареєстрованих. По-друге,
внутрішньопартійна комунікація в нас представлена вертикальною та централізованою системою при-
йняття рішень. По-третє, справді національних партій (що представлені на загальнодержавному рівні) у
нас представлено лише 6, що становить 1,7%.
Наразі, потрібно вказати причини переважання протопартій та квазіпартій на партійному полі Украї-
ни. Для того, щоб партія мала владу, їй потрібно отримати підтримку виборців під час виборчої кампанії.
Але участь у виборах вимагає залучення великих грошових ресурсів. Факторами подорожчання прове-
дення виборчих кампаній в Україні є залучення іноземних політтехнологів, аванси особам, які здатні за-
лучити адміністративний ресурс, «подарунки» виборцям, поточні видатки (агітація, техніка, утримання
виборчих штабів). Тому через «подорожчання» проведення передвиборчих кампаній, фінансування за
принципом «невеликі суми від прихильників партії» стає неможливим. І саме в такій ситуації олігархи
стають хорошим вирішенням. Це можливо через недосконалість українського законодавства. Відповід-
но до ЗУ «Про політичні партії» у ст. 14 прописані такі умови: «Політичні партії для здійснення своїх
статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші
засоби, набуття яких не забороняється законами України» [11]. Як бачимо, жодного слова про ліміти
щодо використання коштів та майна. Також в законодавстві не вказано на гроші, які можуть бути надані
партії від прихильників. Відсутність законодавчих лімітів витрат і внесків на виборчу кампанію, вимог
щодо розкриття інформації про джерела формування виборчих фондів призводить, з одного боку, до по-
силення впливу корпорацій на партійні фінанси, а відтак – корумпованості політики, а з другого – не дає
підстави виявити, які фінансово-промислові групи стоять за перемогою партії на виборах. В Україні за-
провадження звітності про внески і витрати на вибори в умовах відсутності органів, які б мали достатні
повноваження для перевірки повноти та правдивості відомостей, що містяться у фінансових звітах пар-
тій і кандидатів, а також браком адекватних санкцій за порушення, так і не призвело до підвищення рівня
відкритості партійних фінансів.
Отже, з’являється можливість для масових грошових вливань з боку олігархату. Такі можливості до-
зволяють «купляти» як окремих депутатів, так і цілі групи для просування «потрібних» законів, що своєю
чергою веде до впливу на прийняття рішень у Парламенті. Для достатньої кількості коштів, політична
партія зацікавлена в залучені нових членів та створенні представництв у більшості населених пунктах.
Натомість квазіпартіям не потрібно створювати розгалужену організаційну структура чи мати великий
партійний актив. Таким чином, брак обмежувальних та регулюючих норм у законодавстві сприяє існу-
ванню квазіпартій, на відміну від політичних партій, де саме прихильники та члени партії формують її
бюджет.
Політичні проекти, які з’являються від виборів до виборів, за підтримки олігархату (грошові вли-
вання, використання підконтрольних ЗМІ тощо) залишаються незмінними атрибутами українського по-
літичного життя. Таке існування квазіпартій можливе саме через прогалини в законодавстві. Лідери тієї
чи іншої партії, яка була зареєстрована раніше, продають її олігархам. Ті зі свого боку перейменовують
партію, змінюють програму, наймають іноземних PR-технологів для перемоги на виборах. В ретроспек-
тиві можемо побачити приклади таких проектів: 2006 р. – Народний блок Литвина, Віче; 2007 р. – Блок
Литвина, Блок КУЧМА; 2012 р. – Партія Наталії Королевської – «Україна Вперед!»; 2014 р. – Сильна
Україна, 5.10.

139
Наступним аспектом, який сприяє квазіпартійності в Україні, є переважання mélange-ідеології. Тобто
сучасні партійні ідеології поєднують ідеї, норми та цінності, характерні для різних політичних ідеоло-
гій. Це призводить до показовості прийнятої ідеології та невідповідності програмі партії. Відповідно до
індексу ідеологічної артикуляції (співвідношення показників ідеологічно-ціннісного змісту і декларатив-
ності політичних програм) в Україні лише 2% партій мають сформовану ідеологію (показник вище 0,5).
Показник індексу для ВО «Батьківщина» становить 0,34, що вказує на mélange-ідеологію. Яка ж перевага
для партії від цього? Це явний приклад catch-all party, яка задля об’єднання людей із різними поглядами
та цінностями має досить не чітку ідеологію. В майбутньому, вона мобілізовує своїх прихильників як
електорат на виборах. Найчастіше такі партії можна охарактеризувати толерантними та плюралістични-
ми. А після того, як партія пройшла в законодавчий орган, вона має можливість долучатися до коаліцій
будь-яких форматів. Тобто аспект ідеологічного плюралізму є необхідним для політичного виживання
квазіпартій.
Також потрібно звернути увагу на ще один критерій, який відрізняє квазіпартії від політичних і який, на
нашу думку, сприяє поширенню квазіпартій в Україні. Це внутрішньо-партійна комунікація. Як уже було
зазначено, у квазіпартії вибудована вертикаль прийняття та надходження політичних рішень із «Центру»
до партійних осередків із обмеженістю чи відсутністю можливості впливати на ці рішення осередками. Що
дає така комунікація для квазіпартії? Це додатковий контроль над партійцями та осередками. Це зменшує
можливість рекрутування нових лідерів із «низів», лідерів, які б підтримувалися осередками партії. У квазі-
партії один лідер, який приймає всі рішення і який веде партію на виборах. Чому це вигідно для керівників
партії? Адже більшість квазіпартій, як уже було сказано, направлені на існування саме як лідерські проек-
ти. А саме посилення впливу осередків та можливість делегувати «Центру» консультативні рішення цими
осередками, руйнує всю логіку існування квазіпартій як політичних проектів. Така комунікація забезпечує
незмінність лідера та консервує вплив «Центру» у внутрішньо-партійному прийнятті рішень.
Висновки. Розглянувши процес інституціоналізації політичних партій в Україні в окремий інститут,
було виявлено особливості, які впливали на цей процес. До них ми віднесли зміну партійної системи, по-
стійні зміни в законодавство, яке регулює діяльність політичних партій в Україні. Визначено, що процес
становлення інституту політичних партій в Україні ще не завершено.
Провівши кластерний аналіз, ми виявили такі результати: 8 партій належать за своєю організаційною
будовою до політичних партії, 51 партія – до квазіпартій і 281 партія – до протопартій. Нагадаємо, що
протопартії – тимчасові об’єднання, у яких переважає горизонтальна, висхідна, децентралізована вну-
трішньопартійна комунікація, немає ідеології, організаційної структури, мають локальний рівень націо-
налізації та тимчасовий електорат.
Основними причинами такого стану речей ми визначили те, що партії не беруть постійної участі у
виборах, не мають потужного організаційного представництва на місцях, мають недемократичну вну-
трішньопартійну комунікацію. По-перше, більшість партій не мають постійного електорату, оскільки
самі не постійно беруть участь у виборах. По-друге, внутрішньопартійна комунікація в нас представле-
на вертикальною та централізованою системою прийняття рішень. Саме зміни в зазначених критеріях
самими партіями (брати постійну участь у виборах, змінити внутрішньопартійну комунікацію на більш
демократичну та децентралізовану, створити потужну мережу партійних осередків в усіх адміністратив-
но-територіальних одиницях для виходу партії на національний рівень) змогли б пришвидшити перехід
українських партій до політичних партій за організаційною структурою.
1. Арендт Х. Истоки тоталитаризма [Текст] / Х. Арендт ; пер. с англ. И. Борисовой и др. ; под ред.
М. С. Ковалевой, Д. М. Носова. – М. : ЦентрКом, 1996.
2. Берк Е. (Burke E.) A Vindication of Natural Society [Text] / E. Burke. – Indianapolis, 1982.
3. ВасильєвЛ.Становлениеполитическихпартийипартии«новоготипа»[Текст]/Л.Васильев//Общественные
науки и современность, 2010. – № 2. – С. 114–125
4. Дюверже М. Политические партии. – М. : Академический проект; Королев; Парадигма, 2005. – С.18
5. Ісаєв Б, (Исаев Б.) Теория партий и партийных систем [Текст] / Б. Исаев. – М. : Аспект Пресс, 2008. – 172 с.
6. Констан Б. (Constant B.) Fragments d’une ouvrage abandonné sur la possibilité d’une constitution républicaine
dans un grand pays (1810) [Text] / B. Constant. – Aubier, 1991. – 259 p.
7. Корнієвський О. Квазiгромадськi об’єднання: деякі особливості та механізми запобігання деструктивній
діяльності [Текст] / О. Корнієвський // Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки : Наук. віс-
ник : зб. наук. праць / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Українська АН. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгома-
нова, 2010. – Вип. 31. – С. 394-401.
8. Ла Паломбара Дж. (La Palombara Ed. J.), Вайнер М. (Weiner М.) Political Parties and Political Development. –
Princeton, 1966. – Р. 424-428.
9. Партійна система України після парламентських виборів 2012 : ефективне число партій і місце в класифіка-
ції : Аналітична записка [Електронний ресурс] / Національний інститут стратегічних досліджень при Президен-
тові України. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1062/. – Заголовок з екрану.

140
10. Політичні партії [Електронний ресурс] / Державна реєстраційна служба України. – Режим доступу : http://
www.drsu.gov.ua/party. – Заголовок з екрану.
11. Про політичні партії в Україні : Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ (зі змінами) [Електронний
ресурс] / Верховна рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2365-14. – Заголовок з
екрану.
References:
1. Arendt H. The Origin of Totalitarianism. Moscow : CentrCom, 1996.
2. Burke E. A Vindication of Natural Society. Indianapolis, 1982.
3. Vasiliev L. [The formation o political parties and the party o the ‘new type’]. J. Soccial Science and Modernity.
2010;1(2):114-125.
4. Duverder M. Les partis politiques. Moscow : Paradigma, 2005.
5. Isaev B. [The theory of political parties and party systems]. Moscow, 2008.
6. Constant B. Fragments d’une ouvrage abandonné sur la possibilité d’une constitution républicaine dans un grand
pays (1810). Aubier, 1991.
7. Korniyevskii O. Корнієвський О. [Quasi Public associations, some of the features and mechanisms to prevent
destructive activities]. Hileia. 2010 ; 1(31):394-401.
8. La Palombara EdJ, Weiner М. Political Parties and Political Development. Princeton, 1966.
9. Partiyna systema Ukrainy pisla parlamentskych vyboriv 2012: efektyvne chyslo I misce v klasyfikacii : Analitychna
zapyska [Ukraine’s party system after the 2012 parliamentary elections, the effective number of parties and place in the
classification: Policy Brief]. Retrived from : http://www.niss.gov.ua/articles/1062/.
11. Political party. Retrived from : http://www.drsu.gov.ua/party.
12. Pro politychni partii v Ukraini : Zakon Ukrainy vid 5 kvitnia 2001 r. № 2365-ІІІ [On Political Parties in
Ukraine : Law of Ukraine on April 5, 2001 r. Number 2365-III]. Retrived from: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2365-14.

141
УДК 328 (4)
ЛЕБЕДЮК Віталій Миколайович,
кандидат наук із державного управління, доцент, Україна
ЛЕНИК Євгеній Володимирович,
бакалавр політології, Україна
РОЗПОДІЛ ВПЛИВУ МІЖ ФРАКЦІЯМИ ТА ГРУПАМИ
У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ 1979-2016 рр.
У статті розглянуто історію розвитку теорії та індексів розподілу влади.
Обраховано та пояснено індекс розподілу впливу Бенцафа для фракцій та груп у
Європейському парламенті в динаміці протягом 1979-2016 рр.
Ключові слова: розподіл впливу, Європарламент, індекс розподілу влади Бенца-
фа, виграшна коаліція, фракція.
Актуальність дослідження та постановка проблеми. Активний про-
цес інтеграції України до Європейського Союзу підштовхує дослідників
усе більше уваги зосереджувати на дослідженнях європейських політичних
питань: організації роботи органів влади, процесів прийняття та ухвалення
рішень, партійних та виборчих систем країн-членів Європейського Союзу.
Не менш важливим питанням постає дослідження процесу прийняття
колективних рішень у Європейському парламенті. Окрім формально визна-
чених процедур, існують і неформальні чинники впливу. Тобто для ґрунтов-
ного пояснення прийняття рішення не достатньо знати лише кількісний роз-
поділ депутатських мандатів серед фракцій. Важливо також мати дані про
розподіл впливу між фракціями.
У контексті цього і виникає потреба детального дослідження проблеми
розподілу впливу між фракціями та групами в Європейському парламенті.
Дослідження подібного характеру сприятимуть детальному вивченню яви-
ща розподілу впливу влади, розумінню реального «розташування сил», а
також можуть слугувати теоретичним та емпіричним підґрунтям для виро-
блення рекомендацій щодо розробки органами державної влади України відповідної політичної стратегії
поведінки задля успішної інтеграції до Європейського Союзу.
Аналіз останніх досліджень. Проблематикою розподілу впливу в органах колективного прийняття
рішень займались ряд вітчизняних та зарубіжних науковців. Так, наприклад, К. Херне та Х. Нурмі дослі-
джували питання розподілу впливу в раді міністрів Європейського Союзу різних періодів [2]. А. Соколо-
ва досліджувала розподіл впливу між фракціями та групами в російській Державній Думі 3-го скликання
[12]. Дослідженням розподілу впливу між фракціями та групами в тій же російській Державній Думі,
проте, вже за період із 1994–2003 роки, займалися такі російські дослідники як Ф. Алексеров, М. Благо-
вещенський, Г. Сатаров, А. Соколова, В. Якуба [1]. Дослідження Верховної Ради України I-VII скликань
проводили російська дослідниця В. Олейнік та український дослідник В. Лебедюк [13].
Формулювання мети. Метою роботи є дослідити та пояснити розподіл впливу між фракціями та гру-
пами у Європейському парламенті протягом 1979–2016 рр. Для реалізації цієї мети необхідно розв’язати
такі завдання:
1. Проаналізувати методологію дослідження розподілу впливу влади.
2. Обрахувати індекс розподілу впливу Бенцафа для фракцій та груп у Європейському парламенті про-
тягом 1979–2016 рр.
3. Проаналізувати динаміку зміни індексу розподілу влади Бенцафа для фракцій та груп у Євро-
пейському парламенті протягом 1979–2016 рр.
Емпірична основа дослідження складає інформацію про кількість депутатських мандатів у депу-
татських фракціях та групах Європейського парламенту з I по VII скликання.
Виклад основного матеріалу. У більшості колективних органах, зокрема і в представницьких орга-
нах, прийняття рішень відбувається шляхом голосування. В парламентах зазвичай депутати формують
фракції, які беруть безпосередню участь у прийнятті рішень. Головним і важливим аспектом діяльності
фракції є вплив цієї фракції на прийняття рішень у парламенті. Для прийняття рішення необхідно подо-
лати законодавчо закріплений бар’єр, або квоту. Досить часто в умовах багатопартійності парламенту,
фракціям доводиться об’єднуватись у коаліції, і виграшною, або правлячою буде та коаліція, яка зможе
мати необхідну або більшу кількість голосів для прийняття рішень. І не завжди частка голосів фракції

142
визначає її переважаючий вплив на прийняття рішень. Власне для цього й існують наукові розробки та
дослідження пояснення та з’ясування питання розподілу впливу між фракціями в будь-яких парламентах.
Використання та розробка кількісних методів у вивченні розподілу впливу між політичними гравцями
має понад 60-річну історію. Так, у 1954 році Л. Шеплі та М. Шубік перші розробили індекс, який давав
можливість досліджувати розподіл впливу між суб’єктами прийняття колективних рішень. Звісно, це
мало вагомий вплив, особливо в розвитку теорії ігор [11].
Проте справжній резонанс та вагомість цього питання вперше підняв Дж. Бенцаф, який у 1965 році
довів хибність думки про залежність між часткою голосів фракції в парламенті та її впливом, та вивів
свою формулу розрахунку цього впливу [11].
Дж. Бенцаф запропонував порядок оцінки впливу, який полягав в імовірнісному підході. Власне,
фракція буде впливовішою тоді, коли від її перебування в коаліції залежить можливість ефективного
функціонування коаліції, і фракція тим впливовіша чим у більшій кількості варіацій можливих об’єднань
фракцій, вона буде відігравати ключову роль.
Окрім вищезгаданих індексів Шеплі – Шубіка та індекса Бенцафа, існують ще індекси впливу Джон-
стона, Дігена – Пакела, Холлера – Пакела, Алексерова [11]. Серед класичних індексів обрахування впли-
ву вважається індекс Бенцафа та індекс Шеплі – Шубіка. У нашій статті буде використано індекс розпо-
ділу впливу Бенцафа, тому алгоритм його обрахунку варто розглянути детальніше.
Індекс Бенцафа ß(і) розраховується за такою формулою (1.1):
.)(
∑
=
j
j
i
b
b
iβ
(1.1),
bi – це кількість коаліцій, у яких фракція є ключовою,
∑j
jb – це сума всіх виграшних коаліцій для всіх фракцій [13].
Значення індексу Бенцафа коливається від 0 до 1, і є відносним значенням. Це означає, що в разі на-
явності певних обставин, що виключають можливість утворення коаліції між двома гравцями, то зміню-
ватиметься індекс Бенцафа для всіх гравців.
Сума всіх значень індексу для гравців дорівнює 1, і у випадку зменшення показника для одного грав-
ця, він збільшуватиметься для іншого, тобто між усіма гравцями є прямий взаємовплив.
Не вдаючись у детальний опис усіх згаданих методів дослідження розподілу влади (оскільки в дослі-
дженні буде використовуватись індекс розподілу впливу Бенцафа), все ж не можна оминути їхньої загаль-
ної характеристики. Власне, всі ці індекси мають подібну суть та принцип обрахунку впливу суб’єктів,
проте, відрізняються між собою лише за умовами наявних ситуацій.
Індекс Бенцафа та індекс Коулмана враховує ситуації за яких, лише і-та партія має ключову роль. Індек-
си Шеплі-Шубіка, Джонсона, Дігена-Пакела, Холера – Пакела, розраховується для випадків, коли всі грав-
ці є ключовими, або як у випадку з індексом Джонсона, враховують обидві особливості одночасно [11].
Розглянувши методологічну частину дослідження, варто перейти до аналізу наявних даних та обра-
хунку індексу розподілу впливу Бенцафа.
Отже, часові рамки дослідження з 1979 по 2016 рр. обрані для дослідження як часові рамки усіх чин-
них скликань Європейського парламенту. За винятком останнього вказаного періоду 2014-2016, це період
8-го скликання Європейського парламенту, яке триває і на сьогодні.
Результати обрахунку індексу розподілу впливу Бенцафа для фракцій та груп Європейського парламенту
1-го скликання станом на початок скликання у 1979 році виглядав так: (таблиця 1.1.) [3].
Таблиця 1.1
Розподіл впливу між групами та фракціями в Європейському парламенті станом на 1979 рік
Назва фракції/ групи Число місць Індекс Бенцафа
Група соціалістів 113 0,29
Група ЄНП 107 0,26
Європейські демократи 64 0,17
Комуністи 44 0,10
Ліберал-демократи 40 0,10
Група демократичний прогрес європейців 22 0,04
Група технічної координації 11 0,02
Позафракційні 9 0,02

143
Як бачимо, найбільший вплив серед усіх груп та фракцій мали три найбільш чисельні фракції: група
соціалістів, група європейської народної партії та група європейських демократів, відповідно для них
індекс розподілу впливу дорівнює 0,29; 0,26; та 0,17 відповідно, сума їх значень сукупно дорівнює 0,72,
тобто ці три групи мали найбільшу частку впливу на прийняття рішень. Група комуністів та група лібе-
рал-демократів мали значення показника індексу розподілу впливу Бенцафа, який для обох груп дорівню-
вав по 0,10, що при цьому не робить їх «сильним гравцем» під час прийняття політичних рішень. Решта
груп: група демократичного прогресу європейців, група технічної координації та група позафракційних
депутатів мали сумарний показник індексу Бенцафа, який дорівнював 0,08, тобто вплив цих трьох груп
був менший за кожну з двох вищеописаних, не зазначаючи вже про «трійку лідерів».
Новий склад Європарламенту обраний у 1984 році вніс певні зміни в розподіл впливу між фракціями.
Хоча все також домінуючими залишились три партії, а індекс розподілу впливу Бенцафа для фракцій
зазнав змін порівняно з попереднім скликанням, збільшення кількості груп у Європарламенті дещо роз-
порошило значення індексу серед малих груп (таблиця 1.2.) [4].
Таблиця 1.2
Назва фракції / групи Число місць Індекс Бенцафа
Комуністи 41 0,10
Ліберал-демократи 31 0,08
Група національних консерваторів 29 0,07
Група Arc-en-Ciel (технічної координації) 20 0,05
Група «Європейські права» 16 0,03
Можемо помітити, що покращили свої позиції група соціалістів, значення індексу для якої зріс із 0,29
у 1979 році до 0,31 у 1984. Друга за кількістю та за впливовістю група ЄНП, хоч і залишала за собою
«другу сходинку», та все ж погіршила свій показник індексу розподілу впливу Бенцафа з 0,26 у минулому
скликанні до 0,21 у скликанні 1984 року. Не обійшлось без втрат і у фракцій європейських демократів,
ліберал-демократів, які у 1979 році мали значення індексу Бенцафа, які дорівнювали 0,17 та 0,10 відпо-
відно, а вже у 1984 році ці показники знизились до 0,13 та 0,08 відповідно для кожної з груп. Стабільну
ситуацію показали група комуністів, група позафракційних депутатів, які зберегли значення індексу Бен-
цафа на тому ж рівні, що і минулого скликання. Серед «малих» груп свій вплив підвищила група техніч-
ної координації, 0,05 у 1984 проти 0,02 у попередньому скликання 1979 року.
Чергові вибори до Європейського парламенту відбулись у 1989 році та порядок розподілу впливу між
фракціями був таким (таблиця 1.3) [5].
Таблиця 1.3
Ліберал-демократи та реформатори 49 0,11
Зелені 30 0,06
Об’єднані європейські ліві 28 0,06
Группа національних консерваторів 20 0,05
Група «Європейські права» 17 0,04
Коаліція лівих 14 0,03
Група Arc-en-Ciel (технічної координації) 13 0,02
Результати обрахунку індексу розподілу впливу Бенцафа між групами та фракціями для даного скликан-
ня засвідчило переважання позиції групи соціалістів, показник індексу для якої, порівняно зі скликанням
1984 року, зріс і вже дорівнює 0,40 і показує, що ця група мала найбільший вплив під час вирішення всіх
питань, на відміну від решти груп, у яких такий показник знизився, порівняно з попереднім скликанням.

144
Такі втрати зазнали група ЄНП, європейські демократи (які втратили позицію «одного з лідерів» для
групи ліберал демократів).
Показовою є ситуація розподілу впливу між групою ЄНП та ліберал-демократів та реформаторів.
Частка місць групи ЄНП понад ніж у 2 рази перевищує частку місць групи ліберал-демократів та рефор-
маторів, та значення індексу Бенцафа для цих груп суттєво не відрізняються і дорівнюють 0,14 та 0,11
відповідно, що власне і підтверджує тезу про те, що вплив фракції чи групи в колективних органах не має
прямої залежності від частки її голосів. Решта груп мала показники індексу розподілу впливу Бенцафа,
які були менші за 0,10, а тому не мали вагомого впливу на прийняття рішень.
Після проведення чергових виборів у 1994 році ситуація з розподілом впливу між фракціями та група-
ми у Європейському парламенті виглядала так: (таблиця 1.4) [6].
Таблиця 1.4
Об’єднані європейські ліві 28 0,06
Сила Європи 27 0,06
Група національних консерваторів 26 0,06
Зелені 23 0,05
Альянс європейських радикалів 19 0,05
Група європейських націй 19 0,05
Значення індексу змінились для групи соціалістів та ліберал демократів, для яких значення індексу
Бенцафа зменшилось у порівнянні з минулим скликанням.
Водночас покращила свій показник група ЄНП, а також «малі» фракції, сукупний показник яких до-
рівнює 0,39, що означає розпорошення впливу від «великих» гравців до «малих» груп, що робить у су-
купності ці фракції серйозним гравцем під час прийняття рішень.
У новому складі Європейського парламенту відбулись певні зміни. Число фракцій у парламенті змен-
шилося до 8, на відміну від 10 у попередньому скликанні.
Тож станом на початок скликання у 1999 році розподіл впливу між групами Європейського парламен-
ту був таким: (таблиця 1.5) [7].
Таблиця 1.5
Група ЄНП та європейських демократів 233 0,38
Зелені – європейський вільний альянс 48 0,09
Об’єднані європейські ліві-північні зелені ліві 42 0,09
Союз за Європу націй 30 0,06
Група «Європадемократій та відмінностей» 16 0,05
Таке скликання Європейського парламенту кардинально змінило «розташування сил».
Тепер домінуючу роль займала група ЄНП та європейських демократів, які не лише чисельно пере-
важали інші фракції, але і суттєво збільшили свій показник індексу Бенцафа порівняно з попередніми ви-
борами з 0,15 у 1994 році до 0,38 у199, що очевидно вплинуло на зменшення цього показника для групи
соціалістів, яка більше ніж вдвічі втратила свої показники індексу Бенцафа.
Ліберал-демократи покращили свій показник із 0,10 до 0,11 у порівнянні з попереднім скликанням.
Укріпили свої позиції і «малі» групи, значення показників індексу Бенцафа для яких, зріс порівняно з
1994 роком, та створило ситуацію зміщення розподілу впливу від 3 основних гравців, до єдиного «ліде-
ра» та решти рівнозначних.
Нові вибори до Європейського парламенту у 2004 році суттєвих змін у розподілі впливу між групами
не принесли (таблиця 1.6) [8].

145
Таблиця 1.6
Група ЄНП та європейських демократів 268 0,39
Альянс лібералів і демократів за Європу 88 0,15
Група «Незалежність-демократія» 37 0,07
Союз за Європу націй 27 0,04
Повернення до ситуації «трьох лідерів впливу» відбулося з обранням нового скликання. Так група
ЄНП та європейських демократів зміцнила свій вплив. У групі альянсу лібералів та демократів за Європу
показник індексу Бенцафа збільшився з 0,11 у 1999 році до 0,15 у 2004 році. Зниження показників індексу
розподілу впливу Бенцафа відбулось у «малих» групах.
Як і у 1989 році у 2004 році відбувалася подібна нетипова ситуація з розподілом впливу між групою
соціалістів та групою альянсу лібералів та демократів за Європу. Попри вагому різницю в кількісному
складі груп, де група соціалістів мала 200 голосів, а група альянсу лібералів та демократів за Європу 88,
що більше ніж у двічі менше, розподіл впливу між цими групами був такий, що група соціалістів мала
показник індексу Бенцафа 0,17, а група альянсу лібералів та демократів за Європу мала показник цього ж
індексу 0,15, що не складає вагомої різниці під час розподілу впливу.
У новообраному скликанні Європейського парламенту 2009 року, розподіл впливу між групами не за-
знав істотних змін. Лише дещо покращила свої показники індексу розподілу впливу Бенцафа група ЄНП
з 0,39 у 2004 році до 0,42 у 2009 році та як і в попередніх двох скликаннях відігравала ключову роль у
прийнятті рішень, а також послабили свої позиції група прогресивного альянсу соціалістів та демократів,
і відповідно група альянсу лібералів та демократів за Європу.
Усе ж попри зміни значення індексу Бенцафа, ситуація домінування трьох найбільших груп залиша-
лась незмінною (таблиця 1.7) [9].
Таблиця 1.7
Прогресивний альянс соціалістів та демократів 184 0,15
Група консерваторів та реформістів 55 0,09
Група «Європа свободи та демократії» 32 0,04
Останні ж на цей час вибори до Європейського парламенту 2014 року, принесли вагомі корективи в
ситуацію в розподілі впливу між групами в Європейському парламенті (таблиця 1.8) [10].
Таблиця 1.8
Прогресивний альянс соціалістів та демократів 191 0,20
Група консерваторів та реформістів 70 0,11
Група «Європа свободи та демократії» 48 0,07

146
Global world : науковий альманах. vol. 2 (ІI), 2016
Як бачимо, у цьому скликанні свої «домінуючі» позиції суттєво послабила група єНП, індекс Бенцафа
для якої знизився з 0,42 у 2009 році до 0,30 у 2014 році. Водночас набрали ваги та впливу група соціаліс-
тів, показник індексу розподілу впливу Бенцафа для якої зріс з 0,15 у 2009 році до 0,20 у 2014 році. Як і
соціалісти, покращили своє значення індексу Бенцафа і група консерваторів та реформістів з 0,09 у 2009
році до 0,11 у 2014 році. «Малі» ж депутатські групи, які як бачимо мають рівний показник індексу 0,7.
Власне, окрім зміни чисельного складу груп, змін показників індексу розподілу впливу Бенцафа, від-
булось і переформатування розподілу впливу у європейському парламенті загалом. Від стану домінуван-
ня трьох найбільших фракцій, парламент перейшов до стану домінування тепер двох найбільших фрак-
цій, тобто укріпились позиції впливу у великих групах, сукупне значення індексу Бенцафа яких дорівнює
сукупному значенню індексу Бенцафа для решти 6 груп.
Наведений нижче графік динаміки зміни розподілу впливу між групами та фракціями в європей-
ському парламенті протягом 1979–2014 рр. (рис. 1.1) показує, що за такий тривали період кон’юнктура
європейського парламенту особливо не змінювалась. Домінуючі позиції в парламенті займали група соці-
алістів та група єНП, чимало «малих» груп, які також є постійними учасниками розподілу впливу в євро-
пейському парламенті, не відігравали важливої ролі. Лише в певні періоди, що чітко видно з графіку, група
європейських демократів та ліберал-демократів входили у «трійку» «монополістів влади» в парламенті.
Рис.1.1 Динаміка зміни розподілу впливу між групами та фракціями
в Європейському парламенті протягом 1979-2014 рр.
Висновки. Аналіз даних підтверджує основну мету розробки індексів розподілу влади, а саме те, що
розподіл впливу не завжди є тотожний розподілу мандатів між фракціями та групами.
Окрім того, ми бачимо, що протягом усіх 8 скликань європейського парламенту основну вагу в роз-
поділі влади мали 2-3 фракції, до 1994 року найбільший вплив мала фракція соціалістів, а після виборів
у 1999 році відбулися суттєві зміни і лідируючі позиції зайняла група єНП, і лише останні вибори дещо
під корегували систему розподілу влади.
Протягом усіх скликань у європейському парламенті було представлено не менше 8 фракцій, най-
більший вплив під час прийняття рішень усе одно мали 2-3 найбільші, що більш коректно висвітлює та
пояснює причини прийняття політичних рішень представницьким органом.
1. Alekserov F., Blagoveschenski N., Satarov G. Power distribution among groups and fractions in russian parliament
(1994 -2003) [Electronic resource] / [F. Alekserov, N. Blagoveschenski, G. Satarov etc]. – Accessed : http://www.lse.
ac.uk/CPNSS/research/projectsCurrentlyOnHold/VPP/VPPpdf/VPPpdf_wshop2004/Aleskerov.pdf.
2. Herne K. The Distribution of A Priori Voting Power in the EC Council of Ministers and the European Parliament
[Electronic resource] / K. Herne, N. Nurmi. – 1993. – Accessed : https://tidsskrift.dk/index.php/scandinavian_political_
studies/article/view/13209/25165.
3. Le Parlement Européen élu en 1979 [ressource électronique] –Accès aux ressources : http://www.europe-politique.
eu/elections-europeennes-1979.htm.

147
4. Le Parlement Européen élu en 1984 [Ressource électronique] –Accès aux ressources : http://www.europe-politique.
eu/elections-europeennes-1989.htm
10. Le Parlement Européen élu en 2014 [Ressource électronique] – Accès aux ressources : http://www.europe-
politique.eu/elections-europeennes-2014.htm.
11. Соколова А. Количественные методы оценки влияния участников при принятии коллективных реше-
ний [Электронный ресурс] / А. Соколова. – 2008. – Режим доступа к ресурсу : http://www.politeia.ru/content/pdf/
Politeia_Sokolova-2008-4.pdf.
12. Соколова А. Модель оценки реального влияния груп и фракций на примере Государственной Думы РФ
третьего созыва [Электронный ресурс] / А. Соколова. – 2011. – Режим доступа к ресурсу : http://dropdoc.ru/
doc/284997/polnyj-tekst.
13. Лебедюк В., Олійник В. Розподіл впливу між фракціями та групами у Верховній Раді України (1990-
2012) [Електронний ресурс] / В. Лебедюк, В. Олійник. – 2013. – Режим доступу до ресурсу : https://www.hse.ru/
data/2013/10/11/1281113337/WP7_2013_08-f.pdf.
References:
1. Alekserov F., Blagoveschenski N., Satarov G. Power distribution among groups and fractions in Russian parliament
(1994-2003). – Retrieved from : http://www.lse.ac.uk/CPNSS/research/projectsCurrentlyOnHold/VPP/VPPpdf/VPPpdf_
Wshop2004/Aleskerov.pdf.
2. Herne K. The Distribution of A Priori Voting Power in the EC Council of Ministers and the European Parliament. –
Retrieved from : https://tidsskrift.dk/index.php/scandinavian_political_studies/article/view/13209/25165.
3. Le Parlement européen élu en 1979 [The European Parliament elected in 1979] – Récupérée : http://www.europe-
11. Sokolova A. Quantitative methods for evaluating the impact of the participants in making collective decisions. –
Access mode : http://www.politeia.ru/content/pdf/Politeia_Sokolova-2008-4.pdf.
12. Sokolova A. Evaluation model of the real impact of groups and factions on the example of the third convocation
of the State Duma of Russian Federation. – Access mode : http://dropdoc.ru/doc/284997/polnyj-tekst.
13. Lebediuk V., Oliynyk V. The distribution of influence between factions and groups in the Parliament of Ukraine
(1990-2012). – Access mode : https://www.hse.ru/data/2013/10/11/1281113337/WP7_2013_08-f.pdf.

148
УДК 339.138:655.5 (477)
ОХРІМЕНКО Ганна Валеріївна,
кандидат історичних наук, Україна
КОЛОШВА Юлія Сергіївна,
бакалавр документознавства та інформаційної діяльності, Україна
ВИСТАВКОВО-ЯРМАРКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
У КНИГОВИДАВНИЧІЙ СФЕРІ В УКРАЇНІ:
МАРКЕТИНГОВО-КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ
У статті розкрито зміст основних понять виставково-ярмаркової діяльнос-
ті. Визначено основні маркетингові комунікації, які використовуються у вистав-
ковій діяльності книговидавничої справи. Досліджено особливості проведення
виставкових заходів у книговидавничій справі в Україні, здійснено аналіз викорис-
тання маркетингових комунікацій традиційної та віртуальної форм книжкових
виставок.
Ключові слова: виставково-ярмаркова діяльність, виставка, ярмарок, книго-
видавнича справа, видавництво, маркетингові комунікації, віртуальна виставка,
веб-сайт.
Актуальність роботи. У сучасних умовах розвитку суспільства зростає
роль та значення інтелектуального капіталу нації, підвищується цінність та
вартість знань. Основним джерелом нагромадження знань є книжкова про-
дукція. Книга як специфічний товар вимагає особливих підходів щодо про-
сування її на ринку для задоволення духовних й інформаційних потреб спо-
живачів.
Існує багато способів розповсюдження книжкової продукції, які виника-
ли в різні часи під впливом різних чинників. Але все ж одним із найефектив-
ніших та найпопулярніших таких інструментів, що дозволяє поєднати вели-
кі рекламні можливості та процес збуту видавничої продукції, є ярмарки та
виставки. Виставково-ярмаркова діяльність слугує каталізатором розвитку
книжкової справи у світі, надає можливість побачити стан справ, тенденції
та напрями розвитку книговидавництва.
На сьогодні існує вже досить велика кількість розробок із окремих аспектів поданої теми, але все ж
чіткого, системного, аналітичного дослідження книжкових ярмарків та виставок саме як способу популя-
ризації книжкової продукції ще не було зроблено, у цьому й полягає актуальність роботи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження та розкриття цієї теми було б неможливим
без використання вже набутих знань у таких галузях науки як: маркетинг у видавничій справі (зокрема
праць таких науковців як Я. Влодарчик, Б. Кузнєцов, М. Тимошик, П. Форсайт), виставкова діяльність –
С. Бєрдишев, Е. Добробабенко, Н. Добробабенко, В. Пекар, Л. Стровський. Зокрема, окремі теоретичні
та практичні аспекти проведення виставок-ярмарок знайшли своє відображення в працях таких учених
як А. Голіцин, Т. Лук’янець, О. Антонів. Однак варто зазначити, що в роботах як іноземних, так і вітчиз-
няних дослідників, подано лише окремі наукові результати з цієї теми. Усе це обумовлює необхідність
систематизації знань, здійснення цілісного дослідження особливостей маркетингових комунікацій ви-
ставково-ярмаркової діяльності, що використовуються для популяризації книжкової продукції.
Мета дослідження полягає у спробі дослідити стан і розвиток використання маркетингових комуні-
кацій у виставково-ярмарковій діяльності книговидавничої сфери в Україні.
Завдання:
• розкрити зміст основних понять виставково-ярмаркової діяльності у книговидавничій справі;
• визначити основні маркетингові комунікації у виставковій діяльності книговидавничої справи;
• здійснити порівняльний аналіз використання маркетингових комунікацій у діяльності традиційних
та віртуальних форм книжкових виставок;
• виявити перспективи використання маркетингових комунікацій у виставково-ярмарковій діяльності
книговидавничої справи в Україні.
Виклад основного матеріалу. Виставково-ярмаркова діяльність є одним із потужних інструментів
просування книжкової продукції у книговидавничій справі. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України «Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в Україні» 2007 року, виставково-яр-

149
маркова діяльність – це специфічна сфера діяльності, яка є невід’ємною складовою розвитку ринкових
процесів.
Основними заходами у сфері виставково-ярмаркової діяльності є виставки та ярмарки. У широкому
значенні виставка – це захід, пов’язаний із демонстрацією продукції, товарів і послуг, що полягає в їх
просуванні на внутрішній і зовнішній ринок із урахуванням його кон’юнктури [11].
Якщо ж говорити про виставку у книговидавничій справі, то можна дати таке визначення: виставка –
це публічна демонстрація книжкової продукції тим учасникам ринку, які в ній зацікавлені.
Ярмарок – «захід, безпосередньо пов’язаний із роздрібною або оптовою торгівлею, що проводиться
регулярно в певному місці та у визначений строк» [11]. Метою будь-якого ярмарку є представити товари
і, у кінцевому результаті, заключити вигідні торговельні договори, тобто отримати прибуток, а виставка,
своєю чергою, має на меті показ нових товарів та послуг, досягнень у такій галузі.
Варто також зазначити, що багато науковців-теоретиків та практиків не ідентифікують поняття «ви-
ставка» і «ярмарок», а використовують їх спільно як один інструмент маркетингових комунікацій.
Розглядаючи класифікацію виставок-ярмарків, науковець Т. Лук’янець виділяє такі основні критерії:
склад учасників і місце проведення, частота проведення, напрям роботи, вид пропозиції та попиту.
1. За складом учасників (експонентів) і місцем проведення виставки-ярмарки поділяються на: ре-
гіональні, міжрегіональні, національні та міжнародні. Також виставки-ярмарки можуть мати постійні та
змінні місця проведення.
2. За частотою проведення виділяють: періодичні, щорічні та сезонні виставки-ярмарки.
3. За напрямами роботи виставки-ярмарки поділяють на: торгові, інформативні, а також виставки-яр-
марки, що проводяться з метою розвитку комунікацій та встановлення контактів.
4. За видом пропозиції та попиту виставки-ярмарки бувають: універсальні, галузеві, багатогалузеві [8,
с. 254–256].
Із розвитком інформаційних технологій особливим видом виставково-ярмаркової діяльності стала
віртуальна виставка. Віртуальні книжкові виставки є новим явищем на інформаційному ринку. Під цим
поняттям фахівці розуміють і презентацію книг у форматі PowerPoint, і електронну виставку оцифро-
ваних видань, і повні цифрові авторські колекції творів. Але найчастіше термін «віртуальна книжкова
виставка» вживають, коли говорять про виставку, розміщену на сайті видавництв, бібліотек та інших
експонентів [4, с. 9].
Організація виставки (ярмарку), як і участь у ній, є серйозним проектом, тому для досягнення макси-
мального результату необхідно слідувати певним етапам роботи виставково-ярмаркової діяльності.
Зокрема, чимало вчених виділяють такі три класичні етапи організації виставкових заходів як: підго-
товка, проведення і після виставкова робота. Саме ці періоди роботи виставки (ярмарку) науковці О. Доб
робабенко і Н. Добробабенко називають «пірамідою виставки», зазначивши, що кожний організатор і
експонент повинні спочатку закласти фундамент, відпрацювати на стенді, а потім підбити підсумки і
зробити висновки [6, с. 13–14].
Поняття «комунікації у виставковій діяльності» у вузькому значенні означає безпосереднє спілкуван-
ня експонента і відвідувачів. У широкому ж значенні – це весь комплекс засобів маркетингових комуніка-
цій, що включає в себе різновиди реклами, PR-акції, стимулювання продажу, роботу зі ЗМІ, оформлення
стенду тощо. Тому, варто зазначити, що виставка (ярмарок) є інтегрованим засобом маркетингової полі-
тики підприємства, оскільки в ній поєднано всі вище згадані інструменти маркетингу.
Для того аби якнайкраще дослідити тему нашого наукового дослідження, було здійснено порівняль-
ний аналіз маркетингового інструментарію різних форм виставково-ярмаркової діяльності у книговидав-
ничій справі України. Для дослідження нами були обрані такі «традиційні» книжкові виставки-ярмарки
як: Форум видавців у Львові та міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». Серед віртуальних ви-
ставок ми виділили віртуальні виставки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та
Державної бібліотеки України для юнацтва.
Національна виставка-ярмарок «Форум видавців» – це найбільший український книжковий ярмарок,
який відбувається у Львові, щорічно у вересні, починаючи з 1994 року. Ініціатором та головним організа-
тором масового дійства є неприбуткова громадська організація «Форум видавців».
Аналізуючи діяльність книжкової виставки, варто відзначити, що за повідомленнями офіційних дже-
рел, у межах XXI Форуму видавців, що тривав у Львові з 10 до 14 вересня 2014 року, відбулася рекордна
кількість заходів – близько 1002. Зокрема з них 313 подій IX Львівського міжнародного літературного
фестивалю з фокусною темою «Століття змін. Століття боротьби. 1914-2014», 146 заходів Дитячої про-
грами, 16 заходів V Бібліотечного форуму, 23 заходи благодійної акції «Третій вік: задоволення від чи-
тання» [13].
У межах цих заходів відбувалися численні презентації книг, інформаційні семінари, відкриті лекції,
дискусії, майстер-класи за участі відомих людей. Наприклад, були проведені майстер-класи для бібліо-
текарів, де близько 300 фахівців у цій сфері могли не лише обмінятися власним досвідом, а й почути про
інновації таких країн, як Польща, США, Велика Британія та Хорватія. У межах проекту «Тарас Шевченко

150
у часі та просторі» відбулась презентація книги Григорія Грабовича «Шевченко, якого не знаємо», пре-
зентація збірки «Мій Шевченко», до якої увійшли твори сучасних українських письменників.
Почесне місце у програмі Форуму посіли також зустрічі з письменниками і відомими людьми, авто-
граф-сесії, літературні читання і різного роду розважальні заходи. На окрему увагу заслуговують такі
заходи як «Ніч поезії і музики», а також літературні читання стипендіатів програми Благодійного фонду
«Розвиток України». Для дітей однією із найзахопливіших подій став літературний квест, у ході якого ма-
ленькі книгомани вивчили танець із хореографами Центру сучасного танцю та провели флешмоб «Єдина
Україна».
Крім того, читачі мали чудову нагоду зустрітися та поспілкуватися із спеціальним гостем фестивалю
американським істориком Тімоті Снайдером та з іншими відомими як українськими, так і з зарубіжними
письменниками – Мартіном Поллаком, Міленком Єрґовичем, Теодорою Дімовою, Паволом Ранковим,
Катаржиною Тучковою та багатьма іншими.
За офіційними даними Інтернет-видання «ЛітАкцент» усього протягом XXI Форуму видавців відбу-
лося: 303 автограф-сесії, 308 презентацій книг, 98 авторських зустрічей, 34 дискусії, 25 майстер-класів,
41 поетичне читання, 21 круглий стіл, 14 тренінгів, 11 лекцій, 9 семінарів, 16 концертів, 9 кінопоказів, 7
театральних вистав, 7 воркшопів, 6 виставок [15].
Для заохочення відвідувачів придбати книгу, на Львівському форумі також проводилися різноманітні
акції, лотереї та вікторини як для дорослих, так і для дітей. Наприклад, у межах благодійної акції «Третій
вік: задоволення від читання» люди літнього віку безкоштовно відвідали книжковий ярмарок, а також
отримали купони на знижку у 20 гривень за придбану продукцію.
Щодо оформлення та дизайну виставкових площ, варто зазначити, що загалом кожний стенд на Фору-
мі був яскравим і винятковим. Більшість із них були оформлені різноманітними декоративними елемен-
тами, фірмовою символікою, власною рекламною продукцією. Також експонентами застосовувалися ці-
каві спеціальні, і навіть великоформатні дизайнерські конструкції. Так, наприклад, один із романів братів
Капранових продавали на площі перед Палацом мистецтв із «горбатого» запорожця.
Важливу роль у популяризації книжкової продукції та поширенні інформації про виставкові заходи
відіграє реклама. Рекламні заходи проводилися як перед Книжковим форумом у вигляді оголошень по
радіо, телебаченню, у друкованих ЗМІ, так і під час роботи виставки (програмки, буклети, прайс-листи,
каталоги, плакати). Зокрема, події XXI Форуму видавців у Львові висвітлювали 618 акредитованих жур-
налістів із 276 ЗМІ. Впродовж липня-вересня вийшло 1113 публікацій, присвячених Форумові видавців.
Журналістські матеріали продовжують виходити і надалі [12].
Варто відзначити, що Форум має власний офіційний web-сайт, на якому розміщується вся необхідна
інформація про заходи, які відбудуться, про учасників дійств, про авторів, про новинки в галузі книго-
видання. Крім того, Форум видавців має спеціально створені сторінки в соціальних мережах, таких як
«Facebook» і «ВКонтакте», через які і поширює інформацію про свою діяльність.
Також, варто зауважити, що відвідувачі Форуму мали змогу користуватися не лише друкованою про-
грамою заходів чи програмою на сайті, а й спеціальним мобільним додатком «withmyfriends», за допо-
могою якого вони могли відшукати необхідний захід і його учасників.
Ще однією з найпопулярніших традиційних книжкових виставок в Україні є Міжнародний фестиваль
«Книжковий Арсенал». Це щорічний проект Національного культурно-мистецького та музейного комп-
лексу «Мистецький Арсенал», який проводиться навесні в Києві, починаючи з 2010 року, і має на меті
розширення актуального культурного контексту для книговидання, популяризацію читання і підтримку
інтелектуальної, мистецької книги [16]. З 8 по 13 квітня 2014 року Книжковий Арсенал проводився вже
в четверте.
Аналізуючи діяльність виставки-ярмарку «Книжковий Арсенал», варто зазначити, що вона, так само
як і Форум видавців у Львові, використовує різноманітні виставкові маркетингові комунікації для попу-
ляризації книжкової продукції. Всього в рамках IV фестивалю «Книжковий Арсенал» відбулося понад
200 заходів, взяли участь понад 100 видавництв, 30 відомих письменників та літературних діячів із 10
країн [14].
У межах цих заходів відбувалися численні презентації (як нових видань, так і передпрем’єрні презен-
тації книг), лекції, круглі столи, дискусії про літературні тенденції та проблеми, що вималювались протя-
гом 2013-2014 років. Зокрема, свої книги презентували такі французькі письменники як: Давід Фонкінос,
П’єр Ассулін, Жерар де Кортанз.
Також відвідувачі мали змогу побувати на зустрічі з такими французькими письменниками і критика-
ми як Ерік Нолло, Юго Прадель, Патрісія Рєзніков, Ален Гіймоль. Серед українських літературних дія-
чів – Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Валентина Клименко, Юрій Володарський, Оксана Забужко, Рената
Кіндлерова та інші.
Варто зазначити, що на IV Книжковому Арсеналі відбувалися також покази фільмів і роликів, музичні
вечори. Наприклад, у рамках циклу музичних кіноперформансів «Коло дзиґи» відбувся кінопоказ фільму
«Сумка дипкур’єра» (реж. О. Довженко, 1927).

151
Зокрема, для дітей і підлітків були проведені такі заходи як: читання казок та віршів, дискусії дитячих
видавців, книжкові інсталяції, творчі майстер-класи і виставки дитячих ілюстраторів.
Крім того, проводились численні рекламні заходи. Інформація про діяльність книжкового фестивалю
поширювалась на радіо, телебаченні та безпосередньо через мережу Інтернет, оскільки Книжковий Ар-
сенал має власний web-сайт.
Віртуальна виставка є особливою формою виставково-ярмаркової діяльності і новим явищем на укра-
їнському ринку книговидавничої справи. Переважно віртуальні виставки використовують бібліотеки для
популяризації книжкового фонду. Тому для аналізу ми обрали віртуальні виставки, що проводяться На-
ціональною бібліотекою України імені В. І. Вернадського і Державною бібліотекою України для юнацтва.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського має власний web-сайт, на якому і розміщують
віртуальні виставки. Безпосередньо перехід до переліку віртуальних виставок здійснюється з першої
сторінки її web-сайту, знайшовши рубрику «Віртуальні виставки». Відкривши подану сторінку, можна
ознайомитись із їхнім переліком та обрати необхідну виставку.
Особливу увагу привертає виставка з нагоди дня народження Першого Президента України Л. М. Крав-
чука. На ній представлені 52 видання з дарчими написами відомому політику від різних авторів (Рис. 1).
Рис. 1. Скрін віртуальної виставки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
Слід зауважити, що ця виставка є чітко структурованою, що, своєю чергою, є зручним для сприй-
няття користувачем. Адже всі книги згруповані за розділами: «Історія», «Бізнес», «Політика», «Право»,
«Управління», «Військова справа», «Культура», «Релігія», «Педагогіка та освіта», «Психологія», «Сільсь
ке господарство», «Медицина», «Література», «Поезія», «Музика».
Загалом подорож виставкою розпочинається зі вступної статті, у якій розповідається про зміст самої
виставки, подається коротка біографія Л. Кравчука та його фото. Нижче подано перелік представлених
книг, які розбиті на розділи. Зокрема, кожна книга містить певні дані про видання: бібліографічні відо-
мості, анотації та обов’язково шифри фонду бібліотеки, де на цей час зберігається книга. Крім того, зліва
від даних про видання, ми можемо побачити обкладинки книг, що експонуються.
За такою ж структурою побудовані і віртуальні виставки в Державній бібліотеці України для юнацтва.
Наприклад, виставка бібліотеки «Родовід книги. Літературний календар 2014 року. Книги-ювіляри», що
представлена відділом літератури іноземними мовами, присвячена виданням, які мають ювілейні дати
від дня їх першої публікації. На ній представлені такі книги як: роман Даніеля Дефо «Робінзон Крузо»,
казки Джозефа Редьярда Кіплінга «Книга джунглів», роман Вальтера Скотта «Айвенго» (Рис. 2).

152
Рис. 2. Скрін віртуальної виставки Державної бібліотеки України для юнацтва
Аналізуючи діяльність виставки, слід акцентувати увагу на тому, що вона, так само як і виставка з
нагоди дня народження Першого Президента України Л. М. Кравчука, що проводилась Національною
бібліотекою України імені В. І. Вернадського, супроводжується вступними статтями та ілюстративним
матеріалом. Загалом кожне з видань містить загальні відомості про автора книги та її короткий зміст.
Серед ілюстративного ряду, який використовується, потрібно виділити декілька зображень обкладинок,
титульні сторінки й ілюстрації. Крім того, після кожної представленої книги подано бібліографічний
опис, а також шифр фонду бібліотеки. Цікавим є той факт, що вкінці цієї віртуальної виставки міститься
перелік сайтів, за допомогою яких читачі можуть отримати додаткову інформацію за темою заходу.
На основі проведеного аналізу маркетингового інструментарію традиційних та віртуальних форм ви-
ставково-ярмаркової діяльності у книговидавничій справі України, можна зробити висновки про доціль-
ність використання засобів маркетингових комунікацій у їхній діяльності.
Зокрема, проаналізувавши діяльність таких традиційних виставок як Форум видавців у Львові та
Книжковий Арсенал у Києві, варто зазначити, що вони послуговуються у своїй діяльності як візуальни-
ми, так і вербальними засобами взаємодії експонентів із різними групами громадськості на різних етапах
проведення виставкових заходів.
На етапі планування традиційних виставок основними маркетинговими комунікаціями є інформацій-
не рекламування споживачів про запланований захід та організація роботи зі ЗМІ. Тому на цій стадії
доречним та ефективним є такий комунікативний інструментарій як реклама. Основними різновидами
реклами, які експоненти використовують для поширення інформації про захід є зовнішня реклама (ре-
кламні вивіски, щити, біл-борди), реклама на радіо та телебаченні, реклама у друкованих ЗМІ (періодич-
них виданнях). Популярним засобом поширення інформації є також мережа Інтернет, що є важливим
комунікативним засобом у виставково-ярмарковій діяльності. Наприклад, виставки-ярмарки «Форум ви-
давців» та «Книжковий Арсенал» мають власний web-сайт, на якому розміщується вся необхідна інфор-
мація про заходи, які відбудуться, про учасників дійств тощо.
На етапі безпосереднього здійснення виставкової роботи арсенал комунікативних звернень значно
розширюється. Тут доцільно застосовувати такі засоби маркетингових комунікацій як: 1) оформлення
та реклама стенду; 2) друкована реклама (листівки, буклети, проспекти, брошури, прайс-листи, катало-
ги); 3) PR-акції (семінари, конференції, дискусії, круглі столи, автограф-сесії, майстер-класи, зустрічі з
відомими письменниками і діячами культури, музичні вечори, покази фільмів); 4) заходи зі стимулюван-

153
ня інтересу до пропозицій підприємства (лотереї, акції, вікторини); 5) робота зі ЗМІ (прес-конференції,
брифінг).
На завершальному етапі, для того аби закріпити позитивну думку про організацію-експонента, слід
використовувати різноманітні роздаткові матеріали. Це запрошення, візитки, листи з подякою про участь
у виставці, сувенірна продукція.
Щодо віртуальної форми виставково-ярмаркової діяльності, то як бачимо з порівняльного аналізу ви-
ставок Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та Державної бібліотеки України для
юнацтва, основною їх особливістю є те, що вони акцентують увагу саме на візуальні засоби взаємодії.
Тому основним маркетинговим інструментарієм є створення віртуального стенду за допомогою різнома-
нітних онлайн технологій, аудіовізуальних та флеш-технологій.
Аналізуючи діяльність даних віртуальних виставок, важливо зазначити, що важливими елементами,
які складають віртуальний стенд, є візуальний ряд та інформаційна наповненість. Візуальний ряд пред-
ставлений ілюстративним матеріалом (обкладинками книг, розворотами, ілюстраціями, картами, фото-
графіями). Текст, що супроводжує і розкриває візуальний ряд, складається з цитат, анотацій, біографіч-
них довідок та бібліографічних описів. Крім того, віртуальні виставки дають можливість звернутися до
інших ресурсів Інтернет з обраної теми. Яскравим прикладом цього є виставка з нагоди дня народження
Першого Президента України Л. М. Кравчука, що проводилась Національною бібліотекою України імені
В. І. Вернадського. Вкінці виставки міститься перелік сайтів, за допомогою яких читачі можуть отримати
додаткову інформацію за темою, можливість отримання електронної копії тощо.
Також відвідувачі віртуальних виставок здобувають можливість брати участь у конкурсах, оцінювати
стенди, які їм найбільше сподобалися, та залишати своє враження про них. Вони можуть продивлятися
як усіх учасників виставки, так і вибраних ними відповідно до заданих параметрів пошуку.
Варто зазначити, що віртуальні виставки є певним нововведенням у галузі виставково-ярмаркової ді-
яльності. В Україні, на жаль, віртуальні виставки ще не набули достатнього поширення. На сьогодні їх
активно використовують лише бібліотеки для популяризації книжкового фонду та наукові центри. Проте
не лише книжкові фонди можуть влаштовувати такі виставки, з метою надання інформації про видання
та заходи, що проводяться в бібліотеці, але й книжкові сервіси та видавництва в Україні в комерційних ці-
лях. Окрім того, основною характеристикою віртуальних виставок є спрощений процес організації участі
у виставці та менший обсяг витрат на неї. Адже активна діяльність у мережі Інтернет скорочує витрати
на інші види реклами. Натомість віртуальні виставки дають можливість залучити до неї необмежену
кількість відвідувачів та можливість цілодобового доступу до них.
Висновки з нашого дослідження. Отже, визначивши сутність виставково-ярмаркової діяльності,
зауважимо, що виставка-ярмарок є одним із ефективних інструментів просування книжкової продукції
на ринку. Це найкращий спосіб представити нові товари або послуги, знайти нові контакти, заключити
контракти, торговельні договори, заявити про компанію (видавництво) на ринку або ж вирішити будь-яке
інше завдання. Для задоволення цих цілей підприємства й отримання ефективних результатів, важливим
є дотримання чітких та послідовних етапів виставково-ярмаркової діяльності. Також виставку необхідно
розглядати як один із найбільш інтегрованих видів маркетингових комунікацій. Адже вона поєднує в
собі практично всі існуючі маркетингові інструменти: різновиди реклами, PR-акції, стимулювання збуту,
директ-маркетинг, мережу Інтернет, оформлення стенду тощо.
Здійснивши порівняльний аналіз маркетингового інструментарію різних форм виставково-ярмаркової
діяльності у книговидавничій справі України, можна зробити висновки, що Національна виставка-ярма-
рок «Форум видавців» і Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» уміло поєднують у собі різні
маркетингові комунікації. Адже окрім традиційних презентацій книг від видавництв і читань, дані ви-
ставки використовують і інші заходи, які популяризують книжкову продукцію і сприяють безпосередньо-
му спілкуванню експонентів. Тоді як віртуальні виставки є переважно однотипними, проте дозволяють
читачеві знайомитися з представленими на виставках документами у зручний для нього час без часових
та географічних обмежень.
Напрями подальших досліджень повинні бути спрямовані на вивчення саме маркетингових кому-
нікацій віртуальної форми виставково-ярмаркової діяльності як нового способу поширення книжкової
продукції.
1. Антонів О. Ефективність виставково-ярмаркової діяльності в процесі маркетингової комунікації [Текст] /
О. Антонів // Збірник наукових праць Львівської комерційної академії. – Львів : Львівська комерційна академія,
2011. – Вип. 13. – С. 49-51.
2. Бердышев С. Организация выставочной деятельности [Текст]: учеб. пособие для вузов / С. Бердышев. – 2-е
изд. – М. : Дашков и Ко, 2011. – 228 с.
3. Влодарчик Я. Маркетинг у видавничій справі – фантазія чи дійсність [Текст] / Я. Володарчик. – Л. : Каль-
варія, 2002. – 144 с.

154
4. Виставкова діяльність – інформаційне обличчя публічної бібліотеки [Текст]: метод. поради / КЗ «ОУНБ
ім. Тараса Шевченка» Черкас. обл. ради ; уклад. Т. Горда. – Черкаси : 2014. – 24 с.
5. Голіцин А. Сучасні тенденції маркетингових комунікацій на виставках та ярмарках [Текст] / А. Голіцин //
Формування ринкової економіки : міжвідомчий науковий збірник. – К. : КНЕУ, 2003. – Вип. 11 – С. 126–133.
6. Добробабенко Е. Выставка «под ключ». Готовые маркетинговые решения [Текст] / Е. Добробабенко, Н. До-
бробабенко. – СПб. : Питер, 2007. – 208 с. – (Серия «Готовые маркетинговые решения»).
7. Кузнецов Б. Экономика и организация издательской деятельности [Текст] : учебник для вузов / Б. Кузне-
цов. – М. : Астрель, 2006. – 319 с.
8. Лук’янець Т. Маркетингова політика комунікацій [Текст] : навч. посіб. / Т. Лук’янець. – 2-ге вид., доп. і пере-
роб. – К. : КНЕУ, 2003. – 524 с.
9. Пекар В. Основи виставкової діяльності [Текст] : навч. посіб. / В. Пекар. – К. : Євроіндекс, 2009. – 348 с.
10. Стровский Л. Основы выставочно-ярмарочной деятельности [Текст] : учеб. пособие для вузов / Л. Стров-
ский, Е. Фролова, Д. Стровский. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 288 с.
11. Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в Україні [Електронний ресурс] : постанова від
22 серпня 2007 р. № 1065/ Кабінет Міністрів України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1065-
2007. – Назва з екрану.
12. 21-ий Форум видавців підбиває підсумки своєї роботи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://
espreso.tv/news/2014/09/30/21_yy_forum_vydavciv_pidbyvaye_pidsumky_svoyeyi_roboty. – Назва з екрану.
13. Офіційний сайт «Форуму видавців» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bookforum.ua. – Назва
з екрану.
14. Офіційний сайт Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» [Електронний ресурс]. – Режим доступу
: http://artarsenal.in.ua/event127.html. – Назва з екрану.
15. Підсумки Форуму видавців: цифри [Електронний ресурс] // ЛітАкцент. – Режим доступу : http://litakcent.
com/2014/09/30/pidsumky-forumu-vydavciv-cyfry/. – Назва з екрану.
16. У Києві стартує фестиваль для любителів читання «Книжковий арсенал» [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://tsn.ua/kyiv/u-kiyevi-startuye-festival-dlya-lyubiteliv-chitannya-knizhkoviy-arsenal-343371.html. – На-
зва з екрану.
References:
1. Antoniv A. Effectiveness of exhibition and fair activities in the marketing communications [Text] / A. Antoniv //
Collection of scientific papers of the Lviv Commercial Academy. – Lviv : Lviv Commercial Academy, 2011. – №. 13. –
P. 49–51.
2. Berdyshev S. Organization of exhibition activities [Text] : studies. manual for high schools / S. Berdyshev. – 2nd
ed. – Moscow : Dashkov i Ko, 2011. – 228 p.
3. Vlodarchyk J. Marketing in Publishing – fantasy or reality [Text] / J. Vlodarchyk. – L. : Kalvariya, 2002. – 144 p.
4. Exhibition activity – information face public library [Text] method. advices / OUNB named after Taras Shevchen-
ko ; structure. T. Horda. – Cherkasy : 2014 – 24 p.
5. Golitsyn A. Modern trends in marketing communications at exhibitions and fairs [Text] / A. Golitsyn // Formation
of market economy : interdepartmental scientific journals. – K. : KNEU, 2003. – № 11 – P. 126–133.
6. Dobrobabenko E. «Turnkey» exhibition. Ready-made marketing solutions [Text] / E. Dobrobabenko,
N. Dobrobabenko. – St. Petersburg. : Peter, 2007. – 208 p. – («Ready-made marketing solutions» series).
7. Kuznetsov B. Economics and Organization of publishing activities [Text] : a textbook for high schools /
B. Kuznetsov. – M. : Astrel, 2006. – 319 p.
8. Lukyanets T. Marketing policy of communications [Text] training manual / T. Lukyanets. – 2nd ed., Ext. and
revised. – K. : KNEU, 2003. – 524 p.
9. Pekar V. Fundamentals of exhibition activity [Text] training manual / V. Pekar. – K. : Euroindex, 2009. – 348 p.
10. Strovsky L. Fundamentals of exhibition activity [Text]: studies. manual for high schools / L. Strovsky, E. Frolova,
D. Strovsky. – M. : UNITY-DANA, 2005. – 288 p.
11. On improvement of exhibition and fair activities in Ukraine [Electronic resource] : Resolution of 22 August 2007.
Number 1065 / Cabinet of Ministers of Ukraine. – Access : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1065-2007.
12. 21st Forum of Publishers sums up his work [Electronic resource]. –Access : http://espreso.tv/news/2014/09/30/21_
yy_forum_vydavciv_pidbyvaye_pidsumky_svoyeyi_roboty.
13. 21st Forum of Publishers sums up his work [Electronic resource]. –Access : http://espreso.tv/news/2014/09/30/21_
yy_forum_vydavciv_pidbyvaye_pidsumky_svoyeyi_roboty.
14. The official website of the International Festival «BookArsenal» [Electronic resource]. –Access : http://artarsenal.
in.ua/event127.html.
15. The results of the Forum of Publishers: figures [Electronic resource] // LitAktsent. – Access : http://litakcent.
com/2014/09/30/pidsumky-forumu-vydavciv-cyfry/.
16. In Kyiv will start the festival for lovers of reading «Book Arsenal» [Electronic resource]. – Access mode :http://
tsn.ua/kyiv/u-kiyevi-startuye-festival-dlya-lyubiteliv-chitannya-knizhkoviy-arsenal-343371.html.

155
УДК 070.16
ОХРІМЕНКО Ганна Валеріївна,
кандидат історичних наук, Україна
ЯКУБОВСЬКА Олена Василівна,
бакалавр документознавства та інформаційної діяльності, Україна
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОПАГАНДИСТСЬКОГО
МЕТОДУ «АНОНІМНИЙ АВТОРИТЕТ» У ДРУКОВАНИХ ЗМК
(НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ ПРЕСИ)
Визначено сутність поняття «пропаганда», зокрема акцентовано на інформа-
ційно-психологічній природі пропагандистського впливу, та подано характерис-
тику засобів масової комунікації як суб’єкта маніпуляції свідомістю споживача
інформації. Описано основний метод пропаганди «анонімний авторитет», який
активно використовується деякими журналістам для обґрунтування недосто-
вірної інформації. Подано результати інформаційного моніторингу російської та
польської преси на наявність випадків використання пропагандистського методу
«анонімний авторитет» авторами статей. Було доведено універсальний харак-
тер використання такого методу представниками обох закордонних друкованих
мас-медіа. Споживачеві інформації запропоновано рекoмендaції щодо захисту
від медійного пропагандистського впливу: перевіряти вказані посилання на дже-
рела щодо об’єктивності та достовірності інформації; нaмaгaтиcя виокремити
iнтенцiї aвтoрa статті тощо.
Ключові слова: пропаганда, метод «анонімний авторитет», друковані ЗМК,
джерело інформації.
Постановка проблеми. Становлення інформаційного суспільства при-
зводить до того, що обсяги інформації стрімко зростають. Однак системи
переробки та зберігання не можуть впоратися з величезними інформацій-
ними потоками, які надходять із екранів телевізорів, радіопрограм, газетних
статей. Людині вкрай важко критично оцінювати одержувану інформацію,
однак вона багато чого приймає на віру і користується тією інтерпретацією, яку нав’язують журналісти,
діячі культури та політики. Це є сприятливим середовищем для ведення пропагандистської діяльності.
Одним із таких каналів поширення пропаганди залишається преса. На жаль, друковані мас-медіа не
лише доводять до відома читача об’єктивну та достовірну інформацію, часто вони поширюють недосто-
вірні факти та відомості з метою змінити свідомість людини, її установки, погляди тощо. Інструментарій
пропаганди дозволяє завуалювати нав’язуванні думки за власні, представити посилання на неіндентифі-
ковані джерела задля надання більшої вагомості матеріалу та виданню загалом; змінити інформацію та
подати у вигідному забарвлені.
Специфіка використання різних методів пропаганди у друкованих засобах масової комунікації (ЗМК)
викликає значний iнтереc науковців у галузі пcиxoлoгiї, пoлiтoлoгiї, coцioлoгiї тoщo. Прoте ґрунтовних
та кoмплекcниx вітчизняних нaукoвиx рoзрoбoк із цієї проблематики все ж недocтaтньo.
Аналіз останніх досліджень. Нaдзвичaйнo вaжливим нaдбaнням у дocлiдженнi прoпaгaндистських
методів є нaукoвi напрацювання М. Киcельoвa [11], Г. Почепцова [8], В. Сороченка [10]. Ocoбливе
знaчення мaють прaцi польського дослідника Л. Войтасика [5], який нaмaгaєтьcя запевнити, що методи
пропаганди засновані за принципом переконання та українського вченого М. Кравчука [9], який розгля-
дає пропаганду як засіб становлення та трансформації масової свідомості за допомогою ЗМК.
Основна мета та завдання дослідження. Таким чином, основна мета наукового дослідження поля-
гає у виявленні специфіки використання пропагандистських методів у друкованих ЗМК, зокрема методу
«анонімний авторитет» на сторінках російської та польської преси.
Відповідно, ключовими завданнями є: 1) розглянути функціональні ролі друкованих ЗМК у викорис-
танні різних методів пропаганди; 2) розкрити сутність пропаганди та проаналізувати один із базових
методів пропагандистського впливу – «анонімний авторитет»; 3) виявити приклади використання пропа-
гандистського методу «анонімний авторитет» за матеріалами польських та російських друкованих ЗМК;
4) надати висновки та рекомендації щодо виявлення та протидії методу «анонімний авторитет».
Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасному суспільстві все більше домінує тенденція
до констатування преси як особливої системи зі своїми соціальними функціями: по-перше, як засобу
інформаційного обслуговування суспільства, задоволення його інформаційних потреб, а по-друге, преса

156
покликана виконувати життєво важливу функцію – сприяти громадянській злагоді, підтримувати соці-
альну рівновагу тощо.
Прихильники концепцій, які орієнтуються на процесах соціалізації ЗМК (Дж. Гербнер, К. Розенгрен)
запевняють, що ЗМК, зокрема і друковані, є могутнім засобом культивації в суспільстві деяких тем, сю-
жетів та уявлень [1, с. 337]. Винахідник концепції «холодних» та «гарячих» ЗМК, канадський дослідник
Г. Маклуен наполягав на контролюючій функції засобів масового взаємозв’язку, які забезпечують про-
грамування соціального порядку в «глобальному селищі», на яке перетворюється людська спільнота [2,
с. 85]. Французький соціолог та автор «мозаїчної» концепції мас-медійної культури А. Моль наголошує
на маніпулятивній функції ЗМК. На думку дослідника, мас-медіа не стільки сприяють раціональному
осмисленню інформації, скільки звертають увагу людини до логіки міфу, яка знімає суперечності і значно
спрощує образи світу. А це призводить до зростання примітивності та одномірності осягнення людиною
насправді складної та суперечливої реальності [1, с. 341].
Так, завдяки функціям соціалізації та контролю над масовою свідомістю, мас-медіа є вдалою платфор-
мою для використання різноманітних пропагандистських прийомів та методів впливу.
Термiн «пропаганда» походить від назви католицької організації Congregatiode Propaganda Fide (Кон-
грегація поширення віри), що була створена папою Григорієм ХV в 1622 році. Сам термін етимологічно
пов’язаний із латинським словом «propaganda» та дослівно перекладається – «віра, що підлягає поширен-
ню», від латинського propago – «поширюю» [3, с. 201].
Пропаганда має багато визначень, основними з яких є:
1) система діяльності, спрямована на поширення знань, художніх цінностей та іншої інформації з
метою формування певних поглядів, уявлень, емоційних станів, а також впливу на соціальну поведінку
людей;
2) засіб маніпуляції масовою свідомістю [4, с. 271].
Проаналізувавши такі визначення, можна зазначити, що структура пропаганди складається з таких
елементів: адресанта, інформації, адресата і його дії, які імпонують адресанту і викликані впливом отри-
маної інформації. У структурі пропагандистської діяльності ЗМК є джерелами, які направляють інфор-
мацію на емоційно-вольову сферу масової свідомості. Зміни в цій сфері спонукають адресата зробити
потрібні адресанту дії.
Пропаганда – це не тільки засіб інформаційно-психологічного впливу на емоційно-вольову сферу ма-
сової свідомості, а й специфічний інформаційний процес. Польський фахівець із пропаганди Л. Войта-
сик зазначає: «...пропаганда є специфічним інформаційним процесом. Відмінність пропаганди від інших
інформаційних процесів у інтерпретаційному й емоційно зафарбованому характері відомостей, що міс-
тяться в пропагандистському повідомленні» [5, с. 227]. І далі: «У пропагандистській комунікації повинні
функціонувати всі елементи пізнавального процесу. У ній має бути стимул, який сприймається людиною
і викликає в останнього відповідні відчуття і враження, які потім за допомогою мислення включається в
апарат пам’яті. Таким чином, інформування в ході пропаганди... повинно мати психологічну природу» [5,
с. 230]. Інформування в системі пропаганди має психологічну природу, у ній функціонують усі елементи
пізнавального процесу: сприйняття, емоції, мислення і пам’ять.
Українська дослідник М. Скуленко виділяє такі функції пропаганди:
1) ідеологічно-виховна (направлена на ідеологічний аспект виховання);
2) організаційна (слугує стимулом суспільних дій);
3) інформаційна (за допомогою ЗМК суспільство отримує політичну оцінку явищ в державі та закор-
доном, аналізує процеси та явища різних сфер діяльності);
4) регулятивна – виступає одним із регуляторів суспільного розвитку тощо [6, с. 26].
Oднaк, зaдля дocягнення запропонованих функцій неoбxiдний ефективний iнcтрументaрiй до якого
належать прийоми, ефекти, методи тощо.
Оcнoвним методом прoпaгaнди, який часто використовується в мас-медіа зaдля мaнiпуляцiї мacoвoю
cвiдoмicтю тa пoширення прoпaгaндиcтcькoї інформації є «анонімний авторитет». Цей термін ввів у на-
уковий обіг німецький філософ Еріх Фромм.
У своїй праці «Втеча від свободи» (1949) Е. Фромм виділяє 3 види влади: раціональну, ірраціональну
та анонімну [7]. Він стверджував, що людина у своєму житті не звертає значної уваги на анонімних авто-
ритетів, якими є «громадська думка» та «здоровий глузд», які настільки сильні тому, що ми готові діяти
так, як цього очікують інші, причому боїмося відрізнятися від них [7, с. 106]. Анонімна влада є ефектив-
нішою за відкриту, тому що ніхто не підозрює, що «анонімний авторитет» має прихований наказ, який
необхідно виконати [7, с. 107].
Інтерпретація Е. Фромма та сучасне визначення терміну «анонімний авторитет» позначає інформа-
цію, що посилалася на невідоме джерело та є засобом психологічної маніпуляції. Метод «анонімний
авторитет» відносять до «сірої» пропаганди, оскільки джерело є неідентифіковане й перевірити достовір-
ність інформації важно або неможливо [8, с. 47]. Авторитетом здебільшого можуть бути діячі культури,
політичні фігури, вчені тощо, проте конкретне ім’я чи найменування організації не зазначається, напри-

157
клад, «вчені рекомендують». Посилання в матеріалах на анонімні авторитети додає більшої вагомості та
солідності матеріалу, але в більшості випадків є елементом пропагандистського впливу або прихованої
реклами.
Відповідно, якщо джерело неідентифіковане, журналіст не несе жодної відповідальності за власний
інформаційний продукт, тому цей метод часто використовується в журналістських матеріалах, оскільки
власну інтерпретацію можна завуалювати під думку експертів, науковців тощо.
Посилання на невідомі джерела не є здебільшого провиною лише журналістів. Оскільки редакційна
політика деяких мас-медіа як правило вимагає такі посилання. Словосполучення наближенні до анонім-
них не означають, що журналіст насправді отримав коментар експерта, а тому часто це породжує недові-
ру не тільки до окремих каналів чи газет, а й до мас-медіа загалом [9,с. 63].
Метод «Анонімний авторитет» має декілька модифікацій:
1. «Звернення до авторитету». Метод передбачає конкретне ім’я особи на яку посилаються у своєму
матеріалі, однак достовірність того, що саме названий авторитет висловився, думав, відчував тощо саме
так, як зазначено в матеріалі чи висловленні, перевірити неможливо. Під час використання методу «звер-
нення до авторитету» варто подавати точну, некориговану цитату, тому що так можна зрозуміти контекст
і правильно інтерпретувати твердження.
2. «Звернення до некомпетентного авторитету». Специфіка цього методу полягає в тому, що названий
орган до якого звертаються та посилаються на нього в матеріалі не відповідає його компетенції, а зна-
чить, не може забезпечити достовірність інформації.
3. «Перекручування реального авторитету». Зазвичай цей метод використовують, коли потрібно дис-
кредитувати особу в очах інших людей або суспільства. Особливість методу полягає в тому, що береться
цитата особи й певним чином редагується у власних інтересах задля дискредитації. Також це може бути
цитата вирвана з контексту або декілька цитат, що суперечать одна одній [10].
Задля виявлення методу «Анонімний авторитет» було здійснено моніторинг польської газети «Gazeta
Wyborcza» [12], що є сучасним щоденним польським політичним виданням та російської щоденної по-
літичної газети «Коммерсант» [13]. Оскільки російська газета «Коммерсант» менша за обсягами (налічує
16 сторінок), аніж польська – «Gazeta Wyborcza» (32 сторінки), було здійснено моніторинг одного ви-
пуску «Gazeta Wyborcza» (20 жовтня 2014, №244.8275) та двох випусків газети «Коммерсант» №144 (20
жовтня 2014) та №145 (21 жовтня 2014), щоб обсяги інформації обох газет були пропорційними.
На сторінках польської газети «Gazeta Wyborcza» було виявлено такі випадки використання мето-
ду «Анонімний авторитет»: prawica krytykuje (праве об’єднання критикує), satyrycy twierdżą (сатирики
стверджують), prawicowi felietoniści uważają (праві фейлетоністи вважають), demonstranty wymagają (де-
монстранти вимагають), polityki pszyznali (політики визнали), ministry zytwierdzą (міністри стверджу-
ють), tłumaczą twórcy (пояснюють митці), media twierdżą (медіа стверджують).
У матеріалі Андрія Кубліка (Аndryeja Kublika) «Gazowy kompromis czy propagandowa gra» («Газовий
компроміс чи пропагандистська гра») наявна модифікація методу «Анонімний авторитет» – «перекручу-
вання реального авторитету». Ключовим елементом матеріалу автор робить фразу «gasprom potwierdzał»
(«Газпром підтвердив»). Хоча джерело інформації відоме, однак, невідомо хто конкретно (директор,
прес-секретар, працівник) надав журналісту інформацію, оскільки про це в матеріалі замовчується.
Метод «Анонімний авторитет» найбільше було зафіксовано у матеріалі, що стосувався подій спорту:
piłkarze zobaczyli (футболісти побачили), trenerzy twierdzi (тренери стверджують), krytyki piłkarze mółi
(критики футболістів говорять), władz klubu mółi (керівництво клубу говорить) [12].
«Gazeta Wyborcza» містить у своїх матеріалах метод «Анонімний авторитет», що незначною мірою ви-
користовувався майже у всіх рубриках газети. Проте, важливо зауважити, що значний масив інформації
на шпальтах газети не був спотворений цим методом. Більшість матеріалу мали посилання на першо-
джерела (осіб, організацій), що містили інформацію про ім’я та прізвище (або найменування, якщо це
організація), посаду, походження тощо. Тобто, конкретно зазначалося джерело, а тому достовірність ін-
формації було перевірити не важко. До текстового матеріалу додавалися фото, графіки, таблиці, діаграми
тощо. Можна зробити висновок, що газета зорієнтована на те, щоб читач зумів легше та краще зрозуміти
інформацію подану в газеті.
Російська газета «Коммерсант» містить на своїх шпальтах матеріал різної тематичної спрямованості.
Здійснюючи моніторинг газети, було виявлено пропагандистський метод «Анонімний авторитет», що не-
одноразово застосовувався у деяких матеріалах. Найбільшу кількість фраз, що ідентифікують анонімний
авторитет було знайдено в рубриках: «В мире» («У світі»), «Политика» («Політика»), «Смена власти»
(«Зміна влади»).
У рубриці «В мире» виявлено такі посилання на анонімний авторитет: «Один из соратников убеждал»
(стаття «Танцы на грани стрельбы»), «европейские лидеры воздержались», «пояснил источник», «собе-
седник с российской стороны пояснил» (стаття «Европа предложила сделать ставку»).
У рубриці «Политика» також ідентифіковано анонімний авторитет, що представлений такими поси-
ланнями на невідоме джерело: «Профсоюзные лидеры напоминают» (стаття «Г. Зюганов договорился до

158
диктатуры пролетариата»), «По словам источника в Генштабе» (стаття «Перевооружение Крыма дошло
до Америки»).
Використання анонімного авторитету в представленні інформації можна розглядати по-різному. По-
перше, вище перераховані статті містять авторитет, що звичайно додає ваги та солідності як матеріалу,
так і виданню загалом. По-друге, таке використання авторитетних, але неідентифікованих джерел може
додавати сумнів щодо об’єктивності інформації зазначеного джерела.
Ще однією рубрикою, що містить значну кількість методу «Анонімний авторитет» лише в одному
інформаційному продукті є «Смена власти». До анонімного джерела належать такі фрази, що безпосеред-
ньо належать до методу «Анонімний авторитет»: «отмечает источник», «по словам экспертов», «отмечает
собеседник», «по словам источника близького к мэрии», «депутаты и эксперты указывают», «источник
уверяет», «сказал источник» (стаття «Москва не сразу построилась») [13].
Загалом інформаційна картина газети «Коммерсант» містить текстову, графічно-візуальну інформа-
цію, що безумовно полегшує сприйняття інформації. Проте, змістова частина матеріалу наповнена відсо-
тковими значеннями, що здавалося б є показником того, що журналісти мають відповідну інформацію та
добре розуміються в ній. Хоча, стверджувати про це однозначно є неправильно, тому що така інформація
здебільшого подавалася у вигляді таких фраз «близько 50% активів», «понад 7% учасників» тощо. Це
також свідчить про намагання маніпулювати думкою та свідомістю читача.
Таким чином, у російській газеті використання методу «Анонімний авторитет» кількісно перевищує
використання в польській газеті. Найбільше посилань відбуваються на невідоме джерело, що є близьким
до певної особи, організації, установи тощо. Відповідно рівень об’єктивності та достовірності поданої
інформації є низьким.
Висновки та перспективи подальших розвідок. У результатні аналізу предмету наукового дослі-
дження варто виокремити такі узагальнення: 1) прoпaгaндa в ЗМК має конкретно визначену мету, ціль та
завдання: вони не є універсальними, тому що пропагандист у ролі особи, групи осіб чи держави визначає
ці складові залежно від бажаного результату; 2) сучасні журналісти досить ефективно використовують
метод «Анонімний авторитет» задля дезінформації та пропагандистського впливу на аудиторію. Зазвичай
посилання на неіснуючий авторитет додає інформації солідності та переконливості, а сам журналіст не
несе ніякої відповідальності; 3) існує низка важливих рекoмендaцiй, якi вaртo взяти дo увaги читачам
друкованих ЗМК – а) звертaти увaгу на джерела, що можуть вказуватися в матеріалі та фaктaж пові-
домлення; б) нaмaгaтиcя виокремити iнтенцiї aвтoрa; в) пам’ятати, що посилання «експерти радять»,
«політики стверджують», «науковці повідомляють» є маніпулятивною та пропагандистською інформа-
цією, оскільки авторитети не є ідентифіковані й такі посилання часто є неправдивими. Дoтримaння циx
рекoмендaцiй дoзвoлить виявити тa певнoю мiрoю прoтидiяти пропагандистському методу «Анонімний
авторитет»; зберегти влacнi думки, пoгляди, перекoнaння та cиcтему цiннocтей.
1. Макеєв С. О. Сучасні концепції масової комунікації // Соціологія : навч. посіб. / за ред. С. О. Макеєв. – 3-тє
вид., стер. – К. : Знання, 2005. – С. 320–356.
2. Маклюэн М. Понимание медиа / М. Маклюэн. – М. – Жуковский : Канон–Пресс–Ц, 2003. – 464 с.
3. Інформаційна безпека держави у контексті протидії інформаційним війнам : навч. посібн. // за заг. ред.
В. Б. Толубка. – К. : НАОУ, 2004. – 315 с.
4. Социологический энциклопедический словарь / редак.-составитель академик РАН Г. В. Осипов. – М. : НОР-
МА, 2000. – 398 с.
5. Войтасик Л. Использование психологии в системе пропаганды / Л. Войтасик // Реклама : внушение и мани-
пуляция. Медиа-ориентированный подход. – Самара : Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2001. – 280 с.
6. Скуленко М. И. Журналистика и пропаганда / М. И. Скуленко. – К. : Вища школа, 1987. – 341 с.
7. Фромм Э. Бегство от свободы / Э. Фромм ; пер. Г. Ф. Швейник // Два аспекта свободы для современного
человека. – М. : «АСТ» , 2011 – 175 с.
8. Пoчепцoв Г. Г. Прoпaгaндa и кoнтрпрoпaгaндa / Г. Г. Пoчепцoв. – М. : Центр, 2004. – 452 c.
9. Кравчук М. Політична пропаганда як засіб становлення і трансформації політичних режимів / М. А. Крав-
чук. – Луцьк, 2005. – 181 с.
10. Сороченко В. Энциклопедия методов пропаганды [Электронный ресурс] / В. Сороченко // Как нас
обрабатывают СМИ, политики и реклама. – 25.09.2014. – Режим доступа : http://psyfactor.org/propagandal.htm. –
Дата доступа: 10.10.2015.
11. Киcелев М. В. Пcиxoлoгичеcкие acпекты прoпaгaнды [Электрoнный реcурc] / М. В. Киcелев –
18.08.2011. – Режим дocтупa : httр://рsyfactor.org/рroрaganda5.htm. – Дата доступа: 11.10.2015.
12. «Gazeta Wyborcza» : ogólnopolski dziennik społeczno-polityczny wydawany / redaktor A. Michnik. – Warszawa,
2014. – №244.8275.
13. Коммерсант : рос. ежедн. общественно-политическая газета / глав. ред. С. Яковлев. – Москва, 2014. –
№ 190/П (5463); №190/П (5464).

159
Reference:
1. Makeew S. O. Modern concepts of mass communication / S. O. Makeew // Sociology : textbook / Ed. by
S. O. Makeєv. – Kyiv : Znannja, 2005. – P. 320–356.
2. McLuhan M. Understanding Media / M. McLuhan. – Moscow – Zhukovsky : Canon C-Press, 2003. – 464 p.
3. Information security of state in the context of combating information warfare: textbook / Ed. by V.B. Tolubka. –
Kyiv : NAOU, 2004. – 315 p.
4. Sociological Encyclopedic Dictionary / Ed. by G. V. Osipov. – Moscow : NORMA, 2000. – 398 p.
5. Vojtasik L. The use of psychology in the propaganda / L. Vojtasik // Advertisement : suggestion and manipulation.
Media-oriented approach. – Samara : Izdatel’skij Dom «BAHRAH-M», 2001. – 280 p.
6. Skulenko M. I. Journalism and propaganda / M. I. Sk

Global world 2_2006

More Related Content

What's hot

Similar to Global world 2_2006

More from Serhiy Shturkhetskyy

Global world 2_2006