Бібліографічна пам’ятка
до 145-річчя від дня народження Миколи Скрипника. Його яскравий образ цілісної особистості, людини незвичайної і трагічної долі нікого не залишає байдужим.
маркіян шашкевич – будитель народного духу в галичиніТетяна Гавриленко
Висвітлює величну постать М.Шашкевича як реформатора, що підніс народну мову до гідності і культурних мов і започаткував нову літературну добу на Галичині.
Буття на межі. До 125-річчя від дня народження Варвари Чередниченкоestet13
Ім’я Варвари Чередниченко сьогодні мало відоме читачам, хоча вона була однією з найцікавіших письменниць нашої літератури 20-х – 40-х років ХХ століття. Педагог, публіцист, перекладач з осетинської та грузинської мов, Варвара Чередниченко лишила по собі цікавий мистецький доробок: статті про майстрів слова, п’єси, казки, оповідання, роман «За плугом», кілька історико-біографічних оповідань і повістей, незакінчений історичний роман «Фастів» та, на жаль, теж незавершений роман «Молодість Григорія Сковороди».
Звертаючись до історії, Варвара Чередниченко віддавала перевагу темам, які до неї в українській літературі ніхто або майже ніхто не розкривав і не досліджував.
Не все, що задумала письменниця вдалося їй звершити, але вона залишила яскравий слід в українській літературі XX століття.
Бібліографічна пам’ятка
до 145-річчя від дня народження Миколи Скрипника. Його яскравий образ цілісної особистості, людини незвичайної і трагічної долі нікого не залишає байдужим.
маркіян шашкевич – будитель народного духу в галичиніТетяна Гавриленко
Висвітлює величну постать М.Шашкевича як реформатора, що підніс народну мову до гідності і культурних мов і започаткував нову літературну добу на Галичині.
Буття на межі. До 125-річчя від дня народження Варвари Чередниченкоestet13
Ім’я Варвари Чередниченко сьогодні мало відоме читачам, хоча вона була однією з найцікавіших письменниць нашої літератури 20-х – 40-х років ХХ століття. Педагог, публіцист, перекладач з осетинської та грузинської мов, Варвара Чередниченко лишила по собі цікавий мистецький доробок: статті про майстрів слова, п’єси, казки, оповідання, роман «За плугом», кілька історико-біографічних оповідань і повістей, незакінчений історичний роман «Фастів» та, на жаль, теж незавершений роман «Молодість Григорія Сковороди».
Звертаючись до історії, Варвара Чередниченко віддавала перевагу темам, які до неї в українській літературі ніхто або майже ніхто не розкривав і не досліджував.
Не все, що задумала письменниця вдалося їй звершити, але вона залишила яскравий слід в українській літературі XX століття.
«В.Б. Антонович як засновник першої української історичної школи»
Мельник Назар – студент 112 класса
(научный руководитель: к.и.н., доцент кафедры ГД Дмитриева В.В.)
Козацька обитель над Сулою : Спасо-Преображенський Мгарський монастир : од К...Дарницька Книгиня
Історико-краєзнавчий нарис «Козацька обитель над Сулою : Спасо-Преображенський Мгарський монастир» присвячено унікальній пам’ятці духовності, історії та архітектури, одному із найдревніших монастирів нашої країни, який відразу від часу заснування протягом усього свого існування відігравав визначну роль у духовному житті України.
Довго ім'я цієї людини було заборонено з ідеологічних міркувань, а пам'ять про нього, його тріумф і трагедію була майже стерта. Йдеться про видатного політичного та громадського діяча, правника, публіциста, ідеолога та лідера самостійницької течії українського руху кінця ХІХ – початку ХХ ст., автора славнозвісної брошури «Самостійна Україна», борця за незалежність – Миколу Івановича Міхновського.
До Дня Хрещення Київської Русі-України працівники відділу рідкісних і цінних видань підготували віртуальну виставку «Кириличні стародруки у фонді відділу рідкісних і цінних видань».
На репрезентованій виставці представлені богослужбові книги XVII–ХVIII ст. Кириличні стародруки посідають особливе місце в історії та культурі України. Вони є цінними об’єктами для дослідження духовності нашого народу, його мови, літератури, мистецтва, світського і церковного права та писемної культури.
Наявні у відділі РіЦ видання кириличного друку є важливою частиною національного культурного надбання.
Запрошуємо до перегляду!
Україна має надзвичайно багату історію книгодрукування та прекрасні видавничі традиції. Українські стародруки відзначаються винятковою різноманітністю та індивідуальними прикметами оздоблення. Поява книгодрукування – значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості. Провідними центрами вітчизняного кириличного книговидання були Київ, Львів, Почаїв, Чернігів, Унів. Видання кириличного друку є важливою частиною національного культурного надбання.
У фонді відділу рідкісних і цінних видань зберігаються українські стародруки XVII–XVIII століть, які побачили світ у друкарнях Львівського братства, Києво-Печерської лаври та Почаївського Успенського монастиря чину оо. василіан.
Запрошуємо до перегляду!
До Всеукраїнського дня бібліотек відділ рідкісних і цінних видань підготував віртуальну виставку «Фонд відділу рідкісних і цінних видань: історична доля та сучасний стан», яка ознайомлює з унікальними книжковими багатствами Вінницької ОУНБ. За 22 роки існування підрозділу, що був створений у 2000 р., фахівцям вдалося здійснити чимало книгознавчих досліджень, створити наукові колекції, цифрові копії книг, взяти участь у міжнародних і всеукраїнських конференціях, опублікувати каталоги та надавати потрібну інформацію науковцям й іншим категоріям користувачів. Сподіваємося, що матеріали, представлені у форматі віртуальної виставки, будуть корисними та пізнавальними.
Запрошуємо до перегляду!
«В.Б. Антонович як засновник першої української історичної школи»
Мельник Назар – студент 112 класса
(научный руководитель: к.и.н., доцент кафедры ГД Дмитриева В.В.)
Козацька обитель над Сулою : Спасо-Преображенський Мгарський монастир : од К...Дарницька Книгиня
Історико-краєзнавчий нарис «Козацька обитель над Сулою : Спасо-Преображенський Мгарський монастир» присвячено унікальній пам’ятці духовності, історії та архітектури, одному із найдревніших монастирів нашої країни, який відразу від часу заснування протягом усього свого існування відігравав визначну роль у духовному житті України.
Довго ім'я цієї людини було заборонено з ідеологічних міркувань, а пам'ять про нього, його тріумф і трагедію була майже стерта. Йдеться про видатного політичного та громадського діяча, правника, публіциста, ідеолога та лідера самостійницької течії українського руху кінця ХІХ – початку ХХ ст., автора славнозвісної брошури «Самостійна Україна», борця за незалежність – Миколу Івановича Міхновського.
До Дня Хрещення Київської Русі-України працівники відділу рідкісних і цінних видань підготували віртуальну виставку «Кириличні стародруки у фонді відділу рідкісних і цінних видань».
На репрезентованій виставці представлені богослужбові книги XVII–ХVIII ст. Кириличні стародруки посідають особливе місце в історії та культурі України. Вони є цінними об’єктами для дослідження духовності нашого народу, його мови, літератури, мистецтва, світського і церковного права та писемної культури.
Наявні у відділі РіЦ видання кириличного друку є важливою частиною національного культурного надбання.
Запрошуємо до перегляду!
Україна має надзвичайно багату історію книгодрукування та прекрасні видавничі традиції. Українські стародруки відзначаються винятковою різноманітністю та індивідуальними прикметами оздоблення. Поява книгодрукування – значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості. Провідними центрами вітчизняного кириличного книговидання були Київ, Львів, Почаїв, Чернігів, Унів. Видання кириличного друку є важливою частиною національного культурного надбання.
У фонді відділу рідкісних і цінних видань зберігаються українські стародруки XVII–XVIII століть, які побачили світ у друкарнях Львівського братства, Києво-Печерської лаври та Почаївського Успенського монастиря чину оо. василіан.
Запрошуємо до перегляду!
До Всеукраїнського дня бібліотек відділ рідкісних і цінних видань підготував віртуальну виставку «Фонд відділу рідкісних і цінних видань: історична доля та сучасний стан», яка ознайомлює з унікальними книжковими багатствами Вінницької ОУНБ. За 22 роки існування підрозділу, що був створений у 2000 р., фахівцям вдалося здійснити чимало книгознавчих досліджень, створити наукові колекції, цифрові копії книг, взяти участь у міжнародних і всеукраїнських конференціях, опублікувати каталоги та надавати потрібну інформацію науковцям й іншим категоріям користувачів. Сподіваємося, що матеріали, представлені у форматі віртуальної виставки, будуть корисними та пізнавальними.
Запрошуємо до перегляду!
XVIII століття – блискучий етап у розвитку українського книгодрукування. Надбанням скарбниці української культури стали пам’ятники писемності, які є важливим і цінним джерелом для пізнання історії народу, його мови, літератури, образотворчого мистецтва. До Дня слов’янської писемності і культури працівники відділу рідкісних і цінних видань підготували віртуальну виставку «Львівське Євангеліє 1722 року», на якій представлено видання Євангелія, друкованого Львівським Успенським Ставропігійським братством і яке є важливою частиною національного культурного надбання.
Зарошуємо до перегляду!
З поступовим просуванням друкарської справи із Заходу на Схід могутнім видавничим осередком початку XVII століття став Київ, зокрема його Києво-Печерська друкарня. Тут створювалися на віки справжні шедеври книжкового мистецтва, звідси ширилося на весь світ мудре й виважене друковане слово, увінчане його талановитими творцями – засновником Єлисеєм Плетенецьким, українськими культурними та церковними діячами, провідними вченими, письменниками, талановитими художниками, граверами, друкарями.
Книговидавничу діяльність друкарні презентує віртуальна виставка «Друкарське мистецтво Києво-Печерської лаври».
Іінформаційно-бібліографічний список літератури присвячено одному з найвідоміших українських художників-реалістів Антону Манастирському. З ранньої молодості, художник займався і графікою, головним чином, журнальною та книжковою ілюстрацією. Довгі роки робота у видавництві була для нього майже єдиним засобом до існування. Більшість цих творів – ілюстрації дитячої літератури.
Згідно з Указом Президента Володимира Зеленського відтепер щорічно 9 травня в Україні відзначатимуть День Європи спільно з державами Європейського Союзу.
З нагоди свята відділ рідкісних і цінних видань підготував віртуальну виставку «Книгодрукування в Європі 200 років тому», в якій використані унікальні документи з фонду ВОУНБ ім. В. Отамановського.
З нагоди ювілею Великого Кобзаря до уваги користувачів пропонується віртуальна виставка творів Т. Г. Шевченка та публікацій про нього з фондів наукової бібліотеки ЧНУ.
2. • Друка́рня — поліграфічне підприємство, на
якому виготовляють друковану продукцію
(книги, газети, журнали, плакати тощо).
3. В Україні перша друкарня в середині 15 ст.
Збереглися документи, відкриті тільки в
останні роки, що у 1460 році львівський
міщанин Степан Драпан подарував свою
друкарню львівському Онуфріївському
монастирю. Це перша з відомих згадок про
друкарство в Україні і Львові зокрема.
Уявний портрет першодрукаря Степана
Драпана у майстерні створений сьогодні в
рамках проекту «Українці у світі».
4. Друга з відомих в Україні друкарень
заснована у 1573 році Іваном Федоровичем
у Львові. Пізніше почали діяти Острозька
друкарня, Києво-Печерська друкарня та
інші.
5. Острозька друкарня — найдавніший після
Львова осередок друкарства на українських
теренах. Заснована Іваном Федоровичем з
ініціативи й на кошти князя Костянтина
Острозького у 1577—1579 роках.
6. Бурхливого розвитку друкарська справа
набула на початку XVII ст. Друкарні
поділялись на стаціонарні, пересувні,
братські, церковні, приватні, а з кінця XVIII
ст. - громадські. Кожна з друкарень зробила
свій внесок у поширення книжкової справи.
У Галичині, крім Львівської, з’явилися
друкарні в Рогатині, Крилосі, Угорцях, Уневі,
Перемишлі. На Волині засновано друкарні в
Луцьку, Почаєві, Дермані, Константанові,
Крем´янці, Житомирі. Львівська братська
друкарня, що мала привілеї на виняткове
право друкувати книжки, в XVII видавала ст.
букварі накладами 600 - 2000, а на початку
XVIII ст. - по 6 -7 тис. примірників. У зв’язку із
збільшенням освічених людей зростав
попит і на іншу друковану продукцію.
Почаївські та львівські видання мали гарне
графічне оформлення.
7. Незрівнянно довговічнішими виявилися дві
найбільші українські друкарні — Львівського
братства і Києво-Печерської лаври. Перша
діяла як братська з 1591 до 1788 рр., після
чого перейшла до Ставропігійського
інституту; її безпосереднім продовжувачем
стала навчальна майстерня поліграфічної
школи на Руській вулиці. Заснована в 1616
p., Київська лаврська друкарня працювала
три сторіччя. Після закриття Києво-
Печерської лаври її приміщення і
обладнання до 1941 р. використовувалося
друкарнею Академії наук України; нині в її
будинку Музей книги і друкарства України.
8. Львівська братська друкарня до 1648 р.
видрукувала не менш як 36 книг обсягом
2842 арк., лаврська — не менш як 72 книги
обсягом 3765 арк. Вказані числа є
мінімальними, тому що ряд книг, особливо
малого формату й обсягу, до нас не дійшли.
9. Київ відіграв важливу роль у поширенні
книгодрукарства, розвитку мистецтва
оформлення книг, поліграфічної техніки. У
20-х роках XVII ст. у Києві на Подолі діяли дві
приватні друкарні: близько 1624 — 1628 рр.
— Тимофія Олександровича Вербицького,
близько 1627 — 1631 рр. — Спиридона
Соболя. Вербицький, який називав себе
обивателем київським і одночасно
товаришем Війська Запорозького,
надрукував два видання Часослова(1625,
1626), Псалтир(1628), Буквар(1627).
Спиридон Соболь, який походив з
білоруського Могильова і деякий час був
викладачем Київської братської школи. Для
публікації Лимонаря він використав
найстарший церковнослов’янський
переклад в редакції, виправленій 1522 р. у
Росії Досифеєм Топорковим; окремі місця
були уточнені за латинським перекладом з
видань А. Ліппомано (друкувались у Венеції
1558 р. і вдруге в Кельні 1583 р.) або X.
Росвельда (друкувалося в Антверпені 1615,
в Ліоні 1617 р.).
10. XVIII століття є блискучим етапом у розвитку
українського книгодруку, пов’язаного з
першими кириличними виданнями
Швайпольта Фіоля у Кракові, досягненнями
львівських та острозьких друкарів ,
визначними здобутками, насамперед, у
науковому та богослужебному
книговиданні, адже упродовж цього періоду
українці були визнаними лідерами
слов’янського світу в галузі
книгодрукування.