«Коли перший дитячий крик був почутий у Вифлиємській конюшні і в руках у Марії та Йосипа опинилася «зморщена» та все ще покрита слизом та кров’ю дитина, всесвіт прийшов до свого ПЕРЕЛОМНОГО МОМЕНТУ. Народження Христа у світ це – нова точка відліку історії людства. Вперше за всю історію, Бога і Творця Всесвіту, Якого до теперішнього моменту люди могли тільки чути, можна було побачити, до Нього можна було доторкнутися! Все ким Він був в той момент помістилося у людську плоть… доступну, рухому, вразливу. І так було протягом всього його життя! Але ми люди часто надаємо перевагу НЕВИДИМОМУ, ВІДДАЛЕНОМУ Богу. Нам часто складно миритися з Богом, який живе у плоті, який реальний і який прямо тут – поруч з нами. Нам простіше сперечатися про принципи, доктрини, догми та наші уявлення про Бога ніж почути коли Він звертається до нас, як звичайна людина. Звертається і до чогось закликає, пропонує щось змінити. Більшості з нас було б точно простіше – ТРИМАТИ БОГА НА ВІДСТАНІ, ЗВЕРТАТИСЯ ДО НЬОГО ЧЕРЕЗ ФОРМАЛЬНІ ЗУСТРІЧІ ТА АТРИБУТИ, ВИКОНУВАТИ ЙОГО ВИМОГИ ПРАВЕДНОСТІ В НАШОМУ ОДЯЗІ, ТОМУ ЯК МИ СЕБЕ ВЕДЕМО ЧИ ПОСМІХАЄМОСЯ, В ТОМУ СКІЛЬКИ ГРОШЕЙ МИ ДАЄМО НА БЛАГОДІЙНІСТЬ і тд., але ніколи не доходити до рівня нашого серця і не робити реальних змін тут і сьогодні. Ми б так хотіли…. Принаймні більшість з нас. Але Бог не збудував цей світ так як нам хочеться. Ісус, як Цар Царів прийшов цей світ не таким як нам би хотілося