1. 17 червня 2013 року
Поспішайте!
Триває передплата на газету
Передплатна вартість
(індекс – 61071)
6 місяців – 54 грн. 60 коп.
3 місяці – 27 грн. 30 коп.
1 місяць – 9 грн. 10 коп.
Відомча передплата
(індекс 41264)
на півроку – 100 грн.
Залишайтеся
з «Черкаським краєм»!
сьогодні в номері
стор.2
Канівському
району —
всього
лиш 90
стор.3
Потрібні
гроші?
Позичте
в пошти
стор.3
Хто очолить
філармонію,
вирішить
сесія
Ціна 75 коп.
п’ятниця
7 червня
2013 року
№46
(19772)
Перша обласна громадсько-політична газета
Журналістську
майстерність оцінено:
«Черкаський край»
— серед кращих
ЗМІ області
стор.5
Нічийний
котлован
під
вікнами
Сергій Тулуб,
голова
облдержадміністрації,
вручає диплом
переможця творчого
конкурсу в номінації
«Черкащина
для людей»
в.о. головного
редактора
«Черкаського краю»
Тетяні Калиновській.
стор.2
“Пантера
мужських
сердець”
стор.6
2. 7 червня 2013 року2 Панорама
Заборонили нічні
походеньки дітей
П
резидент України Віктор Януко-
вич підписав закон про заборо-
ну перебування неповнолітніх у
розважальних закладах в нічний час,
підписавши відповідний закон № 243-
VІІ. Ним забороняється дітям віком до
16-ти років з 22.00 до 6.00 перебувати
у закладах, в яких проводиться діяль-
ність у сфері розваг, та закладах гро-
мадського харчування, якщо їх не су-
проводжує принаймні один з батьків чи
інший законний представник дитини.
Порушення закону тягне за со-
бою накладення штрафу на посадо-
вих осіб підприємств, установ, органі-
зацій, власників підприємств, суб’єктів
підприємницької діяльності від 20 до
50 неоподатковуваних мінімумів дохо-
дів громадян.
країнські новиниУ
езонансР
Президент України Віктор
Янукович направив до Верхо-
вної Ради щорічне послання.
Воно оприлюднене на сайті
Президента. Послання на 576
сторінках і складається з чо-
тирьох розділів.
nnn
Міністерство доходів і зборів
готове відкласти запроваджен-
ня штрафів для підприємців,
які досі не встановили касові
апарати. Про це повідомив ке-
рівник відомства Олександр
Клименко. Проте відмовляти-
ся від цієї системи у Міністер-
стві не збираються.
nnn
Середня вартість оренди одно-
трикімнатних квартир у Ки-
єві за останній місяць зросла
до 715 доларів на місяць. Най-
дешевший Дарницький район,
де середня ціна оренди однокім-
натної квартири 448 доларів,
а найдорожчий — Печерський:
729 доларів на місяць, — за-
значається у повідомленні SV
Development.
nnn
Міністерство освіти і науки
України дозволило вишам при-
ймати абітурієнтів на другий
курс з початку 2013 навчально-
го року. Про це йдеться в наказі
Міносвіти № 502 від 14 травня
2013 р. Прийом здійснюється
на вакантні місця ліцензовано-
го обсягу відповідного напряму
підготовки (спеціальності) на
конкурсній основі.
nnn
Управління адмінбудинками
Управління справами Апара-
ту Верховної Ради України 28
травня за результатами тен-
деру уклало угоду з ТОВ «ТД
«Світлотехніка» на постачання
лампочок на 169 тис. грн. Про
це повідомляють «Наші гроші»
з посиланням на «Вісник дер-
жавних закупівель». Придбано
майже 16 тис. лампочок різних
видів. Найдорожчою виявились
метало-галогенові «Osram» по-
тужністю 2 кВт – 1 902 грн за
штуку.
nnn
В Ахметова поквапились запев-
нити, що послуги Укртелекому
не здорожчають: про те, що при-
дбання компанії «Укртелеком»
фінансово-промисловою групою
«Сістем Кепітал менеджмент»
не призведе до зростання тари-
фів компанії написав керуючий
директор SCM Advisors — до-
чірньої компанії СКМ у Велико-
британії Ілля Архипов у корпо-
ративному блозі.
ідзнакаВ
Г
олова облдержадміністрації, Ге-
рой України Сергій Тулуб вру-
чив почесні нагороди перемож-
цям обласного творчого конкурсу. З
поміж кращих фахівців пера і мікро-
фона перше місце у номінації «Черка-
щина для людей» отримала редакція
«Черкаського краю».
Одразу два представники нашого
видання — заступник головного редак-
тора Роман Кирей та журналістка Ган-
на Немченко визнані переможцями у
номінації «Кращий журналіст року».
Почесну грамоту обласної ради
вручено талановитому фотокореспон-
денту «Черкаського краю» Олегу Гані-
ну за професійність та особливий по-
гляд об’єктива.
За своєчасне та об’єктивне ви-
світлення діяльності податкової служ-
би редакція газети «Черкаський край»
нагороджена подякою Міністерства
доходів і зборів України.
Професійною спілкою журналістів
«Черкаський край» названо кращим
серед обласних ЗМІ у розслідуван-
нях. За підсумками щорічного твор-
чого конкурсу «Прометей» обласної
організації НСЖУ у номінації «Журна-
лістські розслідування», як і торік, пе-
реміг завідувач відділу нашої газети
Володимир Лимаренко-Полянський.
З нагоди професійного свята — Дня журналіста України – пред-
ставники мас-медіа Черкащини отримали чимало вітань, відзнак
та нагород. Серед кращих називали і обласну громадсько-політичну
газету «Черкаський край».
Журналістську майстерність оцінено:
«Черкаський край» — серед кращих ЗМІ області
Бізнес-проект
уманського
студента:
Втілюй
і збагачуйся
Студент Уманського на-
ціонального університету
садівництва Павло Богачик
нещодавно став лауреатом
всеукраїнського конкурсу
бізнес-проектів.
К
онкурс «Новий старт. Сценарії
майбутнього» започаткувала
громадська організація «Сту-
дентська республіка». Його учас-
никами були 60 вихованців універ-
ситетів та академій з усієї України.
Павло розробив бізнес-проект
тваринницького комплексу: повний
цикл виробництва свинини, з ви-
користанням енергозберігаючих
технологій і виробництвом додат-
кового продукту — біогазу, як аль-
тернативного виду палива. Проект
уманчанина здобув найвищу оцінку
експертної ради і приніс абсолют-
ну перемогу автору.
На одному з етапів конкурсу
фахівці менеджменту та психоло-
гії проводили з учасниками діло-
ві командні ігри. Групи учасників
мали розробити стратегію розвит
ку народного господарства Укра-
їни до 2050-го року. Команда, у
складі якої був Павло, запропону-
вала вісім варіантів стратегії, ідеї
чотирьох з них належать Павлу
Богачику.
Ольга ДАНИЛЕНКО
оваціїН
П
ривітати канівчан
з ювілеєм завіта-
ло багато почес-
них гостей — заступник
голови облдержадміні-
страції Анатолій Іваш-
кевич, народний депу-
тат України Олександр
Кузьмук, депутат облас-
ної ради Станіслав Лу-
ценко й інші.
Урочисті заходи, які
проходили в міському
будинку культури, по-
чалися з демонстрації
фільму «Моя земля —
життя мого колиска…»,
знятого аматорським ко-
лективом училища куль-
тури і мистецтв, в якому
показали усі віхи історії
району, від першої істо-
ричної згадки у літопи-
сах до сучасного етапу.
Привітав канівчан зі
святом заступник го-
лови облдержадміні-
страції Анатолій Івашке-
вич. Від голови обласної
державної адміністрації
Сергія Тулуба Анатолій
Григорович вручив го-
динники ветеранам різ-
них сфер району — Ка-
терині Сутьормі, Ользі
Яровець, Василю Яро-
шенку, які тривалий час
трудилися на ниві освіти
району, Анатолію Гро-
хольському та Валентині
Бондаренко, які працю-
вали в управліннях рай-
держадміністрації, Петру
Потужньому та Михайлу
Бреусу, ветеранам хлі-
боробської парці, Івану
Белименку, багаторічно-
му головному редактору
газети «Дніпрова зірка».
Голова районної ради
Михайло Бала виконав
почесну місію, делего-
вану йому депутатами
районної ради — вручив
посвідчення про присво-
єння почесного грома-
дянина Канівщини де-
путату восьми скликань
Плисюку Володимиру
Пилиповичу, а ветера-
нів праці Івана Поліщука,
Ольгу Слупську та Євге-
нію Ямкову нагородили
почесною грамотою Ка-
нівської районної ради.
Цього ж дня було під-
ведено підсумки район-
ного огляду-конкурсу
«Таланти твої, Канівщи-
но». За рішенням журі,
перемогу здобули Сте-
панецький, Сушківський
сільські будинки культу-
ри та Павлівський сіль-
ський клуб.
Після урочистої час-
тини творчий доробок
продемонстрували ху-
дожні колективи відді-
лу культури, Канівського
училища культури і мис-
тецтв, сільських будин-
ків культури.
Наш кор.
вілейЮ
Канівському району –
всього лиш 90Канівський район відзначив 90 років з часу
свого заснування. 7 березня 1923 року, згід-
но з постановою Всеукраїнського централь-
ного виконавчого комітету, відповідно до
адміністративно-територіального поділу
Київської і Полтавської губерній, утворено
Канівський район.
ФотоОлегаГаніна
Тетяна Калиновська, Роман Кирей
та Ганна Немченко (Шквар) з нагородами.
Володимир
Лимаренко.
Олег Ганін.
3. 37 червня 2013 року Панорама
У четвер на півдні Туреччини в
ході протестів загинув поліцей-
ський. Мустафа Сарі став чет-
вертою жертвою заворушень з
кінця минулого тижня. Він помер
від отриманих травм після падін-
ня з п’ятиметрового моста в про-
вінції Адана при розгоні натовпу.
По всій Туреччині тривають анти-
урядові виступи проти ісламізації
Туреччини та втручання влади в
життя простих громадян.
nnn
Таємнепідземнемісто,дежилипо-
над 200 нелегальних в’єтнамських
мігрантів, виявила у Москві полі-
ція. Люди облаштувались у ста-
рому бомбосховищі під колишнім
ринком. Тут були навіть кіноте-
атр, кафе, казино, птахоферма
та швацька фабрика: на ній —
виробництво підробок під відомі
світові бренди.
nnn
ЄС не проти співпраці України з
Митним союзом, але хоче, щоб
вона не заважала угоді про асоці-
ацію. Про це заявив представник
Європейської служби зовнішніх
дій Девід О’Салліван.
nnn
Російський тележурналіст Євген
Кисельов, який останніми роками
працює в Україні, звернувся до
Президента Віктора Януковича з
проханням про отримання україн-
ського громадянства. Російський
журналіст Євген Кисельов нині
очолює «Національні інформацій-
ні системи» – компанію, яка виро-
бляє новинні програми для україн-
ського телеканалу «Інтер».
nnn
Рейніс Тукішс, радник зі зв’язків
з громадськістю міністра освіти
і науки Латвії В’ячеслава Домб-
ровського, звільнився з посади че-
рез те, що Домбровський у своїй
роботі для спілкування викорис-
товує російську. «Я дуже лібе-
ральна людина, але навіть мені
трохи некомфортно», — сказав
екс-радник журналістам.
овини світуН
Л а б о р а т о р і ї
комунальних за-
кладів охорони
здоров’я пови-
нні приймати усіх
громадян і робити
звичайні аналізи
безкоштовно.
Віктор Беззубенко,
перший заступник
міського голови Черкас
итатаЦ
óðéîçÊ
Дендропарк
обіцяють через
кожні 50 років
Т
ривалий час відлякувала жите-
лів Звенигородки заліснена зе-
мельна ділянка, яка в планах
міста значилася дендропарком іме-
ні Т.Г.Шевченка. Облаштовуючи її до
150-річчя від дня народження Кобзаря,
тут мали створити місце дозвілля зве-
нигородчан з водоймищами й атракці-
онами. Та роботи відкладалися.
І лише нинішнього року, готуючись
до відзначення 200-річного ювілею ду-
ховного батька нації, районне началь-
ство згадало про цю місцину. Понад мі-
сяць працівники райдержадміністрації
та її відділів, районної ради у вихідні дні
власноруч вирубували хащі. До робо-
ти залучили також лісників, дорожни-
ків, комунальників.
Та от конкретна дата створення
дендропарку так і не відома.
Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Звенигородський «Меркурій»
виборов «бронзу» в іспанії
Європейська федерація футболу запросила звенигородський
футбольний клуб «Меркурій» (він — чемпіон області цьогорічно-
го міні-футбольного сезону) до участі в міжнародному турнірі,
який проходив в іспанському місті Санта Понса.
Потрібні гроші?
Кредит надають у відділеннях «Укрпошти»
Міндоходи не
мають боргу
перед ТОВ «Разек
Черкаси»
Про це офіційно заявили у го-
ловному управлінні Міндоходів
у Черкаській області у відпо-
відь на звинувачення ТОВ «Ра-
зек Черкаси» про заборгова-
ність з відшкодування податку
на додану вартість у сумі
1 мільйон 300 тисяч гривень.
В
казане товариство отримує
відшкодування в автоматич-
ному режимі. На даний час
не відшкодованими є лише 281,3
тис. грн. податку, оскільки ця сума
була заявлена до відшкодування за
квітень ц.р. (декларація подана по
строку 20 травня). Проте і така сума
ніяким чином не може вважатись за-
боргованістю, оскільки згідно з нор-
мами Податкового кодексу України
(ст.200) граничний термін перевір-
ки декларації ТОВ «Разек Черкаси»
за квітень 2013 року настане 9 черв-
ня 2013 року.
Водночас на адресу державної
податкової інспекції у м.Черкаси на-
дійшов лист ТОВ «Разек Черкаси»
з позитивними відгуками про стан
відшкодування ПДВ в автоматично-
му режимі. «Ми приємно вражені до-
сягнутими результатами по бюджет-
ному відшкодуванню», зазначено у
листі-відгуку за підписом генераль-
ного директора Сандре М.Р.О.
Головним управлінням Міндохо-
дів запропоноано ТОВ «Разек Чер-
каси» провести звірку щодо заявле-
них до відшкодування сум податку
на додану вартість і фактично від-
шкодованих сум, а про результати
звірки поінформувати генерального
директора Марка Сандре.
З
а підсумками таємного голосу-
вання, більшістю голосів чле-
нів конкурсної комісії претен-
дентом на посаду директора обрано
Юрія Федоряку. Цю кандидатуру ко-
місія рекомендує для призначення
директором обласної філармонії на
черговій сесії обласної ради.
Як повідомив голова комісії, за-
ступник голови обласної ради Василь
Касян, найближчим часом Юрій Фе-
доряка пройде співбесіду у профіль-
ній комісії та президії обласної ради.
Після цього на сесії обласної ради
буде прийнято остаточне рішення.
Як відзначили члени конкурсної
комісії, усі засідання відбувалися на
демократичних засадах. Зокрема, ко-
жен із них мав змогу взяти активну
участь в обговоренні кандидатур та їх
програм щодо перспектив роботи фі-
лармонії.
Від членів комісії не надійшло за
уважень щодо процедури обговорен-
ня та визначення єдиної кандидатури.
Визначено переможця конкурсу
на заміщення посади директора обласної філармонії
6 червня відбулося засідання конкурсної комісії з визначення кан-
дидатури на посаду директора комунального закладу «Черкаська
обласна філармонія Черкаської обласної ради».
З червня минулого
року національний
оператор поштового
зв’язку «Укрпошта»
почав програму кре-
дитування населення.
Понад 300 жителів
Черкащини скориста-
лися послугою. Як взя-
ти кредит, розповідає
заступник директора
Черкаської дирекції
Українського держав-
ного підприємства
поштового зв’язку
«Укрпошта» Юлія
Лонська: М
ожна оформити
кредит «Готівочка»
на суму від 1000 до
30000 гривень на строк від
6 до 36 місяців. Гроші ви-
даються тут же, в касі «Укр
пошти». Вимоги до пози-
чальника у нас стандартні.
Кредит можуть взяти фізич-
ні особи, громадяни Украї-
ни, в тому числі пенсіонери
та самозайняті особи ві-
ком від 26 до 65 років. Щоб
оформити кредит, клієнту
достатньо надати паспорт
громадянина України та до-
відку про присвоєння іден-
тифікаційного номера плат-
ника податків.
Сплачувати кредит мож-
на в будь-якому відділенні
«Укрпошти» по всій тери-
торії України. У клієнта є
можливість і достроково
погасити позичену суму:
повністю чи частково.
Зараз на території об-
ласті кредити видають 26
відділень «Укрпошти»: в кож-
ному райцентрі, у м.Ватутіне
та шість в обласному цен-
трі. А до кінця року буде-
мо підключати й інші відді-
лення поштового зв’язку,
на яких клієнти зможуть як
одержати споживчий кре-
дит, так і розмістити депо-
зитний вклад.
Наш кор.
ервісС
рошіГ
портС
Т
ам було представле-
но майже сто команд
як з Європи, так і США.
Та звенигородчани не спа-
сували навіть перед відо-
мими фаворитами — італій-
ським «Ліворно», литовським
«Жальгірісом» та іспанським
«Спортингом». І лише в півфі-
налі поступилися футболіс-
там сербського клубу «Црве-
на Звізда», програвши їм з
рахунком 4:2.
Посівши третє місце в тур-
нірній таблиці, «Меркурій»
отримав перепустку на тур-
нір з фут-залу, який має про-
йти наступного року в Голлан-
дії.
Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
У Цибулеві (Монастирищенський район) стихійний ринок — віз-
ки і столики з товаром — гніздився вздовж дороги на Київ: людне
місце. Машини гуркотять, і тут же в пилюці та газах іде торгів-
ля. Роз’яснювали, забороняли, але розігнати базар — це все одно
що силами міліції зупинити повінь. Люди тут же повертаються
на облюбоване місце.
Н
а сесії селищної ради було прийняте рішення узаконити ринок, ви-
бравши для нього інше місце. Знайшли таке там же, неподалік траси,
яке влаштовує і продавців, і покупців.
Щоб обладнати ринок, коштів у селищній раді не було. Тому звернулися
до спонсора. І менш ніж за місяць уже перерізали стрічку.
Базарні дні в Цибулеві — понеділок і четвер. Як зауважує селищний голо-
ва Володимир Кучеренко, щоразу ринок приваблює все більше людей. За-
раз клопіт голови — заасфальтувати територію.
Ольга Даниленко
Базар переселили
омфортÊ
ризначенняП
4. 7 червня 2013 року4 Про тих, хто поруч
Тисячний раз
«Нашого слова»Тижневик «Наше слово» на Чорнобаївщині чита-
ють майже 20 років. Особлива вона тим, що це
власна газета місцевого поліграфпідприємства, є
конкурентом районці «Світлий шлях». Кожне з цих
видань має свого читача і майже рівні сили: по 3
тисячі передплатників.
З
апочаткував «Наше слово» багаторічний директор Чор-
нобаївської друкарні Володимир Корнієнко спершу як
бюлетень програми телепередач, поздоровлень, по-
рад. З часом співзасновником газети стала селищна рада,
публікуючи регулярно сторінку місцевих новин. Також є сто-
рінка «Спогад» — з вістями з ветеранських організацій. Звіс-
но, популярні життєві історії.
Нині газету редагує молода журналістка Інна Чмихало.
Валентина Гавришкевич
Т
а війна їхнє покоління не залиша-
ла ніколи. Причому особистих спо-
гадів про неї на папері Борис Абра-
мович майже не залишив, єдине, що ми,
молодші, знали: напередодні війни він
працював (вірніше — служив) у військо-
вій газеті Київського укріпрайону, яка
виходила під назвою “Красная Армия”
(а перед тим, навідріз відмовившись
змінити своє промовисте прізвище на
інше, слов’янське, мусив розпрощатися
із пропозицією очолити республіканську
газету “Сталинское племя”).
З колективом армійського видан-
ня довелося сповна пізнати не гірко-
ту, мабуть, а розпач відступу. В іншій
газеті служив Євген Долматовський
— на території Кіровоградщини там
запекло, відчайдушно билися бійці й
командири багатьох частин, які зму-
шені були з боями відступати через
пів-України, із Західного кордону. Чи-
мало їх полягли там, решта — потра-
пили до Уманської ями. У числі цих бі-
долашних був і Євген Долматовський
(хто зацікавиться, відсилаю таких до
його пронизливо правдивої, букваль-
но написаної кров’ю, повісті “Зелена
Брама”)…
Потім була втеча, сповнена дра-
матизму дорога до своїх, через лінію
фронту.
Щоб, нагадаємо, через два роки
поет вилив свій біль у “Пісні про Дні-
про». Цей твір Марка Фрадкіна та Єв-
гена Долматовського вперше публічно
був виконаний саме у день визволення
Києва — біля пам’ятника Тарасу Шев-
ченку…
Молода журналістка Віта Кузьміна
якось, повернувшись із виїзного семі-
нару, розповідала: я, коли реєструва-
лася, відразу відчула на собі здивовані
погляди: у вашій редакції є “ відділ вну-
трішнього життя?”, тож мусила поясню-
вати — так ведеться з часів, коли його
очолював колишній фронтовий корес-
пондент Борис Абрамович Фрумгарц,
бо в його газеті на війні був такий від-
діл, на відміну від “відділу фронтового
життя”. І — всі замовкали, бо традиції —
річ непорушна.
Коли почалася битва за Берлін,
саме підполковника Бориса Фрумгар-
ца у складі групи військових кореспон-
дентів політуправління фронту напра-
вило на командний пункт командуючого
8-ою гвардійською армією Василя Чуй-
кова. Це вона 16 квітня 45-го року по-
чала знаменитий, описаний у багатьох
підручниках історії штурм Зієловських
висот. Із самої гущі того бою, в якому
були задіяні тисячі гармат і “катюш” ра-
зом із авіацією, журналісти писали свій
репортаж, щоб 22 квітня “Красная Ар-
мия” вийшла під “шапкою”: “Воїн! Ти
вдерся в Берлін! Ти повинен його взя-
ти!..” 3 бойові ордени і 13 медалей при-
ніс із фронту військовий журналіст, але
практично інколи, переважно на свята,
носив на піджаку лише нагородні коло-
дочки…
І жодного “міцного” слівця
Він приніс у нашу редакцію, куди
одержав запрошення на зорі її ство-
рення як обласної, на початку 1954-го,
якесь особливе відчуття надійності, ха-
рактерне для всього покоління пере-
можців. Мало того, що займався вибу-
довою нового видання, куди влилися
поряд із місцевими районними журна-
лісти з обласних газет Києва, Дрогоби-
ча, Ізмаїла, а й практично став викон-
робом на спорудженні триповерхового
будинку для газетярів і працівників об-
ласної друкарні. Пізніше там справили
новосілля чимало наших колег, сам ви-
конроб, батько двох дітей, оселився, як
і більшість новоселів, у двокімнатній —
через якесь десятиліття по війні ніхто й
не мріяв про квартирні розкоші.
Я ніколи не бачила, колеги підтвер-
дять, знервованого, розгніваного заввід-
ділом внутрішнього життя. Він навпаки
— втішав нас, якщо вкрадалася якась по-
милка у щойно випущеному номері. При-
вчав до того, що всякого може статися в
житті, але це не причина для розпачу.
Пам’ятаю, якогось дня я щиро за-
смутилася: це ж мине час і не буде кому
згадувати про війну. Дізнавшись про
причину мого настрою, Борис Абрамо-
вич пророче мовив: “Зрозумій, та війна
стала таким страшним потрясінням, що
й через десятиліття ми будемо про неї
писати. Якщо не через спогади вете-
ранів, то крізь бачення її дітьми, ону-
ками. І в кожного буде вона показана
по-особливому, бо, певен, родинні пе-
рекази — то річ незнищенна”.
Він умів дружити по-справжньому
і був вірним фронтовій дружбі до зги-
ну. Я не наважувалась його розпитати,
чому Євген Долматовський майже щолі-
та, їдучи на Україну, заїздить у Черкаси,
причому не зупиняється в якому, хоча б
обкомівському, готелі, а йде у двокім-
натну малометражку фронтового друга.
Якогось дня приїхав у цю небагату чер-
каську оселю із новою дружиною — Ге-
роєм Радянського Союзу Іриною Лев-
ченко, чи не єдиною в СРСР жінкою, яка
мала дипломи двох військових академій
і …геть пошматоване осколками тіло.
Він був чи не беззмінним головою
профкому (навіть якщо формально ці
обов’язки виконував хтось інший): об-
ходив відділи і запитував у жінок, чи
не треба їхнім чадам якої вдяганки-
взуванки, тож незабаром за його сло-
вом і наполяганням все це для вічно за-
клопотаної роботою братії несподівано
звідкись з’являлося.
Коли настав час заслуженого від-
починку, а за тодішніми законами за-
лишатися на колишньому місці робо-
ти пенсіонери не мали права, журналіст
Фрумгарц спершу перейшов на поса-
ду інструктора з пропаганди Обласного
комітету фізичної культури і спорту.
Згодом повернувся в рідну редак-
цію — без вагань зголосився обійня-
ти вакантну тоді посаду редакційного
завгоспа.
…Надворі був початок зими 84-го.
Якогось дня місто було вкрито ожеле-
дицею, до редакції — не підійти, так
слизько. Борис Абрамович — на посту:
рубає лід під газетною вітриною. Я на-
магаюсь силою відібрати у нього лом
— він киває на вестибюль: “Хочеш по-
працювати зранку — там інструмен-
ту повно. А я оце думаю, що треба вже
сьогодні замовити блокноти до журна-
лістської конференції, чи ж встигнуть
віддрукувати, адже вони мають бути із
тиснененням”…
Аж раптом йому стало зле. Через
кілька хвилин “швидка” прибула, але
було вже пізно.
А цю стіннівку (такі свого часу ви-
пускали “для внутрішнього користуван-
ня” ми з Левком Хмельковським (нині ре-
дактор газети “Свобода” у Нью-Йорку).
Таємно від Бориса Абрамовича підготу-
вали під час чергування, коли не водить-
ся “зайвих очей”. Фронтовий журналіст у
день свого 60-річчя прийшов уранці в ре-
дакцію — аж біля стіни повно людей і всі
регочуть. Спеціально попросив фотоко-
ра Митю Зоріна перефотографувати цей
випуск, щоб відправити рідним, друзям,
а ще, зрозуміло, Євгену Долматовсько-
му. Потім передавав нам слова знамени-
того поета:” Якщо в тебе в редакції дру-
зі, здатні на такі, з видумкою, подарунки,
ти, Борисе, у своїй “Черкаській правді”
по-справжньому щасливий”.
Ганна Шквар
ВОНИ
ЗАЛИШИЛИ
НАС У
ПРОФЕСІЇ
В
чора країна відзначила День журналіста. Називали переможців творчих конкурсів, виголошували
привітання на адресу журналістів. Водночас кожен, хто поєднав свою долю з нелегкою професією,
подумки згадав людей, які виявилися причетними до того, що ми залишилися в журналістиці, бо
вони, не будучи формально нашими наставниками, були ними і залишилися, назавжди. Про одного із
таких черкаських “зубрів” — сьогоднішня розповідь. Наштовхнула на неї розмова із журналістом і
краєзнавцем Василем Страшевичем. Я йому про те, що настав час увічнити перебування в Черкасах,
причому регулярними наїздами, особливо під час роботи по створенню документальної повісті “Зелена
Брама” видатного радянського поета й письменника Євгена Долматовського. Василь Борисович тут же
згадує: “Та я ж із Долматовським і познайомився у квартирі Бориса Абрамовича Фрумгарца, отут, в
будинку, що навпроти редакції, на Смілянській, 15. Навіть чарчину тоді перехилили — їм обом завжди
вистачало про що говорити, адже пройшли всю війну!..”
Фотоавтора
Чесні шпальтиЛарисі Тращенко,
редактору
ватутінської газети
«Місто робітниче»
В час, коли життя бурхливе
Солі підсипа в меди,
Я бажаю вам і в зливах
Готувать на рідних нивах
Чесні шпальти без води.
В час, коли дме кривди вітер,
Тягнуть в зашморг холоди,
Я бажаю Правди квіти
Вам вирощувать для світу
Без гріхів і без біди.
Василь Дергач,
м.Ватутіне
5. 57 червня 2013 року
ам пишутьН
Суспільство
ошукП
Котлован
під вікнами
«на згадку»
Хочу повести мову
про безгосподарність,
свідками якої є ми,
мешканці будинку №474 по
бульвару Шевченка. Ще в часи,
коли міським головою Черкас
був нинішній нардеп Володимир
Олійник, він, як розповідають, дав
дозвіл щодо будівництва каплиці
на розі вулиць Добровольського і
Гоголя. Слідом за тим, згадують
люди, священик, який мав у тій
каплиці правити службу, почав
збирати підписи (в тому числі
й підприємців, які торгували на
місцевому базарі, але не жили
в цьому районі) — і зрештою
згодом відніс у міськвиконком
прохання про спорудження вже не
каплиці, а п’ятикупольного храму
висотою заввишки 30 метрів.
Під самісінькими вікнами нашого
будинку.
Ж
одної згоди на появу цього об’єкта
ніхто з мешканців не давав, однак це
не уберегло від знищення дерев по-
ряд із будинком. Вночі, потай від людського
ока, за потурання міської влади, зникли усі
понад 50 саджанців червоного дуба, які ми,
сусіди, свого часу висаджували, а потім про-
тягом двох років доглядали, поливали. Ек-
скаватор під’їхав, вивернув із землі тендіт-
ні стовбурці і викинув на смітник. Коли ми
забили тривогу, адже шкода було й праці, і
коштів, бо саджанці обійшлися в 24 тисячі
гривень, екологічна служба наклала суттєвий
штраф за явне порушення.
Тимчасом, будівельні роботи тривали, їх-
нім результатом стала поява котлована з бе-
тоном. На даний час сам священик, як нам
відомо, відмовився від оренди цієї тери-
торії — обмежився будівництвом каплиці. На
наші зауваження, що не слід було знищувати
сквер, майбутній дубовий гай, відповідає, що
жодного відношення до цієї території вже не
має. Натомість нам залишився на згадку про
грандіозні задуми котлован, а також майдан-
чик, який навіть нікому прибирати від сміття.
Тож звертаємось до всіх небайдужих людей,
які розуміють, як боляче нам упродовж років
бачити замість омріяного куточка відпочин-
ку занедбаний будівельний майданчик неві-
домого призначення.
Наша пропозиція: таки створити тут, у
дуже зручному місці, сквер, і назвати його
«Сквер козацької слави»!
За дорученням
мешканців будинку
Василь Атамась
У двох селах Золотоніського району — Бро-
варках і Скориківці — днями було з почестя-
ми перезахоронено двох солдатів-земляків, які
пропали безвісти на фронті в роки Великої Ві-
тчизняної війни.
С
ержант Іван Коноваленко, 1920 року народження,
пропав безвісти на фронті в 1943 році, звільняю-
чи Краснодарський край. Його останки знайшли
й опізнали по солдатському медальйону пошуков-
ці Краснодарського краю Російської Федерації в січні
2013-го, про що прийшла в село Бровари звістка. На-
віть встановили дату його загибелі: 4 квітня 1943 року.
Рівно 70 років тому.
В Червону Армію він був призваний якраз перед са-
мою війною, був найстаршим із чотирьох дітей селян-
ської родини. Встиг одружитися, його дружина Палаж-
ка була вагітною й народила сина Петра, якого так і не
довелось побачити батькові. Немає вже й Петра, який
виїхав і проживав у Криму. В живих залишилась лише
сестра солдата, Орина Бицюра, яка з сім’єю проживає
в Броварках.
На мітингу перший заступник голови райдержад-
міністрації Олександр Пузєєв подякував російському
фонду увіковічення пам’яті захисників Вітчизни, крайо-
вій організації «Щит і меч», Всеукраїнській громадській
організації «Закінчимо війну», представники яких були
на мітингу.
На солдатській плащ-палатці юнаки у військовій
формі несли труну, над якою відслужили панахиду, а
військовий караул дав трикратний салют із рушниць.
Того ж дня у Скориківці опівдні все село зібралося
біля монумента в честь загиблих на війні земляків. До
їхніх імен додалося ще одне, Юхима Сіроштана, 1919
року народження, який пропав безвісти у 1941-му під
Ленінградом. Його пошуківці знайшли під Коломною,
коли копали фундамент під будинок. Зберігся медаль-
йон Сіроштана, а з речей — ключ, можливо, що від рід-
ного дому.
Про Юхима Сіроштана в селі багато знають: закін-
чив сім класів, працював бухгалтером у сількооперації
в сусідньому селі Драбівці, через те, що рано втратив
батька, по-батьківськи турбувався про брата й сестру
Єгора й Уляну. Служив у РСЧА, брав участь у фінській
війні і мав уже демобілізуватись із армії, коли в 41-ому
почалася Велика Вітчизняна й застала його на Захід-
ному фронті.
— Мій батько Єгор Сіроштан, учасник війни, яко-
му пощастило повернутися, куди тільки не писав, щоб
щось довідатися про брата Юхима, — розповідає пле-
мінник Віктор Сіроштан.
Коштом і турботами місцевого господарства й сіль-
ської ради (керівники Григорій Шкурко і Віктор Наза-
ренко) за упокоєного організували поминальний обід.
Валентина Гавришкевич
Ще двоє солдатів повернулися з війни
В
той момент, коли
трактор завернув до
двору, від нього віді-
рвався причіп і покотився
назад на дорогу, досягнув-
ши узбіччя. Двоє хлопчиків,
які стояли до нього лицем,
побачивши це, встигли від-
скочити, а дівчинка — спи-
ною, тому відразу не по-
мітила небезпеки і причіп
накотився на неї.
Травмовану дитину
тракторист відразу під-
хопив на руки й заніс до
хати. «Я ж не хотів, тьотю
Галю», — тремтів і пояс-
нював бабусі малої Даші.
Даша ще навіть встигла
на себе в дзеркало гляну-
ти — просто на очах у неї
підпухала голівка.
Дівчинка щойно за-
кінчила перший клас. Усі
пророчили цій таланови-
тій дитині майбутнє ар-
тистки — у селі жоден
концерт без неї не об-
ходився. Гарно вчила-
ся, малювала, зі старши-
ми братами-футболістами
ходила вболівати на зма-
гання…
Пересівши на свій лег-
ковий автомобіль, Олег
відразу відвіз дівчинку в
Золотоніську райлікарню,
де її поклали в реаніма-
ційне відділення й викли-
кали санавіацією лікарів з
Черкас. Але вночі дівчинка
померла від пошкоджен-
ня внутрішніх органів і
черепно-мозкової травми.
Призначений на 1 чер
вня випускний у школі й
дитсадку відмінили, в цей
день ховали Дашу. Витра-
ти з похованню взяв на
себе винуватець трагедії.
Причіп від трактора ві-
дірвався через халатність і
недогляд, бо з’єднання не
було закріплене скобою.
Розслідують випадок слідчі
обласного управління дер-
жавтоінспекції,затриманий
тракторист дає свідчення.
У нього самого — четверо
дітей, найменшому всього
десять місяців.
Хтозна, чи зможуть у
тій хаті, що дісталась у
спадок, жити її нові гос-
подарі, бо вікна у вікна
дивиться в ту, в якій не
стало Даші.
Валентина
Гавришкевич
ехніка безпекиТ
Причіп відірвався і вбив дівчинку
У Подільському Золотоніського району ми-
нулої п’ятниці близько 5-ої години вечора на
узбіччі навпроти хати Степаненків стояло
троє дітей. Повз них проїхав трактор з при-
чепом, і завернув до будинку навпроти. За
кермом трактора був 40-річний Олег Пере-
пада, який допомагав своєму братові впоряд-
ковувати отриману в спадщину хатину, аби
братова родина там поселилася жити. З дво-
ру причепом мали вивезти якийсь непотріб.
портС
К
оли на районному стадіоні
«Колос» відбувалися фінальні
змагання конкурсу «Найспор-
тивніше село-2013» , Кривоносів-
ка виборола право захищати честь
Золотоніщини на обласних змаган-
нях.
У влучному метанні дротиків
(дартсу) найвправнішою була сіль-
ський голова Тетяна Демчинська. У
армрестлінгу у всіх вагових катего-
ріях перші місця зайняли виключ-
но представники Кривоносівки:
В’ячеслав Демчинський, В’ячеслав
Косенко, Володимир Демчинський.
А гирьовик Олег Безгуба за 10
хвилин 84 рази підняв по дві 24-
кілограмові гирі, встановивши сво-
єрідний рекорд за всі 14 років, від-
коли відбувається цей конкурс, і
перевершив норматив кандидата
в майстри спорту. По-богатирськи
команда перетягувала каната, ніко-
му не поступившись силою.
Набравши 487 очок, коман-
да спортсменів Кривоносівки здо-
була переконливу перемогу, віді-
рвавшись на 30 очок від суперників
з Новодмитрівки. А команда з Пі-
щаного, яка зайняла третє місце,
всього на 3 очки відстала від ново-
дмитрівської.
Голова районного спортивно-
оздоровчого клубу «Колос» Олек-
сандр Бут розповів, що під силу
захищати честь району також
спортсменам з Гельмязева, Ша-
бельників, Драбівець. У зональних
змаганнях взяли участь понад тися-
чу сільських спортсменів, у фіналь-
них — 270. Більш як 80 із них було
нагороджено кубками, медалями та
грошовими преміями.
Валентина
Гавришкевич
Кривоносівка всіх заткнула за пояс
Невеличке село Кривоносівка Золотоніського району, а підко-
рило вершину місцевої слави, здобувши вдруге звання найспор-
тивнішого в районі. А футбольна команда цього села «Ура-
ган» ввірвалася й на вищий рівень: виступає в дорослому та
юнацькому складі й успішно змагається у вищій футбольній
лізі області.
ФотоОлегаГАНІНА
Фотоавтора
6. 7 червня 2013 року6 Постаті
«Паморочні романи»
Олени Журливої
Вона ввійшла в українську
літературу під іменем Оле-
ни Журливої й відразу заяви-
ла про себе яскравими вірша-
ми. Роки її юності проходили
в бурхливому морі різних лі-
тературних течій, і обдарова-
на дівчина охоче навчалася
у визнаних художників сло-
ва. Їй пощастило спілкувати-
ся з П.Тичиною, В.Сосюрою,
О.Копиленком, О.Олесем,
М.Вороним, С.Васильченком.
Про себе поетеса говорила:
«Я рвучко й молодо увійшла в
новий світ». Цим світом стало
для неї мистецтво — літерату-
ра та музика.
Олена Костівна Пашинків-
ська народилася 24 червня
1898 року в Смілі на клечаль-
ну суботу. Батько був учите-
лем церковно-приходської
школи. З різних причин сім'ї
доводилося постійно змінюва-
ти місце проживання. У роди-
ні було семеро дітей, вижили
лише дві сестри: Олена і мен-
ша за неї на шість років Ка-
труся. Мати за національністю
була полькою, мала тиху й ла-
гідну вдачу.
Олена росла допитливою
дівчинкою, її все цікавило,
особливо любила їздити з
батьком на ярмарок, де мож-
на було послухати сліпих лір-
ників. Батько сам ретельно
вчив обдаровану доньку. Вона
екстерном витримала екзамен
за чотири класи Уманської жі-
ночої гімназії, а на другий рік
— на «п’ятірки» — за 5-ий і
6-ий класи. І вже тоді, в оди-
надцять років, написала свій
перший вірш російською мо-
вою «Чего хочу сама не знаю».
«Після цього вона почала ба-
гато писати віршів, але нікому
не показувала свого зошита,
— згадувала сестра Катерина
Вишницька, — ховала у стрісі
бабусиної хати».
А в чотирнадцять невга-
мовна юнка познайомилася з
Лесею Українкою, якій читала
власні вірші.
У грозовому 1914 році Оле-
на Журлива приїхала до Києва
навчатися й відразу виклика-
ла фурор у літературних колах
столиці. В цей час вродлива
й енергійна дівчина починає
друкуватися в новостворено-
му журналі «Українська хата»,
де її запримітив головний ре-
дактор Павло Богацький.
Екзальтована й гостра на
язик, юна леді з провінції по-
чинає підкорювати столицю —
і своїми модерновими вірша-
ми, і власною привабливістю,
яку Олена досить рано в собі
відчула. Письменниця Гали-
на Журба пізніше згадува-
ла: «…А що гурт хатян скла-
дався переважно з молодих
людей, то Ерос і Венера па-
нували всевладно на цьому
Олімпі. Будай, Грицько Чу-
принка, Микола Вороний, сам
Павло Богацький, мов пото-
пельники, поринали в памо-
рочних романах, віддаючи їм
свою енергію і час. Генераль-
ним Дон-Жуаном і характер-
ником у справах жіночих був
Гнат Хоткевич».
А далі й «зовсім цікаве для
нас одкровення», як пише
професор Черкаського наці-
онального університету імені
Богдана Хмельницького Воло-
димир Поліщук, цитуючи Га-
лину Журбу: «…Головна геро-
їня цих романів, пантера від
мужських сердець, була по-
етка Олена Журлива (Паш-
ківська), яку особисто я тоді
не стрічала, не бачила навіть,
але через подібність імен та
псевдонімів раз у раз мене
плутали з нею… — То це ви
поетеса наша, що той-то хо-
тів через вас вішатись? Дуже
приємно пізнати. — І відпо-
відна посмішечка… Аж питаю
колись Богацького, що воно
таке? — Та це було щось не-
ймовірне, — всі наші хлопці,
включно зі мною, мусіли пере-
жити справжню чуму від Оле-
ни Журливої, — каже він, зі-
тхнувши».
Тікала від кохання
в Москву, а потрапила
до гулагу
Під час першої світової та
громадянської воєн дівчина
навчалася на філологічному
факультеті Вищих жіночих кур-
сів у Києві. Щоб якось вижити
в ті буремні роки, вона давала
приватні уроки, співала у цер-
ковних хорах в університет-
ській церкві та костьолі.
Природа щедро обдару-
вала Олену Журливу: в моло-
дості вона чудово співала й
гастролювала по Україні з кон-
цертами як відома поетеса-
співачка. А в театральний се-
зон 1929-1930 років її навіть
запросили до столичної Хар-
ківської опери, де вона ви-
конувала партію Кончаківни
в опері Олександра Бороді-
на «Князь Ігор». Тоді ж, у 1929
році, Олена вийшла заміж за
інженера Петра Котова. Та
щасливе життя тривало не-
довго. Молода жінка стражда-
ла через чоловікові зради, ви-
ливаючи свою тугу у віршах.
Народжувалися, може, най-
кращі її поезії «Чи ти пригаду-
єш той день?», «Так, ми обоє
винуваті», «Зустрілися дві
хмаринки».
Після переїзду до Харкова
Журлива пробує себе в жур-
налістиці. Пише літературно-
критичні статті, багато дру-
кується. У затишній домівці
поетеси збиралися В.Сосюра,
П.Тичина, К.Дніпровський,
О.Копиленко. Говорили про
літературу, життя, задуми й
плани. А неперевершений
лірик Володимир Сосюра не
втримався від спокуси й теж
закохався в цю незвичайну
жінку, оточену аурою зваби.
Як писав його приятель
письменник Віталій Жежера,
спочатку «…він одружився з
Вірою Берзіною, колишнім по-
літруком червоноармійського
ескадрону. Саме їй присвятив
оте знамените «Так ніхто не
кохав». Сосюра був трохи міс-
тиком. Перше побачення Вірі
призначив на цвинтарі. Коли
вони цілувалися, поруч гроба-
рі почали копати могилу. І лю-
бов таки вмерла: через кілька
літ у нього з’явилася інша жін-
ка, поетеса Олена Журлива».
Любовний роман, мов вес-
няний вихор, захопив їх обох.
І врешті-решт Журлива обри-
ває його, мабуть, відчуваю-
чи, що не буде щасливою з
імпульсивним та непередба-
чуваним Сосюрою. Бурхли-
ва пристрасть не залишилася
непоміченою для її чоловіка,
і після важкої розмови з ним
поетеса розрубує гордіїв ву-
зол любовного трикутника —
жінка вибирає сім’ю. А тому
разом із чоловіком від’їжджає
до Москви, де багато працює
в школах, організовує літера-
турні вечори. Але страшний
1937-ий рік поставив крап-
ку на благополучному житті
поетеси.
Олену Журливу арештува-
ли за «агітацію проти радян-
ської влади» й відправили на
10 років до Алтаю, де знущан-
ня й важка фізична праця в
суворому кліматі підірвали її
здоров'я. Тільки завдячуючи
клопотанню ще одного свого
давнього поклонника — Павла
Тичини, який вже тоді мав і лі-
тературну славу, й почесті від
радянської влади, — у 1944
році Журлива повертається на
Україну. Самотня, хвора й ні-
кому не потрібна.
Останні двадцять років
свого життя, з яких майже
шістнадцять вона була прику-
та до ліжка важкою хворобою,
Олена Журлива прожила в Кі-
ровограді.
«У 1951 р. в нашу шко-
лу прибула гарна, лагідна і
дуже привітна вчителька Оле-
на Костівна Журлива. Одягне-
на була завжди в білосніжну
блузку і темного кольору спід-
ницю, а на голові — яскрава,
червона в квітках українська
хустка. Взимку вона вдяга-
ла синю свитку, оздоблену
світло-сірим смушком, на го-
лові — сіра шапка. Все, все
було в ній красиве і любе нам:
і одяг, і її теплий ніжний по-
гляд карих очей, що випромі-
нювали материнську ласку, і її
чарівний неповторний мело-
дійний голос», — так згадува-
ли учні свою вчительку.
Олена Журлива все своє
життя несла фатальний тягар
власного прізвища. Жінка ба-
гато закохувалася, але так і не
пізнала сімейного щастя, ба-
гато писала, але чомусь так і
не досягла висот літературної
слави. Змучена невблаганною
до неї долею й тяжкою хворо-
бою, талановита поетеса піш-
ла у вічність 10 червня 1971
року.
Анатолій КОТОВ
«Пантера
Мужських
Сердець»
115 років тому народилася відома поетеса Олена Журлива.
Талановита смілянка зачарувала своєю красою багатьох
відомих українських поетів, але так і не звідала ні справжнього
щастя, ні зіркової слави
Смілянська поетеса Олена Журлива, яка хвилювала
молодих класиків української літератури.
Факт
А вона мріяла
народити дитину
«Мої думи, мої учні... Все
життя я мріяла мати дитину,
віддати їй і душу, і серце, але
доля розпорядилася інакше»,
— неодноразово з гіркотою
казала Олена Журлива.
Генеральним Дон-Жуаном
і характерником у справах
жіночих був Гнат Хоткевич
Бурхлива пристрасть не залишилася
непоміченою для її чоловіка, і після важкої
розмови з ним поетеса розрубує гордіїв вузол
любовного трикутника — жінка вибирає сім’ю.
Олена Журлива
Огнецвіт
Весна.
Квіти красуються в лісі.
Горить в огні
червоний Огнецвіт.
Всі мавки ночі
Кружляють біля нього
Сатир старий,
Не знаю скільки літ,
На флейти грає,
Юнок розважає
І боготворить
Священний Огнецвіт.
Життя дає,
Від смерті їх рятує.
Хто хоче бути
Красивим, молодим —
Всіх захища,
Потік новий дарує.
Хоч все летить,
Немов туманний дим.
Всі будуть юні,
Молоді і жваві,
Залишаться навіки
Вони з ним.
