3. ЕЕГ
Електроенцефалографія (ЕЕГ) — метод графічної
реєстрації біопотенціалів головного мозку, що дозволяє
проаналізувати його фізіологічну зрілість і стан,
наявність осередкових уражень, загальмозкових
розладів і їхній характер.
4. Електроенцефалограф складається з:
комутаційного пристрою (служить для підключення електродів на
різні канали та входи підсилювачів);
блоку посилення з фільтрами високої та низької частоти;
калібрувального пристрою, що відводить електроди;
з'єднувальних проводів;
пристроїв для фото- та фоностимуляції, що дозволяють вивчати
викликану активність мозку.
5. ЕЕГ показана:
розладі добових ритмів,
включаючи безсоння або
постійну втому вдень;
судомні напади та / або
епілепсію;
запаморочення та
непритомність;
6. Методика дослідження.
Пацієнт під час дослідження сидить із заплющеними
очима (стан пасивного неспання);
На поверхню голови накладають електроди,кожний з
яких підключений до посилювача;
Реєстрація потенціалів з кожного електрода
виконується відносно нульового потенціалу референта,
за який зазвичай приймається мочка вуха.
9. Основні поняття
Хвиля - одиничне коливання потенціалу будь-якої амплітуди та форми.
Амплітуда хвилі - величина коливання потенціалу від піку до піку,
вимірюється в мікровольтах та мілівольтах.
Період (цикл) - тривалість інтервалу між початком та кінцем одиночної
хвилі або комплексу хвиль.
Частота - кількість хвиль чи комплексів хвиль на секунду.
Смуга частот – частина спектру синусоїдальних коливань
електромагнітних випромінювань, що лежить у певних межах.
10. Діапазон частот - ділянка частотного спектра мінливості
потенціалів головного мозку, обмежений певними частотними
рамками.
Компонент - будь-яка окрема хвиля або комплекс хвиль, що
розрізняються на ЕЕГ.
Комплекс (хвильовий комплекс) - активність, що складається
з двох або декількох хвиль характерної форми, відмінних від
основного фону, та має тенденцію зберігати свою структуру
при повторенні.
Ритм ЕЕГ - спонтанна електрична активність мозку, що
складається з хвиль, має відносно постійний період.
11. Візуальний аналіз ЕЕГ включає опис основних,
найбільш виражених компонентів α-, ß-, θ- і δ-ритмів за
ступенем вираженості, частотою, амплітудою (дуже
низька – до 10 мкВ, низька – до 20 мкВ, середня – 40-50
мкВ, висока до 70-80 мкВ, дуже висока - вище 80 мкВ)
та за зональним відмінностям.
Крім того, відмічають локальні патологічні знаки,
наявність пароксизмальної та епілептичної активності,
описують окремі типи біоелектричних потенціалів та їх
характер.
12. Упродовж дослідження проводять функціональні проби:
пробу із розплющуванням очей, яка супроводжується
зниженням амплітуди основного ритму;
фотостимуляцію світловими спалахами, яка полегшує появу
патологічних ЕЕГ-симптомів;
фоностимуляцію (стимуляцію звуковим сигналами), яка є
аналогом фотостимуляції але на звукові стимули.
13. депривацію сну (обмеження його часу) за потреби
збільшити ймовірність виявлення епілептичної
активності;
гіпервентиляцію (форсоване дихання) — часте і глибоке
дихання (ротом) упродовж 1—3 хв. яке спричинює
алкалоз головному мозку за рахунок інтенсивного
виведення вуглекислоти, звуження судин, що сприяє
появі епілептичної активності на ЕЕГ.
16. α-хвилі – їх частота становить 8-13/с, амплітуда 50 мкВ;
це основний фон електричної активності мозку у стані спокійного неспання;
α-Активність є синусоїдальними коливаннями частотою 8-13Гц та
амплітудою 40-100 мкВ, виявляється при проведенні ЕЕГ у стані пасивного
неспання;
Індекс α-активності в потилично-тім'яних відділах кори становить 75-95%;
Поява високоамплітудного α ритму у скроневих областях може свідчити про
епілептиформні зміни.
α-ритм
17. У нормі α-ритм домінує в потиличних відділах мозку,
зменшується по амплітуді від потилиці до лоба, симетричний по
частоті та амплітуді, до того ж спостерігається функціональна
асиметрія з незначним перевищенням амплітуди в домінуючій
півкулі внаслідок функціональної асиметрії мозку;
Депресія α-ритму та уповільнення його частоти також
спостерігаються при захворюваннях, що супроводжуються
гіпертермією.
18. Чоловік, 46 років; Електроенцефалограма у межах вікової норми. α-
Ритм модульований, зональні відмінності чітко виражені, у передніх
відділах реєструються фрагментарні θ- та δ-хвилі. Амплітуда - 50-70
мкВ, індекс - 72-24%
19. β-хвилі – їх частота 14-30/с, амплітуда 30 мкВ;
це хвилі активного неспання (виникають під час дії подразників,
розплющенні очей, емоційному збудженні), а також у парадоксальній
стадії сну;
β-Активність є коливаннями частотою 14-40 Гц і амплітудою до 15-20
мкВ. Вона виявляється переважно у передніх відділах головного
мозку під час активного неспання. У структурі ß активності виділяють
низькочастотну ß1-активність із частотою від 13 до 22- 24 Гц) та
високочастотну ß2-активність з частотою >22-24 Гц).
β-Ритм
20. Найбільш сильно цей ритм виражений у лобових областях, але за
різних видів інтенсивної діяльності він різко посилюється і
поширюється на інші області мозку: при появі нового
несподіваного стимулу, розумовій напрузі, емоційному збудженні;
Наявність високочастотних ритмів (ß1-, ß2-, γ-ритм) також є
критерієм патології, вираженої тим більше, що більше частота
зрушена у бік високих частот і чим більша амплітуда.
21. А. Фрагмент 19-канальної ЕЕГ здорового суб'єкта 48 років може з
відкритими очима. Б. Спектри в альфа- та бета-діапазонах частот та
відповідні топограми. Зверніть увагу, що разом з мю-ритмами,
зареєстрованими в СЗ, С4, ЕЕГ має виражений бета-ритм
веретеноподібний, реєстрований у відведенні Cz.
22. μ-активність
По частоті та амплітуді μ-активність відповідає α активності, але має
характерну аркоподібну форму з великою різницею у напівперіодах;
μ-ритм (м-ритм, роландичний ритм, сенсомоторний ритм, аркоподібний
ритм, гребінчастий ритм, дугоподібний ритм) - ритм ЕЕГ у смузі частот 7-
11 Гц;
мю-ритм локалізується у центральних відведеннях, що відповідає
сенсомоторній корі, у стані спокою;
Стійко зберігається, ареактивний та асоційований з фокальним
уповільненням мю-подібний ритм вважається патологічним.
24. δ-Ритм
δ-хвилі – їх частота 1-3,5/с, амплітуда 100 мкВ; спостерігаються
при гіпервентиляції, у наркозі, повільній фазі сну, при деяких
патологічних станах (у ділянках, сусідніх з пухлиною, як прояв
гальмівного стану);
Локальна вираженість δ-активності вважається характерним
ЕЕГ ознакою пухлини мозку.
25. Інтермітуючі δ-хвилі
ліворуч у середніх
скроневих відведеннях
під час переходу в стан
дрімоти у здорового 84-
річного пацієнта, який
проходить обстеження з
приводу непритомності.
26. θ-хвилі – їх частота 4-7/с, амплітуда 100-200 мкВ;
переважно виникають у парієтальних і скроневих ділянках, з'являються при
засинанні;
Тета-активність у лобових областях може посилюватися під час емоцій,
концентрації уваги, під час вирішення інтелектуальних завдань;
Тета-активність у нормі посилюється при гіпервентиляції, у стані дрімоти та
уві сні;
Інтермітуюча активність частотою 4-5 Гц, бітемпоральна, або навіть з
одностороннім переважанням (зазвичай ліворуч > праворуч), може
виникати приблизно в одній третині випадків у літніх людей за відсутності
клінічних проявів і не вважається патологічною.
θ-Ритм
28. Епілептиформна активність являє собою високоамплітудні
гострої форми потенціали, серед яких розрізняють:
пік, або спайк (від англ. spike — гострий, пік) — це потенціал
пікоподібної форми тривалістю до 70 мс, амплітудою більше 50 мкВ.
який іноді може сягати сотень і навіть тисяч мікровольт;
Близьким за походженням феноменом є гостра хвиля, яка зовні
нагадує пік і відрізняється від нього лише розтягнутістю в часі.
Тривалість гострої хвилі — 70—200 мс. амплітуда може досягати тих
самих значень, що й амплітуда спайків.
29. Гострі хвилі та спайки часто комбінуються з повільними
хвилями, утворюючи стереотипні комплекси спайк —
хвиля, гостра хвиля — повільна хвиля;
поліспайк — групи із трьох і більше спайків, що
розвиваються безпосередньо один за одним із частотою
понад 10 Гц.
30. Специфічний для епілепсії патерн 3 Гц-комплекс спайк —
повільна хвиля — характерний для абсансу пароксизм, що
полягає в регулярній послідовності комплексів спайк —
повільна хвиля, які:
1) повторюються із частотою 3 цикли за 1 с (у перші кілька
секунд пароксизму);
2) білатеральні на початку і наприкінці пароксизму,
генералізовані, із максимальною амплітудою зазвичай в
лобових частках;
3) майже синхронні й симетричні по обидва боки протягом
усього пароксизму.
35. Під час проведення ЕЕГ у пацієнтів, які перебувають у стані сопору
або в комі, виникають спеціальні патерни коми:
Альфа-кома: ЕЕГ із переважанням активності альфа-діапазону.
Завжди має несприятливий прогноз, за винятком випадків лікарської
інтоксикації.
37. Бета-кома: ЕЕГ із домінуючою бета-активністю,
амплітудою понад 30 мкВ. Найчастіше спричинюється
інтоксикацією і тому зазвичай має зворотний характер
38. Тета-кома. ЕЕГ із домінуючою тета-активністю й
амплітудою понад 30 мкВ. Прогноз залежить від
основного процесу, потенційно зворотний.
39. Дельта-кома: ЕЕГ із переважанням нерегулярної високоамплітудної
дельта-активності. Причиною коматозного (сопорозного) стану є
виражена енцефалопатія. Потенційно зворотний стан
40. Е
Пацієнт А., 22 роки, аноксична
енцефалопатія, проводився
моніторинг ЕЕГ протягом 72
годин, спочатку реєструвався
патерн "спалах-пригнічення" з
поступовим зниженням
амплітуди ЕЕГ.
На 3 добу констатовано смерть
мозку.
При записі голчастими
електродами –
електроцеребральна
інактивність.
41.
42.
43. Викликані потенціали
Викликані потенціали (ВП) - це зміни в сумарній біоелектричній активності мозку (біоелектричні
коливання), що виникають у відповідь на різні види зовнішнього подразнення (сенсорні стимули);
Ці біоелектричні коливання виглядають як послідовність з декількох позитивних і негативних хвиль, що
тривають 0,5-1 сек. після стимулу;
Прикладами ВП є:
-коливання, пов'язані з активністю рухової кори (моторний потенціал);
-потенціал, пов'язаний з наміром зробити певну дію (так звана Е-хвиля);
-потенціал, що виникає при пропуску очікуваного стимулу.
44. Покази до використання
Периферичні і нейросенсорні розлади слуху;
пухлини задньої черепної ямки, в тому числі мосто-
мозочкового кута;
демієлінізуючі захворювання ЦНС (мієліноліз, розсіяний
склероз, лейкодистрофія).
45. Класифікація
По модальності або виду стимулу:
1.Зорові ВП (ЗОРОВІ ВИКЛИКАНІ ПОТЕНЦІАЛИ) – відповідь на спалах світла, реверсивний
паттерн,зображення предметів;
2. Слухові (або акустичні) ВП (СВП) – відповідь на тон або звуковий щиглик;
3. Соматосенсорні ВП (ССВП) – частіше у відповідь на електричну стимуляцію периферических нервов або
на тактильне подразнення;
4. Вестибулярні і кінестетичні ВП – при виконанні отоневрологічних тесті (наприклад, при розкручуванні у
спеціальному кріслі);
5. Тактильні, нюхові і смакові ВП як відповідь на відповідний подразник.
46. Зорові викликані потенціали
оцінка стану зорового тракту (норма, атрофія,
демієлінізація);
диференціальна діагностика функціональних і
органічних порушень зору;
оцінка динаміки патологічного процесу (стаціонарне
протікання, поліпшення, погіршення);
визначення функціональної цілісності зорового нерва
при травмах;
47. Акустичні стовбурові викликані
потенціали
об’єктивна аудіометрія;
локалізації патології стовбура мозку при пухлинах,
інфарктах та ін .;
діагностика демієлінізуючих захворювань, перш за все
розсіяного склерозу;
рання діагностика невриноми слухового нерва.
48. Когнітивні викликані потенціали
порушення пам’яті, уваги;
рання діагностика когнітивних порушень;
оцінка початкових когнітивних розладів при хронічній ішемії мозку,
енцефалопатії різного генезу, паркінсонізмі, епілепсії та інших
захворюваннях;
оцінка динаміки когнітивних порушень в процесі лікування;
оцінка вираженості когнітивних порушень у дітей з відхиленнями в
поведінці;
оцінка вираженості деменції різного генезу для МСЕК.
49. Соматосенсорні викликані потенціали
Соматосенсорні ВП – дослідження проведення по чутливих шляхах
центральної нервової системи, відповідей спинного і головного
мозку на електричну стимуляцію периферичних нервів:
моніторинг функцій спинного мозку і сенсорної кори;
ушкодження на рівні шийного та поперекового потовщень спинного
мозку;
ураження корінців і сплетень (в поєднанні з ЕНМГ);
демієлінізуючі захворювання центральної нервової системи;
оцінка порушень сенсорних функцій у істеричних хворих.
50. Вегетативні, або шкірні симпатичні
викликані потенціали
порушення функціонування вегетативної нервової
системи на сегментарному і супрасегментарному рівні
при відповідних скаргах;
визначення переважання тонусу симпатичної або
парасимпатичної нервової системи;
контроль в динаміці при лікуванні.
51. Достовірною діагностичною ознакою демієлінізучих
захворювань за критеріями Мак-Доналдса є подовження
ЛП у разі реєстрації ЗВП на зоровий змінний (або
реверсивний, чорно-білий) шаховий патерн;
За рекомендаціями ВООЗ ВП застосовують як один із
методів діагностики смерті мозку.
Діагностичне значення ВП
53. Показана при:
Захворюваннях мотонейронів спинного мозку: бічний аміотрофічний склероз
(БАС), поліомієліт, вторинні ураження мотонейронів при пухлинах і
сирингомієлії, ін.;
Первинно-м’язових захворюваннях: прогресуючі м’язові дистрофії,
ендокринні міопатії, поліміозит і ін.;
Патології периферичних нервів різного генезу: поліневропатії запальні,
дисметаболічні (цукровий діабет та ін.), При екзогенної інтоксикації
(лікарська, алкогольна та ін.), При системних захворюваннях сполучної
тканини, спадкові та ін.;
Травматичних ушкодженнях периферичних нервів і сплетінь верхніх і нижніх
кінцівок;
При компресійних ураженнях периферичних нервів: синдром зап’ястного,
кубітального каналу і ін..
54. Цілі дослідження
Визначення функціонального стану та ступеня ураження моторних,
сенсорних та вегетативних структур;
Діагностика та диференціальна діагностика ураження сенсомоторних
утворень на сегментарному, периферичному та нервово-м'язовому
рівнях;
Виявлення та оцінка ступеня порушення нервово-м'язової передачі
при міастенії та міастеноподібних с-мах;
Оцінка перспективності різних методів лікування, ступеня реабілітації
хворих та відновлення функцій уражених нервів.
55. Рухова одиниця (РУ) – це функціональна одиниця нейромоторного апарату,
представляє собою групу м’язових волокон, що іннервується одним мотонейроном
передніх рогів спинного мозку чи мотонейроном рухових ядер стовбура головного
мозку.
При активації мотонейрона збуджуються всі м’язові волокна, які він іннервує;
Унаслідок цього реєструється потенціал дії РО (ПДРО), який являє собою суму
потенціалів дії багатьох м’язових волокон;
Потенціал дії (ПД), також спайк (від англ. spike, гострий пік на графіку), —
короткочасні амплітудні зміни мембранного потенціалу спокою (МПС), що
виникають при збудженні живої клітини;
Реєстрація моторних одиниць м'яза (ПД від них) здійснюється методом
електроміографії.
56. Принцип методу
Грунтується на здатності м'язових волокон при скороченні
генерувати електричні потенціали;
Принцип техніки відведення та реєстрації цих потенціалів не
відрізняється від такого при ЕЕГ або електрокардіографії (ЕКГ);
Система складається з електродів, що відводять потенціали м’яза,
посилювача цих потенціалів і реєструвального пристрою;
Сучасні апарати розроблено на базі комп’ютера, за допомогою
якого здійснюється керування всіма параметрами і режимами
роботи.
65. F - хвиля – потенціал
дії, що періодично
реєструється при
супрамаксимальній
стимуляції змішаного нерва і
має значно більшу
латентність ніж М-відповідь.
66. Клінічне значення F-хвилі
Скринінг проведення по моторним волокнам;
Проведення у проксимальному сегменті нервів;
При ураженні мотонейронів спинного мозку (блоки
проведення, оцінка у поєднанні з іншими даними).
68. Н-рефлекс – рефлекторна
спінальна відповідь м'яза на
подразнення чутливих волокон
змішаного нерва, що іннервує
цей м'яз (у дорослого – аналог
ахіллового рефлексу).
69. Н-рефлекс
Дозволяє судити про стан провідності всієї сегментарної дуги,
включаючи сенсорні, рухові волокна поза с/м та інтраспінальну
частину, а також про збудливість МН;
Реєструється до 1 року, потім згасає, що залежить від зрілості та
безпеки низхідних гальмівних впливів г/м на спінальний апарат с/м;
При патології сегментарної дуги знижується амплітуда Н-рефлексу
та подовжується латенція Н-хвилі;
Зниження амплітуди Н-рефлексу за рахунок центральних
механізмів, латенція H-хвилі залишається N.
70. Клінічне значення Н-рефлексу
Радикулопатія S1;
При ураженні сідничного нерва (великогомілкова
порція нерва);
Полінейропатії.
73. ЕНМГ ознаки радикулопатій
Амплітуда М-відповіді N або ↓;
ШПІ ефф. - N;
F-хвиля (↑латенція, ↓ швидкість);
А-хвиля (при хронізації процесу);
Н-рефлекс (↑латенція, ↓амплітуда);
Відсутні сенсорні зміни;
Голкова міографія індикаторних м'язів (ознаки денервації в 2-х і більше
м'язах, що іннервуються одним с/м корінцем).
74. ЕНМГ ознаки плексопатій
↓ амплітуди М-відповіді >30% порівняно з контрлатеральною
кінцівкою;
↓ амплітуди сенсорної відповіді на 50% порівняно з
контрлатеральною кінцівкою;
Проксимальне ураження верхніх відділів плечового
сплетення;
ІЕМГ ознаки інтактності радикулярних структур, нейрогенні
зміни у відповідних м'язових групах.
75. Методика оцінки нервово-м'язової
провідності
Ритмічна стимуляція;
Повторна стимуляція рухових нервів із частотою 2-3Гц
виявляє зниження моторної відповіді на 10% у 65-85%
хворих;
Чутливість тесту 40-60%.
76. Методика поверхневої ЕМГ
ЕМГ спокою в нормі;
Потенціали фасцікуляцій в ЕМГ спокою
при ураженні периферичного
мотонейрону;
ЕМГ м'язової напруги в нормі;
ЕМГ м'язової напруги при ураження
периферичного мотонейрону;
ЕМГ м'язової напруги при паркінсонізм;
77. Голкова міографія
Інвазивний метод дослідження, що здійснюється за
допомогою концентричного електрода, що вводиться в
м'яз.
78. Методика голчастої ЕМГ
Виявлення неврогенного та міогенного характеру ураження м'язів;
Дослідження від 2 до 5 м'язів в одного пацієнта;
Оцінка спонтанної наявності активності (потенціалів фібриляцій та
позитивних гострих хвиль), що виявляється як при невральному, так
і міогенному типі ураження;
Оцінка тривалості та амплітуди;
ПД в режимі легкого довільного напруги м'язів.
81. Протипоказання до проведення ЕНМГ:
Епілепсія;
Психічні розлади;
Кардіостимулятори;
У період загострення інфекційних або серцево-
судинних захворювань.
82. Ультразвукова доплерографія
Базується на ефекті Доплера — зміні частоти
відбитого ультразвукового сигналу від рухомого
об’єкту.
Частота відбитого ультразвукового сигналу
збільшується від об’єкта, що наближається і навпаки
— зменшується від об’єкта що віддаляється.
83. Фізичні характеристики
потоку
Згідно Закону Хагена-
Пуазейля, швидкість потоку
рідини у прямій трубці
(аналог кровоносної судини)
залежить від градієнта тиску
(РР), радіусу (г), а також
довжини . V – швидкість потоку рідини, крові;
Р-Р* – градієнт тиску;
I – довжина кровоносної судини;
г – радіус кровоносної судини;
г| - Динамічна в'язкість рідини.
84. Швидкість кровотоку збільшується у місцях
стенозу судин, незалежно від етіологічного
чинника звуження;
Якщо швидкість кровотоку досягає певної
(порогової) величини, то спочатку
ламінарний (a) кровотік набуває
турбулентного (b) характеру;
85. Ефект Доплера
Ультразвук генерується
осцилюючими
п'єзоелектричними
елементами, частота
коливання яких знаходиться в
діапазоні від 20 кГц до 1 ГГц
(Гц = Герц = число коливань за
секунду).
З цією частотою ультразвук у
вигляді хвилі проходить через
різні органи та тканини
організму.
86. При проходженні ультразвукової хвилі через
органи та тканини вона відбивається від меж
розділу середовищ (які присутні в одній і тій же
тканини): як від тканин у стані спокою, так і від
частинок, що рухаються (форменні елементи
крові, переважно еритроцити).
Відбита хвиля сприймається
спеціальним датчиком, після
чого виконується інтерпретація
отриманих результатів.
Зсув частоти (різниця між переданою та
отриманою частотами) зветься «ефект
Допплера»
87. Велике частотне зрушення
інтерпретується як висока
швидкість потоку, а малий зсув
відповідає невеликій швидкості
потоку; при цьому інтенсивність
залежить від числа частинок які
відбивають ультразвук та
рухаються із заданою швидкістю;
88. Артерія має тришарова
структура, що складається з
інтими (внутрішня оболонка);
медії (середня оболонка);
адвентиції (зовнішня оболонка);
між якими розташовані внутрішня
і зовнішня еластичні мембрани.
89. Комплекс інтима-медіа (КІМ) - являє собою двошарову
структуру, що виявляється при ультразвуковому дослідженні
артерій у здорової людини з прилеглим до просвіту судини
гіперехогенним шаром і нижче розташованим - гіпоехогенним.
91. Сірошкальне дослідження
забезпечує можливість
двовимірної візуалізації тканин та
структур;
Відбиті амплітуди вздовж кожного
з ультразвукових пучків хвиль (A-
режим) кодуються відповідним
відтінком сірого кольору та
розташовані згідно з глибиною
відображення.
92. Режим колірного доплерівського
кодування швидкості
підходить для оцінки функціонального стану
кровотоку;
У зв'язку з ефектом Допплера зони з кровотоком
кодуються кольором (залежно від інтенсивності
кровотоку) з накладенням на зображення у режимі
В-режимі;
Оцінюючи швидкості кровотоку використовується
колірне кодування напрямку руху крові (до
ультразвукового датчика або від нього);
Більше яскравий колір зазвичай відповідає більш
інтенсивному струму крові;
Можливо виявити наявність зон турбулентного
струму крові.
ТКДС через темпоральне
кісткове вікно на рівні
середнього мозку, аксіальна
проекція.
А. Колірна візуалізація
спектрів потоків середньої та
передньої мозкових артерій.
93. ТКДС через темпоральне
кісткове вікно на рівні
середнього мозку, аксіальна
проекція. (середньої та
передньої мозкових артерій.)
В. Візуалізація даної області з
диференціюванням
за рівнем інтенсивності
кровотоку.
Режим кольорового доплерівського
кодування інтенсивності кровотоку
Цей режим передбачає аналіз змін доплерівської
амплітуди, тобто інтенсивність відбитого
сигналу;
Можливо візуалізувати навіть незначний за
інтенсивністю кровотік (зокрема, у венозних та
невеликих артеріальних судинах);
Результати візуалізації у ряді випадків
можуть суттєво спотворюватися під впливом
артефактів руху (ця картина характерна для
екстракраніального сканування);
Деякі системи ультразвукової діагностики
дозволяють комбінувати зазначені вище колірні
режими.
94. ТКДС через темпоральне кісткове вікно
на рівні середнього мозку, аксіальна
проекція. (середньої та передньої
мозкових артерій.)
С. Комбінація двох даних режимів
(колірна візуалізація та візуалізація за
ступенем інтенсивності кровотоку).
95. Режим спектрального
доплерівського аналізу
дозволяє швидко та ефективно
аналізувати стан звивистих або
кососпрямованих судин (зокрема,
інтракраніальних артеріальних
судин).
Гемодинамічні параметри під час проведення
спектрального доплерівського аналізу.
Вгорі: система для транскраніальної доплерографії.
Внизу: Дуплексна ультразвукова система. PSV – пікова
систолічна швидкість потоку; EDV – кінцева діастолічна
швидкість потоку; Vmean – середньочастотна
зваженашвидкість течії.
97. Режим сірошкалової візуалізації потоків (B-
flow)
Методика заснована на посилці вглиб тканини, що
вивчається одночасно 2 імпульсів або більше, з
відрахуванням ехо-амплітуд, що повертаються;
Якщо тканина перебуває у нерухомому стані (у проміжку
між вихідними пучками ультразвукових хвиль), то
відрахування ехо-амплітуд, що повертаються, дозволяє
оцінити стан цієї тканини; тканини, що рухаються,
відбивають ультразвук і відображаються у вигляді різних
відтінків сірого кольору;
Можливість досить швидкого отримання зображення,
більше високий просторовий дозвіл, а також відсутність
артефактів, що спотворюють результати дослідження, які
часто зустрічаються в режимі стандартного колірного
сканування).
98. Гармонійна візуалізація
та ехоконтрастні агенти
В основі використання контрастних агентів лежить
не тільки їх здатність відбивати ультразвукові хвилі,
але також властивість коливання у резонансному
режимі;
Чутливі щодо судин дрібного калібру та
периферичних відділів судинного русла;
Вгорі: ехоконтрастні агенти (ЕКА) складаються з
бульбашок, розміри яких не перевищують розмірів
еритроцитів. Ядро бульбашки має газоподібну структуру
ЕКА знаходяться в організмі людини всього лише
протягом декількох хвилин після введення, після чого
піддаються резорбції або ж виводяться з повітрям, що
видихається;
Внизу: механічна енергія, що впливає на бульбашки,
призводить до їх коливань (1-4). При надто високій
потужності енергії відбувається розрив бульбашок на
фрагменти (5).
99. Клінічний випадок
Оклюзія загальної сонної артерії
Екстракраніальне дуплексне сканування,
поздовжня площина. Відзначається помірне
збільшення швидкості кровотоку у правій ЗСА
(швидкість кровотоку: 128/33 см/с);
Екстракраніальне дуплексне сканування,
поздовжня площина. При скануванні в режимі В
в проекції звуженого просвіту лівої ЗСА
відзначається наявність помірно ехогенного
матеріалу, внаслідок чого відбулася повна
оклюзія просвіту (стрілки).
100. Екстракраніальне дуплексне сканування,
поздовжня площина. При проведенні
спектрального доплерівського аналізу
ідентифікується область, де має місце
зупинка потоку («stump-сигнал»), що
відповідає оклюзійній патології.
ТКДС, транстемпоральний доступ,
лівостороння інсонація лише на рівні
середнього мозку. У проекції сегмента М1
лівої СМА визначаються помірно виражені
зміни кровотоку за постстенотичним
типом, з відносним збільшенням
швидкості діастолічного кровотоку
(Швидкість кровотоку: 70/34 см/с).
101. Екстракраніальне дуплексне сканування, поздовжня площина. При УЗД у В-
режимі у проксимальному сегменті правої ВСА, безпосередньо над зоною
біфуркації, визначається флотуючий тромб (розміри 12,5x5 мм), частково
фіксований до латеральної стінки судини. Звуження просвіту судини на
даній ділянці становить приблизно 50%
Флотуючий
тромб
102. ЕХОЕНЦЕФАЛОСКОПІЯ
Ехоенцефалоскопія (ЕхоЕС, М-
метод) - метод виявлення
внутрішньочерепної патології,
заснований на ехолокації
сагітальних структур мозку, що в
нормі займають серединне
положення по відношенню до
скроневих кісток черепа.
Графічна реєстрація відбитих
сигналів – ехоенцефалографії.
103. Заснований на здатності ультразвуку відбиватися від меж
середовищ, що мають різний акустичний опір
.
Реєструють три найбільш типові і повторювані відбиті сигнали:
Перший сигнал - початковий комплекс (ПК) (від кісткової пластинки
черепа).
Другий сигнал – серединне ехо (М – ехо) (від серединних структур
мозку: міжпівкульна щілина, прозора перегородка, III шлуночок та
епіфіз).
Третій сигнал - кінцевий комплекс (КК) (від внутрішньої поверхні
скроневої кістки, протилежної розташуванню випромінювача).
104. ПК – початковий комплекс;
М — М-ехо - серединне (middle) ехо (М-ехо);
Sp D – положення прозорої перегородки праворуч;
Sp S – положення прозорої перегородки зліва;
MD - дистанція до М-еха праворуч;
MS - дистанція до М-еха зліва;
КК – кінцевий комплекс;
Dbt (tr) - міжскроневий діаметр у трансмісійному режимі;
Р - амплітуда пульсації М-ехо у відсотках.
Фізичні основи ЕХОЕНЦЕФАЛОСКОПІЇ
105. Основні параметри ехоенцефалоскопів
(ехоенцефалографів)
Глибина зондування (датчики діаметром 20 мм із частотою
випромінювання 0,88 МГц, глибина 220 мм).
Роздільна здатність (оптимальна частота проходження імпульсів
(при частоті ультразвуку 0,5-5 МГц) 200-250 в секунду).
106. ДІАГНОСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ І ПОКАЗАННЯ ДО
ПРОВЕДЕННЯ
Основна мета ЕхоЕС – експрес-діагностика об'ємних
півкульових процесів;
Метод дозволяє отримати непрямі діагностичні ознаки
наявності/відсутності одностороннього об'ємного
супратенторіального півкульного процесу, оцінити приблизний
розмір та локалізацію об'ємного утворення в межах ураженої
півкулі, а також стан шлуночкової системи та циркуляцію
ліквору;
Точність зазначених діагностичних критеріїв становить 90-96%.
111. Ехоенцефалоскопія при черепно-мозкових травмах
Травматична субдуральна гематома:
1. зміщення М-еха на 3-11 мм контралатерально гематомі;
2. наявність перед кінцевим комплексом сигналу, безпосередньо відбитого
від оболонкової гематоми під час огляду з боку не ураженої півкулі;
3.реєстрація при УЗДГ потужного ретроградного потоку від очної вени на
стороні ураження.
Діагностична точність – 92%.
112. Ехоенцефалоскопія при півкульному інсульті
при добовому моніторингу для внутрішньомозкового крововиливу
характерно виникнення дислокації в середньому на 5 мм відразу після
розвитку інсульту;
при інфаркті мозку зміщення М-еха в середньому на 1,5-2,5 мм виникає
через 24-42 год;
при дислокації М-ехо менше 4 мм захворювання при відсутності
ускладнень найчастіше закінчується благополучно щодо як життя, так і
відновлення втрачених функцій;
при зміщенні серединних структур на 5-6 мм летальність 45-50%, груба
осередкова симптоматика;
при зміщенні М-еха понад 7 мм летальність 98%.
113. Ехоенцефалоскопія при гідроцефалії
розширення і розщеплення до основи сигналу від III шлуночка;
збільшення амплітуди та протяжності латеральних сигналів;
посилення та/або ундулюючий характер пульсації М-еха;
збільшення індексу циркуляторного опору по УЗДГ та ТКД;
реєстрація венозної дисциркуляції за екстра- та інтракраніальними
судинами (особливо за очними та яремними венами).
114. Комп’ютерна томографія
Рентгенівська комп’ютерна томографія (КТ) — метод, що
базується на вимірюванні ступеня ослаблення вузького
пучка рентгенівських променів на виході з тонкого шару
досліджуваного об’єкта;
Величина ослаблення пропорційна щільності тканин, які
лежать на шляху вузького пучка рентгенівсього променя, і
залежить від товщини об’єкта.
115. Кожна тканина, в залежності від
щільності, атомної маси по-
різному поглинає випромінювання,
тому для кожної тканини та органу
в нормі розроблений коефіцієнт
абсорбції (КА) за шкалою
Хаунсфільда.
117. Мультидетекторна КТ
має два та більше рядів детекторів, деякі моделі апаратів мають 2
рентгенівські трубки;
Під час сканування рентгенівське випромінювання сприймається
одночасно всіма детекторами;
Використовуючи КТ 256-зрізів і більше, отримують зображення
практично в режимі реального часу з одночасним скануванням значної
ділянки тіла;
118. Переваги КТ
Відсутність суперпозиції структур, розташованих на різних глибинах.
Забезпечує отримання зображення в аксіальній площині та дозволяє виконувати 3D — реконструкцію і віртуальну ендоскопію
(бронхоскопію, колоноскопію) й ангіографію;
Забезпечує вищий ступінь тканинного контрасту порівняно з рентгенодіагностикою;
Дозволяє отримати кількісну інформацію про розміри, щільність окремих органів і тканин та патологічних утворень, а також
дозволяє визначити взаємовідношення патологічного утворення з навколишніми тканинами;
Можливість виконувати болюсне посилення дозволяє отримати трьохфазне зображення паренхіматозних органів в
артеріальній, венозній та паренхіматозній фазах.
119. Недоліки КТ
При виконанні КТ, СКТ ефективна доза опромінення приблизно в 10
разів перевищує дозу, отриману пацієнтом при виконанні рутинної
рентгенографії, що обмежує проведення дослідження вагітним та
дітям;
Наявність артефактів від сторонніх тіл з високою щільністю (метал,
барію сульфат);
Наявність артефактів обумовлених рухом пацієнта, дихальними
рухами, перистальтикою, пульсацією серця та судин.
120. Покази до КТ
Діагностика патології головного мозку, легень, середостіння,
черевної порожнини, заочеревинного простору, опорно-рухової
системи й ін.;
В онкології для встановлення стадії злоякісної пухлини і
контролю ефективності хіміо- та радіотерапії;
У травматології для діагностики ушкоджень при політравмах;
Виконання віртуальної ендоскопії;
Реконструктивна ангіографія.
123. Знак супутника (Сателітний знак)
безконтрастна КТ
-невелике інтрапаренхіматозне гіперщільне геморагічне вогнище, яке чітко відділене від
основної гематоми принаймні на одному КТ-зрізі.
( не більше 10 мм; віддалені від основної гематоми не більше ніж на 20 мм;
залишаються інтрапаренхімальними, тобто не в межах шлуночків або субарахноїдального
простору)
125. Спонтанна парадоксальна грижа після краніектомії.
При зниженні ВЧТ після операції внутрішньочерепний вміст відхиляється під
градієнтом тиску в сторону від місця краніектомії внаслідок дії зовнішнього
позитивного атмосферного тиску на внутрішньочерепний вміст.
N.s. знижений рівень свідомості, вегетатвна нестабільність, вогнищевий
неврологіний дефіцит.
126. КТ/МРТ-синдром
посттравматичної гідроцефалії
(ПТГ)
Він включає: балоноподібне розширення
бічних та III шлуночків,
перивентрикулярний набряк, переважно в
області передніх рогів, та відсутність
субарахноїдальних щілин по конвексу.
свідчать про розвиток гідроцефалії після
травми.
127. Хондрома твердої мозкової оболонки (КТ)
Внутрішньочерепні хондроми - це рідкісне
доброякісні хрящові пухлини, що зустрічаються, які
становлять близько 2-3% всіх первинних
внутрішньочерепних пухлин.
Вони зазвичай походять з кісток основи черепа, у
сфеноетмоїдальній та сфено-потиличній областях,
але дуже рідко можуть виникати також з інших
внутрішньочерепних, позакісткових ділянок, таких
як тверда мозкова оболонка, паренхіма головного
мозку або внутрішня поверхня шлуночків
131. МРТ
Магнітно-резонансна томографія – це метод пошарового
дослідження внутрішніх органів і тканин організму, що
базувався на явищі ядерного магнітного резонансу ядер
атомів водню у відповідь на збудження їх комбінацією
електромагнітних хвиль у постійному магнітному полі
високої напруженості.
132. Принцип і будова МРТ
Полягає в зміні положення і обертання
протонів, які є магнітними диполями,
під впливом зовнішнього магнітного
поля високої напруженості.
Виникаючі електромагнітні імпульси і
наведена електрорушійна сила,
оброблється за допомогою
комп’ютера та будується зображення.
133. Водень (H+) – найбільш поширений елемент у біологічних
тканинах, тому ядра водню (протони) – основа методу МРТ.
Протон має дві характеристики для МРТ сигналу:
1) спін (spin) - кватново-механічна властивість протона. Він може бути або "паралелен"
магнітному
полю або "антипаралелен",
спрямований або «вгору»
або «вниз»
2) прецесія (precession)
протонів у статичному полі –
це обертання своєю осі.
134. Радіочастотні магнітні хвилі, що генеруються електричною котушкою,
викликають зміщення спінів з їхнього початкового положення в
«антипаралельне становище»;
Коли імпульс зупиняється, спіни знову повертаються до «паралельного»
становища, це вивільняє енергію у формі радіочастотних магнітних
хвиль. Ці сигнали вловлюються рецепторною котушкою;
У МРТ інформація протонів у різних просторових областях може бути
отримана у трьох вимірах за допомогою додаткового набору котушок,
які називаються магнітними градієнтними котушками.
135. Властивості тканини що визначають інтенсивність МРТ сигналу:
щільність протонів, тому що без протонів сигнал не
Утворюється
часи релаксації протонів (T та T2).
136. Релаксація протонів із збудженого стану має дві складові:
Релаксація T1 ( поздовжня або спін-решіткова релаксація)
відбувається вздовж осі z, паралельної магнітному полю, і залежить
від загального напрямку спінів (паралельного або
антипаралельного);
Релаксація T2 ( поперечн або спін-спінова, релаксація) відбувається
у площині x–y, перпендикулярній магнітному полю, і залежить від
загальної когерентності прецесій
Значення релаксації T1 та T2 для даної тканини визначаються
властивостями молекулярного середовища, такими як:
ефективність поглинання енергії та протон-протонні взаємодії, які
виникають при виході протонів із збудженого стану.
137. Артефакти МРТ - це
хибна інтенсивність
сигналу на зображенні,
не відповідна тканинним
параметрам
досліджуваної області.
Поширеним артефактом
є візуалізація потоку
крові.
138.
139.
140. Переваги МРТ
Високий тканинний контраст порівняно з УЗД і КТ
Можливість візуалізації циркулюючої рідини і
васкулярної патології методами безконтрастної
ангіографії, мієлографії і т.д.
Отримання МРТ –зображення в різних імпульсних
послідовностях зміною часу релаксації та зміною
інтенсивноті сигнлів від жирової тканини і васкулярних
набряків;
Отримання зображення безосередньо в будь- якій
проекції (аксіальній, сагітальній, фронтальна).
141. Недоліки МРТ
Значна тривалість дослідження;
Недостатня візуалізація звапнень;
Широкий спектр артефактів;
Необхідність застосування седатиних засобів при дослідженні
дітей раннього віку та пацієнтів з клатрофобією.
142. Покази до проведення МРТ
Вроджена патологія органів і систем;
Демієлінізуючі та інші захворювання ЦНС, об’ємні утворення
ЦНС, церебровасклрний інсульт та ін.;
Патологія органів середостіння, заочеревинного простору,
органів травлення і виділення, скелета, органів малого таза,
м’яких тканин і ін.;
143. Протипокази до проведення МРТ
Навність в організмі штучного водія серцевого ритму;
Навність в організмі протезів із феромагнетиків;
Навність в організмі церебральних внутрішньошлуночкових
шунтів;
Навність в тілі будь-яких металевих об’єктів (осколки, стружка
та ін.);
Можливі напади епілепсії, судоми, втрати свідомості;
Перший триместр вагітності.
144. Побічна дія МРТ
Запаморочеення, металевий смак на короткотривалий час;
Фібриляція шлуночків;
Теплові ефекти.
145. МРТ використовують для діагностики:
Захворювань ЦНС: пухлин, інфарктів, гематом, судинних
захворювань;
Захворювань серця і великих судин;
Захворювань ШКТ;
Захворювань кістково-м’язової системи в т.ч. хребта.
146. МРТ дозволяє визначити:
Місце розвитку патологічного осередку (органне, позаорганне);
Локалізацію патологіного осередку в органі;
Форму патологіного осередку (округла, овальна, неправильна);
Розміри органа і патологічного осередку;
Внутрішню будову патологіного осередку (однорідний, неоднорідний);
Протонну щільність органів і патологічних осередків;
Інтенсивність МР-сигналу структур на T1- ЗЗ, T2 – ЗЗ та інших імпульсних
послідоностях (відсутній, гіпоінтенсивний, гіперінтенсивний сигнал).
148. T1-зважене зображенням
T1-зважені зображення корисні при визначенні анатомічних структур;
На Т1-зважених зображеннях вода здається темною, в той час як
жирові тканини — світлими;
Таким чином, T1-зважені зображення мають вигляд анатомічних
зрізів мозку, при цьому СМР виглядає темною, сіра речовина - сірою
(вищий вміст води), а біла речовина- білою (вищий вміст чи ліпідів);
Роздільна здатність дрібних анатомічних деталей зазвичай краще
видно на Т1-зважених зображеннях.
149.
150. T2-зважене зображенням
Т2-зважені зображення краще підходять для виявлення патологічних
змін;
На Т2-зважених зображеннях вода здається світлою, а ліпіди-
темними;
Таким чином, ліквор виглядає дуже яскравим;
Області набряку мозку, гліозу і сірої речовини яскраві, але дещо
менш яскраві ніж ліквор;
А мієлінізовані області здаються темними.
На Т2-зважених зображення області аномалій мозку зазвичай
здаються яскравими і їх легше побачити, ніж Т1.
151.
152. FLAIR
FLAIR робить сканування, яке схоже на зображення, зважені за T2,
але з темним ліквором;
Яскравий ліквор може приховувати патологію, розташовану в
паренхімі, прилеглій до шлуночків або до м'якої мозкової оболонки;
Аномалії в мозковій тканині - такі як невеликі ділянки набряку, гліозу,
демієлінізації або інфаркту, прилеглі до ліквору, можна легко побачити
як яскраві області;
Ці невеликі яскраві аномалії також присутні на Т2-зважених
зображеннях, але їх часто важче побачити на T2 через відносну
яскравості ліквору поруч.
154. Дифузійно-зважена МРТ
Цей чутливий метод дозволяє виявити клітинні зміни, пов'язані з гострим ішемічним
інфарктом, приблизно через 30 хвилин після початку.
Принцип обстеження заснований на різниці швидкостей дифузії молекул води в різних
біологічних середовищах.
Речовина з різною інтенсивністю проходить не тільки на межі двох різних тканин, але й в
межах однієї тканини при умові наявності структурних або функціональних змін.
якщо клітини будь-якого органа переродились в злоякісні, на томограмі вони будуть
контрастувати за рахунок різниці дифузії.
155. Покази до DWI
Підозра на наявність первинної пухлини без чіткої
локалізації
Пошук вогнищевих уражень паренхіми органів (мозку,
підшлункової залози, наднирників тощо)
Діагностика ГПМК за ішемічним типом
Дегенеративні захворювання ЦНС
Діагностика групи патологій ЛОР-органів
156. Перфзійна МРТ
Перфузія — транспорт із кров’ю в тканини по судинном руслу.
Після болюсного введення парамагнітної контрастної речовини за допомогою автоматичного шприца
проводять сканування.
Отримані дані оброблються за допомогою комп’ютера і ідображають наступні показники мозкового
кровотоку:
Обєм мозкового кровотоку (CBV);
Середній час проходження контрастної речовини (MTT);
Мозковий кровотік (CBF=CBV/MTT);
Час до піку (time to peak- TTP).
Перфузія відображає оборотну ішемію (транзиторну ішемію).
157. Магнітно-резонансна спектроскопія
метод, що дозволяє визначити біохімічні зміни тканин при
різних захворюваннях по концентрації певних метаболітів.
МР-спектри відображають відносний вміст біологічно
активних речовин у певній ділянці тканини, що характеризує
процеси метаболізму.
Порушення метаболізму виникають, як правило, до клінічних
проявів захворювання, тому на основі даних МР-спектроскопії
можна діагностувати захворювання на ранніх етапах розвитку.
158. Магнітно — резонансна ангіографія ( МРА)
Метод отримання зображення судин, оцінки
анатомічних і функціональних особливостей
кровотоку за допомогою магнітно —
резонансного томографа.
В основі МРА лежить різниця сили сигналу
від рухомих тканин ( крові) і від оточуючих
нерухомих тканин; це дозволяє отримувати
зображення без використання будь-яких
контрастних засобів.
З метою отримання чіткішого зображення
можливе застосування контрастних речовин
на основі парамагнетиків.
159. Функціональна МРТ ( ФМРТ)
Метод картування кори головного мозку, що дозволяє
визначити місце розташування та особливості
функціонування ділянок кори головного мозку, які
відповідають за рух, мову, зір, пам’ять та інші функції.
Суть методу полягає в тому, що при роботі певних відділів
мозку кровообіг в них підсилюється.
У процесі проведення ФМРТ хворому пропонують
виконати певні завдання, реєструються ділянки
підвищеного кровообігу мозку і їх зображення
накладається на звичайну МР-томограму мозку.
160. Магнітно-резонансні контраастні засоби
МРТ- внутрішньовенне контрастуання –
непряме контрастування тканин, при якому
контрастна речовина безпосередньо не
візуалізується але контрастування виникає
внаслідок зміни контрастною речовиною
релаксаційного часу протонів води у тканинах
(сполуки гадолінію – Магнівест, Омніскан; та
преарати що містять маргнець - Теслксан ).
МРТ-пероральне контрастуання –
використовують позитивні контрастні речовини які
підсилюють інтенсивність МР-сигналу, та негативні
контрастні речовини які не вміщують протонів,
тобто не видимі на МРТ (сульфат барію, повітря).
162. Аномалія розвитку мозочка і оточуючих його лікворних просторів; генетично
обумовлений синдром. Є варіантом синдрому Арнольда — Кіарі.
Проявляється розширенням 4-го шлуночка з формуванням лікворної кісти
задньої черепної ямки, недорозвиненням або відсутністю черв'яка мозочка
в поєднанні з гіпертензійною гідроцефалією різного ступеня виразності;
Часто поєднується з недорозвиненням мозолистого тіла (corpus callosum),
аномаліями розвитку серця, лицьової частини черепа, пальців.
163. Синдром Жубера (МРТ)
рідкісне генетичне гетерогенне спадкове
захворювання, що характеризується
порушенням формування мозочка та
структур стовбура мозку;
Поєднання епізодичного гіперпное,
затримки розвитку та дисгенезії черв'яка
мозочка з атаксією;
Знак «моляра» є ознакою на аксіальних
зрізах в дітей із синдромом Жубера.
164. Гостра некротизуюча (некротична)
енцефалопатія
*А – КТ-зображення голови
демонструє симетричне зниження
густини в межах таламуса (стрілки);
B – T2-зважене МРТ зображення:
гіперінтенсивний сигнал у скроневих
частках.Джерело зображень:
Є рідкісним ускладненням грипу та інших вірусних інфекцій та пов'язана з внутрішньочерепним цитокіновим штормом (синдромом вивільнення
цитокінів), що призводить до руйнування гематоенцефалічного бар'єру, але без прямої вірусної інвазії або параінфекційної демієлінізації;
характерно симетричні мультифокальні ураження (в основному з таламусів);
зниженням щільності на КТ-зображеннях, а МРТ демонструє гіперінтенсивний сигнал на T2-зважених зображеннях із внутрішнім крововиливом.
Контрастні зображення можуть демонструвати кільце контрастного посилення.
