2. 2 | МІСТО
ВІДКРИТТЯ ВЛІТКУ 2023
ПЛОЩА ПОНАД 60 тис. м кв.
м. Івано-Франківськ,
вул. Вовчинецька, 225-А
Відділ оренди:
тел.: (097) 940 41 09
(050) 373 90 08
4. 4 | МІСТО
Наскільки перспективною сьогодні є профе-
сія косметолога?
Скажімо просто: до сфери косметології дотичні
майже всі, адже є ті, хто використовує різнома-
нітні процедури, й фахівці, які ці послуги надають.
Тому актуальність цієї спеціальності просто вічна
– вона була, є і буде. Це надзвичайно популярна та
улюблена мною професія, якій я присвятила своє
життя. Але є й прагматичний аспект: торік, коли
ми оговталися від шоку, який принесла повно-
масштабна війна, повернулися до звичної роботи
Інституту косметології й випустили тогочасних
студентів, реально зрозуміли наскільки у правиль-
ному руслі ми рухаємося. Випускники, які тоді
виїхали за кордон, зуміли використати нашу фахо-
вість там і успішно працевлаштувалися. І водночас
у цей момент всі відчули, наскільки українські
спеціалісти цінні у світі, яка ми потужна нація і які
сильні тут люди.
Яких спеціалістів готує навчальний центр?
Косметологів, лікарів-ін’єкціоністів, естетистів,
бодітологів і основне – ми навчаємо бізнесу у сфері
косметології. Оскільки моя особиста мета, щоб
кожен наш випускник відкривав власну справу на
теренах України й, відповідно, підіймав потужно
її економічний фронт. Це те, на чому я завжди ак-
центую і щиро ділюся зі студентами своїми знання-
ми, веду їх після завершення навчання, допомагаю
започаткувати бізнес, підтримую у перших кроках.
Адже переконана – важливо не лише дати фах, але
й навчити як його ефективно застосувати у житті.
Що власне пропонуєте студентам?
Є однорічний курс – з вересня по червень – дуже
актуальний для нашої молоді, оскільки туди вхо-
дить багато професій, які дотичні до сьогодніш-
нього ринку індустрії краси. Це і лашмейкер, і
бровіст, і візажист, майстер татуажу,бодітолог, і,
звичайно – косметологія, бо це основний наш фах.
Студент, коли закінчує його, має уже професію у
руках. І саме зараз триває активний набір нового
курсу, який стартує восени. Але навчання у нас
відбувається й упродовж цілого року. Оскільки
однією з особливостей «Космоестетлюкс» є індиві-
дуальний підхід до кожного студента.
Мова йде про індивідуальний графік навчан-
ня?
Так, ви можете будь-коли подати документи та
узгодити свій персональний графік. Тобто вчитися
у нас і паралельно здобувати освіту в іншому за-
кладі, чи працювати. Назагал навчання триває від
одного місяця до року, є понад два десятки курсів,
тобто різноманіття дуже велике. Не зважаючи на
воєнні реалії, в яких ми живемо вже півтора року,
до нас на навчання приїжджають й іноземці. Для
них працює спеціальний факультет, де викладання
здійснюється англійською мовою і теж за індивіду-
альним графіком. Зараз маємо студентів з Греції й
вони дуже задоволені.
Успішне майбутнє
у ваших руках…
… і шлях до нього розпочинається вже сьогодні. Сучасна косметологія – це
не лише про красу та догляд, але й нові перспективи та можливості. Адже
ця професія завжди буде у запитах і топах. Але для того, щоб реалізуватися
у ній, потрібна насамперед потужна освітня база. І саме її пропонує
своїм студентам Інститут естетичної косметології «Космоестетлюкс».
Про унікальну творчу платформу для розвитку, професійну підготовку
та бізнес-партнерство говоримо із генеральним директором компанії
Тетяною ТОВАРНИЦЬКОЮ.
АКЦЕНТ | НАВЧАННЯ
5. МІСТО | 5
Сьогодні у сфері краси є дуже багато різно-
манітних тренінгів та майстер-класів, але
чи в змозі вони замінити повноцінне навчан-
ня?
Компанія «Космоестетлюкс» була заснована
17 років тому як професійний заклад естетичної
косметології. І буквально з першого дня я мріяла
і робила все, щоб це був фундаментальний бізнес,
де усі аспекти правильно й чітко працюють – як
з економічної, так і юридичної та професійної
точок зору. Я по-доброму заздрю нашим теперіш-
нім випускникам, адже сьогодні є дуже велике
розмаїття різноманітних курсів і вони можуть з
легкістю опановувати різні уміння. Коли стартува-
ла у своєму житті я, такого різноманіття не було,
доводилося самостійно вишукувати ці знання. Тому
й виникла ідея створити освітній заклад, де будуть
професійно навчати косметології. У нас є ліцензія
Міністерства освіти та науки України, всі наші ви-
пускники отримують сертифікат нашого закладу та
професійні знання, що дає можливість подальшого
успішного працевлаштування, у команді працюють
фахові викладачі й щороку ми збільшуємо свій по-
тенціал і свою професійність. У нас великі амбіції,
ми прагнемо зростання і два роки тому вже поча-
ли масштабуватися. Наш навчальний центр має
розгалуження - вісім філіалів: сім з них в різних
містах України та один міжнародний у Польщі (м.
Варшава). Таким чином ми транслюємо значущість
професії косметолога і цінність знань у такому про-
фесійному закладі як наш.
А як щодо навчальних програм? На чому
базуються вони?
Навчальні програми нашого центру розроблені
згідно державних стандартів, а також за автор-
ською методикою і базуються вони на великому
досвіді. Також ми є новаторами, не боїмося пробу-
вати щось нове та створювати своє. Нами запатен-
тована така навчальна спеціальність і професія як
«Бодітолог» - це спеціаліст, який працює з корекці-
єю тіла людини, а також налагодженням правиль-
ного гармонійного харчування та здорового спосо-
бу життя. Мова йде про поєднання мануальних та
апаратних методик із дієтологією та нутриціологі-
єю. У нас багато новинок, адже ми постійно в русі,
розвиваємо актуальні курси, удосконалюємося та
увесь час йдемо вперед. Та віримо, що наша праця
теж пришвидшить перемогу.
Ще один важливий аспект – це виклада-
цький склад і технічна база…
Навчальний заклад ми відкрили на базі медично-
го, тому дуже добре розуміємо, наскільки важлива
для наших студентів практика. Тож заняття від-
буваються у діючих кабінетах косметології облич-
чя, естетики тіла, SPA-зонах, приміщеннях для
епіляції, візажу та татуажу й ін’єкційних методик.
Інститут оснащений сучасним професійним облад-
нанням, апаратами, косметичними засобами та
розхідними навчальними матеріалами. У команді
є викладачі, які працюють в «Космоестетлюкс» з
першого дня. Це досвідчені педагоги із великим
досвідом, професори, доценти та практики. І що
важливо – всі лікарі. Ще одне, чим ми пишаємося
– курс підвищення кваліфікації спеціалістів. Тобто
будь-який косметолог, не залежно від того, де він
вчився, має можливість прийти до нас на додат-
кове навчання, удосконалити свої уміння. Окрім
того, ми навчаємось і самі, регулярно підвищуємо
свою кваліфікацію. Адже життя не стоїть на місці
й сфера косметології дуже швидко крокує вперед.
Тому тут важливе все у комплексі – технічна база,
фахівці, які навчають студентів і, звісно, наша
велика любов до студентів і власне професії косме-
толога. Тож, якщо ви бажаєте стати успішними,
високооплачуваними, кваліфікованими спеціаліс-
тами в галузі краси та поповнити лави фахових
косметологів – ми чекаємо вас у просторі «Космо-
естетлюкс»! Запрошуємо на навчання! Навчайтесь
у найкращих!
м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, 7 Б, тел.: (050) 338 99 92, (050) 970 48 84
kosmoestetluks.com
АКЦЕНТ | НАВЧАННЯ
6. 6 | МІСТО
Суспільно-політичний журнал
Засновник: Романюк С.В.
Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції.
Передрук матеріалів допускається за погодженням з редакцією.
За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець.
Івано-Франківськ
Виконавчий директор:
Лариса Фреїшин
Головний редактор:
Тетяна Соболик
Журналісти:
Наталя Мостова
Уляна Пилипець
Світлана Тимчук
Наталія Лозовик
Богдан Скаврон
Ольга Рега
Ярослава Угринюк
Літредактори:
Марія Микицей
Ольга Криницька
Дизайн та верстка:
Олександра Афанасьєва
Фото:
Олександр Зуєв
Андрій Монюк
Роман Козоріз
Комерційний директор:
Юлія Кміта
Тел.: (050) 237 99 81
Відділ реклами:
Анна Угорчак
Тел.: (066) 389 93 19
Ольга Мельник
Тел.: (050) 433 04 37; (097) 240 51 55
Лідія Когут
Тел.: (066) 642 65 58; (096) 744 31 51
Людмила Небола
Тел.: (050) 202 70 52
Тетяна Симчич
Тел.: (066) 357 78 97
Свідоцтво про державну реєстрацію:
ІФ №608-377ПР від 15.02.2022
Загальний наклад:
10 000 примірників
Без передплати
Адреса друкарні:
ТОВ «АРТ СТУДІЯ ДРУКУ»
м. Київ, вул. Бориспільська, 15
www.artprintstudio.com.ua
тел.: (067) 460 07 25
Адреса редакції:
м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 24-А
Редакційна пошта:
mistomagazine@gmail.com
Видавець:
ФОП Сергій Романюк
м. Івано-Франківськ, 76018
вул. Коновальця, буд. 77
8. 8 | МІСТО
ПОЛІТИКА | ЗАГРОЗА
Останній козир
кремля:
Уже майже півтора року Україна протистоїть агресії ядерної держави,
армія якої застосувала в цій війні більшість наявних засобів, безуспішно
намагаючись зламати опір Сил оборони та змусити українців до капітуляції.
Але в російської армії, якою, здається, напряму керує охоплений манією
імперської величі господар кремля володимир путін, все ще залишився
останній аргумент.
які варіанти ядерної
атаки має путін
Богдан Скаврон
9. МІСТО | 9
Дедалі частіше з москви лунають погрози роз-
чохлити свої ядерні ракети та бомби, щоб остаточ-
но вирішити питання незламних українців. Перемі-
щення російської “ядерки” до Білорусі, ближче до
західних та північних кордонів України, 14 червня
цього року підтвердив самопроголошений прези-
дент держави-сателіта рф олександр лукашенко. А
президент США Джозеф Байден нещодавно назвав
цілком реальною можливість застосування путіним
тактичної ядерної зброї.
Шантаж чи реальна
загроза
До ядерного шантажу з боку рф можна було б
поставитися скептично, сподіваючись, що погрози
кремля насправді ніколи не будуть реалізовані,
якби не реакція на ядерні маневри рф з боку захід-
них союзників України, які, до речі, не помилилися
із попередженням про заплановане путіним повно-
масштабне вторгнення.
Наприкінці квітня цього року видання The New
York Times повідомило, що Сполучені Штати поча-
ли встановлювати в Україні мережу спеціальних
датчиків, які можуть виявляти спалахи радіації від
ядерної зброї чи “брудної бомби”. Мета полягає
в тому, щоб у разі ядерного удару росії по укра-
їнській територій провину москви можна було б
беззаперечно підтвердити.
Цією роботою займалася команда підтримки
ядерних надзвичайних ситуацій (NEST), яка скла-
дається із учених, техніків та інженерів та пра-
цює під керівництвом Національного управління
ядерної безпеки Міністерства енергетики США. У
відповідь на запит журналістів The New York Times
фахівці з ядерної безпеки повідомили, що мережа
датчиків розгортається “у всьому регіоні” і матиме
можливість “охарактеризувати розмір, місце розта-
шування та наслідки будь-якого ядерного вибуху”.
Такі заходи можуть здатися непотрібним кроком,
враховуючи особливість грибоподібної хмари після
ядерного вибуху, яку важко буде не помітити. Але,
якщо ядерний заряд на місце вибуху буде достав-
лено вантажівкою, танком або човном замість
ракети з траєкторією польоту, яку можна відсте-
жити, то з’ясувати його походження буде складно.
У США припускають, що москва може неправ-
диво стверджувати, що українці самі здійснили
ядерний вибух на полі бою, щоб залучити Захід
до глибшої допомоги у війні. За допомогою влас-
ної сенсорної мережі Вашингтон зможе на основі
аналізу ядерної атрибуції визначити справжнього
винуватця.
Розгортання мережі сенсорів, які дозволяють
фіксувати застосування ядерної зброї, свідчить
про те, що США не вважають неможливим такий
сценарій розвитку подій.
Яка зброя може бути
використана
Росія має в своєму арсеналі всі види ядерної
зброї. Президент рф путін не забуває під час своїх
виступів похвалитися розвитком та вдосконален-
ням “ядерної тріади” - стратегічних балістичних
ракет, авіаційних ядерних боєприпасів і ядерних
підводних човнів.
Однак, усі ці “Тополі”, “Ярси” та “Сармати”,
про які любить поговорити господар кремля, є
насамперед страшилками для стримування США
та НАТО. У війні з Україною, у разі повного безум-
ства путіна, рф може застосувати тактичну ядерну
зброю (ТЯЗ), носіями якої можуть служити ті самі
ракети Х-101/102, Х-555/55, “Калібр”, “Іскандер” та
“Кинджал”, які від самого початку повномасштаб-
ного вторгнення активно використовує держава-а-
гресорка для обстрілів.
За словами військового експерта Петра Черника,
крилата ракета “повітря-земля” з термоядерною
боєголовкою Х-102 може мати бойову частину від
300 кілотонн, “Іскандер” чи “Кинджал” можуть
комплектуватися боєголовками до 500 кілотонн.
“Щоб зрозуміти, наскільки це серйозна зброя –
над Хіросімою та Нагасакі скинули першу бомбу,
яка мала 15 кілотонн, а друга – 21 кілотонну. Якщо
до цього дійде, то шкода буде неймовірною”, – по-
яснив експерт.
Якщо ядерний заряд на
місце вибуху буде доставлено
вантажівкою, танком або
човном замість ракети з
траєкторією польоту, яку
можна відстежити, то
з’ясувати його походження
буде складно
ПОЛІТИКА | ЗАГРОЗА
10. 10 | МІСТО
Військовий оглядач Денис
Попович зауважив, що носіями
ТЯЗ можуть бути навіть звичай-
ні артилерійські боєприпаси з
потужністю бойової частини від
0,5 кілотонн. На перший погляд,
це незначний ядерний заряд, але
тим, хто потрапить під цей вибух,
так здаватися не буде... Водно-
час, на думку Поповича, тактич-
ну ядерну зброю ворог може за-
стосувати не з військовою метою
на полі бою, а, радше, заради
демонстрації та залякування.
“Ядерний вибух повинен при-
мусити нас піти на умови завер-
шення війни, які є вигідними
для путіна. Для порівняння тут
цілком годиться єдиний історич-
ний досвід застосування атомної
зброї США проти Японії у 1945
році... Але в нашому випадку вже
немає раптовості та шоку від
небаченої руйнівної сили нової
зброї, який відчули на собі япон-
ці в 1945 році. Тим паче ми чудо-
во пам’ятаємо Чорнобиль та не
дуже ведемось на ядерний шан-
таж”, - зауважив Денис Попович
у своєму дописі у Facebook.
Слід також пам’ятати, що ті
ракети, які можуть бути застосо-
вані як носії тактичної ядерної
зброї, успішно збиває українська
ППО. Якими будуть наслідки від
збитої у повітрі ядерної ракети,
сказати важко, оскільки преце-
дентів досі не було.
Військовий експерт Петро Чер-
ник вважає, що збита засобами
ППО ракета з ядерним снарядом
вибухне як звичайний шматок
металу. “Якщо ракета збивається
в повітрі, ядерний удар не від-
будеться. Відбудеться незначне
радіоактивне зараження, тому
що там є критична маса збройно-
го плутонію”, - пояснив він.
Чим загрожує
теракт
на Запорізькій
АЕС
Варіантом прихованого “ядер-
ного удару” по Україні називають
ймовірний теракт на Запорізькій
АЕС, яку російські окупанти за-
хопили ще в березні 2022 року.
На тлі українського контрна-
ступу загарбники збираються
покинути Енергодар, де розташо-
вана атомна станція, але перед
“жестом доброї волі” можуть
влаштувати диверсію, спричи-
нивши екологічну катастрофу. За
інформацією, станом на початок
липня цього року, окупанти на
ЗАЕС замінували ставок-охолод-
жувач, а біля 4-х із шести енер-
гоблоків розмістили вибухівку.
Коли почалися розмови про
ймовірний теракт на ЗАЕС,
з’явилися панічні коментарі
про загрозу для 40 країн світу
та мало не мільярд людей, які
постраждають від катастрофи.
Однак тепер фахівці запевняють,
що катастрофа в Енергодарі не
стане “другим Чорнобилем”.
Насамперед тому, що атомна
станція уже багато місяців не
працює.
Завідувач відділення атомної
енергетики Інституту проблем
безпеки атомних електростан-
цій НАН України Володимир
Борисенко наголосив, що пали-
во на ЗАЕС перебуває у віднос-
но холодному стані, оскільки
станція вже довго не виробляє
електроенергію. За його слова-
ми, навіть якщо вибух станеться
у сховищі ядерного палива, то
радіоактивне зараження буде
незначним.
ПОЛІТИКА | ЗАГРОЗА
Порадою є заховатися у надійному укритті та пересидіти
там якнайдовше, щоб уникнути контакту з “радіоактивним
пилом” — активними альфа-частинками, які потрапляють
в організм через легені, очі чи відкриті рани та повільно й
невпинно руйнують його із середини, пошкоджуючи ДНК та
клітини на молекулярному рівні
11. МІСТО | 11
Співробітниця цього ж інсти-
туту Олена Паренюк зауважила,
що найбільша можлива загро-
за теракту на ЗАЕС полягає в
потенційному забрудненні води.
Науковиця порівняла викид ра-
діонуклідів з розсипаною сіллю.
Якщо це станеться на промисло-
вому майданчику ЗАЕС, то “сіль”
можна буде зібрати на місці.
Однак у разі дощу вода змиє
“сіль” до річки і тамтешня вода
стане радіоактивною “ропою”.
Тож перша порада для жителів
найближчої до ЗАЕС зони – не
пити воду з річки Дніпро в разі
катастрофи.
За найгіршим сценарієм,
обов’язковій евакуації підляга-
тиме близько 300 тисяч людей із
Дніпропетровської та Запорізької
областей. Найбільша небезпе-
ка буде у 50-кілометровій зоні
навколо станції. Однак і за сотню
кілометрів ймовірне забруднення.
Якщо ж окупанти покинуть
Запорізьку АЕС, там знову з’яв-
ляться українські працівники,
вона почне працювати й виро-
бляти енергію, а тоді по ній буде
завдано удару, то... Про таке
навіть краще не думати.
Чи врятують
таблетки
«від радіації»
Українцям уже почали нагаду-
вати, як діяти у разі застосуван-
ня ядерної зброї чи катастрофи
на атомній станції. Найголов-
нішою порадою, ясна річ, є
заховатися у надійному укритті
та пересидіти там якнайдовше,
щоб уникнути контакту з “раді-
оактивним пилом” — активними
альфа-частинками, які потра-
пляють в організм через легені,
очі чи відкриті рани та повільно
й невпинно руйнують його із
середини, пошкоджуючи ДНК
та клітини на молекулярному
рівні.
Якщо пригадати долю отруєно-
го полонієм у Лондоні екс-агента
фсб Литвиненка, то саме така
смерть загрожує кожному, хто
надихається “радіацією”, проков-
тне вкритий “пилом” бутерброд
чи вип’є зараженої водички.
Ефективних ліків від цього зара-
ження, на жаль, не існує.
Саме тому у місцевості, яку
накрило радіоактивною хмарою,
потрібно перебувати в закритому
приміщенні, в ідеалі - нижче рів-
ня землі, з бетонними стінами та
вентиляцією, яку легко перекри-
ти фільтром із тканини. Ядра ге-
лію, якими, по суті, є альфа-час-
тинки, не проходять крізь одяг і
навіть на відкритому тілі відразу
гальмуються в верхньому шарі
шкіри. Але потрапивши всереди-
ну з їжею чи диханні, починають
свою руйнівну дію, як маленька
фабрика смерті.
Одним із наслідків занепокоєн-
ня українців ядерною загрозою
став ажіотажний попит в апте-
ках на йодид калію — практично,
єдині “ліки”, які рекомендують
вживати після ядерної катастро-
фи. Прийом цього препарату бло-
кує роботу щитоподібної залози
та перешкоджає накопиченню
в ній радіоізотопів йоду. Однак,
йодид калію дає лише обмеже-
ний захист, адже під час надзви-
чайних ситуацій радіаційного
характеру відбуваються викиди
не лише “поганого йоду”.
Нещодавно у західній пресі
з’явилися повідомлення про те,
що у Сполучених Штатах розпоча-
лося перше випробування на лю-
дях таблеток, які усувають наслід-
ки отруєння радіацією. Препарат
під назвою HOPO 14-1 поглинає
радіоактивні елементи, перетво-
рюючи їх на форми, які легко
засвоює та виводить організм.
ПОЛІТИКА| ЗАГРОЗА
12. 12 | МІСТО
За даними Національного інституту алергії та
інфекційних захворювань (NIAID) США, який фі-
нансує це дослідження, якщо випробування буде
успішним, лікування може стати доступним уже
до 2024 року.
З одного боку, ці дослідження можуть вселяти
оптимізм з приводу того, що наслідки радіоактив-
ного забруднення люди зможуть пережити краще.
Але з іншого — те, що вони активно проводяться,
зайвий раз підтверджує, що в США дуже серйоз-
но ставляться до ймовірного ядерного конфлікту,
який може бути не лише на території України, але
й стати глобальним.
Можливий
вступ НАТО у війну
Якщо Сенат США підтримає проєкт резолюції,
який зареєстрували демократ Річард Блюменталь
і республіканець Ліндсі Грем, застосування рф
ядерної зброї в Україні чи провокації на атомній
станції означатиме напад на Північноатлантичний
Альянс.
Ліндсі Грем пояснив необхідність ухвалити таку
резолюцію тим, що ядерна зброя, використана в
Україні, здійснить викид радіації на великі терито-
рії у Європі, де розташовані союзники НАТО.
“Наше повідомлення до тих, хто оточує Путіна:
якщо ви зробите це, якщо ви виконаєте його наказ,
якщо він колись його дасть, ви можете очікувати
на масивну відповідь від НАТО, і ви опинитесь у
війні проти НАТО”, - заявив Грем на пресконфе-
ренції 22 червня.
Сенатор Блюменталь додав, що під час укра-
їнського контрнаступу путін матиме все більше
спокуси використати ядерну зброю проти України
або підірвати найбільшу у Європі Запорізьку атом-
ну електростанцію. І будь-яка з цих дій матиме
наслідком шкоду не тільки для України, але й для
сусідніх країн НАТО, зокрема Польщі.
“Це не якась безвідповідальна або панічна резо-
люція, вона призначена для того, щоб відправити
послання володимиру путіну та його військовикам:
вони будуть знищені, їх буде стерто, якщо вони
використають тактичну ядерну зброю чи якщо
вони знищать АЕС таким чином, що це загрожува-
тиме довколишнім країнам НАТО. Стаття 5 [ста-
туту НАТО про колективну оборону] захищає не
лише проти конкретних перетинів кордонів з боку
військовиків, але й від шкоди, заподіяної нашим
союзникам по НАТО... Якщо вони використають
ядерну зброю у спробі змінити хід війни, вони не
змінять хід війни в Україні, а вступлять у війну
проти НАТО”, - наголосив Блюменталь.
ПОЛІТИКА | ЗАГРОЗА
Під час українського
контрнаступу путін
матиме все більше спокуси
використати ядерну
зброю проти України або
підірвати найбільшу у
Європі Запорізьку атомну
електростанцію
13. МІСТО | 13
БІЗНЕС | КРАЩІ
Компанія blago
отримала
національну відзнаку
«Кращий забудовник 2022 року» — це нагорода, яку отримала компанія blago
за результатами досліджень аналітичного центру «Вибір Країни». Компанія
потрапила в рейтинг кращих в Україні за підсумками 2022 року. Національна
премія «Вибір Країни» вручається щороку підприємствам різних галузей, які
роблять великий внесок у розвиток та майбутнє країни.
Дослідження девелоперів відбувалося за авторською технологією «Людських вподобань» за основни-
ми критеріями, які є важливими для українців при виборі забудовників:
● відгуки;
● цінова політика;
● кількість реалізованих проєктів;
● кількість років на ринку.
blago пройшло відбір за всіма критеріями з високими оцінками, тож отримало почесну нагороду.
Команда вкотре показала, що багаторічний досвід на ринку — це не просто цифра. Це тисячі відгуків
від щасливих мешканців наших ЖК, добра репутація, впізнаваність. Це довіра, яка щодня виявляється
у виборі покупцями житлових комплексів.
Нагорода «Кращий забудовник 2022 року» демонструє і стійкість забудовника. Рік 2022-й був склад-
ним для всіх, проте команда blago вистояла та не зупинилася. Тож blago продовжує працювати й роз-
виватися. Разом із мешканцями й заради них.
14. 14 | МІСТО
Віталій
Портніков:
ПОЛІТИКА | БЕЗ ПРОГНОЗІВ
Український
публіцист, колумніст
та письменник
Віталій Портніков
щодня записує
відео в ютубі та
пише колонки для
різних медіа про
найважливіші події
в Україні та світі.
Його матеріали
виважені та
змістовні. Вони без
зайвого драматизму,
втім, і без
заспокоєння. Українці
йдуть на канали
Віталія Портнікова
за аналітикою та
здоровим глуздом.
«Місто»
поспілкувалося з
журналістом про
життя під час війни,
мову та цінність
людського життя.
«Вартість людського життя у час
війни стає набагато вищою»
Тетяна Соболик
15. МІСТО | 15
Пане Віталію, зараз так
активізувалися політики та
пожвавилися розмови про
закінчення війни, можливо,
навіть у цьому році, що хоті-
лося б і від вас почути відпо-
відь, невже є підстави про це
говорити?
Мені здається, що будь-які
прогнози під час війни недореч-
ні. А кожна людина, яка говорить
про закінчення війни, вкладає у
це поняття власне уявлення. Що
таке закінчення війни? Мені зда-
ється, що це є найголовнішим.
Складно віднайти баланс
між тим, що одні говорять
«до літа» чи «за кілька тиж-
нів», а інші – що «війна на
багато років».
Не має бути ніякого балансу.
Будь-які прогнози не є доречни-
ми. Це головне правило будь-якої
війни. Людина, яка живе у воюю-
чій державі, в перший день війни
має налаштуватися виключно
на те, що все її життя, а, мож-
ливо, й життя її дітей промайне
у воєнний час. І більше ніяких
прогнозів собі не створювати.
Треба намагатися адаптуватися
до часу і руйнувань. Це єдине,
що треба розуміти, коли поча-
лася велика війна. Все інше – це
виключно розмови без реального
наповнення.
Ніхто не може сказати, коли
закінчиться війна: через кілька
тижнів, кілька років чи вона охо-
пить 20-30-ті роки ХХІ сторіччя.
Та чи не намагаються різні
люди, близькі до влади, про-
гнозами про 2-3 тижні чи
2-3 місяці втримати людей
в Україні, щоб вони не виїж-
джали?
Впевнений, що ці прогнози
не впливають на наміри людей
залишатися на території вою-
ючої країни або залишати її в
пошуках кращого життя. Якщо
війна триватиме роками, то це в
будь-якому разі буде відбуватися.
Ми не відкриваємо ніяких істин.
Є історичні дослідження, які
охоплюють багато століть різних
війн, виїздів, приїздів тощо. Є
статистика, і ми можемо спира-
тися на неї. Не варто прогнозува-
ти, тому що це все можна досить
легко вирахувати, спираючись на
попередній досвід.
Люди, які виїжджають у час вій-
ни та біди, як правило, у великій
кількості не повертаються додо-
му. До того ж у нас специфічна
еміграція, тому що виїхало багато
жінок з дітьми. Якщо ці люди
адаптуються до нових реалій, то
можна впевнено прогнозувати,
що чоловіки, які залишилися без
своїх сімей, швидше за все, при-
єднаються до них після закінчен-
ня війни. А також виїдуть ті сім’ї,
які мають бажання виїхати, але
не можуть через чоловіків.
Втім, якась кількість людей,
поза сумнівом, повернеться. Хоч
цифра повернення буде меншою.
Бо кожен рік збільшує кількість
людей, які вже не будуть жити в
Україні. І тому важливо розуміти,
що демографічна криза, в якій
опинилася наша держава уже
зараз і в якій вона ще опинить-
ся, буде величезних масштабів і
перевищуватиме навіть наслідки
самої війни.
Це правило життя, яке ми не
можемо змінити.
ПОЛІТИКА | БЕЗ ПРОГНОЗІВ
Кожен рік
збільшує кількість
людей, які вже
не будуть жити
в Україні. І тому
важливо розуміти,
що демографічна
криза, в якій
опинилася наша
держава уже
зараз і в якій вона
ще опиниться,
буде величезних
масштабів і
перевищуватиме
навіть наслідки
самої війни
16. 16 | МІСТО
Але, на жаль, досі залишається можливість
для чоловіків виїхати через корупційні схе-
ми. Єдина відмінність – чек з кожним роком
зростає. Була ініціатива випускати чоловіків
легально, за додаткову плату, але чи пра-
вильна вона?
У воєнний час, коли триває загальна мобілізація,
створювати пільги для певних категорій людей,
щоб вони змогли виїжджати за кордон, в той час,
як інші люди не можуть цього зробити, – це серйоз-
ний удар по мобілізаційних зусиллях держави. І я
не бачу ніякого реального виходу з цієї ситуації.
Щодо того, що це збільшує масштаби корупції се-
ред тих громадян, які не хочуть потрапити під мо-
білізацію і служити у Збройних Силах України, то я
просто хочу нагадати, що корупція – це абсолютно
нормально у великій країні, де є обіг грошей.
Важливо розуміти, що поки що в історії людства
жодна країна ще повністю корупцію не перемогла.
А воєнний час – це час для логічного збільшення
корупційних процесів, бо сама вартість людського
життя стає набагато вищою.
Перемагати це потрібно зовсім іншим шляхом.
Перше – це створення антикорупційних інституцій.
Друге – закінчення війни, і вже в мирній державі
вести боротьбу за зменшення масштабів корупції.
Звичайно, Україна ніколи корупцію не переможе,
як і будь-яка інша країна світу, але зменшити її з
того величезного рівня, який є у нас, хоча б до того
рівня, який є в таких країнах Європейського Союзу
як Болгарія чи Румунія, ми можемо. Років за 20-25,
завдяки серйозним антикорупційним зусиллям, ми
могли б до цього дійти.
Війна – це питоме поле для корупційних дій, тому
що вага рішень стає більш серйозною. Якщо від рі-
шення корупційного чиновника залежить не дозвіл
на будівництво садиби, а чи виживете ви під час
війни, то, звичайно, чиновник оцінює свої коруп-
ційні послуги набагато вище, ніж він оцінював їх
раніше.
Звісно, потрібно з цим боротися. Однак вибуду-
вати якийсь механізм, який водночас дозволив би
громадянам призовного віку виїжджати за кордони
нашої країни і заразом створив би умови для мобі-
лізації, я не знаю, як.
Країна проживає перші роки війни. Можливо,
якщо війна триватиме 5 чи 10 років, то в якийсь
момент ми адаптуємося до ситуації, але коли це
відбудеться – у 20-ті чи у 30-ті роки ХХІ століття, я не
знаю. Зрештою, якщо війна закінчиться швидше – за
кілька місяців, тоді не потрібно буде адаптуватися.
Чи витримаємо ми так довго?
Україна – це країна, економіка якої перебуває на
штучному диханні. Україна повністю на сто відсо-
тків залежить від допомоги цивілізованого світу, а
росія, яка з нами воює, залежить насамперед від
власних можливостей та можливостей продавати
свої носії іншим країнам.
ПОЛІТИКА | БЕЗ ПРОГНОЗІВ
Якщо від рішення корупційного чиновника залежить не
дозвіл на будівництво садиби, а чи виживете ви під час
війни, то, звичайно, чиновник оцінює свої корупційні послуги
набагато вище
БЮДЖЕТ
ХАБАР
17. МІСТО | 17
ПОЛІТИКА | БЕЗ ПРОГНОЗІВ
Після війни бажання
говорити українською
мовою тільки
зменшиться, а не
збільшиться. Тому тут
важливою є державна
політика
Але людський ресурс у нас виснажується.
Звичайно, і це велика проблема, але і в росії вис-
нажується як людський, так і матеріальний ресурс.
Зараз все залежить від того, яким буде постачання
зброї, якими будуть можливості російського військо-
во-промислового комплексу. Зрештою, може бути
ситуація і з перемир’ям, яке може стати частиною
цієї історії.
Але війна не підкоряється жодним прогнозам.
Це війна не комп’ютерів, а живих людей. Бувають
різні фактори людського, економічного, політично-
го та соціального характеру. Ніяких можливостей
вийти із цієї ситуації в України немає, тому що
росія не буде вести з Україною жодних перемовин
щодо зупинки війни, окрім єдиних: про капітуля-
цію української держави та приєднання її території
до складу росії.
Адже, з точки зору росії, війна має закінчитися її
виходом на історичні кордони радянського союзу
1991 року. Оскільки ми з вами хочемо, щоб Укра-
їна залишалася незалежною та цілісною терито-
ріальною державою, то в нас немає ніяких інших
можливостей, окрім як пручатися бажанню росій-
ської держави і її народу.
Це екзистенційний конфлікт, коли два народи
претендують на одну й ту ж саму територію. І ко-
жен вважає цю територію своєю.
Днями Путін передав привіт загиблим ро-
сійським військовим. І таких відео в мережі
з’являється все більше. Чи можуть росіяни
свідомо робити посміховисько із нього?
– Я вважаю, що це не має жодного значення. Чи
це він обмовився, чи це двійники, про яких гово-
рять певні експерти... Має значення ефективність
керівництва російської держави та здатність утри-
мувати ведення війни на рівні високої інтенсивнос-
ті або, можливо, у майбутньому – на рівні низької.
Тобто чи вистачає матеріальних, військових і люд-
ських ресурсів.
Будь-які помилки можна виправити, якщо ти
направляєш на фронт більше ресурсів. Натомість,
якщо у тебе ресурсів не вистачає, то ти можеш бути
геніальним полководцем, говорити тільки правильні
речі, але війну підтримувати не зможеш, бо війна –
це люди, техніка та правильне командування.
Багато наших громадян добре не знають
навіть української, а зараз пропонуються
ініціативи, які мають посилити вивчення
англійської мови. Чи не надто швидко це ро-
биться?
Українці не перейшли з російської на українську.
Величезна кількість людей як розмовляла, так і
буде розмовляти російською. Коли закінчиться
війна, ви побачите, яка велика кількість громадян
України, особливо у великих містах півдня і сходу,
продовжуватиме розмовляти російською. Тому
наше завдання – це продумана державна політика,
щоб українська мова дійсно наступні 20-25 років
після закінчення війни укорінилася в українсько-
му суспільстві.
Так, це важливо. Це завдання на десятиріччя,
враховуючи рівень русифікованості українського
суспільства, а також абсолютне небажання знач-
ної кількості наших співвітчизників переходити на
українську мову, навіть зараз. Після війни це ба-
жання тільки зменшиться, а не збільшиться. Тому
тут важливою є державна політика.
Водночас, якщо ми хочемо бути частиною цивілі-
зованого світу, то держава має докладати зусиль,
щоб українці знали англійську мову. Тому що це
буде, так чи інакше, сприяти розвитку економіки
та зменшить рівень маргіналізації українського
суспільства в економічному плані.
18. 18 | МІСТО
Країна Героїв
ВІЙНА | ВИЗНАННЯ
Уже десятий рік в Україні триває війна, яку розв’язала росія. Країна-агресор
зазнає колосальних втрат на полі бою, які ніхто вже й не рахує. Однак із
нашого боку також є жертви. Кожне віддане життя за Україну є страшною
й непоправною втратою для нашої нації, а в першу чергу – для рідних та
близьких загиблого.
Втративши близьку людину, рідні бажають, щоб країна вшанувала її
пам’ять та офіційно визнала Героєм. Але не все так просто. У результаті
може скластися так, що деякі захисники ввійдуть в історію Героями, а інші
будуть невизнаними, а з часом – і забутими.
Щоб цього не трапилося, люди хочуть бути почутими. Здебільшого
реєструють електронні петиції до влади з проханням надати їхній близькій
людині звання Героя України (посмертно). А така петиція розглядається
за умови збору на її підтримку не менше як 25 000 підписів протягом не
більше трьох місяців з дня її оприлюднення. І для когось ці цифри практично
непідйомні.
Світлана Тимчук
19. МІСТО | 19
ВІЙНА | ВИЗНАННЯ
Рідні мусять
боротися
за звання
Анастасія Кузнєцова, дружина
військового та мати трьох дітей,
звернулася до нашої редакції,
щоб висловити думку громад-
ськості. Жінка каже, що неспра-
ведливим є той факт, коли одні
військові отримують звання
Героя України, а інші, котрі
також на фронті і роблять щодня
чималий внесок у перемогу, – ні.
“Чомусь ті, хто в мирний час
був “відомим”, автоматом отри-
мують звання Героя. А звичай-
ний хлопчина з малого села,
який з власного автомата на
передовій вбив хоча б декількох
орків, – ні. За тих всіх загиблих
“звичайних солдатів” ніхто,
крім рідні та близьких друзів,
не думає, котрі й вимолюють
підписати петицію, – наголошує
Анастасія. – Насправді це дуже й
дуже велика проблема. І спра-
ведливості тут немає”.
За її словами, потрібно роби-
ти хоч щось, аби у соцмережах
поменшала кількість бідних ро-
дичів, які збирають підписи для
присвоєння бійцеві звання Героя
України посмертно. І дуже важко
людині з маленького села зібра-
ти потрібних 25 000 підписів.
Дружина військового зізна-
ється, що її до сліз пронизує той
факт, що рідним потрібно боро-
тися, збирати підписи для того,
щоб звичайна людина, яка вже
є Героєм, офіційно отримала це
звання.
“З першого дня війни, коли
вперше залунала сирена, мій
чоловік, не вагаючись, записався
у добровольці, – пригадує Анас-
тасія Кузнєцова. – Більше року
він воював під Бахмутом, зараз
через сильний обстріл та підрив
їхньої бригади й техніки його
перевели трохи далі від цього
пекла. Але він однаково завжди
повторює: “Я знаю заради кого
і заради чого я борюся – зара-
ди майбутнього наших малю-
ків!” Стримати емоції та сльози
неможливо. На війні ми ніяк не
можемо захистити когось, і я в
жодному разі не хочу опинитися
серед тих, хто буде поширювати
репости для збору підписів!”
Анастасія наполягає на тому,
що всі, хто був на передовій і
загинув там, без обговорень та
без збору підписів, хоч посмерт-
но, але заслуговують на звання
Героя України.
Звання присвоює
експертна
комісія
Звання Героя України є найви-
щим ступенем відзнаки в Укра-
їні. І, щоб отримати цей статус,
людина повинна зробити вели-
чезний внесок у розвиток тієї чи
іншої галузі. Коли мова йде про
військового, то для отримання
цього статусу він має відзначити-
ся героїчним вчинком.
Раніше офіційне призначення
статусу Героя України відбувало-
ся за поданням президента, а з
травня 2023 року – за рішенням
експертної комісії. Експертна
група формується з представни-
ків Міністерства оборони Украї-
ни, апарату Головнокомандувача
Збройних Сил України, Генераль-
ного штабу ЗСУ, командувань
видів та родів військ, команду-
вань оперативно-стратегічних
угруповань військ, Міністерства
внутрішніх справ, Національ-
ної гвардії України, Державної
прикордонної служби України,
Державної служби України з
надзвичайних ситуацій, Служби
безпеки України, Служби зовніш-
ньої розвідки України, Державної
служби спеціального зв’язку
та захисту інформації України,
Управління державної охоро-
ни України, Офісу Президента
України.
Адвокат військовослужбовців
Серій Галкін розповідає, що коло
експертів є широким задля того,
аби кожному військовому, який
претендує на звання Героя, дава-
лась об’єктивна оцінка, а процес
отримання статусу включає
багато факторів. У комісії є певні
критерії, яким має відповідати
вчинок військового.
“Тобто такого немає, аби хтось
захотів, щоб його тато став ге-
роєм України, і через звичайне
звернення до президента отри-
мав бажане, – пояснює Сергій
Галкін. – Це має бути аргумен-
товано. Мають бути зібрані
свідчення, покази, письмові,
електронні та речові докази. І в
сукупності це все вивчається ко-
місією та приймається рішення”.
Потрібно роби-
ти хоч щось, аби
у соцмережах по-
меншала кількість
бідних родичів, які
збирають підписи
для присвоєння
бійцеві звання Ге-
роя України по-
смертно
20. 20 | МІСТО
Адвокат пояснює, що вагоме значення має акт
службового розслідування, який проводиться
перед наданням будь-якого статусу – пораненого,
загиблого, військовополоненого, безвісти зниклого
чи Героя України.
Акт є первинним документом, від якого всі й від-
штовхуються. Для такого розслідування признача-
ється відповідальна особа, яка опитує всіх свідків,
збирає матеріали, з’ясовує усі обставини та деталі
події. Надалі на підставі цього робиться висновок.
“І чим більше буде доказів, що саме оцей вчинок
був героїчним, тим більше буде правових підстав
для отримання статусу Героя України, – каже адво-
кат. – Рішення цієї комісії можна оскаржувати, але
це все відбувається в судовому порядку”.
Як справи військових
потрапляють до комісії
За словами Сергія Галкіна, документи бійців над-
ходять до комісії кількома шляхами: через петиції
від цивільних, подання командування або через
активні дії певної організації. Вони через військо-
ву частину бійця можуть збирати докази, що його
вчинок дійсно був героїчним, і подавати справу на
розгляд.
“А якщо в подібній ситуації хтось отримав зван-
ня, а хтось – ні, – веде далі Сергій Галкін, – це оз-
начає, що був неправильно проведений акт розслі-
дування або ж його взагалі не проводили. Також
є ймовірність, що певні докази були приховані або
втрачені”.
Військова бюрократія
дуже важлива
Сергій Галкін наголошує, що навіть для надання
статусу учасника бойових дій експертній комісії
потрібні залізні докази, зокрема бойове розпоря-
дження, записи в бойовому журналі та обставини,
встановлені службовим розслідуванням. Адже
достатньо й п’яти хвилин перебування в реальній
бойовій обстановці, щоб стати учасником бойових
дій. Головне, щоб це все було офіційно підтвердже-
но.
“З одного боку, законодавство встановило, що
для отримання статусу учасника бойових дій вій-
ськовослужбовець повинен перебувати не менше
30 днів в зоні ведення бойових дій, – говорить адво-
кат. – Проте є й інша сторона закону. До прикладу,
розвідники, які в гарячих точках вийшли для от-
римання інформації. Людина навіть менше ніж за
п’ять хвилин може отримати поранення. І це вже
ВІЙНА | ВИЗНАННЯ
Звання Героя України є найвищим ступенем відзнаки
в Україні. І, щоб отримати цей статус, людина повинна
зробити величезний внесок у розвиток тієї чи іншої галузі
21. МІСТО | 21
унеможливлює виконання ним бойових завдань,
але дозволяє отримати статус УБД на підставі на-
лежних доказів”.
Також важливо, щоб усі записи в документах
чітко відповідали дійсності. До прикладу, якщо
військовий отримав поранення під час виконання
бойового завдання, у його довідці має писати, що
воно пов’язане саме із захистом Батьківщини, а не
з проходженням військової служби.
Кожен є Героєм
Адвокат зауважує, що офіційно всім звання Ге-
роя присвоїти неможливо. На все є закон і відпо-
відна процедура. Але він ділиться й своїм власним
баченням.
“Моя суб’єктивна думка: кожен, хто зараз пере-
буває на фронті, є Героєм. І це не тільки ті, котрі
сидять на позиціях, в окопах. Це стосується й
підрозділів забезпечення, рятувальників, які під
ворожими обстрілами рятують життя людей, меди-
ків та поліцейських, які безпосередньо виконують
військові завдання, – говорить Сергій Галкін. – На-
віть ті інструктори, що перебувають в тилу. Вони ж
тренують бійців. І ті люди, які тягають важкі ящи-
ки з боєприпасами в тилу… Я вважаю, що у такий
складний час ті, хто працює на загальну перемогу,
– усі зараз Герої!”
Героя всім?
14 квітня 2023 року Роман Савостіков зареє-
стрував електронну петицію “Про надання звання
Героя України всім військовослужбовцям, які заги-
нули у війні з росією”.
“Прошу розглянути питання автоматичного
надання звання Героя України всім військовослуж-
бовцям, які загинули у війні з росією, – йдеться у
тексті петиції. – Усі ці люди заслуговують на це
звання”.
Станом на 19 липня збір підписів завершено. З
25 000, необхідних для розгляду, петицію підписа-
ли 18 595 осіб. Таким чином, петиція вважається
не підтриманою, і її перенесли в архів.
Документи бійців надходять
до комісії кількома шляхами:
через петиції від цивільних,
подання командування або
через активні дії певної
організації
ВІЙНА | ВИЗНАННЯ
22. 22 | МІСТО
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Запоріжжя:
Запорізька область через загрозу підриву атомної електростанції на устах
у кожного не лише в Україні, а й за її межами. Небезпека аварії на ЗАЕС
останніми місяцями лише зростала. А почалося все ще у березні 2022 року,
коли окупанти зайшли в Енергодар. Тоді точилися бої біля енергоблоків ЗАЕС.
Минулося. Хоч найбільший ядерний об’єкт Європи опинився під контролем
російських окупантів. З того часу росія всіляко шантажує Україну та й
світ, зрештою.
може щось статися
Тетяна Соболик
23. МІСТО | 23
Подружжя Катерини Маркової і Тараса Білки
– колишні журналісти «Громадського ТБ Запоріж-
жя». З часом вони обоє стали блогерами. Катя веде
блог в інстаграмі про материнство, Тарас створив
відеопродакшн, виготовляв ролики для реклами у
соцмережах та вів свій блог.
З першого дня стосунків вони проводили 24/7
і 365/365. Разом працювали, разом відпочивали.
Втім, війна змусила жити їх окремо. Ніби у кож-
ного своє життя. Одна родина, але два паралель-
ні життя. Все тому, що з 24 лютого Тарас став в
оборону нашої держави. Крім того, він працює в ін-
формаційному просторі – щодня записує відео для
ютубу та інстаграму під заголовком «Не сцять».
Валізи були спаковані
«Ми розуміли, що буде війна, – розповідає Ка-
терина. – Тому в середині лютого, коли почалася
паніка, я вмовила маму взяти сина і поїхати геть
на кілька тижнів, аби перечекати цей момент. Із
Запоріжжя тоді були вильоти в Туреччину, а ми й
так завжди з мамою мріяли поїхати на міні зимів-
лю на море. Ми взяли квитки на 24 лютого»…
Вранці того дня Катя прокинулася від дзвінка
матері. Не встигли. Валізи були спаковані, тривож-
ний рюкзак – теж. Катя виклала футболки, додала
светрів і поїхала до рідних на правий берег Запо-
ріжжя. Адже в усіх запоріжців тоді був страх, що
бомбитимуть ГЕС, а правий берег вселяв більшу
надію врятуватися, ніж лівий.
Там Катерина з сином провели два тижні. Нага-
даємо, що тоді Запоріжжя не постраждало. Але ро-
сіяни дуже швидко почали окуповувати Запорізьку
область, зокрема Пологи, де в Каті жили родичі.
Деякий час не було зв’язку з рідними. А коли ті
змогли сконтактувати, то розповіли, що живуть без
зв’язку, опалення, води й решти комунікацій.
У Запоріжжі почалася паніка, коли росіяни
захопили ЗАЕС, це сталося 4 березня 2022 року.
Більший страх окупації з’явився, коли вони дійшли
до Василівки – 55 км від Запоріжжя. Це було надто
близько. Разом з цим було тотальне нерозуміння
того, що відбувається, і які шанси на перемогу.
«Я дуже боялася окупації, нервова система не
витримувала, мене теж охопив цей страх, і тому я з
малим вирішила їхати в нікуди, – пригадує Катери-
на Маркова. – Був початок березня, ми виїхали в
той день, коли виїжджали всі, доїхали до Дніпропе-
тровської області, були величезні затори, пробле-
ми з паливом і ніякої можливості знайти ночівлю,
адже все навколо було заброньоване. І тут пер-
спектива: залишитися на трасі з малою дитиною
без бензину чи повертатися. Я сказала: повертає-
мося, мені не настільки страшно».
Повернулися у Запоріжжя, почекали кілька днів
і вдруге виїхали світ за очі. Першу ніч зупинилися
в Умані, Катя спитала підписників, хто що може
порадити?
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
У Запоріжжі почалася
паніка, коли росіяни
захопили ЗАЕС, це сталося
4 березня 2022 року.
Більший страх окупації
з’явився, коли вони
дійшли до Василівки –
55 км від Запоріжжя. Це
було надто близько
24. 24 | МІСТО
Багато відгукнулося. Люди, які встигли перетну-
ти кордон, пропонували блогерці ключі від своїх
будинків та квартир. Були пропозиції з Чернівців,
Івано-Франківська та Луцька. А одна підписниця з
Тернопільської області запропонувала свій буди-
нок. Вона живе в Італії багато років, а в селі меш-
кає її сестра. Зупинилася на Тернопільщині.
Медіа не працювали
В домі чужих людей, яким Катерина вдячна до-
нині, вони були до 9 травня 2022 року.
«Я радилася з чоловіком, він просив почекати
до цієї дати. Тоді вже була звільнена Київщина і
з’явилося розуміння, що ми можемо перемогти. У
Запоріжжі було спокійно, не було жертв серед ци-
вільного населення, тому ми повернулися додому»,
– продовжує свою історію Катя.
Вдома, в Запоріжжі, вони ніколи не бігають в
укриття. Адже тут треба бігати по 6-8 разів на
день. Якщо чують, що вибухи вже у місті, то тіка-
ють в коридор.
«Ми боїмося тільки зенітно-ракетних комплексів
С-300, які не перехоплює ППО, бо вони запуска-
ються з окупованої території Запорізької області і
летять настільки швидко, що жодні радари не всти-
гають їх захоплювати і збивати. Тому в нас спершу
вибухи, а потім – тривога».
Катерина Маркова з ще трьома запоріжцями є
засновником інстаграм-медіа «yaktytam». Всі чет-
веро є колишніми журналістами. Не позиціонують
себе як медіа зі стандартами ВВС, а є радше май-
данчиком для пошуку ідентифікації запоріжців.
«У багатьох містах у людей є відчуття самоіден-
тифікації, а в нас нема. Тому ми й хочемо його
сформулювати і для себе, і для суспільства. Хочемо
боротися з міфами та стереотипами, які є в україн-
ців про запоріжців, і в нас про самих себе. І разом
з тим хочемо боротися із комплексами меншовар-
тості», – ділиться Маркова.
Тому, пригадує: через місяць війни вони вчоти-
рьох зідзвонилися і вирішили, що треба щось ро-
бити. Адже, тоді в інформаційному полі взагалі не
було нічого про Запоріжжя. Перші декілька місяців
у місті не працювали жодні медіа. Єдиною кому-
нікацією були телеграм-канали секретаря міської
ради і голови ОВА.
У марафонах про Запорізьку область не згадува-
ли. Попри те, що 65% її було окуповано. У всіх на
устах тоді були Київщина та Маріуполь. Ані ті, хто
залишився в Запоріжжі, ані ті, хто виїхав, не знали
про місто нічого. Тож Катерина з однодумцями по-
чали створювати контент-продукт, який підтримує
запоріжців та дарує відчуття, що не все пропало,
що люди тут, вони тримаються і вистоять.
Катерина Маркова та інші співзасновники
проєкту «yaktytam»
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Люди, які встигли перетнути кордон,
пропонували блогерці ключі від своїх
будинків та квартир. Були пропозиції
з Чернівців, Івано-Франківська та Луцька
25. МІСТО | 25
Перший допис в акаунті «yaktytam» да-
тований квітнем 2022 року. За 15 місяців
там зібралося уже 360 постів на різну те-
матику. Теми – від легеньких (про музику,
серіали, книги чи улюблені заклади) до
складних – про полонених, життя на оку-
пованих територіях, катування тощо. Іноді
дописи стосуються не лише Запоріжжя, а
всієї України чи світу, як, наприклад, пост
«Перші леді, які увійшли в історію».
Не подобається
лаятися українською
Катерина Маркова серед тих, хто після
повномасштабного вторгнення вирішив
перейти на українську. Хоч ще до 24 лю-
того 2022 року була щиро переконана, що
переходити на українську не обов’язково.
«Ми були двомовною родиною, і до
повномасштабної війни я казала, що є
прикладом російськомовної людини, яку
не треба рятувати, – розповідає Катерина.
– Ми з Тарасом познайомилися завдяки
Майдану, і звинуватити нас у проросій-
ськості чи непатріотичності було немож-
ливо».
Відтак вона своїм прикладом хотіла довести,
що російськомовні не означає «ватні» і вони не
кличуть путіна. Але після повномасштабної вій-
ни їй стало гидко розмовляти російською. Вона
почала спершу публічно говорити українською,
потім – з дитиною. Дуже допомогло те, що вони
провели якийсь час на заході України, це якраз
пришвидшило процес.
Коли Катя повернулася у Запоріжжя – ро-
сійськомовне середовище, то говорити укра-
їнською стало важкувато. Каже, коли до тебе
звертаються російською, то ти або автоматично
відповідаєш, або, щоб не відчувати момент нез-
ручності, переходиш на російську несвідомо.
Але й це відчуття згодом минуло. Нині вона
не переходить на російську взагалі. Хіба когось
треба перекривити чи посваритися. Каже, лая-
тися українською їй не подобається.
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Вона своїм прикладом
хотіла довести, що
російськомовні не
означає «ватні» і вони
не кличуть путіна. Але
після повномасштабної
війни їй стало гидко
розмовляти російською.
Вона почала спершу
публічно говорити
українською, потім –
з дитиною
Катерина - колишня журналістка
26. 26 | МІСТО
Із владою в Запоріжжі
пороблено
Такими словами жартує Катя, коли питаємо у неї
про міську та обласну владу. Зрештою, тут не до
сміху. Восени 2021 року, за кілька місяців до пов-
номасштабного вторгнення, міський голова Запо-
ріжжя Володимир Буряк оголосив про те, що йде у
відставку. Сказав, що у зв’язку зі станом здоров’я.
Щоправда, місяць перед цим у Буряка, його радни-
ків, у райадміністраціях та комунальних закладах
правоохоронці провели серію обшуків.
Тоді відкрили кримінальне провадження за ст.
191 Кримінального кодексу України (привласнен-
ня, розтрата майна або заволодіння ним шляхом
зловживання службовим становищем). Врешті За-
поріжжя залишилося без очільника, а його обов’яз-
ки почав виконувати секретар міської ради.
Обласною владою запоріжці теж не задоволені. У
2020-2023 роках облдержадміністрацію очолював
Олександр Старух. Він був науковцем та знавцем
історії, який починав свою політичну кар’єру ще за
часів президента Віктора Ющенка і вже очолював
Запорізьку область у 2008-2010 роках. У 2020-х ро-
ках повернувся на посаду вдруге. Не був поганим
чи скандальним, але й сильним менеджером його
було назвати складно.
З посади Олександр Старух пішов на початку
2023 року. Зараз обласну військову адміністрацію
очолює колишній полковник СБУ Юрій Малашко.
Він максимально непублічний. Втім, час від часу
скандали, наприклад, про гуманітарну допомогу,
продовжують з’являтися в інформаційному про-
сторі.
Тато на роботі
Катерина сподівалася, що Тарас, можливо,
повернеться в журналістику або робитиме щось
інше, однак з нею він не радився. Спершу вступив
у тероборону, потім приєднався до ЗСУ.
«У нас був свій відеопродакшн, тому ми мали три
дрони. Він їх забрав і пішов допомагати теробороні.
Ми були окремо з першого дня війни, бо він 24/7
виконував бойові завдання», – розповідає Катерина.
За ці місяці він двічі переводився. Найстрашніше,
каже, було, коли сидів на запорізькому напрямку,
під постійними обстрілами, у жахливих умовах.
Зараз перевівся, у нього інші бойові завдання.
«Був обстріл позицій, де розташовувався Тарас,
і його контузило, а його найкращий бойовий по-
братим загинув від поранень. Оце був один із най-
страшніших моментів для мене, – ділиться Катерина
Маркова. – До того я думала, що він займається аеро-
розвідкою, а отже, війна його не зачепить. А коли
смерть підійшла настільки близько, то я зрозуміла,
що загинути на війні можна, чим би ти не займався».
Сину Маркіяну тоді було півтора року. Зараз
йому майже три. Зідзвонюються щодня. Син батька
не забуває.
«Останнім часом Тарас був на навчаннях, більше
бував вдома, то Марік був щасливий, батька від себе
не відпускав. А на маму взагалі уваги не звертав. От
після цього довгого часу, проведеного разом, розлу-
чатися було тяжко», – розповідає жінка.
За ці 17 місяців вони їздили і на Тернопільщину,
і в Київ, і в Хорватію на зимівлю. На час нашої роз-
мови з Катериною, вони були у Болгарії, син ску-
чає більше ніж раніше, бо росте і починає розуміти
більше і вже може висловлювати свої почуття.
Коли смерть підійшла
настільки близько, то я
зрозуміла, що загинути на
війні можна, чим би ти не
займався
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
27. МІСТО | 27
Cалони оптики «LikeOptika» у Івано-Франківську:
вул. Пилипа Орлика, 1; вул. Шевченка, 45; вул. Гаркуші, 24; вул. Мазепи, 40
/like_optica_if
ОПТИКА
ПОЗИТИВНИХ
ЕМОЦІЙ
28. 28 | МІСТО
Тут смаки
розповідають історії
OMNIVORE - ресторан фермерських і натуральних
продуктів для всеїдних (лат. omnivore), який відкрився в
оновленому готелі Дністер в центрі Івано-Франківська.
Серцем закладу є відкрита кухня і страви на вогні з легким ароматом
диму, томлені спеціалітети та делікатеси власного виробництва, а шеф-куха-
рі презентують кулінарні цікавинки різних куточків світу.
Відкрита кухня OMNIVORE - це театр, гості - глядачі, які мають можли-
вість спостерігати за дивовижною виставою, а всі відвідувачі - герої, які гра-
ють у виставі, за якою цікаво спостерігати. Це не просто буденний процес
споживання їжі, а гарно поставлене шоу.
OMNIVORE - це затишне і водночас святкове місце, де можна відчути себе
зворушеним і зануреним в атмосферу любові до гастрономії, природи та
мистецтва.
Ресторан поєднує в собі пекарню, гриль і бар. Основна його стихія - вогонь, тому центральними еле-
ментами відкритої кухні є великі вугільні печі Jоsper та піца піч Maretti Forni, з яких лине запах м’яса,
овочів, свіжоспеченої піци та хліба на фірмових заквасках.
Особливу увагу заслуговує паста власного виробництва з твердих сортів пшениці, яка готується при
гостях в 30 кг колі витриманого сиру Grana Padano!
Класичні та авторські страви доповнені винятковою винною картою і коктейлями на основі квітів і
фруктів з власного органічного саду.
АКТУАЛЬНО | ЛОКАЦІЇ
