4. 4 | МІСТО
Нові перспективи
та можливості
Інститут Естетичної Косметології «Космоестетлюкс» – це міжнародна
мережа навчальних косметологічних центрів, створена 2006 року в
м. Івано-Франківськ. Історія успіху компанії розпочалася насамперед
з бажання створити якісний продукт, який буде допомагати жінкам
ставати економічно незалежними та розвивати власну справу в Україні й за
кордоном.
«Ми пишаємося тим, що даємо можливість нашим
жінкам отримати гідну професію та надихаємо їх
творити красу, – розповідає генеральний директор
компанії Тетяна Товарницька. – Професія косме-
толога актуальна у всі часи, адже вона забезпечує
людству красу і молодість. Це означає, що й сьогод-
ні, й через 10 років ваша професія не втратить попу-
лярності й продовжуватиме приносити матеріальне
і моральне задоволення. Сьогодні компанія набрала
стрімкий темп розвитку, про що свідчать ліцензія
Міністерства освіти і науки України, акредитація
міжнародним сертифікатом якості ISO, численні
нагороди та високий рейтинг інституту. За 17 років
інститут випустив понад 4000 студентів. Наші курси
– це індивідуальний підхід до кожного студента,
супровід та підтримка під час та після навчання,
а – також доступ до найновіших апаратів сучасної
естетичної косметології».
Космоестетлюкс гідно переживав всі складні ета-
пи: кризи, пандемію та попри усі виклики воєнних
реалій продовжує активно розвиватися. У 2022-2023
роках запрацювали нові філіали у Дніпрі, Львові та
міжнародна філія у Варшаві, де сьогодні навчають-
ся студенти з усієї Європи та інших країн. Також в
Інституті створили навчальну онлайн-платформу з
відеоуроками – розширивши географію учнів для
всього світу. Успішно стартував і факультет для іно-
земців – вони мають можливість навчатися космето-
логії англійською мовою та отримати диплом, який
визнається за кордоном.
Переваги навчального центру
«Космоестетлюкс»:
● Акредитація міжнародним сертифікатом якості ISO
● Ліцензія Міністерства освіти і науки України
● Форма навчання (онлайн, офлайн, групова, індивідуальний графік)
● Навчання українською та англійською мовами
● Широкий спектр курсів
● Диплом міжнародного зразка
● Europass
● Відпрацювання процедур на моделях з постановкою руки
● Професорсько-лікарський викладацький склад
● Постійна підтримка випускників (юридична, професійна, рекламна)
● Франшиза марки “Космоестетлюкс”
● Космоклімат та безмежна любов до справи.
НАВЧАННЯ | ПРОФЕСІЇ
5. МІСТО | 5
Топові курси в інституті
«Космоестетлюкс»:
● Косметологія Optimal – термін навчання 1 рік
● Косметологія Professional – термін навчання 6 місяців
● Косметологія Basic – термін навчання 3 місяці
● Косметологія Aesthetic – термін навчання 2 місяці
● Косметологія Express – термін навчання 1 місяць
● Бодітологія (мануальні та апаратні методи корекції фігури) –
термін навчання 1 місяць
● Ін’єкційна косметологія 1 рівень (Мезотерапія. Біоревіталізація.
Контурна пластика губ) – термін навчання 2 тижні
● Ін’єкційна косметологія 2 рівень (Біорепарація. Контурна
пластика нижньої третини. Ботулінотерапія 1 модуль) – термін
навчання 2 тижні
● Ін’єкційна косметологія 3 рівень (Ботулінотерапія 2 модуль.
Тредліфтинг. Склерозування) – термін навчання 2 тижні
● Апаратна косметологія – термін навчання 1 місяць
● Перманентна мікропігментація – термін навчання 2 тижні.
м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, 7 Б, тел.: (050) 338 99 92, (050) 970 48 84
kosmoestetlux@gmail.com kosmoestetluks.com kosmoestetluks_official
Тут чекають:
● новачків без медичної освіти, які планують опанувати нову професію та відкрити бізнес;
● спеціалістів з медичною освітою, які планують здобути нові практичні навички та підвищити рівень
професійної кваліфікації;
● косметологів-естетистів та лікарів, які бажають підвищити рівень практичної діяльності;
● людей за кордоном, які планують працевлаштування у сфері косметології;
● людей, які хочуть вивчити косметологію для себе і допомагати своїй шкірі.
Окрім того, «Космоестетлюкс» дає можливість усім охочим, а особливо випускникам Інституту есте-
тичної косметології «Космоестетлюкс», придбати франшизу та вести аналогічний бізнес, використовую-
чи при цьому вже перевірену бізнес-систему.
«Наша компанія, – додає Тетяна Товарницька, – сьогодні налічує вже 8 філіалів в Україні та
Європі: центральний офіс в Івано-Франківську, 6 філій у містах: Львів, Дніпро, Чернівці, Коломия,
Трускавець, Тисмениця та 1 – у Варшаві. Тож, якщо ви хочете освоїти нову професію, отримати
якісну косметологічну освіту, вийти на стабільний фінансовий рівень та стати справжнім професіо-
налом у сфері косметології - навчайтесь в Космоестетлюкс! Навчайтесь у найкращих!»
НАВЧАННЯ | ПРОФЕСІЇ
6. 6 | МІСТО
Незабаром Новий рік,
тож подбай
про святкову вечерю
заздалегідь
naminaj.com.ua
naminaj_sushi
097 669 66 68
8. 8 | МІСТО
Суспільно-політичний журнал
Засновник: Романюк С.В.
Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції.
Передрук матеріалів допускається за погодженням з редакцією.
За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець.
Івано-Франківськ
Виконавчий директор:
Лариса Фреїшин
Головний редактор:
Тетяна Соболик
Журналісти:
Наталя Мостова
Уляна Пилипець
Світлана Тимчук
Наталія Лозовик
Богдан Скаврон
Ольга Рега
Ярослава Угринюк
Літредактори:
Марія Микицей
Ольга Криницька
Дизайн та верстка:
Олександра Афанасьєва
Фото:
Олександр Зуєв
Андрій Монюк
Роман Козоріз
Комерційний директор:
Юлія Кміта
Тел.: (050) 237 99 81
Відділ реклами:
Анна Угорчак
Тел.: (066) 389 93 19
Ольга Мельник
Тел.: (050) 433 04 37; (097) 240 51 55
Лідія Когут
Тел.: (066) 642 65 58; (096) 744 31 51
Людмила Небола
Тел.: (050) 202 70 52
Тетяна Симчич
Тел.: (066) 357 78 97
Свідоцтво про державну реєстрацію:
ІФ №608-377ПР від 15.02.2022
Загальний наклад:
10 000 примірників
Без передплати
Адреса друкарні:
ТОВ «АРТ СТУДІЯ ДРУКУ»
м. Київ, вул. Бориспільська, 15
www.artprintstudio.com.ua
тел.: (067) 460 07 25
Адреса редакції:
м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 24-А
Редакційна пошта:
mistomagazine@gmail.com
Видавець:
ФОП Сергій Романюк
м. Івано-Франківськ, 76018
вул. Коновальця, буд. 77
10. 10 | МІСТО
ВІЙНА | АРМАГЕДДОН
Війна
з терористами
чи зіткнення
цивілізацій
Богдан Скаврон
На Близькому Сході спалахнуло вогнище глобального конфлікту, до якого
можуть бути втягнуті великі світові держави.
11. МІСТО | 11
Якщо війну, яку розв’язала
російська федерація в Україні,
часто називають протистоянням
світових демократій з представ-
ником авторитарного режиму, то
збройний конфлікт, що розпочав-
ся із нападу бойовиків ісламіст-
ського руху ХАМАС на Ізраїль
7 жовтня, має значно ширший
контекст. Тут йдеться не лише
про геополітичне загострення чи
прагнення великих держав впли-
вати на ситуацію на Близькому
Сході. Ізраїльська “земля обіто-
вана” із священним для трьох
світових релігій містом Єруса-
лимом стала ареною сакральної
битви, причини якої сягають
вглиб віків і навіть тисячоліть.
Те, що тепер відбувається у
міжнародній політиці довкола
війни Ізраїлю проти ХАМАС, на-
гадує гру в покер, в якій лідери
різних держав, не розкриваючи
своїх карт, підвищують ставки
та почасти відверто блефують,
щоб тільки продовжувати зали-
шатись у грі. Однак, навіть якщо
щось змусить зупинити цю війну
і знову на якийсь час заморо-
зити конфлікт, це буде лише
“відкладена партія”, в якій рано
чи пізно доведеться викласти всі
карти на стіл, можливо, навіть із
ядерними “тузами”, які є “в рука-
ві” у Ізраїлю і можуть з’явитися в
спонсора ХАМАСу – Ірану.
Не випадково біблійна “остан-
ня війна” Армагеддон містить
вказівку на географічне розташу-
вання міста Мегіддо на території
стародавнього Ізраїлю. Саме тут,
за пророцтвами, повинна відбу-
тися вирішальна битва напри-
кінці часів, яка ознаменує друге
пришестя Христа та кінець світу.
«Братні» народи
Для розуміння теперішньої
війни Ізраїлю проти ХАМАС у
Секторі Гази недостатньо знань
про сучасну ситуацію в цій
державі, внутрішню політику
уряду Нетаньягу та діяльність
палестинського руху опору, хоча
й без них не обійтися. Потрібен
бодай невеликий екскурс у мину-
ле народів, які зараз населяють
Палестину – історичну область,
яка охоплює територію сучасних
Сектора Гази, Ізраїлю, Голан-
ських висот, Західного берега
річки Йордан, Йорданії, частини
Лівану та Сирії.
Назву “Палестина” ця терито-
рія отримала майже дві тисячі ро-
ків тому – у 130-х роках нової ери
за повелінням римського імпера-
тора Адріана. Так він переймену-
вав провінцію Іудея, щоб затерти
пам’ять про давнє Іудейське
царство після чергового повстан-
ня місцевого населення проти
Риму. Тоді ж він змінив назву
Єрусалима на “Елія Капітоліна”,
яка, на щастя, не прижилася, бо
в 325 році Костянтин Великий,
римський імператор, що прийняв
християнство, повернув Єрусали-
му його первісну назву.
Споконвічно “Філістією” (на
грецький лад Палестиною)
називали узбережжя Серед-
земного моря з містами Газа та
Ашкелон – територію розселення
філістимлян. До сучасних ара-
бів-палестинців, попри подібність
назви, цей біблійний народ не
має жодного стосунку.
Походження філістимлян
пов’язують з “народами моря”,
островом Крит та Мікенською
культурою.
Натомість араби та євреї нале-
жать до місцевого культурного
простору та семітської мовної
групи. За священними переказа-
ми, вони навіть мають спільного
предка — Авраама (в ісламській
традиції Ібрагіма). І ті, й інші
вважають себе нащадками синів
цього біблійного патріарха: євреї
своїм родоначальником нази-
вають Ісаака, араби – Ізмаїла.
Священні писання ісламу та
іудаїзму по-різному тлумачать,
кому із синів Авраама (Ібрагіма)
належать обітниці на володіння
землею у теперішній Палестині
за річкою Йордан.
Чий Єрусалим
Суперництво точиться й дов-
кола Єрусалима, який для обох
світових релігій залишається
важливим сакральним містом.
У часи Ізраїльсько-Іудейського
царства Єрусалим перетворив
на свою столицю цар Соломон,
спорудивши тут головний храм.
Вперше його зруйнували вавило-
няни, а вдруге, після відбудови
– римляни. На сьогодні вціліла
лише західна стіна цієї святині –
так звана “Стіна Плачу”.
Згідно з мусульманською тра-
дицією, з цього міста для зустрічі
з Аллахом вознісся пророк Му-
хаммед. Місце цієї події – мечеть
Аль-Акса на Храмовій горі в
центрі Єрусалима. Тепер вона
вважається третьою за значимі-
стю мусульманською святинею
після Мекки та Медини.
Хоча це, на перший погляд, не-
має стосунку до ізраїльсько-араб-
ського конфлікту, але Єрусалим
також священне місце для хри-
стиян. Досить згадати, що саме
тут стоїть храм Гробу Господньо-
го – головна християнська святи-
ня, яку визволяли хрестоносці.
ВІЙНА | АРМАГЕДДОН
Навіть якщо щось змусить зупинити цю
війну і знову на якийсь час заморозити
конфлікт, це буде лише “відкладена
партія”, в якій рано чи пізно доведеться
викласти всі карти на стіл, можливо,
навіть із ядерними “тузами”
12. 12 | МІСТО
Від 1980 року Ізраїль
проголосив Єрусалим “єдиною
і вічною” столицею своєї
держави. Однак, ізраїльський
суверенітет над східною
частиною міста не визнаний
ні ООН, ні значною частиною
міжнародної спільноти.
Східний Єрусалим вважається
столицею Палестинської
автономії, якої, однак, як
єдиного політичного утворення
фактично не існує.
Історія конфлікту
Попри всі суперечності двох
аврамістичних релігій, про-
тягом багатьох століть пале-
стинські євреї й араби жили
в умовах відносного миру чи,
принаймні, байдужості один до
одного. До закінчення Першої
світової війни, упродовж чоти-
рьохсот років, на цих землях
панувала мусульманська Осман-
ська імперія, в якій і християни,
і іудеї користувалися віднос-
ною цивільною та релігійною
свободою, лише не мали права
носити зброю, служити в армії
та їздити на конях. Також вони
були зобов’язані платити осо-
бливі податки.
Наприкінці 19 століття рух
сіонізму, який передбачав ство-
рення єврейської держави на
“обітованій землі” і був започат-
кований європейськими євреями
за підтримки тогочасного багатія
Ротшильда, поклав початок хви-
лям масової єврейської міграції
до Палестини. Незначна частка
євреїв, які на той час прожива-
ли на цих землях, стала стрімко
зростати. До 1947 року комісія
ООН нарахувала в Палестині
уже понад 600 тисяч євреїв та
1,2 мільйона арабів. За 30 років
до цього арабське населення
майже вдесятеро перевищувало
єврейське.
Резолюція про створення в Па-
лестині двох незалежних (єврей-
ської та арабської) держав, яка
передбачала особливий статус
території під контролем ООН для
Єрусалиму, 14 травня 1948 року
була реалізована тільки Ізраїлем.
Палестинські араби не квапили-
ся з утворенням власної держа-
ви, натомість уже наступного
дня арабські держави напали
на своїх непроханих сусідів. І
програли у цій війні, як і в двох
наступних – у 1967 і 1973 роках.
Відтоді триває відверта ворожне-
ча між Ізраїлем і палестинцями,
які уже 75 років намагаються
“зіпхнути євреїв у море”.
Спробою принести мир на ці
землі була укладена у 1993 році
в Осло угода між прем’єр-міні-
стром Ізраїлю Іцхаком Рабіном і
лідером Організації визволення
Палестини Ясіром Арафатом.
Тоді було встановлено обмежену
владу Палестинської національ-
ної адміністрації в Секторі Гази
та на частині території Західного
берега.
Сектор Гази
і ХАМАС
Більшість жителів вузької
смуги землі завдовжки 40 км,
яку називають Сектором Гази,
живуть у таборах для біженців,
які були створені для розміщен-
ня палестинців, переселених ще
під час першої арабо-ізраїльської
війни 1948 року. Оскільки еконо-
мічна діяльність тут обмежена,
багато з них покладаються лише
на допомогу від ООН.
ВІЙНА | АРМАГЕДДОН
Резолюція про створення в Палестині
двох незалежних (єврейської та
арабської) держав, яка передбачала
особливий статус території під
контролем ООН для Єрусалиму,
14 травня 1948 року була реалізована
тільки Ізраїлем
13. МІСТО | 13
Приблизно десять років Газа управлялася Па-
лестинською адміністрацією, в якій домінувала
ФАТХ – фракція Організації визволення Палести-
ни, яка підписала мирну угоду з Ізраїлем. Але
2007 року войовниче ісламістське угруповання
ХАМАС перемогло на парламентських виборах.
Відтоді цей невеликий, перенаселений анклав став
центром військового конфлікту Ізраїлю з палес-
тинцями.
ХАМАС був заснований у 1987 році під час пер-
шої палестинської інтифади, тобто повстання про-
ти “ізраїльської окупації”. Пізніше він набув сумної
слави завдяки серії терактів, скоєних смертни-
ками, та інших атак, у результаті яких загинули
сотні ізраїльтян.
Ізраїль у відповідь запровадив блокаду Сектора
Гази, заявивши, що йому необхідно захистити свій
народ. Відтоді Ізраїль і бойовики ХАМАСу в Газі
провели чотири значні військові зіткнення.
Остання війна
15-річна блокада, запроваджена Ізраїлем по-
глибила бідність у Секторі Гази, де проживає 1,9
мільйона палестинців. Відключення електроенергії
відбувалися тут щодня на кілька годин. Більшість
водопровідної води є непридатною для пиття, що
змушувало купувати опріснену воду у приватних
продавців.
ХАМАС здобував популярність серед палестин-
ців, створивши мережу благодійних організацій,
які займаються проблемами бідності, а також
потребами в охороні здоров’я та освіті. Водночас
на цій території відбувалося спорудження підзем-
них тунелів для контрабанди, зокрема зброї, та
вербування прихильників до бойового крила цього
ісламістського руху.
Натомість Ізраїль, який здійснював контроль над
повітряним простором і морською територією Гази
та обгородив цю густонаселену територію висо-
ченною стіною, викликав дедалі більшу неприязнь.
Відколи до влади в Ізраїлі прийшов уряд Не-
таньягу, найбільш правий в історії держави, який
виступає проти надання палестинцям будь-якої
території для створення держави, почуття гніву
ще більше посилилося.
Безпрецедентний за своїм масштабом напад на
Ізраїль стався 7 жовтня – в Йом Кіпур, найсвяті-
ший день у єврейському календарі. ХАМАС випус-
тив приблизно 2200 ракет із Гази та направив гру-
пи бойовиків, які на диво легко подолали огорожу,
на південь Ізраїлю. В результаті атаки було вбито
близько 1 400 ізраїльтян.
Жорстокий удар у відповідь не забарився. Ізра-
їльська армія ЦАХАЛ за кілька днів зачистила від
бойовиків ХАМАС захоплені території та після по-
вітряних ударів по Сектору Гази розпочала назем-
ну операцію, яка призвела до кількох тисяч жертв
серед мирного населення.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу
оголосив, що його країна перебуває у стані вій-
ни. Згодом він додав, що ця війна проти ХАМАС
має підтримку серед союзників у західному світі,
оскільки є війною “людства проти варварів”.
ВІЙНА | АРМАГЕДДОН
ХАМАС здобував
популярність серед
палестинців, створивши
мережу благодійних
організацій, які займаються
проблемами бідності, а також
потребами в охороні здоров’я
та освіті
14. 14 | МІСТО
Реакція світу
Іран. Увечері 7 жовтня сотні людей зібралися у
великих містах Ірану, в тому числі на площі Пале-
стини в Тегерані. Вони розмахували палестинськи-
ми прапорами та запускали феєрверки. Також у
столиці Ірану встановили великі банери на честь
наступу ХАМАС, який отримав назву “Потоп
Аль-Акса”, зокрема із повідомленнями: “Велика
визвольна операція почалася”.
Іран позиціонує себе як головного “борця із
сіонізмом” на Близькому Сході, засновник Іслам-
ської Республіки Рухолла Хомейні бачив в Ізраїлі
авангард західної експансії. Іран підтримує гру-
пи, які регулярно воюють з Ізраїлем, серед яких і
палестинський ХАМАС, і “Хезболла” в Лівані. Бійці
останньої, набрані з різних шиїтських фракцій,
які виступають проти ізраїльського вторгнення в
Ліван, пройшли підготовку в Іранському Корпусі
вартових Ісламської революції.
Ізраїль вважає потенціал Ірану створити ядерну
зброю (у Пентагоні вважають, що для цього Іслам-
ській республіці знадобиться не більше 2 тижнів)
загрозою своєму існуванню та погрожує повітря-
ними ударами у разі розвитку ядерної програми
країни.
Туреччина. Через три тижні після нападу ХА-
МАС на Ізраїль на великому мітингу в Стамбулі про-
лунала різка антизахідна та антиізраїльська заява
президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана.
Перед сотнями тисяч турків, які зібралися на
головній площі колишнього Константинополя,
Ердоган говорив про нове “протистояння Хреста та
Півмісяця”. Президент Туреччини згадував велич
Османської імперії, до території якої понад сотню
років тому входила й Палестина, та війну в Україні,
обзиваючи західні країни лицемірами, що опла-
кують вбитих українських дітей, а не зауважують
смерті палестинських.
“Ті, хто вчора проливав крокодилячі сльози за
мирними жителями, загиблими в українсько-росій-
ській війні, сьогодні мовчки спостерігають за смер-
тю тисяч невинних дітей. Ви проливаєте сльози за
тими, хто загинув в Україні, чому ви не говорите
про цих немовлят, які загинули в Газі? О Заходе, я
кличу до тебе, ти хочеш знову розпочати боротьбу
з Півмісяцем? “ – прозоро натякнув турецький лі-
дер, який приміряє на себе роль захисника мусуль-
манського світу в регіоні.
Росія. Після початку війни між Ізраїлем та
ХАМАС президент рф володимир путін став на
бік Палестини та звинуватив США у провальній
політиці на Близькому Сході. Згодом у москві при-
йняли делегацію ХАМАС, що викликало негативну
реакцію Ізраїлю.
У кремлі звинувачують Ізраїль у надмірних
силових діях проти палестинців у Секторі Гази та
вважають виходом із конфлікту створення окремої
Палестинської держави.
29 жовтня на території Північно-Кавказького фе-
дерального округу рф, де проживає багато мусуль-
ман, відбулися масові антиізраїльські акції. Росіяни
вимагали, щоб євреїв виселили з країни, а також
заборонили в’їзд до рф громадянам Ізраїлю. Най-
більші погроми відбулися в аеропорту Махачкали.
США. У Білому домі негайно відреагували на
атаку ХАМАС, надіславши військову допомогу,
зокрема боєприпаси та перехоплювачі, які повинні
посилити протиракетний “Залізний купол”. США
також посилили свою військову присутність у ре-
гіоні, зокрема відправивши до східного Середзем-
номор’я ударну групу військових кораблів на чолі
з найбільшим авіаносцем та сили швидкого реагу-
вання морської піхоти.
Президент Байден застеріг “треті сторони” від
втручання в конфлікт та закликав Конгрес США не
зволікати з фінансовою підтримкою партнерів, маю-
чи на увазі не тільки Ізраїль, але й Україну. “Йдеть-
ся не про партії чи політику. Йдеться про безпеку
нашого світу”, – наголосив президент США.
Китай. У Пекіні заявили, що КНР буде підтри-
мувати зв’язок із росією, щоб “зіграти позитивну
роль” у сприянні мирним переговорам між Ізраї-
лем і ХАМАСом. Спеціальний посланець Китаю з
питань Близького Сходу стверджував, що і Пекін,
і москва “поділяють однакову позицію щодо пи-
тання Палестини”. Причиною конфлікту дипломат
назвав те, що “законні національні права палестин-
ського народу не були гарантовані”.
Китай також перекинув шість військових ко-
раблів на Близький Схід через побоювання, що
конфлікт між ХАМАС та Ізраїлем може перерости
у світову війну.
Арабські країни Перської затоки. Атака ХА-
МАС сталася тоді, коли Саудівська Аравія норма-
лізувала відносини з Ізраїлем в обмін на гарантії
безпеки США, які мали послабити занепокоєння
саудитів щодо Ірану – їхнього суперника за регіо-
нальний вплив. Очікувалося, що угода запропонує
палестинцям деякі поступки, але без створення
незалежної держави. Напад міг бути спробою
ХАМАСу та, можливо, його прихильників в Ірані
зупинити угоду.
Арабські країни Перської затоки не засудили
напад і заявили, що ключ до тривалої стабільності
лежить у відновленні переговорів щодо рішення
про створення двох держав.
Папа Римський. “Війна на Святій Землі мене
лякає. Як ці народи закінчать цю історію? “ – май-
же через місяць після початку конфлікту заявив
Папа Римський Франциск. Він вважає, що обидва
народи повинні жити в мирі, в окремих державах,
а Єрусалим повинен перебувати під опікою ООН.
За його словами, ескалація “означала б кінець
багатьох речей і багатьох життів”.
ВІЙНА | АРМАГЕДДОН
16. 16 | МІСТО
ВІЙНА | ДЕЛІКАТНЕ
Не витріщатися
і не відводити
очей:
Наталія Мостова
Перейти на інший бік вулиці, зніяковіти, пошкодувати, витріщатися,
опустити очі, сказати «Слава Україні!», пригостити кавою, дати грошей,
перехрестити, обійняти, подякувати, запропонувати допомогу, вдати,
що не помічаєш… Коли люди бачать на вулиці військового з протезом, то
часто розгублюються і не знають як реагувати.
як реагувати
на військового з протезом?
17. МІСТО | 17
«Якось ми з хлопцями вийшли з лікарні, щоб
поїсти у тутешній забігайлівці. Підійшла жінка,
почала дякувати, обійняла… Та й у самій лікарні
люди часто дякують. Мені приємно», – розповідає
45-річний Микола Штангред з Тернопільщини,
який втратив ногу на війні і зараз лікується в Іва-
но-Франківській обласній лікарні.
«А я не хочу, аби мені дякували. Хіба діти, –
додає 27-річний Олег Маланський з Вінниці. – Не
хочу зайвої уваги. Не хочу, щоб мені відчиняли
двері чи допомагали зайти в маршрутку. Я все са-
мотужки можу. А якщо не зможу, то сам попрошу
допомоги».
«Коли люди йдуть і витріщаються на мій протез,
це дуже неприємно, – продовжує боєць. – Декотрі
чоловіки просто кивають, і як на мене, це нормальна
реакція. А хтось переходить на інший бік вулиці чи
опускає очі. Нікого не засуджую – це їхня справа».
Збочена жалість
Психологиня Наталя Мельникова-Бенюк пояс-
нює, що не треба поранених військових особливо
виділяти. Але запропонувати елементарну допомо-
гу можна. З іншого боку, занадто опікати теж не
варто. Вони цього дуже не люблять.
Хочете подякувати? Дякуйте. Можна словами, а
можна жестом – прикласти долоню до серця. Люди
часто хочуть подякувати, але соромляться заго-
ворити або привітатися. За допомогою ж такого
жесту можна просто висловити свою вдячність.
Хлопці, які повертаються з фронту із посттрав-
матичним синдромом, часто не хочуть, щоб до
них зайвий раз підходили. Якщо люди почнуть
підходити і запитувати, як справи, спочатку буде
приємно, але з часом може почати дратувати. А
просте висловлення пошани за допомогою жесту
не створить проблеми.
Не хочете дякувати? Не треба, не робіть це через
силу. Просто пройдіть повз.
Психологиня розповідає про випадок з військо-
вим, на ногах якого були ортези. До нього підійшла
якась жінка і запхала в кишеню гроші. Боєць аж
онімів, а тоді так сильно розлютився, і потім навіть
не пам’ятав, що відповів тій жінці. «Це вже не
співчуття, а якась збочена жалість. Я не жебрак»,
– пізніше ділився він із психологинею.
Загалом, універсального рецепту немає, вважає
Наталя Мельникова-Бенюк. Точно не треба витрі-
щатися, чи навпаки – ховати очі або переходити на
інший бік вулиці.
Починати розпитувати, бо вам цікаво знати «як
там було і що сталося» – теж недоречно. Спершу
обов’язково уточнити у військового, чи готовий він
узагалі говорити на цю тему. Тим паче, далеко не
кожен володіє навиками екологічного спілкуван-
ня, тож навіть несвідомо можна зачепити почуття
людини, яка бачила війну.
Люди, які повернулись із зони бойових дій та
потрапили в мирне середовище, можуть поводи-
тись інакше. Наприклад, більш гостро відреагу-
вати на вашу спробу допомогти чи поговорити.
Тому про будь-яку дію чи намір варто спочатку
запитати.
ВІЙНА | ДЕЛІКАТНЕ
Запропонувати
елементарну
допомогу можна.
З іншого боку,
занадто опікати
теж не варто.
Вони цього дуже
не люблять
18. 18 | МІСТО
Табу
Ветерани й пацієнти Національного реабілітаці-
йного центру розповіли про кілька поведінкових
табу: що саме краще взагалі не робити, коли ви
бачите людей із протезами.
• Не витріщатися. Не варто пильно розгляда-
ти людину з вадою обличчя чи з протезом. Навіть
тоді, коли вам її дуже шкода і ви їй дуже вдячні. Це
примушує ніяковіти й почуватися некомфортно.
• Не кажіть «Одужуй!». Якщо ви зустріли
людину з протезом у публічному місці, то, ймо-
вірно, вона вже одужала. А втрачена кінцівка, на
жаль, вже не відросте, навіть якщо ви цього будете
бажати від щирого серця.
• Не розпитуйте. Інколи люди запитують про
історію поранення чи травмування або про деталі
реабілітації. Не всім приємно згадувати цей досвід,
тому спершу варто запитати: чи комфортно людині
розмовляти про це.
• Не демонструйте жалість. Жаліти когось,
співчувати чи відчувати емпатію до травмованої
людини, а особливо до наших захисників – це
нормально. Проте ці почуття варто проявляти у
конструктивний спосіб, наприклад, демонструючи
підтримку чи здивування як добре людина справ-
ляється.
• Не уникайте. Є чимало людей, котрі ніякові-
ють чи почуваються незручно, коли зустрічають
когось із вадами обличчя чи з протезом. Люди не
знають як поводитися, не знають про що говорити.
Травмовані чи протезовані люди є повноцінними
членами суспільства, а дуже часто з особливими
заслугами. Їх не можна уникати.
• Поговоріть з вашими дітьми. Найкраще
завчасно. Діти часто поводяться безпосередньо.
Поясніть їм, що таке протез та звідки він з’явився.
Це допоможе уникнути незручних ситуацій. Діти
мають зрозуміти – те, що їм може здаватися бо-
ротьбою і подоланням перешкод, насправді може
бути добре налагодженим звичним процесом для
людини з інвалідністю.
Світ на цьому
не закінчується
Медики кажуть: військові – дуже дисципліновані
пацієнти, а ще емоційно загартовані. Їм не треба
нічого загортати в папірці. Там, де цивільний довго
вагається і переживає, боєць усе вирішує швидко:
як треба – так і лікуйте.
За словами фізіотерапевтів Івано-Франківської
міської лікарні №1, саме від ставлення до себе
залежить, наскільки швидко бійці стають на про-
тез. Звісно, відіграє роль фізична готовність, але
основне залежить від внутрішнього налаштування
воїна і його підтримки.
«Є хлопці, які замикаються в собі, і лежать у
лікарні по три-чотири місяці. По-всякому намага-
ємося шукати підхід до них. Головне – не жаліти і
не няньчитись, вони цього дуже не хочуть», – пояс-
нює Вікторія Курій, лікар фізичної реабілітаційної
медицини закладу.
Далеко не кожен володіє
навиками екологічного
спілкування, тож навіть
несвідомо можна зачепити
почуття людини, яка
бачила війну
ВІЙНА | ДЕЛІКАТНЕ
19. МІСТО | 19
«Ногу мені відірвало, але голова на місці – це
основне. А все решта дрібниці, – каже військовий
Олег Маланський. – Так, я не зможу бігати, як
колись, чи виконувати певні функції, але їх можна
замінити на якісь інші функції – світ на цьому не
закінчується».
Він – не бідний-нещасний
Рідним поранених теж не просто. Найскладніше
– з жалістю. Часто для поранених то є найгірше.
«Нерідко родичі сідають коло пораненого вій-
ськового і починають плакати, шкодувати. Так ро-
бити категорично не можна, – говорить боєць Ми-
кола Штангред. – Бігати коло нього теж не треба:
мити тарілку, подавати одяг, відкривати пляшку з
водою… Це занадто. Якщо знадобиться допомога,
військовий сам скаже».
Наталя Мельникова-Бенюк пригадує бійця, який
втратив обидві руки. Хлопчині 20 років. У шпиталі
мама від нього не відходила – догоджала як могла:
їсти, пити, перевдягнути… Син дико дратувався,
агресував: «Відійди від мене, дай мені померти,
мені нічого вже не треба». Чим більше мама опіка-
ла, тим гірше ставало.
Зрештою втрутився лікар, сказавши, аби мама
щонайменше на три дні пішла з лікарні. Медик по-
яснив – хлопцю треба дати можливість почати при-
ймати себе по-новому і вчитися давати собі раду.
Жалість – деструктивна. У сильної людини
викличе агресію, а в слабкої –депресію. «Він – не
бідний-нещасний, а воїн, який з усіма труднощами
годен впоратися, – пояснює психологиня. – Не жа-
лість, а мотивація має бути: «Хлопче, ти втрапив у
халепу, але я постараюся помогти тобі вибратися».
45-річний закарпатець Олександр Сушанін два
місяці тому наступив на міну, воюючи на Запо-
різькому напрямку.
Зараз в Івано-Франківській обласній лікарні
готується до протезування ноги і постійно трима-
ється на позитиві – бо має добру підтримку. Але
на початках страшенно хвилювався, як кохана
сприйме його нового. «Який же ти дурень! Як ти
міг засумніватися?» – після цих слів коханої жінки
Олександр нарешті заспокоївся.
Сталеві ноги, руки, спини
Військовослужбовець Олександр Терен, який
втратив обидві ноги під час харківського наступу,
та вже поставив протези, ділився в одному з допи-
сів в Інстаграмі, що помічаючи його протез, люди
часто ніяковіють, і це відчуття передається йому:
«Я розумів, що й мені стає ніяково. Але я не
бажаю бути причиною дискомфорту людей, при-
чиною відведених очей чи причиною перемовлянь.
Хіба ж то мій вибір бути тепер таким і відрізня-
тись якимось чином візуально від звичайної лю-
дини?!. Це не я і не тисячі інших захотіли відчути
таку різницю з вами, – піше він. – Чим більше люди
будуть бачити мене та інших протезованих людей,
тим швидше станеться трансформація в новий на-
род, який має не лише сталеву волю, а й фактично
сталеві ноги, руки, спини».
Боєць нагадує: якщо будете бачити когось із
протезами, знайте – йому ніяково теж. Але важли-
во перебороти цю ніяковість, прийняти реальність
такою, як вона є, та усвідомити: всі ми різні, але
однаково сильні та незламні.
Жалість – деструктивна.
У сильної людини викличе
агресію, а в слабкої –
депресію
ВІЙНА | ДЕЛІКАТНЕ
20. 20 | МІСТО
Супергерої:
безстрашні, сильні та рішучі
Військові ЗСУ, які
втратили кінцівки під час
бойових дій та проходять
реабілітацію, стали
моделями фотопроєкту
журналу «Місто» та
добровольчого хірургічного
шпиталю «БРАСС». Ним
ми хотіли показати,
що життя цих мужніх
чоловіків навіть після
важких поранень не
збавляє обертів. Адже їхні
серця сповнені жагою до
життя та перемоги!
21. МІСТО | 21
Юрій ГАПОНЧУК
(псевдо «Гапон»)
30 років, м. Івано-Франківськ
Капітан, командир роти оперативно-
го призначення 50 полку Національ-
ної гвардії України
Відбув строкову службу, брав участь
в ООС. За 8 років пройшов шлях від
солдата до капітана. Травму отримав
в Серебрянському лісництві під Кре-
мінною.
«Був сильний артилерійський
обстріл. У темряві в лісі наступив на
міну, відірвало пів стопи. А я лежу
і думаю: а як у футбол буду грати?
Зараз на тренування ходжу, все нор-
мально»
Планує повернутися на фронт.
Наразі проходить ВЛК та працює
радником міського голови Івано-Фран-
ківська з питань доступності.
22. 22 | МІСТО
Олег ЗАВЕРТАНИЙ
40 років. с. Кузівка Черкаської області
Помічник гранатометника
До повномасштабного вторгнення працював у
ресторанному бізнесі в столиці. 27 лютого 2022 року
сам пішов до військкомату, а за місяць уже був на
фронті.
Воював чоловік 10 місяців. Поранення отримав під
Соледаром. «Ворог викинув гранату з бліндажа, далі
нічого не бачив, що відбувається, мене евакуювали».
Все, що хотів — це знову ходити. «Коли стаєш на
протез і відчуваєш, що все працює — це дуже клас-
но. Я люблю життя, воно мене мотивує. Якщо ти
живий, повинен зробити щось корисне».
ВІЙНА | ОБЛИЧЧЯ
23. МІСТО | 23
Вишиванки: Etno Style
Чоловічі костюми: PetTex
Фототудія:
«Галас Space»
Фотограф:
Олег Нетецький
Артем КНИШ
31 рік. Родом з Харкова, живе
у м. Конотоп Сумської області.
Після перемоги мріє переїхати
до Івано-Франківська.
Сержант, добровольчий батальйон
Нацгвардії «Слобідська Січ»
Відбув строкову службу, далі пішов в
АТО (пізніше ООС), потім —повномасш-
табне вторгнення. Поранення отримав
в Серебрянському лісництві під Кремін-
ною.
«Не знали, що там заміновано. Насту-
пив на протипіхотну міну: нога гарно
летіла, черевик не розв’язався (жартує,
– ред.). Зате тепер щоранку прокидаюся
з тієї ноги».
Впевнений: життя після протезування
лише починається. Планує знову повер-
нутися на фронт. Мріє наступного літа
біля кремля смажити шашлики.
ВІЙНА | ОБЛИЧЧЯ
24. 24 | МІСТО
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Одеса
стала іншою
Тетяна Соболик
«Ми не українці,
ми – одесити»
або «Ми говоримо
не російською,
а одеським
діалектом»,
– так любили
казати мешканці
Одеси до
повномасштабного
вторгнення, та
після нього такі
фрази звучать
все рідше. Поки
одесити так,
здавалось би,
безневинно
жартували,
росіяни все більше
підживлювали
наратив, що
Одеса – під
окупацією
України,
відтак її треба
«звільнити».
Втім, одесити
почали
прокидатися.
Поступово,
потроху і не
всі одразу, але
почали. Хтось
перевзувся, а
хтось дійсно
оговтався.
Хочеться вірити,
що останніх
значно більше.
25. МІСТО | 25
Показали себе у 2014-му
Проте нечесно було б не віддати належне Одесі
за те, що вона про свій патріотизм заявила ще у
2014 році. 2 травня виповнилося дев’ять років з
дня сутичок між прибічниками Євромайдану та
проросійськими активістами. Тоді в Одесі загинули
48 людей, ще 250 постраждали.
Перші зіткнення відбулися на Грецькій площі.
Звідти стартувала патріотична хода одеських та
харківських футбольних вболівальників на матч. До
них приєдналися інші патріотичні організації і про-
українські активісти. Зірвати марш вирішили добре
екіпіровані учасники так званого “антимайдану”.
Врешті історичний центр Одеси перетворився на
поле бою. Спершу кидалися піротехнікою, далі –
бруківкою. Потім пролунали перші постріли. Тоді
на Грецькій площі загинули, з обох боків, шестеро
осіб, усі – від вогнепальної зброї. Та це був лише
початок. Сутички продовжилися у Будинку проф-
спілок, у якому ховалися “антимайданівці”.
Внаслідок кидання коктейлів Молотова будів-
ля спалахнула за лічені хвилини. Десятки людей
виявилися заблокованими всередині. Деякі намага-
лися врятуватися від пожежі, вистрибуючи з вікон.
У той вечір загинуло ще 42 особи. Вісім – через
падіння з палаючого будинку. Від опіків та отруєн-
ня чадним газом – 34.
Новини з Однокласників
Ольга Ардаковська живе в передмісті Одеси.
Родом вона з Лисичанська, що на Луганщині, тому
весь трагізм ситуації зрозуміла ще у 2014-му. Її
мама була там. Втім, зауважує жінка, в Одесі тоді
мало хто припускав, що починається велика війна.
«Я зареєструвалася в Однокласниках, щоб сте-
жити за новинами і розуміти, які будинки потра-
пляли під обстріли, – розповідає Ольга. – Там було
страшне: вони під під’їздом готували їсти на всіх, їх
обстрілювали, вони не могли зняти гроші з банко-
мату тощо. А тут, в Одесі, життя вирувало, і нікого
не хвилювало, що робиться на Донбасі».
Вона тиждень плакала, бо з мамою не було
зв’язку. Та й виїхати було неможливо. Потім стало
спокійніше. Мама навіть їздила перші чотири міся-
ці на роботу в Луганськ, через наші та їхні блокпо-
сти. Врешті вона звільнилася з роботи, а Луганськ
згодом окупували.
«24 лютого лупнуло у нас, в Одесі, а в них все
почалося через тиждень. Я просила її виїжджати,
але вона казала, що вже все пережила, – пригадує
Ольга. – Останньою краплею було, коли в будинок
навпроти влучила ракета, лишився лише перший і
другий поверхи. Я тоді подзвонила до однокласни-
ка і попросила маму забрати».
30 блокпостів
З однокласником Сергієм в Ольги теж була
цікава історія. Після школи вони не спілкувалися
взагалі, розбіглися і стали зовсім чужими. Та от
якось перед повномасштабним вторгненням він їй
зателефонував і запитав, чи не хотіла б вона зу-
стрітися. Ольга запросила його до себе додому, по-
знайомила зі своїм чоловіком, вони посмажили на
подвір’ї шашлики, а розійшлися зі словами: «На-
ступного разу приїжджай з дружиною та дітьми».
Сергій справді наступного разу приїхав із дружи-
ною та двома доньками, а ще зі своєю матір’ю та
мамою Ольги. Втікали від війни. Це був березень
2022 року.
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Фото з чоловіком
перед Донецьким
напрямком
26. 26 | МІСТО
«Він пожежник, – розповідає Ольга. – Моя мама
вже тоді спала в коридорі, боялася навіть вийти
і глянути, що надворі. Ми подзвонили Сергію і
попросили, щоб він пожежною машиною забрав
маму, і підмовила і їх виїжджати. Більша частина
Лисичанська вже була окупована. Вони виїжджали
чужими автівками – уявіть собі, люди залишали за-
писки на машині: «Беріть». Поїхали через Бахмут,
проїхали десь 30 блокпостів, на них націлювали
автомати, не можна було сказати ні слова».
Їхали вони три дні. Зв’язку не було. Ольга не мог-
ла ні їсти, ні спати. Їжу, яку готувала, викидала.
Нарешті вийшли на зв’язок. Так до Ольги пере-
їхали жити мама і п’ятеро переселенців – родина
Сергія. Однокласник з сім’єю прожив у неї три з
половиною місяці. Потім найняв квартиру в Одесі, і
вони переїхали. Спілкуються понині.
Спершу все було
безкоштовно
24 лютого 2022 року в Одесі лупнуло о 5-ій ранку
по нафтобазі. Ольга була одна з тих небагатьох, які
розуміли, що буде повномасштабна війна, вона про-
сила-молила робити дітям закордонні паспорти. Та
їй ніхто не вірив. Сміялися і називали панікеркою. А
коли все почалося, то чоловік сказав, що нікуди не
поїде – залишиться обороняти власний дім.
В Ольги двоє синів. Молодшому Нікіті тоді було
11, старшому Даниїлу – 20. Він тоді працював су-ше-
фом в Одесі, але новини в той день не дивився.
«Я страшний панікер, бігала й плакала, – при-
гадує Ольга. – Всі чули вибух, всі розуміли, що по-
чалося, але чоловік каже, що нічого страшного не
трапилося, і їде на роботу. А я дзвоню синові, щоб
усе кидав та їхав додому, бо війна почалася. Проте
він не повірив. Лише через годину, коли вийшов
покурити і побачив, що люди бігають з сумками,
метушаться, а два напарники позабирали паспор-
ти і втекли, то все зрозумів. Так, я запропонувала
йому їхати додому, краще бути гуртом. Він приїхав
і десь півтора місяці не працював, був з нами».
Одеса стояла. Скрізь була паніка, черги. Хтось
заправлявся, хтось купував їжу – в кожного мозок
захищався по-своєму. Чоловікова фірма закрилася,
два тижні не працювали. За цей час він у ванній
зробив ремонт – замінив плитку, мусив чимось
займатися.
Ольга розповідає: всі вікна вони обклеїли скот-
чем, бо вірили, що допоможе. А ще чоловік облаш-
тував для життя погріб – оббив стіни килимами.
Закупили продуктів і сиділи, чекали. Життя в
Одесі почало відновлюватися десь через місяць.
Чоловік повернувся на роботу, і син згодом також
пішов працювати.
«Посидіти в кафе не було де, але було де людей
нагодувати. Я була в захваті, що власники ресто-
ранів за свій кошт отак допомагають. Я репости-
ла інформацію про хостели, адже деякі одесити
виїжджали і залишали свої будинки для чужих
людей. Бо ж люди їхали і їхали. Все було перший
час безкоштовно», – пригадує Ольга.
Їхали вони три дні. Зв’язку не було. Ольга
не могла ні їсти, ні спати. Їжу, яку готувала,
викидала. Нарешті вийшли на зв’язок. Так до
Ольги переїхали жити мама і п’ятеро переселенців
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
26 лютого 2022 року,
в підвалі
27. МІСТО | 27
Мислення змінилося
Врешті в Одесі почали звикати до війни і її рит-
му. Коли звільняли Херсон, то в Одесі всі лікарні
були переповнені військовими, які брали участь у
цих боях. Тоді Ольга розпочала свій перший збір.
Купувала предмети гігієни: труси, шкарпетки, гелі
для душу, зубні щітки та пасти.
«Ми за два дні зібрали непогану суму, і я понес-
ла все необхідне по лікарнях, – пригадує жінка. –
Потім збирали на окопні свічки, на ліки. Далі – на
машину для брата подруги, який воює. Вони саме
звільняли Херсонщину, і необхідний був транспорт.
Тоді збори закривали швидше».
Ольга зазначає, у неї не було родичів у росії.
Втім, на Одещині вистачало і своїх людей для
дискусії. У перші дні вона зустрічала таких, що
казали, що їм все одно, під ким жити. Вона наво-
дила аргументи, але нічого не переконувало. Але з
часом мислення в багатьох змінилося.
«Є такі, що, як мене бачать, то одразу кричать
«Слава Україні!», – каже Ольга. – Хоч, чесно ка-
жучи, й досі є придурки. Але зараз у моєму колі
одиниці тих, хто хоче сидіти на двох стільцях, а на
початку таких багато було. Я говорила, поясню-
вала і переконувала: якщо ви чекаєте на «рускій
мір», то не сидіть у підвалах. Але закінчувалося
все тим, що я розверталася і йшла в інший бік, бо
хотілося кричати від розпачу».
Одна подруга Ольги залишилася в окупації,
то якось телефонувала й радила їй обережніше
висловлюватися в соцмережах, бо, мовляв, може й
росія зайти. Це Ольгу не зупиняло, навпаки, злило:
ще має дозволу в когось питати, що писати? Зараз
таких в Ольжиному колі спілкування уже нема, бо
вона припинила з ними навіть вітатися.
Нічого спільного
За словами Ольги, в Одесі зараз справді значно
більше відчувається українська ідентичність. Якщо
20 місяців тому хтось казав «Одесса есть Одесса»,
то зараз уже такого нема. Заходиш в магазин, а
там рекламні макети українською, українська му-
зика і мова теж. Навіть якщо хтось і балакає росій-
ською, то, коли чує українську, одразу переходить.
Жінка зазначає, особисто вона не була свідком
жодних конфліктів, хоч розуміє, що потенційно
десь вони й можуть бути.
Що казати, Ольга сама до повномасштабного
вторгнення говорила російською. Але через кілька
місяців перейшла на українську. Зауважує, що все
тоді звалилося гамузом – і війна, і підписники, які
нагадували про закон про державну мову.
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
У перші дні вона зустрічала
таких, що казали, що їм все
одно, під ким жити. Вона
наводила аргументи, але
нічого не переконувало. Але
з часом мислення в багатьох
змінилося
28. 28 | МІСТО
«Десь за 3-4 місяці перейшла
на українську. Я не говорю чи-
стою мовою, а суржиком, – зі-
знається вона. – В голові змі-
нюємося, бо не хочеться нічого
спільного мати з росією».
Влада в Одесі, припускає жін-
ка, напевне, перевзулася. Зараз
тут ситуація така сама, що й по
всій Україні. Люди порушують
питання: чому під час війни ро-
бляться дороги, які не робилися
десятки років, бо не треба було?
«Я не розумію, чому люди
мають виходити на мітинги з
проханням віддати гроші на ЗСУ,
а не на ремонт дороги, – акцен-
тує Ольга Ардаковська. – Таке
враження, що влада керується
думкою: поки йде війна, треба
накрастися, і байдуже, що від-
бувається. А люди обурюються,
стоять під мерією, і їх можна
зрозуміти».
Бойовий
настрій
З квітня чоловік Ольги Микола
в ЗСУ. Якось вийшов на роботу і
потрапив у військкомат. Комісію
пройшов за дві години. В той
день з Одеси відправили десятки
автобусів з чоловіками. Ольга
встигла привезти сумку і попро-
щатися. Плакала.
Їх повезли на Житомирщину.
Навчання тривало три тижні.
Звідти чоловік потрапив «на
нуль», у штурмову бригаду. Під
час другого бойового завдання
Микола потрапив під міномет-
ний обстріл, отримав контузію.
Лікувався за свій рахунок, лише
через місяць на картку прийшло
10 тисяч грн.
Потім Микола перевівся в
інший підрозділ. Зараз займа-
ється запуском безпілотників та
квадрокоптерів на Донеччині.
Кожних три-чотири дні переїжд-
жають на інше місце.
«З ним тут є досвідчені вій-
ськовослужбовці, які воюють ще
з часів АТО, це люди з досвідом,
він багато біля них навчився, –
розповідає Ольга. – Це вже інша
справа. Він знає, що робить і як,
має інший настрій, ніж був після
мобілізації».
А Ольга, своєю чергою, допо-
магає Миколі, як може. Недавно
разом із підписниками в Інста-
грамі збирали гроші на машину
для його бойових завдань. Бо
кожен робить усе, що може, на
своєму місці.
Що казати, Ольга сама до
повномасштабного вторгнення говорила
російською. Але через кілька місяців
перейшла на українську. Зауважує, що
все тоді звалилося гамузом – і війна, і
підписники
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
29. МІСТО | 29
Cалони оптики «LikeOptika» у Івано-Франківську:
вул. Пилипа Орлика, 1; вул. Шевченка, 45; вул. Гаркуші, 24; вул. Мазепи, 40
/like_optica_if
ОПТИКА
ПОЗИТИВНИХ
ЕМОЦІЙ
30. 30 | МІСТО
ГРОШІ | ЗАКОНОДАВСТВО
Дорослі діти
загиблих
Героїв:
Тетяна Кіндюх
чому держава їх не бачить?
51-річний Зіновій на війну приїхав з Варшави. Його війна тривала три
тижні… У 55-річного Івана на фронті були син і зять. Він теж пішов.
Загинув через пів року… Але об’єднує цих чоловіків не лише патріотизм і
героїчна смерть. В обох – дорослі діти. Настільки дорослі, що держава
їм нічого не винна. Не винна також і дітям, які народилися після загибелі
батька, і «незаконним» дружинам теж нічого не винна…
31. МІСТО | 31
Таких історій зараз сотні. Домовитись з роди-
чами та поділити 15 мільйонів гривень по-совісті
вдається одиницям; ще якась частина у пошуках
справедливості іде до суду; багато хто – просто
опускає руки. А все – через недосконале законо-
давство.
За хвилину до смерті він
ніс побратимам яблука
Калушанин Зіновій Кінаш дуже любив дітей:
своїх двох – Катю й Дмитра – і чужих не менше.
Де би не був, завжди знаходив час на дітей. І вони
платили йому взаємністю. Любив він і своїх друзів,
був душею компанії. А для дружини – найміцнішою
життєвою опорою. Прожили разом 28 років. Що-
правда, офіційно у шлюбі лише перші 8, а наступні
20 – зі статусом «розлучені».
«Так склалося, – каже вдова Ольга Кінаш, – але
ми ніколи не переставали бути сім’єю. Не просто
жили разом після розлучення, а він справді дбав
і про мене, і про дітей. Перший час мав роботу
тут, а потім – за кордоном. Працював у Польщі.
На роботі його дуже цінували. Ми могли їздити до
нього, він приїжджав до нас…»
За день до 24 лютого, коли всі говорили про
можливу війну, він уже знав, що робитиме. Казав,
що треба сподіватися на краще, але сам тим часом
закривав усі свої незавершені справи…
«Коли почалася війна, сів на прямий автобус
«Варшава — Калуш» і дуже швидко був удома. З
нього за проїзд тоді навіть грошей не взяли, ро-
зуміли, куди і чого він їде, – розповідає подробиці
Ольга. – А наступного дня (це був початок березня
2022 року. – авт.) вже був у військкоматі. Бойово-
го досвіду не мав, але служив строкову службу в
армії, тому одразу потрапив на передову».
Зіновій Кінаш опинився на нульових позиціях під
Харковом. Але навіть звідти щодня знаходив час,
щоб подзвонити додому. Зараз рідні розуміють, що
його «все добре», «ситий», «не дуже стріляють»
були зовсім неправдивими… Але тоді хотілося
вірити.
«Я не дала собі права його відговорювати на ета-
пі прийняття рішення, бо бачила наскільки твер-
дим є його бажання стати на захист української
землі. Діти переживали, але водночас і пишали-
ся батьком. Ми вірили, що все буде добре. Він у
житті був дуже фартовим: міг телевізор виграти
або щось цінне знайти. Вдача завжди вела його по
життю… Але не на війні…»
Зіновій загинув наприкінці березня 2022-го. У
той день у них була успішна «зачистка» одного з
населених пунктів. Побратими переводили подих,
а калушанин тим часом зібрав ящик яблук десь по-
ряд і ніс їх хлопцям. У цей момент почався обстріл.
Вірогідно, хтось здав координати українських обо-
ронців. З п’яти бійців, що були на тому місці, троє
загинули.
ГРОШІ | ЗАКОНОДАВСТВО
32. 32 | МІСТО
ГРОШІ | ЗАКОНОДАВСТВО
Коли після похорону
постало питання виплати 15
мільйонів гривень, нам одразу
у військкоматі сказали, що
його дорослі діти від першого
шлюбу мають написати
відмови
«Обіцяю приїхати через
місяць – назавжди…»
З цими словами ще один військовий із Прикар-
паття їхав від дружини після нетривалої відпустки
у серпні. Він пішов у військкомат 1 березня 2022
року з вимогою негайно його мобілізувати. Мав
інвалідність, тому брати його не хотіли. Довелось
скандалити.
«На фронті – мої син і зять! Як я їм в очі буду ди-
витися, якщо відсиджуся вдома?» – твердо заявив.
І – його взяли. Призначили у бригаду, яка за-
ймалася ремонтом техніки. Але щоб ремонтувати,
треба ще було ту техніку з місць зіткнень забира-
ти. Під час однієї з таких «вилазок» він і загинув:
підірвався на міні.
«Іван дотримав слова: дійсно повернувся через
місяць після нашої останньої зустрічі. І більше
справді на війну не пішов», – розповідає його
дружина. Жінка просить не вказувати імені, бо не
хоче бути предметом обговорень у суспільстві.
З Іваном у неї другий шлюб. Після першого зали-
шилася з двома дітьми, для яких він став чудовим
батьком. Назавжди люблячим татом залишався
і для двох своїх дітей від першого шлюбу. Разом
прожили 12 років.
«Коли після похорону постало питання виплати
15 мільйонів гривень, нам одразу у військкоматі
сказали, що його дорослі діти від першого шлюбу
мають написати відмови. Якщо напишуть – гроші
розділять між мною і його батьком (мами вже не-
має серед живих), якщо не напишуть – не отримає-
мо взагалі ніхто нічого», ро– зповідає жінка.
Отримання 15 млн грн одноразової грошової
допомоги родинам загиблих військових під час дії
воєнного стану регламентує постанова Кабміну
№168 від 28 лютого 2022 року. Суму розподіляють
рівними частками на всіх отримувачів, передбаче-
них у статті 16-1 Закону України «Про соціальний
і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей», –батьків, одного із подружжя (якщо він/вона
не одружилися вдруге), дітей, які не досягли повно-
ліття, утриманців загиблого (померлого). Утриман-
цями, відповідно до статті 31 Закону України «Про
пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової
служби, та деяких інших осіб», є члени сім’ї по-
мерлого, які були на його повному утриманні або
одержували від нього допомогу, яка була для них
постійним і основним джерелом засобів до існуван-
ня. Водночас на виплату 15 млн гривень не можуть
претендувати громадяни росії та білорусі та особи,
які постійно проживають на територіях цих країн,
або засуджені за державну зраду, колабораційну
діяльність, пособництво державі-агресору.
Порядок та умови призначення таких виплат
родинам військовослужбовців ЗСУ зараз регулю-
ються наказом Міноборони №45 від 25 січня 2023
року. У переліку документів, які мають надати
члени сім’ї загиблого військового, щоб отримати
одноразову грошову допомогу, справді є пункт про
надання відмови. Утім, жодного слова про те, що
таку відмову мають надавати дорослі діти. Це вза-
галі дивно: відмовлятися від частки, яка й так на
тебе не може бути розподілена.
33. МІСТО | 33
ГРОШІ | ЗАКОНОДАВСТВО
«У мене хороші стосунки з дітьми чоловіка. Вони
все підписали, бо сказали, за законом і так не могли
претендувати на ті гроші. Але в людей ситуації є різні.
І других шлюбів дуже багато, бо то життя. І от, коли
діти не підписують таких документів, то виходить дер-
жава у виграші», – припускає вдова загиблого Івана.
І діти – не діти,
і я – не дружина
Подібні відмови пропонували написати і дітям
Зіновія Кінаша. Дружині навіть не пропонували, бо
юридично вона не дружина, тож, і прав ніяких не
має й претендувати ні на що не може. Гроші були
готові розділили між батьком та матір’ю військового.
«Ми вирішили боротися, – розповідає Ольга. –
Батьки йдуть на фронт заради майбутнього своїх
дітей та онуків. І гинуть теж заради дітей. І неваж-
ливо, чи дітям 5 років чи 25. Вони залишаються
дітьми своїх батьків, дітьми загиблого Героя. І вони
мають мати право і на виплату, і на інші пільги, бо
їхній батько віддав за це своє життя».
Спершу жінка через суд встановила факт сво-
го спільного проживання з Зіновієм Кінашем. А
тоді з аналогічними заявами до суду пішли його
25-річний син та 27-річна дочка. Обоє вказували у
позовних заявах, що просять суд встановити факт
спільного проживання однією сім’єю з батьком
«для реалізації свого права на призначення та
виплату йому (їй. – авт.), як члену сім’ї, допомоги у
зв’язку із загибеллю батька під час виконання ним
обов’язків військової служби».
«На нашу користь свідчив і брат мого чоловіка, і
спільні друзі. Суди ми виграли. І відповідну випла-
ту – отримали. Я вважаю, що стосовно до дітей це
дуже важливо. А законодавство треба змінювати,
бо діти не можуть бути дітьми тільки до 18 років
чи тільки до моменту свого одруження. Діти – це
назавжди», – резюмує Ольга.
Жінка додає, що наразі держава справді підтри-
мує сім’ї загиблих військових. Є кілька механізмів
матеріальної підтримки (від допомоги на похован-
ня – до підвищеної пенсії), психологічної, допо-
моги на рівні благодійних фондів та міжнародних
організацій тощо. Тому у спірних ситуаціях треба
боротися. Не боятися чийогось осуду та звинува-
чень у меркантильності, а боротися. Бо життєвих
історій – тисячі, але ті, хто йдуть захищати Украї-
ну, мають знати, що їхні діти – захищені законом і,
втративши батька (чи матір) на війні, не залишать-
ся наодинці зі своїм болем.
Зміни будуть:
військові зможуть робити
заповіт
Законодавство дійсно недосконале, каже народ-
на депутатка України Оксана Савчук, до якої ми
звернулися з запитанням, чи є на горизонті хоч
якісь законопроєкти, які здатні врегулювати спірні
моменти щодо виплат родинам загиблих.
«Ці виплати здійснює Міністерство оборони
України, – зазначила вона. – За стандарт взято
базові соціальні пільгові речі. Так, виплати за
загибель військового чи військової спрямовані
на допомогу родині як пенсія у зв’язку з втратою
годувальника, неповнолітнім дітям, які не можуть
себе забезпечити самостійно, дружині загиблого.
Однак, ситуація буде змінюватись, оскільки через
недосконале законодавство рідні загиблих дуже
часто йдуть до суду».
Оксана Савчук додає: у новій редакції законопро-
єкту 9226, який пройшов перше читання і комітет
до другого читання, депутати пропонують розши-
рити перелік осіб, які мають право на отримання
одноразової грошової допомоги. Йдеться про те,
що таку допомогу мають отримувати усі члени
сім’ї загиблого (померлого).
Батьки йдуть
на фронт заради
майбутнього
своїх дітей
та онуків.
І гинуть теж
заради дітей.
І неважливо,
чи дітям 5 років
чи 25. Вони
залишаються
дітьми своїх
батьків, дітьми
загиблого Героя
