4. 4 | МІСТО
Секрет щасливої
усмішки
Без болю, страху та дискомфорту, натомість за лічені хвилини можна
отримати навіть цифровий дизайн майбутньої усмішки. Стоматологія нині
нагадує радше наукову фантастику, адже завдяки використанню сучасного
обладнання та новітніх підходів у роботі дозволяє не просто якісно лікувати
зуби, але й чітко прогнозувати увесь процес та уникати багатьох проблем
у майбутньому. Проте головне тут – потрапити до справді хорошого
фахівця. Якими технологічними новинками
сьогодні користуються професійні стоматологи,
у чому секрет успішного лікування та що
допомогло створити DYNASTY Dental Clinic цілком
виправданий імідж прогресивного медзакладу,
розповідає головний лікар клініки Юрій Гундяк.
Як сьогодні виглядає візит до лікаря,
якого колись боялись?
Стоматологія є однією із найбільш технологічно
розвинених сфер. І наша клініка йде у ногу з часом.
У процесі лікування ми задіюємо максимальну кіль-
кість цифрових технологій. Тож усі майбутні маніпу-
ляції та реставрації можна спрогнозувати до най-
менших деталей, а сам план лікування прорахувати
із точністю у 90%, що дуже важливо для пацієнта.
Він одразу може зорієнтуватися, яким чином все від-
буватиметься, скільки часу триватиме та якою буде
вартість – усе прозоро та без будь-яких підводних
каменів. Сучасні інструменти дозволяють не лише
чітко спланувати увесь комплекс робіт цілої команди
різнопрофільних спеціалістів, але й тут же, на місці,
продемонструвати людині, як виглядатиме її усміш-
ка в майбутньому, після завершення лікування.
То у чому ж полягає інноваційність
процесів лікування?
Усі маніпуляції, які здійснюються в порожнині
рота пацієнта, відбуваються під оптичним збіль-
шенням. Наші спеціалісти працюють з операційним
мікроскопом, починаючи від звичайної гігієни і
закінчуючи встановленням ультратонких кераміч-
них вінірів. Цей метод дозволяє нам спилювати
менше тканин зуба та краще бачити й діагностувати
усі проблеми – чи то звичайний карієс, чи початок
якогось важчого захворювання. А завдяки наявності
інтраоральних сканерів ми можемо одразу показати
пацієнту стан його зубів, стан оклюзії. Усе це візуа-
лізується у 3D-форматі, тож людині не треба чекати
на результати додаткової діагностики – вона отри-
мує їх тут же.
ЗДОРОВ’Я | ЯКІСТЬ
5. МІСТО | 5
DYNASTY Dental Clinic – це сучасний центр стоматологічних послуг
у самісінькому центрі міста Яремче.
Чекаємо вас за адресою: вул. Руднєва, 13, тел.: (068) 649 35 11
/dynasty_clinics
Не менш важливими у процесі
лікування є і матеріали…
Більш ніж 7 років тому ми відмовилися від мате-
ріалів, у яких ми не впевнені, і цілком виключили з
наших послуг альтернативну продукцію, яка не дає
позитивних результатів або не має високих показ-
ників зносостійкості чи естетики. Своїм клієнтам ми
пропонуємо лише найкращі, які сьогодні є на ринку
стоматології. Ми давно не працюємо з матеріалами,
які можуть змусити людину постійно лікуватися.
Навпаки, ми прихильники того, щоб у подальшому
наші пацієнти приходили до нас лише на контроль-
ні огляди чи мінімальні корекції, але аж ніяк не
на комплексні перебудови знову. У цьому ще одна
перевага нашої клініки.
Та головне в успішній роботі – це
команда. Хто працює над створенням
щасливих усмішок ваших пацієнтів?
Головна особливість нашої клініки – це командний
підхід. У нас працюють лише вузькопрофільні спе-
ціалісти, тобто немає лікарів, які водночас роблять
усе. Якщо мова йде про лікування кореневих ка-
налів, то лікар займається професійно лише ними.
Якщо це реставрація, то фахівець працює лише у
цій сфері. Відповідно свою роботу наші спеціалісти
виконують надзвичайно якісно.
Чому це настільки важливо?
Неможливо досконало вивчити і знати одразу все.
Життя не вистачить, щоб опанувати тонкощі кожного
напряму стоматології. А в нас спеціаліст виконує одну
і ту ж маніпуляцію щодня. Відповідно він фокусується
максимально деталізовано, максимально точно на усіх
нюансах виконання цієї роботи. У нашій команді пра-
цюють 10 лікарів – як місцеві, з Яремче, так і ті, котрі
приїжджають до нас із Долини, Львова, Тернополя
та Харкова. Це і ортодонти, і хірурги. Ексклюзивність
нашої клініки в тому, що ми зібрали команду топових
спеціалістів, яка максимально зацікавлена в кінцевому
результаті. Це люди, які мають надійну репутацію та
відоме ім’я у стоматологічних колах. Тому наші паці-
єнти отримують максимум.
А з якими проблемами найчастіше па-
цієнти до вас звертаються?
За рівнем складності пацієнти бувають надзвичай-
но різні. Але знову ж таки, повертаючись до філо-
софії нашої клініки, завдяки командному підходу
навіть найскладніші випадки можна з легкістю ви-
лікувати. Тому що поруч є надійні люди, які завжди
допоможуть спланувати та виконати будь-який про-
єкт. Обмежень немає – від лікування найменшого
карієсу до комплексних перевтілень, коли усмішка
пацієнта змінюється кардинально і відповідно лю-
дина почуває себе значно впевненіше. Ми не під-
лаштовуємо наші вініри під усмішку, що вже існує,
а стараємося максимально комплексно підійти до
ситуації. Ми аналізуємо, як рухається щелепа клі-
єнта, як він усміхається, як працюють його м’язи,
як усе це виглядає з точки зору естетики. Таким
чином успіх досягається не лише у функціональній
роботі, коли пацієнту комфортно пережовувати
їжу, але й щодо зовнішніх параметрів. Команда тут
вирішує все.
Клієнти здебільшого місцеві чи все-
таки приїжджі?
Зізнаюся, я ніколи не вірив у стоматологічний ту-
ризм і в те, що він тут може працювати. Але це факт.
Уже понад 5 років ми успішно працюємо з пацієнта-
ми, які приїжджають до нас з різних куточків Укра-
їни. У середньому 60 – 70% – іногородні, які зверта-
ються до нас за рекомендаціями інших лікарів.
Рекомендація від колег – це неабияке
визнання…
Так. Ми часто проводимо стоматологічні курси. До
нас приїжджають лікарі з усієї країни, а до повно-
масштабної війни були і спеціалісти з-за кордону.
Наша команда досить відома серед лікарів-стома-
тологів, і направлення до нас здебільшого роблять
саме колеги. Або ж і самі стають нашими пацієн-
тами. З одного боку, це надзвичайно приємно, а з
іншого – велика відповідальність. Бо, як правило,
це дуже складні випадки. Але ми завжди тримаємо
марку.
ЗДОРОВ’Я | ЯКІСТЬ
6. 6 | МІСТО
6 | МІСТО
матеріали, позначені цим символом, друкуються на правах реклами.
Суспільно-політичний журнал
Засновник: Сергій Романюк
Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції. Передрук матеріалів допускається за
погодженням з редакцією.
За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець.
Івано-Франківськ
Виконавчий директор:
Лариса Фреїшин
Головний редактор:
Тетяна Соболик
Журналісти:
Наталя Мостова
Уляна Пилипець
Світлана Тимчук
Ольга Рега
Літредактор:
Мар’яна Бодак
Дизайн та верстка:
Олександра Афанасьєва
Комерційний директор:
Юлія Кміта
Тел.: (050) 237 99 81
Відділ реклами:
Анна Угорчак
Тел.: (066) 389 93 19
Ольга Мельник
Тел.: (050) 433 04 37; (097) 240 51 55
Лідія Когут
Тел.: (066) 642 65 58; (096) 744 31 51
Людмила Небола
Тел.: (050) 202 70 52
Свідоцтво про державну реєстрацію:
ІФ №608-377ПР від 15.02.2022
Друк:
ТОВ «Арт Студія Друку»
м. Київ, вул. Бориспільська, 15
www.artprintstudio.com.ua
тел.: (067) 460 07 25
Загальний наклад:
10 000 примірників
Адреса редакції:
м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 24-А
Редакційна пошта:
mistomagazine@gmail.com
8. 8 | МІСТО
Тетяна Соболик
Ірина
Фаріон:
Радикальну свободівку Ірину Фаріон, яка попереджала про небезпеку з боку
росії ще задовго до 2014 року, у 2022-му сприймають інакше. Попри те, що
риторику свою вона не поміняла. Міняються самі українці. Тим часом Ірина
Фаріон стає все більш популярною.
«МІСТО» поговорило з нею про мову, історію, Степана Бандеру та сучасних
політиків.
«Я була тією Кассандрою,
хоч мене і кляли останніми
словами»
ПОЛІТИКА | СЕНСИ
9. МІСТО | 9
Пані Ірино, хочу почати з поляків. У нас з
ними, як і з росіянами, теж спільне історичне
минуле. І на багато речей ми з ними дивилися
по-різному. Зараз Польща нам дуже допомагає.
Чи забули ми назавжди те, що було у минулому?
Як можна забути героїчну українську історію?
Змагання українців із поляками – це змагання за
свою незалежність. Вони окупували наші терени з
кінця XIV століття, а ми звільнилися від цієї окупації
у XX столітті. Колосальний повстанський рух на чолі
зі Степаном Бандерою – це найгероїчніша сторінка
у нашій історії. Але після смерті Степана Бандери
Степан Ленкавський очолив ОУН і сказав блискучу
фразу, її треба засвоїти кожному: «Наше майбутнє з
Польщею важливіше за наше минуле». А наше мину-
ле – святе, бо це боротьба за самого себе.
Сьогодні Польща – наш партнер і побратим з дуже
простої причини: вони розуміють, якщо ми не зупи-
нимо росію під Харковом, то вона буде під Краковом.
Україна бореться не тільки за свою незалежність,
а й за свободу усієї Европи. Так, як свого часу Київ
зупинив монголо-татар, так сьогодні ми зупиняємо
цю орду, дику і варварську.
Тому про наші стосунки з Польщею нема сенсу
говорити. Треба максимально возвеличувати наших
провідників – Коновальця, Бандеру і Шухевича. У
поляків свої герої, а в нас – свої. Зараз інший час. І
сьогодні вистачає мудрості Польщі та Україні спіль-
но стояти проти одвічного ворога.
Як ви ставите-
ся до ініціативи
президента дати
полякам всі ті самі
права, які є в укра-
їнців, крім права
голосу?
Я би не воліла цього
коментувати, особли-
во у час війни. Тому
що те, що поляки
роблять для україн-
ців у Польщі, це не
зіставити абсолютно
ні з чим. Якщо прези-
дент пропонує якісь
такі преференції для поляків, то, очевидно, це на час
війни, а не на час постійного співробітництва.
А от за наших «прекрасних» переселенців, які
повезли у Польщу брудний московський язик, мені
дуже соромно. Що собі думає велика польська нація
про тих, хто за 31 рік не вивчив мови Тараса Шев-
ченка? Чи можуть собі поляки уявити, що хтось
серед них не знає мови Адама Міцкевича? Ось про
що нам треба думати, а не про преференції, які дає
Зеленський полякам.
Війна оголила струпи, які полізли зараз усією Ев-
ропою з їхнім рускім язиком. У нас набагато склад-
ніші всередині країни проблеми, ніж ті, які стоять на
межі взаємин чи то з Польщею, чи то з Чехією. Взає-
мини з Угорщиною поза розумінням, це все одно, що
путін на заході.
Чи потрібно пояснювати, що демонізація ро-
сією Бандери досить штучна?
Нехай бояться. Нехай ноги підгинаються, і нема
чого знімати їм той страх. Тому що страх – це ознака
рабства. Якщо вони раби, то хай трясуться.
Степан Бандера очолював національно-визвольний
рух, його основне завдання було створити соборну са-
мостійну незалежну українську державу. І якщо їхній
мозок не здатен сьогодні цього переварити, то вони
заслуговують на те, що вони отримали. Малі ніколи не
здатні осягнути великих. А позаяк маленькі вибирали
завжди неадекватну владу, то ця влада нічого не ро-
била для поширення інформації про Степана Бандеру,
Романа Шухевича, Євгена Коновальця та інших.
Нема чого пере-
живати, що постаті
демонізуються. Моя
постать також де-
монізується. І мені
плювати. Сильна
людина бере до рук
книжку і читає. Якщо
ти живеш в Україні, то за 31 рік можна знайти будь-
який спосіб, щоб відкрити для себе постаті Бандери,
Шухевича і Коновальця. Якщо вони цього не зро-
били, то вони або розумово відсталі, або політично
упереджені. Я колись це питання адресувала Миколі
Азарову. Тепер я адресую всім тим, які не догнали
ще, хто такі Бандера, Шухевич і Коновалець.
Путін воює саме з бандерівським духом. І я пере-
конана, що якби уся країна була одержима бандерів-
ським духом, то здохли би путін і вся москва, а без
того нам до цієї перемоги йти і йти. І йти кількістю
численних жертв. Тому що найкращі платять за най-
гірших. Тому що гірші не мали клепки в голові, щоб
відкрити для себе істинну дорогу України. А дорога
тільки одна – націоналістична.
У нас освітні реформи роблять з кожним мі-
ністром. Це нормально?
Міністри представляють ту чи іншу політичну
силу, яка має більшість у парламенті. Після Майда-
ну люди собі обрали тих, хто не має жодного сто-
сунку до української ідеї. А вони почали знищувати
освіту, продовжуючи шлях Дмитра Табачника.
Герострати на чолі освітньої
сфери вилучили з навчальних
програм усі базові твори,
які насправді формують
національну свідомість.
І небо не витримало.
Тому почалася ця війна
ПОЛІТИКА | СЕНСИ
10. 10 | МІСТО
25 листопада 2014 року колишній очільник Киє-
во-Могилянської академії, – а це один із найретро-
градніших навчальних закладів України, починаючи
із XVII століття, – ставши міністром освіти і науки,
вилучив з обов’язкової програми у вищих навчаль-
них закладах українську мову та історію України. До
такого не додумався навіть Табачник.
А ще вони фактично зупинили кар’єрне зростання
професорів і доцентів. Щоб стати професором чи до-
центом, тепер україністам треба писати англійською
монографії. Якщо спочатку нас розстрілювали з
допомогою російської мови, то тепер, щоб зупинити
українське відродження, вони вигадали новий спосіб
– англійську, але під прикриттям інтеграції.
Чи у Польщі англійську мову вивчають замість
польської? Чи в Чехії англійську вивчають замість
чеської? Ні. Це сильні, самодостатні, великі народи.
Натомість ті, яких приводять до влади, нав’язують
нам англійську замість московської. Все, аби лиш
не червоно-чорне чи бандерівський рух. Так вони
і вигадують програми на догоду своїй нікчемності,
їхні програми – це виплід хворого духу, який не має
жодного національного стрижня. Про все це треба
говорити в освітніх програмах, щоб змінювати харак-
тер виборця.
Але ви, напевне, теж бачите, як публіка змі-
нюється?
Ціна зміни фантастична, правда? Ціна зміни –
спалений Маріуполь, відсутня Волноваха, окуповані
Луганщина і Донеччина, ядерний тероризм. Все це
нам за любов до ката. І це не мої слова, а Тараса
Григоровича Шевченка. Але нікчеми вилучили «Ве-
ликий льох» Шевченка із ЗНО. «Розритої могили» та
«Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні…»
– теж нема.
Герострати на чолі освітньої сфери вилучили з
навчальних програм усі базові твори, які насправді
формують національну свідомість. І небо не витрима-
ло. Тому почалася ця війна. З нашого боку, сподіва-
юся, що національно-визвольна. З їхнього боку – це
останній крах. Крім того, це дзвінок до лицемірної,
підступної, хитрої Европи. Це дзвінок і до Америки,
яка разом з москалями нас роззброювала у 90-му
році, коли вони спільно із росією домовилися, щоб
позбавити ядерного статусу нашу державу. А тепер
платимо всі.
Ви з тих людей, які можуть дозволити собі
сказати: «А я казала». Відчуваєте себе проро-
чицею?
Так, я була тією Кассандрою, мене всі кляли остан-
німи словами. В 2014 році я казала, що це москов-
сько-українська війна. Все почалося ще з «Беркута»,
який стріляв на Майдані в 2014 році, це були став-
леники путіна. Хтось їх покарав? Та що виборці тоді
зробили? Викинули геть із законодавчого органу
свободівців. Що їм то дало? Легше стало, що націо-
налістів нема у парламенті?
Мені влади не треба. Мені потрібна справедли-
вість, гідна освіта, наука, яка вільна від чужих впли-
вів і наративів. Але зараз я не можу на це вплинути,
бо не в комітеті з питань освіти і науки. Ось це і є
плата за те, що народ не поважає тих патріотів, які
насправді здатні вивести його з неволі.
Якби вас запросили до реформування освіт-
ньої програми, ви б погодилися?
Я вже сотворила нову освітню програму дав-
ним-давно і роблю це послідовно з 2012 року. Це мої
програми «Ген українців» і «Велич особистості». До
ПОЛІТИКА | СЕНСИ
11. МІСТО | 11
речі, вони в університеті «Львівська політехніка»
заведені у навчальну програму. І з курсу риторики,
і з курсу сучасної української мови, і з курсу укра-
їнської мови за професійним спрямуванням. Крім
того, я знаю, що вчителі масово використовують ці
програми на уроках історії, української літератури
та української мови.
Але якби запросили у міністерство на дорад-
чому рівні?
Вони мене панічно бояться. Вони можуть нас до-
пустити до місцевої влади, як, до прикладу, в Іва-
но-Франківську, Тернополі, Кам’янці-Подільському
чи Хмельницькому. Але для них повна паніка, якби
ми знову зайшли у Верховну Раду, тому що це ламає
їхній спосіб мислення. Вони – люди совка, і з того
совка вони не виходитимуть ще дуже довго, про це
свідчать їхні міністр культури та міністр освіти.
А президент?
Щодо Зеленського єдине, що можу сказати: хлоп
поки що не скапітулював. Я не знаю, що в голові
оцього хлопця, на прізвище Зеленський, але знаю,
що він мобілізував світ проти навали, яка називаєть-
ся «дика москва».
А про це кричала тільки «Свобода». І російську
мову ми перші заборонили у львівському транспорті.
Я це зробила у 2010 році, коли була депутатом об-
ласної ради. Останніми словами мене кляли тоді. А
через 12 років це рішення прийняли по всій Україні.
У 2010 році справді тяжко було зрозуміти
доцільність таких рішень.
Якщо знати нашу історію, то не тяжко. Вони
вбивають нас з 1658 року. У Батурині, після того як
програв Іван Мазепа, вони замордували і вирізали
наших 15 тисяч. Настромили їхні голови на палиці
і пустили кров річкою. Мордували нас голодом, ви-
нищили всю інтелігенцію. Хто ті люди, які «поют на
руском» далі? Це біоістоти.
Людина – це передусім носій культури національ-
ної. І тільки тоді її приймає весь світ. Символом Анг-
лії є носій національної культури на прізвище Шек-
спір. А символом французької національної культури
є, до прикладу, Гюго. Не існує генія поза межами
національної культури. Це я апелюю до тих людей, у
яких з щелепою проблеми. Чи з мізками.
Ми маємо бути максимально жорсткими зараз до
людей, які цього не розуміють. Тому що вони нас
заганяють у могильну яму, тешуть нам домовину. І
вони знову підуть голосувати і оберуть чортзна-кого.
Як ви радите сприймати тезу, що українська
– болюча і плаксива і дітям її тяжко вчити в
школі?
У кожній літературі є сльози і радість. Скажіть,
якщо ваша бабця пережила трагедію, ви маєте про
цю трагедію не говорити? Ви маєте танцювати на
її могилі брейк-данс чи що? Це поняття має бути
відкинене. Це не плаксива історія чи література. Це
література й історія героїв. Якщо ти не герой, то ти
не здатен оцінити героїв ні в історії, ні в літературі.
Якщо істоти, які це говорять, не прочитали «Во-
линь» Уласа Самчука або «Сад Гетсиманський»
Івана Багряного, то їм треба закрити рота.
У нашій літературі є все. Щоб українська літерату-
ра відбулася як світова, вона мала спершу розсмія-
тися «Енеїдою» Котляревського, згодом розплакати-
ся «Марусею» Квітки-Оcнов’яненка, а потім гучно,
гордо, на весь світ заявити про себе «Кобзарем» Та-
раса Шевченка. Ось це і є синтез нашої літератури.
Сміх, сльози і велика гордість. Не гідність, цього
сьогодні замало, а гордість. І тільки абсолютний ду-
рень сьогодні не здатен осягнути і зрозуміти цього.
У час онлайну хочеться спитати, де можна
зустріти справжню Ірину Фаріон?
Бачу, пішла стрімка зацікавленість до мене, що
вже не можу спокійно перейтися вулицею. По-пер-
ше, є мій ютуб-канал «Ірина Фаріон», де є 210 тисяч
підписників. Далі є ще один канал, який називається
«Студія Фаріон», де я щосуботи, з 18.00 до 19.30,
проводжу прямі трансляції з культури мови. Це для
тих, хто хоче навчитися української. Я не просто
критикую, а даю відкриті лекції і роблю це системно
з травня цього року, без жодного передиху.
Далі є мій телеграм-канал «Ірина Дмитрівна»,
інстаграм «Ірина Фаріон» та фейсбук «Ірина Фарі-
он», де картинка «Слово – меч духовний». Оце мої
правдиві соціальні мережі і канали. До них можуть
усі долучитися і працювати впритул.
Наостанок хочу додати: ми переможемо обов’яз-
ково, тільки не треба компромісити зі злом, тому що
це гріх. Так ми помножуємо зло, яке приходить і нас
вбиває. А це ми маємо вбивати їх, бо казав Тарас Гри-
горович: «…і вражою злою кров’ю волю окропіте».
Я не знаю, що в голові
оцього хлопця, на прізвище
Зеленський, але знаю, що він
мобілізував світ проти навали,
яка називається «дика
москва». А про це кричала
тільки «Свобода»
ПОЛІТИКА | СЕНСИ
12. 12 | МІСТО
Ольга Рега
Володимир
Омелян:
«Перемагають
оптимісти»
Цю розмову ми записували телефоном, адже Володимир Омелян, як і сотні
тисяч українських чоловіків та жінок, зараз боронить державу в лавах
Збройних cил України. Успішний дипломат, відомий політик та колишній
міністр інфраструктури після повномасштабного вторгнення росії, не
вагаючись, взяв до рук зброю. Про ілюзії, яких варто позбуватися, бачення
України після перемоги та відповідальність перед тими, хто століттями
здобував незалежність, – в ексклюзивному інтерв’ю для журналу «МІСТО».
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ
13. МІСТО | 13
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ
Ви зараз служите у лавах Збройних cил Укра-
їни. Взяти до рук зброю вирішили ще до повно-
масштабного вторгнення? Вагань 24 лютого
не було?
Не було жодних вагань, бо насправді, ще коли
я був міністром, для себе постановив і виконував,
що кожного місяця я маю бути на фронті – не для
фотографій, а з нашою армією. Я це робив, виїжд-
жаючи на декілька днів, до тижня, до хлопців на
передову. Тому з 24 лютого, коли почалася велика
війна, в мене все було готове. Я просто одягнувся,
взяв штурмовий рюкзак, зброю і пішов записуватися
в лави ЗСУ.
У вікіпедії вказано, що ви правнук Богдана
Лепкого…
Якщо зовсім точно – двоюрідний праправнук.
Наскільки знання про таких видатних пред-
ків впливало на формування вас як особисто-
сті? Це в сім’ї обговорювалося?
Так, звичайно, це в сім’ї обговорювалося. Ми дуже
шануємо пам’ять Лева і Богдана Лепких. Мама мені
не раз розповідала, як її старші сестри зустрічалися
з ними. Це почуття, з одного боку, гордості, з друго-
го – великої відповідальності. Бо ти розумієш, що не
можеш підвести свій рід. І якщо не вдасться стати
кращим, то бодай не гіршим.
Ваш двоюрідний брат – Василь Сліпак. Перед
ним, мабуть, відповідальність не менша…
Я взяв його псевдо (Міф, – ред.) і продовжую його
справу. Бо в мене є, окрім загальнодержавного
обов’язку, особистий – помститися за брата. І я хочу
довести його справу, яка є нашою спільною справою,
до кінця – перемоги над москвою і бажано – спален-
ня кремля у тому чи іншому вимірі – фізичному або
метафізичному.
Ваша сторінка у фейсбуці – це як посібник для
оптиміста, публікації завжди покращують на-
стрій. Як вдається тотально уникати зради?
Перше, що я для себе зробив 24 лютого, – припи-
нив критикувати чинну владу і особисто Зеленсько-
го, бо вважаю, що в час війни ці дискусії мають не-
гативний ефект для держави. По-друге, ми ж хочемо
перемогти. І ми переможемо! Перемагають завжди
оптимісти, а песимісти, на жаль, ні.
От, власне, про критику влади. Чи справді
потрібно на все заплющувати очі?
Я вважаю, що зараз не можна втручатися у вій-
ськові справи. Головнокомандувач Збройних cил
України на своєму місці, і ми вважаємо його справж-
нім, найбільшим героєм держави. Будь-які поради
чи публічна критика можуть тільки зашкодити спра-
ві, а не допомогти.
Ви щодня пишете на своїй сторінці у фейсбу-
ці про наслідки введення санкцій проти росій-
ської федерації. Наскільки масштабними вони
є станом на сьогодні?
На моє глибоке переконання, ті процеси, які відбу-
ваються з російською економікою, співмірні з 1917
роком, коли російська імперія повністю розвалилася
і це призвело до значних бунтів і громадянських війн
у самій імперії. З Україною була інша ситуація – вій-
на була не громадянська, а повноцінна. Росіяни тоді
хотіли знову відновити контроль над нами. На жаль,
їм вдалося. Але всі економічні процеси вказують на
Наскільки санкції мають
вплив на пересічного
мешканця російської
федерації – тут дискусійне
питання, бо люди йдуть
грабувати і вбивати заради
унітаза. Але всі інші
позиції: еліта, середній
клас, який ще не встиг
виїхати і втекти з росії, –
безумовно, це відчули
14. 14 | МІСТО
те, що росія закривається, вона отримала фактично
повний бан на імпорт західних технологій, без чого
не може розвиватися як держава, її експорт суттєво
обмежено. Наскільки санкції мають вплив на пере-
січного мешканця російської федерації – тут диску-
сійне питання, бо люди йдуть грабувати і вбивати
заради унітаза. Мабуть, їм санкції не зовсім і страш-
ні. Але всі інші позиції: еліта, середній клас, який
ще не встиг виїхати і втекти з росії, – безумовно, це
відчули. І заяву щодо можливого повного обмежен-
ня виїзду туристів з російської федерації до країн
Європейського Союзу дуже негативно сприйняли
росіяни і, зокрема, російська еліта. Бо вони думали,
що з фальшивими чи виданими на чуже прізвище
паспортами їхні діти, онуки, коханки, дружини змо-
жуть далі подорожувати Європою, але виглядає, що
і ця опція буде закрита.
Чи не буде надто великою спокусою для ок-
ремих країн лишитися на російській газовій
голці?
Я думаю, що останні ілюзії стосовно росії розві-
ялись. Тепер вже еліта і Європейського Союзу, і
НАТО чітко розуміє, з ким вони мають справу. І на-
віть після заміни режиму путіна не буде вже сліпої
віри у можливість побудови демократії в росії. Тому
залежність від газу теж стрімко скорочується. Ми
бачимо падіння обсягів постачання, причому тут
теж цікаво: не тільки європейці відмовляються від
купівлі російського газу, але й сама росія хоче по-
карати Європу відсутністю російського газу – і тим
ще більше себе добиває. Газпром практично втратив
європейський ринок, і російські нафтові компанії
відчувають те саме.
Зараз у нас потужна підтримка світу. Але
наскільки сильним залишається російське лобі
у різних країнах? Чи є шанс у росії знову зміц-
нити свої позиції?
Безумовно, воно є. Я вважаю, що після заборони
туристичних поїздок до Європейського Союзу треба
вводити суворий перегляд тих російських громадян,
які отримали посвідку на постійне місце проживан-
ня чи навіть легалізувалися як громадяни ЄС чи
Сполучених Штатів, для того щоб їх теж видворю-
вати з країн, бо це п’ята колона, яка може підірвати
будь-яку державу зсередини. Ми бачимо продовжен-
ня роботи російської пропаганди. От, зокрема, вбив-
ство доньки так званого ідеолога путіна – це чітка
операція ФСБ для того, щоб подати світу: бачите,
що відбувається – вбивають невинних дівчат. Хоча
насправді про цю людину ніхто не знав до того і не
буде знати після. Її роль має виключно сакрально-ін-
формаційне значення для російської пропаганди.
Але я думаю, що тут теж не спрацює, бо захід, маю-
чи вже по всьому світу випадки отруєння полонієм й
іншими речовинами російськими спецслужбами, не
вірить у правду росії.
Я все своє життя був
американістом і вважаю,
що тільки в союзі з
потужними демократіями
Україна може досягти
значних успіхів. Всі інші
варіанти нейтральності,
російської окупації ми
вже випробували, і
вони призвели лише до
численних жертв
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ
15. МІСТО | 15
Зараз відбувається крах ілюзій щодо
низки міжнародних інституцій: Amnesty
International, ОБСЄ. Вони збережуть свій вплив
чи приречені відійти у минуле?
Коли ми живемо вперше в якихось подіях, то
вони для нас багато в чому є шоковими і, скажімо,
прем’єрою чогось. Але якщо проаналізуємо історію,
то це все вже відбувалося не раз у минулому. Будь-
яка міжнародна інституція не готова до потрясінь.
Вони спрямовані на планомірний перебіг процесів.
Коли відбувається війна, та ж Ліга Націй виявляєть-
ся недієздатною. У минулому є багато таких при-
кладів. Тому я думаю, що ця війна в Європі теж буде
таким тригером очищення і перебудови міжнарод-
ної архітектури в контексті як безпеки, так і міжна-
родних відносин.
Як зміниться розстановка сил у світі після пе-
ремоги України? І наскільки вона вже змінилася?
Тут дуже простий вибір. У нас вибір між минулим
і майбутнім. Вибір між нормальною демократією, де
поважають права і свободи кожного, та автократією,
де все вирішує одна людина. Вибір між, за великим
рахунком, Сполученими Штатами Америки і Кита-
єм. Я все своє життя був американістом і вважаю,
що тільки в союзі з потужними демократіями Укра-
їна може досягти значних успіхів. Всі інші варіанти
нейтральності, російської окупації ми вже випробу-
вали, і вони призвели лише до численних жертв.
Від початку повномасштабного вторгнення
українці вже чули чимало прогнозів щодо три-
валості війни. Варто тішити себе якимись
ілюзіями чи все-таки працювати, не орієнтую-
чись на жодні дати?
Я вважаю, що в нас має бути єдина ціль – пере-
мога. І на цьому мають бути сконцентровані наші
ресурси, вміння та емоції. Дати ставити – річ не-
вдячна. Війна – це завжди виснаження обох сторін, і
перемагає той, хто має більше сил. Я переконаний,
що Україна має більше сил завдяки підтримці Заходу
і росія програє в цій війні. І це буде перша величез-
на перемога такого порядку, мабуть, з XVII сторіччя,
над росією, коли ми власними руками зруйнуємо
російську імперію, яку свого часу самі й створили.
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ
16. 16 | МІСТО
Відбудова України скільки часу може зайняти?
Тут теж не потрібно мати ілюзій. Чомусь є така
стала публічна думка, що ось закінчилася війна
перемогою і наступного дня ми повернемося в 23
лютого 2022 року або ще краще – в якісь там золо-
ті часи. Цього не буде. Повоєнна відбудова завжди
займає багато часу – від 5 до 10 років щонайменше
при величезній концентрації всіх зусиль. Але я пе-
реконаний, що, попри смерті і руйнування, Україна
лише виграє від цієї війни.
Треба чекати перемоги чи дещо потрібно від-
будовувати вже тепер?
Має бути передусім підготовка на рівні проєкту-
вання, на рівні обрання моделі, на рівні формування
команд. Бо питання не в кількості російських репа-
рацій, які ми отримаємо: чи це буде пів трильйона,
чи трильйон, чи 5 трильйонів доларів. Питання
в тому, щоб на кожен долар репарацій прийшло
щонайменше 15 доларів прямих іноземних інвес-
тицій. От тоді це буде велика перемога України, це
буде побудова іншої України. Але це неможливо
буде зробити, якщо ми не запропонуємо струнку
економічну модель і не присягнемося на Біблії, на
Конституції, на Корані, на чому завгодно, що ми не
будемо її міняти впродовж наступних 20 років. Якщо
ми не запропонуємо прогресивне оподаткування,
яке буде найкращим, найлегшим, найсучаснішим у
світі, якщо ми не скажемо, що верховенство права
– це основний критерій нашої держави і закону та
суду підкоряється будь-хто, в тому числі і президент
України, от без цього ми не зможемо виграти дру-
гий етап. А якщо ми не виграємо другий етап, то, на
жаль, війна повториться знову через покоління.
Зараз про цивільні польоти над Україною
можна тільки мріяти. Та все ж. Івано-Фран-
ківський аеропорт після перемоги: чи є потен-
ціал для міжнародного авіасполучення з Іва-
но-Франківськом?
Потенціал є величезний. Але, на жаль, історія
аеропорту дуже сумна. І насправді на місці Зелен-
ського я переймався би цією історією. Це і його облич-
чя. Я хочу сучасну Україну, і пан Зеленський міг би це
показати на прикладі Івано-Франківського аеропорту,
не чекаючи завершення війни. Оголосити проєкт
відбудови, знайти кошти на нього і після перемоги,
наступного дня, почати масштабне будівництво.
Чи маєте мрії, які хочете втілити після пе-
ремоги?
Я дуже хочу, щоб ці всі втрати (на жаль, вони
є величезними – особисто поховав вже більше як
десять побратимів) не були марними. Бо люди пішли
вмирати за Україну, яка має відбутися. Зараз Украї-
на бореться за право свого існування, за право бути
сучасною нацією. Після війни я обов’язково докла-
дуся до побудови України. І я би хотів, щоб мрія моя
і побратимів, в тому числі полеглих, втілилася, бо
іншого шляху розвитку в нас немає.
Питання не в кількості
російських репарацій, які ми
отримаємо: чи це буде пів
трильйона, чи трильйон, чи 5
трильйонів доларів. Питання
в тому, щоб на кожен
долар репарацій прийшло
щонайменше 15 доларів
прямих іноземних інвестицій
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ
17. МІСТО | 17
«Хоча детейлінг нині лише набу-
ває популярності в Україні, влас-
ники автівок все частіше надають
перевагу саме йому. І поняття
традиційної мийки поволі відхо-
дить у минуле. Чому? Тому що
послуги, які пропонує наша сту-
дія, – це комплексний і детальний
догляд за автомобілем. Головною
його особливістю є увага до всіх
деталей, а не просто миття кузова
чи натирання пластику у сало-
ні, – розповідає співзасновник
студії Назар Синеджук. – Чима-
ло людей не знають, як правильно
дбати про свою машину. Саме
тому з часом на ній з’являються
подряпини, замитості, затертості
та сколи. І звичайною мийкою
тут уже не допоможеш. Як і при
специфічних забрудненнях. Ми ж
маємо спеціальну «хімію», яка у
правильних руках професіоналів
дозволяє творити чудеса. На-
справді догляд за автомобілем –
це ціла наука».
Очищенню, поліруванню та
захисту піддаються практично всі
елементи кузова: як внутрішні,
так і зовнішні. Антигравійна плів-
ка, переконують професіонали, –
найкращий захист авто від дріб-
них пошкоджень, який на сьогодні
існує. Захистити можна як окре-
мий кузовний елемент, так і зони
ризику чи увесь кузов. І коли під
час їзди «зловите» камінець, він
просто замортизує, не залишив-
ши на машині жодного дефекту.
Навіть якщо під час експлуатації
покриття дещо понищиться, його
з легкістю можна переклеїти, а
сама автівка залишиться цілою
та не потребуватиме фарбуван-
ня. Окрім антигравійних плівок,
хлопці клеять вінілові – для зміни
кольору авто. А також плівки
з різноманітними принтами та
малюнками будь-якого дизайну.
Популярна послуга – антихром,
коли хромовані зовнішні елемен-
ти заклеюють чорним кольором
для ефектнішого вигляду авто.
Також для захисту використову-
ють гідрофобні покриття: воски,
рідке скло, кераміку та антидощ.
Це також дозволяє повернути
автомобілю втрачений із роками
колишній блиск. Популярними є
послуги з реставрації сколів та по-
дряпин. Пошкодження очищують,
ретельно полірують, маскують та
надають «заводського» вигляду.
«Наші працівники, – наголошує
Назар Синеджук, – увесь час
проходять навчання із професій-
ного детейлінгу у спеціалізованих
сертифікованих центрах. Окрім
того, топові в Україні майстри на
наше запрошення проводять такі
курси підвищення кваліфікації
і на базі нашої студії. У «VOLT
DETAILING» є і власна школа де-
тейлерів. Тут ми навчаємо секре-
тів професійного догляду за авто-
мобілем усіх, хто хоче опанувати
цю справу. Нашими випускниками
стали з десяток людей, і полови-
на з них або уже відкрили власну
студію, або успішно працюють у
цій сфері. Є й автовласники, які
люблять самі доглядати за своїм
авто, але розуміють що це спра-
ва відповідальна – приходять на
одне-два заняття, навчаються за
усіма новітніми технологіями,
працюють із професійними ма-
теріалами і одразу бачать ефект.
Якщо порівнювати традиційну
мийку і нашу студію, то це як
звичайна перукарня і барбершоп,
тільки для автівок. Тут ми дбаємо
про кожну «волосинку», і ефект
від такого догляду значно яскраві-
ший. І емоції – відповідні».
Діє у студії і послуга самооб-
слуговування. Клієнти можуть
обрати та забронювати зручний
час і попрацювати зі своїм авто
самотужки. Тут створені усі умови
для комфортної мийки, поліруван-
ня чи хімчистки. А якщо ви таки
хочете віддати свою автівку про-
фесіоналам, але залишитися «без
коліс» на кілька годин для вас
не варіант – скористайтеся «під-
мінним авто». Актуальна і цікава
послуга – «консьєрж сервісу»:
вашу автівку заберуть і привезуть
ідеально чистою вам додому. Для
максимально зручного очікування
на студії облаштували відповідну
клієнтську зону, де є кава, кальян
та ігрова приставка «Денді» – ви
можете приємно провести тут
час, поки ваша автівка миється.
БАРБЕРШОП ДЛЯ АВТІВОК
У цьому салоні важлива кожна деталь. Буквально. Адже увага до дрібниць – це
основа преміумдогляду за автомобілем. А «VOLT DETAILING» наче спа-салон
для вашої улюбленої «ластівки». Полірування кузова, відновлення прозорості
фар, антигравійний захист, нанесення захисного покриття, хімчистка чи
професійна мийка – тут точно знають, як зберегти розкішний вигляд автівки,
наче з салону, повернути їй колишній блиск та захистити від дрібних
пошкоджень у майбутньому.
Ми чекаємо вас на одній із трьох локацій у Івано-Франківську:
вул. Довженка, 4 ● вул. Ленкавського, 17 ● вул. Незалежності, 249-Б
тел.: (096) 814 15 46 /volt.detailing voltdetailing.com.ua
БЛИСК | ДЕТАЛІ ВАЖЛИВІ
18. 18 | МІСТО
Богдан Скаврон
Якщо завтра
настане мир
Понад пів року в Україні триває гаряча фаза розв’язаної росією війни, яка, за
задумом господаря кремля, мала бути таким собі кількаденним бліцкригом.
Тепер уже зрозуміло, що до її завершення ще далеко: з одного боку,
відчайдушний спротив українців та невпинна підтримка країн Заходу, а з
іншого – маніакальне прагнення путіна продемонструвати всю «міць російської
зброї» перетворюють російсько-українську війну на один із тих глобальних
конфліктів, який може не вщухати десятиліттями.
Якою буде повоєнна Україна:
кілька можливих сценаріїв
з досвіду інших країн
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ
19. МІСТО | 19
Та, як свідчить історія, рано чи пізно закінчуються
навіть найтриваліші війни. Щоправда, наслідки для
країн, які були полем бою, бувають дуже навіть різ-
ними, а завершення бойових дій зовсім не означає
повного миру та спокою.
За прикладами далеко ходити не треба – від часу
останньої світової війни на планеті було чимало
гарячих точок, деякі з яких жевріють досі. Ось лише
декілька найбільш показових варіантів розвитку
подій.
Хорватський сценарій
Це один із найоптимістичніших варіантів, і поча-
ти хотілося б саме із нього. До того ж Хорватія та
Україна мають багато схожих історичних рис, і в цій
подібності є певна надія.
Хорватія, як і Україна, упродовж століть перебу-
вала під владою різних імперій, вона була частиною
комуністичної союзної держави Югославії і навіть
проголосила незалежність майже в той самий час
– 25 червня 1991 року. Щоправда, вести збройну бо-
ротьбу із сепаратистами хорватам довелося фактич-
но відразу після утворення власної держави.
У 1990 році серби, які жили на території Хорватії,
заявили про утворення Сербської автономної області
Країна (щось на кшталт «Л/ДНР», – авт.), а наступ-
ного року – про вихід зі складу хорватської держави
і приєднання до сусідньої Сербії (аналогія з укра-
їнською ситуацією також очевидна, – авт.). І хоча
автономним сербським територіям було запропоно-
вано особливий правовий статус у складі Хорватії,
вони від нього відмовилися. Влітку 1991 року поча-
лася сербська агресія, під час якої хорвати з важки-
ми та кровопролитними боями втратили контроль
над деякими територіями.
Активна фаза хорватської оборонної війни за
незалежність тривала близько року, припинити
збройний конфлікт вдалося завдяки розміщенню
миротворців ООН вздовж лінії припинення вогню.
Однак третина Хорватії опинилася під сербською
окупацією.
Період перемир’я хорвати використали для того,
щоб укріпити та розбудувати свою армію. У 1995
році керівництво самопроголошеної держави серб-
ських сепаратистів відмовилося увійти до складу
Хорватії на правах широкої автономії, після чого
хорватський уряд заявив, що змушений розпочати
військову операцію для відновлення суверенітету
над втраченими територіями.
Операція «Буря», до розробки якої начебто були
причетними американські інструктори, розпочала-
ся 4 серпня 1995 року і тривала всього 84 години.
Упродовж цього часу було відновлено хорватський
суверенітет майже на всіх територіях, захоплених
сербськими сепаратистами. Остаточне повернення
до складу Хорватії решти бунтівних регіонів відбуло-
ся у 1998 році за посередництва перехідних міжна-
родних адміністрацій, які здійснювали там тимчасо-
ве управління.
Відвоювавши незалежність своєї держави, хорвати
досить швидко розпочали процеси євроінтеграції. У
2005 році, через десять років після закінчення руй-
нівної війни, яка завдала збитків країні на 50 мільяр-
дів доларів, Хорватія подала заявку на вступ до ЄС.
1 липня 2013 року після проведеного референдуму
ця країна стала 28-м членом Євросоюзу.
Гарантією безпеки держави у майбутньому стало
приєднання Хорватії у 2009 році до НАТО – процес
тривав 9 років, розпочавшись ще у 2000 році.
Тепер Хорватія класифікується Світовим банком
як країна з високим рівнем доходу та посідає 46-те
місце в індексі людського розвитку. В економіці краї-
ни переважає сфера послуг, за якою йдуть промис-
ловість та сільське господарство. Важливим джере-
лом доходу став туризм.
Гарантією безпеки держави у
майбутньому стало приєднання Хорватії
у 2009 році до НАТО – процес тривав
9 років, розпочавшись ще у 2000 році
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ
20. 20 | МІСТО
Ізраїльський сценарій
Ізраїльсько-палестинський конфлікт схожий із те-
перішньою війною Росії проти України бодай тим, що
вороги держави Ізраїль відмовляють їй навіть у праві
на існування. Як свідчать заяви путіна перед почат-
ком повномасштабного вторгнення, таку ж позицію
займає і кремль щодо України.
Від самого початку свого виникнення Ізраїлю
довелося вчитися захищати свою територію. Одразу
після масових переселень тисяч сіоністів до Пале-
стини, яка на той час перебувала під протекторатом
Великої Британії, тут почали організовувати сили
самооборони Га-Аґана, які стали предтечею ЦАХАЛу
– Армії оборони Ізраїлю.
Конфлікт розпочався із нападів арабського насе-
лення (фелахів) на ізраїльські поселення, які ви-
никали на придбаних євреями у місцевих феодалів
землях. Це збройне протистояння з кожним деся-
тиліттям набирало все більш кривавого розмаху і не
припиняється дотепер.
Після Другої світової війни за рішенням ООН на
землях Палестини повинні були виникнути дві дер-
жави – єврейська та арабська. Однак у 1947–1949
роках вибухнула перша арабо-ізраїльська війна, в
результаті якої Ізраїль проголосив незалежність,
а Палестинської арабської держави так і не було
створено.
Свого апогею протистояння досягло у 1967 році,
коли відбулася Шестиденна війна, під час якої Ізраїль,
перебуваючи в оточенні агресивних арабських сусідів
Єгипту, Сирії, Йорданії, а також Іраку і Алжиру, що
стягнули свої війська до його кордонів, завдав превен-
тивного удару (це так ніби ЗСУ, не очікуючи вторгнен-
ня путінських військ, зробили те, що хотів показати на
карті Лукашенко, – авт.). У результаті воєнної опера-
ції Ізраїль захопив Синайський півострів і Сектор Гази
у Єгипту, Голанські висоти у Сирії, Західний берег
річки Йордан і Східний Єрусалим у Йорданії.
Сектор Гази, як і Західний берег Йордану, три-
валий час залишався під військовим контролем
(фактично окупацією) Ізраїлю, саме тут виникають
найзапекліші збройні сутички, звідси найчастіше
відбуваються обстріли ракетами ізраїльської терито-
рії. У серпні 2005 року Ізраїль вивів свої війська і лік-
відував свої поселення в Секторі Гази. Після цього
до влади в регіоні (внаслідок демократичних вибо-
рів) прийшло терористичне угруповання ХАМАС,
яке позиціонує себе як палестинський рух опору.
Відповідно атаки на Ізраїль ще більше посилилися.
ХАМАС виступає за звільнення не тільки Сектора
Гази та Західного берега річки Йордан, але й інших
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ
Сьогодні Ізраїль – це
країна, яка має один з
найвищих показників
за кількістю військових
на тисячу населення: з
9 мільйонів громадян у
збройних силах служить
170 тисяч осіб, у резерві
перебуває ще 500 тисяч
21. МІСТО | 21
територій, що вважаються палестинськими. Рух
ставить за мету цілковите знищення Ізраїлю та ство-
рення натомість ісламської теократичної палестин-
ської держави. Підтримку бойовикам цієї організації
надає Іран, створюючи бази на території сусідньої з
Ізраїлем Сирії.
Найпопулярнішою ідеєю вирішення давнього
конфлікту є пропозиція про створення двох держав.
Саме цієї позиції дотримується Захід, загалом її
підтримує також Ізраїль. Але угруповання ХАМАС
не готове до такого «гуртожитку», палестинські
націоналісти та релігійні фанатики прагнуть стерти
з політичної карти ізраїльську державу.
Тож сьогодні Ізраїль – це країна, яка має один з
найвищих показників за кількістю військових на ти-
сячу населення: з 9 мільйонів громадян у збройних
силах служить 170 тисяч осіб, у резерві перебуває
ще 500 тисяч. Це дозволяє у будь-який час за необ-
хідності протистояти не лише армії однієї із кра-
їн-сусідів, але й їх військовій коаліції. В цій державі
популярним є гасло: «Народ будує армію, а армія
будує народ».
Для захисту від постійних обстрілів Ізраїль створив
власну систему протиракетної оборони «Залізний
купол», а для протидії загрозам з боку терористів
ізраїльські спецпризначенці активно залучаються до
таких заходів, як викрадення людей або ліквідація
визначених осіб. Ймовірно, Ізраїль володіє ядерною
зброєю, хоча офіційно про це ніколи не повідомляв.
Корейський сценарій
За умови «втоми» країн Заходу від затяжної війни
в Україні, змін у політичному керівництві сьогодніш-
ніх наших союзників, на жаль, не можна виключати
песимістичних сценаріїв її завершення, коли лінія
фронту перетвориться на тимчасовий адміністратив-
ний кордон. Одним із найнеприємніших прикладів
того, як у цілісній країні, населеній одним народом,
утворюються дві держави з цілком протилежними
цінностями, може слугувати теперішня ситуація на
Корейському півострові.
Як відомо, тут існують дві держави: Корейська
Народно-Демократична Республіка (КНДР) та Респу-
бліка Корея. Їх поява була наслідком переділу світу
після Другої світової війни, коли Корею, яка перебу-
вала під японською окупацією, визволили з одного
боку американські, а з іншого – радянські війська.
За домовленістю між США і СРСР країну розділили
на дві зони по 38-й паралелі, після чого союзники
приступили до формування перехідних урядів для
подальшого об’єднання в цілісну державу під єди-
ним керівництвом. Але домовитися про це не вдаєть-
ся до цього часу.
Відносини між сусідніми штучно утвореними дер-
жавами загострювалися через сповідування різних
політичних ідеалів: в Південній Кореї розвивали
ринкові відносини, у КНДР на чолі з вождем Кім Ір
Сеном будували комунізм. У 1949–1950 роках поча-
ли відбуватися дрібні сутички вздовж кордону, які
згодом перейшли в повномасштабну війну.
На сесіях ООН в агресії звинувачували саме
КНДР, якій відкрито надавали допомогу китайські
добровольці та таємно – військові інструктори з
Радянського Союзу. Бойові дії велися з перемінним
успіхом, але без глибоких проникнень на територію
ворога. Зрештою 27 липня 1951 року було укладено
перемир’я: угоду про припинення вогню з одного
боку підписали командувачі військ КНДР та Китаю,
з іншого – США під прапором ООН.
Аж через двадцять років, у 1972-му, обидві країни
підписали спільну заяву, згідно з якою вони взяли
курс на єднання, ґрунтуючись на принципах мирно-
го діалогу, самостійності, не спираючись на зовнішні
сили. Втім, мало хто вірить у можливість повного
злиття держав в одне ціле, адже причина конфлікту
Північної і Південної Кореї криється саме в несуміс-
ності політичних режимів і принципів управління
державою.
Щоб зрозуміти, в якому світі вимушені жити сьо-
годні громадяни КНДР, не достатньо пам’ятати так
званий совок: навіть за часів сталінізму Радянський
Союз, здається, не перевершував диктаторський
режим Північної Кореї. У КНДР держава забирає у
своїх громадян основні права і нав’язує їм тоталітар-
ні правила.
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ
У Північній Кореї
дотепер функціонують
концентраційні табори, в
яких за політичні злочини
перебуває близько 200 тисяч
жителів країни
22. 22 | МІСТО
У Північній Кореї дотепер функціонують концен-
траційні табори, в яких за політичні злочини перебу-
ває близько 200 тисяч жителів країни. Спеціальний
закон передбачає, що разом із політичним в’язнем
інтернується вся його сім’я до третього покоління.
Цей страшний закон був створений для того, щоб
люди не тікали з таборів. Якщо в’язень утікає, вби-
вають всю його сім’ю. 40% в’язнів у цих концтаборах
вмирають від недоїдання.
Хоча в КНДР відбуваються вибори, але щоразу
виборцям пропонують проголосувати за єдиного
кандидата, тож у підсумку 100% голосів здобуває
чинний глава держави. Зрештою, у Північній Кореї
навіть живуть за власним календарем – літочис-
лення тут ведуть від дати народження «великого
вождя» Кім Ір Сена, тобто від 15 квітня 1912 року, а
отже, тепер у КНДР 110-й рік.
Економіка Північної Кореї строго централізована.
Лише від 2015 року тут почали відбуватися деякі
реформи, однак досі ВВП на душу населення тут ста-
новить всього 1800 доларів США, а це 197-ме місце в
світі. У Південній Кореї ВВП у 18 разів вищий.
Водночас Північна Корея демонструє здатність
розробляти ядерну зброю, про створення якої МЗС
КНДР уперше відкрито заявило 10 лютого 2005
року.
Сирійський сценарій
Найгіршим, але водночас найнеймовірнішим для
України розвитком наступних подій став би той
варіант, який світ зараз спостерігає у Сирії. Для
цього, щоправда, слід би було припустити, що новим
українським лідером раптом стане якщо не сам
Янукович, то його політичний клон – тобто політик,
повністю залежний від москви.
Понад десять років тому, у березні 2011-го, на
хвилі так званої арабської весни у різних сирійських
містах розпочалися антиурядові виступи, які пере-
росли у збройне повстання та громадянську війну.
Основними вимогами опозиції були відставка прези-
дента Башара Асада та його уряду, а також прове-
дення в країні демократичних виборів.
Невдоволення правлінням авторитарного клану
Асада було посилене домінуванням у владних та вій-
ськових структурах Сирії членів партії Баас і пред-
ставників нечисленної громади алавітів (відгалужен-
ня шиїтів), до якої належить всього 12% населення
країни, зокрема сам президент Асад. Це викликало
обурення серед мусульман-сунітів, релігійної течії іс-
ламу, до якої належить близько 3/4 населення Сирії.
Курдська меншина також була невдоволена прав-
лінням Асада та брала участь у протестах. Окрім
міжрелігійних та міжетнічних протиріч, зростанню
протестних настроїв сприяли економічні проблеми
та корупція у вищих ешелонах влади.
Сирійський конфлікт характеризувався запекли-
ми бойовими діями, обстрілами населених пунктів,
гоніннями релігійних меншин, масовими вбивствами
й численними воєнними злочинами проти мирного
населення. Сирійський уряд кілька разів застосував
проти своїх громадян хімічну зброю.
У травні 2011 року Дамаск опинився у міжнарод-
ній ізоляції. Євросоюз запровадив пакет санкцій
проти Сирії. Він передбачав заборону на ввезення у
країну зброї для того, щоб «змусити сирійський уряд
відмовитися від силового придушення невдоволення
громадян і провести справжні демократичні пере-
творення». Згодом ембарго посилили. Санкції проти
Сирії запровадили не тільки США і ЄС, а й Ліга араб-
ських держав.
Утриматися при владі Асад зумів за підтримки
іранських «добровольців» з Корпусу стражів іслам-
ської революції, бойовиків ліванської «Хезболли» і
загонів шиїтів-іракців. Ледь не вирішальну роль зі-
грала «рука москви»: росія відправила на підтримку
сирійського уряду літаки і засоби ППО.
Збитки, яких зазнала сирійська економіка за роки
збройного протистояння, спецкомісія ООН оціню-
вала у 259 млрд доларів, але ця сума продовжувала
зростати в міру тривання конфлікту, кінця якому
досі не видно.
У сценаріях постасадівської Сирії, які розглядають
експерти, дедалі частіше йдеться про розпад краї-
ни і появу на її уламках нових утворень. Майбутня
фрагментація Сирії — найбільш імовірний варіант
завершення сирійського конфлікту, який «завдяки»
зусиллям москви протриває ще не один рік.
Сирійський уряд кілька
разів застосував проти своїх
громадян хімічну зброю
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ
23. МІСТО | 23
Ми усі зараз перебуваємо у постійній емоційній
напрузі. І це подвійний ризик розвитку серцево-су-
динних захворювань. Будь-який стрес може супрово-
джуватися і зростанням частоти серцево-судинних
скорочень, підняттям артеріального тиску, рівня цу-
кру в крові. Особливо у людей, які мають цукровий
діабет. І про всі ці нюанси сьогодні треба пам’ятати.
Є таке поняття як хронічний стрес, а ми уже понад
пів року живемо у ньому. Цей стан породжує викид
адреналіну, йде спазм судин, порушується крово-
обіг, і у моїй практиці були випадки, коли навіть на
фоні чистих судин, коли немає жодних звужень чи
бляшок, молоді люди у 33 роки отримували інфаркт
через сильний стрес. Тому стресувати теж треба
дуже обережно.
Стрес – один із чинників розвитку гіперто-
нічного кризу. Кому він страшний?
Як правило, гіпертонічний криз може трапитися
і в людей, які уже мають гіпертонічну хворобу, і у
тих, які її не мають, але схильні до таких реакцій на
стрес, як різке підвищення тиску та пришвидшене
серцебиття. Цей стрибок може відбутися навіть на
фоні повного здоров’я. В одних людей поріг гіперто-
нічного кризу може бути 180 на 100, а в інших він
може настати і при тиску 130-140. Основні симпто-
ми – це виражені головні болі, почервоніння обличчя
і відчуття страху смерті. Тобто людина може навіть
не знати, що з нею діється. Тому я завжди кажу:
коли болить голова, одразу міряйте тиск. І якщо
вже він піднявся, обов’язково його треба знизити.
Є найпростіші препарати, які рекомендують ліка-
рі? Прийміть їх. А якщо вкрай погано – викликайте
«швидку», адже гіпертонічний криз може призвести
до інсульту або інфаркту.
Як зрозуміти, що вже необхідна саме невід-
кладна допомога?
Якщо до усіх перерахованих вище симптомів
додався ще й пекучий біль у ділянці серця, за гру-
диною, або ж з’явилася задишка, якої до цього часу
не було, час негайно дзвонити медикам. Передовсім
будьте на зв’язку зі своїм лікарем. Я, до прикладу,
по можливості завжди відповідаю пацієнтам. Ок-
рім того, у нас зараз дуже добре працює «швидка».
Якщо вам не знадобиться невідкладна допомога,
то черговий лікар у будь-якому разі порадить що
робити.
Як подбати про себе людям, у яких вже є сер-
цево-судинні захворювання?
Тут є золоте правило: продовжуйте приймати всі
ліки, які раніше призначав лікар. Регулярно, а не
лише, коли припече. І тоді, навіть якщо трапиться
гіпертонічний криз, він протікатиме без важких
наслідків. Не варто пити таблетки лише, коли у вас
підвищився тиск. Якщо у вас вже є гіпертонічна
хвороба, цукровий діабет, ви маєте приймати ліки
постійно. Тоді буде результат.
Як можна все-таки уберегти себе від стресу
та його наслідків?
Під час війни складно мати холодну голову і не
хвилюватися. Але все одно є кілька способів, які
можуть допомогти організму знизити стрес. Пе-
редовсім – не змінюйте своїх звичок. Окрім того,
чудово відволікають будь-які фізичні навантаження
та вправи. Старайтесь не залишатися на самоті і
намагайтесь спілкуватися із близькими та друзями.
І найкращий помічник у боротьбі зі стресом – це сон.
Спати треба 7-9 годин. Зрозуміло, що у кожного ор-
ганізму є свої норми сну, але він повинен тривати не
менше шести годин. В іншому випадку організм не
відпочиває, і кожне таке недосипання ще більше по-
глиблює стрес. Ще одна універсальна порада – знай-
діть собі якусь роботу або хобі. Не сидіть увесь час у
новинах, ґаджетах чи телефонах. Дозуйте інформа-
цію. І якщо не можете самі впоратися із тривогою,
зверніться до психіатра чи психолога. Сьогодні, як
ніколи, треба любити себе, дбати про себе і навіть у
найгіршій ситуації спробувати віднайти позитив.
ПОПІКЛУЙТЕСЯ ПРО СВОЄ СЕРЦЕ
Через війну кожен із нас перебуває у постійному стресі: ми переймаємося
власною безпекою, хвилюємося за рідних, близьких та країну загалом. А до
того ж ще й «живемо» в новинах, які далеко не завжди втішні і часто стають
причиною чергової хвилі тривоги. Такий стан може провокувати розвиток і
загострення хронічних серцево-судинних захворювань. Тож про золоті правила
для гіпертоніків, а також про те, як подбати про своє серце в умовах війни
і коли саме необхідна невідкладна допомога медиків – говоримо із сімейним
лікарем, кардіологом Ларисою (Лесею) ПАНЧУК.
м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18,
тел.: (067) 474 75 40, (067) 342 72 78, (066) 854 74 47
/klinikasimeina
ЗДОРОВ’Я | ПОРАДИ
24. 24 | МІСТО
З вірою
у перемогу
Боротьба за перемогу
нині відбувається
не лише на фронті.
Кожен має бути
максимально корисним
на своєму місці
– волонтерити,
працювати,
підтримувати
економіку. На посту
і нотаріуси. Про
те, яку надважливу
роль вони сьогодні
виконують, як
змінилася робота у час
війни та що допомагає
залишатися вірним
професії, говоримо із
приватним нотаріусом
Наталею ЧІПКО.
ШЛЯХ | БУТИ ЕФЕКТИВНИМ
