Конспекти. Захист Вітчизни (Військова присяга с.34)

1. УРОК № ___.
ВОЗВ Тема.1-1. Конституція України та Закони України про призначення
Збройних Сил та інших військових формувань України. Структура воєнної
організації держави та її керівництво. Воєнна доктрина України.
ДГП. Образи та сприйняття війни.
Навчальна група: _____________
Час:__________________________
Місце:________________________
Мета: Вивчити основні права, свободи та пільги військовослужбовців, соціальні гарантії членів сімей
військовослужбовців, історично-політичні умови формування Збройних Сил України.
Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.
План уроку
1. Конституція України та Закони України про призначення Збройних Сил та інших військових формувань
України.
2. Структура воєнної організації держави та її керівництво.
3. Воєнна доктрина України.
4. Образи та сприйняття сучасної війни.
Хід уроку
I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення
II. Оголошення теми, мети та завдань уроку
ІІІ. Відпрацювання основних питань.
IV. Контрольне опитування.
V. Підведення підсумків.
VI. Домашнє завдання.
Лекція вчителя.
1. «ЗАХИСТ СУВЕРІНІТЕТУ І ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛОСТНОСТІ УКРАЇНИ –
НАЙВАЖЛИВІША ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ, СПРАВА ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»
З цього фундаментального положення розпочинається стаття 17 Конституції України. Є необхідність розкрити
повністю зміст цієї статті.
“Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на ЗС України”
Забезпечення державної незалежності і захист державного кордону України покладається на відповідні військові
формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначається законом.
ЗС та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав свободи громадян з
метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України які перебувають на службі у ЗСУ та інших військових
формуваннях, а також членів їх сімей.
На території України забороняється створення будь-яких збройних формувань непередбачених законом.
На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
До речі з приводу військових баз є уточнення в розділі 15 Основного закону України “Передільні положення”:
“Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебазування іноземних
формувань можливе на умовах оренди, в порядку, визначеному міжнародними договорами України,
ратифікованими Верховною Радою”.

2. 2. СТРУКТУРА ВОЄННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ КЕРІВНИЦТВО.
Верховним Головнокомандуючим ЗСУ є Президент України, призначає на посади та звільняє з посад вище
командування ЗСУ, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони
держави;
- очолює Раду національної безпеки і оборони України;
- приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в
Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
- приймає у разі необхідності рішення про введення в Україну або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а
також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з
наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.
Комплексним і на вищому державному рівні вирішенням економічних, фінансових, соціальних та інших проблем,
пов‟язаних з забезпеченням державної цілісності національної безпеки України, має займатися, Рада національної
безпеки і оборони України. Відповідно до статті 107 Конституції нашої держави:
- Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони
при президенті України;
- Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України;
- персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України;
- до складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:
а) прем‟єр міністр України;
б) міністр Оборони України;
в)голова служби безпеки України;
г) міністр внутрішніх справ України;
д) міністр закордонних справ України
у засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної ради України;
- рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України;
- компетенція і функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.
Для забезпечення діяльності Президента України, як Верховного Головнокомандуючого ЗС з метою керівництва
військовими справами, контролю і впливу на стан військових справ усієї держави при Президенті України
створено Генеральну військову інспекцію.
Генеральна військова інспекція покликана не будувати, а поглиблено доповнити діяльність Ради національної
безпеки і оборони України у вирішені ЗС і розвитку державної справи в цілому.
Структурно Генеральна військова інспекція складається з п‟яти окремих спеціалізованих інспекцій та
інформаційно - аналітичної служби. Усі відділи очолюють досвідчені спеціалісти, причому, як
військовослужбовці, так і цивільні особи, які мають належні звання і здібності до творчої роботи, на яких можна
покладатися у вирішенні масштабних оборонних проблем державного значення.
Щодо військових відомчих інспекцій, а такі вже є в Міністерстві оборони, Прикордонних військах, то вони мають
виконувати внутрішньовідомчі контрольні функції.
Слід наголосити, що створення в Україні органу президентського військового контролю зумовлено не лише
причинами внутрішньодержавного характеру, а й потребами міжнародних зобов‟язань. Зокрема одним з таких
зобов‟язань, взятих на себе нашою державою на Будапештській зустрічі у верхах є (грудень 1994 р.) є наступне:
“Кожна держава учасниця буде постійно забезпечувати і підтримувати ефективне керівництво і контроль над
своїми військами та воєнізованими силами й силами безпеки з допомогою органів влади, яким властива
демократична легітимність. Кожна держава учасниця створюватиме засоби, які зможуть забезпечити виконання
такими органами покладених на них конституційних і правових обов‟язків. Держави учасниці чітко визначатимуть
функції і завдання таких сил, а також їхні обов‟язки діяти тільки в конституційних рамках ”.Основним завданням
Збройних Сил є захист незалежності, територіальної цілісності, недоторканності України. Їх розбудова
здійснюється згідно з національним законодавством і ратифікованими Україною міжнародними договорами та
угодами з військових питань.
Основними принципами будівництва Збройних Сил є:
- проведення оперативно-тактичної, мобілізаційної, бойової та морально-психологічної підготовки особового
складу з урахуванням законів збройної боротьби та принципів воєнного мистецтва;
- комплектування їх на основі загального військового обов‟язку і за контрактом з поступовим переходом до
професійної армії;
- військово-патріотичне виховання допризовної та призовної молоді, особового складу на національно-історичних
традиціях;
- вирішення комплексу питань, пов‟язаних з соціальним захистом військовослужбовців;
- повна департизація (заборона військовослужбовцям брати участь у діяльності політичних партій і рухів).
Збройних Сили України мають у своєму складі види і роди військ та інші військові формування і об‟єкти,
необхідні для забезпечення обороноздатності держави та передбачені чинним законодавством.
Якісними ознаками будівництва Збройних Сил України є: бойова здатність , бойова ефективність, бойова стійкість,
мобільність, інформованість, керованість, живучість, готовність до відмобілізування і виконання бойового

3. завдання.Бойова готовність, дислокація Збройних Сил на території України визначаються необхідністю організації
ефективної оборони сухопутних та морських кордонів на всіх напрямках і забезпечення повітряно-космічної
оборони важливих адміністративних центрів, промислових і потенційно небезпечних об‟єктів.
У збалансованому будівництві видів Збройних Сил, родів військ та спеціальних військ пріоритет у розвитку
віддається високоточній зброї підвищеної могутності, силам і засобам розвідки, повітряно-космічної оборони,
радіоелектронної боротьби, ракетним військам, авіації та аеромобільними частинам, перспективним типам
надводних кораблів і підводних човнів.
ЗСУ у процесі оперативно – тактичної мобілізаційної та бойової підготовки оволодівають оборонними, контр –
наступальними та наступальними видами дій. При цьому вони готуються до вибору ефективних форм і способів
воєнних дій, які відповідають обстановці, що складається, забезпечують перехоплення ініціативи у противника та
її утримання.
Система навчання і виховання кадрів у ЗСУ є складовою частиною загальнодержавної системи освіти і забезпечує
підготовку військових фахівців у мирний і воєнний час.
Разом із ЗСУ у воєнний час діють прикордонні війська, Служба безпеки, Війська внутрішньої і конвойної охорони
Міністерства внутрішніх справ та формування цивільної оборони України.
3. ВОЄННА ДОКТРИНА УКРАЇНИ
Головною метою воєнної політики України є гарантування національної безпеки України від зовнішньої воєнної
загрози, відвернення війни, підтримання міжнародного миру і безпеки.
Україна будує свої відносини з іншими державами на основі принципів рівноправності, взаємодопомоги,
взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи та інших загальних принципах і нормах міжнародного права,
зафіксованих зокрема у Статуті Організації Об‟єднаних Націй (ООН), Хельсінкському заключному акті та
документах Наради з безпеки і співробітництва в Європі.
Здійснюючи свій зовнішньополітичний і воєнно-політичний курс згідно з національними інтересами, Україна:
- не висуває територіальних претензій до інших держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе;
- суворо дотримується принципів недоторканності існуючих державних кордонів;
- поважає державний суверенітет інших держав і визнає за ними право на вирішення всіх питань своєї національної
безпеки відповідно до своїх інтересів без нанесення шкоди безпеці інших держав;
- сприяє паритетному і збалансованому скороченню всіх видів збройних сил і озброєні у регіоні та у світі,
виходячи з умов забезпечення оборонної достатності кожної держави;
- створює вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки політичними та іншими прийнятими згідно з
нормами міжнародного права засобами і шляхом прийняття всіма державами зобов‟язань про взаємний ненапад;
- будує свої відносини з іншими державами незалежно від їх суспільно-політичного складу та воєнно-політичної
орієнтації на взаємному врахуванні всіх питань національної безпеки сторін;
- забороняє застосовувати власні Збройні Сили для розв‟язування політичних завдань на своїй території;
- виступає проти розміщення іноземних військ на території та на територіях інших держав без їх на те згоди;
- виключає своє одностороннє повне роззброєння.
Україна виступає за створення всеохоплюючих систем універсальної та загальноєвропейської безпеки і вважає
участь у них важливим компонентом своєї національної безпеки.
Дотримуючись позаблокового Статуту, Україна сприяє створенню надійних міжнародних механізмів та
загальноєвропейської структури безпеки на двосторонньому, територіальному і глобальному рівнях з метою
зміцнення довір‟я і партнерства на основі принципів взаєморозуміння і відкритості у воєнно-політичній діяльності.
4. ОБРАЗИ ТА СПРИЙНЯТТЯ СУЧАСНОЇ ВІЙНИ.
Сучасна війна характеризується активним використанням методів психологічного впливу на противника, зміни
думок, переконань, почуттів населення і військ дружніх і нейтральних держав. З цією метою використовуються як
бойова зброя, так і звичайні прийоми впливу на почуття, волю і свідомість людей. Форми та методи цієї боротьби
розробляються відповідними державними установами країн у межах ведення психологічної війни.
Вперше поняття "психологічна війна" використав доктор М.Кампанео у своїй книзі "Досвід військової психології",
яка була надрукована в 1904 році у Бухаресті. Це поняття також вживали майор А.Блау у своїй книзі "Ведення
війни духу" (Потсдам, 1937), військовий психолог Симонейт ("Військова психологія. Короткий огляд проблем і
практичних висновків", Берлин, 1943), Фараго ("Психологічна війна в Німеччині", Нью-Йорк, 1943). Найбільш
популярною стала книга Поля Лайнбарджера "Психологічна війна", яка була видана у США на початку 60-х років.
Характерними рисами сучасної психологічної війни є:
-глобальність - вплив на всі сфери життєдіяльності противника, нейтральних держав, союзників, своє населення і
збройні сили;
-тотальність - проникання у всі сфери життя: в дипломатію, економіку, культуру, суспільні відносини, соціально-
психологічну тощо;
-технізація - широке використання досягнень науки та техніки як для опрацювання змісту, методів і прийомів
психологічної війни, так і форм та способів їх реалізації;
-організованість - створення різноманітних органів психологічної війни та чітка координація їх зусиль і напрямків

4. діяльності.
Психологічна війна - це планомірне використання державою в період війни або надзвичайного стану засобів
пропаганди з метою впливу на думки, емоції, позиції та поведінку організованих ворожих, нейтральних і дружніх
груп таким чином, щоб сприяти досягненню своєї національної політики та визначених цілей.
Об‟єктами психологічної війни є:
-дружні, нейтральні та ворожі держави ;
-як армії, так і населення цих держав.
Засоби психологічної війни: пропаганда, дезінформація, дипломатичні маневри, провокації, саботаж, терор,
розповсюдження пліток, створення паніки, випуск фальшивих грошей, документів тощо.
Цілі психологічної війни: вплив на почуття, волю, емоції, свідомість з метою деморалізації противника, підриву
його власних поглядів і переконань та нав‟язування йому своїх ідей.
В основі психологічної війни лежать психологічні операції - планова пропагандистська і психологічна діяльність у
мирний і воєнний час, яка розрахована на ворожі, нейтральні та дружні аудиторії з метою впливу на їх сприятливе
ставлення для досягнення як політичних, так і воєнних національних цілей держав північноатлантичної
співдружності (Польовий статут армії США FM-33-1).
Об„єктами психологічних операцій є населення, армія, уряди ворожих, дружніх і нейтральних держав.
Основні форми психологічних операцій:
-пропагандистські дії - це систематизоване, цілеспрямоване розповсюдження ідей за допомогою різноманітних
засобів зв‟язку та інформації з метою впливу на думки, почуття, стани і ставлення або поведінку для досягнення
прямої чи опосередненої користі для своєї країни (наприклад, виходячи з об‟єктивності інформації,
відокремлюють: білу, сіру, брехливу пропаганду);
-психологічні дії - це різні політичні, економічні та інші дії, які спрямовані на підрив позицій протилежної сторони
та зміцнення власних позицій.
Задачі психологічних операцій:
1. Переконання противника у правильності, необхідності військового втручання.
2. Вплив на військово-політичне керівництво противника і його союзників з метою їх відмови від війни.
3. Підтримка внутрішньої опозиції противника.
4. Підтримка та керування дисидентськими силами.
5. Вплив на населення дружніх країн.
6. Сприяння розвитку позитивного відношення населення нейтральних держав.
7. Підрив морального духу противника.
8. Зниження боєздатності противника.
9. Аналітична робота щодо виявлення слабких місць противника та доведення цієї інформації до власних
командирів.
10. Протидія інформаційному впливу противника тощо.
Багатий досвід проведення психологічних операцій мають США, Великобританія, Німеччина і Японія. Тільки в
останнє десятиріччя - це американський досвід проведення “психологічних операцій” під час звільнення Кувейту,
військових гуманітарних акцій “Забезпечення спокою” в Іракському Курдистані (1991), “Відродження надії” в
Сомалі (1992-1993), у Боснії та Герцеговині (1993).
Негативний досвід мають збройні сили Росії у Чечні. Росія не мала чіткої концепції морально-
психологічного забезпечення дій своїх військ у Чечні, не були узгоджені дії різних силових структур, засобів
масової інформації, не було оперативності та наступальності пропагандистських заходів. Російські засоби масової
інформації не задовольнили інформаційні потреби не тільки населення Росії, але й безпосередньо військових
частин і підрозділів, які воювали на території Чечні.
Таким чином, зарубіжний досвід як позитивний, так і негативний має для Збройних сил України велике значення.
Він визначає основні орієнтири організації та проведення цієї роботи, підкреслює необхідність суттєвих змін у
практиці будівництва і розвитку Збройних сил України.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО
Запитання до учнів.
1) Що каже Конституція про захист державного суверенітету?
2) Які посадові особи та органи державного управління являються відповідальними за захист нашої держави?
3) Що таке Воєнна доктрина України?
4.Для чого вона потрібна?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.
Вчитель предмету «Захист Вітчизни»
_____________________________________________________________________

5. 1
УРОК № ___.
ВОЗВ Тема.1-2. Конституція України та Закони України про порядок
проходження військової служби. Основні права та пільги військовослужбовців,
Пов’язані з проходженням військової служби.
ДГП. Кодекси поза часом.
Навчальна група: _____________
Час:__________________________
Місце:________________________
Мета: Вивчити порядок проходження військової служби ,основні права, свободи та пільги
військовослужбовців, соціальні гарантії членів сімей військовослужбовців, історично-політичні умови формування
Збройних Сил України.
Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.
1. Порядок проходження військової служби
2. Основні права та пільги військовослужбовців
3. ДГП. Кодекси поза часом.
Хід уроку
I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення
II. Оголошення теми, мети та завдань уроку
ІІІ. Відпрацювання основних питань.
IV. Контрольне опитування.
V. Підведення підсумків.
VI. Домашнє завдання.
Лекція вчителя.
1. Порядок проходження військової служби
Україна як незалежна європейська держава прагне стати правовою, цивілізованою країною, а тому
активно працює над вдосконаленням та розробкою нових законів, що визначають норми, правила діяльності,
поведінки людей, регулюють соціальні взаємовідносини, забезпечують нормальне функціонування та розвиток
суспільства.
Важливою складовою суспільства є військові формування. З метою їх нормальної життєдіяльності,
зміцнення законності, гарантування прав і свобод військовослужбовців в Україні створено систему законодавства з
питань військової служби.
Найвищу юридичну силу в нашій країні має Основний закон – Конституція України, яка у статті 65
наголошує, що:
„Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних
символів є обов’язком громадян України”. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону „Про
військовий обов’язок і військову службу”, який затверджений Верховною Радою України.
Підготовка громадян до служби в Збройних Силах України по захисту вітчизни включає: допризовну
підготовку юнаків, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку до вступу у військові
навчальні заклади, військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу,
фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня загальноосвітньої підготовки, вивчення
державної мови, патріотичне виховання.
Військова служба у Збройних Силах та інших військових формуваннях є державною службою особливого
характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України,
пов’язаною з захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального
стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба поділяється на строкову військову службу і військову службу за контрактом; існує також
альтернативна служба.
На строкову військову службу в мирний час призиваються громадяни України чоловічої статі, які придатні
до неї за станом здоров’я і віком, і яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років. Юнаки, які
виявили бажання навчатися у військових навчальних закладах, можуть бути зараховані до них при досягненні
ними 17-річного віку.

6. 2
Призов громадян на строкову військову службу проводиться на підставі Указу Президента України, що
публікується у засобах масової інформації не пізніше як за місяць до початку призову. Після оголошення Указу
Президента кожний призовник зобов’язаний прибути у той пункт і в той термін, що вказані військовим
комісаріатом у повістці.
Зміна місця військового обліку призовниками, які досягли 18-річного віку, допускається лише до
опублікування Указу Президента України про черговий призов. Виняток становлять ті призовники, які переведені
на роботу в іншу місцевість, переїхали на нове місце проживання, прийняті до навчального закладу і вибувають
для продовження освіти, закінчили навчальний заклад і за розподілом направляються на роботу.
Поважними причинами неприбуття громадянина до призовної дільниці у строки, встановлені
військкоматом, є: хвороба громадянина; смерть або тяжка хвороба близького родича; перешкоди стихійного
характеру. Причини неприбуття мають бути підтверджені відповідними документами.
Для проведення призову громадян на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні
комісії.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ЗА КОНКТРАКТОМ
На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які відповідають вимогам проходження
військової служби:
військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які прослужили встановлений
термін на строкові військовій службі і мають відповідну професійну підготовку за фахом;
призовники віком від 17 до 21 року, також військовослужбовці та військовозобов’язані віком від 18
до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання навчатися у
вищих військових навчальних закладах або вищих навчальних закладах, які мають військові
навчальні підрозділи;
офіцери запасу, які не досягли граничного віку перебування на військові службі, в тому числі жінки
віком до 30 років, - на військову службу офіцерського складу.
Форма, порядок і правила укладання контракту з громадянином визначається положеннями про
проходження військової служби.
Якщо громадяни України мають істинні релігійні переконання і належать до діючих згідно із
законодавством релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у Збройних
Силах, то вони мають право на альтернативну службу. Альтернативна (невійськова) служба також є державною
службою поза Збройними Силами України і проходить в одній з установ системи соціального забезпечення.
Солдати, матроси, сержанти і старшини, які проходять службу за контрактом, можуть бути звільнені з
військової служби:
а) за вислугою строків служби;
б) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Окремі
військовослужбовці за їх згодою можуть бути звільнені з військової служби за віком, якщо їм до досягнення
граничного віку залишилося 5 і менше років за умови наявності у них права на одержання пенсії за вислугу років;
в) за станом здоров’я – на основі висновку (постанови) військово – лікарської комісії про непридатність або
обмежену придатність до військової служби;
г) у зв’язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на
службі;
д) після закінчення строку контракту або у зв’язку з його розірванням;
є) через сімейні обставини або інші важливі причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів
України;
ж) за службовою невідповідністю;
з) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Командування військової частини (установи) має право достроково розірвати контракт і звільни солдата,
матроса, сержанта чи старшину з військової служби за наявності підстав, передбачених пунктом “б” – “г”, “з”
пункту 118 цього Положення. За ініціативою військовослужбовця контракт може дути розірвано з підстав,
зазначених у пунктах “в”, “є” того ж пункту.
Про дострокове розірвання контракту командування повинно попередити військовослужбовця не пізніше як
за місяць до звільнення зі служби. У цей же строк військовослужбовець має повідомити командування якщо він
виявляє намір достроково розірвати контракт.
Звільнення з військової служби проводиться наказами командирів, яким відповідно до пункту 99 цього
положення надано право прийняття солдатів, сержантів, матросів і старшин на службу за контрактом.
Військовослужбовці, щодо яких ведеться слідство або кримінальна справа розглядається в суді, звільненню
з військової служби не підлягають до прийняття остаточного рішення у справі.
Перед закінченням строку контракту військовослужбовці направляються на огляд військово – лікарської
комісії для визначення придатності до військової служби. Військовослужбовці, яких звільняють за підставами,
вказаними в пунктах “а” “д” “є” “з” пункту 118 цього Положення, на медичний огляд не направляються.

7. 3
КОНТРАКТ З ГРОМАДЯНИНОМ УКРАЇНИ, ЯКИЙ ДОБРОВІЛЬНО ВСТУПАЄ НА ВІЙСЬКОВУ
СЛУЖБУ
Міністерство оборони України в особі командира військової частини (начальника
установи)__________________________________________________________________________________________
__________________________________
(військове звання, прізвище, ім’я та по батькові № військової частини, установи)
що надалі іменується “Командир військової частини”, з одного боку і
громадяниномУкраїни_______________________________________________________________________________
__________________________________
(військове звання, прізвище, ім’я та по батькові )
що проживає ______________________________________________________
(місце проживання)
паспорт (посвідчення особи)_________________________________________
(серія, номер, коли і ким видано)
який надалі іменується “Військовослужбовець”, з другого боку, уклали цей контракт про таке:
Командир військової частини приймає____________________________
__________________________________________________________________
(військове звання, прізвище, ім’я та по батькові )
для добровільного проходження військової служби на посадах
__________________________________________________________________
(зазначається склад військовослужбовців)
створює для цього необхідні умови, гарантує присвоєння йому військових звань і просування по службі з
урахуванням ділових і моральних якостей і забезпечує додержання його соціально – економічних. Політичних та
особистих прав і свобод.
2. Командир військової частини здійснює фінансове і матеріальне забезпечення
Військовослужбовця________________________________________________
(прізвище, ініціали)
відповідно до норм, установлених законодавством України.
3. Військовослужбовець________________________________________
(військове звання, прізвище, ім’я та по батькові)
зобов’язується додержуватися Конституції та законів України, виконувати вимоги військових статутів.
Накази командирів і начальників, службові обов’язки, добре володіти довіреною йому технікою, (озброєнням),
уміло керувати особовим складом, мати позитивні результати з усіх предметів бойової підготовки.
4. Контракт укладено на ________________________________________
з _______________до __________________________________________
(число, місяць, рік) (число, місяць, рік)
5. Не пізніше, як за три місяці до закінчення строку дії Контракту сторони зобов’язуються повідомити одна
одну про намір укласти контракт на новий строк.
6. Випробування встановлюється (не встановлюється) на строк місяців
__________________________________________________________________
Протягом строку випробування Командир військової частини має право розірвати Контракт, якщо
виявиться, що Військовослужбовець не відповідає службі, на яку його приймають.
7. Контракт може бути розірвано Командиром військової частини достроково:
а) за віком військовослужбовця – у разі досягнення ним граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров’я військовослужбовця – на основі висновку (постанови) військово – лікарської комісії
про непридатність або обмежену придатність його до військової служби;
в) у зв’язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання
Військовослужбовця на військовій службі;
г) за службовою невідповідністю Військовослужбовця;
д) у зв’язку з обвинувальним вироком, що набрав законної сили, відносно Військовослужбовця.
8. Контракт може бути розірвано достроково за заявою Військовослужбовця
__________________________________________________________________
(військове звання, прізвище, ініціали)
за наявності підстави, зазначеної в підпункті “б” пункту 7 цього Контракту, а також через сімейні обставини
або інші важливі причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
9. Сторони зобов’язуються у разі дострокового розірвання Контракту повідомити одна одну не менш як за
місяць до дня його розірвання, за винятком випадку, передбаченого в підпункті “д” пункту 7 цього Контракту.
10. Розірвання Контракту, а також звільнення Військовослужбовця з військової служби за вислугою років
служби та у зв’язку з закінченням строку Контракту не допускається в разі оголошення в державі стану війни, в
період дії воєнного або надзвичайного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях.
11. Права і обов’язки Військовослужбовця , що випливають з умов військової служби, визначаються
законами України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, “Про соціальний та правовий захист

8. 4
військовослужбовців та їх сімей”, військовими статутами, Положенням про проходження військової служби та
умовами цього Контракту.
Права на пільги і переваги членів сімей Військовослужбовця визначаються чинним законодавством.
12. пенсійне забезпечення Військовослужбовця та членів його сім’ї здійснюється відповідно до Закону
України “Про забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу органів внутрішніх справ”.
Військовослужбовець підлягає в установленому порядку державному обов’язковому страхуванню на випадок
загибелі або смерті.
13.Інші умови Контракту
_____________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________
14. Контракт складено у двох примірниках, які мають однакову силу і зберігаються у кожної зі сторін.
Командир військової частини Військовослужбовець
(начальник установи)
(військове звання, прізвище, ініціали) (військове звання, прізвище, ініціали)
(підпис) (підпис)
“_”_______________________200___р.
2. Основні права та пільги військовослужбовців
Професія захисника Вітчизни високо цінується державою. За успіхи у військовій службі
військовослужбовці нагороджуються Державними нагородами та відзнаками. (Додаток №1) Військовослужбовцям
та членам їх сімей держава забезпечує соціальний і правовий захист, надає цілий ряд пільг відповідно до закону
України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”.
Військовослужбовці мають право:
- обирати і бути обраними до Рад народних депутатів, інших виборних органів держави;
створювати свої громадські об’єднання відповідно до законодавства України. Однак вони не можуть бути членами
політичних партій, організацій та рухів, бо військові формування України перебувають поза політикою, і тому
військовослужбовці повинні дотримуватися лише загальнодержавної ідеології та законів України. Організація
військовослужбовцями страйків і участь в їх проведенні не допускається.
Використання військовослужбовців для виконання завдань, не пов’язаних з військовою службою, не
допускається.В залежності від виду військової служби, складу військовослужбовців, їхніх військових звань, посад
та кваліфікації, тривалості та умов служби держава надає цілий ряд пільг військовослужбовцям.
Пільги військовослужбовцям – особливі права, переваги та привілеї, що надаються на підставі чинного
законодавства громадянам, які перебувають на військовій службі, з метою соціального захисту, компенсації певних
обмежень їхніх прав та свобод, пов’язаних з перебуванням на військовій службі та стимулювання зацікавленості у
її проходженні.Члени сімей військовослужбовців строкової служби мають переважне право на прийняття на
роботу і на залишення на роботі під час скорочення чисельності або штату працівників, а також на першочергове
направлення для професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки з відривом від виробництва
та виплату на період навчання середньої місячної заробітної плати.
Органи місцевої влади повинні у першочерговому порядку працевлаштовувати дружин
військовослужбовців строкової служби в разі їх звільнення при скороченні чисельності або штату працівників,
при ліквідації реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, а також влаштовувати їхніх дітей у
дошкільні заклади, незалежно від їх відомчої приналежності.
Військовослужбовці строкової служби користуються правом безоплатного проїзду міським пасажирським
транспортом (всіма видами, за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування у сільській
місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення, автобусами приміських сполучень.
Військовослужбовці строкової служби мають право безоплатно відправляти й одержувати листи.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО
1. Що наголошує Конституція України про захист Вітчизни?
2. Які види військової служби ви знаєте?
3. Які права надає держава військовослужбовцям?
4. Які пільги передбачені для всіх категорій військовослужбовців?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.
Вчитель предмету «Захист Вітчизни»______________________________________________________

9. УРОК № ___.
ВОЗВ Тема.1-3. Міжнародне військове співробітництво та участь збройних
формувань України міротворчих місіях ООН. Основи міжнародного
гуманітарного права.
ДГП. Етика проведення міжнародних гуманітарних операцій..
Навчальна група: _____________
Час:__________________________
Місце:________________________
Мета: Вивчити що таке міжнародне військове співробітництво та участь збройних формувань України
міротворчих місіях ООН. Основи міжнародного гуманітарного права.
Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.
План уроку
1. Міжнародне військове співробітництво
2. Основи Міжнародного гуманітарного права.
3. Правила для солдата
Хід уроку
I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення
II. Оголошення теми, мети та завдань уроку
ІІІ. Відпрацювання основних питань.
IV. Контрольне опитування.
V. Підведення підсумків.
VI. Домашнє завдання.
Лекція вчителя.
1. Міжнародне військове співробітництво
Після набуття незалежності Україна інтегрується у Європейські та трансатлантичні структури. Міжнародне
військове співробітництво охоплює багато країн світу, низку провідних міжнародних інститутів серед яких –
Північно-Атлантичний Договір (НАТО), Організація Об’єднаних Націй (ООН) і Організація Безпеки та
Співробітництва Європи (ОБСЄ), Європейський Союз (ЄС), Союз Незалежних Держав (СНД) та політичне
об’єднання між Грузією, Україною, Азербайджаном та Молдовою (ГУАМ).
Що це дає Україні та її військовим формуванням ?
З політичної точки зору – це, в першу чергу, підтвердження Україною своєї прихильності до виконання
Програми „Партнерство заради миру”, яка здійснюється під егідою НАТО.
З військово-політичної точки зору – визначення тенденції зміцнення взаємовідносин між Міністерством
оборони України та міністерствами оборони інших країн.
Найбільш масштабними заходами в рамках програми „Партнерство заради миру” є багатонаціональні
навчання, в яких беруть участь Збройні Сили України, де збагачується досвід взаємодії нашої армії з арміями
інших країн.
З військової точки зору – це здійснення підготовки за призначеннями офіцерів, прапорщиків, сержантів
та солдатів українських підрозділів, які залучаються до навчань.
Важливою складовою зовнішньої політики України є участь підрозділів військових формувань в
міжнародних операціях з підтриманням міжнародного миру і безпеки.
Миротворчі сили - це багатонаціональні військові формування різних країн, діяльність яких спрямована
на зміцнення миру і безпеки, ліквідацію або обмеження міждержавних, міжетнічних, міжконфесійних та інших к
конфліктів і суперечностей у світі.

10. Найвпливовішими миротворчими силами сучасності є спеціалізовані структури ООН – місії
спостерігачів і збройні сили по підтриманню миру.
Відповідно до закону України „Про участь України в міжнародних операціях” наші військовослужбовці
беруть участь в міжнародних миротворчих операціях. Основним змістом таких операцій є запобігання виникненню
конфліктів, шляхом мирного врегулювання, контролю за додержанням угод про припинення вогню. Зброя у даних
операціях використовується виключно у випадку загрози життю миротворців для їх особистого захисту.
За зразкове виконання миротворчих операцій, військовослужбовці можуть нагороджуватися урядовими
нагородами іноземних держав, Організації Об’єднаних Націй та НАТО (медалями „За виконання завдань з
підтримання миру”, „За участь у миротворчій операції в регіоні конфлікту”).
Співпраця України з ООН є одним із найважливіших зовнішньополітичних здобутків держави і має велике
значення для підвищення політичного авторитету України на світовій арені, у створенні Європейської системи
безпеки, служить побудові демократичного суспільства.
2. Основи Міжнародного гуманітарного права.
Міжнародне гуманітарне право (право війни) (право збройних конфліктів) – це сукупність міжнародно-
правових норм, які, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів і встановлюють заборону або обмеження
методів та засобів ведення війни, а також відповідальність за порушення певних принципів і норм.
Військова доктрина України наголошує: „Україна будує свої відносини з іншими державами на основі
принципів рівноправності, взаємоповаги, невтручання у внутрішні справи та інших загальних принципів і норм
міжнародного права, зафіксованих, зокрема, у статтях ООН та документах Ради з безпеки і співробітництва в
Європі”.
3. Правила для солдата
1. Будь дисциплінованим солдатом. Пам’ятай, що
порушення правил війни дискредитує і державу, і армію, і солдата.
2. Вести бойові дії дозволяється тільки проти
військовослужбовців противника, нападати тільки на військові об’єкти.
3. Не спричиняй більших руйнувань, ніж це потрібно
для виконання бойового завдання.
4. Не воюй з противником, який вийшов зі строю або
здається. Роззброй його та передай своєму командиру.
5. Підбирай поранених і хворих, надавай їм допомогу
незалежно від того, на чиєму боці вони воювали.
6. Поводься гуманно зі всіма цивільними особами та
із захопленим противником. Не застосовуй тортур фізичного та
технічного характеру.
7. Утримуйся від будь-яких актів помсти.
8. Стався з повагою до осіб і об’єктів з емблемою
Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, з білим прапором і з
емблемами, якими позначені культурні цінності.(Дивись додаток № 2 )
9. Поважай власність іншої людини. Грабувати забороняється.
10. Намагайся перешкоджати порушенню цих правил. Про всі порушення доповідай командиру.
11. Порушення прав людини караються.
12. Ти захисник демократії і повинен поважати права людини.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО
Запитання до учнів.
1. Розкрити поняття: „миротворчі Сили”
2. Що таке Міжнародне гуманітарне право?
3. Які ви знаєте правила для солдата згідно вимог гуманітарного права?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.
Вчитель предмету «Захист Вітчизни»
_____________________________________________________________________

11. 1
УРОК № ___.
ВОЗВ Тема.1-4. Основні напрямки військово-професійної орієнтації учнів.
Навчальна група: _____________
Час:__________________________
Місце:________________________
Мета: Вивчити основні права, свободи та пільги військовослужбовців, соціальні гарантії членів сімей
військовослужбовців, історично-політичні умови формування Збройних Сил України.
Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.
План уроку
1. Напрямки будівництва збройних сил України в сучасних умовах
2. Підготовка і проведення призову громадян України на строкову військову службу
3. Військово-професійна орієнтація учнів.
4. Військово – навчальні заклади україни
Хід уроку
I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення
II. Оголошення теми, мети та завдань уроку
ІІІ. Відпрацювання основних питань.
IV. Контрольне опитування.
V. Підведення підсумків.
VI. Домашнє завдання.
Лекція вчителя.
1. НАПРЯМКИ БУДІВНИЦТВА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ.
Розглянемо основні напрямки будівництва ЗС України в сучасних умовах.
1. Робота та удосконалення законодавчої і нормативно – правової бази з питань оборони та
воєнного будівництва в контексті нової Конституції Укаїни та Воєнної доктрини України з
метою визначення правових основ діяльності органів державної влади і управління щодо
забезпечення оборони, завдань та основних принципів будівництва ЗСУ, визначення їх
оптимальної структури та чисельності з використанням наукових методів, а також враховуючи
воєнно – політичні умови, які склалися в державі.
2. Визначення складу та співвідношення між видами ЗС, родами військ та спеціалістами військ.
Враховуючи без’ядерний статус України, приоритетного розвитку мають набути Сухопутні
війська, які складають основу ЗС.
Розробка принципів застосування ЗС та їх видів, за наявності реальної загрози, яка може
виникнути для України в окремих напрямках чи в деяких регіонах у вигляді воєнних конфліктів
різної ефективності, що можуть перерости в локальну чи регіональну війну.
Створення системи управління оперативної та стратегічної ланок. Розділ функцій між
Міністерством оборони та Генеральним штабом ЗСУ.
3. Оснащення ЗС сучасними зразками озброєння та воєнної техніки спочатку шляхом
модернізації та збереження, а потім виробляючи її на власній промисловій базі та застосовуючи
окремі зразки за кордоном.
Визначення порядку комплектування ЗС, організація проходження військової служби, навчання
і підготовка офіцерських кадрів. Приведення військової освіти відповідно до потреб ЗС.

12. 2
4. Розквартирування військ відповідно до їх оперативного призначення. Підтримання в
експлуатаційному стані казарменого, житлового фондів та інших об’єктів, які розташовані на
територіях воєнних містечок. Організація та створення нормальних умов для діяльності
особового складу. Ефективний контроль за витратами матеріально – технічних засобів.
5. Збереження резервів та мобілізаційних запасів, утримання їх в оптимально необхідній
кількості.
Підтримання боєготовності військ (сил) відповідно до поставлених задач, забезпечення
постійної бойової готовності з’єднань та частин, призначених для охорони державних кордонів
і забезпечення оперативного розгортання військ (сил) на загрожуючи напрямках.
6. Організація та проведення оперативної, бойової та морально – психологічної підготовки
особового складу та військових формувань. Впровадження в практику ділових форм та методів
виховної роботи з метою підтримання військової дисципліни у такому стані, що забезпечить
виконання завдань, які поставлені перед ЗС як у мирний так і у воєнний час.
Військово – патріотичне виховання населення, підвищення престижу військової служби.
Реформування системи військових комісаріатів.
7. Гарантоване державне соціально – правове забезпечення військовослужбовців та їх сімей.
Розробка та прийняття державної програми забезпечення військовослужбовців житлом.
Надзвичайно важливе місце в будівництві ЗСУ посідає система підготовки офіцерських кадрів.
Саму у військових навчальних закладах створюють той фундамент, на якому розбудовуються
наші ЗС.
2.. ПІДГОТОВКА І ПРОВЕДЕННЯ ПРИЗОВУ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СТРОКОВУ
ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Комплектування військової частини, кораблів, установ, військово – навчальних закладів
підприємств та організацій ЗСУ. Служби безпеки України, прикордонних військ України,
Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених відповідно до
законодавства України (далі ЗСУ та інші військові формування), військовослужбовцями
строкової служби провадиться шляхом призову на строкову службу громадян строкового віку.
Все молоде поповнення, призване на строкову військову службу, повинно бути розподілене за
видами ЗСУ, іншими військовими формуваннями, родами військ, з’єднаннями, частинами,
кораблями та за посадами з урахуванням їх моральних, психологічних якостей, стану здоров’я,
фізичного розвитку, загальноосвітньої підготовки, а також з урахуванням потреби у військово
навчених резервах в запасі ЗСУ та ін. військових формувань.
Військові комісаріати несуть відповідальність за забезпечення своєчасного проведення призову
громадян на строкову військову службу та організовану відправку їх у війська.
. ПРИПИСКА ГРОМАДЯН ДО ПРИЗОВНИХ ДІЛЬНИЦЬ
Приписка громадян до призовних дільниць проводиться відповідно до Закону України “Про
загальний військовий обов’язок і військову службу” вимог цього положення і директив
начальника Генерального штабу ЗСУ.
Для проведення приписки громадян у районах (містах) утворюються призовні дільниці.
Приписка громадян до призовних дільниць проводиться з метою взяття на облік, визначення їх
кількості , ступеня придатності до військової служби, встановлення загально – освітнього рівня,
здобутої спеціальності і рівня фізичної підготовки.
До призовних дільниць щороку протягом січня – березня приписуються громадяни, яким у рік
приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними військовими комісаріатами
за місцем проживання.
Приписці до призовних дільниць підлягають усі юнаки, як постійно чи тимчасово проживають
на території району (міста), крім осіб, котрі відбувають покарання за судовим вироком за
місцем позбавлення волі, іноземних громадян та осіб без громадянства.

13. 3
Для проведення приписки громадян до призовних дільниць у районах (містах) утворюються
відповідні комісії в складі: голова комісії – районний військовий комісар; члени комісії –
начальник групи професійного психологічного відбору відповідного військового комісаріату;
лікарі: хірург, терапевт, невропатолог, психіатр, окуліст, отоларинголог і стоматолог, а також
секретар комісії з числа медсестер. При необхідності для медичного огляду громадян, які
підлягають приписці до призовних дільниць, можуть залучатися інші лікарі – спеціалісти.
Оповіщення громадян про їх явку на приписку проводиться наказом районних військових
комісаріатів. Накази щорічно видаються не пізніше 25 грудня. Конкретні строки явки громадян
до призовних дільниць для проходження приписки установлюються військовими комісаріатами
у повістках, вручення яких громадянам проводиться через житлово – експлуатаційні
організації, домовласників, органи місцевого самоврядування, відділи кадрів підприємств всіх
форм власності, установ, організацій та навчальних закладів не пізніше 5 діб до призначеного
строку явки на приписку.
Наказ військового комісаріату розсилається до підприємств організацій та навчальних закладів.
Населення також інформується про проведення приписку через засоби масової інформації.
В необхідних випадках повістки можуть вручатися громадянам безпосередньо за їх домашніми
адресами.
Всі громадяни, які викликаються районними військовими комісаріатами для проходження
приписки, зобов’язані прибути на призовні дільниці в строки вказані у наказах районних
військових комісаріатів та в повістках, маючи при собі документи, зазначені в повістці.
Поважними причинами неприбуття до призовних дільниць на приписку у строки, встановлені
районними військовими комісаріатами визначаються:
- хвороба громадянина, яка позбавила його можливості особисто прибути на призовний пункт;
- смерть або тяжка хвороба близького родича;
- перешкода стихійного характеру або інші обставини, що позбавили громадянина можливості
особисто прибути у вказаний пункт і строк.
Причини не прибуття мають бути підтверджені відповідними документами.
ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛІК ПРИЗОВНИКІВ
Військовий облік призовників проводиться за місцем їх постійного чи тимчасового
проживання.
Після прибуття на нове місце постійного чи тимчасового проживання на строк більше ніж
півтора місяця, а у службові відрядження, на навчання, у відпустку або на лікування на строк
більше трьох місяців призовники повинні стати на військовий облік у триденний строк.
В разі зміни місця проживання на строк більше півтора місяця, вибуття у службові
відрядження, на навчання у відпустку або на лікування на строк більше трьох місяців
призовники повинні знятися з військового обліку за місцем проживання
Для зняття з військового обліку призовник зобов’язаний особисто з’явитися у районний
військовий комісаріат і подати письмову заяву з повідомленням причин зняття з військового
обліку і точної адреси нового місця проживання.
З військового обліку призовників знімаються також особи:
- призвані на строкову військову службу;
- зараховані у військові – навчальні заклади;
- зарахованих рішенням призовних комісій на облік військовозобов’язаних;
- визнані призовними комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового
обліку;
- які отримали військове звання офіцерів запасу після проходження військової підготовки в
цивільних навчальних закладах і складання установлених екзаменів;
- взяті на спеціальний облік Міністерства внутрішніх справ України у зв’язку з призначенням
на посади рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ чи зарахуванням
курсантами і слухачами вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України;
- засуджені до позбавлення волі;
- які вибули на постійне місце проживання за межі України;

14. 4
- померлі.
Зміна місця військового обліку призовниками, які досягли 18-ти річного віку і старших,
допускається до опублікування Указу Президента України про черговий призов. Після цього
вона можлива тільки в окремих випадках за умови подання до військових комісаріатів
документів, які б стверджували що призовник:
переведений на роботу в іншу місцевість;
переїхав на нове місце проживання;
прийнятий до навчального закладу і вибуває для проходження освіти або закінчив навчальний
заклад і направляється на роботу.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРИЗОВУ
Відповідно до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”
відстрочка від призову на строкову військову службу надається громадянам рішенням
призовної комісії за сімейними обставинами, за станом здоров’я, для продовження навчання, у
зв’язку з депутатською діяльністю та іншими обставинами.
Відстрочка від призову за сімейними обставинами надається призовникам, які мають:
а) непрацездатних батька й матір чи одинокого непрацездатного батька або одиноку
непрацездатну матір, якщо не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до
законодавства їх утримувати, не залежно від того, проживають вони разом з батьками чи ні.
Непрацездатність батьків визначається в порядку, передбаченому чинним законодавством;
б) братів і сестер віком до 18 років, якщо вони не парцюють, якщо вони не залежно від віку є
інвалідами І чи ІІ групи, у разі відсутності інших осіб, які могли б взяти їх на утримання.
Відстрочка від призову за сімейними обставинами надається також призовникам, які мають на
своєму утриманні:
Дитину віком до трьох років або старше трьох років, яка виховується без матері;
Двох і більше дітей;
Дитину інваліда;
Непрацездатних осіб, у яких призовник перебуває на утриманні у зв’язку зі смертю батьків, їх
тривалою хворобою або з інших поважних причин протягом п’яти років.
Відстрочка від призову надається призовникам на час здійснення опіки над інвалідом І чи ІІ
групи, які мають порушення черепно – мозкового кровообігу, травми хребта і прикуті до ліжка.
У разі наявності в сім’ї тільки двох синів, відстрочка від призову строком до з-х років надається
тому призовникові, брат якого проходить строкову службу.
У тому разі, коли призову підлягають два сини одночасно, от строчка надається одному з них за
бажанням і пропозицією батьків.
Відстрочка від призову надається тільки в тому випадку, якщо достовірно встановлено що на
його утриманні перебувають особи, вказані в пункті 2 статті 17 Закону України “Про загальний
військовий обв’язок і військову службу”.
Рішення про відстрочку від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами
районною призовною комісією приймається при першому проходженні призовниками
призовної комісії.
Відстрочка від призову за станом здоров’я надається на строк до одного року призовникам, які
визнані під час медичного огляду тимчасово на придатними до військової служби.
Відстрочка від призову для продовження навчання надається призовникам, які навчаються в
середніх загальноосвітніх та професійних навчально – виховних закладах – до одержання
повної загальної середньої освіти, але не старше 21-річного віку, а студентам, які навчаються у
вищих навчальних закладах з відривом від виробництва (крім коледжів, технікумів і училищ,
що о них прирівнюються), - до їх закінчення.
Відстрочка від призову надається випускникам професійних навчально – виховних і вищих
навчальних закладів на весь час роботи в сільській місцевості за отриманою спеціальністю.
Рішення про відстрочку від призову на строкову військову службу для продовження навчання
приймається при першому проходженні призовником районної призовної комісії на підставі
довідки, яка видається призовником навчальним закладом.