апоапрапр

1. «РІК ВІЙНИ ОЧИМА СТУДЕНТІВ»
22-ГРС(РО)

2. ВИГУЛЯРНА АНАСТАСІЯ
“Біль,страждання,смуток
Це все,що відчувала я за рік війни.
Переживання кожну тривогу,за рідних.
Сльози,сльози були кожного дня.
Ще досі пам’ятаю той день 24-го лютого,коли всі наче нервували,але були спокійні,трохи
метушилися,мама збиралась на роботу,сестра планувала мити голову,тато збирав речі,а я
просто стояла обійнявши свого улюбленого ведмедика і плакала,плакала від думки про те,що
можу втрати когось із близьких.
Рік. Рік як я не бачила сім’ю. Рік,який приніс кожному українцю біль. Рік,як руйнуються будинки.
Я вірю в нашу перемогу і вірю,що вона буде скоро.
Слава Україні 💙💛”

3. МАРЧЕНКО ЮЛІЯ
“24 лютого 2022 рік, о 5.30 телефонує брат, каже що в Василькові(Київська область) висадився
десант та обстрілюють місто. Спочатку ми цьому не повірили, але потім нас охопила паніка та ми
почали збирати речі, документи та виїжджати за межі Києва. Виїжджали за місто близько 5 годин,
магазини пусті, нічого немає.
27 лютого вперше бачу як працює ППО, страшно, чуємо вибухи, йдемо в укриття, і так майже до
квітня. Війна об’єднала наше село.
Кожен допомагав чим міг. Брат був у лавах ТРО, ми плели сітки, робили коктейлі Молотова, готували
їсти для військових та ТРО.
Кожна зміна брата на блок посту була нелегка. До квітня нам забороняли ходити по одинці, бо тоді
десант висадився недалеко від нашого села. З війною я знайшла нових знайомих, з якими і досі
спілкуюся. Багато знайомих зараз захищають нашу землю. За що я їм дуже вдячна. А на даний
момент моя родина збирає пластикові кришки від пляшок, для виготовлення протезів нашим
захисникам.
Тобто, допомагаємо чим можемо. Я вірю що це пекло скоро закінчиться. Слава Україні!”

4. КОСТІНА ЮЛІЯ
“В дитинстві коли почалася війна на сході моя мама стала волонтеркою,бо дуже багато
знайомих пішли в АТО. Я пам'ятаю як ми ліпили вареники,пекли пироги та пиріжки ,збирали все
що може знадобитися людям що виїжджали звідти,малювали малюнки,писали листи та збирали
кошти. Мені було шкода тих невинних людей,але я ніколи не могла подумати,що війна застане
всю Україну. Повномасштабна війна почалася 24 лютого 2022 року, через збіг обставин за день
до цього я все ж таки змогла приїхати додому( а так я б не знала що могло б статися). 23 пізно
ввечері мама зібрала нас разом та розповідала де найближче сховище,та попросила зібрати
теплі речі. Я не вірила що почнеться війна,тому нічого не збирала. В перший день батьки
вирішили що в нашому місті надто небезпечно тому відправили нас на захід,а потім закордон в
Німеччину,де я пробула майже 6 місяців. Я намагалася адаптуватися там вивчала мову,ходила
до школи та на різні секції, знайомилася з різними мешканцями, відвідувала інші міста,майже
вступила в коледж , але завжди була думка що все не так ,все має бути по-іншому. І ось на
передодні Дня Незалежності я вирішила повернутися. Долаючи відстань,я була щаслива що їду
додому.
Через декілька днів буде рік, як Україна бореться за вільне життя , я вірю що зможе, та
захисники та захисниці які відали життя за свободу зробили це не дарма.”

5. ВЕЗЕНЧУК КАТЕРИНА
“Рік як розпочалась страшенна війна яка забрала тисячі життів мирних жителів.
Рік страждать, втрати рідних та коханих людей. Цей рік був тяжкий для кожного
українця, ранок 24 лютого залишиться в пам’яті на дуже довгий час. Місто
сколихнулось від вибухів, звуків сирен.
Хоча люди вже здогадувались що почалась війна. Рік як ми незламні, рік як ми
тримаємо оборону нашої рідної країни. Нехай всі знають, що друга армія світу це
вбивці, та злодії які прийшли воювати з мирними жителями України. Ми вистоїмо цю
війну!
І перемога вже за нами. Ми незламний народ. Україна понад усе! Дякую всім
захисникам і захисницям України.
СЛАВА УКРАЇНІ!”

6. ЖУТАЄВА ВІКТОРІЯ
“Вже минув рік, рік кровопролиття...
о 5 ранку я прокинулась від вибухуу,але не звернула уваги,бо поряд залізниця. Але потім ще
раз і ще. свист, тиша, вибух. я почитаю гортати новини, скрізь пишуть,що багато міст та областей
під обстрілом,але я не розумію ,що це, може масовий теракт?
тільки через декілька хвилин я бачу новину,що розпочалося... розпочалося те,чого я боялася
найбільше. починаю бігати в паніці, усіх підіймати, водночас розмовляю по телефону з друзями
тому ,що хвилююсь. І чую її,першу сирену,перший сигнал повітряної тривоги. це все було дуже
страшно. так йшов перший,другий, третій місяці війни. мої батьки були в Києві,а я у Чехії,це
було дуже складно,чути вибухи на задньому плані телефонної розмови.За цей рік я
познайомилася з багатьма людьми, які стали для мене близькими,та багатьох втратила. Але не
дивлячись ні на що,ми стоїмо, вони казали "Киев за три дня", але минув рік і Київ стоїть, Україна
не впала на коліна,як вони мріяли і такого не буде ніколи. Цей рік минув дуже швидко, багато
труднощів,багато страху. Усі підлітки 24.02.22 подорослішали, і вже не повернути ті моменти,але
все буде,тому що ми - українці.
Слава Героям України!!!!”

7. ЛЕВАНДОВСЬКА ПОЛІНА
“Я пам'ятаю як почалася війна. Це було 24 лютого 2022 року, о 4:50 ранку я почула
вибухи. Ці вибухи, від яких прокинулась вся моя країна. Пам'ятаю як у ці страшні
хвилини швидко забилося моє серце, під звук ракети яка пролетіла тоді під моїм
будинком в якому я виросла та провела все своє дитинство, я заспокоювала себе та
своїх близьких мені людей. Новини були цікавішими ніж будь коли. Ще тоді я навіть
уявити собі не могла що далі чекає на всіх нас, що далі чекає на нашу країну. У перші
дні війни я майже не спала, дивилися одні новини, чула вибухи, сирени, та кожну
хвилину сподівалася що ось ось це все закінчиться. Коли 24 лютого я вийшла на
вулицю, я відчувала паніку та страх багатьох людей які проходять повз мене, зайшовши
до магазину я бачила полу-пусті полиці, а черги нібито і не закінчувалися ніколи.
Пам'ятаю ці пробки, людей які в паніці намагалися як швидше покинути країну. Я
пам'ятаю, як це все було. Нібито час зупинився ще тоді.”

8. КРАВЕЦЬКА КАТЕРИНА
“2222 рік) Початок. Навчання, сподівання що скоро закінчиться карантин, мрії, плани на
майбутнє. 24 лютого сьома ранку, будить схвильована мама з словами «Катя прокидайся
почалась війна» з нерозумінням що відбувається і хвилюванням за близьких допомагаю
збирати необхідні речі і переносити все в укриття. Вмикаю телефон щоб дізнатись чи з усіма все
добре, багато повідомлень, новини, друзі, одногрупники і чим більше я читала тим більше не
хотілось вірити в те що це реальність, не один з страшних снів, які тільки і будуть снитись
згодом. Вперше в реальному житті почуті гучні вибухи, пусті полиці в магазинах, на шаленому
сплеску адреналіну все здавалось нереальним, усвідомлення дійсності прийшло лиш згодом. А
далі прірва час наче не підлягав жодним законам відомим людям. Проходили дні, місяці, рік.
Рік цього жахіття і страждань, жахливі історії людей які пережили окупацію, зруйновані домівки,
незліченна кількість загиблих, діти які залишились сиротами, батьки в яких загинули їхні діти.
Звикання до постійних тривог і вибухів, а нещодавно і звичка пристосовуватись до відключень
електропостачання. Але ми українці вільний і сильний народ, і я вірю що ми з усім впораємось і
це зробить нас ще сильнішими! І велика шана захисникам і захисницям які щодня боронять
нашу державу. Слава Україні! ”

9. ВЛАСЕНКО МАКСИМ
“Війна триває вже рік. Досі складно прийняти цей факт. За цей час вона навчила меня
багатьом речам. Дивлячись на те, як тисячі людей гинуть, втрачають рідних та
залишаються на все життя скаліченими я розумію все більше, що потрібно цінувати все,
що маєш, а особливо своє життя та життя свої близьких. Немає нічого цінішого і це
ніколи не повернеш. Описати всю мою подяку нашим героям нереально простими
словами, люди завдяки, яким ми можемо буди в себе вдома, завдяки, яким ми живемо
і живе наша країна. Наш головний приклад, що треба не боятися а виборювати свою
свободу та незалежність. Вони доказ того, що ми українці – незламний народ. Війна це
найстрашніше, що може бути але ми показали, що страху в нас немає і ми готові на все
для нашої рідної України. Рік незламності, рік страшних втрат та болю та рік перемоги
світла над темрявою!”

10. Перемога буде за нами, добро завжди перемагає зло. В
наступному році ми вже будемо робити презентації про
перемогу, віримо в це. Слава ЗСУ! І дякуємо за увагу!