1. 200
-ліття

2. Отче наш, Тарасе всемогущий,
Що створив нас генієм своїм,
На моїй землі, як правда, сущий,
Б’ющий у неправду, наче грім.
Ти, як небо, став широкоплечо
Над літами, що упали в грузь;
Віку двадцять першого предтечо,
Я до тебе одного молюсь.

3. • Дай нам силу ідолів знімати,
З п’єдесталів чорної олжі,
Бурити казарми й каземати,
Де виймають душу із душі.
Не введи у спокушення слави,
Вкинь за те у хижу ненависть,
Мудрості і знамено криваве
Дай нам не соромлячись носить

4. Поклади нам зорі на зіниці-
Променем туди,де непроглядь.
Хай підносять очі люди ниці,
Хай в незрячих більма погорять.
Мислям нашим дай ясне поліття,
А поетам- спину,що не гнесь.
Дай нам пам’ять на тисячоліття,
Непокору і любов на днесь.

5. І не одпусти нам ні на йоту
Борг, забутий в клекотах забав,
Сплатимо його із крові й поту.
Тільки од лукавства нас позбав.
Да святиться слово блискавиця,
Що несе у вічну далечінь
Нашу думу й пісню.
Да святиться
Між народами твоє ім’я.
Амінь.

6. Тарас Григорович
Шевченко
(1814 - 1861)
Усе знесла й
перемогла
його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не
погасила.

8. Думи мої, думи мої…
важко мені з вами…
Світе
тихий, краю
милий,
Моя
Україно,
За що тебе
сплюндрован
о,
За що,
мамо,
гинеш?
Чи ти рано
до схід сонця
Богу не
молилась,
Чи ти
діточок
непевних
Звичаю не

13. В дні перемог і
в дні поразок,
В щасливі дні і
в дні сумні
Ідем з
дитинства
до Тараса,
Несем думки свої
земні.

14. Мов оазис, в чистім
полі
Село зеленіє.
Ніхто в його не
заходить,
Тілько вітер віє

16. Україно, Україно! Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю, заплаче
серденько!
•Одна вона у нас така — уся
співуча і дзвінка, уся плакуча і
гримуча хоч без лаврового вінка.

17. Реве та стогне
Дніпр широкий
Сердитий вітер
завива.
Додолу верби гне
високі,
Горами хвилю
підійма…

18. Страшно впасти у кайдани, Умирать в
неволі, А ще гірше спати, спати,
І спати на волі.
Кращого
немає
нічого в
Бога, як
Дніпро
та наша
славная
країна.

19. Не бійся ночі! Вслід за нею – день –
Заб’ється сонце, ніби риба в ятір.
Ти зрозумієш, що не до пісень,
Коли на продаж виставили Матір!

22. Тарас гранітний дивиться
суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів’ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Бо пам’ятайте, що на цій
планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!