впроект червоноград зош12

1. ВИХОВНИЙ
ПРОЕКТ
ДОЛЯ МОЄЇ РОДИНИ
В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Розробники проекту:
Шеремета Ірина Василівна – вчитель історії ЧЗШ № 12
Кашицька Наталія Йосипівна – вчитель історії ЧЗШ № 12
Т. (03249)2–01-30
Ел. адреса: school12.chervonograd@gmail.com
Рік створення проекту: 2011р.

2. МАЙБУТНЄ
НЕМОЖЛИВЕ
БЕЗ
МИНУЛОГО

3. Учасниками проекту є:
•діти 16-17 років – учні 11 класу ЧЗШ № 12;
•Шеремета І.В., Кашицька Н.Й. – учителі історії;
•батьки учнів 11 класу;
•Зубрицька Л.Ф. – бібліотекар;
•Уліцька О.І. – психолог.
Даний проект стосується вивчення шкільного предмета
історії України.

4. Мета:
• розширювати світогляд дітей, поглиблювати їх
знання з історії України;
• розвивати вміння учнів самостійно здобувати
інформацію з різних джерел, використовувати її
на практиці;
• виробляти вміння критично осмислювати
минуле, усвідомлювати роль людини,
включаючи й себе, в історії;
• виховувати у школярів повагу до минулого;
• формувати свідомість учнів на засадах
історичної пам'яті.

5. Завдання:
• дослідити сторінки історії родин учнів;
• підібрати інформаційний та ілюстративний
матеріал;
• опрацювати історичні джерела;
• розвивати пізнавальні інтереси учнів;
• удосконалювати вміння ефективно
використовувати засоби електронної
комунікації;
• розвивати життєву компетентність;
• удосконалювати навички проектної роботи.

6. Очікувані результати:
• учні з'ясують, який слід залишили події та явища, що відбувалися на
території нашої країни, в історії конкретної родини;
• школярі зможуть ідентифікувати себе з українським народом, усвідомлять
спільність долі своєї родини з долею Батьківщини;
• старшокласники здобудуть навички ведення пошуково-дослідницької
роботи;
• діти вдосконалять загально навчальні вміння:
 самостійно отримувати і застосовувати знання;
 критично мислити;
 виділяти головне;
 інтегрувати й синтезувати інформацію;
 узагальнювати факти;
 робити висновки;
 презентувати результати свого дослідження;
• учні навчаться долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх дій, свідомо
приймати рішення.

7. ТЕРМІНИ: 2013 – 2014 навчальний рік.
ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ:
• індивідуальна;
• групова;
• колективна.
МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ:
• консультації;
• тренінги, рольові ігри;
• збирання історичного матеріалу;
• написання дослідницьких робіт;
• створення мультимедійних презентацій;
• захист учнівських досліджень.

8. Презентації роботи учнів над проектом
2011 – 2012 навчальний рік

9. Презентації роботи учнів над проектом
2012 – 2013 навчальний рік

10. Автор: Юрків Софія Володимирівна
Керівник: Шеремета Ірина Василівна

11. Моя бабуся,
Юрків Марія Василівна (за
дівочим прізвищем Слободян) народилася
1937р. у селі Ріпенці Бучацького району
Тернопільської області. Тут вона
проживала з сім'єю, що складалася з
батька, матері і ще трьох сестер. Бабуся
розповіла мені про історію нашої родини.
Її батько був сільським ковалем і водночас
активним учасником національного
відродження.

12. Юрків Марія Василівна: «Поки мама, я і
сестри переховувалися, тата спіймали.»
Хтось з селян здав їхнє місце переховування.
Хлопці опинилися в пастці, їх оточили з усіх
боків. Прадідуся взяли зі зброєю, тому
заарештували. 13 січня 1946 року він опинився у
Чортківській тюрмі, де його тримали протягом
довгого часу.
Знущалися і морили голодом аж до винесення
вироку. 17 квітня 1946 року воєнним трибуналом
гарнізону м. Чорткова Слободян Василь
Микитович був засуджений на 10 років
каторжних робіт і 5 років позбавлення прав з
конфіскацією майна.

13. Після смерті Сталіна прадідуся реабілітували,
тобто скасували судовий вирок, проте без права на
повернення додому. В цей період бабуся з сестрами
і матір'ю вже мали право на повернення в село,
проте повертатися було нікуди. Їхня хата була
конфіскована і використовувалася як школа.
Юрків Марія Василівна: «Довелося
поселитися в малесенькій польській хаті. Корова
наша здохла, тоді купили козу і курку. Але в
більшості нам допомогли вижити родичі, які
допомагали з господарством, давали зерно,
молоко»

15. Історія моєї
родини в
історії України
Роботу виконала
Учениця 11 класу
Дошак Юлія

16. Світлини з життя прабабусі Марії Яремчук
З дітьми на Україні

17. У Сибіру

18. Доля моєї родини в
історії України
Підготувала
учениця 11-А кл.
Курчаба Світлана

19. Сталінградська битва
• Сталінградська битва тривала з
17 липня 1942 року по 2 лютого
1943 року. Спочатку радянська
армія тримала оборону, німці не
змогли захопити місто. Згодом
(9 листопада 1942 р.)
розпочалася наступальна
операція радянських військ під
Сталінградом. Війська Червоної
армії оточили ворога. До 2
лютого 1943 р. військо ворога
було повністю знищене.
Сталінградська битва була
важливою подією у перебігу
Другої Світової війни, адже її
результати започаткували
докорінний злам у ході війни.
• У цій битві брав участь і мій
прадід Гладкий Іван
Андрійович. Він, як і кожен
воїн Червоної армії, зробив свій
внесок для перемоги. Іван
Андрійович загинув за 2 години
до здачі німцями Сталінграда.

20. Гладкий Іван Андрійович

21. Таємниці
королівського роду
Лимич
Робота Лучкевича Андрія –
учня 11-А кл. ЧЗШ № 12

22. На початку 2005 року була розкрита
тисячолітня таємниця нашого роду:
фамільний код! Стало відомо, що наш
найдавніший предок – Елем – син
хорватського короля Мирослава.

23. Нащадки принца Елема стали зватися Елемичі, а
згодом – Лемичі – так виникло родове ім’я –
прізвище. Сучасне – Лимич! Родинна громадська
організація «Фонд роду Лимич» об’єднує не тільки
носіїв фамільного коду, а також і кровних вихідців
з давнього роду, прізвище яких з часом змінилося,
але діди-прадіди мали корінне – Лимич, Лемич.

24. Три знаки роду Лимич

25. Межа тисячоліть – 2000 рік – початок нової
епохи в історії нашого давнього роду, епохи
відновлення родової пам’яті і родинного
єднання.
Пам’ятний знак
встановлено у місті
Рівне на Алеї роду
Лимич, де в
минулому
знаходилась замкова
церква. Освячений
1 жовтня 2003р. – на
родинне Свято
духовного
Воскресіння Роду.

26. 3 жовтня 2008 року церковними дзвонами зустріла
колишня столиця Поліцького князівства - Гата нащадків
королівського роду.
Біля Музею історії Поліци – офіційні особи, зокрема
Повноважний посол України в Республіці Хорватія Маркіян
Лубківський. Поліцький князь Лука Марич-Банє схвильовано
повідомив про рішення Поліцької громади про відкриття
меморіальної дошки та Музею історії Роду Лимич.
Через п’ять століть нащадки королевича Елема
символічно повернулися на свою прабатьківщину!

27. У 2009 році – знакова подія: під час офіційного прийому
Президентом Республіки Хорватія делегацій товариства
“Хорватія - Україна” і “Фонду роду Лимич” – було
підтверджено королівське походження роду Лимич, які
ведуть свій рід від принца Елема.

28. Щороку 1 – 3 жовтня рід Лимич збирається на
родинному віче й відзначає чергове свято воскресіння роду,
віддаючи шану предкам !

29. Доля моєї родини в
історії України
Робота
учениці ЧЗШ № 12
Довгайчук Юлії

30. Мій прадідусь
Володимир Довгайчук

31. На фото - повстанці, у верхньому ряді перший
справа - двоюрідний брат моєї прабабусі

32. Брат мого прадідуся Лука